До уваги! Позивача ФОП Марченко С.Ю. (49130, м.Дніпро, проспект Миру, буд. 6, кв. 187) та відповідача ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС” (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, код ЄДРПОУ 40308189) по справі 908/782/25 (суддя Лєскіна І.Є.)

08 травня 2025, 13:56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2025 Справа № 908/782/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику представників сторін справу № 908/782/25

за позовом: Фізичної особи – підприємця Марченко Станіслава Юрійовича (49130, м.Дніпро, проспект Миру, буд. 6, кв. 187, РНОКПП 2901406832)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС” (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189)

про стягнення 73049,93 грн,

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована у системі “Електронний суд” 25.03.2025, зареєстрована в канцелярії суду вх. № 851/08-07/25 від 26.03.2025) Фізичної особи – підприємця Марченка Станіслава Юрійовича (далі - ФОП Марченко С.Ю.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС” (далі - ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС”) про стягнення 73049,93 грн суми попередньої плати за договором поставки № 0151-ПК-Д від 26.10.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Лєскіній І.Є. та присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/782/25.

Ухвалою суду від 31.03.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/782/25, яке суд ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Установлено відповідачеві строк для надання суду відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з даними підсистеми Електронний суд ЄСІКС відповідач має зареєстрований електронний кабінет.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є адреса: 69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет 8.

Ухвала суду від 31.03.2025 про відкриття провадження у справі № 908/782/25 була надіслана відповідачу до електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 31.03.2025.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 30.04.2025 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного, повного та об’єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення – 07.05.2025.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Стислий виклад позицій учасників страви.

Фізична особа – підприємець Марченко Станіслав Юрійович (далі - ФОП Марченко С.Ю.) звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС” (далі - ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС”) про стягнення 73049,93 грн суми попередньої плати за договором купівлі-продажу (поставки) № 0151-ПК-Д від 26.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань з поставки попередньо оплаченого позивачем дизпалива, відповідно до умов договору купівлі - продажу (поставки) № 0151-ПК-Д від 26.10.2023, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом про повернення суми попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар.

Позов заявлено на підставі ст. 175, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 622, 629, 670, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним законом правом, у встановлений судом строк відзив не надав.

Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.

Між позивачем Фізичною особою – підприємцем Марченко Станіславом Юрійовичем (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС” (покупець) 26.10.2023 укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 0151-ПК-Д.

За умовами укладеного договору продавець зобов’язується передати у власність покупця товар (нафтопродукти), визначені у замовлені покупця, розміщеному за допомогою мобільного додатку та/або веб-сайту, з використанням віртуальної та/або фізичної (пластикової) паливної картки, на які воно враховується, а покупець зобов’язується оплатити і прийняти товар, відповідно до умов цього договору (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 5.3 договору покупець самостійно оформлює замовлення і оплачує (100% передплати) в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця.

На підставі замовлень, які були сформовані позивачем на веб-сайті в особистому кабінеті, відповідач виставив рахунки для оплати:

- Рахунок-фактура № 0001/1405138 від 13.11.2023 на 10 000л дизпалива на загальну вартість 530 000,00 грн;

- Рахунок-фактура № 0001/1566389 від 22.05.2024 на 3 000л дизпалива на загальну вартість 149 970,00 грн;

- Рахунок-фактура № 0001/1843525 від 07.06.2024 на 3 000л дизпалива на загальну вартість 149 970,00 грн;

- Рахунок-фактура № 0001/1252269 від 03.07.2024 на 3 000л дизпалива на загальну вартість 151 470,00 грн;

- Рахунок-фактура № 0001/1057680 від 30.07.2024 на 3 000л дизпалива на загальну вартість 151 470,00 грн;

- Рахунок-фактура № 0001/1511364 від 26.08.2024 на 3 000л дизпалива на загальну вартість 151 470,00 грн;

- Рахунок-фактура № 0001/1771848 від 02.09.2024 на 3 000л дизпалива на загальну вартість 151 470,00 грн;

- Рахунок-фактура № 0001/1685762 від 15.10.2024 на 3 000л дизпалива на загальну вартість 145 470,00 грн.

Віртуальна паливна картка – віртуальний особовий рахунок покупця, за видами палива, на якому обліковується передплачений обсяг пального у літрах, що надає право отримати пальне за допомогою терміналу або мобільного додатку, на АЗС продавця, що зазначені на веб-сайті (п. 1.7.2 договору).

Позивач за вищезазначеними рахунками здійснив передплату дизпалива з зарахуванням на віртуальний особистий рахунок (віртуальну паливну карту), що підтверджується платіжними інструкціями:

- Платіжна інструкція № 211 від 13.11.2023 на суму 530 000,00 грн;

- Платіжна інструкція № 503 від 25.05.2024 на суму 149 970,00 грн;

- Платіжна інструкція № 519 від 07.06.2024 на суму 149 970,00 грн;

- Платіжна інструкція № 548 від 03.07.2024 на суму 151 470,00 грн;

- Платіжна інструкція № 588 від 30.07.2024 на суму 151 470,00 грн;

- Платіжна інструкція № 630 від 27.08.2024 на суму 151 470,00 грн;

- Платіжна інструкція № 636 від 02.09.2024 на суму 151 470,00 грн;

- Платіжна інструкція № 725 від 15.10.2024 на суму 145 470,00 грн.

Всього позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано грошових коштів на загальну суму 1 581 290,00 грн.

Угода набирає чинності та діє безстроково:

- з моменту реєстрації користувача та веб-сайті товариства;

- з моменту установки мобільного додатку (п. 10.1 договору).

Відповідач порушив взяті на себе договірні зобов’язання та не в повному обсязі здійснив передачу сплаченого позивачем товару.

Позивачем через автозаправні станції відповідача було отримано 29 495,79 літрів дизпалива на загальну вартість 1 508 240,07 грн, що підтверджується узгодженими та підписаними сторонами видатковими накладними:

- Видаткова накладна №0001/1000777 від 30.11.2023 на 100 л. дизпалива, загальною

вартістю 5 300,00 грн;

-Видаткова накладна №0001/1001131 від 31.12.2023 на 1 204,69 л. дизпалива, загальною вартістю 63 848,57 грн;

-Видаткова накладна №0001/1000105 від 31.01.2024 на 2 711,13 л. дизпалива, загальною вартістю 143 689,89 грн;

-Видаткова накладна №0001/1000181 від 29.02.2024 на 3 895,51 л. дизпалива, загальною вартістю 206 462,03 грн;

-Видаткова накладна №0001/1000379 від 31.03.2024 на 1 959,88 л. дизпалива, загальною вартістю 103 873,64 грн;

-Видаткова накладна №0001/1001053 від 30.04.2024 на 6,50 л. дизпалива, загальною вартістю 344,50 грн;

-Видаткова накладна №0001/1002023 від 30.06.2024 на 3 473,79 л. дизпалива, загальною вартістю 173 654,76 грн;

-Видаткова накладна №0001/1002640 від 31.07.2024 на 3 643,93 л. дизпалива, загальною вартістю 183 064,81 грн;

-Видаткова накладна №0001/1003159 від 31.08.2024 на 4 421,01 л. дизпалива, загальною вартістю 223 177,85 грн;

-Видаткова накладна №0001/1003790 від 30.09.2024 на 3 180,64 л. дизпалива, загальною вартістю 160 590,53 грн;

-Видаткова накладна №0001/1004431 від 31.10.2024 на 3 839,72 л. дизпалива, загальною вартістю 192 846,43 грн;

-Видаткова накладна №0001/1004967 від 30.11.2024 на 1 058,99 л. дизпалива, загальною вартістю 51 387,06 грн.

Із початку 2025 року позивач фактично не має можливості отримати передплачене дизпаливо, оскільки автозаправні станції на яких раніше здійснювався відпуск ПММ за пред’явлення Паливних карток припинили свою діяльність.

На день подачі позовної заяви сума невиконаних зобов’язань відповідача перед позивачем щодо поставки оплаченого товару складає 73 049,93 грн.

Позивачем 26.02.2025 на адресу відповідача направлено вимогу про повернення попередньої оплати (вих. № 2602/1 від 26.02.2025). Вимога отримана відповідачем 04.03.2025, але відповіді позивачу не надано.

Відповідач не спростував викладені обставити, відзив на позовну заяву суду не надав.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Між сторонами виникли господарські правовідносини щодо виконання договору купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про електронну комерцію” (далі – Закон) електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 3, ч. 4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 242 ЦК України).

Отже, з урахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин суд дійшов висновку, що між ФОП Марченком С.Ю. та ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС” виникли зобов`язання на підставі укладеного електронного договору купівлі-продажу нафтопродуктів.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, якій кореспондує ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

У порушення наведених вище вимог законодавства та положень договору №0151-ПК-Д від 26.10.2023 відповідач взяті на себе зобов`язання щодо передачі позивачу оплаченого позивачем товару не виконав.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд установив, що 26.02.2025 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога щодо виконання договірних зобов’язань, яка отримана відповідачем 04.03.2025.

Станом на час прийняття рішення судом у справі доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов`язання за договором № 0151-ПК-Д від 26.10.2023 в частині передачі позивачу оплаченої продукції або повернення коштів, сплачених за неї, до суду надано не було, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 73049,93грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України господарський суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно із ст. 129¹ Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також, надаючи оцінку доказам, суд звертається до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Судові витрати.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору.

Також суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору.

Із матеріалів справи встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн (платіжна інструкція № 987 від 21.03.2025).

Частиною 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України “Про судовий збір” судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).

Із наведеного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено законом. Сума зайво сплаченого судового збору складає 605,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору в розмірі 605,60 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за наявності відповідного клопотання.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС” (69096, м.Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40308189) на користь Фізичної особи – підприємця Марченка Станіслава Юрійовича (49130, м.Дніпро, проспект Миру, буд. 6, кв. 187, РНОКПП 2901406832) 73049 (сімдесят три тисячі сорок дев’ять) гривень 93 копійки грошової суми, сплаченої за договором № 0151-ПК-Д від 26.10.2023, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 07.05.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна