До уваги! Відповідача ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС” (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189) по справі 908/429/25 (суддя Лєскіна І.Є.)

До уваги! Відповідача ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС” (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189) по справі 908/429/25 (суддя  Лєскіна І.Є.)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.04.2025                                                                                                   Справа №  908/429/25

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/429/25

за позовом: Благовіщенського академічного ліцею “Лідер” Благовіщенської міської ради (26400, Кіровоградська область, Голованівський район, м. Благовіщенське, вул.Заводська, буд. 5-В/27,    ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33333913)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС” (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189)

про стягнення 89240,00 грн,

 Процесуальні дії у справі.

   До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована в системі “Електронний суд” 18.02.2025, зареєстрована в канцелярії суду вх. № 467/08-07/25 від 18.02.2025)    Благовіщенського академічного ліцею “Лідер” Благовіщенської міської ради       до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС”    (надалі – ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС”) про стягнення 89240,00 грн грошової суми, сплаченої за договором поставки    №791 від 23.10.2024.   

  Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Лєскіній І.Є. та присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/429/25.

Ухвалою суду від 20.02.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/429/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з даними підсистеми Електронний суд ЄСІКС відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету.

 Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет 8.

Ухвала суду від 20.02.2024 про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача. Дана ухвала була вручена адресату 04.03.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового  відправлення.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі    № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Окрім цього, 21.02.2025 судом повідомлено відповідача про розгляд справи через оголошення розміщено на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області вебпорталу “Судова влада України”.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Граничним строком розгляду цієї справи судом є 21.04.2025.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Отже, судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про дату, час та місце судових засідань. Однак, відповідач, у свою чергу, наданими йому процесуальним законом правами щодо активної участі у судовому розгляді не скористався.

Відтак суд, із метою дотримання балансу інтересів сторін та забезпечення своєчасного вирішення справи, розглянув її за відсутності представника відповідача.

16.04.2025 судом ухвалено рішення у справі.

Стислий виклад позицій учасників страви.

Позивач Благовіщенський академічний ліцей “Лідер” Благовіщенської міської ради  звернувся до Господарського суду Запорізької області з вимогою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС” 89240,00 грн грошової суми, сплаченої за договором поставки    №791 від 23.10.2024.   

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином своїх договірних зобов’язань в частині відвантаження дизельного палива по 92 скетч-карткам, переданим позивачу на 1840 літрів пального, загальна вартість яких складає 89240,00грн.   

Позов заявлено на підставі ст.ст. 11, 509, 251, 252, 526, 253, 538, 610, 612,    655, 691, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним законом правом, у встановлений судом строк відзив не надав. 

Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.

Між позивачем Благовіщенським академічним ліцеєм “Лідер” Благовіщенської міської ради (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС”  (покупець) 23.10.2024 укладено договір поставки нафтопродуктів № 791.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки, постачальник приймає на себе зобов’язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов’язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Найменування товару: Бензин А-92, бензин А-95, дизпаливо, газ (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.5. договору поставки, відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картами) на отримання товару відповідно “Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами” затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997р.

Загальна сума договору: 99 910,00 грн (п. 3.2 договору).

На виконання умов договору відповідачем 23.10.2024 було виставлено позивачу рахунок фактуру № 0008/0001928 для оплати товару по договору поставки.

Відповідно до платіжної інструкції № 479 від 23.10.2024 позивач перерахував грошові кошти у розмірі  99910,00грн.

На підставі  накладної №0008/0002058 та специфікації до неї 28.10.2024 відповідачем передано позивачу скретч-картки в кількості 103 штуки на загальну суму 99 910,00 грн для отримання дизельного палива в обсязі 2060 літрів.

Відповідно до п.5.1. договору поставки, строк поставки – до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).

Умови постачання товару – самовивезення. Покупець зобов’язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який вказаний на довірчому документі (п.5.3. договору). 

Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов’язань за Договором, у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначено на довірчому документі (п. 5.4 договору).

Судом установлено, що на отриманих покупцем від постачальника скретч-картках  відсутній термін їх дії.

Згідно з п. 6.3. договору поставки, постачальник зобов’язаний: забезпечити поставку товарів у строки встановлені договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.

Даний договір діє до 31 грудня 2024 року (п. 10.2 договору).

В період з жовтня 2024 року по грудень 2024 року позивачем було частково було отримано товар об’ємом 220 літрів на загальну суму 10670,00грн.

Разом із цим, із середини грудня 2024 на АЗС мережі “АВІАС” було неможливо отримати продукцію за скретч-картками, у зв’язку із відсутністю нафтопродуктів на АЗС.

З огляду на неможливість отримати товар, позивач 12.12.2024 звернувся до відповідача листом  № 445 із вимогою  забезпечити  передачу продукції на виконання умов договору.

У свою чергу відповідач повідомив, що тимчасово не може забезпечити виконання своїх зобов’язань через затримку поставок палива на АЗС.

Позивач 22.01.2024 повторно направив на адресу відповідача вимогу про забезпечення поставки продукції, але дана вимога відповідачем залишена без реагування, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 89240,00 грн грошової суми, сплаченої за договором поставки    № 791 від 23.10.2024.   

Як свідчать матеріали справи (а.с. 13-15), позивач не використав з незалежних від нього причин 92 скретч-картки на загальну суму 89240,00 грн (92*20л*48,40грн).

Відповідач не спростував викладені обставити, відзив на позовну заяву суду не надав.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, якій кореспондує ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України   визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

У порушення наведених вище вимог законодавства та положень договору поставки  №791 від 23.10.2024 відповідач взяті на себе зобов`язання щодо передачі позивачу оплаченого позивачем товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 89240,00 грн.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд установив, що 12.12.2024 та 22.01.2025 позивачем на адресу відповідача були направлені вимоги щодо виконання договірних зобов’язань.

Станом на час прийняття рішення судом у справі доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки № 791 від 23.10.2024 в частині передачі позивачу оплаченої продукції або повернення коштів  сплачених за неї  до суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 89240,00грн підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

 Судові витрати.

 Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача  2422,40 грн судового збору.

Також суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору.

Із матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн (платіжна інструкція № 61 від 12.02.2025).

Частиною 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України “Про судовий збір” судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).

Із наведеного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за наявності відповідного клопотання.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України

                                                           ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС” (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189) на користь Благовіщенського академічного ліцею “Лідер” Благовіщенської міської ради (26400, Кіровоградська область, Голованівський район, м.Благовіщенське, вул.Заводська, буд. 5-В/27,    ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33333913) 89240 (вісімдесят дев’ять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок   грошової суми, сплаченої за договором поставки    № 791 від 23.10.2024, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.  

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 16.04.2025.

            Суддя                                                                                                         І.Є. Лєскіна