Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги учасника процесу відповідача-1: Фермерського господарства «РАДУГА» (71304, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Калинова, буд. 33) та відповідача-2: Низяєва Віктора Миколайовича (71304, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Калинова, буд. 33) у справі № 908/226/25 (суддя Федько О.А.)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.04.2025 Справа № 908/226/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/226/25
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)
до відповідача-1: Фермерського господарства «РАДУГА» (71304, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Калинова, буд. 33)
до відповідача-2: Низяєва Віктора Миколайовича (71304, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Калинова, буд. 33)
про солідарне стягнення грошових коштів.
Процесуальні дії по справі.
27.01.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 249/08-07/25 від 27.01.2025) Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до відповідачів: Фермерського господарства «РАДУГА» та Низяєва Віктора Миколайовича про солідарне стягнення суми 58462,45 грн, яка складається з: 55940,68 грн - заборгованість за кредитом та 2521,77 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.01.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/226/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
28.01.2025 на електронну пошту суду від позивача надішли документи без електронного цифрового підпису, а саме: Анкета-заява клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг без підпису клієнта та розрахунок заборгованості за договором №б/н станом на 16.01.2025.
Ухвалою суду від 31.01.2025 позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (вхід.№249/08-07/25 від 27.01.2025) залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме зазначення місця проживання відповідача-2, надання до суду належним чином засвідчених (власноручним або електронним підписом представника позивача) та читабельних копій Анкети-заяви від 02.12.2020 та розрахунку заявлених до стягнення суми основного боргу та заборгованості по процентам за користування кредитом.
Позивачу доставлено копію даної ухвали до електронного кабінету в ЄСІКС 31.01.2025 о 13:17 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
11.02.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (документ сформований в системі «Електронний суд» 10.02.2025), відповідно до якої на виконання вимог ухвали суду позивач надав копію позовної заяви з зазначенням актуальних та правильних даних щодо місця проживання чи перебування відповідача-2 Низяєва В.М., належним чином завірені та читабельні копії Анкети-заяви від 02.12.2020 та розрахунок заявлених до стягнення сум (основного боргу та процентів).
Ухвалою суду від 13.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/226/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/21/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/226/25. Запропоновано відповідачам (кожному окремо) протягом 15 днів з дня опублікування ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача(ів) або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Ухвала про відкриття провадження у справі опублікована на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет 14.02.2025 року.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який був чинним на момент опублікування ухвали суду від 13.02.2025, Кам’янсько-Дніпровська міська територіальна громада віднесена до Тимчасово окупованої Російською Федерацією території України з 27.02.2022.
Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача-1 – Фермерського господарства «РАДУГА», код ЄДРПОУ 19267243, є: 71034 Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Калинова, буд. 33.
Згідно з відповіді № 1074324 від 29.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру місцезнаходженням відповідача-2 – Низяєва Віктора Миколайовича є Запорізька область, Василівський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Калинова, буд. 33.
Місцезнаходженням відповідачів є тимчасово окупована територія України, де відсутні поштовий (поштове відділення 71034 тимчасово не функціонує), телефонний та інший зв`язок, що в свою чергу унеможливлює направлення кореспонденції на адресу відповідачів.
Відповідно до п. 21 Розділу ІХ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».
Відповідно до ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному вебпорталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Ухвала суду від 13.02.2025 про відкриття провадження у справі, надіслана позивачу до електронного кабінету в системі Електронний суд, доведена до відома відповідачів шляхом опублікування на сайті суду із додержанням вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 17.02.2025 (тридцятий день припадає на вихідний) сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об’єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення – 09.04.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що 02.12.2020 Фермерське господарство «РАДУГА» підписало заяву про відкриття поточного рахунку. 02.12.2020 р. Фермерське господарство «РАДУГА» (далі –Відповідач-1) через систему інтернет-клієнт-банкінг приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 02.12.2020 р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору. Відповідно до Договору Відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26002355959001 та 20639055749281 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). Свої зобов’язання за договором Позивач виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу-1 кредитний ліміт.
17.06.2021 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Низяєвим Віктором Миколайовичем (далі - Відповідач-2) було укладено договір поруки № P1623929416533984609 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов’язань Відповідача-1, які випливають з Кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки).
Позивач доводить, що в порушення умов договору банківського обслуговування кредитні кошти у встановлений договором строк відповідачем-1 не повернуті, станом на 16.01.2025 року він має заборгованість в сумі 58462,45 грн, яка складається з 55940,68 грн - заборгованість за кредитом та 2521,77 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
13.02.2025 до суду надійшли письмові пояснення позивача (сформовані в системі Електронний суд 13.02.2025), за змістом яких останній зауважив, що згідно заявки на отримання послуг, банк надає кошти в рамках: мінімальний кредитний ліміт – 10000 грн, максимальний розмір ліміту – 2 000 000 грн, пільговий період: 30/270 днів без обнуління. Додатком до пояснень є Умови та правила надання банківських послуг.
За текстом письмових пояснень, які надійшли до суду 01.04.2025 вх. №7022/08-08/25 позивачем наведено посилання та пункти Умов та правил Банківських послуг, які врегульовують спірні правовідносини сторін.
Відповідачі не скористались правом на подання до суду відзиву.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи, що судом згідно чинного законодавства вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідачів про судовий розгляд справи, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
12.10.2020 Фермерське господарство «РАДУГА» (відповідач-1) через систему інтернет-клієнт-банкінг підписало Заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» та «Гарантовані платежі».
Зі змісту Заявки слідує, що підписанням цієї Заявки Клієнт (відповідач-1) на підставі статті 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу « 1.1 Загальні положення» та підрозділу « 3.2.1 Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг (далі – Умови та Правила), що розміщенні на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» за адресою http://privatbank.ua/terms, які разом з Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, цією Заявкою становлять Кредитний договір між Банком та Клієнтом, приймає всі права та обов’язки, встановлені в цьому Договорі, та зобов’язується належним чином їх виконувати.
Відповідно до умов Договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26002355959001 (IBAN - UA563133990000026002355959001) в сумі 2000000,00 грн, мінімальний розмір ліміту 10000,00 грн, розмір відсоткової ставки – 16,5% річних, пільговий період – 30/270 днів – без обнуління, відповідно до п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.3; строк надання кредиту – 12 місяців.
Пунктом 3.2.1.1.1 Договору встановлено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (далі – Ліміт) на поточний рахунок Клієнта (далі – Кредит) на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання Банківських послуг (далі – Умови або Договір) в обмін на зобов’язання Клієнта з повернення Кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.
Відповідно до п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.2.2.3 Договору, Клієнт зобов’язаний сплатити Банку проценти за весь час фактичного користування Кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Тарифами Банку. Повернути Кредит у строки, встановлені п.п 3.2.1.6.1, 3.2.1.2.3.9, 3.2.1.4.3 цього Договору.
У п. 3.2.1.3.1 Договору зазначено, що обов’язковою умовою надання кредиту Клієнту – юридичні особі є надання Поручителем поруки за виконання Клієнтом зобов’язань з повернення кредиту, сплати процентів, комісії за користування Лімітом на умовах, визначених цим Договором. Умови поручительства визначаються у Договорі поруки між Банком та Поручителем.
Пунктом 3.2.1.4.2 Договору передбачено, що за користування Кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнт сплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по Кредиту та сплачуються Клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.
Згідно п. 3.2.1.4.3. Сторони домовились, що сума заборгованості по Кредиту підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта, а сума заборгованості по Кредиту, отриманого Клієнтом аграрного сектора економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає значенню з секції «А» Класифікатора видів економічної діяльності України і дана приналежність підтверджена документально) підлягає погашенню Клієнтом у строк не пізніше 270 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта. Погашення заборгованості по Кредиту відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.
Згідно з п. 3.2.1.4.4 Договору, сума заборгованості по Кредиту, нараховані проценти та комісія, непогашені у строки, встановлені в п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 цього Договору з наступного дня вважаються простроченими.
У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом, Клієнт сплачує Банку підвищені проценти, розмір яких встановлено Тарифами Банку, які нараховуються на прострочену суму заборгованості по Кредиту (п. 3.2.1.4.5 Договору).
Згідно п. 3.2.1.4.15, остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.1.6.1 цього Договору.
Пунктом 3.2.1.5.1 договору Сторони узгодили, що в разі:
- порушення строку повернення кредиту, визначеного п. 3.2.1.6.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку,
- настання обставин, передбачених п. 3.2.1.2.3.9. цих Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту,
клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від простроченої суми заборгованості, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі, визначеному Тарифами Банку.
Пунктом 3.2.1.6.1 Договору встановлено, що строк користування Кредитом становить 12 місяців, з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання Клієнтом умов договору.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заявки та діє до повного виконання Сторонами зобов’язань за цим Договором (п. 3.2.1.6.2 Договору).
02.12.2020 Фермерським господарством «РАДУГА» (відповідач-1) було підписано Анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі – Анкета-заява).
Згідно Заяви Відповідач-1 в особі Низяєва Віктора Миколайовича на підставі статті 634 ЦК України приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування.
17.06.2021 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Низяєвим Віктором Миколайовичем (відповідач-2) було укладено Договір поруки № P1623929416533984609 (далі - Договір поруки), за яким відповідач-2 (Поручитель) поручився перед Кредитором (позивачем) за виконання Позичальником (відповідачем-1) зобов’язань за Кредитним договором (Заявкою на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» б/н від 12.10.2020) (п. 1.1. Договору поруки).
Відповідно до 1.2 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов’язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
На підтвердження видачі кредиту по рахунку 26002355959001 позивачем до матеріалів справи надано виписку по особовому рахунку ФГ «Радуга» за період з 02.12.2020 по 01.01.2025 (арк.спр. 21-69).
Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем-1 (Позичальником) тривалий час не виконувались умови Кредитного договору, кредитні кошти, проценти за користування кредитом у встановлені договором строки не сплачувались, у зв`язку з чим станом на 16.01.2025 у відповідача-1 існує заборгованість за кредитом в розмірі 55940,68 грн, за відсотками – 2521,77 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за Кредитним договором та Виписками, які містяться в матеріалах справи.
Судом перевірено розрахунок заборгованості за кредитним договором та встановлено, що він виконаний позивачем правильно.
Заборгованість відповідачами не погашена, що стало підставою звернення позивача до господарського суду із даним позовом.
Доказів погашення суми позову відповідачі на час розгляду справи суду не надали.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі ( п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1-2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. ч. 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно зі ст. 12 зазначеного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем-1 - ФГ «РАДУГА», суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем 12.10.2020 шляхом його підписання з використанням електронного підпису, є Кредитним договором, який відповідає вимогам ст. 205, 207, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України. Сторонами узгоджено всі істотні умови такого договору, у зв`язку з чим зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань та, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання обома сторонами.
Відповідачем-1 та Відповідачем-2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи не ставилась під сумнів відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлено.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір та Договір поруки є укладеними, дійсними та підлягають виконанню сторонами відповідно до їх умов.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом частини першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач-1 та Відповідач-2 доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надали.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов’язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов’язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов’язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання.
Жодної з підстав для припинення дії Договору поруки № P1623929416533984609 від 17.06.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.
На момент розгляду справи ні Позичальник, ні Поручитель заборгованість перед Кредитором не сплатили, доказів погашення заборгованості за кредитним договором суду не надали.
Відтак, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом в сумі 55 940,68 грн, та задовольняє позов в цій частині.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідачів солідарно суми процентів за користування кредитом в розмірі 2521,77 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Припис абзацу другого ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Вказаних вище висновків ВП ВС також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є правильним та підтверджується відповідною випискою. Відповідачами контррозрахунку заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та відсотками, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість по відсоткам в сумі 2521,77 грн станом на час прийняття рішення відповідачами не погашена, позовна вимога про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно 2521,77 грн заборгованості по відсоткам підлягає задоволенню судом.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідачі заявлені позовні вимоги не спростували, доказів погашення 55940,68 грн заборгованості за кредитом та 2521,77 грн заборгованості за процентами не надали, а тому позивач мав підстави для звернення до суду за захистом своїх прав.
Доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу відповідачі не надали.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 55940,68 грн заборгованості за кредитом, 2521,77 грн заборгованості за відсотками, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.
При цьому, суд зазначає, що судові витрати підлягають розподілу між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн (платіжна інструкція № BOJ67B47CM від 27.01.2025).
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету за ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідачів в рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Фермерського господарства «РАДУГА» (71304, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Калинова, буд. 33, ідентифікаційний код юридичної особи 19267243) та Низяєва Віктора Миколайовича (71304, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Калинова, буд. 33, 24.08.1959 р.н., РНОКПП 2178518590) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість за кредитом в розмірі 55940,68 грн (п’ятдесят п’ять тисяч дев’ятсот сорок гривень 68 коп.), заборгованість за процентами в розмірі 2521,77 грн (дві тисячі п’ятсот двадцять одну гривню 77 коп.).
Стягнути з Фермерського господарства «РАДУГА» (71304, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Калинова, буд. 33, ідентифікаційний код юридичної особи 19267243) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Стягнути з Низяєва Віктора Миколайовича (71304, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровський район, м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Калинова, буд. 33, 24.08.1959 р.н., РНОКПП 2178518590) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано -09.04.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько