До відома сторін у справі № 908/373/25 (суддя Педорич С.І.): до відповідача Фізичної особи-підприємця Русінової Тамари Вікторівни (вул. Першотравнева, буд. 14, село Мануйлівка, Приморської район (на теперішній час Бердянський район), Запорізька область, 7

04 червня 2025, 13:30

До відома сторін у справі № 908/373/25 (суддя Педорич С.І.): до відповідача Фізичної особи-підприємця Русінової Тамари Вікторівни (вул. Першотравнева, буд. 14, село Мануйлівка, Приморської район (на теперішній час Бердянський район), Запорізька область, 72121; РНОКПП: 2559715401)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2025 Справа №908/373/25

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 14360080)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Русінової Тамари Вікторівни (вул. Першотравнева, буд. 14, село Мануйлівка, Приморської район (на теперішній час Бердянський район), Запорізька область, 72121; РНОКПП: 2559715401)

про стягнення коштів

Без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

14.02.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (скорочене найменування – АТ “А-БАНК”) до відповідача – Фізичної особи-підприємця Русінової Тамари Вікторівни, про стягнення за кредитним договором №20.03.0000001003 від 22.06.2021 у розмірі 266 312,69 грн станом на 10.02.2025, з яких: 132 945,31 грн заборгованості за кредитом, 43 708,88 грн, заборгованість за процентами, 40 408,50 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 8250,00 грн (змінна складова). Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3394,69 грн просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 справу №908/373/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Враховуючи, що місцем реєстрації ФОП Русінової Т.В. є тимчасово окупована територія, ухвалою суду від 04.02.2025 витребувано від Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи Русінової Тамари Вікторівни, 30.01.1970 р.н. (вул. Першотравнева, буд. 14, село Мануйлівка, Приморської район (на теперішній час Бердянський район), Запорізька область, 72121; РНОКПП: 2559715401).

10.03.2025 судом повторно надіслано запит до Міністерства соціальної політики України.

26.03.2025 до суду надійшла відповідь Мінсоцполітики, в якій зазначено, що в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (ЄІБД ВПО) відсутня інформація щодо запитуваної особи.

Ухвалою суду від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/373/25 та присвоєно справі номер провадження 3/34/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є вул. Першотравнева, буд. 14, село Мануйлівка, Приморської район (на теперішній час Бердянський район), Запорізька область, 72121.

Станом на момент звернення позивача до суду, не здійснюється відправка пошти на адресу відповідача, оскільки зазначена територія перебуває під тимчасовою окупацією.

Інформація про не функціонування відділень АТ “Укрпошта” на вказаній території підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ “Укрпошта”. Поштові відділення, які розташовані на цій території, тимчасово не функціонують згідно з даними офіційного сайту Укрпошти (скріншот екрана додано до матеріалів справи), зокрема поштове відділення за індексом – 72121.

Наказом МІНІСТЕРСТВА РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ 28.02.2025 №376, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за №380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить село Мануйлівка Приморської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області (з 26.02.2022, код UA23020130110011387).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до частини першої статті 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі викладеного, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснювалось через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України.

Оголошення розміщено 08.04.2025.

Судом встановлено, що відповідач укладаючи кредитний договір №20.03.0000001003 від 22.06.2021 в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 18.08.2020 в АТ “А-Банк” у своїх контактних даних зазначила наступну адресу електронної пошти: IHOR.RUSINOV@GMAIL.COM, а отже зазначивши їх договорі фактично відповідач виявила бажання, принаймні не заперечувала, щоб ці засоби комунікації використовувалися для листування. Це, в свою чергу, покладає на відповідача обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Позивач направляв копію позовної заяви відповідачу на вказану адресу електронної пошти (а.с. 35). Отже, направлення позивачем копії позовної заяви з додатками на вказані адреси електронної пошти та виходячи з “презумпції обізнаності”: особа, якій адресовано поштове відправлення через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення щодо подання цього позову до суду.

Суд також повідомив відповідача про розгляд справи шляхом надіслання на електронну адресу відповідача, яка міститься в контактних даних договору поставки, а саме: IHOR.RUSINOV@GMAIL.COM (а.с. 51).

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).

З урахуванням висновку, який міститься в пункті 53 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 у справі № 990/370/23, суд вважає, що вжив всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, шляхом надсилання ухвал суду на адресу електронної пошти відповідача та розміщення на офіційному вебпорталі судової влади України – Господарського суду Запорізької області.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позов обґрунтовано не поверненням відповідачем у передбачений термін кредитуза кредитним договором №20.03.0000001003 від 22.06.2021, у зв’язку із чим, посилаючись на умови кредитного договору, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 554, 610-612, 625, 627, 806 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №20.03.0000001003 від 22.06.2021 у розмірі 266 312,69 грн станом на 10.02.2025, з яких: 132 945,31 грн заборгованості за кредитом, 43 708,88 грн, заборгованість за процентами, 40 408,50 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 8250,00 грн (змінна складова).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надала.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористалась своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.03.0000001003 від 22.06.2021у розмірі 266 312,69 грн станом на 10.02.2025, з яких: 132 945,31 грн заборгованості за кредитом, 43 708,88 грн, заборгованість за процентами, 40 408,50 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 8250,00 грн (змінна складова).

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи отриманий відповідачем від банку кредит, на яку суму; який розмір процентної ставки встановлений за користування кредитними коштами; в які строки і якому розмірі кредит мав бути повернутий), чи мало місце порушення зобов`язань, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

22.06.2021 між АТ “А-БАНК”(Банк за договором, позивач у справі) та ФОП Русіновою Тамарою Вікторівною (Позичальник, відповідач у справі) укладено кредитний договір №20.03.0000001003 (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого (п.п. А1, А2, А3, А6) відповідачу надано строковий кредит у розмірі 165 000,00 грн на поповнення обігових коштів терміном повернення – 21.06.2024, зі сплатою процентів у розмірі 20,90% щорічно (далі – Договір).

Відповідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Також, Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) грн, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовими інструментом у розмірі 0,00% процентів від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту.

А.3 Термін повернення кредиту21 червня 2024 року.

Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та строки згідно з Графіком платежів (додаток № 1 цього договору).

Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:

сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)* процентна ставка за місяць)/1((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);

сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом* річна процентна ставка/кількість днів поточного року)* кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;

сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту – сума щомісячного платежу за %.

Згідно зі ст. ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов’язань має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомлені, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов’язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 21 червня 2024 року.

Згідно з п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно абзацу 3 пункту А3, згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого з зобов’язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого з зобов’язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення з зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного для дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою.

Пунктом 6.1 Кредитного договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

До договору сторонами підписано Додаток 1 “Графік погашення”, яким визначено термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату; сума процентів, що підлягає поверненню у відповідну дату; сума комісійних винагород; кредит та проценти, комісія разом.

Згідно з підписаним Графіком відповідач мав щомісячно (двадцять другого числа кожного місяця) сплачувати загальну суму 7 537,29 грн, а в останній місяць (21.06.2024) – 7 537,40 грн.

Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно з умовами кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером №TR.18198495.27645.64999 від 22.06.2021.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем умови кредитного договору належним не виконувались.

Згідно з випискою за особовим рахунком Позичальника з 22.06.2021 по 10.02.2025, відповідач здійснював часткові оплати на погашення кредиту, процентів та комісії. Дата останнього платежу згідно з вказаною випискою – 22.02.2022.

Станом на 10.02.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором склала суму у розмірі 266 312,69 грн станом на 10.02.2025, з яких: 132 945,31 грн заборгованості за кредитом, 43 708,88 грн, заборгованість за процентами, 40 408,50 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 8250,00 грн (змінна складова). Відповідач щодо обов'язку повернення коштів до обумовленої дати знав, але у зазначений строк кредитні кошти не повернула.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо основної суми боргу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані кредитним договором №20.03.0000001003 від 22.06.2021.

Відповідно ч. 2. ст. 345 Господарського кодексу України (далі – ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши кредит в розмірі 165 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.18198495.27645.64999 від 22.06.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Термін повернення кредит сплинув 21.06.2024.

У справі, що розглядається, спір виник з приводу несплати відповідачем кредиту.

Відповідачем не надано заперечень щодо позову та доказів в обґрунтування відсутності заборгованості за кредитом в розмірі 132 945,31 грн перед Банком.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів повернення кредитних коштів згідно із графіком погашення кредиту за Кредитним договором суду не надав.

А отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 132 945,31 грн - є обґрунтованими.

Щодо стягнення заборгованості за процентами та винагородою.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Відповідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. Також, Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) грн, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовими інструментом у розмірі 0,00 % процентів від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту.

За розрахунком позивача заборгованість за процентами становить 43 708,88 грн, а заборгованості за винагородою - 40 408,50грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості сума процентів та сума винагороди (комісії) нарахована по 22 вересня 2024 року.

Термін повернення кредит сплинув 21.06.2024.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16.

У пунктах 81, 87, 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

За таких обставин, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що проценти та винагорода (комісія) були нараховані по 22 вересня 2024 року, тобто поза межами строку кредитування, який закінчився 21 червня 2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, станом на 23 червня 2024 року заборгованість по процентах складає 43 310,46 грн, а заборгованість по винагороді (комісії) складає 36 498,00 грн.

За таких умов, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по процентах у розмірі 43 310,46 грн, та заборгованості по винагороді (комісії) у розмірі 36 498,00 грн.

У стягненні заборгованості по процентах у розмірі 398,42 грн і заборгованості по комісії у розмірі 3910,50 грн слід відмовити, оскільки останні були нараховані після закінчення строку кредитування.

Щодо стягнення штрафів.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На підставі п. 5.8 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та в розмірі 8 250,00 грн (змінна складова).

У задоволенні вимог про стягнення штрафу суд відмовляє, виходячи з такого.

Відповідно до п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та досі діє.

Враховуючи викладене, штрафні санкції нараховані та пред’явлені позивачем безпідставно, тому у їх стягненні суд відмовляє.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться кредитним договором №20.03.0000001003 від 22.06.2021 з Додатком 1 “Графік погашення” (а.с.6-11), випискою по особовому рахунку за період 22.06.2021-10.02.2025(а.с.14-15), меморіальним ордером №TR.18198495.27645.64999 від 22.06.2021 (а.с.24), Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ “А-БАНК” (а.с.20), розрахунком заборгованості (а.с.12-13).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, інші аргументи сторін, які не висвітлені в цьому рішенні, не мають істотного значення для вирішення справи.

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити частково в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 132 945,31 грн; заборгованості за процентами у розмірі 43 310,46 грн; заборгованості за винагородою у розмірі 36 498,00 грн.

У стягненні 398,42 грн заборгованості за процентами, 3910,50 грн заборгованості по винагороді, штрафів у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та 8250,00 грн (змінна складова) слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Русінової Тамари Вікторівни, 30.01.1970 р.н. (вул. Першотравнева, буд. 14, село Мануйлівка, Приморської район (на теперішній час Бердянський район), Запорізька область, 72121; РНОКПП: 2559715401) на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) заборгованість за кредитним договором №20.03.0000001003 від 22.06.2021 у розмірі 132 945,31 грн (сто тридцять дві тисячі дев’ятсот сорок п’ять гривень 31 коп.) (тіло кредиту), заборгованість за процентами у розмірі 43 310,46 грн (сорок три тисячі триста десять гривень 46 коп.), заборгованість за винагородою в розмірі 36 498,00 грн (тридцять шість тисяч чотириста дев’яносто вісім гривень 00 коп.). Видати наказ.

У решті вимог щодо стягнення заборгованості по процентам у розмірі 398,42 грн, заборгованості по винагороді у розмірі 3910,50 грн, штрафів у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та 8250,00 грн (змінна складова) відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.06.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич