Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” по справі № 908/2351/23 (908/642/25). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/28/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.05.2025 Справа № 908/2351/23 (908/642/25)
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2351/23 (908/642/25)
За позовною заявою - Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі ліквідатора Забродіна О.М. (адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
до відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Приходська, 58, м. Запоріжжя, 69095, ЄДРПОУ 43315529, ел. пошта vpvr.dvs.zp@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
про повернення безпідставно набутого майна (коштів)
що розглядається в межах справи № 908/2351/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 32025623, Е-mail: autodor@autodor.com.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Ліквідатор - Забродін Олексій Михайлович (адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
За участю представників сторін:
від позивача представник ліквідатора Забродіна О.М. - Бистров Д.А., адвокат, ордер АР № 1180766 від 05.06.2024 (в режимі відеоконференції);
від відповідача ВПВР УЗПВР у Запорізькій області ПМУЮ (м. Одеса) - Частюк Віталій Олександрович представник (зал 123 к. 2)
СУТЬ СПОРУ:
17.03.2025 до системи “Електронний суд” від Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі ліквідатора Забродіна О.М. надійшла позовна заява від 17.03.2025 (вх. № 702/08-07/25 від 17.03.2025) до відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2025, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства, розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер 908/642/25) передано на розгляд судді Черкаського В.І.
Ухвалою від 19.03.2025 суд прийняв позовну заяву Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі ліквідатора Забродіна О.М. від 17.03.2025 (вх. № 702/08-07/25 від 17.03.2025) до відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення безпідставно набутого майна (коштів) до розгляду в межах провадження у справі № 908/2351/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, відкрив провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалив розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання. Розгляд справи по суті призначено на 17.04.2025, 14 - 00.
У судовому засіданні 17.04.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/2351/23 (908/642/25) до 21.04.2025, 14 - 30.
Ухвалою від 21.04.2025 залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області, Міністерство юстиції України. Відкладено розгляд справи по суті на 08.05.2025, 14 - 00.
До системи “Електронний суд” від відповідача надійшло клопотання від 29.04.2025 (вх. № 8924/08-08/25 від 30.04.2025) про зупинення провадження з додатками до нього, відзив від 29.04.2025 (вх. № 8947/08-08/25 від 30.04.2025) з додатками до нього.
До системи “Електронний суд” надійшли наступні документи:
- від ГУ ДПС у Запорізькій області - пояснення від 02.05.2025 (вх. № 9152/08-08/25 від 05.05.2025) з додатками до них.
- від позивача - заява від 05.05.2025 (вх. № 9220/08-08/25 від 05.05.2025) про долучення доказів до матеріалів справи з додатками до неї.
Вищезазначені документи приєднано до матеріалів справи.
Клопотання відповідача від 29.04.2025 (вх. № 8924/08-08/25 від 30.04.2025) про зупинення провадження залишено без задоволення, як необґрунтоване.
Судове засідання 08.05.2025 здійснювалось у режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
У судовому засіданні 08.05.2025 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Представнику позивача надано заключне слово, у якому він підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у наданому відзиві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників провадження, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/2351/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
У справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Забродін Олексій Михайлович.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 06.12.2024 по справі № 908/2351/23 визнано Дочірнє підприємство “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича.
Ліквідатором використовується як ліквідаційний рахунок - UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК”.
03.02.2025 з ліквідаційного рахунку UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК” списані кошти у розмірі 59 266, 78 грн. з наступним призначенням: “Ч/в ПІ № 493633008 від 31.01.2025 зал до спл 2 470 449, 98 грн. стягнення; за ВП № 64148129; з виконання виконавчого документу; Вимога; № ю-277-17 У; виданий; 13.12.2019; документ видав; Головне управлiння ДПС у Запорiзькiй областi”.
11.02.2025 з ліквідаційного рахунку UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК” списані кошти у розмірі 1 184, 53 грн. з наступним призначенням: “Ч/В ПІ № 501609871 від 10.02.2025 зал до спл 278 523, 73 грн. стягнення; за ВП № 64148129; з виконання виконавчого документу; Вимога; № ю-277-17 У; виданий; 13.12.2019; документ видав; Головне управлiння ДПС у Запорiзькiй областi”.
18.02.2025 за ВП № 64148129 на виконання виконавчого документу - Вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області № ю-277-17У від 13.12.2019, ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) з ліквідаційного рахунку UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК” списано кошти у сумі 10 733, 09 грн.
25.02.2025 за ВП № 64148129 на виконання виконавчого документу - Вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області № ю-277-17У від 13.12.2019, ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) з ліквідаційного рахунку UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК” списано кошти у сумі 94 297, 69 грн.
Всього за ВП № 64148129 на виконання виконавчого документу - Вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області № ю-277-17У від 13.12.2019, ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса) з ліквідаційного рахунку UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК” списано 165 482, 09 грн.
ВП № 64148129 перебуває на виконані у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного МУ МЮ (м. Одеса). Ідентифікатор доступу - АА7ВД2065Г15.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред’явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області № 10908/6/08-01-13-03-05 від 06.03.2025 зазначені кошти від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області ПМУ МЮ (м. Одеса) на рахунок єдиного соціального внеску по ВП № 64148129 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2019 № Ю-277-17У не надходили.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов’язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов’язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов’язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; ) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов’язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов’язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов’язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов’язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Відповідач у відзиві від 30.04.2025 (вх. № 8947/08-08/25 від 30.04.2025) проти позовної заяви заперечує з наступних підстав.
На виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження № 39951778 з виконання 97 виконавчих проваджень, у якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, боржником за якими виступає Дочірнє підприємство “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України” про: стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України” на користь фізичних, юридичних осіб та Держави загальну суму боргу 54 921 732, 16 грн.
Ухвалою по справі № 908/2351/23 від 12.09.2023 господарського суду Запорізької області відкрито провадження про банкрутство ДП “Запорізький облавтодор” ВАТ Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
05.10.2023 на підставі зазначеного, державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження № 39951778 окрім рішень які відповідно зо Закону не підлягають зупиненню.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 06.12.2024 по справі № 908/2351/23 визнано Дочірнє підприємство “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” банкрутом.
На підставі ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Згідно ч. 6 ст. 59 КУзПБ постанова про визнання боржника банкрутом є підставою для скасування всіх арештів та інших обмежень щодо майна такого боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні) та вчинення відповідних реєстраційних дій.
25.02.2025 на підставі зазначеного державним виконавцем винесено постанови ВП № 33096826, ВП № 28158516 та ВП № 64148129 про зняття арешту з майна боржника Дочірнє підприємство “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, про що повідомлено представника боржника згідно листа від 25.02.2025.
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов’язаній вжити передбачений цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
На підставі вказаного до складу зведеного виконавчого провадження № 39951778 перебуває 5 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску, залишок за якими складає 2 424 001, 36 грн.
Згідно з положеннями, викладеними в абзаці 4 частини п’ятої статті 41 КУзПБ стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов’язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку.
Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.
Абзацом 5 частини п’ятої статті 41 КУзПБ визначено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
Верховним судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2021 по справі №911/378/17 зроблено висновок про те, що для звернення стягнення на грошові кошти боржника не вимагається звернення до суду, а достатнім є погодження вказаних дій з арбітражним керуючим.
04.02.2025 за вих. № 5121-1-26.1 арбітражного керуючого було повідомлено про направлення платіжних інструкцій для списання коштів з рахунків Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” з метою забезпечення виконання рішення, про стягнення заборгованості з єдиного внеску.
На виконання платіжних інструкцій з на депозитний рахунок Відділу надійшли суми: 03.02.2025 - 59 266, 78 грн.; 11.02.2025 - 1 184, 53 грн, 18.02.2025 - 10 733, 09 грн., 25.02.2025 - 94 297, 69 грн, загальна сума надходжень - 165 482, 09 грн.
17.03.2025 до Відділу надійшла ухвала Господарського суду Запорізької області № 908/2351/23 від 06.03.2025 про часткове задоволення скарги Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України” в особі ліквідатора Забродіна О.М., якою визнано неправомірними дії державного виконавця щодо списання коштів з рахунків боржника.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2025 по справі № 908/2351/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Запорізької області № 908/2351/23 від 06.03.2025.
03.04.2025 до Відділу надійшла ухвала Господарського суду Запорізької області № 908/2351/23 від 18.03.2025 про часткове задоволення скарги Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України” в особі ліквідатора Забродіна О.М., якою визнано неправомірними дії державного виконавця щодо списання коштів з рахунків боржника.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 по справі № 908/2351/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Запорізької області № 908/2351/23 від 18.03.2025.
Так, з метою добровільного виконання ухвал Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2351/23, до прийняття рішення Центральним апеляційним господарським судом щодо оскарження зазначених ухвал та з метою подальшого їх виконання кошти у розмірі 165 482, 09 грн перебувають на депозитному рахунку Відділу та будуть перераховані згідно Закону або повернуті на рахунок боржника після прийняття рішення Центральним апеляційним господарським судом по справі № 908/2351/23.
Таким чином, дії державного виконавця вчинено виключно з дотриманням вимог чинного закону та висновку Верховного суду у складі Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2021 по справі № 911/378/17.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.03.2025 по справі № 908/2351/23 скаргу Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі ліквідатора Забродіна О.М. (вх. № 3733/08-08/25 від 18.02.2025) на дії державного виконавця задоволено частково. Визнано неправомірними дії посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в межах виконавчого провадження № 64148129, з примусового стягнення грошових коштів у сумі 59 266, 78 грн. з ліквідаційного рахунку UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК” Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”. Заборонено Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладати арешт будь-яким способом на кошти на рахунку UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК”, який належить Дочірньому підприємству “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в межах виконавчого провадження № 64148129. Заборонено примусове списання коштів із рахунку UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК”, який належить Дочірньому підприємству “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на підставі виконавчих документів в межах виконавчого провадження № 64148129.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.03.2025 по справі № 908/2351/23 скаргу Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі ліквідатора Забродіна О.М. (вх. № 5016/08-08/25 від 05.03.2025) на дії державного виконавця задоволено частково. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Частюка Віталія Олександровича в межах виконавчого провадження № 64148129 з примусового стягнення грошових коштів у сумі 106 215, 31 грн. з ліквідаційного рахунку UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК” Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”. Заборонено Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції накладати арешт будь-яким способом на кошти на рахунку UA323510050000026007879198725 в АТ “УКРСИББАНК”, який належить Дочірньому підприємству “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та заборонено примусове списання коштів із зазначеного розрахункового рахунку на підставі виконавчих документів. Зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зупинення ВП № 64148129.
Після винесення ухвал Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного МУ МЮ (м. Одеса) питання про своєчасне повернення безпідставно отриманих грошових коштів добровільно не вирішено.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КУзПБ ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства.
Таким чином, судовими рішеннями установлена неправомірність дій державного виконавця зі списання з ліквідаційного рахунку грошових коштів у загальному розмірі 165 482, 09 грн.
У відзиві відповідача зазначено, що кошти у розмірі 165 482, 09 грн. перебувають на депозитному рахунку Відділу.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; ) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що передбачений нею вид позадоговірних зобов’язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 зазначено, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Оскільки судом визнано неправомірними дії головного державного виконавця Частюка Віталія Олександровича в межах виконавчого провадження № 64148129 з примусового стягнення грошових коштів, ст. 1212 Цивільного кодексу України поширює регуляторні механізми на дані правовідносини.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З урахуванням наведених обставин справи та наданих сторонами доказів, відповідачем не спростовано обґрунтованої позиції позивача щодо правомірності заявленого позову, та не доведено обставини на які посилаються відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов.
За результатами з’ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв’язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75 - 79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом частин 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 27 України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Основоположним принципом договірного права є принцип свободи договору, закріплений у ст. 3 Цивільного кодексу України.
Нормами ч. 1 ст. 627 та ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Судом установлено, що між Дочірнім підприємством “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та Адвокатським об’єднанням “МІТРА” укладено договір № 13/01/2025 від 13.01.2025 про надання правової допомоги та додаткову угоду № 2 від 04.02.2025 до договору № 13/01/2025 про надання правової допомоги від 13.01.2025.
Згідно ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.
Нормами ст. 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з практикою суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У справі “East/West Alliance Limsted” проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов’язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов’язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 визначено, що суд не зобов’язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зазначене, суд не зобов’язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в повному розмірі, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та неспіврозмірним зважаючи на складність справи, ціну позову та витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Суд також зазначає, що відповідно до змісту частини 8 статті 129 ГПК України судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків) встановлюється розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку із розглядом справи.
Тобто надання первинних (бухгалтерських) документів (платіжного доручення, прибуткового касового ордеру тощо) на підтвердження сплати таких витрат на час вирішення судом питання про їх розподіл не є обов’язковим.
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Господарський суд враховує, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000, 00 грн. виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість та добросовісність; принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи № 908/2351/23 (908/642/25), витраченого адвокатом часу на надання послуг у даній справі.
Розмір судових витрат у даній справі, який складається з суми 60 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень статті 74 ГПК України не доведений. Понесення таких витрат стало наслідком необхідності захисту позивачем своїх законних прав та охоронюваних майнових інтересів, внаслідок їх порушення з боку відповідача та, відповідно, звернення з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, витрати представника позивача на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 000 грн. 00 коп. В іншій частині заяви слід відмовити.
Технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку: vkz.court.gov.ua.
Керуючись статтями 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, 58; ЄДРПОУ 43315529) на користь Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095 код ЄДРПОУ 32025623) суму 165 482 (сто шістдесят п’ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 09 коп. безпідставно списаних коштів, суму 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору, 5 000 (п’ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати сторонам, третім особам (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” по справі № 908/2351/23 (908/642/25).
_03_03.png)
