Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” по справі № 908/2289/23 (908/158/25). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/26/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2025 № 908/2289/23 (908/158/25)
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2289/23 (908/158/25)
За позовною заявою (заявник) - Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” (вул. Дніпровські Пороги, буд. 19, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 44848575; ел. пошта: inter.kozak2022@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, представник - адвокат Зарвій Р.Л., має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення заборгованості
що розглядається в межах справи № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Ліквідатор - Забродін О.М. (адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Зарвій Р.Л., ордер (в режимі відеоконференції);
від відповідача - Бистров Денис Анатолійович, представник ліквідатора Забродіна О.М., посвідчення адвоката ЗП001865 від 05.11.2018;
від ПАТ “Запоріжжяобленерго” - Краснокутська Д.О., адвокат, дов.
СУТЬ СПОРУ:
16.01.2025 до системи “Електронний суд” від ТОВ “Інтер Козак” надійшла позовна заява від 16.01.2025 (вх. № 174/08-07/25 від 16.01.2025) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення заборгованості, в якій позивач просить суд:
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.01.2025, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства, розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер 908/158/25) визначено судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 22.01.2025 позовну заяву ТОВ “Інтер Козак” від 16.01.2025 (вх. № 174/08-07/25 від 16.01.2025) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення заборгованості залишено без руху. Надано заявнику строк для усунення недоліків терміном 5 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом надання до суду доказів направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, а саме, кредиторам та ліквідатору. Роз’яснено заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява вважається неподаною та повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
23.01.2025 до системи “Електронний суд” від ТОВ “Інтер Козак” надійшла заява від 23.01.2025 (вх. № 1720/08-08/24 від 24.01.2025) про усунення недоліків з додатками до неї.
Ухвалою від 30.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” від 16.01.2025 (вх. № 174/08-07/25 від 16.01.2025) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” про застосування наслідків недійсності правочинів та стягнення заборгованості прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, з повідомленням (викликом) сторін. Підготовче засідання призначено на 25.02.2025, 10 - 00.
До системи “Електронний суд” від представника позивача адвоката Зарвія Р.Л. надійшла заява від 20.02.2025 (вх. № 4009/08-08/25 від 21.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 21.02.2025 заяву представника позивача адвоката Зарвія Р.Л. від 20.02.2025 (вх. № 4009/08-08/25 від 21.02.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
24.02.2025 до системи “Електронний суд” від позивача надійшла відповідь на відзив від 24.02.2025 (вх. № 4200/08-08/25 від 24.02.2025) з додатками до неї.
Документи приєднано до матеріалів справи.
У судовому засіданні 25.02.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/2289/23 (908/158/25) до 13.03.2025, 14 - 00.
Ухвалою від 13.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2289/23 (908/158/25) до судового розгляду по суті на 07.04.2025, 15 - 00.
У судовому засіданні 07.04.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/2289/23 (908/158/25) до 14.04.2025, 14 - 00.
У судовому засіданні 14.04.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/2289/23 (908/158/25) до 21.04.2025, 14 - 00.
21.04.2025 до системи “Електронний суд” від відповідача надійшло клопотання від 21.04.2025 (вх. № 8242/08-08/25 від 21.04.2025) про повернення до стадії підготовчого провадження з додатками до нього.
Клопотання прийнято до розгляду, копії документів приєднано до матеріалів справи.
Судове засідання 21.04.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
У судовому засіданні 21.04.2025 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про те, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів.
Клопотання відповідача від 21.04.2025 (вх. № 8242/08-08/25 від 21.04.2025) залишено без задоволення, як не обґрунтоване.
Представнику позивача надано заключне слово, у якому він підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у наданому відзиві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників провадження, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”.
Наразі процедура ліквідації ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” триває, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Забродін О.М.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
22.07.2022 між ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” (Первісний кредитор) та ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 1.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2022), Первісний кредитор передає (відступає) своє право вимоги до Комунального підприємства Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Нікопольської міської ради (ЄДРПОУ 03341339) (надалі - Боржник), а Новий кредитор набуває права вимоги до Боржника, належне Первісному кредиторові у відповідності із: Договором № 75Д/544 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021 (далі - Основний договір 1); Договором № 69Д/499 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021 (далі - Основний договір 2).
Відповідно до п. 1.2 договору(в редакції додаткової угоди від 01.08.2022), за цим Договором Новий кредитор набуває право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника виконання зобов`язань за Основними договорами щодо сплати грошових коштів у загальному розмірі 3 957 178, 07 грн., строк виконання яких наступає в порядку та строки встановлені пунктами 5.4, 5.5, 5.6, 5.7 Основних договорів, у тому числі: 3 574 815, 07 грн., які є вартістю поставленої Боржнику електричної енергії в січні 2022 року за Договором № 75Д/544 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021; 382 363, 00 грн., які є частиною вартості поставленої Боржнику електричної енергії в грудні 2021 року за Договором № 69Д/499 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021.
Згідно із пунктами 4.1 - 4.4 Договору Первісний кредитор зобов’язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, в момент підписання сторонами цього Договору. Первісний кредитор протягом 6 місяців з дати укладення цього Договору зобов’язаний передати письмове Повідомлення боржнику про відступлення права вимоги за цим Договором Новому кредитору. Первісний кредитор має право повернути собі право вимоги до боржника у порядку передбаченому розділом 5 Договору. У разі повернення права вимоги Первісному кредитору Новий кредитор має право вимагати обов`язків Первісним кредитором, вказаних у розділі 5 даного Договору.
Згідно із ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписом ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 516 ЦК України закріплено, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сума зобов’язання, встановленого п. 1.2 договору відступлення права вимоги, згідно досягнутої між сторонами даного договору домовленості складає 3 817 178, 07 грн. та підлягає сплаті у строк до 31.12.2022 року, що установлено у Додатковій угоді від 02.08.2022 до договору про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022.
Новий кредитор здійснив оплату первісному кредитору на загальну суму 3 706 579, 31 грн, згідно з договором відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022року.
Таким чином, ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” перерахувало грошові кошти на виконання умов договору на рахунок ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” у загальній сумі 3 706 579, 31 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 відкрито провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича.
Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”.
Згодом Арбітражним керуючим Остриком С.Ю. подано заяву про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022, укладений між ТОВ “Інтер Козак” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 року по справі № 908/2289/23 задоволено заяву арбітражного керуючого Острика С.Ю та визнано недійсним Договір відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” (далі - ТОВ “Інтер Козак”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (далі - ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”) із змінами та доповненнями.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 року по справі № 908/2289/23: “Новий кредитор здійснив оплату первісному кредитору - за оспорюваним договором на суму 3 816 843, 04 грн.: 27.07.2022 - 1 000 000, 00 грн.; 02.08.2022 - 2 316 843, 04 грн.; 05.08.2022 - 500 000, 00грн., що підтверджується випискою по рахунку ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” відкритому в АТ МОТОР-БАНК (м. Запоріжжя), МФО 313009, станом на 25.09.2023”.
Вказане рішення набрало законної сили 25.06.2024 року.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Важливим у цьому аспекті також є те, що вимоги з боку арбітражного керуючого про застосування наслідків недійсності правочину заявлена не була, та повернення відповідної суми не вирішувалося.
Кошти сплачені ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” на рахунок ТОВ “ВЕК “ПІЛІВЕНЕРГО” в сумі 3 706 579, 31 грн. на рахунки ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” повернуті не були.
Отже, ТОВ “ВЕК “ПІЛІВЕНЕРГО” безпідставно утримує у своїй власності кошти належні ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” в сумі 3 706 579, 31 грн, без правової підстави після прийняття Господарським судом Запорізької області рішення про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 року.
У порядку досудового вирішення спору ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” направлено листа на адресу ТОВ “ВЕК “ПІЛІВЕНЕРГО” з вимогою повернути до 10.01.2025 грошові кошти, що сплачені за Договором відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022.
У зв’язку з зазначеним права ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” порушені, що стало підставою з зверненням до суду з цим позовом.
Частиною другою статті 16 ЦК України, встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать, серед інших: 2) визнання правочину недійсним; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення. Частина друга статті 20 ГК України визначає, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема: визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів, передбачений статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГПК України не є вичерпним. ЦК України та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення статті 16 ЦК України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадках, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення є способами захисту цивільних прав та інтересів.
У постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що “недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим”.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У статті 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину. У частині першій цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною другою статті 216 ЦК України якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Аналогічні положення містяться у статті 208 ГК України, якою передбачено наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним. Зокрема, згідно з частиною другою вказаної норми, у разі визнання недійсним зобов’язання з інших підстав кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за зобов’язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов’язання не передбачені законом.
Правові наслідки, передбачені частиною першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).
Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).
Тлумачення статті 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в статті 216 ЦК або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.
Реституція - це спеціальний зобов’язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що “предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов’язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України”.
Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17).
Так, Позивачем в рамках досудового вирішення питання про застосування наслідків недійсності правочинів та повернення грошових коштів, що були сплачені на рахунок ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” направлено відповідного листа.
Ліквідатор ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” - Забродіним Олексієм Михайловичем, лист ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” проігноровано.
Таким чином, ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” змушене звернутися до Господарського суд з позовом про застосування наслідків недійсності договору відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 року між ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” та ТОВ “ІНТЕР КОЗАК”.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Така вимога може бути об’єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову, розгляд якого у справі про банкрутство здійснюється в порядку статті 7 КУзПБ у разі відмови боржника повернути отримані за цим правочином кошти в добровільному порядку.
Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом другим частини п’ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).
За змістом статті 1, частини першої статті 59 КУзПБ поточні вимоги кредитора до боржника можуть виникати у період з моменту відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки із визнання боржника банкрутом у нього не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14).
Отже, у ліквідаційній процедурі нові зобов’язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу.
Такими випадками є зобов’язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 911/5186/14).
Вимоги щодо повернення отриманого за недійсним правочином наведеними випадками не охоплюються, позаяк за своє природою є лише передбаченими законом наслідками, зумовленими недійсністю правочину.
Статтями 64, 133 КУзПБ урегульовано черговість (порядок) задоволення саме вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, які передбачають пропорційність погашення кожної черги вимог за недостатності майна боржника.
Віднесення у цьому разі грошових вимог, які виникли у покупця після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв’язку з визнанням недійсним договору відступлення права вимоги, до поточних вимог кредиторів, у тому числі витрат, пов’язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, які погашаються в порядку черговості, визначеної статтями 64, 133 КУзПБ, є недопустимим.
Адже у такому випадку може мати наслідком відтермінування встановленого частиною першою статті 216 ЦК України обов’язку на невизначений строк або ж в цілому робить досить примарним з урахуванням здійснення щодо боржника провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) повернення сплаченої покупцем грошової суми, що є несправедливим щодо нього як сторони недійсного правочину.
Таке розуміння правових наслідків недійсності правочину не узгоджується та суперечить нормам статті 216 ЦК України, яка пов’язує застосування наслідків недійсності правочину лише з однією умовою - визнання судом такого правочину недійсним.
Тому, зважаючи на правову природу наслідків недійсності правочину, на обов’язок боржника щодо повернення отриманого за недійсним правочином не поширюються норми КУзПБ, які регулюють черговість (порядок) задоволення вимог кредиторів, а його виконання має здійснюватися боржником у позачерговому порядку.
Відповідач у відзиві від 17.02.2025 (вх. № 3738/08-08/25 від 17.02.2025) проти позовної заяви заперечує з наступних підстав.
22.07.2022 між ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” (Первісний кредитор) та ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 1 (надалі за текстом - Договір/оспорюваний договір).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2022), Первісний кредитор передає (відступає) своє право вимоги до Комунального підприємства Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Нікопольської міської ради (ЄДРПОУ 03341339) (надалі Боржник), а Новий кредитор набуває права вимоги до Боржника, належне Первісному кредиторові у відповідності із: Договором № 75Д/544 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021 (далі - Основний договір 1); Договором № 69Д/499 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021 (далі - Основний договір 2).
Відповідно до п. 1.2 договору(в редакції додаткової угоди від 01.08.2022), за цим Договором Новий кредитор набуває право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника виконання зобов`язань за Основними договорами щодо сплати грошових коштів у загальному розмірі 3 957 178, 07 грн., строк виконання яких наступає в порядку та строки встановлені пунктами 5.4, 5.5, 5.6, 5.7 Основних договорів, у тому числі: 3 574 815, 07 грн., які є вартістю поставленої Боржнику електричної енергії в січні 2022 року за Договором № 75Д/544 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021; 382 363, 00 грн., які є частиною вартості поставленої Боржнику електричної енергії в грудні 2021 року за Договором № 69Д/499 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021.
Сума зобов’язання, встановленого п. 1.2 договору відступлення права вимоги, згідно досягнутої між сторонами даного договору домовленості складає 3 817 178, 07 грн. та підлягає сплаті у строк до 31.12.2022 року, що установлено у Додатковій угоді від 02.08.2022 року до договору про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 року по справі № 908/2289/23 задоволено заяву арбітражного керуючого Острика С.Ю.(вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023). Визнано недійсним Договір відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” (далі - ТОВ “Інтер Козак”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (далі - ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”) із змінами та доповненнями.
Судом при розгляді справи встановлено: “ТОВ ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ ПАЛІВЕНЕРГО здійснило відчуження майнових прав, що виникли на підставі Договору № 75Д/544 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021; Договору № 69Д/499 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021 за ціною нижчою від ринкової за умови, що внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог, зокрема кредитора 1 - ВАТ “Запоріжжяобленерго”.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (див. висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Отже, і Боржник у даному випадку і ТОВ “Інтер Козак” діяли недобросовісно при укладанні договору відступлення, заздалегідь були обізнані про негативні наслідки.
Окремо слід звернути увагу на джерела коштів якими ТОВ “Інтер Козак” розраховувалось за відступлення право вимоги, та заінтересованість ТОВ “Інтер Козак” до Боржника.
В матеріали справи № 904/4330/24 міститься виписка по рахунку ТОВ “Інтер Козак”, відповідно до якої на рахунок ТОВ “Інтер Козак” надходили кошти у якості фінансової допомоги від Попутько Тетяни Володимирівни, Попутько Олександра Васильовича, Сивогривової Надії Валентинівни, Кузьменко Олени Василівни.
06 липня 2022 року, тобто за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, Боржником здійснено відчуження активів (транспортних засобів) шляхом укладання наступних договорів купівлі-продажу із фізичними особами: 1. Автомобіль Mercedes-Benz GLE 400d 4Matic, він-код WDC1671231A132182, 2019 року випуску, державний номер АР 7191 НВ - на користь Попутька Олександра Васильовича за ціною 2 014 300,00 грн. 2. Автомобіль Mercedes-Benz EQC 400 3Matic, він-код WIK2938901F022483, 2021 року випуску, державний номер АР 1248 ZA - на користь Попутько Тетяни Володимирівни за ціною 2 202 100, 00 грн. 3. Автомобіль Renault Sandero Life 1,5D, він-код VF15SRKL465727316, 2020 року випуску, державний номер АР 4823 НХ - на користь Кузьменко Олени Василівни за ціною 347 200, 00 грн. 4. Автомобіль Skoda Octavia A7 Active 1,6 MPI, він-код TMBAN2NE9KB006747, 2018 року випуску, державний номер АР 3557 ЕН - на користь Сивогривової Надії Валентинівни на ціною 369 300, 00 грн.
У матеріалах справи № 908/2289/23 міститься копія нотаріально посвідченої довіреності від 04.07.2022 серія та номер бланку НРТ 331045. За цією довіреністю Калянова Ольга Юріївна (бенефіціарний власник, яка після відкриття справи про банкрутство відступила свої корпоративні права нинішньому власнику Лебедю Р.А.) уповноважила Шевчука Володимира Миколайовича та Попутько Олександра Васильовича представляти її інтереси, як учасника Боржника, у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, державними органами, установами, реєстраторами тощо. Довіреність видана строком на 5 (п’ять) років, та діє до 04.07.2027.
02.06.2021 року Калянов Андрій Валентинович (чоловік Калянової О.Ю.) видав довіреність № 4254 на Попутька Олександра Васильовича, виконувати повноваження з розпорядження в повному обсязі грошовими коштами та проводити видаткові операції за всіма рахунками Калянова А.В., відкритими і АТ “МетаБанк”.
Калянова Ольга Юріївна та Калянов Андрій Валентинович були подружжям станом на дату укладення оспорюваного договору, свідоцтво про шлюб І-ЖС 037097 від 21.07.2007.
Попутько Тетяна Володимирівна є дружиною Попутька Олександра Васильовича на підставі актового запису про шлюб № 1079 від 17.09.2005 р., складеного Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Кузьменко Олена Василівна є рідною сестрою Попутько Олександра Васильовича, що підтверджується актовим записом про народження № 61 від 10.01.1979 року на Попутько Олену Василівну, 15.12.1978 р.н., батьками якої є: Попутько Василь Олександрович, 01.11.1946 р.н. та Попутько Віра Іванівна, 13.02.1953 р.н., складеним Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у міста Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а також актовим записом про народження № 875 від 16.07.1981 року на Попутька Олександра Васильовича, 31.05.1981 р.н., батьками якого є: Попутько Василь Олександрович, 01.11.1946 р.н. та Попутько Віра Іванівна, 13.02.1953 р.н., складеним Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у міста Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Сивогривова Надія Валентинівна є рідною сестрою чоловіка Калянової Ольги Юріївни - єдиного бенефіціарного власника Боржника станом на момент укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу.
Витяги з ЄДР по Боржнику: від 10.10.2023 за кодом 37293727806; від 24.11.2023 за кодом 299776190448; від 07.05.2020 за № 1006612492; від 24.11.2023 за кодом 349740255256; від 24.11.2023 за кодом 249815724040; від 24.11.2023 за кодом 530859102085; від 24.11.2023 за кодом 424687662468, якими підтверджується, що посаду керівника Боржника займали наступні особи: з 07.02.2013 - Поздняков Андрій Леонідович; з 07.05.2020 - Логійко Ігор Станіславович; з 05.07.2022 - Шевчук Володимир Миколайович; з 16.08.2022 - Свєташова Тетяна Василівна; з 01.08.2023 - Лебідь Руслан Анатолійович.
Кінцевим бенефіціарними власниками (контролерами), засновниками (учасниками) Боржника значилися наступні особи: з 07.02.2013 - Калянова Ольга Юріївна; з 01.08.2023 - Лебідь Руслан Анатолійович.
Витяги з ЄДР по ТОВ “СЕМЬ ЛТД”: 12.12.2023 за кодом 412945783866; від 12.12.2023 за кодом 75081459612; від 12.12.2023 за кодом 362894330458, якими підтверджується, що посаду керівника ТОВ “СЕМЬ ЛТД” займали наступні особи: з 06.10.2021 року Попутько Олександр Васильович, Ємелін Павло Павлович. З 16.07.2022 року Семеренко Тетяна Володимирівна. З 12.06.2023 року Сапсай Катерина Володимирівна
Кінцевим бенефіціарними власниками (контролерами), засновниками (учасниками) Боржника значилися наступні особи: з 06.10.2021 року Попутько Олександр Васильович. Ємелін Павло Павлович. З 15.07.2022 року Попутько Олександр Васильович, Ємелін Павло Павлович. З 16.07.2022 року Семеренко Тетяна Володимирівна. З 12.06.2023 року Сапсай Катерина Володимирівна.
Витяги з ЄДР по ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД”: від 10.10.2023 за кодом 124313260020; від 24.11.2023 за кодом 174874324828; від 24.11.2023 за кодом 212347734434; від 24.11.2023 за кодом 268557708343; від 24.11.2023 за кодом 231084769137, якими підтверджується що посаду керівника ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” займали наступні особи: з 30.01.2019 - Попутько Тетяна Володимирівна; з 19.06.2023 - Шевчук Володимир Миколайович; з 31.07.2023 - Сивогривова Надія Валентинівна.
Кінцевим бенефіціарними власниками (контролерами), засновниками (учасниками) ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” значилися наступні особи: з 30.01.2019 - Попутько Тетяна Володимирівна, Денищук Владислав Петрович, Вітковський Олександр Миколайович; з 19.06.2023 - Попутько Тетяна Володимирівна, Білоус Ольга Віліорівна, Сивогривова Надія Валентинівна.
Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 1 КУПБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.
Таким чином, прослідковується безпосередня заінтересованість як зазначених вище фізичних осіб до Боржника, так і заінтересованість ТОВ “Інтер Козак”, оскільки Товариство фінансувалось, зокрема, фізичними особами.
Крім того, з виписки по рахунку ТОВ “ВЕК “Палівенерго” АТ “МОТОР-БАНК” UA103130090000026001001025257 вбачається, що 04.08.2022 року кошти після зарахування на рахунок були перераховані Каляновій О.Ю. як сплата дивідендів (04.08.2022 року - двома платежами 3 932 664, 97 грн.; 08.08.2022 року - 1 593 900, 00 грн.).
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.
Товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати (п. 2 ч. 1 ст. 27).
Відтак, прослідковуються заінтересованість ТОВ “Інтер Козак” до Боржника через фізичних осіб - позичальників коштів: Попутько Тетяни Володимирівни, Попутько Олександра Васильовича, Сивогривової Надії Валентинівни, Кузьменко Олени Василівни. В свою чергу, заінтересованість фізичних осіб відносно Боржника прослідковується через видачу Каляновою О.Ю. та її чоловіком довіреностей на Попутько О.В., сімейними (родинними) зв’язками, спільним володінням корпоративними правами підприємств.
Крім того, ліквідатор має обґрунтоване припущення, що оплата по договору відступлення права вимоги ТОВ “Інтер Козак” здійснена за кошти ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, які виводились Каляновою О.Ю.
Позивач вимагає повернення коштів, без відповідних своїх дій з повернення оригіналів первинних документів.
Як зазначає Позивач “У статті 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину. У частині першій цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з частиною другою статті 216 ЦК України якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною”.
Згідно із пунктами 4.1. Договору відступлення права вимоги Первісний кредитор зобов’язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, в момент підписання сторонами цього Договору.
ТОВ “ВЕК “Палівенерго” передало ТОВ “Інтер Козак” документи, що підтверджують право вимоги до боржника, в момент підписання сторонами цього Договору.
Станом на 17.02.2025 ТОВ “Інтер Козак” не передало ТОВ “ВЕК “Палівенерго” оригінали документів, що підтверджують право вимоги, передане за договором відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022.
Таким чином, звернення з даною вимогою, без повернення оригіналів документів є передчасним.
Позивачем обрано невірний спосіб захисту.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов’язанням є зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов’язань належать також зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов’язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов’язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов’язань боржника, у тому числі зобов’язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов’язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України “Про ринки капіталу та організовані товарні ринки” діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Класифікація кредиторів законодавцем у КУзПБ здійснена в залежності від часу, або періоду виникнення грошового зобов’язання у боржника.
Такі вимоги залежно від моменту виникнення грошового зобов’язання до боржника можуть бути: конкурсними або поточними.
Договір відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 року. Тобто до відкриття провадження у справі.
Частинами 1 та 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Згідно із частиною 14 статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство пред’явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред’явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
За приписами частини 2 статті 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.
Договір відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 визнаний недійсним у порядку ст. 42 КУзПБ.
Враховуючи встановлені обставини, а також приписи статті 216 ЦК України, грошове зобов’язання боржника з повернення набутих грошових коштів заявника без достатньої правої виникло, в цьому випадку, з моменту фактичного їх отримання.
Право вимоги з повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів сплачених за нерухоме майно) на підставі статті 1212 ЦК України у виникло після визнання недійсними договору.
Відтак, вимоги ТОВ “Інтер Козак” виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому є конкурсними (Подібна позиція висловлена Верховним судом у постанові від 09 січня 2024 року у справі № 908/83/22).
Отже, належним способом захисту є звернення ТОВ “Інтер Козак” із заявою з кредиторськими вимогами, а не з позовною заявою.
Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов’язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов’язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Главою 24 ГК України врегульовано загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов’язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов’язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов’язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов’язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19.
Внаслідок часткового виконання ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” свого зобов’язання за договором позивач не зазнав жодних збитків.
Позивачем до позовної заяви не було надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження вказаного факту.
Разом з тим, ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” було виконано зобов’язання за договором частково, 23.08.2022 відповідачем повернуто позивачу 30 000, 00 грн. надлишково зарахованих коштів по договору відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022, також 01.09.2022 відповідачем повернуто позивачу 2 138 254, 00 грн. надлишково зарахованих коштів по договору відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022, що підтверджується випискою по особовим рахункам з 26.07.2020 по 08.02.2024.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов’язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, ліквідатор Забродін О.М., адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” (вул. Дніпровські Пороги, буд. 19, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 44848575) суму 1 538 325 (один мільйон п’ятсот тридцять вісім тисяч триста двадцять п’ять) грн. 31 коп. основного боргу, суму 18 458 (вісімнадцять тисяч чотириста п’ятдесят вісім) грн. 77 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Копію рішення надіслати сторонам (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” по справі № 908/2289/23 (908/158/25).
_03_03.png)
