До уваги! Учасникі процесу по справі 908/523/25 (суддя Лєскіна І.Є.)

06 травня 2025, 14:52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2025 Справа № 908/523/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/523/25

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24175269)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13622789)

про стягнення 23386,44грн

Процесуальні дії по справі.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ зареєстрований у канцелярії Господарського суду Запорізької області 04.03.2025) Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (далі – ПАТ “УСК “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”) до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (далі - ТДВ “СК “КРЕДО”) про стягнення 23386,44грн шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 04.03.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/523/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.03.2025 у справі №908/523/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в підсистемі “Електронний суд” в ЄСІКС та отримали ухвалу суду в електронному вигляді 25.12.2024.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 05.04.2025 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об’єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення – 05.05.2025.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

До Господарського суду Запорізької області позивач - Приватне акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” звернулось з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” про відшкодування завданих збитків в межах ліміту відповідальності передбаченої полісом у розмірі 23386,44грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ “УСК “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” вказує, що у ТДВ “СК “КРЕДО” виникло зобов’язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки у межах ліміту відповідальності, передбаченої полісом № ЕР/203283589 у розмірі 23386,44грн.

Позов заявлено на підставі ст. 993, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 12, 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Від відповідача Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “КРЕДО” 13.03.2025 через систему “Електронний суд” надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач визнав позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 23386,44 грн.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (надалі - позивач) та Гречаним Віталієм Вікторовичем (надалі - страхувальник) 09.04.2021 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 07/107-75-005878/21 (надалі - договір).

Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Suzuki SX 4 д.н.з. ВЕ0227ЕВ.

У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

У подальшому, в період дії договору, 12.03.2022 відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом – ДТП) за участю забезпеченого ТДВ “СК “КРЕДО” транспортного засобу FIAT QUBO р.н. BE5562CE (поліс №203283589) та транспортного засобу Suzuki SX 4 р.н. BE0227EB, застрахованого в ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №07/107-75-005878/21.

Учасниками події, на місці ДТП, спільно було складено повідомлення про дорожньо –транспортну пригоду від 12.03.2022 (Європротокол). Відповідно до Європротоколу, водій забезпеченого ТДВ “СК “КРЕДО” транспортного засобу FIAT QUBO р.н. BE5562CE визнав свою вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.03.2022.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу FIAT QUBO р.н. BE5562CE станом на момент ДТП була застрахована у ТДВ “СК “КРЕДО” відповідно до полісу №ЕР/203283589.

Полісом № ЕР/203283589 передбачено франшизу у розмірі 0 грн.

Позивач (страховик) ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” виконав свої зобов`язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 07/107-75-005878/21, на підставі страхового акту № 220000550956 від 21.03.2022 та заяви страхувальника від 21.03.2022, здійснив страхову виплату в сумі 23386,44 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ЗР 021573 від 22.03.2022.

Із метою досудового врегулювання спору відповідачеві була направлена Заява (претензія) вих. №220000550956 від 05.04.2022 про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) з додатками.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму страхового відшкодування позивачеві не сплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування завданих збитків в межах ліміту відповідальності передбаченої полісом у розмірі 23386,44грн.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Із положень статті 979 ЦК України слідує, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ст. 980 ЦК України, об’єктом страхування можуть бути, зокрема майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати,відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до частин 3,4 ст. 109 Закону України “Про страхування” у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов’язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. № 1961-ІУ (надалі - Закон № І961-IV) вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах сум, зазначених у полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35, цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Тобто строк для виплати страхового відшкодування становить 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Як встановлено судом, позивач (страховик) ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” виконав свої зобов`язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 07/107-75-005878/21, на підставі страхового акту № 220000550956 від 21.03.2022 та заяви страхувальника від 21.03.2022 здійснив страхову виплату в сумі 23386,44 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ЗР 021573 від 22.03.2022.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Як унормовано ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вже зазначалось вище, 12.03.2022 відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом – ДТП) за участю забезпеченого ТДВ “СК “КРЕДО” транспортного засобу FIAT QUBO р.н. BE5562CE (поліс №203283589) та транспортного засобу Suzuki SX 4 р.н. BE0227EB, застрахованого в ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №07/107-75-005878/21.

Зі змісту складеного на місці ДТП електронного Європротоколу вбачається, що винним у настанні ДТП 12.03.2022 є водій транспортного засобу FIAT QUBO р.н. BE5562CE Швагер Сергій Олександрович.

Ураховуючи викладене, позивач, ПрАТ “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування наземного транспорту № 07/10-75-005878/21, отримав право на відшкодування у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність Швагер Сергія Олександровича застрахована за договором обов’язкового страхування власників наземних транспортних засобів, поліс № ЕР/203283589, у Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”.

Відповідно до п. 22.1 Закону України № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як зазначалося судом вище, 13.03.2025 до суду від відповідача за підписом представника за довіреністю ТДВ “СК “КРЕДО” Чарваєвої А.О. надійшов відзив, згідно з яким ТДВ “СК “КРЕДО” визнає позовні вимоги повністю та просить суд повернути на користь позивача 50% від суми сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Із положень ч. 4 ст. 191 ГПК України слідує, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відзив, в якому зазначено про визнання позову в сумі 23386,44 грн, підписано представником за довіреністю ТДВ “СК “КРЕДО” Чарваєвою А.О. Згідно довіреності у порядку передоручення від 27.03.2024, сформованої в системі “Електронний суд”, генеральний директор ТДВ “СК “КРЕДО” Кривцун В.В. уповноважив в порядку передоручення Чарваєву А.О. представляти інтереси ТДВ “СК “КРЕДО” в судах України з усіма правами, які надано законом стороні по справі. Будь-яких обмежень щодо представництва не зазначено.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши відзив, в якому зазначено про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам ТДВ “СК “КРЕДО”. Внаслідок цього суд на підставі ч. 2 ст. 46, ст. 191, ч. 6 ст. 236 ГПК України дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в розмірі 23386,44 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про відшкодування збитків в межах ліміту відповідальності передбачених полісом у розмірі 23386,44 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За приписами ст. 42 ГПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).

Ураховуючи, що відповідач у поданому відзиві до початку розгляду справи по суті визнав позов в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 23386,44 грн, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % судового збору – у розмірі 1514,00 грн (50% від встановленого судом розміру судового збору, що підлягав до сплати за подання цієї позовної заяви – 3028,00 грн, пропорційно розміру визнаних відповідачем позовних вимог).

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1514,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 20, 24, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24175269) 23386 (двадцять три тисячі триста вісімдесят шість) гривень 44 копійки, 1514 (одна тисяча п’ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повернути на користь Приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 24175269) з Державного бюджету України суму 1514 (одна тисяча п’ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією № ЗР024131 від 27.02.2025 на суму 3028,00 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 05.05.2025.

Суддя І.Є. Лєскіна