Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва” № 908/2586/22 (908/3358/24). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/1/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2025 Справа № 908/2586/22 (908/3358/24)
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2586/22 (908/3358/24)
За заявою - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва” Кучерявого Д.В. (адреса для листування: вул. Закревського Миколи, 27-“А”, кв. 87, Київ, 02217, kucheriavyi.dmytro@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (пр. Калініна, буд. 52, оф. 5, м. Дніпро, 49064, код ЄДРПОУ 38676941, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
про визнання правочинів боржника недійсними та застосування наслідків їхньої недійсності
що розглядається в межах справи № 908/2586/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва” (вул. Стромцова Леоніда, буд. 5а, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42025373)
Ліквідатор - Кучерявий Дмитро Владиславович (адреса для листування: вул. Закревського Миколи, 27-“А”, кв. 87, Київ, 02217, kucheriavyi.dmytro@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
За участю представників сторін:
Заявник - Кучерявий Дмитро Владиславович, ліквідатор (в режимі відеоконференції)
СУТЬ СПОРУ:
24.12.2024 до підсистеми “Електронний суд” від ліквідатора ТОВ “Аграрна компанія “Деніва” Кучерявого Д.В. надійшла заява від 24.12.2024 (вх. № 3700/08-08/24 від 24.12.2024) про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їхньої недійсності, відповідно до якої просить суд:
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.12.2024 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства, розгляд заяви ліквідатора ТОВ “Аграрна компанія “Деніва” Кучерявого Д.В. від 24.12.2024 (вх. № 3700/08-08/24 від 24.12.2024) визначено судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 30.12.2024 суд заяву ліквідатора ТОВ “Аграрна компанія “Деніва” Кучерявого Д.В. від 24.12.2024 (вх. № 3700/08-08/24 від 24.12.2024) про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків їхньої недійсності прийняв до розгляду в межах провадження у справі № 908/2586/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва” та відкрити провадження з розгляду заяви. Ухвалив розглядати заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, з повідомленням (викликом) сторін. Підготовче засідання призначив на 22.01.2025, 10 - 30.
Ухвалою від 21.01.2025 відкладено підготовче засідання на 11.02.2025, 10 - 30.
У судовому засіданні 11.02.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/2586/22 (908/3358/24) до 25.02.2025, 14 - 00.
У судовому засіданні 25.02.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/2586/22 (908/3358/24) до 11.03.2025, 11 - 30.
Ухвалою від 11.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 08.04.2025, 12 - 00.
Ухвалою від 08.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.05.2025, 10 - 00.
У судовому засіданні 01.05.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/2586/22 (908/3358/24) до 14.05.2025, 12 - 30.
06.05.2025 до підсистеми “Електронний суд” від позивача надійшло клопотання від 06.05.2025 (вх. № 9328/08-08/25 від 06.05.2025) про долучення доказів до матеріалів справи з додатками до нього.
У судовому засіданні 14.05.2025 вищезазначене клопотання позивача повернуто судом без розгляду, у зв’язку з порушенням строків його подання.
У судовому засіданні 14.05.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/2586/22 (908/3358/24) до 20.05.2025, 09 - 30.
Судове засідання 20.05.2025 здійснювалось у режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
У судовому засіданні 20.05.2025 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Представник відповідача у судове засідання 20.05.2025 не з’явився, представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, до відеоконференції не приєднався.
Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах, в редакції предмету позову, викладених у заяві (вх. № 5374/08-08/25 від 10.03.2025) та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у попередніх засіданнях проти позову заперечував, з підстав зазначених у наданому відзиві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників провадження, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 908/2586/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва”.
Наразі процедура ліквідації ТОВ “Аграрна компанія “Деніва” триває, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Кучерявий Д.В.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Ухвалою від 04.04.2023 відкрито провадження у справі № 908/2586/22 про банкрутство ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича.
Постановою суду від 17.01.2024 зокрема, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва” банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва” призначено арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Верховного Суду на веб - порталі “Судова влада України” в мережі Інтернет повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва” банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Після визнання ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор отримав доступ до банківської виписки за поточним рахунком Боржника: № UA953052990000026004050320018, відкритим в АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, за період: з 01.01.2020 до 28.02.20241.
За результатами аналізу виписки було виявлено низку трансакцій (перекази коштів) Боржника, здійснених на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (далі - ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М”/Відповідач) на загальну суму 1 170 000, 00 грн. а саме, 19.08.2021 - 610 000, 00 грн., призначення платежу - поворотна безвідсоткова фiнансова допомога згiдно Договору № 19-08/21 вiд 19.08.2021 р., Без ПДВ; 17.08.2021 - 200 000, 00 грн., призначення платежу - поворотна безвiдсоткова фiнансова допомога згідно Договору № 17/08-21 вiд 17.08.2021 р. Без ПДВ; 21.07.2021 - 160 000, 00 грн., призначення платежу - поворотна фiнансова допомога згiдно Договору № 21/07-21 вiд 21.07.2021 р. Без ПДВ; 05.08.2021 - 200 000, 00 грн., призначення платежу - поворотна безвiдсоткова фiнансова допомога згiдно Договору № 05/08-21 вiд 05.08.21 р. Без ПДВ.
Було виявлено, що Відповідач повернув на користь Боржника кошти в загальному розмірі 701 900, 00 грн. згідно наступного.
16.11.2021 - 691 900, 00 грн., призначення платежу - повернення поворотної фiнансова допомога згідно договору 17/08-21 вiд 17.08.2021 та 19-08/21 вiд 19.08.2021 Без ПДВ; 15.11.2021 - 10 000, 00 грн., призначення платежу - повернення поворотної фiнансова допомога згідно договору 21/07-21 вiд 21.07.2021 Без ПДВ.
Вбачається, що ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” надавало поворотну фінансову допомогу на підставі наступних договорів: Договору № 19-08/21 вiд 19.08.2021 - 610 000, 00 грн.; Договору № 17/08-21 вiд 17.08.2021 - 200 000, 00 грн.; Договору № 21/07-21 вiд 21.07.2021 - 160 000, 00 грн.; Договору № 05/08-21 вiд 05.08.2021 - 200 000, 00 грн.
По-перше, ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” не повернуло на користь ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” поворотну фінансову допомогу за Договорами на загальну суму у розмірі 468 100, 00 грн (1 170 000, 00 - 701 900, 00 грн).
За результатами проведення арбітражним керуючим Кучерявим Д.В. процедури розпорядження майном ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” та ліквідаційної процедури в межах справи № 908/2586/22, та аналізу фінансового-господарського стану Боржника2, було встановлено відсутність будь-яких доказів існування договорів про надання поворотної фінансової допомоги, на підставі яких здійснювалися перекази.
По-друге, період здійснення переказів (21.07.2021 – 19.08.2021) припадає на той час, коли ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” вже не здійснювало активної господарської діяльності та мало кредиторську заборгованість перед щонайменше двома кредиторами на загальну суму 2 853 237,76 грн, а саме, перед ТОВ “АГРОТЕХСОЮЗ” на підставі Договору поставки (укладений у спрощений спосіб) від 27.05.2021, у розмірі 1 737 650, 76 грн., дата настання строку виконання - 28.05.20213; ТОВ “ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА” на підставі Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 05.07.2021 № ТМU-035ТВ-21 (підпункти 2.3.3, 2.3.4 п. 2.3) у розмірі 1 115 587, 00 грн., дата настання строку виконання - 30.10.20214.
Таким чином, безпідставний переказ коштів на суму 1 170 000, 00 грн. на користь ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (безоплатне відчуження майна) мав наслідком виведення ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” власних майнових активів з метою уникнення сплати кредиторам наявної заборгованості, що спричинило зменшення обсягу платоспроможності Боржника та його неможливість виконання грошових зобов’язань перед указаними кредиторами.
По-третє, період, під час якого здійснювалися трансакції, підпадає під так званий “підозрілий період” згідно зі ст. 42 КУзПБ.
По-четверте, після виявлення зазначених трансакцій та встановлення факту відсутності доказів їх документального підтвердження: договорів, будь-яких документів первинного бухгалтерського обліку тощо, Ліквідатор у порядку, передбаченому ст. 121 КУзПБ, надіслав на адресу ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” запит арбітражного керуючого від 01.07.2024 вих. № 02-09/1235.
У запиті Ліквідатор просив ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” надати, зокрема, такі документи: копії Договорів № 19-08/21 від 19.08.2021, № 17/08-21 від 17.08.2021, № 21/07-21 від 21.07.2021, № 05/08-21 від 05.08.2021 з додатками до них, у разі наявності; докази, що підтверджують факт повернення Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (код ЄДРПОУ: 38676941) на користь ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” грошових коштів за вказаними Договорами; акт звірки взаємних розрахунків за вказаними Договорами.
Хоча ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” отримало зазначений запит арбітражного керуючого 10.07.20246, воно до цього часу не надало відповіді (та запитувані документи) на нього.
Зокрема, на адресу ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” надіслано Вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги за вих. № 02-09/139 від 15.08.2024, в якому висловлювалася вимога протягом тридцяти днів з дня пред’явлення цієї вимоги, повернути ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” кошти у розмірі 468 100, 00 грн. за договорами про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021 № 21/07-21, від 05.08.2021 № 05/08-21, від 17.08.2021 № 17/08-21 та від 19.08.2024 № 19-08/21, сплативши на рахунок ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” за реквізитами, що надаються.
Вказана вимога була отримана Відповідачем 02.09.2024, однак, станом на день звернення до господарського суду із цією заявою, ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” не виконало вимогу ліквідатора Товариства Кучерявого Д.В.
Зазначене, підтверджує позицію ліквідатора Товариства стосовно безпідставності здійснених на його користь оплат з боку Боржника.
По-п’яте, дослідження відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (через аналітичну систему YouСontrol) дозволило виявити ознаки пов’язаності ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” та ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М”.
Кирпенко Денис Володимирович та Кирпенко Лідія Яківна, відповідно до даних, що містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на офіційному сайті YouControl, мають одну адресу реєстрації місця проживання - Україна, 49049, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пров. Штабний, будинок 1, квартира 5.
Таким чином, ліквідатор ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” Кучерявий Д.В. може зробити висновок, що вказані особи перебувають між собою у родинних стосунках.
Наведені вище ознаки дають Ліквідатору більш ніж переконливі підстави стверджувати, що відповідні перекази коштів на користь ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” на загальну суму 1170 000, 00 грн (залишок, що не було повернуто на користь Боржника - 468’100,00 грн) не були здійснені на виконання реальних господарських операцій, а мали на меті виведення активів Боржника на заінтересовану (пов’язану) особу задля уникнення майнової відповідальності перед його кредиторами.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 42 КУзПБ, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також, зокрема, з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою.
Щодо правових підстав недійсності правочинів (трансакцій) боржника.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
У цьому висновку звертаємось до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б (910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині другій статті 16 ЦК України. Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).
Одними з таких підстав полягають в тому, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: (і) безоплатне відчуження боржником майна, (її) взяття на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, (її) відмова від власних майнових вимог (абзац 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ); (її) боржник уклав договір із заінтересованою особою (абзац 3 ч. 2 ст. 42 КУзПБ).
Разом з тим відповідно до висновків КГС ВС, наведених у цитованій вище постанові від 16.06.2022 у справі № 905/813/20: “55. Визначені наведеною нормою7 підстави є додатковими, специфічними підставами для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом”.
Тобто “недійсність” за статтею 42 КУзПБ перш за все пов’язується з оцінкою дій боржника, виконання яких мало негативні наслідки для боржника у вигляді зменшення його майнових активів та неплатоспроможності, а метою застосування наведених положень є відповідні, визначені законом (зокрема, частиною третьою статті 42 КУзПБ та статтею 216 ЦК України) наслідки у вигляді повернення майна боржника у ліквідаційну масу задля унеможливлення для боржника зловживати своїми правами та вчиняти дії на шкоду кредиторам.
Водночас згідно з висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 19.07.2022 904/6251/20 у справі (904/316/21):
“22.36 Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України к такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.
22.37 У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
22.38 Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) від 24.11.2021”.
Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті 7 задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Для визнання недійсними правочинів щодо перерахування грошових коштів ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” на користь Відповідача за ознаками абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ (Боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог), Ліквідатору необхідно встановити факт наявності майна боржника, факт його безоплатного відчуження (документарне підтвердження), факт виникнення зобов’язання і відсутності майнових дій з боку контрагентів боржника, факт наявності майнових вимог боржника та відмови від них.
Так, з виписок руху коштів по рахунку Боржника за номером № UA953052990000026004050320018, відкритому в АТ “КБ ПРИВАТБАНК”, встановлено факт наявності грошових коштів у ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” на момент вчинення правочинів, а також факт відчуження таких коштів на користь Відповідача.
Як зазначалося вище, у ліквідатора ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. відсутні відповідні договори про надання поворотної фінансової допомоги на користь Відповідача чи будь-які інші первинні документи, що підтверджують правомірність та реальність таких господарських операцій.
Відповідач усунувся від надання відповіді на запит арбітражного керуючого, чим позбавив ліквідатора Товариства встановити реальність правочинів щодо перерахування грошових коштів на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги. Зокрема, попереднім керівництвом Боржника не передавалася на користь Ліквідатора Товариства документація ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА”, яка могла би підтвердити чи спростувати наявність реальної мети вказаних правочинів, вчинених між сторонами.
Тим паче, в період надання ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” поворотної фінансової допомоги на користь ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М”, у першого була наявна непогашена кредиторська заборгованість щонайменше перед двома кредиторами на суму 2 853 237, 76 грн.
Тому, ліквідатор Товариства за вказаних обставин вважає, що ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” безоплатно відчужило свої майнові активи - грошові кошти в загальному розмірі 468 100, 00 грн, оскільки доказів на підтвердження зворотнього, у арбітражного керуючого Кучерявого Д.В. відсутні. Вказані кошти мали би спрямовуватися Боржником на погашення наявної кредиторської заборгованості, зокрема, перед Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОТЕХСОЮЗ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА”, однак, уповноваженими особами Боржника приймалися рішення про виведення коштів Товариства на користь третіх заінтересованих осіб. Вказані дії вчинялися на шкоду кредиторам, оскільки вимоги таких кредиторів залишалися без задоволення, а майнові активи Боржника зменшувалися.
Проаналізувавши портал “Судова влада” та Єдиний державний реєстр судових рішень, ліквідатором ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” Кучерявим Д.В. не було виявлено позовних заяв, поданих Боржником до ТОВ “ФОРМАТ КОМПАНІЯ-М” про стягнення з останнього поворотної фінансової допомоги.
Таким чином, ліквідатор Товариства робить висновок, що Боржник відмовився від своїх майнових вимог (повернення коштів).
Підсумовуючи, вбачається, що перерахування грошових коштів ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” на користь ТОВ “ФОРМАТ КОМПАНІЯ-М”, як правочини, мають бути визнані недійсними в порядку ч. 2 ст. 42 КУзПБ з ознак, що Боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.
Серед іншого, варто звернути увагу Суду, що однієї з підстав визнання правочину недійсним є укладення Боржником договору із заінтересованою особою.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
На думку ліквідатора Товариства Кучерявого Д.В. ТОВ “АГРАНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” та ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” є пов’язаними (заінтересованими) особами, адже під час здійснення спірних трансакцій, учасником Боржника був Кирпенко Денис Володимирович, а учасником Відповідача - Кирпенко Лідія Яківна, які мали та мають одну адресу реєстрації місця проживання. Таким чином, можна зробити висновок, що вказані особи перебувають між собою у родинних стосунках.
Таким чином, ТОВ ”КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно Боржника - ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА”.
Отже, підсумовуючи, можна зробити висновок, що трансакції (правочини) підпадають під ознаки ч. 2 ст. 42 КУзПБ та підлягають визнанню недійсними.
Щодо ознак фраудаторності правочинів відповідно до висновків верховного суду.
Перш за все слід зазначити, що така правова категорія як “фраудаторні правочини” не закріплена безпосередньо на законодавчому рівні, проте знайшла своє детальне відображення в судовій практиці, сформованій за результатами розгляду справ (спорів), пов’язаних із оспорюванням правочинів боржника, вчинених на шкоду кредитору. Тобто таких правочинів, за якими відбувалося відчуження майна (активів) боржника не задля досягнення того чи іншого економічного ефекту, а з метою уникнення майнової відповідальності перед його кредиторами.
Зокрема, варто звернутися до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС), в яких касаційний суд наводить ознаки та критерії, за якими ті чи інші правочини боржника можуть вважатися фраудаторними, а його дії - недобросовісними, тобто спрямованими на зловживання своїми правами на шкоду кредиторам.
Наприклад, у постанові КГС ВС від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20 (904/316/21) наведено узагальнені ознаки фраудаторних правочинів та їхню оцінку на предмет відповідності засаді добросовісності. І ці ознаки, на наше переконання, повністю застосовні до правочинів, що є предметом розгляду цієї справи (908/2586/22), а саме:
“22.17 Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов’язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов’язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
22.25 Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).
22.26 Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов’язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов’язку.
22.28 Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
22.29 Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов’язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
22.30 Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
22.31 Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається “про людське око”, таким критеріям відповідати не може.
22.33 Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов’язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).
22.41 Отже, господарське зобов’язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб’єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату для його сторін, тобто мати реальний характер та опосередковувати рух капіталів, товарів, робіт чи послуг, що є об’єктами відповідної господарської операції.
22.42 Для з’ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов’язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
22.79 Реальність вчинення тієї чи іншої господарської операції безпосередньо пов’язана з наявністю розумної економічної причини (ділової мети) на її вчинення.
22.80 Розумна економічна причина (ділова мета) передбачає обов’язкову спрямованість господарської операції суб’єкта господарювання на отримання позитивного економічного ефекту.
22.86 Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов’язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов’язання зі сплати заборгованостей за договорами діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов’язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17)”.
Разом з тим слід врахувати висновки КГС, викладені у постанові від 16.06.2022 у справі № 905/813/20, обставини якої є подібними до обставин цієї справи (№ 908/2586/22) і також орієнтують щодо критеріїв оцінки дій (правочинів) боржника як таких, що вчинені на шкоду кредитору, тобто є недобросовісними:
“56. За цих умов застосування положень статті 42 КУЗПБ та визнання згідно наведеної норми недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є тим засобом, який спрямований на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого задоволення вимог кредиторів.
Подібні правові висновки також викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23) та в постанові КГС ВС від 14.03.2024 у справі № 904/3153/22 (904/5022/22).
Щодо подібності зазначених вище висновків верховного суду та обставин вчинення спірних правочинів (трансакцій).
З огляду на викладені вище висновки КГС ВС щодо критеріїв оцінки дій (правочинів) боржника як таких, що вчинені на шкоду кредитору, можна стверджувати про те, що вони є цілком застосовними до спірних правочинів (трансакцій), вчинених ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА”.
ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” здійснила перекази на користь ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” у момент існування суттєвої кредиторської заборгованості перед ТОВ “АГРОТЕХСОЮЗ” та ТОВ “ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА”, чим фактично позбавила останніх можливості задовольнити свої вимоги за рахунок безпідставно відчужених коштів (майна).
Тобто перекази здійснювалися безпосередньо під час “підозрілого періоду”, визначеного ст. 42 КУзПБ, а саме: за півтора роки до відкриття (04.04.2023) провадження у справі № 908/2586/22 про банкрутство ТОВ “АГАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА”.
ТОВ “АГРАНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” та ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” є пов’язаними (заінтересованими) особами, адже під час здійснення спірних трансакцій вони мали учасників, що пов’язані родинними стосунками.
Таким чином, спірні правочини (трансакції) Боржника відповідають усім тим ознакам та критеріям фраудаторності, що напрацьовані практикою Верховного Суду (зокрема, КГС ВС).
Унаслідок чого такі правочини підлягають визнанню недійсними.
Отже, наявні достатні фактичні8 та правові (ст. 42 КУзПБ, п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. ч. 3, 6 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) підстави для визнання недійсними правочинів (трансакцій) ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” задля захисту порушених прав його кредиторів.
За наведених всіх вищевикладених обставин ліквідатор Товариства дійшов обґрунтованого висновку про те, що зміст оспорюваних правочинів (трансакцій) не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним, оскільки боржником внаслідок їх вчинення із заінтересованою особою стосовно боржника сплачено на користь Відповідача грошові кошти в сумі 468 100, 00 грн фактично без відповідних майнових дій Відповідача незадовго до входження в процедуру банкрутства, за відсутності економічно обґрунтованої мети та за наявності скрутного фінансового становища поряд з невиконаними зобов'язаннями перед іншими кредиторами, що суперечить вимогам статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 5 ст. 203 ЦК України та є підставою для визнання його недійсними у відповідності до ч. 1 ст. 215, 234 ЦК України та ч. 2 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Щодо належного способу захисту прав:
Як було описано в розділі ІІ цієї позовної заяви, ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” здійснило на користь ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” сукупно 4 (чотири) перекази (з призначеннями платежу - надання поворотної фінансової допомоги на підставі договорів) на загальну суму 1 170 000, 00 грн.
ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” повернуло на користь Боржника фінансову допомогу у розмірі 701 900, 00 грн.
Таким чином, залишок станом на день подання цієї Заяви становить 468 100, 00 грн.
Утім, як було встановлено ліквідатором, зазначені перекази здійснені безпідставно, оскільки реальних господарських операцій між Боржником та ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” не відбувалося, а договори про надання поворотної фінансової допомоги ймовірно, навіть не укладалися. Тобто “призначення” чотирьох платежів є формальними і не підтверджено реальними господарськими операціями та первинними бухгалтерськими документами, у межах яких такі платежі нібито здійснювалися.
За таких обставин, саме перекази (трансакції) як правочини (майнові дії Боржника), а не “договори”, у межах яких такі перекази начебто здійснювалися, підлягають визнанню недійсними із наведених вище підстав.
Такий спосіб захисту безпосередньо передбачений змістом ст. 42 КУзПБ, а також знаходить своє відображення в судовій практиці (зокрема, КГС ВС).
Наприклад, у справі № 905/813/20, що переглядалася КГС ВС, кредитор звернувся до суду із заявою (обрав такий спосіб захисту своїх прав як): “про визнання недійсними правочинів боржника, за якою просить суд визнати недійсним правочин ТОВ “Торгівельний дім “Галпап Плюс” щодо здійснення оплат на користь ТОВ “Вектор Плюс 5” в сумі 4 239 948, 98грн. та стягнути з останнього на користь ТОВ “Торгівельний дім “Галпап Плюс” грошові кошти у розмірі 4 239 948, 98 грн.”.
Окрім того, що обставини справи № 905/813/20 є повністю подібними до обставин цієї справи (908/2586/22):
“… Обґрунтовуючи заяву заявник (кредитор) Шелл Лубрікантс Симплай Компані Б.В. посилається на те, що 06.05.2021 р. заявником було отримано від ліквідатора ТОВ “Торговий Дім “Галпап Плюс” Сиволобова М.М. лист № 01-16/512, згідно якого боржник в період з 04.04.2019 р. по 03.09.2020 р. здійснив оплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вектор Плюс 5” в загальній сумі 4 239 948, 98грн., яке на думку заявника є зацікавленою особою”, у наведеній справі кредитор (Шелл Лубрікантс Симплай Компані Б.В.) просив суд визнати недійсним правочин, який полягав у здійсненні оплат на користь третьої особи (ТОВ “Вектор Плюс 5”).
Тобто предметом оспорювання був не “класичний” договір, який, як і в поточній справі, насправді не укладався між сторонами, а саме грошові перекази (трансакції), за допомогою яких боржник зменшив ліквідаційну масу й у такий спосіб завдав шкоди кредитору.
За результатами перегляду зазначеної справи № 905/813/20 КГС ВС у постанові від 16.06.2022 (задовольнивши частково касаційну скаргу кредитора) сформував, серед іншого, висновки (пункти 62 - 87) щодо правової природи “переказів (трансакцій) як правочинів” та можливості визнання їх недійсними зважаючи на фраудаторний характер:
“62. Однак, у справі про банкрутство досить часто відповідне виконання чи прийняття на себе майнових зобов’язань боржником в результаті яких настають негативні наслідки у вигляді зменшення майна (активів) може бути вчинене у вигляді дій щодо відмови від власних майнових вимог, виконання зобов’язання раніше визначеного строку, розпорядження майном на підставі рішень, що не відповідають законодавству або вчинені без достатніх підстав тощо, які не відповідають законодавчо визначеним ознакам правочину наведеному в статтях 202, 203 ЦК України.
Зокрема, Верховний Суд зробив висновок, викладений у постанові від 19.11.2019 у справі № 908/130/15-г, про те, що виконання зобов’язання шляхом сплати грошей чи передання іншого майна у власність певної особи є правочином, бо відповідає встановленому цивільним законодавством визначенню правочину та підставам їх виникненню (правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків - ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202 ЦК України).
До того ж для ефективного захисту прав особи, яка постраждала від недійсного правочину (у нашому випадку це Боржник і кредитори) необхідним є застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину.
Указаний спосіб захисту закріплений у частині 3 ст. 42 КУзПБ та передбачає, що в разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов’язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника […].
У межах спірних правовідносин у цій справі зазначений спосіб захисту полягає в необхідності стягнення (повернення) з ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” безпідставно отриманих коштів за недійсними (фраудаторними) правочинами (переказами). Адже саме повернення незаконно відчужених коштів (майна) Боржника до його ліквідаційної маси є метою оспорювання зазначених правочинів. І цей спосіб захисту повністю пропорційний до характеру вчиненого правопорушення (зловживання правом та виведення активів на користь пов’язаної особи).
Доцільність застосування зазначеного способу захисту (стягнення коштів), як похідного від визнання правочину недійсним, також підтверджується правозастосовною практикою касаційного суду.
Наприклад, у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 зазначається про таке:
“80. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Щодо підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Зважаючи на те, що переказ коштів на користь ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (на загальну суму 1 170 000, 00 грн.) здійснено безпідставно (на підставі недійсних (фраудаторних) правочинів, які не мали під собою реальної мети виконання господарських зобов’язань), Ліквідатор має всі підстави вимагати їхнього повернення до ліквідаційної маси. Оскільки ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” частково повернуло фінансову допомогу на користь Боржника, то вбачається, що Ліквідатор станом на день подання цієї заяви має підстави вимагати повернути залишок, що становить 468 100, 00 грн.
Водночас згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, окрім основної суми переказаних коштів, наявні підстави для стягнення з ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на всю суму отриманих ним коштів та за весь час прострочення їхнього повернення на користь Боржника (у ліквідаційну масу).
Зазначена вимога походить з того, що повернення особою майна (коштів), яке вона набула без достатньої правової підстави (за недійсним правочином), відбувається на підставі положення глави 83 ЦК України “Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави”.
Указане підтверджується висновками судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, наведеними у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, відповідно до яких:
“88. Водночас частинами першою, другою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Разом з тим можливість нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму коштів, повернення якої відбувається на підставах приписів глави 83 ЦК України, підтверджується усталеною правовою позицією Верховного Суду.
Зокрема, вказане право кредитора (особи, яка вимагає повернення безпідставно набутого майна) та порядок його реалізації висвітлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, згідно з висновками якої:
“63. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у цій справі № 910/3831/22 про те, що за встановлених обставин безпідставного набуття відповідачем грошових коштів 25 лютого 2019 року початком періоду прострочення має бути 26 лютого 2019 року, закінченням - 06 травня 2021 року, оскільки грошові кошти повернуто відповідачем лише 07 травня 2021 року.
Виконати таке зобов’язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов’язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов’язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Таким чином, висновками Великої Палати Верховного Суду підтверджується позиція Ліквідатора про те, що: (i) кредитор (заінтересована особа) має право вимагати стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на всю суму безпідставно утримуваних коштів; (її) прострочення боржника (ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М”) щодо повернення безпідставно утримуваних коштів почалося відразу після їх отримання за недійсними (фраудаторними) правочинами від ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА”.
Якщо керуватися зазначеними вище висновками Великої Палати Верховного Суду (від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22), то обов’язок ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” із повернення коштів виник відразу після їхнього отримання за недійсними (фраудаторними) правочинами від Боржника.
Як було зазначено в попередніх розділах цієї заяви, переказ коштів на користь ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” на загальну суму 1 170 000, 00 грн відбувся в період: з 21.07.2021 до 19.08.2021.
За таких обставин, обов’язок ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” щодо повернення кожного з платежів наставав на наступний робочий день після їх почергового отримання. Натомість прострочення ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” розпочиналося з наступного робочого дня, що слідував за умовним “днем повернення” коштів.
Наприклад: (і) платіж отриманий 21.07.2021 (на суму 160 000, 00 грн) ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” мало повернути 22.07.2021, а 23.07.2021 почалося його прострочення; за кожним із чотирьох платежів.
Задля спрощення розрахунків інфляційних втрат та 3 % річних Ліквідатор узяв за основу 19.08.20219 як кінцеву дату переказу на користь ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” усіх чотирьох спірних платежів на загальну суму 1 170 000, 00 грн.
За таких умов, ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” мало повернути кошти (1 170 000, 00 грн) у строк не пізніше 20.08.2021, а його прострочення почалося 21.08.2021 відповідно.
Однак, ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” повернуло грошові кошти на користь Боржника двома платежами: 15.11.2021 на суму 10 000, 00 грн.; 16.11.2021 на суму 691 900, 00 грн.
Таким чином, періодом прострочення ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М”, протягом якого проведено нарахування інфляційних втрат, є періоди: з 21.08.2021 до 14.11.2021 на суму 1 170 000, 00 грн.; з 15.11.2021 по 15.11.2021 на суму 1 160 000, 00 грн.; з 16.11.2021 по 30.11.2024 (дата формування цієї заяви) на суму 468 100, 00 грн.
Загальний розмір інфляційних втрат протягом періоду з 21.08.2021 по 30.11.2024 (з урахуванням зміни заборгованості) становить 235 559, 74 грн (24 696, 36 грн + 210 863, 38 грн).
Загальний розмір нарахованих 3 % річних складає 51 074, 85 грн.
Загальна сума коштів, що підлягає стягненню з ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” становить 754 734, 59 грн. та складається з: 468 100, 00 грн. - суми коштів, переказаних за фраудаторними правочинами; 235 559, 74 грн. - суми інфляційний втрат; 51 074, 85 грн. - суми 3 % річних.
ТОВ “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” у відзиві від 09.01.2025 (вх. № 587/08-08/25 від 09.01.2025) проти позову заперечує з наступних підстав.
За договором надання фінансової допомоги № 120401/01 від 12.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (надалі - відповідач) надав Товариству з обмеженою відповідальністю “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” (надалі - банкрут) 20 000 грн. 00 коп. під зобов’язання повернути суму допомоги до 12.04.2022; за договором надання фінансової допомоги № 2605/01 від 26.05.2021 відповідач надав банкруту 93 000 грн. 00 коп. під зобов’язання повернути суму допомоги до 26.05.2022; за договором надання фінансової допомоги № 1210/01-0 від 12.10.2021 р. відповідач надав банкруту 355 000 грн. 00 коп. під зобов’язання повернути суму допомоги до 12.10.2022; за договором надання фінансової допомоги № 17/11-01 від 17.11.2021 відповідач надав банкруту 17 500 грн. 00 коп. під зобов’язання повернути суму допомоги до 17.11.2022.
Отже у період з квітня по листопад 2021 року відповідач надав банкруту фінансової допомоги під зобов’язання її повернення у визначені строки на суму 485 500 грн. 00 коп.
За договором надання фінансової допомоги № 21/07-21 від 27.07.2021 банкрут надав відповідачу 160 000 грн. 00 коп. під зобов’язання повернути суму допомоги до 21.07.2022, 15.11.2021 платіжним дорученням № 35537 повернуто 10 000 грн. 00 коп.; за договором надання фінансової допомоги № 05/08-21 від 05.08.2021 банкрут надав відповідачу 200 000 грн. 00 коп. під зобов’язання повернути суму допомоги до 05.08.2022, за договором надання фінансової допомоги № 17-08/21 від 17.08.2021 банкрут надав відповідачу 200 000 грн. 00 коп. під зобов’язання повернути суму допомоги до 17.08.2022, 16.11.2021 платіжним дорученням № 3565 повернуто 200 000 грн. 00 коп., за договором надання фінансової допомоги № 19-08/21 від 19.08.2021 банкрут надав відповідачу 610 000 грн. 00 коп. під зобов’язання повернути суму допомоги до 19.08.2022, 16.11.2021 платіжним дорученням № 3565 повернуто 491 900 грн. 00 коп.
Отже у період липень - серпень 2021 року банкрут надав відповідачеві фінансової допомоги під зобов’язання її повернення у визначені строки на суму 1 170 000 грн. 00 коп., з яких відповідачем повернуто банкруту 701 900 грн. 00 коп.
17.12.2022 між відповідачем та банкрутом укладена угода про зарахування зустрічних вимог, згідно змісту якої сторони угоди визнали взаємні грошові зобов’язання, строк виконання яких настав, зарахували зустрічні однорідні вимоги у сумі 468 100 грн. та констатували, що зобов’язання відповідача припинене у сумі 468 100 грн. 00 коп., борг банкрута перед відповідачем за договорами надання фінансової допомоги № 120401/01 від 12.04.2021, № 2605/01 від 26.05.2021, № 1210/01-0 від 12.10.2021, № 17/11-01 від 17.11.2021 становить 17 400 грн. 00 коп.; зобов’язання банкрута припинене в сумі 468 100 грн. 00 коп. заборгованості відповідача перед банкрутом за договорами надання фінансової допомоги № 21/07-21 від 21.07.2021, № 05/08-21 від 05.08.2021, № 19-08/21 від 19.08.2021 відсутня.
З огляду на зазначені обставини та додані до відзиву докази, твердження позивача - Кучерявого Д.В. про безпідставні перекази, недійсності “трансакцій”, виявлення ознак фраудаторності правочинів є безпідставними, оскільки правочини належним чином укладені (в письмовій формі) та реально виконані.
Просить суд відмовити арбітражному керуючому Кучерявому Д.В. в задоволені позову в повному обсязі з огляду на його безпідставність.
На підставі матеріалів справи, заяви та пояснень сторін, судом установлено, наступне.
27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (надалі - Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” (надалі - Позикодавець) укладено договір № 21/07-21 про надання поворотної фінансової допомоги від 27.07.2021 (далі - Договір).
Згідно п. 2.1 Договору ціна договору складає 160 000, 00 грн.
Позичальником отримано від Позикодавця 160 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 21.07.2021, під зобов’язання повернути суму допомоги до 21.07.2022.
Позичальником повернуто Позикодавцю 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 35537 від 15.11.2021.
05.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (надалі - Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” (надалі - Позикодавець) укладено договір № 05/08-21 про надання поворотної фінансової допомоги від 05.08.2021 (далі - Договір).
Згідно п. 2.1 Договору ціна договору складає 200 000, 00 грн.
Позичальником отримано від Позикодавця 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 92 від 05.08.2021, під зобов’язання повернути суму допомоги до 05.08.2022.
Позичальником не повернуто Позикодавцю 200 000 грн. 00 коп. поворотної фінансової допомоги.
17.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (надалі - Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” (надалі - Позикодавець) укладено договір № 17/08-21 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.08.2021 (далі - Договір).
Згідно п. 2.1 Договору ціна договору складає 200 000, 00 грн.
Позичальником отримано від Позикодавця 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 94 від 17.08.2021, під зобов’язання повернути суму допомоги до 17.08.2022.
19.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (надалі - Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” (надалі - Позикодавець) укладено договір № 19/08-21 про надання поворотної фінансової допомоги від 19.08.2021 (далі - Договір).
Згідно п. 2.1 Договору ціна договору складає 610 000, 00 грн.
Позичальником отримано від Позикодавця 610 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 101 від 19.08.2021, під зобов’язання повернути суму допомоги до 19.08.2022.
Позичальником повернуто Позикодавцю 691 900 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3565 від 16.11.2021 із призначенням платежу: повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору 17/08-21 від 17.08.2021 та 19/08-21 від 19.08.2021 без ПДВ.
17.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (надалі - Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” (надалі - Сторона 2) укладено угоду від 17.12.2021 про зарахування зустрічних вимог (далі - Угода).
Відповідно до розділів 1 - 4, 6 Угоди:
Отже Сторона 1 є кредитором, а Сторона 2 є боржником щодо виконання грошового зобов’язання за договорами фінансової допомоги в сумі 485 500 (чотириста вісімдесят п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп.
Отже Сторона 2 є кредитором, а Сторона 1 є боржником щодо виконання грошового зобов’язання за договорами фінансової допомоги в сумі 468 100 (чотириста шістдесят вісім тисяч сто) грн. 00 коп.
- зобов’язання Сторони 1, зазначене в п. 1 цієї угоди, припиненим у сумі 468 100 (чотириста шістдесят вісім тисяч сто) грн. 00 коп. Отже, заборгованість Сторони 1 перед Стороною 2 за договорами надання фінансової допомоги № 120401/01 від 12.04.2021 р., № 2605/01 від 26.05.2021 р., № 1210/01-0 від 12.10.2021 р., № 17/11-01 від 17.11.2021 р. становить 17 400 (сімнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп.;
- зобов’язання Сторони 2, зазначене в п. 2 цього договору, припиненим у сумі 468 100 (чотириста шістдесят вісім тисяч сто) грн. 00 коп. Отже, заборгованості Сторони 1 перед Стороною 2 за договорами надання фінансової допомоги № 21/07-21 від 21.07.2021 р., № 05/08-21 від 05.08.2021 р., № 19-08/21 від 19.08.2021 р. відсутня.
В силу частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. У розумінні закону, суб’єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині другій статті 15 Цивільного кодексу України.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття “охоронюваний законом інтерес” що вживається в законах України у логічно смисловому зв’язку з поняттям “права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання “зловживання правом” необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб’єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов’язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов’язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов’язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов’язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Ухвалою від 04.04.2023 відкрито провадження у справі № 908/2586/22 про банкрутство ТОВ “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Постановою суду від 17.01.2024 зокрема, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва” банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва” призначено арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича.
Станом на 20.05.2025 продовжується процедура ліквідації, арбітражний керуючий Кучерявий Д.В. виконує повноваження ліквідатора у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства під час реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов’язки надано (покладено). З огляду на це арбітражний керуючий здійснюючи надані законом повноваження діє від імені боржника, в інтересах боржника і кредиторів. Правочин укладений з порушенням вимог законодавства, окрім порушення охоронюваних законом прав та інтересів кредиторів, порушує також права самого боржника, оскільки не узгоджується з легітимною метою законодавства про банкрутство - легітимним очікуванням боржника погасити вимоги кредиторів і відновити свою платоспроможність, а кредиторів задовольнити свої вимоги. Тому пред’явлення ліквідатором позову про визнання правочинів боржника не дійсними та застосування наслідків їхньої недійсності є намаганням захистити в тому рахунку і свої охоронювані законом права, права кредиторів у спосіб визначений законом з метою досягнення легітимної мети, визначеної законодавством про банкрутство.
Чинним законодавством не забороняється в межах справи про банкрутство обґрунтовувати недійсність правочину як спеціальними нормами зокрема, підставами, передбаченими ст. 42 КУзПБ, так і загальними нормами законодавства зокрема, підставами, передбаченими ЦК чи ГК України. Не містить чинне законодавство і заборони об’єднувати як спеціальні, так і загальні підстави в одному процесуальному документі (в одній позовній заяві). Більш того, в багатьох випадках відповідні підстави неможливо та недоцільно роз’єднувати через їх взаємопов’язаність, спільну аргументацію та доказову базу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 08.09.2020 року у справі № 923/1297/14 зазначив, що з огляду на сферу регулювання Кодексу з процедур банкрутства загалом і за змістом означеної норми ст. 42, є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
За змістом статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства подавати заяви про визнання недійсними правочинів боржника може арбітражний керуючий, який діє залежно від стадії, а саме розпорядник майна, керуючий санацією та ліквідатор.
Згідно ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов’язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення. Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції “фраудаторності” при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (див. висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається “про людське око”, таким критеріям відповідати не може.
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.
Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Таким чином, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період трьох років до відкриття справи про банкрутство або після відкриття справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.
Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов’язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними статтею 42 КУзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у наведених нормах строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми (правова позиція ВС № 910/6179/17 від 30.01.2019).
Крім того, відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов’язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними або можуть бути визнані недійсними. У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: стаття 42 КУзПБ); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження”).
Дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів.
Відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Така правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), з одночасним посиланням на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.
Враховуючи положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги заявника щодо визнання правочинів боржника недійсними та застосування наслідків їхньої недійсності є правомірними.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Суд вважає неправомірними позовні вимоги із стягнення 235 559, 74 грн - суми інфляційний втрат; 51 074, 85 грн. - суми 3 % річних, нарахованих з підстав, які не передбачені ст. 625 Цивільного Кодексу України.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 197, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсними правочини - договір № 21/07-21 про надання поворотної фінансової допомоги від 27.07.2021, договір № 05/08-21 про надання поворотної фінансової допомоги від 05.08.2021, договір № 17/08-21 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.08.2021, договір № 19-08/21 про надання поворотної фінансової допомоги від 19.08.2021, угоду про зарахування зустрічних вимог від 17.12.2022, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” (місцезнаходження: вул. Стромцова Леоніда, 5А, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 42025373) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (місцезнаходження: просп. Олександра Поля, 97К, м. Дніпро, 49057; ідентифікаційний код 41839369).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (місцезнаходження: просп. Калініна, буд. 52, офіс 5, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49064; Ідентифікаційний код 38676941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” (місцезнаходження: вул. Стромцова Леоніда, 5А, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 42025373) суму 468 100 (чотириста шістдесят вісім тисяч сто) грн. 00 коп. коштів, переказаних за договорами № 21/07-21 від 21.07.2021, 05/08-21 від 05.08.2021, 19-08/21 від 19.08.2021 про надання поворотної фінансової допомоги, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” (місцезнаходження: вул. Стромцова Леоніда, 5А, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 42025373) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (місцезнаходження: просп. Олександра Поля, 97К, м. Дніпро, 49057; ідентифікаційний код 41839369).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМПАНІЯ ФОРМАТ-М” (місцезнаходження: просп. Калініна, буд. 52, офіс 5, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49064; ідентифікаційний код 38676941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРАРНА КОМПАНІЯ “ДЕНІВА” (місцезнаходження: вул. Стромцова Леоніда, 5А, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 42025373, ліквідатор - арбітражний керуючий Кучерявий Дмитро Владиславович (місцезнаходження: вул. Закревського Миколи, буд. 27, кв. 87, м. Київ, 02217, РНОКПП 3154622517) суму 4 844, 80 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Копію рішення надіслати сторонам (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія “Деніва” № 908/2586/22 (908/3358/24).
_03_03.png)
