До уваги Селянського фермерського господарства “Аркос”, Колодчак Антоніни Романівни, Колодчак Андрія Романовича у справі № 908/449/25 (суддя Дроздова С.С.)

13 червня 2025, 12:47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2025 Справа № 908/449/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (вул. Алмазова, буд. 4-а, м. Київ, 01011, ідентифікаційний номер юридичної особи 14305909)

до відповідача-1: Селянського фермерського господарства “Аркос” (пр. Поштовий, буд. 25 “З”, смт. Більмак, Більмацький район, Запорізька область, 71001, ідентифікаційний номер юридичної особи 30085282)

до відповідача-2: Колодчак Антоніни Романівни (вул. Суворова, буд. 13, кв. 2, смт. Більмак, Більмацький район, Запорізька область, 71001; вул. Чавдар Є., буд. 5, кв. 35, м. Київ, 02072; вул. Житомирська, буд. 2, кв. 7, с. Копилів, Бучанський район, Київська область, 08033, РНОКПП 2031200202)

до відповідача-3: Колодчак Андрія Романовича (вул. Промислова, буд. 4, м. Кам’янка-Дніпровська, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71300; урочище “Кальне”, буд. 14, тг Вороньківська, “Кальне”, Бориспільський район, Київська область, 08352)

про стягнення 1 392 408 грн 92 коп.

за участю представника

від позивача: Войтенко К.В., адвокат, довіреність № 391/24 від 25.06.2024, в режимі відеоконференції, Кочкіна М.А.,дов. № 383/23-Н від 15.08.2023, в залі суду

від відповідача-1,-2,-3: не з’явились

Суть спору:

Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” сформувало в системі “Електронний суд” позовну заяву про солідарне стягнення з Селянського фермерського господарства “Аркос”, Колодчак Антоніни Романівни, Колодчак Андрія Романовича заборгованість за кредитним договором № 011/10892/01313724 від 16.12.2021, що становить 1 392 408 грн 92 коп., яка складається заборгованості за кредитом у розмірі 1 230 820 грн 82 коп., у тому числі прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 1230820 грн 82 коп., заборгованості за відсотками 161 588 грн 10 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 21.02.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/449/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Також позивачем сформована в підсистемі “Електронний суд” заява про забезпечення позову вих. № б/н від 20.02.2025

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2025, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою суду від 25.02.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано Акціонерному товариству “Райффайзен Банк” строк протягом 5 днів (з дня доставлення даної ухвали в електронний кабінет в системі “Електронний суд”) для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

28.02.2025 від позивач надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду з обґрунтуванням (сформовано в системі “Електронний суд” 27.02.2025).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/449/25, присвоєно справі номер провадження 27/25/25. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 31.03.2025.

Ухвалою суду від 04.03.2025 задоволена заява Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” про забезпечення позову у справі № 908/449/25. З метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/449/25 законної сили, накладено арешт в межах суми позову 1 392 408 грн 92 коп. на нерухоме майно:

Що належить на праві власності Колодчак Антоніні Романівні (відповідач-2) (вул. Суворова, буд. 13, кв. 2, смт. Більмак, Більмацький район, Запорізька область, 71001; вул. Чавдар Є., буд. 5, кв. 35, м. Київ, 02072; вул. Житомирська, буд. 2, кв. 7, с. Копилів, Бучанський район, Київська область, 08033, РНОКПП 2031200202):

- квартиру за адресою: м. Київ, вулиця Чавдар Єлизавети, будинок 5, квартира 35 (реєстраційний номер в ДРРП 2282523880000);

- квартиру за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Копилів (село Копилів), вулиця Житомирська (вулиця Житомирська), буд. 2, кв. 7 (реєстраційний номер в ДРРП 3388583222 7);

- земельну ділянку за кадастровим № 3220887602:03:001:0120, площею 0/15 га (реєстраційний номер в ДРРП 2407815232208).

Що належить на праві власності Колодчак Андрію Романовичу (вул. Промислова, буд. 4, м. Кам’янка-Дніпровська, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71300; урочище “Кальне”, буд. 14, тг Вороньківська, “Кальне”, Бориспільський район, Київська область, 08352) :

- житловий будинок садибного типу за адресою Київська область, Бориспільський район, тг Вороньківська, “Кальне” урочище (“Кальне” урочище), будинок 14 (реєстраційний номер ДРРП 3029994232040);

- земельну ділянку за кадастровим номером 3220887000:03:002:0518 (реєстраційний номер в ДРРП 2474399032040), що належить на праві власності Колодчак Андрію Романовичу (РНОКПП: 2877408957).

Ухвалою суду від 18.03.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” про проведення судового засідання 31.03.2025 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/122/25 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

21.03.2025 на адресу суду від Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича надійшли постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.03.2025 № 77423233 та № 77413695 з примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області № 908/449/25 від 04.03.2025.

26.03.2025 представником Селянського фермерського господарства “Аркос” адвокатом Фукс А.В. за допомого підсистеми “Електронний суд” подана до суду заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

27.03.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд” Селянським фермерським господарством “Аркос” поданий до суду відзив на позовну заяву.

Також, 27.03.2025 Селянським фермерським господарством “Аркос” за допомогою підсистеми “Електронний суд” подана до суду заява про відкладення підготовчого засідання, у якій останній просить суд відкласти підготовче засідання у справі № 908/449/25 призначена на 31.03.2025 на 11 год. 30 хв., у зв’язку із зайнятістю представника Селянського фермерського господарства “Аркос” адвоката Фукс А.В. в судових засіданнях в Північному апеляційному господарському суді та Господарському суду Житомирської області.

Ухвалою суду від 31.03.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 16.04.2025.

02.04.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд” Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” подана до суду відповідь на відзив.

15.04.2025 представником Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” адвокатом Войтенко К.В. за допомогою підсистеми “Електронний суд” подано до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 12.05.2025.

12.05.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд” Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” подана до суду заява про зменшення розміру позовних вимог.

12.05.2025 представник позивача підтримав заяву в порядку статті 46 ГПК України про зменшення позовних вимог, повідомляє, що сторонами досягнуто консенсусу щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором, шляхом розстрочення виконання зобов’язання. Зазначає, що станом на 12.05.2025 Колодчак Андрієм Романовичем внесено перший транш гідного графіку, у зв’язку із чим позивач просить зменшити позовні вимоги з врахуванням здійсненого платежу в сумі 174 052,00 грн, що складається зі сплати 153 853,00 грн – на тіло кредиту та 20 199,00 грн – погашення відсотків.

12.05.2025 представник відповідача-1 підтвердив часткову оплату в сумі 174 052,00 грн.

У статті 46 ГПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог в частині вимог. Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, а саме вимоги про стягнення з відповідача 1 076 967 грн 82 коп. простроченої заборгованості за кредитом та 141 389 грн 10 коп. заборгованості за відсотками.

Ухвалою суду від 12.05.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 03.06.2025.

Перед початком розгляду справи по суті позивач сформував в системі «Електронний суд» заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд у зв’язку із сплаченою відповідачем-2 30.05.2025 суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 153 853 грн 00 коп. та суму заборгованості за відсотками в розмірі 20 147 грн 00 коп.

Станом на 03.06.2025 сума заборгованості за Кредитним договором № 011/10892/01313724 від 16.12.2021 становить 1 044 356 грн 92 коп., у тому числі: 923 114 грн 82 коп. - по тілу кредиту, 121 242 грн 10 коп. - по відсоткам.

03.06.2025 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв’язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, поданих 03.06.2025. Просив суд стягнути солідарно з Селянського фермерського господарства “Аркос”, Колодчак Антоніни Романівни, Колодчак Андрія Романовича заборгованість за кредитним договором № 011/10892/01313724 від 16.12.2021, що становить 1 044 356 грн 92 коп., у тому числі: 923 114 грн 82 коп. - заборгованості за кредитом, 121 242 грн 10 коп. – заборгованість за відсотками.

У статті 46 ГПК України унормовані процесуальні права та обов`язки сторін.

Фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог в частині вимог. Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, а саме вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 923 114 грн 82 коп. простроченої заборгованості за кредитом та 121 242 грн 10 коп. заборгованості за відсотками.

03.06.2025 відповідачі-1,-2,-3 у судове засідання не з’явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідачі були належним чином повідомленні про дату та час судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів та електронних скриньок відповідачів.

Крім того, відповідачі повідомлялися через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що підтверджується матеріалами справи.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву відповідача-1.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача-1.

Відповідачі-2,-3 своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи № 908/449/25.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідачів-1,-2,-3.

Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив документальні докази.

Заслухавши представників позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосиву вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз’яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

16.12.2021 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” (Кредитор) та Селянським фермерським господарством “Аркос” (Позичальник) укладено кредитний договір № 011/10892/01313724 (далі – договір).

Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 180 000,00 грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.3 договору, кінцевий термін погашення кредиту – 15.06.2023.

Кредит надається Позичальнику на поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансово-господарської діяльності (п. 1.4. Кредитного договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору протягом всього строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору включно Позичальник зобов’язаний щомісяця сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 13,1 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим Договором. У випадку неповернення Кредиту в Кінцевий термін погашення Кредиту, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору Проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 13,1 % річних то нараховуються на залишок фактичної заборгованості за Кредитом (з т.ч. простроченої) з дня, наступного ю Кінцевим, терміном погашення Кредиту до дня фактичного погашення Кредиту.

Згідно до п. 2.3 договору нарахування Процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за Кредитом/простроченої заборгованості за Договором протягом всього строку користування Кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку Процентів враховується день надання Кредиту (транш) та не враховується день погашення Кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.2 договору протягом визначеного Графіком періоду Позичальник зобов'язаний привести розмір заборгованості за Кредитом у відповідність до розміру, що не перевищує Ліміт, встановлений Графіком на відповідний період. Для цього Позичальник здійснює погашення заборгованості за Кредитом у розмірі, що визначається як різниця між фактичною сумою заборгованості за Кредитом та Лімітом, встановленим на наступний період, не пізніше дня закінчення дії поточного періоду. Якщо останній день періоду не є Банківським днем, Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього Банківського дня, що передує останньому дню періоду, здійснити відповідне погашення заборгованості за Кредитом.

Позичальник зобов'язаний здійснювати сплату процентів у валюті Кредиту щомісячно, кожного 16 числа (надалі-Дата платежу) та при погашенні заборгованості за Кредитом в повному обсязі, відповідно до умов Договору.

Окрім того, Позичальник, відповідно до ст. 10 Кредитного договору засвідчив та гарантував, що на момент укладення Договору є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно норм чинного законодавства України, володіє достатнім рівнем платоспроможності та кредитоспроможності, має всі повноваження для укладення та виконання умов Кредитного договору та не існує жодної з обставин Дефолту, визначених ст. 8 Кредитного договору. До укладення договору останній отримав всі необхідну інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація – достатня для правильного розуміння та доступною, умови Договору зрозумілі та відповідають інтересам Позичальника, є розумними та справедливими.

Відповідно до п. 10.2 договору Позичальник засвідчив, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких він виходив при укладенні Договору та/або Договорів забезпечення, останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання Позичальником Кредитного договору, Договорів забезпечення, а також не є підставою для невиконання своїх кредитних зобов`язань.

Отже, з укладенням Кредитного договору, у Позичальника виник обов’язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених п.п. 2.1, 5.2, 5.3 Кредитного договору.

Відповідно до п. 8.1 договору, у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором, не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів) вжити один або декілька таких заходів: 8.1.3 Вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Додатком 1 до договору встановлений Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, яким передбачено строки погашення кредиту.

16.12.2021 з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між АТ «Райффайзен Банк» та громадянином України Колодчак Антоніною Романівною (далі Поручитель, Відповідач-2) укладено Договір поруки № 12/Д4-1-РБ/22/589 (далі-Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язаннями, які виникають з умов Кредитного договору № 011/10892/01313724 від 16.12.2021.09.2021 в повному обсязі цих зобов’язань.

16.12.2021 з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між АТ «Райффайзен Банк» та громадянином України Колодчак Андрієм Романовичем (далі Поручитель, Відповідач-3) укладено Договір поруки № 12/Д4-1-РБ/22/590 (далі-Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язаннями, які виникають з умов Кредитного договору № 011/10892/01313724 від 16.12.2021.09.2021 в повному обсязі цих зобов’язань.

Відповідно до п. 1.1 Договорів поруки, Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов’язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов’язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України сум тощо.

Відповідно до умов п. 2.1 Договорів поруки Сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов’язань, Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов’язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов’язаннями, а Поручитель – зобов’язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання забезпечених зобов’язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов’язаннями.

Поручитель зобов’язується здійснити виконання забезпечених зобов’язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Єдиною підставою для визначення Кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов’язань, що підлягають виконанню Поручителем є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою Кредитора для визначення грошових зобов’язань Позичальника перед Кредитором за основним договором. (п. 2.2 Договору поруки).

Згідно з п. 6.4 Договору поруки № 12/Д4-1-РБ/22/589, Кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації або на електронну адресу Поручителя: jullya.korsun@ukr.net.

Згідно з п. 6.4 Договору поруки № 12/Д4-1-РБ/22/590, Кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації або на електронну адресу Поручителя: amstrud@ukr.net.

Сторони зобов’язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. Відповідна інформація та документи вважаються направленими та отриманими належним чином, якщо їх було направлено за адресою/електронною адресою сторони, зазначеною у договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони.

У відповідності до умов Кредитного договору та договору поруки АТ «Райффайзен Банк» вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення Позичальнику та Поручителю вимог за вих. № 188/2/38, вих. № 188/2/39, вих. № 188/2/40 від 16.01.2025 про належне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором Позичальнику, надавши можливість протягом 30 календарних днів, а Поручителю – протягом 10 календарних днів добровільно врегулювати заборгованість за Кредитним договором.

Вказані вимоги були направлені Банком на електронну адресу відповідачів-1,-2,-3 та засобами поштового зв’язку.

Вимоги позивача залишені відповідачами без задоволення.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору поруки, Поручитель засвідчив та гарантував, що він

належним чином та в повному обсязі ознайомлений із положеннями Кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього Договору на Кредитний договір чи окремі його положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов`язків сторін за цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення поручителя та без укладання Додаткових угод до Кредитного договору), підписанням Кредитного договору Поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед Банком, в т.ч. внаслідок:

- збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов’язань (наприклад, збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з забезпечених зобов’язань;

- доповнення Основного договору новими зобов’язаннями Позичальника щодо сплати будь-яких платежів на користь Банку;

- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за Кредитними операціями;

- доповнення Основного договору будь-якими зобов’язаннями Позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення забезпечених зобов’язань.

Згідно умов п. 2.2 Договору поруки Поручитель зобов’язався здійснювати виконання

порушених Забезпечуваних зобов’язань протягом 10 календарних днів з дати відправлення Вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Відповідно до ст. 6 Договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлена договором становить п’ять років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов’язання.

Всупереч умовам та приписам Кредитного договору, Позичальник не виконує взяті на себе договірні зобов’язання: не здійснює щомісячного погашення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами (обставини дефолту, згідно ст. 8 Кредитного договору), у зв’язку з чим заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором склала: 923 114 грн 82 коп. прострочена заборгованість за кредитом та 121 242 грн 10 коп. заборгованість за відсотками.

На підтвердження вищевикладених обставин додатком до позовної заяви є обґрунтований розрахунок суми заборгованості, а також виписка по рахунку.

Невиконання відповідачами-1,-2,-3 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором в частині погашення заборгованості за кредитом та відсотків стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 923 114 грн 82 коп. заборгованості за відсотками в розмірі 121 242 грн 10 коп.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договорами поруки.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем у повному обсязі зобов`язань за договором кредиту, а саме: надання відповідачу-1 кредитних коштів в розмірі 1 180 000 грн 00 коп.

Відповідачем-1 неналежно виконувалися прийняті на себе зобов’язання за Кредитним договором в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов’язався відповідати за виконання зобов’язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договорів поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

На момент розгляду справи ні Позичальник, ні Поручителі заборгованість перед Кредитором у повному обсязі не сплатили.

Так само відповідачі-1,-2,-3 не надали свого контррозрахунку суми заборгованості по Кредитному договору, заявленої до стягнення.

Суд дійшов висновку, що Кредитний договір № 011/10892/01313724 від 16.12.2021 та Договори поруки від 16.12.2021 №№ 12/Д4-1-РБ/22/589, 12/Д4-1-РБ/22/590 є укладеними, чинними, дійсними та підлягають виконанню сторонами відповідно до їх умов.

Як встановлено судом, відповідачем-1 порушено строки погашення кредиту та процентів, передбачені у підписаному сторонами графіку, у зв`язку з чим заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором склала: 923 114 грн 82 коп. прострочена заборгованість за кредитом та 121 242 грн 10 коп. заборгованість за відсотками.

Вказані нарахування підтверджуються відповідними розрахунком та виписками по рахункам, що додані до матеріалів позовної заяви та з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості.

Суд враховує, що відповідач-2 Колодчак Антоніна Романівна є засновником та кінцевим бенефіціарним власником та директором Селянського фермерського господарства “Аркос” (позичальника, відповідача-1).

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачам-1,-2,-3 було достеменно відомо про наявність заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Суд враховує, що сторонами за даним позовом досягнуто консенсусу щодо врегулювання заборгованості за Кредитним договором, шляхом розстрочення виконання зобов`язань.

Відповідно, за результатом розгляду питання колегіальним органом Банку, Селянському фермерському господарству «Аркос», Колодчак Антоніні Романівні та Колодчак Андрію Романовичу було надано гарантійний лист, в якому визначено графік розстрочення заборгованості за Кредитним договором (копія міститься в матеріалах справи).

Станом на 12.05.2025 Колодчак Андрій Романович вніс перший транш, згідно графіку в розмірі 153 853 грн 00 коп. – на тіло кредиту та 20 199 грн 00 коп. – погашення відсотків.

30.05.2025 відповідачем - Колодчак А.Р. було внесено додатково 174 000 грн 00 коп, що складається з зі сплати 153 853 грн 00 коп. - по тілу та 20 147 грн 00 коп. - по відсоткам. Отже, станом на 02.06.2025, сума заборгованості за Кредитним договором № 011/10892/01313724 від 16.12.2021 становить 1 044 356 грн 92 коп.: 923 114 грн 82 коп. - по тілу, 121 242 грн 10 коп. - по відсоткам.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.

Згідно з нормами статті 218 ГК у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

- ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Разом з цим, у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, також зазначено, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Таким чином, саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Такий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/6234/22.

Разом з цим, повідомлення про форс - мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс - мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору

Такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22.

Крім того, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс - мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.

Подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 21.09.2022 у справі № 904/3469/21.

Відповідачі не підтвердили настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов’язання.

Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідач у справі самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Також суд відзначає, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 № 910/123/17 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов`язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов`язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.

Позивачем не застосовано до відповідача відповідальності за порушення умов кредитного договору у формі овердрафт, а саме не стягується будь-яких штрафних санкцій.

Таким чином, саме умовами кредитного договору у формі овердрафт сторони погодили порядок, розмір та строки сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентами є обґрунтованими.

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Кредитним договором.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових та фактичних підстав для звільнення відповідача від виконання основних зобов`язань за кредитним договором у вигляді стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості по відсотках.

Інші аргументи та посилання відповідача не мають істотного значення для вирішення справи.

Враховуючи зазначене, стягненню солідарно з відповідачів-1,-2,-3 на користь позивача підлягає сума заборгованості за кредитом в розмірі 923 114 грн 82 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 121 242 грн 10 коп.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З пункту 1 частини 1 статті 7 зазначеного Закону слідує, що у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір в розмірі переплаченої суми повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Відповідно до платіжної інструкції № 22325 від 19.02.2025 за подання позовної заяви у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 20 886 грн 13 коп. 1,5 % від ціни первісно заявлених позовних вимог (1 392 408 грн 92 коп.). Платником судового збору за вказаною платіжною інструкцією є Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” (код платника 14305909).

З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, ціна позову склала 1 044 356 грн 92 коп., тому належний до сплати судовий збір за цією вимогою становить 15 665 грн 35 коп.

Отже переплата судового збору у зв`язку зі зменшення розміру позовних вимог становить 5 220 грн 78 коп.).

З огляду на наведені вище норми права, суд дійшов до висновку про повернення позивачу з Державного бюджету надмірно сплаченого судового збору в сумі 5 220 грн 78 коп.

Враховуючи приписи статті 129 ГПК України, з відповідачів-1,-2,-3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір по 5 221 грн 78 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” до Селянського фермерського господарства “Аркос”, Колодчак Антоніни Романівни, Колодчак Андрія Романовича задовольнити.

Стягнути солідарно з Селянського фермерського господарства “Аркос” (пр. Поштовий, буд. 25 “З”, смт. Більмак, Більмацький район, Запорізька область, 71001, ідентифікаційний номер юридичної особи 30085282), Колодчак Антоніни Романівни (вул. Суворова, буд. 13, кв. 2, смт. Більмак, Більмацький район, Запорізька область, 71001; вул. Чавдар Є., буд. 5, кв. 35, м. Київ, 02072; вул. Житомирська, буд. 2, кв. 7, с. Копилів, Бучанський район, Київська область, 08033, РНОКПП 2031200202), Колодчак Андрія Романовича (вул. Промислова, буд. 4, м. Кам’янка-Дніпровська, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71300; урочище “Кальне”, буд. 14, тг Вороньківська, “Кальне”, Бориспільський район, Київська область, 08352) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 923 114 (дев’ятсот двадцять три тисячі сто чотирнадцять) грн 82 коп. заборгованості за кредитом, 121 242 (сто двадцять одна тисяча двісті сорок дві) грн 10 коп. заборгованості за відсотками.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Селянського фермерського господарства “Аркос” (пр. Поштовий, буд. 25 “З”, смт. Більмак, Більмацький район, Запорізька область, 71001, ідентифікаційний номер юридичної особи 30085282) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 5 221 (п’ять тисяч двісті двадцять одна) грн 78 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Колодчак Антоніни Романівни (вул. Суворова, буд. 13, кв. 2, смт. Більмак, Більмацький район, Запорізька область, 71001; вул. Чавдар Є., буд. 5, кв. 35, м. Київ, 02072; вул. Житомирська, буд. 2, кв. 7, с. Копилів, Бучанський район, Київська область, 08033, РНОКПП 2031200202) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 5 221 (п’ять тисяч двісті двадцять одна) грн 78 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Колодчак Андрія Романовича (вул. Промислова, буд. 4, м. Кам’янка-Дніпровська, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71300; урочище “Кальне”, буд. 14, тг Вороньківська, “Кальне”, Бориспільський район, Київська область, 08352) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 5 221 (п’ять тисяч двісті двадцять одна) грн 78 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 5 220 (п’ять тисяч двісті двадцять) грн 78 коп. судового збору надмірно сплаченого згідно платіжної інструкції № 22325 від 19.02.2025.

Рішення оформлено та підписано 13.06.2025.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.