Господарський суд Запорізької області

18 березня 2025, 14:34

До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГІСТР ЛАЙФ”, Малюги Сергія Івановича, Приватного підприємства “МАГІСТР” у справі № 908/3085/24 (суддя Дроздова С.С.)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2024 справа № 908/3085/24

м. Запоріжжя Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 23494714)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГІСТР ЛАЙФ” (вул. Максима Горького, буд. 9, селище Максима Горького, Якимівський район, Запорізька область, 72514, ідентифікаційний код юридичної особи 40037083)

до відповідача-2: Малюги Сергія Івановича (вул. 50-річчя Перемоги, буд. 36/8 кв. 232, м. Мелітополь, Запорізька область, 72315, 19.05.1969 року народження, РНОКПП 2534114775)

до відповідача-3: Приватного підприємства “МАГІСТР” (вул. Північний Переїзд, буд. 6, с. Семенівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72355, ідентифікаційний код юридичної особи 25485464)

про стягнення 1 303 283 грн 39 коп.

за участю представників

від позивача: Ременюк Т.О., довіреність № 023145/24 від 08.10.2024

від відповідачів-1,-2,-3: не з’явився

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “СЕНС БАНК” звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГІСТР ЛАЙФ”, Малюги Сергія Івановича, Приватного підприємства “МАГІСТР” заборгованості за кредитом в розмірі 900 000 грн 00 коп., заборгованості за відсотками 403 283 грн 39 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 позовні матеріали № 908/3085/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.11.2024 позовну заяву залишено без руху. Надано Акціонерному товариству “СЕНС БАНК” строк протягом 5 днів (з дня доставлення даної ухвали в електронний кабінет в системі “Електронний суд”) суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі

03.12.2024 на адресу суду через систему “Електронний суд” надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3085/24, присвоєно справі номер провадження 27/239/24. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 09.01.2025.

23.12.2024 за допомогою підсистеми “Електронний суд” Малюгою Сергієм Івановичем поданий до суду відзив на позовну заяву.

08.01.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд” Акціонерним товариством “СЕНС БАНК” подано до суду клопотання, у якому останній просить суд провести підготовче засідання без участі представника позивача та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.01.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 10.02.2025.

13.01.2025 представником Малюги Сергія Івановича адвокатом Павлій А.Г. за допомогою підсистеми “Електронний суд” подана заява, у якій останній просить суд провести судовий розгляд справи № 908/3085/24 без участі відповідача Малюги Сергія Івановича та його представника. Також просить суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 10.02.2025 суд оголосив заяву представника Малюги Сергія Івановича адвоката Павлій А.Г. про проведення судового розгляду справи без участі відповідача та його представника.

10.02.2025 суд розпочав розгляд справи по суті.

Згідно статті 195 частина 2 ГПК України – суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 208 ГПК України, суд заслуховує вступне слово позивача та відповідачів -1, -2,3. У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них. Учасники справи можуть ставити питання один одному у черговості, яка визначається головуючим, та з його дозволу. Головуючий з власної ініціативи або за усним клопотанням учасника справи може зняти питання, що не стосуються предмета спору, поставити питання учаснику судового процес.

10.02.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві.

10.02.2025 відповідачі 1,2,3 у судове засідання не з’явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 10.02.2025 розгляд справи по суті відкладено, засідання суду призначено на 10.03.2025.

07.03.2025 позивач сформував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення.

У судовому засіданні 10.03.2025 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання.

Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 10.03.2025 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 10.03.2025 на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

10.03.2025 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідачі-1,-2,-3 у судове засідання жодного разу не прибули, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, відзиву відповідачі-1,-3 не надали.

13.01.2025 представником Молюги Сергія Івановича адвокатом Павлій А.Г. за допомогою підсистеми “Електронний суд” подана заява, у якій останній просить суд провести судовий розгляд справи № 908/3085/24 без участі відповідача Малюги Сергія Івановича та його представника.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача-2, відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно пункту 1.3. умов кредитного договору № PSMB2022018/579 від 14.01.2022 повернення кредиту здійснюється позичальником шістьма черговими платежами в сумі 150 000 грн., починаючи з 13 липня 2022 року — перший платіж, та закінчуючи 13 грудня 2022 року — останній платіж. З наданих позивачем до матеріалів справи банківських виписок та розрахунку заборгованості вбачається, що Банком нараховувалась процентна ставка по кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості до вересня 2024, що є неправомірним, оскільки строк сплати останнього чергового платежу за кредитним договором (строк договору) є 13 грудня 2022 року. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року розглянула справу № 910/4518/16 зазначила, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Тобто позивач мав право нараховувати проценти за користування кредитом лише до закінчення строку кредитування, тобто до 13 грудня 2022. Відтак розрахунок боргу, що наданий позивачем є необґрунтованим. Відповідачі не мають механізмів для перерахування Банку коштів, які знаходяться на їх рахунках в рублях (тобто в національній валюті російської федерації), через окупацію цих підприємств російською федерацією. Всі відповідачі у цій справі зареєстровані на тимчасово окупованій території, все рухоме та нерухоме майно відповідачів перебуває у незаконному володінні представників російської федерації, які здійснюють господарську діяльність юридичними особами, які є відповідачами у цій справі - Приватне підприємство "МАГІСТР" та Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГІСТР ЛАЙФ" за законодавством рф. При цьому до моменту введення воєнного стану в Україні зобов’язання відповідачів у справі перед Банком не було порушено.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача-1 є: селище Максима Горького, Якимівський район, Запорізька область, 72514, відповідача-2: м. Мелітополь, Запорізька область, 72315, відповідача – 3: с. Семенівка, Мелітопольський район, Запорізька область.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, територія Якимівського району, Мелітопольського району та м. Мелітополя є тимчасово окупованою.

Станом на момент звернення до суду, не здійснюється відправка пошти на адресу відповідачів-1,-2,-3, оскільки зазначена територія перебуває в тимчасовій окупації.

Інформація про не функціонування відділень АТ “Укрпошта” на вказаній території підтверджується і інформацією з офіційного сайту АТ “Укрпошта”.

Позивач надав витяг з електронної поштової скриньки, відповідно до якого на адресу відповідача-1 – islamgvaramadze@gmail.com, відповідача-2 - PP Magister@gmail.com, відповідача-3 – galinakravchuk@ukr.net надіслано позовну заяву з доданими до неї документами.

Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

Обов`язок направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачам покладається на позивача, позивачем надаються суду відповідні докази направлення (наявні в матеріалах справи).

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення або вчинення відповідної процесуальної дії.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

На підставі викладеного, ухвали суду розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на веб-сайті Судової влади України, з метою доведення до відповідачів змісту ухвал суду та направлено ухвал суду підписаних кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідача-1 – islamgvaramadze@gmail.com, відповідача-2 - PP Magister@gmail.com, відповідача-3 – galinakravchuk@ukr.net,, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронної скриньки відповідачів та доставлено до електронного кабінету відповідача-3 та представника відповідача-2 – Павлій А.Г.

З огляду на викладене, повідомлення відповідачів-1, -2, -3 через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідачі та електронного кабінету з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів-1,-2,-3 про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів-1,-3 до суду не надійшло.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

14.01.2022 між Акціонерним товариством “Альфа-Банк” (після зміни найменування Акціонерне товариство “Сенс Банк”) (Банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГІСТР ЛАЙФ” (Позичальник) укладено Кредитний договір № PSMB2022018/579 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Банк надає Позичальнику Кредит у національній валюті у сумі 900 000,00 грн на цілі, зазначені в п. 1.4 цього Договору, а Позичальник зобов’язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, використовувати його за цільовим призначенням, виконувати інші умови цього Договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені Договором.

За умовами п. 1.4 кредитного договору, кредит надається відповідачу-1 для фінансування оборотного капіталу відповідача-1.

В пункту 1.2.1 кредитного договору сторонами визначено, що Банк нараховує проценти на залишок строкової заборгованості Позичальника за кредитом у розмірі, визначеному за формулою: індекс UIRD (змінна величина) + 6 % річних (фіксована маржа).

Згідно з п. 1.2.2 кредитного договору, на день його укладання розмір базової процентної ставки складав 7,41 % річних + 6 % річних = 13,41 % річних, при цьому застосовано розмір індексу UIRD станом на 13.01.2022.

Умовами п. 1.2.3 кредитного договору сторони передбачили змінюваність базової процентної ставки щоквартально 01 січня, 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня, або у разі, якщо вони припадають на вихідний або неробочий день, наступного банківського дня, виходячи зі значення індексу UIRD станом на останній банківський день, що передує даті розрахунку базової процентної ставки, та розміру фіксованої маржі, зазначеного в п.п. 1.2.1 цього договору, протягом всього строку кредитування Позичальника.

Умовами п. 1.3 кредитного договору передбачений графік повернення кредитних коштів, а саме: 150 000,00 грн – 13 липня 2022 року; 150 000,00 грн – 13 серпня 2022 року; 150 000,00 грн – 13 вересня 2022 року; 150 000,00 грн – 13 жовтня 2022 року; 150 000,00 грн – 13 листопада 2022 року; 150 000,00 грн – 13 грудня 2022 року.

12.08.2022 позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», при цьому код ЄДРПОУ: 23494714 залишився той самий що і раніше.

Згідно п. 4.2 Договору надання кредиту здійснюється шляхом переказу суми Кредиту з позичкового рахунку, зазначеного у пункті 900 000 грн 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позичальника, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 8.1 кредитного договору, позичальник зобов’язався повернути Банку кредит у терміни, визначені у пункту 1.3 цього договору. Сума заборгованості за Кредитом, що не повернена у вищезазначений строк, на наступний банківський день за днем закінчення цього строку вважається простроченою.

Позичальник має достроково повернути Кредит або його частину без застосування до нього штрафних санкцій. У випадках передбачених цим Договором або чинним законодавством України, Позичальник зобов’язаний самостійно та/або на вимогу Банку повернути кредит достроково (п. 8.2 Договору).

Відповідно до умов п. 11.3 кредитного договору, цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань Позичальника за цим договором.

Пунктами 10.2, 10.3 Договору сторонами узгоджено, що Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов’язань Позичальника за цим Договором у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення Позичальнику відповідної вимоги, у разі, зокрема, повного або часткового прострочення повернення будь-якого траншу у термін, визначений згідно з п. 8.1 цього Договору.

14.01.2022 між Акціонерним товариством “Альфа-Банк” (після зміни найменування Акціонерне товариство “Сенс Банк”) (Банк) та Малюга Сергієм Івановичем (Поручитель) укладено Договір поруки № PSMB2022018/579/1 (далі-Договір поруки), за яким Поручитель поручився за виконання Позичальником зобов’язань, що виникли на підставі Кредитного договору.

14.01.2022 між Акціонерним товариством “Альфа-Банк” (після зміни найменування Акціонерне товариство “Сенс Банк”) (Банк) та Приватним підприємством “МАГІСТР” (Поручитель) укладено Договір поруки № PSMB2022018/579/2 (далі-Договір поруки), за яким Поручитель поручився за виконання Позичальником зобов’язань, що виникли на підставі Кредитного договору.

За змістом пункту 1.1 Договорів поруки, Поручителі поручаються за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “МАГІСТР ЛАЙФ” зобов’язання, що виникло на підставі Кредитного договору № PSMB2022018/579, укладеного між Банком та Боржником 14 січня 2022 року, з урахуванням всіх додаткових угод до нього, що укладені на дату набуття чинності цим Договором або будуть укладені у майбутньому, відповідно до якого Боржник повинен виконати наступні обов’язки:

- обов’язку повернути Банку Кредит у сумі 900 000,00 (Дев'ятсот тисяч,00) гривень, що надалі іменується «Кредит», частинами і у такі строки: 150 000,00 (Сто п’ятдесят тисяч,00) гривень - «13» липня 2022 року; 150 000,00 (Сто п’ятдесят тисяч,00) гривень - «13» серпня 2022 року; 150 000,00 (Сто п’ятдесят тисяч,00) гривень - «13» вересня 2022 року; 150 000,00 (Сто п’ятдесят тисяч,00) гривень - «13» жовтня 2022 року; 150000,00 (Сто п’ятдесят тисяч,00) гривень - «13» листопада 2022 року; 150 000,00 (Сто п’ятдесят тисяч,00) гривень - «13» грудня 2022 року;

- обов’язок щомісяця сплачувати Банку проценти за користування Кредитом у розмірі, який є Базовою процентною ставкою та обчислюється за формулою: індекс UIRD (ЗМ) (змінна величина)+ 6% (шість процентів) річних (фіксована маржа), з урахуванням Компенсаційної процентної ставки, яка обчислюється згідно Основного договору та застосовується за Кредитом до дати його погашення за умови вчасного та у повному обсязі виконання Боржником своїх зобов’язань за Основним договором, максимальний можливий розмір процентної ставки за користування Кредитом - 30% (Тридцять відсотків) річних, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строк, визначений в Основному договорі;

- обов’язку у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, Зазначених вдале у цьому пункті), повернута Банку Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із Основного договору;

- обов’язку сплачувати Банку комісію у строки і розмірі визначені в Основному договорі;

- обов’язку сплатити Банку неустойку, пеню, штрафні санкції та понад суму неустойки, пені, штрафних санкцій відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов’язань за Основним договором;

- обов’язок сплачувати Банку проценти від простроченої суми Кредиту (його частини) у розмірі, який є Базовою процентною ставкою та обчислюється за формулою: індекс UIRD (ЗМ) (змінна величина)+ 6% (шість процентів) річних (фіксована маржа),а для прострочення, яке окладає не більше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, - з урахуванням Компенсаційної процентної ставки, яка обчислюється згідно Основного договору, максимальний можливий розмір процентів від простроченої суми Кредиту - 30% (Тридцять відсотків) річних, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строк, визначений в Основному договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов’язків, передбачених п. 1.1 цього Договору, як солідарні Боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, Позичальник свої зобов’язання належним чином не виконав, Позичальником порушено зобов’язання щодо погашення кредиту в розмірі 900 000 грн 00 коп. та щодо сплати відсотків у розмірі 403 283 грн 39 коп.

Несплата заборгованості за Договором стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідачів-1,-2,-3 заборгованості за кредитом в розмірі 900 000 грн 00 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 403 283 грн 39 коп.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем у повному обсязі зобов`язань за Договором, а саме: надання відповідачу-1 кредитних коштів у розмірі 900 000 грн 000 коп.

При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне врахувати, що згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Умовами Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB20220118/579 від 14.01.2022 строк повернення кредитних коштів визначений до 13.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, закінчення строку кредиту (13.12.2022) не звільняє Позичальника від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) ним обов`язків під час дії Договору.

За час користування кредитними коштами позивачем відповідачам-1,-2,-3 нарахована заборгованість за відсотками в розмірі 403 283 грн 39 коп., яка є не сплаченою.

Судом встановлено, що Позичальник порушив умови Кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків, тому Банк правомірно звернувся з вимогою про солідарне стягнення з Позичальника та Поручителів 900 000 грн 00 коп. суми заборгованості за кредитом та 403 283 грн 39 коп. заборгованості за відсотками.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідачами не надано, доводів позивача не спростовано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів 900 000 грн 00 коп. суми заборгованості за кредитом та 403 283 грн 39 коп. заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У п. 5.10 Договорів поруки погоджено, що банк у будь-який день, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за основним договором, має право стягнути заборгованість за основним договором будь-яким способом, без попередження поручителя та/або боржника та без надання для них будь-якого строку на добровільну сплату простроченої заборгованості за основним договором.

Пунктами 5.2 Договорів поруки встановлено, що договір поруки діє до повного виконання зобов’язань боржника за основним договором. Порука припиняється через три роки з дня настання строку (терміну) повного виконання зобов’язань боржника за основним договором.

Оскільки відповідачі-2,-3,-4 поручалися перед позивачем за виконання зобов’язань відповідачем-1 за окремими договорами поруки, вони відповідають перед позивачем солідарно з відповідачем-1 кожний.

Відповідачі не надали доказів оплати спірної заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

Заперечення відповідача-2 спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, з відповідача-1 солідарно з відповідачем-2, солідарно з відповідачем-3 на користь позивача підлягає сума заборгованості за кредитом в розмірі 900 000 грн 00 коп., сума заборгованості за відсотками в розмірі 403 283 грн 39 коп.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів-1,- 2.

При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин, судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподіленню порівну між відповідачами-1,-2,-3.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГІСТР ЛАЙФ, Малюги Сергія Івановича, Приватного підприємства “МАГІСТР” задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГІСТР ЛАЙФ” (вул. Максима Горького, буд. 9, селище Максима Горького, Якимівський район, Запорізька область, 72514, ідентифікаційний код юридичної особи 40037083), Малюги Сергія Івановича (вул. 50-річчя Перемоги, буд. 36/8 кв. 232, м. Мелітополь, Запорізька область, 72315, 19.05.1969 року народження, РНОКПП 2534114775), Приватного підприємства “МАГІСТР” (вул. Північний Переїзд, буд. 6, с. Семенівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72355, ідентифікаційний код юридичної особи 25485464) на користь Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 23494714) заборгованість за кредитом в сумі 900 000 (дев’ятсот тисяч) грн 00 коп., заборгованість за відсотками у сумі 403 283 (чотириста три тисячі двісті вісімдесят три) грн 39 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГІСТР ЛАЙФ” (вул. Максима Горького, буд. 9, селище Максима Горького, Якимівський район, Запорізька область, 72514, ідентифікаційний код юридичної особи 40037083) на користь Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 23494714) 5 213 (п’ять тисяч двісті тринадцять) грн. 14 коп. судового збору.

Стягнути з Малюги Сергія Івановича (вул. 50-річчя Перемоги, буд. 36/8 кв. 232, м. Мелітополь, Запорізька область, 72315, 19.05.1969 року народження, РНОКПП 2534114775) на користь Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 23494714) 5 213 (п’ять тисяч двісті тринадцять) грн. 14 коп. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства “МАГІСТР” (вул. Північний Переїзд, буд. 6, с. Семенівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72355, ідентифікаційний код юридичної особи 25485464) на користь Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 23494714) 5 213 (п’ять тисяч двісті тринадцять) грн. 14 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 18.03.2025.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.