Господарський суд Запорізької області

12 березня 2025, 15:12

До відому ФОП Казьміній Ліліані Василівні (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 42, кв. 28) про винесення рішення від 26.02.25 у справі № 908/2606/24

номер провадження справи 17/155/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 справа № 908/2606/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/2606/24

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Електропівденмонтаж”, 61035, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 16

до відповідача: фізичної особи-підприємця Казьміна Ліліана Василівна, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 42, кв. 28

про визнання припиненим зобов’язання

За участю представників сторін:

від позивача: Ференець О.Є., ордер серія АР № 1203057 від 28.01.25

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

26.09.24 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла позовна заява за вих. від 26.09.24 товариства з обмеженою відповідальністю “Електропівденмонтаж” (далі ТОВ “Електропівденмонтаж”) до фізичної особи-підприємця Казьміної Ліліани Василівни (надалі ФОП Казьміна Л.В.) про визнання припиненим зобов’язання ТОВ “Електропівденмонтаж” перед ФОП Казьміна Л.В. по договору на послуги з надання житла від 09.04.20 № 09-04-2020 щодо сплати на користь останнього грошових коштів у розмірі 6 667 600,00 грн.

26.09.24 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/2606/24 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 01.10.24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2606/24, якій присвоєно № провадження 17/155/24. Вирішено розгляди справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 30.10.24 о 12 год. 30 хв.

30.10.24 до суду в системі “Електронний суд” від представника позивача надійшло клопотання за вих. від 30.10.24, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Представники сторін в судове засідання 30.10.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою від 30.10.24 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – по 30.12.24 включно та відкладено підготовче засідання на 19.11.24 о 12 год. 00 хв.

14.11.24 до суду в системі “Електронний суд” від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд підготовче судове засідання по даній справі, що буде проводитись 19.11.24 о 12 год. 00 хв. та всі наступні підготовчі засідання в межах підготовчого провадження, проводити в режимі відеоконференції. У випадку відмови у задоволенні цього клопотання, оголосити перерву.

Ухвалою від 15.11.24 судом задоволено частково клопотання представника позивача (сформоване в системі “Електронний суд” 14.11.24) про участь у судовому засіданні, призначеному на 19.11.24 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції по справі № 908/2606/24, з підстав викладених в тексті такої ухвали. В іншій частині клопотання відмовлено.

Представники сторін в судове засідання 19.11.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Більш того, отримавши дозвіл на участь в судовому засіданні призначеному на 19.11.24 в режимі відеоконференції представник позивача – Штинда Олег Васильович в режимі відеоконференції не взяв з причин незалежних від суду.

Під час засідання, за дорученням головуючого судді, секретарем с/з був здійснений дзвінок на телефон представника позивача – Штинди О.В. на номер тел. 0971994719, що вказаний в клопотанні (сформованому в системі “Електронний суд” 14.11.24) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з метою уточнення причини неявки в судове засідання в режимі відеконференції в зазначений час. Однак, абонент на дзвінок не відповів.

Ухвалою від 19.11.24 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/2606/24 на 10.12.24 о 12 год. 00 хв.

05.12.24 до суду в системі “Електронний суд” від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд підготовче засідання по даній справі, що буде проводитись 10.12.24 о 12 год. 00 хв. проводити в режимі відеоконференції, а у випадку відмови у задоволенні цієї заяви, оголосити перерву.

Ухвалою від 06.12.24 судом залишено без задоволення заяву представника позивача (сформовану в системі “Електронний суд” 05.12.24) про участь у судовому засіданні, призначеному на 10.12.24 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції по справі № 908/2606/24, з підстав викладених в тексті такої ухвали.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.24 не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 10.12.24 присутній представник позивача надав усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

Ухвалою від 10.12.24 судом залишено без руху позовну заяву (сформовану в системі “Електронний суд 26.09.24) у справі № 908/2606/24 до усунення недоліків позивачем. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення екземпляру цієї ухвали, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої надати письмові обґрунтування та докази стосовно того, що:

- в тексті позовної заяви наданої до суду фігурує електронна адреса відповідача у вигляді (krismanmaria@gmail.com) посилання на яку відсутні як в договорі № 09-04-2020 від 09.04.2020 так додаткових угодах до нього за № № 2, 3;

- яке відношення у цій справі до фізичної особи-підприємця Казьміної Ліліани Василівни має адреса електронної пошти у вигляді: krismanmaria@gmail.com;

- якими документами (доказами) підтверджується, що електронна адреса (krismanmaria@gmail.com) належить саме відповідачу по даній справі.

13.12.24 до суду в системі “Електронний суд” від представника позивача надійшла заява, в якій останній усунув недоліки визначені в ухвалі суду 10.12.24 по справі № 908/2606/24.

Ухвалою від 19.12.24 судом продовжено розгляд справи № 908/2606/24 з 07.01.25 та призначено підготовче судове засідання у справі № 908/2606/24 на 07.01.25 о 12 год. 00 хв.

Представник відповідача в судове засідання 07.01.25 не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 07.01.25 представником позивача надано усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

Крім того, в засіданні 07.01.25 судом з’ясовано положення ст.ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Представником позивача повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

Ухвалою від 07.01.25 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/2606/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.25 о 12 год. 00 хв.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.25 не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 28.01.25 розпочато розгляд справи по суті.

У вступному слові представник позивача в усній формі стисло виклав зміст та підстави своїх вимог щодо предмета позову. Суд перейшов до з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Крім того, в засіданні 28.01.25 представник позивача надав усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.

Ухвалою від 28.01.25 судом оголошено перерву в розгляді справи № 908/2606/24 по суті на 26.02.25 об 11 год. 00 хв.

25.02.25 до суду в системі «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення за вих. від 25.02.25, в яких представник позивача надає пояснення у справі № 908/2606/24 та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 26.02.25 не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом в судовому засіданні 26.02.25 прийнято до розгляду додаткові пояснення по справі за вих. від 25.02.25.

При цьому, судом на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишено без розгляду додатки № 9 та № 10 долучені до додаткових пояснень по справі за вих. від 25.02.25, оскільки вказані документи були подані після закінчення процесуальних строків передбачені ч. 2 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.25 надав пояснення на запитання суду, які виникли в розгляді справаи по суті.

В засіданні 26.02.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 26.09.24 та у додаткових поясненнях за вих. від 25.02.25, які сформовані в системі «Електронний суд». Просив суд визнати припиненими зобов’язання ТОВ “Електропівденмонтаж” перед ФОП Казьміна Л.В. по договору на послуги з надання житла від 09.04.20 № 09-04-2020 щодо сплати на користь ФОП Казьміна Л.В. грошових коштів у розмірі 6 667 600,00 грн.

Відповідач (його представник (ки)) в судові засідання жодного разу не з’явився (лись), про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином відповідно до законодавства. Про причини такої неявки суд не повідомив (ли).

Наявні матеріали справи за № 908/2606/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Згідно із ч. 1 ст. 12¹ Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 10 днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач (чі) вважається (ються) повідомленим (ними) про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом враховано, що на підставі ч. 1 ст. 12¹Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, інформація про дату, час та місце всіх судових засідань у цій справі, розміщувалась судом на офіційному веб-порталі Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ в мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області до відому ФОП Казьміної Л.В.

Названий веб-портал Судової влади України згідно із Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що:

- відповідач мав право й можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі на офіційному веб-порталі Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області;

- та, як наслідок, відповідач мав право вчиняти дії визначені чинним ГПК України щодо судового захисту у цій справі своїх прав чи інтересів шляхом … (але не виключно) надання відзиву з доказами правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо відсутності правових підстав для погашення заявленої до стягнення у цій справі суми заборгованості, або спростування доводів сторони позивача щодо наявності правових підстав для задоволення такого позову.

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.99).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.05 у справі «Смірнова проти України»).

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст. ст. 182, 183 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним (господарським судом), в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Також, судом враховано, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов’язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …”.

Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “… Якщо цим Кодексом передбачено обов’язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи, відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу, зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов’язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. …”.

Частиною 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону унормовано, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Станом на 26.02.25 у суду відсутні відомості щодо реєстрації ФОП Казьміної Л.В., в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечувало б обмін документами між сторонами, як того вимагає ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Більш того, неявка відповідача чи його уповноваженого (них) представника (ків) в судові засідання у цій справі не позбавляє права і обов’язку суд прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі № 908/2606/24 по суті спору протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

Крім того, на переконання суду, в межах стадій судового процесу в цій справі подальше відкладення судових засідань судом з причин чергової (вих) неявки (вок) відповідача чи його (відповідача) уповноваженого (них) представника (ків) в судові засідання у справі може призвести до безпідставного затягування розгляду справи судом протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Слід також зазначити, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.20 між товариством з обмеженою відповідальністю “Електропівденмонтаж” (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Казьміна Ліліана Василівна(Виконавець) укладено договір на послуги з надання житла № 09-04-2020 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, Виконавець зобов’язується за заявкою Замовника надати, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором, послуги з надання житла для тимчасового проживання працівників Замовника в житлових приміщеннях м. Енергодар, Запорізької області при виконані ними електромонтажних робіт на ВП «Запорізька АЗС». Оплата послуг проводиться з розрахунку за одне ліжко-місце і кількості днів надання послуги. Вартість ліжко-місця на добу складає 600,00 грн, ПДВ не передбачений.

Пунктом 2.1. договору визначено, що Виконавець зобов’язується:

- забезпечити Замовника необхідними меблями і побутовою технікою, посудом, за погодженням сторін для комфортного проживання персоналу Замовника. Забеспечити 2-х ярусними ліжками по заявці Орендаря;

- здійснювати техобслуговування житла і обладнанн;

- оплачувати всі комунальні послуги в період найму житла;

- попередньо повідомляти Замовника про відвідування житла.

Згідно із п. 3.1. догоовор, Замовник зобов’язується:

- перерахувати Виконавцю передоплату на його поточний рахунок в узгодженому сторонами розмірі на підставі рахунка-фактури Виконавця;

- наступні оплати здійснюються шляхом передоплати за кожний наступний планований період надання послуг протягам 10 днів з моменту виставлення Виконавцем рахунку-фактури на підставі отриманої від Замовника заявки. В кінці кожного місяця Сторони підписують акт здачі-приймання наданих послуг за попередній період надання послуг з фактичного проживання працівників Замовника;

- нести повну матеріальну відвовідальність за шкоду приміщення, меблів та обладнання, а також прилеглих приміщень, нанесений з вини або через неуважність Замовника. Замовник не несе відповідальності за природну амортизацію приміщення і обладнання;

- після закінчення терміну проживання повернути Виконавцю приміщення, в технічно справному стані техніки, меблів і побутових приладів;

- заводити домашніх тварин в приміщенні тільки з письмової згоди Виконавця;

- дозволяти гостям перебувати в приміщенні тільки до 23:00 з письмового на те дозволу з сторони Виконавця, при цьому Замовник несе повну відповідальність за шкоду, нанесену з вини або неуважності його гостей або членів сім’ї;

- дотримуватися протипожежні правила;

- не курити, не вживати спиртні напої в квартирі;

- дотримуватися правил проживання в цілях власної безпеки і безпеки мешканців будинку, в якому знаходиться приміщення.

У відповідності до п. 4.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов’язань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин, що знаходяться поза контролем цього боку. Під форс-мажорними обставинами розуміються обставини, які виникли після укладання договору в результаті непередбачених і невідворотних стороною подій надзвичайного характеру. Про настання таких обставин, сторона, порушена ними, повинна негайно повідомити іншу сторону в письмовій формі. У цьому випадку термін виконання договору продовжується на час дії таких обставин. У разі, якщо для однієї сторони такі обставини діють більше 30 днів, інша сторона має право анулювати договір в відношенні не наданого кількості Послуг.

Договір набуває чинності 09.04.20 та діє до 31.12.21 (п. 7.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 02.01.21).

Пунктом 7.2. договору визначено, що даним договором регулюються усі надані Виконавцем Замовнику послуги в період його дії, згідно з рахунками і актами наданих послуг, незалежно від посилання в них на цей договір, крім тих, які посилаються на інші договори, заключні між Виконавцем і Замовником.

ФОП Казьміною Л.В. надано послуги на тимчасове розміщення працівників ТОВ “Електропівденмонтаж” згідно договору на послуги з надання житла № 09-04-2020 від 09.04.20 на загальну суму 6 786 600,00 грн, що підтверджується актами надання послуг, а саме: від 15.08.20 № 13 на суму 238 200,00 грн, від 25.08.20 № 14 на суму 348 600,00 грн, від 31.08.20 № 15 на суму 187 200,00 грн, від 10.09.20 № 16 на суму 313 200,00 грн, від 20.09.20 № 17 на суму 346 200,00 грн, від 30.09.20 № 18 на суму 386 400,00 грн, від 10.10.20 № 19 на суму 396 000,00 грн, від 20.10.20 № 20 на суму 370 800,00 грн, від 31.10.20 № 21 на суму 356 400,00 грн, від 15.11.20 № 22 на суму 353 400,00 грн, від 30.11.20 № 23 на суму 79 800,00 грн, від 24.12.20 № 24 на суму 28 800,00 грн, від 31.07.21 № 1 на суму 351 600,00 грн, від 31.07.21 № 2 на суму 279 600,00 грн, від 31.07.21 № 3 на суму 192 000,00 грн, від 31.08.21 № 4 на суму 381 600,00 грн, від 31.08.21 № 5 на суму 373 800,00 грн, від 30.09.21 № 6 на суму 37 200,00 грн, від 31.10.21 № 7 на суму 387 000,00 грн, від 31.10.21 № 8 на суму 372 000,00 грн, від 30.11.21 № 9 на суму 334 200,00 грн, від 30.11.21 № 10 на суму 300 000,00 грн, від 30.11.21 № 11 на суму 343 800,00 грн та від 24.12.21 № 12 на суму 28 800,00 грн.

ТОВ “Електропівденмонтаж” сплатило на виконання умов договору на послуги з надання житла № 09-04-2020 від 09.04.20 та актів наданих послуг ФОП Казьміній Л.В. 119 000,00 грн.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Вказані положення ЦК України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України (ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори (господарські договори) та інші правочини (угоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 та ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються главою 63 ЦК України.

У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Як передбачено ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно із ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що ФОП Казьміна Л.В. надано послуги на тимчасове розміщення працівників ТОВ “Електропівденмонтаж” згідно договору на послуги з надання житла № 09-04-2020 від 09.04.20 на загальну суму 6 786 600,00 грн, що підтверджується актами надання послуг, а саме: від 15.08.20 № 13 на суму 238 200,00 грн, від 25.08.20 № 14 на суму 348 600,00 грн, від 31.08.20 № 15 на суму 187 200,00 грн, від 10.09.20 № 16 на суму 313 200,00 грн, від 20.09.20 № 17 на суму 346 200,00 грн, від 30.09.20 № 18 на суму 386 400,00 грн, від 10.10.20 № 19 на суму 396 000,00 грн, від 20.10.20 № 20 на суму 370 800,00 грн, від 31.10.20 № 21 на суму 356 400,00 грн, від 15.11.20 № 22 на суму 353 400,00 грн, від 30.11.20 № 23 на суму 79 800,00 грн, від 24.12.20 № 24 на суму 28 800,00 грн, від 31.07.21 № 1 на суму 351 600,00 грн, від 31.07.21 № 2 на суму 279 600,00 грн, від 31.07.21 № 3 на суму 192 000,00 грн, від 31.08.21 № 4 на суму 381 600,00 грн, від 31.08.21 № 5 на суму 373 800,00 грн, від 30.09.21 № 6 на суму 37 200,00 грн, від 31.10.21 № 7 на суму 387 000,00 грн, від 31.10.21 № 8 на суму 372 000,00 грн, від 30.11.21 № 9 на суму 334 200,00 грн, від 30.11.21 № 10 на суму 300 000,00 грн, від 30.11.21 № 11 на суму 343 800,00 грн та від 24.12.21 № 12 на суму 28 800,00 грн.

У свою чергу, ТОВ “Електропівденмонтаж” сплатило на виконання умов договору на послуги з надання житла № 09-04-2020 від 09.04.20 та актів наданих послуг ФОП Казьміній Л.В. лише 119 000,00 грн.

А тому, у ТОВ “Електропівденмонтаж” виникла заборгованість перед ФОП Казьміна Л.В. за договором на послуги з надання житла № 09-04-2020 від 09.04.20 у розмірі 6 667 600,00 грн.

Як встановлено судом, звертаючись до суду із позовом у цій справі про визнання припиненими зобов’язання ТОВ “Електропівденмонтаж” перед ФОП Казьміна Л.В. по договору на послуги з надання житла від 09.04.20 № 09-04-2020 щодо сплати на користь ФОП Казьміна Л.В. грошових коштів у розмірі 6 667 600,00 грн позивач у позовній заяві просить суд визнати вказані зобов’язання припиненими у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає у відповідності до ст. 607 ЦК України та вказує, що (дослівно):

«… Статтею 607 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов`язання. Тобто, під юридичною неможливістю розуміють неможливість виконати зобов'язання, оскільки існують перешкоди законного характеру. Наприклад, предмет зобов'язання вилучено з обігу, видання певного нормативного акта робить неможливим виконання зобов'язання повністю чи частково. Фактична ж неможливість пов'язана насамперед із обставинами, які мають характер непереборної сили.

В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та

правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об’єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

25 грудня 2022 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 р. №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», яка присвячена питанням формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф (далі - Перелік).

Виходячи з норм Постанови, Перелік затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - Мінреінтеграції) за формою згідно з додатком за погодженням із Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

На виконання вимог цієї Постанови 27 грудня 2022 року набув чинності наказ Мінреінтеграції від 22.12.2022 р. №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», що містить Перелік.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ вказаного вище Переліку, з 04.03.2022 Енергодарська міська територіальна громада (код – UA23040110000019947) визнається тимчасового окупованою територією.

Так, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, фізична особа-підприємець зареєстрована до сих пір за адресою: Запорізька обл., м. Енергодар, пр-т Будівельників, 42/28 (витяг з ЄДР додається).

Отже, Відповідач є суб’єктом підприємницької діяльності з реєстрацією місця знаходження на тимчасово окупованій території, на якого поширюються положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 13 вказаного вище Закону, переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Вказані вище факти та нормативно-правові акти у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про неможливість виконання Позивачем свого обов’язку по оплаті грошових коштів Відповідачу за Договором від 09 квітня 2020 року у зв’язку зі забороною це робити.

Подання цього позову викликане наявністю законного інтересу у Позивача. Інтерес полягає, по-перше, у зменшенні збитковості діяльності ТОВ «ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ», а по-друге, що тісно взаємопов’язане з першим аргументом, у можливості залучення кредитних коштів через укладення договору кредиту з банківськими установами. Політика останніх зводиться до такого твердження: «Кредити видаємо тільки тим, в яких немає збитків». Дана політика має нормативно-правове обґрунтування, що втілене в Постанові Правління НБУ від 30.06.2016 № 351 «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями».

Тому Позивач обрав спосіб захисту свого законного інтересу шляхом заявлення вимоги про визнання припиненими зобов’язань за Договором від 09.04.2020 щодо сплати Позивачем на користь Відповідача відповідної суми грошових коштів. …».

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому, припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Статтею 607 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Ця стаття, як і інші правила, що стосуються неможливості виконання, не може поширюватися на неможливість виконання, яка існує в момент укладення договору, оскільки в такому випадку підлягають застосуванню правила про недійсність правочину, вчиненого під впливом помилки.

Оскільки ст. 607 ЦК України регулює відносини між кредитором і боржником, неможливість виконання як підстава припинення зобов`язання означає відсутність у даного конкретного боржника (втрату боржником) можливості виконати зобов`язання.

Стаття 607 ЦК України застосовується тільки в випадках, коли відповідно до чинного цивільного законодавства за неможливість виконання, що настала, не відповідає жодна із сторін. Неможливість виконання може бути викликана загибеллю майна, що є предметом зобов`язання внаслідок дії непереборної сили (зокрема, загибеллю нерухомого майна, урожаю сільськогосподарських культур тощо), перешкодами для виконання зобов`язання, що виникли в результаті дії непереборної сили, і іншими обставинами, за яких при виявленні належної дбайливості боржник не взмозі виконати зобов`язання (в зв`язку з дією непереборної сили, простого випадку або діями чи бездіяльністю іншої сторони зобов`язальних правовідносин). Як раз така неможливість виконання мається на увазі в тих положеннях Цивільного кодексу, де використовується поняття неможливості виконання.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що неможливість оплатити позивачем відповідачеві надані послуги за договором на послуги з надання житла № 09-04-2020 від 09.04.20 у зв`язку з тим, що відповідач знаходиться на окупованій російською федерацією території України, а саме в м. Енергодар Запорізької області, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.22 № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією”, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.22 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що загальновідомим є факт, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.22, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено відповідними Указами Президента України станом на час ухвалення відповідного рішення.

Судом встановлено, що заборгованість позивача перед відповідачем виникла за надані послуги згідно договору на послуги з надання житла № 09-04-2020 від 09.04.20 у 2020-2021 роках, тобто до введення воєнного стану в Україні.

Так, зокрема, ст. 607 ЦК України застосовується тільки в випадках, коли відповідно до чинного цивільного законодавства за неможливість виконання, що настала, не відповідає жодна із сторін.

Тоді як, станом на час виконання обов’язку позивача перед відповідачем щодо сплати заборгованості за надані послуги, згідно вищенаведеного договору, настало до введення в Україні воєнного стану.

Крім того, сама по собі підстава про те, що відповідач знаходиться на окупованій території, а саме в м. Енергодар Запорізької області, не надає право позивачу не виконувати свої зобов’язання за договором на послуги з надання житла № 09-04-2020 від 09.04.20.

Більш того, позивачем не надано суду жодного судового рішення, яке б свідчило про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у розмірі 6 667 600,00 грн, а тому вести мову про ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо переказу коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України є передчасним.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Вирішуючи вказану справу по суті спору судом прийнято до уваги те, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

А тому, як наслідок, судом (через не обґрунтованість та не доведеність) відмовляється позивачу в задоволені позовної вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.03.2025.

Суддя В.Л. Корсун