До уваги Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни у справі № 908/3188/24 (суддя Дроздова С.С.)!

До уваги Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни у справі № 908/3188/24 (суддя Дроздова С.С.)!

 

номер провадження справи  27/245/24   

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 05.05.2025                                                                                               Справа №  908/3188/24

 м. Запоріжжя Запорізької області  

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 23494714)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни                                  (м. Мелітополь, Запорізька область)

про стягнення 1 127 013 грн 65 коп.

 

за участю представників

від позивача: Ременюк Т.О., адвокат, довіреність № 023145/24 від 08.10.2024

            від відповідача: Чокля Є.Ю., адвокат, ордер серія АР № 1216877 від 11,01.2025 (в режимі відеоконференцзв’язку)

 

Суть спору:

 

Акціонерне товариство “СЕНС БАНК” звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни 693 292 грн 93 коп. заборгованості за кредитом, 433   720 грн 72 коп. заборгованості за відсотками.

            Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 позовні матеріали № 908/3188/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

            Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

            Ухвалою суду від 10.12.2024 позовну заяву залишено без руху. Надано Акціонерному товариству “СЕНС БАНК” строк протягом 5 днів (з дня доставлення даної ухвали в електронний кабінет в системі “Електронний суд”) суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі

             11.12.2024 на адресу суду через систему “Електронний суд” надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3188/24. Присвоєно справі номер провадження 27/245/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

             11.01.2025 відповідач сформував в системі “Електронний суд” клопотання продовження строку для надання: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви з додатками в електронному кабінеті підсистеми Електронного суду; відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем), та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, клопотань/заяв - протягом 15 днів з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви з додатками в електронному кабінеті підсистеми Електронного суду.

Ухвалою суду від 13.01.2025 клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено, поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 22.01.2025 включно.

22.01.2025 представник позивача подав до суду через систему “Електронний суд” відзив на позовну заяву, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Крім того, представник відповідача надав:

- заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження;

- клопотання про витребування доказів, в порядку ст. 81 ГПК України;

- клопотання про виклик свідків;

- клопотання про витребування оригіналів письмових доказів суду, в порядку ст. 91 ГПК України.

            Ухвалою суду від 24.01.2025 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 19.02.2025. Також, вказаною ухвалою суду клопотання відповідача про виклик свідків не прийнято судом до розгляду, клопотання про витребування оригіналів письмових доказів в порядку ст. 91 ГПК України судом задоволено.

Ухвалою суду від 17.02.2025 задоволена заява представника Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни про проведення судового засідання 19.02.2025 о 12 год. 20 хв. в режимі відеконференції у справі № 908/3188/24 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

18.02.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд” представником Фізичною особою-підприємцем Сонних Оленою Петрівною адвокатом Чоклею Є.Ю. подано до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, у якому остання просить суд відкласти розгляд справи № 908/3188/24, призначене на 19.02.2025 у зв’язку з хворобою представника відповідача на іншу дату.

19.02.2025 Акціонерним товариством “СЕНС БАНК” за допомогою підсистеми “Електронний суд” подані до суду клопотання,  просить суд провести підготовче засідання без участі представника позивача та призначити справу до розгляд по суті.

Також, за допомогою підсистеми “Електронний суд” 19.02.2025 Акціонерним товариством “СЕНС БАНК” подано до суду клопотання у якому останній просить суд відкласти підготовче засідання, призначене на 19.02.2025 та продовжити строк надання оригіналів документів на виконання ухвали суду, оскільки витребувані документи ще не отримані з архіву представником позивача для передачі таких до суду. Також, просить суд не брати до уваги клопотання позивача від 18.02.2025 направлене до суду, про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача та призначення справи до розгляду по суді, оскільки таке було направлено помилково.

Ухвалою суду від 19.02.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 19.03.2025.

             18.03.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд” Акціонерним товариством “СЕНС БАНК” подані до суду додаткові пояснення у справі.

             19.03.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд” представником Фізичною особою-підприємцем Сонних Оленою Петрівною адвокатом Чоклею Є.Ю. подано до суду клопотання про поновлення процесуального строку та приєднання доказів до матеріалів справи.

19.03.2025 представник відповідача оголосив клопотання про поновлення процесуального строку та приєднання доказів до матеріалів справи, у якому просить суд:

- визнати поважними причини пропущеного процесуального строку та поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, для подання доказів до матеріалів справи;

- приєднати до матеріалів справи № 908/3188/24 докази: нотаріальну посвідчену письмову заяву свідка (відповідача у якості свідка) від 18.03.2025; копію закордонного паспорту Сонних О.П. з відміткою перетину державного кордону України 17.03.2025.

Також, представник повідомив, що оригінал нотаріально посвідчена письмова заява свідка (відповідача у якості свідка) від 18.03.2025 надіслана на адресу суду засобами поштового зв’язку 18.03.2025.           

В обґрунтування неможливості надання нотаріально посвідченої письмової заяви свідка (відповідача у якості свідка) Сонних О.П. від 18.03.2025 представник відповідача у клопотанні зазначає, що з моменту постановлення ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.01.2025 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву до 22.01.2025 включно, у відповідача було лише 9 днів для надання до суду відзиву разом з додатками та відповідними клопотання. Проте, відповідач не мала можливості вчасно до 22.01.2025 нотаріально посвідчити письмову заяву свідка (відповідача у якості свідка) як з об’єктивних (перебування за межами кордону України, відстань від відповідача до нотаріуса України, відсутність вільних “віконець” для запису до відповідного посольства України чи консульської установи, тривалість часу для подорожі в Україну) так і фінансових (дороговартісні як ціна закордонних квитків, так і проживання на території України, відсутність місця проживання на території України, крім тимчасово окупованого                        м. Мелітополя) причин.

             19.03.2025 представник відповідача оголосив клопотання про витребування доказів (в порядку ст. 81 ГПК України), подане до суду 23.01.2025, просить суд витребувати належним чином завірені копії доказів, які містять інформацію стосовно Астахової Наталії Володимирівни, а саме:

            - документи, що підтверджують, що Астахова Наталія Володимирівна була співробітником Мелітопольського відділення АТ “Альфа-Банк” у період з 24.02.2022 по день запиту;

            - документи, які містять контактні дані Астахової Наталії Володимирівни зокрема, але не виключно: мобільний номер телефону, особистий та робочий для зв’язку з клієнтами, відоме місце проживання, місце реєстрації місця проживання, РНОЕПП, дата народження;

            - довіреність від АТ “Альфа-банк” на Астахову Наталію Володимирівну у період роботи її в банку з 18.02.2022 по день запиту;

            - документи що підтверджують звільнення Астахової Наталії Володимирівни з АТ “Альфа-банк”, підстави звільнення, дата фактичного припинення нею своїх обов’язків у банку;

            - чи продовжує/продовжувала після зміни назви АТ “Альфа-Банк” на АТ “Сенс банк” вказана вище особа працювати в АТ “Сенс-Банк”? Якщо вказана вище особа продовжувала працювати в АТ “СЕНС БАНК”, однак на день запиту вже припинила працювати в АТ “СЕНС БАНК” - вкажіть підставу припинення/звільнення її працевлаштування?

            В прохальній частині вказаного клопотання представником відповідача не зазначено у кого чи якої організації він просить суд витребувати докази.

            Усно, в судовому засіданні 19.03.2025 представник відповідача зазначив, що вказані докази просить витребувати у позивача.

            В обґрунтування клопотання про витребування доказів (в порядку ст. 81 ГПК України) представник відповідача зазначає, що Сонних О.П. засобами телефонного зв’язку за номером 09771753542 повідомила уповноваженого працівника Мелітопольського відділення банку АТ “Альфа Банк” Астахову Наталію Володимирівну про настання форс-мажору та неможливості виконувати зобов’язань за договором з 24.02.2022 у зв’язку із військовою агресією Російською Федерацією проти України та окупацією міста Мелітополь Запорізької області.

            Зазначає, що необхідність у витребуванні судом інформації стосовно контактних даних співробітника АТ “Альфа Банк” Астахової Наталії Володимирівни для допиту її у якості свідка.

            Повідомляє, що на адвокатський запит до Міністерства соціальної політики України х метою встановлення адреси місцезнаходження в Україні Астахової Наталії Володимирівни, однак без РНОКПП належна відповідь не була отримана. Також, повідомляє, на адвокатський запит до АТ “СЕНС БАНК” з метою встановлення контактних даних співробітника банку - Астахової Наталії Володимирівни, відповідь не отримана.

             19.03.2025 представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання відповідача, оскільки інформація яку просить витребувати відповідач не стосується предмету спору та умов договору про надання кредиту у формі овердрафт                 № МВОVО2021024 від 02.07.2021.

            Відповідно до частин 1 та 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;                   5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

            Отже, у клопотанні про витребування доказів судом заявник повинен зазначити обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати та підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа.

            Відповідачем не доведено що особисті данні Астахової Наталії Володимирівни та інформація щодо її трудових відносин з АТ “Альфа Банк” і АТ “СЕНС БАНК” можуть підвердити повідомлення АТ “Альфа Банк” про настання форс-мажору відповідно до умов Публічної пропозиції АТ “Альфа-Банк” на укладення Договору на комплексне банківське обслуговування (зокрема пункту 15.3), та договору про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку,                            № МВОVО2021024 від 02.07.2021.

            Відповідачем не доведено, як вимоги про витребування інформації щодо місця проживання, місця реєстрації місця проживання, РНОЕПП, дата народження Астахової Наталії Володимирівни відповідають приписам статей 32 Конституції України.

            Крім того відповідачем не зазначено як допит Астахової Наталії Володимирівни її у якості свідка без її письмової заяви відповідає приписам Господарського процесуального кодексу України.

Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватись різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Питання щодо їх задоволення або відмови в їх задоволенні вирішуються судом з урахуванням думки інших учасників судового процесу, які беруть участь у справі щодо кожного клопотання окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до статті 89 ГПК України – свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Суд має право зобов’язати учасника справи, який подав заяву свідка забезпечити явку свідка до суду.

Згідно до статті 211 ГПК України – допит свідка здійснюється тільки за ухвалою суду у випадках, встановлених цим Кодексом. Кожний свідок допитується окремо.

Відповідно до ст. 213 ГПК України учасник справи (його представник) може бути допитаний як свідок згідно із статтями 211, 212 цього Кодексу, якщо обставини, викладені ним у заяві свідка, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності.

Суд звертає увагу сторін, що у відповідності до статті 207 ГПК України учасники справи мають подати суду заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Ухвалою суду від 19.03.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті  08.04.2025. Викликано у судове засідання 08.04.2025 для допиту свідка Сонних Олену Петрівну (вул. Февральська, буд. 202, кв. 9 м. Мелітополь, Запорізька область, 72316, РНОКПП 2226004684, дата народження 11.12.1960). Попереджено свідка Сонних Олену Петрівну про відповідальність передбачену ст. 384 Кримінального кодексу України за надання завідомо неправдивих показань.

07.04.2025 відповідач сформував в системі “Електронний суд” клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень позивача, поданих 18.03.2025, зазначивши, що, ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі від 24.01.2025 було запропоновано позивачеві у п’ятиденний строк з дня отримання відзиву надати суду та відповідачеві відповідь на відзив. Позивач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС. 22.01.2025 представником відповідача подано до суду через систему “Електронний суд” відзив на позовну заяву. Так, граничний строк надання до суду відповіді на відзив становив до 27.01.2025. Позивач у встановлений судом строк не скористався своїм процесуальним правом для надання до суду відповіді на відзив. Проте, 18.03.2025 через систему “Електронний суд” позивач надіслав до суду Додаткові пояснення у справі, в яких висловив додаткові заперечення на відзив відповідача. 19.03.2025 відбулось перше судове засідання у даній справі. Додаткові пояснення подані за день до першого підготовчого судового засідання - 18.03.2025. Відтак, жодних окремих питань, які могли виникнути при розгляді справи, на підставі яких позивач мав би можливість скористатись ч. 5 ст. 161 ГПК України апріорі ще не могли б виникнути. Під час підготовчого судового засідання представник відповідача наголошував про неможливість долучення до матеріалів справи додаткових пояснень до матеріалів справи та залишення додаткових пояснень без розгляду. Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, наявна необхідність додаткові пояснення, подані позивачем від 18.03.2025 через систему “Електронний суд” залишити без розгляду.

Суд вважає, клопотання представника відповідача процесуально необґрунтованим.

07.04.2025 відповідач також сформував в системі “Електронний суд” клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв’язку із ненаданням позивачем оригіналів документів, витребуваних ухвалою суду від 24.01.2025, а саме: - додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розмішені на поточному рахунку № МВОVО2021024 до договору на комплексне банківське обслуговування № 3819402 від 10.12.2014; - договір про внесення змін та доповнень № 1 від 02.07.2021 до Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розмішені на поточному рахунку № МВОVО2021024 від 02.07.2021 до договору на комплексне банківське обслуговування № 3819402 від 10.12.2014; - лист про повідомлення ФОП Сонних О.П. щодо укладення Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розмішені на поточному рахунку до договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання № 3819402 від 10.12.2014 (без підпису банка, що не є правочином); - договір про внесення змін та доповнень № 2 від 04.10.2021 до Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розмішені на поточному рахунку № МВОVО2021024 від 02.07.2021 до договору на комплексне банківське обслуговування № 3819402 від 10.12.2014; - додаткова угода № 3 від 04.01.2022 до Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розмішені на поточному рахунку № МВОVО2021024 від 02.07.2021 до договору на комплексне Документ сформований в системі “Електронний суд” 07.04.2025 3 банківське обслуговування № 3819402 від 10.12.2014; - банківські виписки по особових рахунках ФОП Сонних О.П.

У судовому засіданні 08.04.2025 представник відповідача усно заявив клопотання про залишення вищевикладеного клопотання без розгляду, у зв’язку із наданням позивачем оригіналів документів, витребуваних ухвалою суду від 24.01.2025.

            Судом враховано, що за приписами п. 3 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

            В свою чергу, право сторони подавати клопотання кореспондується право клопотати про залишення його без розгляду.

За наведених обставин, суд залишає без розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того, 07.04.2025 відповідач сформував в системі “Електронний суд” клопотання про визнання поважними причини пропущеного процесуального строку та поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, для подання доказів до матеріалів справи, та приєднання до матеріалів справи № 908/3188/24 докази:  повідомлення банку про настання форс-мажору з додатками та доказами його надсилання позивачу, адвокатський запит до АТ “Укрпошти”, відповідь на адвокатський запит АТ “Укрпошта”, роздруківки з офіційного сайту АТ “Укрпошти” про роботу відділень, відповідь на адвокатський запит Державної прикордонної служби України, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.04.2025._

Представник позивача заперечив проти поданого клопотання відповідача.

07.04.2025 відповідач сформував в системі “Електронний суд” клопотання про витребування доказів (повторне з уточненнями):  1. Документи, що підтверджують, що Астахова Наталія Володимирівна була співробітником Мелітопольського відділення АТ “Альфа -Банк” у період з 24.02.2022 по день запиту. 2. Документи, які містять контактні дані Астахової Наталії Володимирівни, зокрема, але не виключно: мобільний номер телефону: особистий та робочий для зв’язку з клієнтами, відоме місце проживання, місце реєстрації місця проживання, РНОКПП, дата народження. 3. Довіреність від АТ “Альфа-банк” на Астахову Наталію Володимирівну у період роботи її в банку з 18.02.2022 по день запиту. 4. Документи що підтверджують звільнення Астахової Наталії Володимирівни з АТ “Альфа -банк”, підстави звільнення, дата фактичного припинення нею своїх обов’язків у банку. 5. Чи продовжує/продовжувала після зміни назви АТ “Альфа-Банк” на АТ “Сенс банк” вказана вище особа працювати в АТ “Сенс-Банк”? Якщо вказана вище особа продовжувала працювати в АТ “Сенс банк”, однак на день запиту вже припинила працювати в АТ “Сенс банк” - вкажіть підставу припинення/звільнення її працевлаштування?.

Крім того,  представник відповідача сформував в системі “Електронний суд” клопотання стосовно розрахунку заборгованості, просив суд поновити пропущений строк та прийняти до уваги зазначені вище пояснення, відмовити у задоволенні вимог щодо нарахованих процентів у розмірі 25%, відмовити у задоволенні вимог щодо нарахованих процентів від простроченої суми овердрафту у період з 19.04.2022 – 30.10.2024, як засіб відповідальності до відповідача. У разі пред’явлення оригіналів документів, на підставі яких зроблені позивачем розрахунки, то врахувати, що розмір суми заборгованості за кредитом: 693292,93 грн. необхідно зменшити на 33927,10 грн., що дорівнює: 659365,83 грн.; та просив надати час для надання розгорнутого розрахунку позовних вимог у справі після отримання оригіналів, витребуваних документів судом у позивача, зокрема, банківської виписки та договорів, угод між АТ “Альфа банк” та ФОП Сонних О.П.

Як свідчать матеріали справи відповідач вже звертався до суду з аналогічним клопотанням про витребування доказів, яке ухвалою суду від 19.03.2025 залишено судом без задоволення.

Суд зауважує, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою, частина восьма статті 80 ГПК містить імперативну заборону суду приймати до розгляду докази, якщо вони подані не у встановлений судом строк. Особа має письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (постанова Верховного Суду у справі № 910/7381/21 від 11.10.2023).

            Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

            З викладеного випливає, що вирішення питання про надання доказів у справі відбувається на підготовчій стадії розгляду справи. Саме на стадії підготовчого провадження сторони мають можливість подати заяви з процесуальних питань та заяви по суті справи.

            Подання доказів на стадії підготовчого провадження є обґрунтованим, враховуючи необхідність надання права іншій стороні надати пояснення щодо таких доказів, тому подання доказів на стадії розгляду справи по суті позбавляє права іншої сторони на відповідні дії, що є порушенням принципу змагальності сторін.

            Після закриття підготовчого провадження сторони не мають права подавати до суду жодних документів. Тобто, з призначення розгляду справи по суті в учасників судового процесу відсутні підстави для подання будь-яких нових доказів.

            Згідно зі ст. 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

            При цьому за імперативним приписом ч. 4 ст.13 ГПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

            Принцип рівності сторін у процесі у розумінні “справедливого балансу” між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

            У випадку прийняття судом додатково поданих доказів (при розгляді справи по суті на стадії дослідження доказів) без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття таких доказів, матиме наслідком порушення приписів ст.80 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

            Згідно зі ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

            Згідно з ч. 2, 3 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

            Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Стаття 118 ГПК України, визначає, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки строк для подання позивачем доказів у справі наразі сплив, а можливість поновлення такого строку на стадії розгляду справи по суті ГПК України не передбачена, суд залишає без розгляду клопотання про витребування доказів (повторне з уточненням).

Отже, ГПК України встановлює строки та порядок подання сторонами у справі доказів.

Суд звертає увагу на те, що  з огляду на викладені вище обставини та наведені норми процесуального законодавства, судом не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску відповідачем процесуального строку на подання вищенаведених пояснень.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, який сформовано в системі “Електронний суд”  відповідач вже зазначав про наявні сумніви щодо погодження процентів та розміру процентів за користування коштами, та не надав суду контррозрахунок заявленої до стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 433   720 грн 72 коп.

Свідок Сонних Олена Петрівна, викликана ухвалою суду від 19.03.2025 для допиту у судове засідання 08.04.2024 не з’явилася в судове засідання.

У судовому засіданні 08.04.2025 оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 05.05.2025.

У судовому засіданні 05.05.2025 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини  рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання.

Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику позивача, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 05.05.2025 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 05.05.2025 на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

05.05.2025 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись крім того, на початок військових дій, форс-мажорні обставини, лист Торгово-промислової палати, на неправомірно нараховані проценти за користування овердрафтом з 04.04.2022 у розмірі 25 %, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

            Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

 

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана  вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на  встановлення, зміну або припинення цивільних  прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються  загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі.  Змістом договору є, власне, ті умови, на яких  сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на  себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

      14.06.2021 Фізичною особою-підприємцем Сонних Оленою Петрівною підписано Анкету-Заяву фізичної особи-підприємця про надання кредитних коштів у сумі 1   000 000 грн 00 коп. 

Цільове призначення кредиту – поповнення обігових коштів.

Вид кредитного продукту – овердрафт.

Графік погашення – кожні 90 днів.

02.07.2021 між Акціонерним товариством “Альфа-Банк” (після зміни найменування Акціонерне товариство “Сенс Банк”) (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Сонних Оленою Петрівною (Позичальник) укладено Договір кредиту № MBОVO2021024 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк в порядку та на умовах, визначених статтею 1 цього розділу та за умови укладення додаткового договору про надання кредиту в формі овердрафт / додаткового договору про надання кредиту в формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, до Договору (надалі по тексту “Договір овердрафту”), зобов’язується надати Клієнту кредит у формі Овердрафт, а Клієнт зобов’язується сплатити проценти за користування Овердрафтом, виконати інші умови статті 1 цтого Розділу та Договору овердрафту та повернути Банку заборгованість за Овердрафтом у строки, встановлені Договором овердрафту та/або статтею 1 цього Розділу.

Згідно п. 1.3 Договору у випадку укладення Клієнтом Договору овердрафту Клієнт беззаперечно погоджується виконувати зобов’язання, передбачені Договором овердрафту, а також цим Розділом, які є для нього обов’язковими, а також що такі умови є справедливими і зрозумілими для нього.

3.1. Проценти нараховуються щомісяця на суму заборгованості за Овердрафтом протягом усього строку наявності такої заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання та день повернення коштів у рахунок Овердрафту вважаються як один день. 3.2. Проценти, нараховані за місяць, Клієнт зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го (включно) по 5-те (включно) число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені нижче у цьому пункті). У разі повного повернення заборгованості за Овердрафтом проценти, нараховані за користування Овердрафтом, повинні бути сплачені у день повернення заборгованості за Овердрафтом. При цьому, якщо коштів, що направляються на повне повернення Овердрафту, недостатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів наступив, і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості, передбаченої цим Розділом. Сума заборгованості по сплаті процентів, що не повернена у будь-який з зазначених вище строків, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку вважається простроченою. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства, то днем погашення суми заборгованості по сплаті процентів є перший банківський день, що слідує за таким днем. 3.3. Тип, порядок нарахування та сплати, а також розмір процентів за користування Овердрафтом може бути змінений за погодженням Сторін

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору проценти нараховуються щомісяця на суму заборгованості за Овердрафтом протягом усього строку наявності такої заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання та день повернення коштів у рахунок Овердрафту вважаються як один день. Проценти, нараховані за місяць, Клієнт зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го (включно) по 5-те (включно) число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені нижче у цьому пункті). У разі повного повернення заборгованості за Овердрафтом проценти, нараховані за користування Овердрафтом, повинні бути сплачені у день повернення заборгованості за Овердрафтом. При цьому, якщо коштів, що направляються на повне повернення Овердрафту, недостатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів наступив, і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості, передбаченої цим Розділом. Сума заборгованості по сплаті процентів, що не повернена у будь-який з зазначених вище строків, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку переноситься Банком на рахунки простроченої заборгованості за короткостроковими кредитами. Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до чинного законодавства, то днем погашення суми заборгованості по сплаті процентів є перший банківський день, що слідує за таким днем. Тип, порядок нарахування та сплати, а також розмір процентів за користування Овердрафтом може бути змінений за погодженням Сторін.

Відповідно до Додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафту  від 02.07.2021  Банк, в порядку та на умовах визначених цим Договором овердрафту та Договором, зобов'язується надати Клієнту кредит у формі Овердрафт, а Клієнт зобов'язується сплатити проценти за користування Овердрафтом, виконати пилі умови цього Договору овердрафту та повернути Банку заборгованість за Овердрафтом у строки, встановлені цим Договором овердрафту.

Банк надає Клієнту кредит у формі Овердрафт на наступних умовах:

            Поточний рахунок, на який встановлюється Ліміт Овердрафту - UА653003460000026002013587701.

            Максимальна сума ліміту Овердрафту – 1   000   000 грн 00 коп.

            Дата повернення Овердрафту – 01.07.2022 (включно).

Розмір процентів за користування Овердрафтом – 25 % річних, тип процентної ставки (процентів) за користування Овердрафтом – фіксована.

Розмір процентів від простроченої суми Овердрафту (його частини) – 25 % річних, тип процентної ставки (процентів) від простроченої суми  Овердрафту (його частини) – фіксована.

Цільове призначення кредиту – поповнення обігових коштів, а також інші цілі, що не суперечать чинному законодавству України.

02.07.2021 укладено між Банком та Клієнтом договір про внесення змін та доповнень № 1, відповідно до якого сторони домовилися на часткову зміну Договору овердрафту:

- за користування Овердрафтом в період з “02” липня 2021 року по “ 01” жовтня 2021 року включно Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4% (чотирнадцять цілих чотири десяті відсотків) річних;

від простроченої суми Овердрафту (його частини) в період з “ 02” липня 2021 року по “ 01” жовтня 2021 року включно Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4% (чотирнадцять цілих чотири десяті відсотків) річних.

Після закінчення періоду, зазначеного в абз. 1 п. 1 цього Додаткового договору. Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі, встановленому у підпункті 6 пункту 2 Договору овердрафту.

04.10.2021 укладено між Банком та Клієнтом договір про внесення змін та доповнень № 2, відповідно до якого сторони домовилися на часткову зміну Договору овердрафту:

за користування Овердрафтом в період з “ 04” жовтня 2021 року по “ 03” січня 2022 року включно Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4% (Чотирнадцять цілих чотири десятих відсотків) річних;

від простроченої суми Овердрафту (його частини) в період з “ 04” жовтня 2021 року по “ 03” січня 2022 року включно Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі 14,4% (Чотирнадцять цілих чотири десятих відсотків) річних.

Після закінчення періоду, зазначеного в абз. 1 п. 1 цього Додаткового договору. Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі, встановленому у підпункті 6 пункту 2 Договору овердрафту.

04.01.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 про наступне:

1. На часткову зміну Договору встановити, що тимчасово, строком на 90 (Дев'яносто) календарних днів з “ 04” січня 2022 року, Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти:

за користування Овердрафтом у розмірі 14,5% (Чотирнадцять цілих п'ять десятих відсотків) річних (тип процентної ставки - фіксована);

від простроченої суми Овердрафту (його частини) у розмірі 14,5% (Чотирнадцять цілих п'ять десятих відсотків) річних.

2. У разі відсутності станом на день закінчення строку, визначеного в п.1 цієї Додаткової угоди, заяви/повідомлення будь-якої із Сторін, адресованого іншій Стороні, про своє бажання укласти нову додаткову угоду до Договору щодо часткової зміни Договору в частиш встановлення іншого розміру процентів на певний строк, проценти за користування Овердрафтом та проценти від простроченої суми Овердрафту (його частини) з дня, наступного за днем закінчення строку, визначеного в а 1 цієї Додаткової угоди, встановлюється на той самий строк та у тих самих розмірах, що визначені
   п. 1 цієї Додаткової угоди без необхідності підписання нової додаткової угоди до Договору.
3. Порядок, що визначений в п. 2 цієї Додаткової угоди, застосовується неодноразово, але виключно до настання випадків, що передбачені п. 5 цієї Додаткової угоди, або до укладення Сторонами нової додаткової угоди до Договору щодо часткової зміни Договору в частиш встановлення іншого розміру процентів на певний строк.
4. У випадку, якщо будь-яка зі Сторін протягом строку, визначеного в п. 1 цієї Додаткової угоди (з урахуванням порядку, передбаченого п. 2 цієї Додаткової угоди), заявить/повідомить іншу Сторону про своє бажання укласти нову додаткову угоду до Договору щодо часткової зміни Договору в частині встановлення іншого розміру процентів на певний строк, інша Сторона бере на себе зобов'язання розглянути пропозиції іншої Сторони та у разі згоди укласти таку додаткову угоду до Договору не пізніше останнього дня строку, визначеного в п. І цієї Додаткової угоди (з урахуванням порядку, передбаченого п. 2 цієї Додаткової угоди).

У разі, якщо Сторони не укладуть зазначену в попередньому абзаці цього пункту нову додаткову угоду за заявою/повідомленням ініціюючої Сторони, то ця Додаткова угода вважається розірваною (припиненою) в день закінчення строку, визначеного в п. 1 цієї Додаткової угоди (з урахуванням порядку, передбаченого п. 2 цієї Додаткової угоди).

5.Сторони дійшли згоди, що Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку проценти за користування Овердрафтом та процент від простроченої суми Овердрафту (його частини) у розмірі, встановленому у п.п. 6, п. 2 (таблиця) Договору з дня, наступного за днем настання будь-якого з випадків:

- у випадку розірвання (припинення) ідеї Додаткової угоди в порядку, що передбачений п. 4 цієї Додаткової угоди, та/або

- у випадку закінчення строку дії ліміту Овердафту, та/або

- після закінчення строку виконання зобов'язання з повернення Овердрафту (його частини) у зв'язку з пред'явленням Банком Клієнту вимоги про дострокове повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов'язань.

Означені договори підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів АТ “Альфа-Банк”, оформленого протоколом № 2/2022 від 12.08.2022, змінено найменування банку з Акціонерного товариства “Альфа-Банк” на Акціонерне товариство “Сенс Банк” та внесено зміни до Статуту Акціонерного товариства “Альфа-Банк” шляхом затвердження його в новій редакції.

В матеріалах справи наявний протокол № 2/2022 від 18.08.2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ “Альфа-Банк” щодо зміни найменування та внесення змін до Статуту.

30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства “Альфа-Банк” на Акціонерне товариство “Сенс Банк”.

Відповідно до статуту Акціонерне товариство “Сенс Банк” (позивач) є правонаступником усіх прав та обов`язків Акціонерного товариства “Альфа-Банк”.

Як вбачається з виписки по рахунку позичальника за період з 02.07.2021 по 31.10.2024 Фізична особа-підприємець Сонних Олена Петрівна отримала кредитні кошти 02.07.2021 в розмірі 1   000   000 грн 00 коп.

Проте, як зазначив позивач у позовній заяві, в порушення умов Кредитного договору позичальник свої зобов’язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.10.2024 має заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом 693 292 грн 93 коп., сума заборгованості за відсотками 433 720 грн 72 коп.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної сплати кредиту та процентів, Акціонерне товариство      “Сенс банк”      звернулося до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 693 292 грн 93 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 433 720 грн 72 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з огляду на порушення відповідачем умов кредитного договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З положень ст.ст. 11, 509 ЦК України слідує, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Статтями      610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані кредитним договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2      статті 1056-1 ЦК України      врегульовано, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За приписами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (далі - Положення), затвердженим      Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, встановлені основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.

Пунктами 41-43, 57, 60, 62 Положення передбачено, що операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують, зокрема, за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивач відкрив відповідачу кредитний рахунок та здійснив його кредитування в сумі 1   000   000 грн 00 коп., що підтверджується банківською випискою з 02.07.2021 по 31.10.2024.

Факт отримання  грошових коштів позичальником не спростовано.

Однак в порушення умов договору, позичальник свої зобов`язання не виконав.

У зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів виникла заборгованість за кредитом у розмірі  693   292 грн 93 коп., яка віднесена банком на прострочення. Оплату цієї заборгованості позичальник не здійснив.

Суду не надано жодних належних та допустимих у контексті норм      ГПК України      доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості по кредиту у формі овердрафт перед Акціонерним товариством      “Сенс Банк”      в означеному розмірі. Матеріали справи не містять жодних заперечень щодо наявності спірної заборгованості.

Отже позивачем доведено факт надання відповідачу кредиту у формі овердрафт та наявність заборгованості за  договором у розмірі 693   292 грн 93 коп.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2    ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2    ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1   ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1   ст. 1050 ЦК України    застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення    ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені    ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2    ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1    ст. 1048 ЦК України    і охоронна норма ч. 2    ст. 625 цього Кодексу    не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1    ст. 1048 ЦК України    як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2    ст. 625 ЦК України    як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1    ст. 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2   ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1      статті 1049 ЦК України      позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а    може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Нарахування відсотків (розмір і порядок) визначається договором та проценти сплачуються щомісячно до дня повернення кредиту (овердрафт).

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.   Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у   статті 599 ЦК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним   (аналогічні висновки у постанові ВП ВС від 26.06.2018, постанові ВС від 22.06.2023).

Тобто, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, після закінчення строку дії укладеного між сторонами у цій справі кредитного договору невиконане договірне зобов`язання не припиняється.

Отже, закінчення строку кредиту (овердрафт) не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) ним обов`язків під час дії договору.

Судом встановлено, що Позичальник порушив умови Кредитного договору щодо своєчасної сплати кредиту у формі овердрафт та відсотків, тому Банк правомірно звернувся з вимогою про стягнення з відповідача 693 292 грн 93 коп. заборгованості за кредитом, 433 720 грн 72 коп. заборгованості за відсотками.

За приписами ч. 1    ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до     ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

            Крім того, суд звертає увагу на наступне.

            Так, відповідно до частини першої, другої   статті 614 ЦК   особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша   статті 617 ЦК), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.

Згідно з нормами   статті 218 ГК   у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка   звільняє від відповідальності   за порушення договірних   зобов`язань, яка характеризується   тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин   і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2   статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування   статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"   зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей   14,   14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України"   шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1   не можна вважати сертифікатом у розумінні   статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

- ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22   Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні   статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати   у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але   і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є   доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої   статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися   сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень   стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування   статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Таким чином, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Такий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/6234/22.

Разом з цим, повідомлення про форс - мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс - мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору

Такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі               № 910/6234/22.

Крім того, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс - мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.

Подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 21.09.2022 у справі № 904/3469/21.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов’язання.

Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на   юридичній рівності, вільному волевиявленні,   майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідач у справі самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і   така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Також суд відзначає, що   стаття 42 ГК України   визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Так відповідно до   статті 42 ГК України   підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України   встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018        № 910/123/17 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов`язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов`язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.

Позивачем не застосовано до відповідача відповідальності за порушення умов кредитного договору у формі овердрафт, а саме не стягується будь-яких штрафних санкцій.

Таким чином, саме умовами кредитного договору у формі овердрафт сторони погодили порядок, розмір та строки сплати кредиту та  процентів за користування кредитом, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та  процентами є обґрунтованими.

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану     є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Акціонерне товариства “СЕНС БАНК”) також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Кредитним договором.

            Враховуючи викладене, суд не вбачає правових та фактичних підстав для звільнення відповідача від виконання основних зобов`язань за кредитним договором у формі овердрафт у вигляді стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Інші аргументи та посилання відповідача не мають істотного значення для вирішення справи.

Відповідач  у справі  Сонних О.П. надіслала до суду оригінал заяви свідка в порядку статті 88 ГПК України, просила суд допитати її особисто у якості свідка.

Відповідно до статті 211 ГПК України – допит свідка здійснюється тільки за ухвалою суду у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2025 , суд ухвалив викликати у судове засідання 08.04.2025 для допиту свідка Сонних Олену Петрівну. 08.04.2025 свідок Сонних О.П. в судове засідання не з’явилася.

Згідно ч.1,ч.2 статті 87 ГПК України показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Отже,  законом чітко визначено умови виникнення тих чи інших прав або обов’язків, пояснення свідків не є тими доказами, які можуть бути покладені  в основу рішення.

Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.

            Відповідач у справі не спростував доводи позивача, заперечення відповідача -  спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Оскільки, доказів належної оплати заборгованості відповідачем не надано, доводів позивача не спростовано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 693 292 грн 93 коп. заборгованості за кредитом, 433 720 грн 72 коп. заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241  Господарського процесуального кодексу України, суд      

 

В И Р І Ш И В:

 

Позовні вимоги Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” до Фізичної особи-підприємця Сонних Олени  Петрівни задовольнити.

 

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сонних Олени Петрівни                                  (м. Мелітополь, Запорізька область) на користь Акціонерного товариства “СЕНС БАНК” (вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи 23494714) 693 292 (шістсот дев’яносто три тисячі двісті дев’яносто дві) грн 93 коп. заборгованості за кредитом, 433   720 (чотириста тридцять три тисячі сімсот двадцять) грн 72 коп. заборгованості за відсотками, 13   524 (тринадцять тисяч п’ятсот двадцять чотири) грн 16  коп. судового збору.

 

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Рішення оформлено та підписано 15.05.2025.

 

Суддя                                                                                              С.С. Дроздова

 

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.