Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради у справі № 908/232/25 (суддя Дроздова С.С.)
28.03.2025 Справа № 908/232/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП”
до відповідача: Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради
про стягнення 27 167 грн 22 коп.
без виклику сторін
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради основну суму заборгованості у розмірі 19 655 грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 508 грн 90 коп., пеню у розмірі 2 925 грн 27 коп., 3 % річних у розмірі 701 грн 15 коп., штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу у розмірі 1 375 грн 92 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 позовні матеріали № 908/232/25 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 27 167 грн 22 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 29.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/232/25, присвоєно справі номер провадження 27/12/35. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 29.01.2025 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 21.02.2025.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, територія м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади (місцезнаходження відповідача) є тимчасово окупованою територією.
Місцезнаходженням відповідача є: м. Бердянськ, Запорізька область, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта, тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду від 29.01.2025 на сайті Господарського суду Запорізької області, надсилання примірника ухвали суду до електронного кабінету відповідача – 29.01.2025 та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідача – 37622628@mail.gov.ua, berdvodokanal@gmail.com.
Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області, доставлення до електронного кабінету та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідача – 37622628@mail.gov.ua, berdvodokanal@gmail.com з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення –28.03.2025.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
УСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради оголосив про проведення відкритих торгів за номером UA-2018-11-12-000369-a.
Предметом закупівлі є природний газ, код за «Єдиним закупівельним словником» – ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо.
Детальна інформація про тендерну закупівлю розміщена за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-11-12- 000369-a Місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 71100, Україна, Запорізька область, Бердянськ, пр. Східний, 97.
Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: 12 листопада 2018 — 31 грудня 2019.
За результатами розгляду тендерних пропозицій учасників процедури відкритих торгів (UA-2018-11-12-000369-a) переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП».
25.102018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» (далі – Постачальник) та Комунальний підприємством «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (ЕІС код 56XO00011HAHG006) (далі – Споживач) укладено договір про постачання природного газу № З-168/2018 від 25.10.2018 (далі – Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов’язується передати у власність Споживачу природний газ, в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов’язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до пункту 1.2 Договору Постачальник передає Споживачу природний газ в обсязі 59,500 тис.куб.м, у тому числі за місяцями: січень – 18,000 тис.куб.м., лютий – 16,000 тис.куб.м., березень – 6,000 тис.куб.м., квітень – 0,000 тис.куб.м., травень – 0,000 тис.куб.м., червень – 0,000 тис.куб.м., липень – 0,000 тис.куб.м., серпень – 0,000 тис.куб.м., вересень – 0,000 тис.куб.м., жовтень – 1,000 тис.куб.м., листопад – 3,500 тис.куб.м., грудень – 15,000 тис.куб.м.
Вказані обсяги природного газу є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися в порядку, передбаченому п. 1.5 Договору (п. 1.2.1 Договору).
Відповідно до пункту 1.2.2 Договору обсяги постачання природного газу Постачальником Споживачу в кожному розрахунковому періоді (місяці) визначаються на підставі письмової заявки Споживача на адресу Постачальника та можуть відрізнятись від обсягів, зазначених у пункті 1.2 Договору.
Згідно п. 1.5.1 Договору, у разі відсутності письмової заявки Споживача відповідно до пункту 1.5 Договору Постачальник здійснює постачання природного газу Споживачу в обсягах, відповідно до п. 1.2 Договору.
Відповідно до п. 1.7 Договору у випадку неподання Споживачем заявки у строк та у порядку, встановлених п. 1.2.2, п. 1.3, п. 1.5 Договору, обсяг природного газу, що поставлений Постачальником, підтверджується щомісячними Актами прийманняпередачі природного газу, оформленими згідно з розділом 4 даного Договору, та підлягає оплаті Споживачем у порядку, встановленому Договором.
Згідно до п. 2.1 Договору загальна вартість Договору складається із суми вартостей природного газу, переданого у власність Споживачу у відповідному місяці, протягом строку дії Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору ціна природного газу за 1000,00 куб.м. визначається Сторонами у додатковій угоді до Договору.
За умовами пункту 2.3 Договору ціна природного газу за 1 000,00 куб.м. може змінюватись протягом строку дії Договору. Зміна ціни природного газу за 1 000,00 куб.м. узгоджується Сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору
Відповідно до пункту 2.4 Договору у випадку зміни ціни природного газу за 1 000,00 куб.м. Постачальник направляє Споживачу підписаний з його сторони та завірений печаткою проект відповідної додаткової угоди до Договору у двох оригінальних примірниках. Споживач повинен протягом трьох робочих днів з дати отримання проекту додаткової угоди підписати і завірити печаткою цю додаткову угоду та повернути Постачальнику її оригінальний примірник.
Згідно з пунктом 2.5 Договору в разі незгоди Споживача з встановленою ціною, крім випадків, передбачених п. 2.8 Договору, додаткова угода не підписується, а Споживач зобов’язується надати Постачальнику листа, погодженого з газорозподільним підприємством про зняття обсягів газу в даному місяці постачання, погодженого з оператором Єдиної газотранспортної системи станом на перше число поставок газу на період, щодо якого Сторонами не досягнуто згоди про нову ціну природного газу за 1 000,00 куб.м.
Відповідно до пункту 2.7 Договору датою належного виконання Споживачем обов’язку щодо оплати вартості поставленого природного газу у відповідному місяці поставки вважається день надходження грошових коштів на поточних рахунок Постачальника.
Порядок та умови проведення розрахунків унормовано Розділом 3 Договору.
Споживач зобов’язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці Споживача, а за відсутності заявки Споживача, місячного обсягу природного газу (планового), зазначеного у п. 1.2 Договору, на рахунок Постачальника у такому порядку: - 30 % вартості – до 10 числа місяця поставки природного газу; - 30 % вартості – до 20 числа місяця поставки природного газу; - 30 % вартості – до 30/31 числа місяця поставки природного газу; - остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го сила місяця, наступного за звітним (місяцем поставки).
Порядок та умови постачання, приймання та обліку газу, визначено у розділі 4 Договору.
Відповідно до пункту 4.1 кількість поставленого Споживачу газу визначається за показниками, встановленого у Споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС.
Відповідно до пункту 4.3 Договору приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі, які є невід’ємними частинами цього Договору, і які є підставою для проведення Споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці.
Згідно з пунктом 4.3.1 для складання актів приймання-передачі природного газу, Споживач до 03 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов’язаний надати Постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою Споживача копію акту про фактичний об’єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу, складеного між Споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС.
На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом 3 робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою Акти приймання-передачі природного газу та направляє їх Споживачу (п. 4.3.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.4 Договору Споживач протягом двох робочих днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу зобов’язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі природного газу.
Згідно з пунктом 4.5 Договору у випадку невиконання обов’язку, передбаченого п. 4.4 Договору, природний газ вважається поставленим та прийнятим Споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та/ або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються Оператором ГТС та/або Оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку.
Відповідно до п. 5.1.2 Договору Споживач зобов’язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу відповідно до умов цього договору.
У випадку порушення Споживачем розміру або строку оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2 Договору).
Відповідно до пункту 8.2 Договору при настанні форс-мажорних обставин, строк їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, письмово повідомляє іншу Сторону протягом трьох робочих днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини.
За умовами п. 10.1 Договору цей Договір є укладеним з дати його підписання Сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде направлено іншій Стороні письмове повідомлення про припинення строку дії Договору.
Як зазначив у позовній заяві позивач, у зв’язку з ненадходженням повідомленням про розірвання Договору, дія Договору була продовжена і на 2022 рік.
Так, на виконання Договору Постачальник поставив, а Споживач прийняв природний газ у січні 2022 року в обсязі 0,311119 тис.куб.м. на суму 19 655 грн 98 коп.
За умовами Договору Споживач повинен був сплатити вартість спожитого природного газу: у січні 2022 року – у розмірі 10 % вартості місячного обсягу до 10-го січня 2022 року, 30 % вартості до 20–го січня 2022 року, 30 % вартості до 31-го січня, остаточний розрахунок до 10-го лютого 2022 року.
У зв’язку зі зміною вартості природного газу на ринку, Постачальник направив Споживачу проект Додаткової угоди № 2022/01/01 від 24.12.2021 якою ціна на природний газ, який буде постачатися з 01.01.2022 за 1 000 куб.м. без урахування ПДВ складатиме 52 000 грн. Крім того, компенсація вартості послуг замовленої потужності (транспортування), яка складає без урахування податку на додану вартість 124,16 грн за 1 000 куб.м. До вартості послуг застосовується коефіцієнт, визначений НКРЕКП для замовлення потужності на добу наперед, - 1.1, що складає без урахування податку на додану вартість 136,58 грн за 1 000 куб.м. Крім того ПДВ в розмірі 20 % – 10 527,32 грн. Разом за 1 000 куб.м. – 63 163,90 грн.
Таке збільшення було обумовлено збільшенням ціни природного газу на ринку. Так, відповідно до Цінової Довідки № 1390/23 від 27.11.2023 Харківської торгово-промислової палати, середньозважена ціна на природний газ за результатами електронних торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» місячних ресурсів січня, лютого, березня 2022 року по всіх умовах оплати за січень 2022 року (станом на 31.01.2022) становила 69 272,36 грн з ПДВ.
Відповідач, одержавши пропозицію не вчинив дії, передбачені пунктом 2.4 Договору, в частині підписання та повернення Постачальнику Додаткової угоди, утім Відповідач не надав Постачальнику листа про зняття обсягів газу, що свідчило б про його незгоду із встановленою ціною.
Водночас, в межах строку надання відповіді та спірного розрахункового строку, Споживач спожив природний газ, що свідчить про повне і безумовне прийняття ним пропозиції зміни до Договору № З-168/2018 від 25.10.2018 та погодження ним змін ціни на природний газ, який буде постачатися з 01 січня 2022 року.
Відповідач не здійснив оплати за спожитий природний газ, що свідчить про порушення умов Договору. Розмір заборгованості Споживача перед Постачальником становить 19 655 грн 98 коп., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.05.2015 № 2496, (далі – Правила постачання природного газу) за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати копію відповідного акта про фактичний об’єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи / Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи (далі – Кодекс ГТС) та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов’язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.
До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Відповідачем не було виконано обов’язку, визначеного пунктом 13 розділу ІІ Правил постачання природного газу та пунктом 4.3.1. Договору, в зв’язку з чим Постачальником складено Акти на підставі даних Оператора ГРМ, що містились на Інформаційній платформі Оператора ГТС.
За підсумками розрахункового періоду та на підставі отриманих від Оператора ГТС даних Постачальник виготовив та надав Споживачу по два примірники актів приймання-передачі природного газу № 00000003296 від 31.01.2022.
Споживач всупереч пункту 4.4 Договору вказані Акти не підписав, Постачальнику не повернув, вмотивованої відмови від підписання Актів не надав.
Як убачається, Споживачем не виконано вимоги Кодексу ГТС та Договору в частині прийняття, підписання та повернення актів приймання-передачі природного газу, що також свідчить про вчинення порушення Споживачем не лише як учасником господарських правовідносин, а і як учасником ринку природного газу.
У зв’язку наведеним 08.11.2023 Постачальник повторно направив на електронну скриньку Споживача Акт приймання-передачі природного газу № 00000003296 від 31.01.2022 з вимогою погашення заборгованості.
Відповідач акти не підписав, відповіді на вимогу матеріали справи не містять.
Згідно з п. 4.5 Договору у випадку невиконання обов’язку, передбаченого п. 4.4 Договору, природний газ вважається поставленим та прийнятим Споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та/ або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються Оператором ГТС та/або Оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку.
Отже, підписаний в односторонньому порядку Акт приймання-передачі природного газу № 00000003296 від 31.01.2022 є такими, що погоджені Споживачем та є належним доказом в частині постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1 глави 3 Розділу ІХ Кодексу газорозподільної системи (далі – Кодекс ГРМ) визначення об’єму споживання (розподілу) природного газу по об’єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Згідно з пунктом 4 цієї ж глави Споживач, який є власником комерційного ВОГ, зобов’язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового газового місяця надати Оператору ГРМ у спосіб та за формою, визначеними договором розподілу природного газу, звіт про дані комерційного вузла обліку за розрахунковий період. При цьому якщо комерційний ВОГ обладнаний обчислювачем чи коректором об’єму природного газу, до звіту додаються роздруковані звіти з обчислювача чи коректора об’єму природного газу про добові та/або погодинні дані споживання природного газу, протокол про втручання в роботу комерційного ВОГ та протокол аварійних/діагностичних повідомлень.
При обладнанні комерційних вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних за домовленістю Оператора ГРМ та споживача інформація для визначення об’єму (обсягу) приймання-передачі природного газу формується через канали дистанційного зв’язку. У такому разі перевірка достовірності даних комерційних вузлів обліку безпосередньо на місці їх встановлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців (з урахуванням строку для контрольного огляду вузла обліку), про що складається відповідний акт контрольного зняття показань ЗВТ.
У разі ненадання споживачем звіту про дані комерційного ВОГ протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з нього інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного зняття показань ЗВТ (у тому числі через відмову в доступі до об’єкта споживача) протягом розрахункового періоду об’єм спожитого (розподіленого) природного газу за розрахунковий період визначається за сумою обсягів добового споживання, переданих Оператором ГРМ за процедурою Кодексу ГТС до Оператора ГТС протягом газового місяця. У такому разі Оператор ГРМ не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє споживачу письмові пояснення про зміну режиму нарахування разом з актом прийманняпередачі природного газу за попередній розрахунковий місяць.
При цьому, якщо протягом (за підсумками) поточного місяця споживач: – надав звіт про дані комерційних ВОГ або за наявності у цей період контрольного зняття показань ЗВТ – визначення об’єму спожитого природного газу за цей місяць здійснюється з урахуванням фактичних даних комерційних ВОГ без коригування попереднього періоду; – не надав звіт про дані комерційних ВОГ – об’єм спожитого (розподіленого/ поставленого) природного газу за цей місяць та подальші періоди визначається за номінальною потужністю газового обладнання споживача та кількістю годин їх використання, що визначені договором розподілу природного газу, без подальшого перерахунку (коригування) попередніх періодів. При цьому Оператор ГРМ не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє споживачу письмові пояснення про зміну режиму нарахування разом з актом приймання-передачі природного газу за розрахунковий період (місяць). Відновлення розрахунків за даними комерційних ВОГ здійснюється за заявою споживача до Оператора ГРМ та після складання акта про фіксацію даних комерційних ВОГ, підписаного Оператором ГРМ та споживачем.
Відповідно до абзацу першого пункту 6 глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ, визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об’єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об’єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб’єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Згідно з пунктом 7 глави 3 Розділу ІХ Кодексу ГРМ за наявності розбіжностей у частині визначення об’єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку. До вирішення цього питання об’єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.
Таким чином, з огляду на наведені норми, обсяг природного газу визначається Оператором ГРМ, вноситься до інформаційної платформи Оператора ГТС, який через інформаційну платформу доводить таку інформацію до постачальника, при цьому такі дані є обов’язковими для всіх учасників ринку, до яких пункт 39 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» відносить і споживача і постачальника.
На підставі зазначених даних, позивач проводить нарахування за спожитий природний газ Споживачем, тобто обробляє надані показники споживача у взаємозв’язку з вартістю природного газу. У відповідності до даних інформаційної платформи iplatforma.tsoua.com/sap/its/welgui? sap-client=1008&sap-language=UK (скріншот інформації з інформаційної платформи додається) остаточні відбори природного газу споживачу ЕІС код 56XO00011HAHG006 становили: у період з 01.01.2022 по 31.01.2022 – 0,31119 тис. м3. Вказані обсяги є обов’язковими для Споживача та Постачальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
08.11.2023 позивач направив на електронну пошту відповідача за якою здійснювалося електронне листування з часу укладення договору berdyansk.vodokanal@gmail.com, energybrd39@gmail.com.
Станом на день звернення до суду з цим позовом відповіді від відповідача не надходило.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Днем пред’явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв’язку і підприємством зв’язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред’явлення вимоги, за висновками суду та за умови відсутності іншого, є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки ст. 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред’явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури), акта прийманняпередачі наданих послуг тощо.
В розумінні ст. 530 ЦК України Акт за своїм змістом є вимогою до відповідача про виконання спірного зобов’язання у розмірі 19 655 грн 98 коп. основної суми заборгованості.
Позивач у тексті електронного листа повідомив відповідача про вимогу оплати заборгованість за договором та необхідність повернення позивачу підписаних та скріплених печаткою Акту приймання-передачі природного № 00000003296 від 31.01.2022 та Додаткової Угоди № 2022/01/01 від 24.12.2021.
Водночас, встановлене частиною другою статті 530 ЦК України право пред’явлення кредитором вимог боржнику не кореспондуються з обов’язковим отриманням кредитором доказів вручення цієї вимоги боржнику, за умови наявності в матеріалах справи доказів надіслання такої вимоги.
Отже, з урахуванням наведеного, відповідач мав сплатити: - 30 % вартості, а саме – до 10 числа місяця поставки природного газу, а саме до 10.01.2022; - 30 % вартості, а саме – до 20 числа місяця поставки природного газу, а саме до 20.01.2022; - 30 % вартості, а саме – до 30/31 числа місяця поставки природного газу, а саме до 31.01.2022.
Остаточний розрахунок – у семиденний строк з моменту отримання Акта прийманняпередачі – а саме до 15.11.2023.
У зв’язку з тим, що відповідачем не здійснено оплату, у позивача з 16.11.2023 виникло право вимоги.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ, який за період - січень 2022 року в розмірі 19 655 грн 98 коп. відповідачем не оплачений.
Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума основного боргу в розмірі 19 655 грн 98 коп.
Також за прострочення грошового зобов’язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3 % річних у розмірі 701 грн 15 коп. за загальний період прострочення з 16.11.2023 по 23.01.2025, інфляційні витрати в розмірі 2 508 грн 90 коп. за загальний період: грудень 2023 р. – грудень 2024 р.
Крім того, згідно з умовами п. 7.2 Договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 2 925 грн 27 коп. пені за період з 16.02.2023 по 16.05.2024 та суму 3 175 грн 92 коп. штрафу за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 16.11.2023 по 23.01.2025 за заборгованістю в розмірі 19 655 грн 98 коп. суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 701 грн 15 коп.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: грудень 2023 року – грудень 2024 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 2 508 грн 90 коп. інфляційних втрат.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз’яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором.
Заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Споживачем розміру або строку (п. 3.1 Договору) оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
Із розрахунку позивача слідує, що заявлена до стягнення сума 2 925 грн 27 коп. пені нарахована за загальний період з 16.11.2023 по 16.05.2024 включно.
Так, пеня нарахована в тому числі на заборгованість по акту від 31.01.2022 (з урахуванням надходження часткових оплат) термін оплати за яким настав 10.02.2022 та по акту від 28.02.2022 термін оплати за яким настав 10.03.2022.
Враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені на суму простроченої заборгованості за вказаними вище актами припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 16.11.2023 по 16.05.2024 за заборгованістю в розмірі 19 655 грн 98 коп., суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 2 925 грн 27 коп. пені, як і визначено позивачем.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є законними та обґрунтованими. Розмір штрафу від суми простроченої оплати понад 30 календарних днів, а саме: у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (19 655 грн 98 коп. х 7%) визначено позивачем правильно, тому виомги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у заявленому розмірі 1 375 грн 92 коп.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Позивач надав докази в підтвердження наявності заборгованості за спожитий природний газ.
Відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати спожитого природного газу у спірному періоді або обґрунтованих заперечень проти позову.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. (з урахуванням коефіцієнту 0,8) покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” до Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП” 19 655 (дев’ятнадцять тисяч шістсот п’ятдесят п’ять) грн 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 508 (дві тисячі п’ятсот вісім) грн 90 коп., пеню у розмірі 2 925 (дві тисячі дев’ятсот двадцять п’ять) грн 27 коп., 3 % річних у розмірі 701 (сімсот одна) грн 15 коп., штраф за прострочення понад 30 днів у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу у розмірі 1 375 (одна тисяча триста сімдесят п’ять) грн 92 коп., 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ.
Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
_03_03.png)
