Господарський суд Запорізької області

16 квітня 2025, 11:52

До відома сторін у справі № 908/3245/24 (суддя Педорич С.І.): відповідача Приватне акціонерне товариство “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” (вул. вулиця Героїв України, будинок 175, м. Мелітополь, Запорізької області, 72319; ідентифікаційний код юридичної особи 31914947)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2025 Справа № 908/3245/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ХОГ СЛАТ УКРАЇНА” (вул. Липківського Василя Митрополита, будинок 45, офіс 511Б, м. Київ 03035; ідентифікаційний код юридичної особи 37877974)

до відповідача: Приватне акціонерне товариство “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” (вул. вулиця Героїв України, будинок 175, м. Мелітополь, Запорізької області, 72319; ідентифікаційний код юридичної особи 31914947)

про стягнення коштів у розмірі 808 723,03 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ратушняк Павлина Володимирівна (в режимі відеоконференції ) - довіреність від 12.12.2024, витяг з ЄДР;

від відповідача: не з’явився.

РУХ СПРАВИ.

16.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ХОГ СЛАТ УКРАЇНА” (скорочене найменування – ТОВ “ХОГ СЛАТ УКРАЇНА”) до відповідача Приватне акціонерне товариство “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” (скорочене найменування – ПрАТ “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ”) про стягнення заборгованості в розмірі 808 723,03 грн, з яких: основний борг в розмірі 442 910,17 грн, пеня в розмірі 26 927,21 грн, річні проценти в розмірі 55 833,16 грн, інфляційні втрати в розмірі 283 052,49 грн.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 справу №908/3245/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І. позовну заяву залишено без руху.

23.12.2024 до суду через систему “Електронний суд” надійшла заява ТОВ “ХОГ СЛАТ УКРАЇНА” про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.12.2024 відкрито провадження у справі №908/3245/24; присвоєно справі номер провадження 3/140/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

27.01.2025 через систему “Електронний суд” (документ сформовано в системі 24.01.2025) надійшов відзив від відповідача. З підстав, наведених у відзиві, відповідач позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити.

27.01.2025 через систему “Електронний суд” від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін. При цьому просить поновити строк на подачу цього клопотання.

Відповідач вважає, що справа має бути розглянута із викликом (повідомленням) сторін, оскільки звертаючись до суду із позовом Позивач повинен довести обставини, якими обґрунтовує заявлені позовні вимоги, та надати суду докази, які підтверджують такі обставини, не приховувати докази, або повідомити суду причину не можливості подання до суду доказів, оскільки суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Порушуючи наведені вимоги ГПК України, Позивач разом із позовною заявою не надав суду усі наявні у нього докази, які стосуються предмету доказування у справі, на відсутність у справі №908/3245/24 яких Відповідач звернув увагу суду у відзиві, зокрема, докази вжиття Позивачем заходів досудового врегулювання спору.

29.01.2025 через систему “Електронний суд” від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30.01.2025 через систему “Електронний суд” від представника відповідача до суду надійшло заперечення ( на відповідь на відзив), відповідно до якого відповідач, вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 04.02.2025 постановлено здійснювати розгляд справи №908/3245/24 за правилами загального позовного провадження; розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі; судове засідання призначено на 25.02.2025 о 10:30 год.; учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

05.02.2025 через систему “Електронний суд” до суду надійшла заява від представника позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ХОГ СЛАТ УКРАЇНА” – Ратушняк Павлини Володимирівни про участь у вищезазначеному судовому засіданні у справі №908/3245/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.

Ухвалою суду від 06.02.2025 задоволено заяву представника позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ХОГ СЛАТ УКРАЇНА” – Ратушняк Павлини Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи відеоконференцзв’язку.

24.02.2025 від представника позивача через систему “Електронний суд” до суду надійшла відповідь на заперечення відповідача від 30.01.2025.

24.02.2025 від представника відповідача через систему “Електронний суд” до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 25.02.2025 відкладено підготовче засідання на 12.03.2025 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 12.03.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу №908/3245/24 до судового розгляду по суті на 09.04.2025 о 14:00 год.

У судовому засіданні 09.04.2025 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, через систему “Електронний суд” надав до суду клопотання про розгляд справи без участі приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” та його представника, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у наданих до суду заявах по суті справи.

У судовому засіданні 09.04.2025 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні 09.04.2025 суд визнав наявні документи достатніми для об’єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ХОГ СЛАТ УКРАЇНА” (Позивач, Продавець) та Приватним акціонерним товариством “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” (Відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №HSU071217APK від 07.12.2017.

Сторонами у Договорі не було визначено іншого строку оплати Обладнання, ніж це передбачено ст. 530, 692 ЦК України. Відтак вважається, що на Відповідача покладений обов’язок сплатити вартість Обладнання негайно після його поставки (з дати Видаткової накладної).

На виконання умов Договору Позивачем було передано у власність Відповідача обладнання на загальну суму 712 939,31 грн. Однак, Відповідач не здійснив оплату вартості Обладнання в повному обсязі. Обладнання прийняв без зауважень та підписав Видаткові накладні.

Звернення з даним позовом викликано неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань з повної та своєчасної оплати за Договором.

Сума основного боргу за поставку Товару в рамках Договору складає 442 910,17 грн.

Посилаючись на умови договору купівлі-продажу №HSU071217APK від 07.12.2017 ст. ст. 530, 612, 692, 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 442 910,17 грн, суму пені – 26 927,21 грн, суму процентів річних – 55 833,16 грн, суму інфляційних втрат – 283 052,49 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач, з підстав, викладених у відзиві, проти позову заперечив. Зокрема зазначає, що згідно п. 5.1 Договору, оплата Обладнання чи частини Обладнання Покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця по кожній партії, в строки, погоджені між Сторонами та вказаних у Додатках або рахунках.

Позивач, разом із Позовною заявою до суду надав рахунки, однак, порушуючи вимоги п. 4 ч. 2 ст. 42, ч. 2 ст. 80 ГПК України, Додатки передбачені пп. 2.2, 2.3, 4.2, 4.4, 5.1 Договору, у яких Сторони погодили між собою строки оплати обладнання, суду не надав, а лише безпідставно у Позовній заяві стверджує, що нібито сторонами у Договорі не було визначено іншого строку оплати обладнання, ніж це передбачено ст. 530, 692 ЦК України.

При таких обставинах, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, Позивач не довів суду, що сторонами Договору дійсно у Додатках не було визначено іншого строку оплати обладнання, ніж це передбачено ст. 530, 692 ЦК України, і, як наслідок, не довів того, що строк (термін) виконання зобов’язання по оплаті наступної частини вартості поставленого за Договором обладнання для Відповідача настав саме з дати підписання видаткової накладної на товар.

Позивач необґрунтовано у Позовній заяві посилається на порушення з боку Відповідача строків оплати обладнання, поставленого за Договором, і, як наслідок, незаконно та безпідставно просить суд стягнути з Відповідача на свою користь основний борг за Договором в розмірі 442 910,17 грн, пеню в розмірі 26 927,21 грн, річні проценти в розмірі 55 833,16 грн, інфляційні втрати в розмірі 283 052,49 грн. При таких обставинах, позовні вимоги Відповідача є недоведеними, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ (стислий виклад).

Позивач відхиляє заперечення відповідача, виказані у відзиві, та в обґрунтування власної позиції зазначає, що у відзиві представник Відповідача не спростовує належними та достатніми доказами порушення строків оплати придбаного обладнання та наявність основного боргу. Не було висловлено ні Відповідачем, ні його представником будь-яких зауважень до якості обладнання. У той же час Відповідач заборгованість не погашає, продовжує неправомірно користуватися грошовими коштами, належними до сплати Позивачу.

Позивач підтвердив обставини передання обладнання у власність Відповідачу, його вартість та суму заборгованості доданими до позовної заяви доказами (копіями договору, видаткових накладних, рахунків, платіжних інструкцій про часткову оплату).

Сторони не укладали, не підписували будь-яких додатків, додаткових угод чи інших подібних письмових домовленостей щодо строків оплати обладнання.

Твердження представника Відповідача про існування додатків до Договору є лише припущеннями, які не підтверджуються і не можуть бути підтверджені документально, оскільки такі додатки не погоджувалися сторонами.

Відповідно сторони у жодному документі не встановили строків оплати обладнання.

Застосуванню підлягають строки, передбачені ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 692 ЦК України, з яких випливає, що якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, то відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Оскільки Відповідачем порушено зобов'язання із оплати отриманого обладнання у встановлені законом строки, то вимога Позивача про стягнення із Відповідача пені є законною та обґрунтованою.

Нараховані Відповідачу до стягнення проценти річних у розмірі 55 833,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 283 052,49 грн відображають реальні збитки Позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та неналежного виконання зобов'язань Відповідачем.

Недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб'єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарського спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА ВІДПОВІДЬ НА ВІЗИВ (стислий виклад)

30.01.2025 Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що у відповіді на відзив позивачем проігноровано посилання представника відповідача, що враховуючи перебування до цього часу м. Мелітополь в окупації, а підприємства Відповідача під контролем громадян російської федерації, Відповідач, в особі адвоката Мартиненко К.І., не має можливості підтвердити або спростувати наявність обставин, якими Позивач обґрунтував свої позовні вимоги, а також виконати вимоги п. 1, ч. 6, ст. 165 ГПК України, тобто надати до суду докази, які мають значення для правильного вирішення справи, але не подані Позивачем до суду разом із Позовною заявою.

Позивач навмисно не надав суду замовлення покупця (посилання на які є в видаткових накладних), оскільки в них міститься інформація передбачена п.п. 2.2., 2.3, 4.1, 4.2, 4.4, 5.1, 5.2 Договору, зокрема інформація відносно строків оплати поставленого Обладнання за Договором, які відрізняються від строків оплати, на яких наполягає Позивач у Позовній заяві, існуванням яких підтверджується Посилання Відповідача про відсутність предмету спору у справі №908/3245/24, оскільки на цей час термін виконання Відповідачем зобов’язання з повної оплати поставленого Обладнання за Договором не настав, і зворотного Позивач порушуючи вимоги ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України суду не довів.

ВІДПОВІДЬ НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА (стислий виклад).

24.02.2025 позивач подав до суду відповідь на заперечення відповідача, в яких зазначає наступне:

Зважаючи на непогашення Відповідачем заборгованості у добровільному порядку та неефективність досудового врегулювання спору, Позивач був вимушений за захистом своїх прав та інтересів звернутися до суду.

Видаткові накладні є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій із поставки Відповідачу товару (обладнання), вартість якого Відповідач не сплатив в повному обсязі.

Додатковим свідченням поставки товару (обладнання) та заборгованості Відповідача є часткові оплати Відповідача, які були здійснені за чотирма із п'яти Видаткових накладних.

Позиція Відповідача зводиться лише до необґрунтованих сумнівів в достовірності наданих Позивачем доказів та непогодженням із позовними вимогами, а не до надання власних, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б спростовували позовні вимоги.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за договором купівлі-продажу № HSU071217APK від 07.12.2017 в розмірі 442 910,17 грн, пені в розмірі 26 92721 грн, нарахованих, згідно із ст. 625 ЦК України, трьох процентів річних у розмірі 55 833,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 283 052,49 грн.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується поставити Покупцю обладнання, перелік якого, стан та технічні характеристики наведено в Додатках або Рахунках, який є невід'ємною частиною Договору (далі – Обладнання), а Покупець – прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

Обладнання повинно бути поставлено у строки, зазначені в Додатках або Рахунках до даного договору на поставку відповідної партії Обладнання (пункт 4.1. договору).

Оплата Обладнання чи частини обладнання Покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця по кожній партії, в строки, погоджені між Сторонами та вказаних у Додатках або рахунках (пункт 5.1. договору).

Пункт 8.1. Договору передбачає, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань, що виникли з цього Договору.

Для оплати Обладнання Позивач сформував і надав Відповідачу наступні Рахунки:

№ EKL000955 від 25.06.2020;

№ EKL0000953 від 07.08.2020;

№ 187 від 28.09.2020;

№ 190 від 06.10.2024;

№ 200 від 24.11.2020.

На виконання умов Договору Позивачем було передано у власність Відповідача Обладнання відповідно до наступних Видаткових накладних:

№ EKL0000953 від 18.08.2020 на суму 232 622,83 грн;

№ 190 від 13.10.2020 на суму 248 241,02 грн;

№ 187 від 13.10.2020 на суму 214 463,74 грн;

№ EKL000955-3 від 02.12.2020 на суму 8 157,98 грн;

№ 200 від 08.12.2020 на суму 9 453,74 грн.

Всього на суму 712 939,31 грн.

Відповідач здійснив часткові оплати:

за Видатковою накладною № EKL0000953 від 18.08.2020 – на суму 105 000,00 грн (залишок боргу складає 127 622,83 грн);

за Видатковою накладною № 190 від 13.10.2020 – на суму 15 000,00 грн (залишок боргу складає 233 241,02 грн);

за Видатковою накладною № 187 від 13.10.2020 – на суму 141 972,44 грн (залишок боргу складає 72 491,30 грн);

за Видатковою накладною № EKL000955-3 від 02.12.2020 – на суму 8 056,70 грн (залишок боргу складає 101,28 грн).

Загальна сума оплати становить 270 029,14 грн.

За таких обставин у ПрАТ “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” утворилась заборгованість перед ТОВ “ХОГ СЛАТ УКРАЇНА” у розмірі 442 910,17 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

Пунктом 5.1.1 Договору встановлено, що за порушення порядку розрахунків (п.5.1.) Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення зобов’язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу №HSU071217APK від 07.12.2017 в частині здійснення своєчасної оплати поставленої за договором продукції, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 442 910,17 грн, а також нарахованої, відповідно до пункту 5.1.1 договору, пені в розмірі 26 927,21 грн, нарахованих, згідно із ст. 625 ЦК України, трьох процентів річних у розмірі 55 833,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 283 052,49 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу обладнання на загальну суму 712 939,31 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними:

№ EKL0000953 від 18.08.2020 на суму 232 622,83 грн;

№ 190 від 13.10.2020 на суму 248 241,02 грн;

№ 187 від 13.10.2020 на суму 214 463,74 грн;

№ EKL000955-3 від 02.12.2020 на суму 8 157,98 грн;

№ 200 від 08.12.2020 на суму 9 453,74 грн.

Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткової накладної, яка у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідач здійснив часткові оплати на загальну суму 270 029,14 грн, про свідчать платіжні доручення, наявні в матеріалах справи.

З урахуванням часткової оплати заборгованість відповідача за поставлений товар складає 442 910,17 грн.

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 5.1. договору Оплата Обладнання чи частини обладнання Покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця по кожній партії, в строки, погоджені між Сторонами та вказаних у Додатках або рахунках.

Разом з тим, матеріали справи не містять погоджених сторонами Додатків до договору, які б установлювали строки оплати поставленого по договору обладнання.

Щодо наявних у справі рахунків на оплату, то суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Аналогічна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

За загальним правилом, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Однак, належних доказів надіслання позивачем вимоги про оплату поставленого обладнання та отримання її відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд виходить із того, що за спірними видатковими накладними обов`язок відповідача щодо оплати 442 910,17 грн виник з поданням позову.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 442 910,17 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 442 910,17 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1.1 Договору встановлено, що за порушення порядку розрахунків (п.5.1.), Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент порушення зобов’язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Позивачем заявлено до стягнення нарахована, відповідно до п. 5.1. договору, пеня в розмірі 26 927,21 грн, а також нараховані, згідно із ст. 625 ЦК України, три проценти річних у розмірі 55 833,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 283 052,49 грн.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає безпідставним заявлені до стягнення суму пені за загальний період з 18.08.2020 по 07.06.2021, трьох процентів річних та інфляційних втрат за загальний період 18.08.2020-10.12.2024 з таких підстав.

Як встановлено судом вище, сторони не погодили в договорі чи додатках до строки оплати поставленого по договору обладнання.

Також позивачем не надсилалася відповідачу вимога про оплату поставленого обладнання як це передбачено ст. 530 ЦК України.

У зв’язку з чим суд дійшов висновку, що обов’язок сплатити за поставлене обладнання у відповідача виник з поданням позову.

Посилання позивача на ст. 692 ЦК України, як на підставу виникнення обов’язку негайної оплати вартості поставленого обладнання судом відхиляється, як такі що полягають в довільному трактуванні позивачем норм ст. 692 ЦК України.

Виходячи з вищенаведеного, заявлені позивачем пеня за загальний період з 18.08.2020 по 07.06.2021, три проценти річних та інфляційні втрати загальний період 18.08.2020-10.12.2024, тобто до подачі позову, є безпідставним.

Отже, у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 26 927,21 грн, трьох процентів річних в розмірі 55 833,16 грн та інфляційних втрат в розмірі 283 052,49 грн слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором купівлі-продажу №HSU071217APK від 07.12.2017 (а.с. 10 -11), Бухгалтерською довідкою від 18.11.2024 (а.с. 12 – 13), видатковими накладними (а.с.14- 16), рахунками на оплату (а.с. 16-18), платіжним дорученнями (а.с. 19-28), листування електронною поштою між працівниками позивача та відповідача (а.с.-145 – 155).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.

Відповідач не спростував доводи позивача щодо наявності заборгованості за поставлене обладнання, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення основної суми боргу у розмірі 442 910,17 грн.

В іншій частині позову щодо стягнення пені у розмірі 26 927,21 грн, трьох процентів річних в розмірі 55 833,16 грн та інфляційних втрат в розмірі 283 052,49 грн слід відмовити, з наведених вище обґрунтувань.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Позивачем до позовної заяви додано дві квитанції про сплату судового збору на загальну суму 9704,68 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 54, 77% від заявлених сум, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5 315, 25 грн- витрат по сплаті судового збору (9704,68 грн х 54, 77% = 5 315,25 грн).

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” (вул. вулиця Героїв України, будинок 175, м. Мелітополь, Запорізької області, 72319; ідентифікаційний код юридичної особи 31914947) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ХОГ СЛАТ УКРАЇНА” (вул. Липківського Василя Митрополита, будинок 45, офіс 511Б, м. Київ 03035; ідентифікаційний код юридичної особи 37877974) суму основного боргу в розмірі 442 910,17 грн (чотириста сорок дві тисячі дев`ятсот десять гривень 17 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” (вул. вулиця Героїв України, будинок 175, м. Мелітополь, Запорізької області, 72319; ідентифікаційний код юридичної особи 31914947) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ХОГ СЛАТ УКРАЇНА” (вул. Липківського Василя Митрополита, будинок 45, офіс 511Б, м. Київ 03035; ідентифікаційний код юридичної особи 37877974)суму 5 315,25 грн (п’ять тисяч триста п’ятнадцять гривень 25 коп.) витрати зі сплати судового збору. Видати наказ.

У решті вимог про стягнення пені у розмірі 26 927,21 грн, трьох процентів річних в розмірі 55 833,16 грн та інфляційних втрат в розмірі 283 052,49 грн - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 15.04.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич