Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До відома! ТОВ “Стандарт-2010”, 37297387, про ухвалення рішення по справі № 908/2923/24 (суддя Науменко)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2025 Справа № 908/2923/24
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Концур Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/2923/24
за позовом: Акціонерного товариства “Кредобанк”, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862 (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-2010”, ідентифікаційний код юридичної особи 37297387 (пров. Новоселів, смт. Михайлівка, Михайлівський район, Запорізька область 72002)
до відповідача 2: Пенькова Олександра Петровича, 26.08.1980 р.н., РНОКПП 2945808938 (вул. Незалежної України, буд. 72, кв. 81, м. Запоріжжя, 69106)
про стягнення 7 246 494 грн 27 коп.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Очич Т.М., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1975 від 08.09.2012, довіреність від 28.11.2024 (в режимі відеоконференції)
від відповідача 1: не з’явився;
від відповідача 2: Леус Г. М., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1450 від 13.06.2007, ордер АР № 1207302 від 12.11.2024 (в режимі відеоконференції)
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області 05.11.2024 через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Кредобанк” про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-2010” та Пенькова Олександра Петровича заборгованості, станом на 17.10.2024 в сумі 7 246 494,27 грн, з яких:
– 5 679 792,49 грн неповернута сума кредиту за Генеральним договором № G06/2021 про здійснення кредитування від 07.06.2021;
– 1 566 701,78 грн - прострочені відсотки.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 1054, 1055, 1056-1, 1069, 1070,610, 611, 624, 536, 546, 549, 550, 553-557 Цивільного кодексу України та умов Генерального договору № G06/2021 про здійснення кредитування від 07.06.2021 і обґрунтовано не виконанням Відповідачем-1 зобов’язань за Кредитним договором. За кредитним договором Банк зобов’язується надати грошові кошти Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Також 07 червня 2021 року Банк та Пеньков Олександр Петрович (надалі Поручитель, Відповідач-2) уклали Договір поруки, з наступними змінами та доповненнями, за умовами якого поручитель зобов’язався відповідати перед Банком за виконання Позичальником зобов’язань за Кредитним договором. Пунктом 2.1., 2.2. договору поруки визначено, що поручитель зобов’язаний сплатити заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов’язань за вищевказаним Кредитним договором. Відповідно до пункту 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні та (або) фізичні особи підприємців. Відповідно до пункту 23 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №415/2542/15-ц (провадження № 14-40 цс 18) від 13.03.2018р., з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію, зокрема щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов’язання є юридичні особи та/або фізичні особи підприємці. У цьому випадку суб’єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справа. Така юрисдикція визначається враховуючи суб’єктний склад основного зобов’язання.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.11.2024 у справі № 908/2923/24 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 04.12.2024 о 10 год. 20 хв.
В судове засідання 04.12.2024 представники сторін не з’явились, причини неявки суду не повідомляли.
З огляду на те, що представники усіх учасників справи в судове засідання не з’явилися, судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч.3 ст. 222 ГПК України.
13.11.2024 від представника відповідача-2 через підсистему “Електронний суд” надійшла заява про надання доступу до електронної справи № 908/2923/24.
14.11.2024 дані про адвоката Леус Г.М. внесені до відомостей про учасника справи для доступу до справи № 908/2923/24 в електронному кабінеті.
04.12.2024 представник відповідача-2 через підсистему “Електронний суд” надіслала до суду відзив та клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, просила відкласти розгляд справи на іншу дату.
Вищеперелічені документи прийнято судом до розгляду.
Заперечення відповідача-2 мотивовані тим, що Кредитний договір до початку війни виконувався належним чином. ТОВ «Стандарт-2010» до моменту окупації Михайлівського району та виникнення проблем встиг погасити 1 464 207,51 грн. основного боргу та 1 297 491,19 грн. відсотків по кредиту – тобто 2 761 698,70 грн. 17 лютого 2023 Протоколом №1 Банком прийнято рішення про зміну умов кредитування – зміна графіку погашення. 20 лютого 2023 р. між Банком та Позичальником укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору щодо зміни умов кредитування в сторону збільшення обсягу зобов’язань. Звертає увагу суду, що відповідної додаткової угоди до Договору поруки укладено не було. Отже, Пеньков О.П. як поручитель не може відповідати за весь обсяг нарахованого Банком боргу, оскільки не погоджував як поручитель збільшення обсягу зобов’язань. 2. Також слід зазначити, що Вимогу Банку про погашення заборгованості, забезпеченої порукою, направлену на адресу реєстрації, Пеньков О.П. не отримував. Навіть в поданих Позивачем документах – Вимозі Поручителю та позовній заяві – містяться різна інформація: відповідно до позовної заяви заборгованість Відповідача1 складає 7 246 494,27 гривень станом на 17.10.2024, а у Вимозі до Боржника Позивач зазначив суму боргу 7 010 052,41 гривень. А у Вимозі до Поручителя Банк зазначив більшу суму – 7 104 056,13 грн.
При цьому, строк розрахунку по кредитному договору закінчився 06 червня 2023. Відповідно до Законів «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про фермерське господарство» ТОВ «Стандарт-2010» не має права здійснювати господарську діяльність до моменту зміни податкової адреси; не має можливості здійснювати господарську діяльність без доступу до власних виробничих приміщень та транспорту. Зміна податкової адреси ТОВ «Стандарт-2010» не забезпечить можливість здійснення господарської діяльності, оскільки відсутній доступ до земельних ділянок та сільськогосподарської техніки, що розташовані на тимчасово окупованих територіях України. Військова агресія російської федерації проти України та подальша тимчасова окупація території, на якій знаходиться та здійснювало господарську діяльність ТОВ «Стандарт-2010», перебуває у прямому причинному зв'язку з неможливістю здійснення ТОВ «Стандарт-2010» господарської діяльності, отримання прибутку та погашення заборгованості перед Позивачем. Правочини, укладені ТОВ «Стандарт-2010» », є нікчемними відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а тому ТОВ «Стандарт-2010» позбавлене можливості реалізувати своє право, передбачене ст. 59 Конституції України. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України. Переказ коштів з рахунків ТОВ «Стандарт-2010» заборонений законом. ТОВ «Стандарт-2010» не має права здійснювати будь-які платежі починаючи з 26.02.2022, в тому числі в рахунок погашення заборгованості Позивачу за кредитними договорами.
Ухвалою суду від 04.12.2024 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, відкладено підготовче засідання по справі № 908/2923/24 на 20.01.2025 о 12 год. 00 хв.
В судовому засіданні 20.01.2025 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/2923/24. Суд оголосив склад суду.
Суд з’ясував про відводи. Відводів не заявлено.
Відповідач-1 в судове засідання не з’явився, причини не явки суду не повідомляв, документів на адресу суду не надсилав.
20.01.2025 через систему “Електронний суд” від представника позивача надійшла відповідь на відзив та заява про поновлення пропущеного строку для подачі відповіді на відзив.
В судовому засіданні 20.01.2025 представник позивача надав пояснення в підтримку заяви, просив задовольнити заяву та поновити строк для надання відповіді на відзив.
Представник відповідача-2 не заперечувала проти поновлення позивачу процесуального строку для надання відповіді на відзив.
На підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України судом поновлено позивачу строк для надання відповіді на відзив, прийнято відзив до розгляду та долучено до матеріалів справи.
20.01.2025 від представника відповідача-2 через підсистему “Електронний суд” надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі № 908/2923/24.
В судовому засіданні представник відповідача-2 надала пояснення в підтримку клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
Представник позивача зазначив, що на час судового засідання не ознайомлений із клопотанням відповідача-2 про призначення судово-економічної експертизи, просив надати час для ознайомлення із відповідним документом.
Ухвалою суду від 20.01.2025 судом відкладено підготовче засідання по справі на 05.02.2025 о 11 год. 00 хв.
В судовому засіданні 05.02.2025 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/2923/24. Суд оголосив склад суду.
Відповідач-1 в судове засідання не з’явився, документів на адресу суду не надсилав.
05.02.2025 від представника відповідача-2 через підсистему “Електронний суд” надійшли додаткові пояснення, які прийняті судом до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті клопотання про призначення експертизи, просив надати час для надання розгорнутого розрахунку позовних вимог по справі.
Ухвалою суду від 05.02.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 10.02.2025 о 11 год. 00 хв.
В судовому засіданні 10.02.2025 здійснювалась відеоконференція.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/2923/24. Суд оголосив склад суду.
В судовому засіданні 10.02.2025 представник позивача не приєднався до відеоконференції, відповідач-1 в судове засідання не з’явився.
10.02.2025 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшла заява з детальним розрахунком позову, яка прийнята судом до розгляду, долучена до матеріалів справи.
В судовому засіданні 10.02.2025 розглядалось клопотання відповідача-2 про призначення судово-економічної експертизи по справі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані, зокрема, встановлюються висновками експертів.
Відповідно до ст. 69 ГПК України:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи;
2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом;
3) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;
4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об’єктів дослідження;
5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків;
6) користуватися іншими правами, що надані Законом України "Про судову експертизу".
Статтею 98 ГПК України передбачені вимоги до висновку експерта:
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Призначення експертизи судом врегульовано ст. 99 ГПК України:
1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ст. 100 ГПК України:
Відповідно до статті 1 Закону України “Про судову експертизу” судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно із п. 2 Постанови пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” № 4 від 23.03.2012 експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Проаналізувавши предмет доказування у даній справі, поставлені відповідачем-2 питання для призначення експертизи, суд приходить до висновку про відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях у вирішення даного спору. Розрахунок суми позовних вимог міститься на двох аркушах, позивачем деталізовано його дані, які можуть бути перевірені судом.
З огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи по даній справі.
Призначення судової експертизи як процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших "Фридлендер проти Франції" [GC], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VI).
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що безпідставне призначення судової експертизи є порушенням наведених приписів, що має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, у тому числі права на розгляд справи судом встановленим законом, у розумний строк.
За таких обставин, суд проаналізувавши матеріали справи, дійшов до висновку про можливість закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті на 05.03.2025 о 10 год. 40 хв.
В судовому засіданні 05.03.2025 здійснювалась відеоконференція.
Представники сторін у судове засідання 05.03.2025 крім позивача не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
04.03.2025 від представника відповідча-2 через підсистему “Електронний суд” надійшла заява про відкладення розгляду справи через хворобу представника. Жодних доказів в підтвердження вказаних обставин до заяви не додано. Згідно з п.2. ч.2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні у зв’язку з першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суд заслухавши думку присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, оскільки відсутні докази поважності причин неявки представника відповідача-2, судом у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено.
В судовому засіданні 05.03.2025 заслухано вступне слово представника позивача.
За наслідками судового засідання, згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Судом оголошено перерву до 12.03.2025 о 10 год. 30 хв.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача-2 проти позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити.
12.03.2025 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частину.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників, дослідивши надані суду докази, суд
ВСТАНОВИВ:
07 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт-2010» (Позичальник, Боржник) та Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» (Банк, Кредитор), за результатами розгляду Заявки на кредит від 24.02.2021 та рішення Позичальника від 28 травня 2021 року, оформлене відповідним Протоколом № 2, уклали Генеральний договір № G06/2021 про здійснення кредитування (далі - Генеральний договір) з усіма наступними змінами та доповненнями, яким Банк встановив Ліміт кредитування на умовах визначених в розділі 2. Загальні умови кредитування.
На виконання умов Генерального договору, 07 червня 2021 року Позичальник та Банк уклали Додатковий договір № G06/2021/1 (далі - Кредитний договір) про надання кредитної лінії відповідно до Генерального договору про здійснення кредитування № G06/2021 від « 07» червня 2021 року, з усіма наступними змінами та доповненнями (разом Кредитний договір та Генеральний договір – Договори).
Згідно із п. 2.1. Кредитного договору, Банк визначив Позичальнику ліміт заборгованості за кредитною лінією (максимальну суму заборгованості Позичальника за отриманими та неповернутими ним Банку кредитами, які надані відповідно до цього Додаткового договору) у розмірі 7 144 000,00 гривень (сім мільйонів сто сорок чотири тисячі гривень), з визначеним цільовим призначенням – фінансування обігового капіталу п.2.2. Кредитного договору.
17 лютого 2023 Позичальник було прийнято рішення про зміну умов кредитування – зміна графіку погашення, викладене у Протоколі № 1, про що 27 січня 2023 року Боржник звернувся з відповідною заявою – Анкетою заявою боржника юридичної особи/фізичної особи підприємця на реструктуризацію заборгованості. Результатом розгляду даної заяви Сторони погодили зміну умов кредитування та 20 лютого 2023 уклали Договір про внесення змін до Кредитного договору.
Відповідно до п. 5.1. Генерального Договору про здійснення кредитування Позичальник зобов’язаний повернути Банку Кредит/ Кредити/Основний борг по іншій Кредитній операції/інших Кредитних операціях у повному обсязі і в строки, передбачені цим договором додатковими договорами.
Отже, Позичальник зобов’язався провертати кредитні кошти, сплачувати проценти за їх користуванням, а також комісії та інші платежі, передбачені укладеним Кредитним договором.
Позивач зобов’язання в межах Кредитного договору та Генерального договору, визначені зокрема в пунктах 2.1. Кредитного договору, та п.п. 2.1.1., 9.1. Генерального договору, за заявою № 1 від 16 червня 2021 року, виконав - надав Відповідачу кошти в розмірі та на умовах визначених Договорами, що підтверджено меморіальними ордерами: № 32961782 від 16 червня 2021 року, № 4 від 22 жовтня 2021 року, № 1 від 25 жовтня 2021 року, № 1 від 25 жовтня 2021 року на загальну суму 7 144 000,00 гривень, а також Випискою по особовому рахунку за період з 07.06.21 по 17.10.24.
Однак, Позичальник своїх зобов’язань за Кредитним договором, щодо повернення коштів та сплати за їх користування належним чином не виконав, що підтверджується також і інформацією про рух коштів по рахунку та зазначено в розрахунку заборгованості, внаслідок чого станом на 17.10.2024 існує заборгованість 7 246 494,27 гривень (сім мільйонів двісті сорок шість тисяч чотириста дев’яносто чотири гривні 27 копійок), з яких: – 5 679 792,49 гривень (п’ять мільйонів шістсот сімдесят дев’ять тисяч сімсот дев’яносто дві гривні 49 копійок) – неповернута сума кредиту; – 1 566 701,78 гривень (один мільйон п’ятсот шістнадцять шість тисяч сімсот одна гривня 78 копійок) – прострочені відсотки.
07 червня 2021 року Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» (Банк, Кредитор) та Пеньков Олександр Петрович (надалі Поручитель, Відповідач-2) уклали Договір поруки № G06/2021/S-3 (далі Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов’язався відповідати перед Банком за виконання Позичальником зобов’язань за Генеральним договором.
Пунктом 2.1., 2.2. Договору поруки визначено, що поручитель зобов’язаний сплатити заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов’язань за вищевказаним Кредитним договором.
Пунктом 4.7. Договору поруки сторони досягли домовленості, що цей договір припиняється по спливу трьох річного строку від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором.
Через порушення грошових зобов’язань боржником АТ “Кредобанк” подано позов про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-2010” та Пенькова Олександра Петровича заборгованості, станом на 17.10.2024 в сумі 7 246 494,27 грн, з яких: 5 679 792,49 грн неповернута сума кредиту за Генеральним договором № G06/2021 про здійснення кредитування від 07.06.2021; 1 566 701,78 грн - прострочені відсотки.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що Банк належним чином виконав свої обов'язки за Кредитним договором і надав Позичальнику – відповідачеві-1 кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами: № 32961782 від 16 червня 2021 року, № 4 від 22 жовтня 2021 року, № 1 від 25 жовтня 2021 року, № 1 від 25 жовтня 2021 року на загальну суму 7 144 000,00 гривень, а також Випискою по особовому рахунку за період з 07.06.21 по 17.10.24.
Позичальник своїх зобов’язань за Кредитним договором, щодо повернення коштів та сплати за їх користування визначені належним чином не виконав, що підтверджується також і інформацією про рух коштів по рахунку та зазначено в розрахунку заборгованості, внаслідок чого станом на 17.10.2024 існує заборгованість 7 246 494,27 гривень (сім мільйонів двісті сорок шість тисяч чотириста дев’яносто чотири гривні 27 копійок), з яких: – 5 679 792,49 гривень – неповернута сума кредиту; – 1 566 701,78 гривень – прострочені відсотки.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Позичальник прострочив сплату платежів, станом на 17.10.2024 існує заборгованість 7 246 494,27 гривень, з яких: – 5 679 792,49 гривень – неповернута сума кредиту; – 1 566 701,78 гривень – прострочені відсотки.
Розділом 1. Генерального договору сторони погодили, що Банк, в межах встановленого цим Договором Ліміту кредитування, здійснює кредитування Позичальника, а саме; надає Позичальнику послуги по проведенню кредитних операцій, надалі - Кредитна операція/Кредитні операції, зокрема, надає Позичальнику кредити (одноразові кредити, кредитні лінії. овердрафт); надає прямі гарантії/непрямі гарантії (контргарантії) виконання зобов'язань Позичальника, надалі Гарантія/Гарантії; надає поруку по вексельним зобов'язанням Позичальника, надалі Аваль/Авалювання, у розмірі та ця умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими договорами до цього Договору про проведення відповідної Кредитної операції, надалі - Додатковий договір/Додаткові договори, а Позичальник зобов'язується повернути Банку заборгованість по Кредитній операції/Кредитним операціям, зокрема, в залежності від виду Кредитної операції; суму наданого Позичальнику кредиту, надалі - Кредит; грошову суму, сплачену Банком за рахунок власних коштів, відповідно до умов Гарантії/сплачену Банком по Авальованому Банком вексельному зобов'язанню Позичальника, надалі Основний борг по іншій Кредитній операції /інших /Кредитних операціях, а також сплачує проценти, комісії, інші платежі, передбачені ним Договором та Додатковими договорами.
Відповідно до п. 5.1. Генерального договору Позичальник зобов’язаний повернути Банку Кредит/Кредити/Основний борг по іншій Кредитній операції/інших Кредитних операціях у повному обсязі і в строки, передбачені цим договором додатковими договорами.
Доводи представника відповідача 2 з приводу того, що позичальник відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, беручи до уваги кінцевий термін погашення кредиту, тому належним є нарахування відсотків за період до 06.06.2023 (включно), при цьому нарахування позивачем процентів як плати за користування кредитом після визначеного договором терміну повернення кредиту, тобто після 06.06.2023 року є безпідставним, суд визнати обґрунтованими не може.
Відповідно до ч. 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При дослідженні правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року по справі № 910/17048/17 слід більш детально дослідити обставини справи № 910/17048/17 та мотиви, наведені Верховним Судом щодо застосування спірних правових норм у повному обсязі.
Так, цитуючи, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року по справі № 910/17048/17 зазначено таке:
« 111 Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
112 Підстав для відступу від вказаних правових висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає.
113 Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
114 Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін ? календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
115 Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
116 Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
117 Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
118 Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
119 Суди дослідили умови кредитних договорів та встановили, що згідно з пунктом 1.4 кредитних договорів 31 березня 2017 року - це «останній день дії кредитної лінії».
120 При цьому термін «останній день дії кредитної лінії» позначає термін, з настанням якого припиняються зобов`язання Банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору.
121 У кредитних договорах сторони унормували питання сплати процентів за користування кредитом.
122 Відповідно до пункту 6.2 договору про відкриття кредитної лінії № 119 та аналогічного пункту у договорі № 120 нарахування процентів здійснюється щоденно протягом дії цих договорів із розрахунку 360 днів у році, їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.
123 Тобто нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
124 Підстав для неврахування зазначеного, що стало наслідком узгодження сторонами договірних умов, не вбачається, про що судами зроблено правомірний висновок».
В розділі 4 Генерального договору «Розрахунки між сторонами» врегульовано порядок і строки нарахування відсотків за кредитом.
Пунктом 4.2 Генерального договору визначено, що проценти за користування Кредитом/Кредитами/Основним боргом по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту/Кредитах/Основному боргу по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але, умовно 360 (триста шістдесят) днів у році) з дня видачі Кредиту/Кредитів/виникнення Основного боргу по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям до дня повернення Кредиту/Кредитів/Основного боргу по іншій Кредитній операції/іншим Кредитним операціям в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору.
Пункт 4.2 Генерального договору, як підстава, наведений у детальному розрахунку позовних вимог, доданого до заяви від 10.02.25.
Таким чином, як і у справі № 910/17048/17 нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, але в межах строку припинення зобов`язання Банку з надання позичальнику кредиту (строку кредитування), тобто - 06.06.2026, як це врегульовано п.2.1.4 Генерального договору.
Розділом другим Генерального договору розмір процентної ставки визначену як Змінювану.
Виходячи зі змісту розрахунку позивачем застосовано Змінювану процентну ставку, розмір якої варіювався від 13,22% до 20,25%.
Вказана ставка процентів, не як штрафна, і нараховувалась Банком.
Умова останнього абзацу п. 2.3 Кредитного договору стосовно: «Якщо після закінчення строку кредитування Кредит не буде повністю повернуто Банку, Банк відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України має право вимагати, а Позичальник зобов’язаний спалтити Банку залишок заборгованості за Кредитом, з урахуваням встановленого індексу інфляці (у випадках коли не допускається згідно з законодавством України), а також проценти, у розмірі 30 (тридцяти процентів) від простроченої суми за весь час прострочення» як право Банку застосована ним не була, проценти за ст. 625 ЦК України в розмірі 30% не нараховувались.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 вказано:
« 128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У спірних правовідносинах Банк обрав нарахування звичайної ставки в межах терміну дії Ліміту кредитування – 06.06.2026 (включно), передбаченого пунктом 2.1.4 Генерального договору, а не як міри відповідальності.
Таким чином, за наявності погодженого сторонами пункту 2.1.4, 4.2. Генерального договору, Банк мав право нараховувати проценти за звичайною (Змінюваною) процентною ставкою до дня фактичного повернення кредиту, в межах терміну дії Ліміту кредитування – 06.06.2026 (включно) за Генеральним договором і переходу на застосування статті 625 ЦК України з нарахуванням 30% річних не відбулось.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення заявленої суми процентів підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов’язався відповідати за виконання зобов’язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Згідно із п. 1.1 Договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання ТОВ «Стандарт-2010» (ідентифікаційний код юридичної особи: 37297387) (надалі – Боржник) зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені. штрафів, неустойок) за Генеральним договором про здійснення кредитування № G06/2021/1 від « 07» червня 2021 року, укладеним між Боржником та Кредитором (далі за текстом - Кредитний Договір). Банк в межах встановленого ліміту кредитування надає Боржнику Кредити у розмірі та на умовах, обумовлених Кредитним договором та Додатковими договорами до цього Кредитного договору. Відповідно до вищенаведеного Кредитного договору Боржнику Кредитором надаються кредити на наступних умовах: Ліміт кредитування у базовій валюті кредитування - 7 144 000,00 гривень. Строк дії Ліміту кредитування з « 07» червня 2021 року до «06» червня 2026 року (включно).
Пунктом 2.1., 2.2. Договору поруки визначено, що у випадку невиконання Боржником своїх зобов’язань за Кредитним договором Кредитор письмово повідомляє Поручителя про це із зазначенням суми заборгованості Боржника. Поручитель зобов’язаний сплатити Кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов’язань за вищевказаним Кредитним договором.
Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
З огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.
На момент розгляду справи ні позичальник, ні поручитель заборгованість перед кредитором не сплатили.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 7 246 494,27 гривень, з яких: – 5 679 792,49 гривень – неповернута сума кредиту; – 1 566 701,78 гривень – прострочені відсотки станом на 17.10.2024, у зв’язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом.
Щодо доводів представника відповідача-2 про те, що Пеньков О.П., як поручитель, не може відповідати за весь обсяг нарахованого Банком боргу, оскільки не погоджував як поручитель збільшення обсягу зобов’язань.
Розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користуванням кредитом Договором про внесення змін від 20.02.23 до Додаткового договору № G06/2021/1 не змінювався, змінився лише графік зменшення кредитного ліміту. Вказане на підставі п. 4.8 Договору поруки не припиняє зобов’язань відповідача 2 з погашення 5 679 792,49 грн суми кредиту і 1 566 701,78 грн відсотків.
Згідно із ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.
16.01.2023 Пеньков О.П. звернувся до Банку в інтересах Відповідача 1, з пропозицією розглянути можливість врегулювання кредитної заборгованості, що мала місце на той час. Відповідно до вказаної заяви Пеньков О.П. зобов’язувався сплачувати 50000 грн на місяць основного боргу.
Протоколом № 1 зборів учасників від 17.02.2023 учасники Товариства з обмеженою відповідальністю “Стандарт-2010” Пеньков Олександр Петрович з часткою в статутному капіталі 50%, та Сисюк Сергій Михайлович, з часткою в статутному капіталі 50%, розглянувши порядок денний:
1) про внесення змін до Кредитного договору щодо здійснення реструктуризації (зміна графіку погашення) на визначених Банком умовах;
2) про уповноваження учасника товариства, фізичну особу Пенькова Олександра Петровича – Відповідача 2, на укладення та підписання відповідних змін до Кредитного договору;
Вирішили:
1) надати згоду на внесення змін до умов кредитування по Додатковому договору № G06/2021/1 від 07.06.21 щодо здійснення реструктуризації (зміна графіку погашення) на визначених Банком умовах;
2) надати повноваження на укладення та підписання відповідних змін до Додаткового договору № G06/2021/1 від 07.06.21 учаснику товариства - Пенькову Олександру Петровичу.
Відповідно до п. 2.7. Договору поруки Поручитель, може надавати згоду на збільшення обсягу його відповідальності за цим Договором, в тому числі у разі продовження строку кредиту … шляхом надання Кредитору – Позивачу, окремої письмової згоди на це, або укладення між Кредитором та Поручителем окремого додаткового договору до цього Договору; або проставлення на відповідному договорі, яким вносяться ці зміни в Кредитний договір свого підпису.
На укладеному 20 лютого 2023 Договорі про внесення змін до Додаткового договору № G06/2021/1 проставлено підпис саме Пенькова О.П., що відповідає порядку погодження змін за п. 2.7 Договору поруки. Крім того, співзасновник та один з ініціаторів внесення змін, також здійснював оплати згідно умов укладеного Договору про внесення змін, зокрема 31.01.2023, 21.02.2023, 06.03.2023, 31.03.2023 з рахунку ФОП Пенькова О.П., про що відображено у Виписці про рух коштів по рахунку.
Таким чином, Банк вірно вказує, що зміна графіку виконання зобов’язань була ініційована Відповідачами, а її укладення погоджено і відповідачем-1 і відповідачем-2.
Щодо неотримання Вимоги Банку про погашення заборгованості, забезпеченої порукою, направленої на адресу реєстрації Пеньковим О.П.
12.08.2024, на вказану у Анкеті-заяві від 27.01.23 боржника юридичної особи/фізичної особи підприємця на реструктуризацію заборгованості адресу електронної пошти відповідача 1 - standart-2010@meta.ua, Банком направлено Досудову вимогу № 85- 13797130/24 від 26.07.2024, відповідно до роздруківки з програми Microsoft outlook.
14.08.2024 на адресу Поручителя: 69106, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72, кв. 81 направлено Досудову вимогу № 85-13797130/1/24 від 13.08.2024 про виконання договірних зобов’язань, що підтверджується описом вкладення від 14.08.24, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком від тієї ж дати.
Вказана вище адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72, кв. 81 зазначена у Відомостях (Витягу) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно відповідача 2, отже Банком виконано вимоги Генерального договору та Договору поруки щодо направлення відповідних вимог Боржнику та Поручителю із зазначенням розміру заборгованості.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).
Належним дотриманням процедури повідомлення боржника про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, яке надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19 (провадження № 61-2788св21), Постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2023 року у справі № 553/1501/15-ц (провадження № 14-50цс22).
Щодо посилання на можливість застосування ст. 607 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Представник відповідача 2 вказує, що є обґрунтована та об’єктивна підстава вважати зобов’язання припиненим та відмови у задоволенні позову, однак суд оцінює вказану обставину як не доведену.
Натомість, 17.02.23 у м. Запоріжжі проведено Збори учасників ТОВ «Стандарт-2010» за участі всіх учасників Товариства. У заяві від 16.01.23 на реструктуризацію кредитної заборгованості у розділі перспективи покращення/зміни фінансового стану та відновлення платоспроможності Пеньковим О.П. було зазначено, що до закінчення військового стану засновник Пеньков О.П. зобов'язуєтея сплачувати 50000,00 на місяць основного боргу. Після деокупації та зняття військового стану підприємство знов почне працювати та виконувати кредитні зобов'язання. Планує відновити господарську діяльність та виконувати кредитні зобов'язання. Додатково просить розглянути можливість сплачувати 50000 грн щомісяця до кінця 2023 року та рівними частинами в 2024 році. Зараз як ФОП веде діяльність на підконтрольній Україні території. У розділі обґрунтування можливості погашення клієнтом кредитних кредитних траншів вказано, що Пеньков Олександр Петрович, веде господарську діяльність як ФОП на підконтрольній Україні території. Середній місячний дохід становить 1800000 грн, затрати на оренду обладнання та промислових приміщень становлять 50000 грн, електроенергія – 90000 грн, оплата праці, податки та інші витрати 75000 грн, закупівля сировини 1485000,00 грн. Сімейні витрати 50000,00 грн, погашення кредиту ТОВ «Стандарт-2010» 50000 грн.
У Відомостях (Витягу) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також міститься запис про те, що Пеньков О.П. є представником ТОВ «Стандарт-2010», є представником товариства без обмеження повноважень, що в свою чергу не позбавляло можливості від імені товариства укласти договір про правову допомогу з адвокатом не тільки на представництво інтересів відповідача 2, а і відповідача 1 у справі, що спростовує доводи представника відповідача 2 з приводу неможливості реалізувати своє право, передбачене ст. 59 Конституції України.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.
При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
За таких обставин судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподіленню порівну між відповідачами 1, 2.
Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 20.03.2025.
Суддя А.О. Науменко
_03_03.png)
