Господарський суд Запорізької області

19 лютого 2025, 15:39

До відома ФОП Іванченка Владислава Івановича по справі №908/3342/24 (суддя Федько О.А.)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 Справа № 908/3342/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/3342/24

за позовом: Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Іванченка Владислава Івановича (71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Чапаєва, буд. 59)

про стягнення грошової суми.

Процесуальні дії по справі.

24.11.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх.№3684/08-07/24 (документ сформований в системі “Електронний суд” 23.12.2024) акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” до відповідача: фізичної особи-підприємця Іванченка Владислава Івановича про стягнення грошової суми в 369814,13 грн, яка складається з: 238254,30 грн заборгованості по тілу кредиту та 131559,83 грн заборгованості по процентам.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.12.2024, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3342/24 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 25.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3342/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/7/24. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/3342/24.

Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня опублікування ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Ухвала про відкриття провадження у справі опублікована на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 27.12.2024 року.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади віднесено до Тимчасово окупованої Російською Федерацією території України з 27.02.2022.

Cудом перевірено місцезнаходження відповідача за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та Єдиним державним демографічним реєстром. Згідно відповіді № 1023230 від 10.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації відповідача Іванченка Владислава Івановича є Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Чапаєва, буд. 59. Аналогічна інформація міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно фізичної особи-підприємця Іванченка Владислава Івановича.

Місцезнаходженням відповідачів є тимчасово окупована територія України, де відсутні поштовий (поштові відділення 71100 тимчасово не функціонують), телефонний та інший зв`язок, тому позивач надіслав позовну заяву з додатками на електронну адресу відповідача, яка міститься у заяві-анкеті про надання кредиту від 02.12.2021 – katybel@meta.ua.

Відповідно до п. 21 Розділу ІХ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції”.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 № 1207-VII, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України “Про доступ до судових рішень”, у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Ухвала суду від 25.12.2024 про відкриття провадження у справі надіслана позивачу до електронного кабінету в системі Електронний суд, відповідачеві - на відому електронну адресу та опублікована на сайті суду із додержанням вимог Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 № 1207-VII.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 24.01.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об’єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення – 19.02.2025.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що 02 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено Заяву-договір №ID12890007 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК”, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 250 000,00 грн на строк 60 місяців, розмір процентної ставки за користування кредитом - 48% річних. Кошти Відповідачем було отримано у передбачений Кредитним договором спосіб – шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в кредитному договорі.

Позивач доводить, що в порушення умов Кредитного договору кредитні кошти у встановлений договором строк не повернуті, станом на 04.12.2024 заборгованість відповідача становить 369 814,13 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту – 238 254,30 грн та процентів (в т.ч. прострочених) – 131 559,63 грн.

20.01.2025 на адресу суду від відповідача надійшли відзиви на позовну заяву ідентичного змісту (вх. №1316/08-08/25 та №1340/08-08/24, документ сформований в системі “Електронний суд 17.01.2025), в якому відповідач просить суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву, долучити відзив на позов до матеріалів справи. У відзиві відповідач заперечив проти заявлених позивачем позовних вимог з посиланням на відсутність у позивача права на дострокове повернення кредиту, оскільки відповідно до умов договору строк (термін) кредитування складає 60 місяців терміном до 02.12.2026 року (п. 2.7 кредитного договору). Звертав увагу суду, що позивачем не було направлено досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості за Кредитним договором №ID12890007 від 02.12.2021 року. Вважає, що вимоги позивача є передчасними, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Стосовно клопотання ФОП Іванченка В.І. про поновлення строку на подачу відзиву на позов суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відзив на позовну заяву подано відповідачем з порушенням строків для подання відзиву, встановлених судом в ухвалі від 25.12.2024.

Згідно з ч. 5 ст. 13 ГПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч.2 ст. 161 Кодексу відзив на позовну заяву для Відповідача є першою заявою по суті справи, та попри те, що згідно ч. 4 цієї статті Кодексу подання відзиву є правом сторони, а його відсутність не перешкоджає суду вирішити спір за наявними у справі матеріалами, зазначена заява по суті у змагальному процесі має важливе значення (можливість визнання певних обставин; можливість заперечити наведені позивачем обставини із посиланням на відповідні докази та норми права тощо).

З огляду на вказане, суд задовольняє клопотання відповідача, поновлює процесуальний строк на подання відзиву та приймає відзив на позов від 17.01.2025 до розгляду.

У відповіді на відзив, який надійшов до суду 23.01.2025 (документ сформований в системі “Електронний суд” 22.01.2025) позивач заперечив проти доводів відповідача, просив позов задовольнити повністю. Заперечуючи проти позиції відповідача позивач, зокрема, посилається на правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 04.07.2018 у справі №310 /11534/13-ц, від 20.02.2019 у справі №372/3743/15-ц, від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11, а саме, що звернення особи з позовною заявою до боржника про повернення боргу є одним із варіантів вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України. Банк у спірних правовідносинах скористався правом вимоги дострокового повернення кредиту з огляду на порушення позичальником обов’язків по сплаті строкових платежів, звернувшись з позовом до боржника.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02.12.2021 між Акціонерним товариством “ТАСКОМБАНК” (позивач, Банк за договором) та Фізичною особою-підприємцем Іванченком Владиславом Івановичем (відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем своїм електронним підписом Заяви-договору №ID12890007 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”) (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 250 000,00 грн (п. 2.1 Кредитного договору) на строк 60 місяців з дати укладення цього договору (п. 2.7 Кредитного договору).

Цільове використання кредиту - на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування Кредиту іншого банку (відповідно до п. 1.2. Кредитного договору).

Згідно з п. 2.3.1 Кредитного договору розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 48 % річних.

Пунктом 2.4 договору визначено терміни та порядок погашення кредиту:

2.4.1. Погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору, числа, в яке було укладено договір.

Погашення ануїтетного платежу здійснюється в день згідно Графіку погашення кредиту (календарного числа дати укладення договору).

У пункті 2.4.4. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цього договору та доступний Клієнту у системі “ТАС24 Бізнес”.

Згідно пункту 4.2, цей Договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим:

умови цього Договору визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку http://www.tascombank.ua та укладається лише шляхом приєднання до Договору в цілому (4.2.1 Договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що строк його дії встановлений в розділі 18 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК”.

Згідно з п. 18.2.6. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК”, договір набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заяви про приєднання до Правил надання банківських послуг та обслуговування корпоративних клієнтів, та діє до повного виконання зобов`язань Сторонами за цим Договором.

Відповідно до п. 4.5 Договору дата підписання Заяви-договору шляхом накладання електронних підписів обох Сторін вважаться датою укладення Договору.

До даного Кредитного договору сторонами укладено Додаток № 1 “Графік погашення кредиту”.

Кінцева дата повернення кредиту – 01.12.2026.

02.12.2021 Банк виконав зобов`язання, передбачені Кредитним договором та надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №821407310 від 02.12.2021, призначення платежу: “Перерахування коштів зг. кредитної угоди № ID12890007 від 02.12.2021 ФОП Іванченко Владислав Іванович, без ПДВ” та випискою по особовим рахункам кредитного договору.

Згідно з п. 18.2.2.2.3 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”), Клієнт зобов`язався повернути кредит у строки і в сумах, як встановлено в п. 18.2.1.2, 18.2.2.3.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році (п. 18.2.4.7 Правил).

Відповідно до п. 18.2.2.2.5 цих Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов`язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти, надані Банком згідно та у порядку, зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

Згідно з п. 18.2.23.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК”, Банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язань Клієнтом за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми Кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим Договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього Договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем тривалий час не виконувались умови Кредитного договору, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не сплачувались, погашення відбулось за основним боргом в загальному розмірі 11745,70 грн, а саме: 04.01.2022 в сумі 173,00 грн, 02.02.2022 – 1513,02 грн, 23.08.2022 – 7566,57 грн, 02.09.2022 – 1220,55 грн, 03.10.2022 – 1272,56 грн. Також відповідачем частково виконанні зобов’язання по сплаті процентів в загальному розмірі 103 147,07 грн, а саме: 04.01.2022 – 11000,00 грн, 02.02.2022 – 9659,98 грн, 02.03.2022 – 2690,78 грн, 02.06.2022 – 104,20 грн, 10.06.2022 – 159,05 грн, 23.08.2022 – 56972,29 грн, 02.09.2022 – 10162,78 грн, 03.10.2022 – 9900,44 грн, 02.11.2022 – 1397,55 грн, 28.11.2022 – 100,00 грн та 29.11.2022 – 1000,00 грн. У зв`язку з чим станом на 04.12.2024 у відповідача існує заборгованість за кредитом в розмірі 238254,30 грн, за відсотками – 131 559,83 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором та Виписками, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунки перевірені судом та встановлено, що вони виконані правильно.

Заборгованість відповідачем не погашена, що стало підставою звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Доказів погашення суми заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1-2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію”, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. ч. 3, 6 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію” електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 зазначеного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - АТ “ТАСКОМБАНК” та відповідачем - ФОП Іванченком В.І., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем 02.12.2021 шляхом підписання з використанням електронного підпису Анкети-заяви про надання кредиту фізичній особі-підприємцю та Заяви-договору № ID12890007 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” (продукт “Кредит на розвиток бізнесу”), є Кредитним договором, який відповідає вимогам ст. 205, 207, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, у зв`язку з чим зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань та, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору шляхом накладення сторонами своїх електронних підписів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається, що Банком було надано відповідачу - ФОП Іванченку В.І., а відповідачем отримано кредитні кошти в розмірі 250000,00 грн у передбачений Кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в Кредитному договорі (п. 1.2 Заяви-договору № ID12890007), що підтверджується відповідною банківською випискою по рахунку відповідача за період з 02.12.2021 по 04.12.2024 та меморіальним ордером №821407310, отже позивач - АТ “ТАСКОМБАНК”, як Кредитодавець, свої обов`язки за Кредитним договором виконав у повному обсязі.

Проте, як вбачається із наданих позивачем до позову банківських виписок по рахунку відповідача, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, здійснив погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами частково, у зв`язку з чим станом на 04.12.2024 у відповідача існує заборгованість за кредитом в розмірі 238254,30 грн, за відсотками – 131 559,83 грн.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначено позивачем у позові, у відповідача утворилась заборгованість перед Банком за Кредитним договором, яка на момент подання позову становить 369 814,13 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) – 238 254,30 грн та заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) – 131 559,63 грн.

Відповідач у відзиві заперечив проти заявлених позивачем позовних вимог, посилаючись на п. 2.7 Кредитного договору, умовами якого сторонами узгоджений строк (термін) кредитування – 60 місяців, терміном до 02.12.2026.

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору (пункт 2.7 договору), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням кредиту - основної заборгованості та процентів (п.п. 2.4.4 пункт 2.4 договору).

Аналіз умов Кредитного договору № ID12890007, який укладено на підставі Анкети-заяви від 02.12.2021 та Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” продукт “Кредит на розвиток бізнесу”, свідчить, що учасниками правочину було погоджено, зокрема, строк кредиту – 60 місяців з дати укладення договору та графік внесення щомісячних платежів за кредитною угодою. Тобто, кінцевою датою виконання Позичальником зобов’язань з повернення кредитних коштів є 01.12.2026 року.

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 18.2.1.2 Правил, зокрема, встановлено, що остаточний строк погашення заборгованості за Кредитом є дата повернення кредиту. Сторони домовились, що згідно зі ст. ст. 212, 651 ЦК України при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов’язань, передбачених цим розділом Правил, Банк, на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення зобов’язання, має право змінити умови користування Кредитом, встановивши інший строк його повернення. При цьому Банк направляє Клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення Кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засобами електронного зв’язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банкінг “ТАС24БІЗНЕС”, sms-повідомлення або інших).

Згідно з п. 18.2.23.8 Правил, Банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язань Клієнтом за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми Кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим Договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього Договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.

Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов`язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

Ураховуючи вищевикладені умови Правил слідує, що сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили підстави такого повернення – порушення боржником строків сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами понад 90 днів.

Матеріалами справи доведений факт неналежного/несвоєчасного внесення відповідачем платежів, узгоджених у Графіку погашення кредиту за вказаним правочином. Останній платіж на виконання умов кредитного договору був здійснений відповідачем 29.11.2022 року. Після вказаної дати жодних платежів за вказаним договором відповідач не здійснював. Зазначене відповідно до положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України та Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ “ТАСКОМБАНК” дає Банку право вимоги від Клієнта дострокового повернення кредиту, що залишився, та сплати процентів.

За таких обставин, наведенні відповідачем у відзиві заперечення щодо відсутності у Банка права вимоги внаслідок встановленого строку (терміну) дії договору до 02.12.2026, спростовуються вищенаведеним.

Щодо посилань відповідача на не направлення Банком досудової вимоги про дострокове стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Конституційний Суд України виснував, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України “Про захист прав споживачів” в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: “суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів” у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту”.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Отже, законодавець не пов’язує виникнення/настання права у Банка на дострокове повернення Клієнтом кредиту за обов’язкової умови попереднього направлення на його (Клієнта) адресу письмової вимоги. Обов’язкове направлення Банком такої вимоги врегульовано виключно положеннями Закону України “Про захист прав споживачів”, який в даному випадку не застосовується судом, оскільки кредитування відбулося не для задоволення споживчих потреб позичальника.

Інших заперечень щодо позову та доказів в обґрунтування відсутності заборгованості за кредитом в розмірі 369 814,13 грн перед Банком відповідачем не наведено.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів повернення кредитних коштів згідно із графіком погашення кредиту за Кредитним договором суду не надав.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом в сумі 238 254,30 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 238 254,30 грн заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача простроченої суми процентів за користування кредитом в розмірі 131 559,83 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є правильним та підтверджується відповідною випискою.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів погашення 238 254,30 грн заборгованості за кредитом, 131 559,83 грн заборгованості за процентами не надав, а тому позивач має підстави для звернення до суду за захистом своїх прав.

Доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу відповідач не надавав.

Ураховуючи встановлені судом обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 238 254,30 грн заборгованості за кредитом, 131 559,83 грн заборгованості за процентами, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

На виконання вимог процесуального закону, позивач сплатив судовий збір у розмірі 4437,77 грн.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванченка Владислава Івановича (РНОКПП 2679810951, 71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Чапаєва, буд. 59) на користь Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” (ідентифікаційний код юридичної особи 09806443, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитом в розмірі 238 254,30 грн (двісті тридцять вісім тисяч двісті п’ятдесят чотири гривні 30 коп.), заборгованість за процентами в розмірі 131 559,83 грн (сто тридцять одну тисячу п’ятсот п’ятдесят дев’ять гривень 83 коп.).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іванченка Владислава Івановича (РНОКПП 2679810951, 71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Чапаєва, буд. 59) на користь Акціонерного товариства “ТАСКОМБАНК” (ідентифікаційний код юридичної особи 09806443, вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032) судовий збір в розмірі 4437,77 грн (чотири тисячі чотириста тридцять сім гривень 77 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 19.02.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько

До відома ФОП Іванченка Владислава Івановича по справі №908/3342/24 (суддя Федько О.А.)