Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги ФОП Нікішенко Світлани Лукашівни про ухвалення рішення у справі № 908/366/25!!!
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2025 Справа № 908/366/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, справу № 908/366/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи 37018799 (пров. Чорновола, буд. 3, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Нікішенко Світлани Лукашівни, РНОКПП 2162028585 (вул. Пушкіна, буд. 27, кв. 20, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область, 72401)
про стягнення 406 534 грн 00 коп.
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області 1302.2025 через систему «Електронний суд» звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» з позовом до Фізичної особи-підприємця Нікішенко Світлани Лукашівни про стягнення 406 534 грн 00 коп. заборгованості за Договором поставки № 55/20/06 від 19.08.2020.
Згідно з позовом, між ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» та Фізичною особою Нікішенко Світланою Лукашівною укладено договір поставки № 55/20/06 від 19.08.2020. На виконання умов Договору Відповідачем було прийнято від Позивача Товарів за Договором на суму 1 592 613,90 грн. Загальна сума сплачених коштів Відповідачем Позивачу за Договором, за поставлений Товар становить 1 186 079 грн 90 коп. Загальний розмір заборгованості по основній сумі боргу, яка є простроченою, Відповідача перед Позивачем за Договором становить 406 534 грн 00 коп.
Позов заявлений на підставі ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 справу № 908/366/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 14.02.2025 залишив позов без руху.
Ухвалою суд роз’яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
24.02.2025 позивач виправив недоліки позовної заяви.
27.02.2025 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Позивач повідомлений через електронний кабінет.
Враховуючи, що місцем реєстрації ФОП Нікішенко Світлани Лукашівни є тимчасово окупована територія, ухвала опублікована на сайті суду.
Таким чином, сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі. Суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
28.04.2025 судом ухвалено рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (позивачем, постачальником) та фізичною особою Нікішенко Світланою Лукашівною (відповідачем, покупцем) укладено договір поставки № 55/20/06 від 19.08.2020 (далі –Договір).
На виконання умов Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товару на суму загальну суму 1 592 613,90 грн.
Відповідачем позивачеві за отриманий за Договором товар сплачено 1 186 079 грн 90 коп.
Заборгованість у розмірі 406 534 грн 00 коп. не сплачена.
Стягнення з відповідача на користь позивача 406 534 грн 00 коп. заборгованості за Договором поставки № 55/20/06 від 19.08.2020 було предметом позовних вимог у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з такого.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором поставки № 55/20/06 від 19.08.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки, який укладений з боку відповідача саме фізичною особою-підприємцем.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 1.1 Договору, в терміни та на умовах, що визначені цим договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, (далі – «Товар, Продукція»), а покупець зобов’язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.
Згідно з п. 2.1. Договору, загальна кількість Товару, що є предметом поставки за Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами можуть бути визначені в специфікаціях, що складаються на кожну поставку та додаються до Договору, і є його невід’ємними частинами (надалі – «Додатки») або бути попередньо обумовлені у листах або електронних листах між Сторонами та у подальшому відображені у документі, що фіксує приймання-передачу товару від постачальника покупцю.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору поставки, укладеного між сторонами, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 592 613,90 грн, що підтверджується видатковими накладними:
№ 202011131 від 19.08.2020 на суму 104369 грн 40 коп.;
№ 202011535 від 31.08.2020 на суму 118 829 грн 40 коп.;
№ 202012811 від 30.09.2020 на суму 123 894 грн 90 коп.;
№ 202014017 від 30.10.2020 на суму 166 312 грн 20 коп.;
№ 202014342 від 04.11.2020 на суму 164 934 грн коп.;
№ 999902600 від 04.03.2021 на суму 130 512 грн 00 коп.;
№ 999902601 від 04.03.2021 на суму 173 772 грн 00 коп.;
№ 999902602 від 04.03.2021 на суму 197532 грн 00 коп.;
№ 999908117 від 01.07.2021 на суму 5 923 грн 20 коп.;
№ 999908692 від 15.07.2021 на суму 150 048 грн 30 коп.;
№ 999909537 від 05.08.2021 на суму 81 710 грн 40 коп.;
№ 999910002 від 17.08.2021 на суму 97 650 грн 00 коп.;
№ 999910410 від 27.08.2021 на суму 26 751 грн 30 коп.;
№ 999910562 від 31.08.2021 на суму 44 274 грн 00 коп.;
№ 99991057 від 31.08.2021 на суму 6 100 грн 80 коп.
Видаткові накладні містять посилання на Договір, суму та строки поставки та підписані з боку обох сторін без зауважень.
Згідно з п. 3.1. Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок Постачальника в строки, що визначені умовами Додатків до цього Договору або визначені в інших документах (видаткова накладна, додаткова угода).
Відповідно до п. 3.4. Договору ПОКУПЕЦЬ при перерахуванні коштів за продукцію в платіжному дорученні (в графі "призначення платежу") повинен зазначити згідно якого договору перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, ПОСТАЧАЛЬНИК має право на свій розсуд віднести отримані суми за будь-яку неоплачену продукцію, поставлену Постачальником, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди по інших договорах.
Як встановлено в п. 4.2. поставка Товару здійснюється в межах строків поставки, визначених умовами відповідних Додатків та умовами п. 4.1. цього Договору та при умові належного виконання Покупцем зобов’язань з оплати отриманого Товару у відповідності до умов цього Договору.
Перехід права власності відбувається в момент передачі Товару Відповідачу за видатковими накладними, датою передачі є дата оформлення видаткових накладних (п. 6.1. Договору).
Перехід права власності здійснюється в момент передачі Товару з одночасним прийманням по кількості і якості (зокрема, з перевіркою маркування і цілості тари, пломб (при їх наявності), наявності ознак пошкодження або псування Товару) (п. 6.5. Договору).
Відповідно до п. 6.6. Договору Товар вважається переданим Позивачем та прийнятим Відповідачем: по кількості (одиниць виміру) – відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній); по якості – відповідно до критерії якості, вказаних в сертифікаті якості підприємства-виробника.
Відповідачем позивачеві за отриманий за Договором товар сплачено не у повному обсязі та з порушенням строків, визначених умовами Договору та вказаних у видаткових накладних. Всього відповідачем позивачеві сплачено за поставлений за Договором товар 1 186 079 грн 90 коп., що підтверджується банківськими виписками за 01.01.2021-31.12.2021 та за 30.08.2021.
Прострочена заборгованість за Договором у розмірі 406 534 грн 00 коп. не сплачена.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Наявність у відповідача перед позивачем заявленої до стягнення заборгованості підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем вищевказані обставини та прострочена заборгованість не спростовані.
Таким, чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 406 534 грн 00 коп. заборгованості за товар за Договором підлягають задоволенню.
Судовий збір за позовом відноситься на відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 14 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Статтею 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи.
Відповідно до статті 123 ГПК У країни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, право сторони, яка має намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
У позові позивач заявляв про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем надано договір про надання правової допомоги та докази на його виконання.
03.01.2018 між Позивачем та адвокатським об’єднанням «Євстігнєєв, Сидоренко і партнери» (далі – «Об’єднання») укладено договір про надання правової допомоги №1/2018 (далі – «Договір»).
03.02.2025 між Позивачем та Об’єднанням укладено додаток №56 до Договору. В означеному додатку Позивач та Об’єднання погодили: предмет: звернення до відповідного господарського із позовною заявою щодо стягнення з Нікішенко Світлани Лукашівни (ідентифікаційний код 2162028585) (далі – «Боржник») основної суми боргу за договором поставки № 55/20/06 від 19.08.2020 із всім доповненнями, додатковими угодами тощо (далі – «Договір поставки»). Об’єднанням здійснюються дії щодо отримання додаткових доказів, якщо це буде визнано необхідним Об’єднанням. Перелік процесуальних прав, якими наділяються адвокати Об’єднання визначається Договором; Об’єднанням забезпечується судове представництво Позивача; визначено гонорар Об’єднання: А) 3500 гривень за одну годину надання правової допомоги адвокатом Об’єднання або залученим на договірних засадах Об’єднанням адвоката. Тарифікація від п’ятнадцяти хвилин; В) 4500 гривень за забезпечення адвокатом Об’єднання або залученим на договірних засадах Об’єднанням адвоката судового представництва Замовника у відповідному господарському суді в режимі відеоконференції або у відповідному апеляційному господарському суді в режимі відеоконференції чи у суді касаційної інстанції. Тарифікація від однієї години.
05 березня 2025 Об’єднання виставлено рахунок №195/25 Позивачу для здійснення попередньої оплати гонорару у розмірі 14 000 грн
11 березня 2025 Позивачем здійснено попередню оплату гонорару на користь Об’єднання (платіжна інструкція №1119).
18.03.2025 між Позивачем та Об’єднанням укладено акт №197 (далі – «Акт») до Договору та додатку №56 від 03.02.2025. Пунктом 1 акту визначено, що Об’єднанням надана правова допомога Відповідачу, розмір гонорару складає 14 000 грн, яка, згідно звіту, полягає у підготовці позову до Відповідача за Договором поставки.
Отже, позивач підтвердив відповідними доказами факт надання професійної правничої допомоги адвокатом у даній справі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
За правововими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».
За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Надання правової допомоги позивачу підтверджується матеріалами справи, зокрема: поданням позову та інших документів у справі, актом приймання-передачі правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 125 ГПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п’ятої статті 127 та частини п’ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що 8 000 грн 00 коп. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
З урахуванням вищевикладеного, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 28.04.2025.
Суддя А.О. Науменко
_03_03.png)
