ДО УВАГИ!!! Учасників справи Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” по справі № 908/2351/23 (908/840/25). Суддя Черкаський В.І.

 

                                                                                             номер провадження справи 21/28/23

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

07.05.2025                                                              Справа № 908/2351/23 (908/840/25)

м. Запоріжжя Запорізька область

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2351/23 (908/840/25)

 

За позовною заявою - Фізичної особи Олійника Михайла Юрійовича (вул. Фортечна, буд. 76 кв. 7, м. Запоріжжя, 69002, РНОКПП 3118121014, ел. пошта: sms-2010@i.ua, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, представник - адвокат Ярошенко Олександр Олегович, ел. пошта: yarolex5@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

до відповідача - Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 32025623, Е-mail: autodor@autodor.com.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

про стягнення заробітної плати у розмірі 42 317, 49 грн.

 

що розглядається в межах справи № 908/2351/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 32025623, Е-mail: autodor@autodor.com.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

Ліквідатор - Забродін Олексій Михайлович (адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

 

За участю представників сторін:

представник фізичної особи Олійника Михайла Юрійовича - Ярошенко Олександр Олегович, адвокат, ордер АР № 1227333 від 27.03.2025 (в режимі відеоконференції);

представник Забродіна О.М. - Бистров Д.А., адвокат, ордер АР № 1180766 від 05.06.2024 (в режимі відеоконференції);

представник АТ “ДАК “Автомобільні дороги України” - Рикова Н.В., довіреність № 7 від 28.03.2024 (в режимі відеоконференції)

 

СУТЬ СПОРУ:

 

28.03.2025 до системи “Електронний суд” від фізичної особи Олійника Михайла Юрійовича надійшла позовна заява від 28.03.2025 (вх. № 910/08-07/25 від 31.03.2025) до відповідача - Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заробітної плати у розмірі 42 317, 49 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2025, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства, розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер 908/840/25) передано на розгляд судді Черкаського В.І.

У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/2351/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.

У справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Забродін Олексій Михайлович.

Ухвалою від 07.04.2025 позовну заяву фізичної особи Олійника Михайла Юрійовича надійшла позовна заява від 28.03.2025 (вх. № 910/08-07/25 від 31.03.2025) до відповідача - Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення заробітної плати у розмірі 42 317, 49 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/2351/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначено на 30.04.2025, 11 - 00.

25.04.2025 до системи “Електронний суд” від представника позивача адвоката Ярошенка О.О. надійшла заява від 25.04.2025 (вх. № 8707/08-08/25 від 28.04.2025) в якій просить суд зокрема, вирішити питання про повернення Олійнику М.Ю. з державного бюджету сплаченого судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.

Заява прийнята до розгляду, документи приєднано до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.04.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/2351/23 (908/840/25) до 07.05.2025, 14 - 00.

Судове засідання 07.05.2025 здійснювалось у режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.

У судовому засіданні 07.05.2025 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

У судовому засіданні 07.05.2025 суд в порядку ст. 208 Господарського процесуального кодексу України заслухав вступне слово позивача та відповідача у справі.

Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні визнав вимоги у розмірі 42 317, 49 заборгованості із заробітної плати, проти стягнення правничої допомоги заперечив.

У судовому засіданні 07.05.2025 в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів (ст. 218 ГПК України).

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників провадження, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

Олійник Михайло Юрійович (далі - позивач) працював на Філії “Запорізька ДЕД” ДП “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” з 01.07.2024 по 02.01.2025.

Згідно Наказу від 02.01.2024 № 1-к позивач звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за погодженням сторін.

В період роботи Олійника М.Ю. на підприємстві заробітна плата виплачувалася нерегулярно. В день звільнення повного розрахунку з Олійником М.Ю. не проведено.

Заборгованість по заробітній платі становить: за жовтень 2024 - 838, 21 грн.; за листопад 2024 - 7 066, 11 грн.; за грудень 2024 - 6 406, 32 грн.; за січень 2025 - 794, 84 грн. Всього: 15 105, 48 грн.

Окрім того перед позивачем існує заборгованість во виплаті компенсації за невикористані 12 днів щорічної відпустки у розмірі 2 559, 57 грн.

Додатково існує заборгованість по видаткам у розмірі 9 495, 85 грн. з єдиного соціального внеску - 4 820, 27 грн., військовий збір - 751, 16 грн., податок на доходи фізичних осіб - 3 924, 42 грн.

Зазначена інформація підтверджується довідкою роботодавця № 8 від 17.02.2025.

Звертає увагу суду на те, що зазначена довідка містить арифметичні помилки.

Зазначаючи загальний розмір заборгованості по зарплаті та компенсації за невикористану відпустку - тобто суми, які мали бути виплачені при звільненні, ліквідатор відповідача зазначив 17 234, 05 грн. Проте, при складанні вищевказаних сум, які наведені у довідці, виходить 17 665, 05 грн. Через це заявляється вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 17 665, 05 грн.

З довідки ОК-5 вбачається, що ДП “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” жодного разу, за період роботи Олійника М.Ю. на підприємстві, не сплатив єдиний внесок, внаслідок чого всі місяці не зараховуються до страхового стажу позивача.

Таким чином, заборгованість по видаткам, яка зазначена у довідці, є заборгованістю за увесь період роботи. Окремо вона виведена, найбільш ймовірно тому, що вона відноситься до вже виплаченої заробітної плати - тобто зарплата працівнику виплачена, а податки не сплачені.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, та ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття “заробітна плата” й “оплата праці”, які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов’язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов’язків.

Конституційний Суд України у цьому ж рішенні зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про оплату праці” працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 22 Закону України “Про оплату праці”, суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оплату праці”).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідач повинен був виплатити заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку позивачу в день звільнення. Оскільки цього не сталося, зазначені грошові кошти мають бути стягнуті з відповідача.

За правилами статті 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX від 01 липня 2022 року), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення заробітна плата не була виплачена, а відтак відповідач зобов’язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який на час ухвалення рішення позивачу не виплачений, іншого суду не доведено.

Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР “Про оплату праці”, визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Використовуючи дані, які зазначені в довідці ОК-5, яка додається до позовної заяви, вирахуємо середньоденний заробіток.

Зарплата у листопаді 2024 року - 8 777, 78 грн., у грудні 2024 року - 8 319, 89 грн.

Кількість робочих днів у листопаді 2024 року - 21 день. Кількість робочих днів у грудні 2024 року - 22 дні.

Тобто, 8 777, 78 + 8 319, 89 : 21+22 = 17 097, 67грн., 43дні = 397, 62 грн.

Наступним кроком вирахуємо середній заробіток: Кількість днів затримки обчислюється з 03.01.2025 року.

Станом на 31.03.2025 останній день місяця, в якому подається позов кількість робочих днів затримки становить: січень 2025 (21 день) + лютий 2025 (20 днів) + березень 2025 (21 день) = 62 робочих дні.

Тож, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 31.03.2025 включно становить 397, 62 грн. х 62 дні = 24 652, 44 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 24 652, 44 грн.

Загальна ціна позову становить 17 665, 05грн. (заборгованість по зарплаті та компенсація за невикористану відпустку) + 24 652, 44 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні) = 42 317, 49 грн.

Стороною позивача вживалися заходи досудового врегулювання спору.

14 лютого 2025 року відповідачу направлено лист, одним з предметів якого була пропозиція врегулювання спору шляхом виплати виключно заборгованості по заробітній платі у строк до 28.02.2025 з відсутністю претензій щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Листом від 28.02.2025 відповідач повідомив про неможливість виплатити заробітну плату, що є протиправним.

З урахуванням відмови відповідача погасити заборгованість, сторона позивача заявляє вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні Олійник М.Ю. не отримував взагалі.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, борг перед позивачем із заробітної плати становить 42 317, 49 грн.

Відповідачем всупереч вимог ст. ст. 13, 73, 74 ГПК України доказів перерахування позивачу заробітної плати не надано, заборгованість перед позивачем не спростовано.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з’ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв’язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати у розмірі 42 317 грн. 49 коп.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

За подання даної позовної заяви позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” (розмір судового збору становить 2 422 грн. 40 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас частиною 2 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, відповідно до норм ч. 2 ст. 129 ГПК України необхідно стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1  -4 ст. 126 ГПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на послуги адвоката у розмірі 4 000, 00 грн., позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копію договору про надання правничої (юридичної) допомоги від 14.02.2025, укладений між Олійник М.Ю. (надалі - Клієнт) та Адвокатом Ярошенко О.О. (надалі - Адвокат), копію додаткової угоди № 1 від 14.02.2025 до договору “14” лютого 2025 року - про узгодження вартості послуг, копію рахунку № 02/03 від 27 березня 2025 року, копію квитанції 6804-2856-5093-3175 від 27.03.2025, копію акту № 1 від 27 березня 2025 року про надання правничої (юридичної) допомоги.

Відповідно до розділу 2 пункту 2.1. Договору про надання правничої (юридичної) допомоги від 14.02.2025, Адвокат, на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов’язання з надання юридичної допомоги.

Між Позивачем та адвокатом Ярошенко О.О. було складено та підписано акт № 1 від 27 березня 2025 року про надання правничої (юридичної) допомоги, який підтверджує факт надання Позивачу адвокатом Ярошенко О.О. професійної правничої допомоги у розмірі 4 000, 00 грн.

Акт № 1 від 27 березня 2025 року про надання правничої (юридичної) допомоги є детальним описом робіт (наданих послуг) в розумінні ГПК України, так як містить перелік наданих послуг.

Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі “East/WestAllianceLimited проти України” від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов’язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Об’єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Господарський суд враховує, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість та добросовісність; принципів співмірності та розумності судових витрат, ціни позову, складності справи № 908/2351/23 (908/840/25), витраченого адвокатом часу на надання послуг у даній справі.

Розмір судових витрат у даній справі, який складається з суми 4 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень статті 74 ГПК України доведений та документально підтверджений. Понесення таких витрат стало наслідком необхідності захисту позивачем своїх законних прав та охоронюваних майнових інтересів, внаслідок їх порушення з боку відповідача та, відповідно, звернення з позовом до суду.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. покладаються на відповідача.

Розглянувши заяву представника позивача адвоката Ярошенка О.О. від 25.04.2025 (вх. № 8707/08-08/25 від 28.04.2025) в частині вирішення питання про повернення Олійнику М.Ю. з державного бюджету помилково сплаченого судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору в судах всіх інстанцій звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином за вимогу про стягнення заробітної плати позивач звільнений від сплати судового збору.

У постанові Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч. 2 ст. 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” судовий збір не сплачується.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн., що підтверджується квитанцією 4629-2857-7849-2849 від 28.03.2025.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви представника позивача адвоката Ярошенка О.О. від 25.04.2025 (вх. № 8707/08-08/25 від 28.04.2025) в частині вирішення питання про повернення Олійнику М.Ю. з державного бюджету помилково сплаченого судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. та повернення з Державного бюджету України помилково сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., відповідно до квитанції 4629-2857-7849-2849 від 28.03.2025.

Керуючись статтями 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 32025623) на користь фізичної особи Олійника Михайла Юрійовича (вул. Фортечна, буд. 76 кв. 7, м. Запоріжжя, 69002, РНОКПП 3118121014) суму 42 317 (сорок дві тисячі триста сімнадцять) грн. 49 коп. заборгованості із заробітної плати, 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 32025623, Е-mail: autodor@autodor.com.ua) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) стягувач Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Заяву представника позивача адвоката Ярошенка О.О. від 25.04.2025 (вх. № 8707/08-08/25 від 28.04.2025) в частині вирішення питання про повернення Олійнику М.Ю. з державного бюджету помилково сплаченого судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. задовольнити.

Повернути фізичній особі Олійнику Михайлу Юрійовичу (вул. Фортечна, буд. 76 кв. 7, м. Запоріжжя, 69002, РНОКПП 3118121014) з Державного бюджету України помилково сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., відповідно до квитанції 4629-2857-7849-2849 від 28.03.2025.

 

Копію рішення надіслати сторонам (до електронного кабінету).

 

Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

 

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

 

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2025.

 

 

 

Суддя                                                                             Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

 

 

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” по справі № 908/2351/23 (908/840/25).