ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” по справі № 908/6167/15 (908/2593/23). Суддя Черкаський В.І.

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” по справі № 908/6167/15 (908/2593/23). Суддя Черкаський В.І.

 

номер провадження справи 25/84/15-21/7/16

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

26.02.2025                                                           Справа № 908/6167/15 (908/2593/23)

м. Запоріжжя Запорізька область

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/6167/15 (908/2593/23)

 

За позовною заявою - Квака Олександра Івановича (вул. Дніпровські пороги, буд. 15, кв. 14, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний номер 2307804794, Е-mail: mailto:t.kira.e@i.ua, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, представник - адвокат Скрима В.А., Е-mail: advocat_VS@ukr.net, АДВОКАТСЬКЕ БЮРО “ВАЛЕРІЇ СКРИМИ”, код ЄДРПОУ 42887937, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” (пр. Соборний, буд. 200, кв. 29, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 13622097, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, в особі ліквідатора - Потупало Н.І., вул. Нагірна, буд. 22, оф. 222, м. Київ, 04107, natalya_potupalo@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Тіханкова Тетяна Анатоліївна (вул. Професора Толока, буд. 26, кв. 238, м. Запоріжжя, 69121, РНОКПП 2200812888, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1. Габуєва Тетяна Олегівна (пр. Соборний, 228, кв. 11, м. Запоріжжя, 69006, і.к. 3076306640, sarlov@ukr.net, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, представник Орловський С.О., ел. пошта - sarlov@ukr.net, тел. 380676181383, вул. Анни Ахматової, буд. 5, кв. 269, м. Київ, 02068, РНОКПП 2960611735, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
2. Біскупський Віктор Григорович (РНОКПП 1951904776 вул. Космічна, буд. 87, кв. 164, м. Запоріжжя, 69050, представник Орловський С.О., ел. пошта - sarlov@ukr.net, тел. 380676181383, вул. Анни Ахматової, буд. 5, кв. 269, м. Київ, 02068, РНОКПП 2960611735, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

про визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва

 

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Щолкін Микола Володимирович (вул. Запорізька, буд. 11, кв. 57, м. Запоріжжя, 69002, РНОКПП 2784014374, представник Орловський Сергій Олександрович, ел. пошта - sarlov@ukr.net, тел. 380676181383, вул. Анни Ахматової, буд. 5, кв. 269, м. Київ, 02068, РНОКПП 2960611735, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” (пр. Соборний, буд. 200, кв. 29, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 13622097, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, в особі ліквідатора - Потупало Н.І., вул. Нагірна, буд. 22, оф. 222, м. Київ, 04107, natalya_potupalo@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

про визнання за відповідачем майнового права на частини нерухомості, що є предметом спору в первісних позовних вимогах і зобов’язання відповідача передати таке майнове право на частини нерухомості у складі об’єкту незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя

 

що розглядається в межах справи № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” (пр. Соборний, буд. 200, кв. 29, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 13622097, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

Ліквідатор - Потупало Наталія Ігорівна (вул. Нагірна, буд. 22, оф. 222, м. Київ, 04107, natalya_potupalo@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

 

За участю представників сторін:

Позивач - Квак О.І., паспорт (зал 123);

Представник позивача Квака О.І. - адвокат Скрима В.А., ордер АР № 1107375 від 09.11.2022 (в режимі відеоконференції);

Представник відповідача - Потупало Наталія Ігорівна, ліквідатор (в режимі відеоконференції);

Представник третьої особи Щолкіна М.В. - Орловський С.О., довіреність № 666997 від 30.04.2021 (в режимі відеоконференції);

Представник третьої особи Габуєвої Т.О. - Орловський С.О., довіреність № 226960 від 01.03.2021 (в режимі відеоконференції);

Представник кредитора Біскупського В.Г. - Орловський С.О., довіреність № 73 від 21.01.2023 (в режимі відеоконференції)

 

СУТЬ СПОРУ:

 

У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа”.

15.08.2023 до суду від Квака Олександра Івановича надійшла позовна заява від 11.08.2023 (вх. № 2816/08-07/23 від 15.08.2023).

Ухвалою від 23.08.2023 року прийнято позовну заяву Квака Олександра Івановича від 11.08.2023 (вх. № 2816/08-07/23 від 15.08.2023) до розгляду в межах провадження у справі № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Позовна заява розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Зупинено розгляд позовної заяви Квака Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” про визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва до розгляду Господарським судом Запорізької області скарги Габуєвої Т.О. (вх. № 9603/08-08/22 від 17.08.2022) на бездіяльність ліквідатора.

Не погодившись з ухвалою суду від 23.08.2023 позивачем подана апеляційна скарга до Центрального апеляційного господарського суду.

16.10.2023 до суду через систему “Електронний суд” представником Габуєвої Т.О. Орловським С.О. направлена заява (21902/08-08/23 від 16.10.2023) про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Судом встановлено, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2024 апеляційну скаргу Квака Олександра Івановича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.08.2023 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.08.2023 в частині зупинення провадження у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) скасовано. Матеріали справи № 908/6167/15 (908/2593/23) передано до Господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду.

29.01.2024 матеріали справи 908/6167/15 (908/2593/23) повернуті до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 29.01.2024, зокрема, залучено до участі у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Габуєву Тетяну Олегівну (пр. Соборний, 228, кв. 11, м. Запоріжжя, 69006, і.к. 3076306640, sarlov@ukr.net), призначено судове засідання для розгляду позовної заяви Квака Олександра Івановича від 11.08.2023 (вх. № 2816/08-07/23 від 15.08.2023) на 13.02.2024, 10 - 50.

До суду надійшли:

- клопотання позивача (вх. № 2663/08-08/24 від 05.02.2024) про долучення доказів;

- відзив відповідача (вх. № 2855/08-08/24 від 06.02.2024), просить відмовити у задоволенні позовної заяви;

- клопотання Габуєвої Т.О. про закриття провадження (вх. № 3402/08-08/24 від 13.02.2024);

- клопотання позивача (вх. № 3408/08-08/24 від 13.02.2024) про відкладення засідання.

У судовому засіданні 13.02.2024 додаткові докази приєднано до матеріалів справи, клопотання позивача про відкладення засідання задоволено, на підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.02.2024, 10 - 15.

У судовому засіданні 16.02.2024 на підставі ст. 216 ГПК України оголошувалась перерва 23.02.2024, 12 - 00.

До суду надійшли:

- відповідь позивача на відзив (вх. № 3760/08-08/24 від 16.02.2024);

- клопотання позивача про застосування заходів до представника третьої особи Орловського С.О. процесуального примусу (вх. № 4264/08-08/24 від 22.02.2024);

- клопотання Щолкіна М.В. (вх. № 4323/08-08/24 від 23.02.2024) про залучення до участі у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;

- клопотання Габуєвої Т.О. про зупинення  провадження (вх. № 4322/08-08/24 від 23.02.2024);

- пояснення Габуєвої Т.О. (вх. № 4321/08-08/24 від 23.02.2024);

- клопотання Габуєвої Т.О. про долучення доказів (вх. № 4333/08-08/24 від 23.02.2024).

У засіданні клопотання прийняті до розгляду, додаткові докази приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.02.2024, зокрема, залучено до участі у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Щолкіна Миколу Володимировича. Відкладено розгляд справи по суті на 05.03.2024, 14 - 30.

У справі триває процедура ліквідація, арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. відсторонений від виконання обов’язків ліквідатора. Ухвалою від 05.03.2024 відкладене судове засідання для розгляду питання про призначення нового ліквідатора у справі на 21.03.2024, 10 - 45.

Ухвалою від 05.03.2024 позовну заяву (вх. № 600/08-07/24 від 05.03.2024) повернуто третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Щолкіну М.В.

До суду надійшли:

- заява Тіханкової Т.А. (вх. № 4364/08-08/24 від 26.02.2024) про залучення до участі у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

- клопотання Габуєвої Т.О. (вх. № 5171/08-08/24 від 05.03.2024) про долучення до матеріалів справи пояснень та заяви про застосування строків позовної давності;

У засіданні клопотання прийняті до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.03.2024, зокрема, залучено до участі у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Щолкіна Миколу Володимировича, залучено до участі у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Тіханкову Тетяну Анатоліївну. Відкладено розгляд справи по суті на 02.04.2024, 10 - 00.

Судом установлено, що ухвалою від 22.03.2024 припинено повноваження тимчасово виконуючого обов’язки ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” арбітражного керуючого Потупало Наталію Ігорівну Суд зобов’язав ліквідатора ознайомитись з матеріалами справи № 908/6167/15 у строк до 05.04.2024, надати письмові пояснення з клопотань та заяв, що розглядаються судом.

У засіданні ліквідатор проти позовних вимог заперечила.

Станом на 02.04.2024 від ліквідатора не надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.04.2024, зокрема, відкладено розгляд справи по суті на 29.04.2024, 10 - 00.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) повернуто заявникові - Щолкіну Миколі Володимировичу.

Щолкін Микола Володимирович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23).

Судом установлено, що ухвалою ЦАГС від 15.04.2024 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Щолкіна Миколи Володимировича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23). Ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснити у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду надійшли:

- клопотання Щолкіна М.В. (вх. № 9208/08-08/24 від 29.04.2024) про зупинення провадження у справі;

- відзив ліквідатора (вх. № 9233/08-08/24 від 29.04.2024), в якому вона не заперечує проти визнання майнових вимог Квака О. І. на фактично оплачену площу житлових приміщень, з подальшим відповідним відображенням у реєстрі вимог кредиторів щодо заміни грошових вимог - майновими.

У засіданні клопотання прийнято до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 29.04.2024 клопотання Щолкіна М.В. (вх. № 9208/08-08/24 від 29.04.2024) задоволено. Зупинено провадження у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Щолкіна Миколи Володимировича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23).

Щолкіним М.В. подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23), в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) скасувати.

29.03.2024 матеріали справи № 908/6167/15 (908/2593/23) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” направлено до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Щолкіна Миколи Володимировича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) скасовано. Матеріали справи № 908/6167/15 (908/2593/23) надіслано до Господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду.

Матеріали справи № 908/6167/15 (908/2593/23) повернуто до Господарського суду Запорізької області.

Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/6167/15 (908/2593/23) усунені.

Ухвалою суду від 08.07.2024 поновлено провадження у справі № 908/6167/15 (908/2593/23).

Ухвалою від 08.07.2024 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Щолкіна Миколи Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” про визнання за відповідачем майнового права на частини нерухомості, що є предметом спору в первісних позовних вимогах і зобов’язати відповідача передати таке майнове право на частини нерухомості у складі об’єкту незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Макаренка Олександра Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” про визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва та розглядати справу № 908/6167/15 (908/2593/23) за правилами загального позовного провадження. Виключено з числа третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Щолкіна Миколу Володимировича. Підготовче засідання призначено на 06.08.2024, 10 - 00 з повідомленням (викликом) сторін.

До суду надійшли:

- клопотання позивача в особі представника - адвоката Скрима В.А. (вх. № 15601/08-08/24 від 06.08.2024) про залишення без руху заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Щолкіна Миколи Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” про визнання за відповідачем майнового права на частини нерухомості;

- клопотання представника Щолкіна М.В. (вх. № 15587/08-08/24 від 06.08.2024) про проведення засідання без участі заявника та його представника.

У судовому засіданні позивач та третя особа пояснили, що не отримували заяви Щолкіна М.В.

Ухвалою від 06.08.2024 клопотання позивача (вих. від 06.08.2024) залишено без задоволення. Підготовче засідання відкладене на 05.09.2024, 14 - 00.

Ухвалою від 06.08.2024 клопотання позивача в особі представника - адвоката Скрима В.А. (вх. № 15601/08-08/24 від 06.08.2024) задоволено. Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Щолкіна М.В. від 28.02.2024 (вх.   № 600/08-07/24 від 05.03.2024) залишено без руху. Надано заявнику строк для усунення недоліків терміном 5 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом надання до суду доказів направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, а саме, позивачу, третій особі Тіханковій Т.А. та ліквідатору відповідача Потупало Н.І. за первісним позовом. Роз’яснено заявнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.

09.08.2024 до системи “Електронний суд” від представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Щолкіна М.В. - Орловського С.О. надійшла заява від 09.08.2024 (вх. № 15960/08-08/24 від 12.08.2024) про усунення недоліків з додатками до неї.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Щолкін М.В. на виконання ухвали суду від 06.08.2024 звернулася до суду із вказаною заявою щодо усунення недоліків позовної заяви у строк встановлений цієї ухвалою.

Відповідно до ч. 12 ст. 176 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.08.2024 суд клопотання позивача в особі представника - адвоката Скрима В.А. (вх. № 15600/08-08/24 від 06.08.2024) задовольнив. Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Щолкіна М.В. від 28.02.2024 (вх. № 600/08-07/24 від 05.03.2024) залишив без руху.

09.08.2024 до системи “Електронний суд” від представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Щолкіна М.В. - Орловського С.О. надійшла заява від 09.08.2024 (вх. № 15960/08-08/24 від 12.08.2024) про усунення недоліків з додатками до неї.

Ухвалою від 13.08.2024 продовжено розгляд справи № 908/6167/15 (908/2593/23), призначено засідання для розгляду заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Щолкіна М.В. від 28.02.2024 (вх. № 600/08-07/24 від 05.03.2024) на 05.09.2024, 14 - 00.

До суду надійшли:

- клопотання Тіханкової Т.А. (вх. № 17329/08-08/24 від 03.09.2024) про відмову у розгляді позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на стороні відповідача на предмет спору Щолкіна М.В. (вх. № 17330/08-08/24 від 03.09.2024), про залишення без руху з підстав несплати судового збору (вх. № 17331/08-08/24 від 03.09.2024) позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на стороні відповідача на предмет спору Щолкіна М.В.; відзив на позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на стороні відповідача на предмет спору Щолкіна М.В.; заява про долучення доказів (вх. № 17452/08-08/24 від 05.09.2024), клопотання (вх. № 17454/08-08/24 від 05.09.2024) про поновлення строків для надання відзиву на позов третьої особи із самостійними вимогами у справі № 908/6167/15 (908/2593/23);

- клопотання представника Квака О.І. (вх. № 17455/08-08/24 від 05.09.2024) про залишення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору без розгляду,

- клопотання представника Щолкіна М.В. (вх. № 17476/08-08/24 від 05.09.2024) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження;

- клопотання представника Квака О.І. (вх. № 17499/08-08/24 від 05.09.2024) про розгляд судового засідання без участі позивача та його представника;

 - відзив позивача (вх. № 17501/08-08/24 від 05.09.2024) на позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на стороні відповідача на предмет спору Щолкіна М.В.;

- заява представника позивача (вх. № 17502/08-08/24 від 05.09.2024) про поновлення строків для подання відзиву.

Згідно з актом Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 про знеструмлення електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що з огляду на введення в дію ПАТ “Запоріжжяобленерго” за вказівкою НЕК “Укренерго” графіків погодинних відключень електроенергії, 05.09.2024 з 12 - 00 по 15 - 00 комісією виявлено знеструмлення електромережі суду, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, проведення судових засідань, вчинення інших дій пов’язаних з забезпеченням функціонування роботи суду.

У призначений для розгляду справи час було знеструмлення електромережі суду, що унеможливило фіксування судового засідання технічними засобами та ведення протоколу.

Ухвалою від 05.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до 03.10.2024, підготовче засідання перенесене на 03.10.2024, 10 - 30.

До системи “Електронний суд” надійшло клопотання представника позивача (вх. № 19465/08-08/24 від 03.10.2024) про розгляд справи без участі позивача.

Клопотання прийнято до розгляду.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, до відеоконференції не приєднались.

Станом на 03.10.2024 усі матеріали справи № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” направлені за запитом Центральному апеляційному господарському суду та до місцевого суду не повертались.

Ухвалою суду від 03.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до 06.11.2024. Відкладено підготовче засідання на 06.11.2024, 10 - 30.

До підсистеми “Електронний суд” надійшли наступні документи:

- від представника позивача - заява від 06.11.2024 (вх. № 21673/08-08/24 від 06.11.2024) про розгляд справи без участі позивача та його представника;

- від представника третьої особи Щолкіна М.В. Орловського С.О. - клопотання від 05.11.2024 (вх. № 21678/08-08/24 від 06.11.2024) про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Вищезазначені документи прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до 19.12.2024. Підготовче засідання відкладене на 19.12.2024, 12 - 15.

До підсистеми “Електронний суд” надійшли наступні документи:

- від представника Біскупського В.Г. Орловського С.О. - клопотання (вх. № 24856/08-08/24 від 19.12.2024), просить залучити Біскупського Віктора Григоровича (РНОКПП 1951904776 вул. Космічна, буд. 87, кв. 164, м. Запоріжжя, 69050) до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору;

- від представника третьої особи Щолкіна М.В. Орловського С.О. - заява (вх. № 24863/08-08/24 від 19.12.2024) наступного змісту: “1. Вирішити питання про застосування наслідків спливу позовної давності за заявою, текст якої викладений в тексті позовної заяви; 2. В задоволення первісного позову відмовити; 3. Зобов’язати відповідача зареєструвати майнове право на частини нерухомості, що є предметом спору в первісних позовних вимогах, звернувшись з відповідною заявою до державного реєстратора, і зобов’язати відповідача передати таке майнове право на частини нерухомості у складі об’єкту незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя”.

Вищезазначені клопотання та заява прийняті до розгляду, додаткові докази долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.12.2024, зокрема, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - Біскупського Віктора Григоровича (РНОКПП 1951904776 вул. Космічна, буд. 87, кв. 164, м. Запоріжжя, 69050, представник Орловський С.О., ел. пошта - sarlov@ukr.net, тел. 380676181383, вул. Анни Ахматової, буд. 5, кв. 269, м. Київ, 02068, РНОКПП 2960611735, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС). Заяву третьої особи Щолкіна М.В. Орловського С.О. (вх. № 24863/08-08/24 від 19.12.2024) задоволено. Прийнято зміну позовних вимог.

Судом розглядаються вимоги Щолкіна М.В. - “1. Вирішити питання про застосування наслідків спливу позовної давності за заявою, текст якої викладений в тексті позовної заяви; 2. В задоволення первісного позову відмовити; 3. Зобов’язати відповідача зареєструвати майнове право на частини нерухомості, що є предметом спору в первісних позовних вимогах, звернувшись з відповідною заявою до державного реєстратора, і зобов’язати відповідача передати таке майнове право на частини нерухомості у складі об’єкту незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя”. Підготовче засідання відкладено на 16.01.2025, 14 - 00.

До підсистеми “Електронний суд” надійшли наступні документи:

- відзив ліквідатора ТОВ “Константа” (вх. № 411/08-08/25 від 08.01.2025) на заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у справі;

- заява представника позивача адвоката Скрима В.А. (вх. № 1184/08-08/25 від 16.01.2025), просить прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справ : клопотання про закриття підготовчого провадження, заперечення на клопотання про залучення третьої особи, клопотання про застосування заходів процесуального примусу.

Вищезазначена заява, клопотання прийняті до розгляду.

У засіданні представник Щолкіна М.В. - Орловський С.О. заявив усне клопотання, просить суд повернути відзив позивача у зв’язку з недотримання строків його надання.

У засіданні ліквідатор ТОВ “Константа” заявила усне клопотання, просить клопотання щодо залучення до участі у справі третіх осіб залишити без розгляду та почати розглядати справу по суті, відкликає поданий відзив (вх. № 411/08-08/25 від 08.01.2025).

Вищезазначена заява, клопотання прийняті до розгляду.

У засіданні клопотання представника відповідача, враховуючи його відповідність вимогам ГПК України, судом задоволено. Відзив (вх. № 411/08-08/25 від 08.01.2025) повернутий без розгляду.

У засіданні представник позивача адвоката Скрима В.А. заявила усне клопотання про залишення поданого клопотання про застосування процесуального примусу без розгляду.

У засіданні клопотання прийняте до розгляду.

У засіданні клопотання представника позивача, враховуючи його відповідність вимогам ГПК України, судом задоволено.

У засіданні представник третьої особи Біскупського В.Г. Орловський С.О. заявив усне клопотання про застосування заходів про застосування заходу процесуального примусу до особи, яка виклала заперечення до залучення до справи Біскупського В.Г.

У засіданні клопотання прийняте до розгляду.

У засіданні клопотання представника третьої особи Біскупського В.Г. про застосування заходу процесуального примусу залишено судом без задоволення, враховуючи його безпідставність.

Ухвалою від 16.01.2025 закрите підготовче провадження та призначено справу № 908/6167/15 (908/2593/23) до судового розгляду по суті на 04.02.2025, 10 - 00.

04.02.2025 відкритий розгляд справи по суті, проголошено вступне слово позивача (позовні вимоги підтримав), на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 11.02.2025, 12 - 00.

11.02.2025 розгляд справи продовжено. Представник відповідача не заперечив проти заявлених вимог. Третя особа Тіханкова Т.А. позовні вимоги підтримала.

Представник третьої особи Біскупського В.Г.  надав суду пояснення стосовно заявленого позову. Просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

На підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 19.02.2025, 14 - 00.

19.02.2025 розгляд справи продовжено.

Представник третьої особи Щолкіна М.В. та Біскупського В.Г. - Орловський С.О. проти первісного позову заперечив.

Представник третьої особи Щолкіна М.В. - Орловський С.О. заяву із самостійними вимогами підтримав.

Представник третьої особи Біскупського В.Г. - Орловський С.О. заяву із самостійними вимогами підтримав.

Представник позивача за первісним позовом, треті особи за первісним позовом Тіханкова Т.А., Макаренко О.М. проти заяви із самостійними вимогами заперечили.

На підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 26.02.2025, 15 - 00 на стадії дослідження доказів.

У судовому засіданні 26.02.2025 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників провадження, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

Позивач просить визнати за Кваком Олександром Івановичем, РНОКПП 2307804794 майнове право (в тому числі на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на двокімнатну квартиру номер 67, загальною площею відповідно до проекту 82,0 кв.м., розташована на 13 поверсі житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок що будується в житловому комплексі “Зірковий” , по вулиці Бородинська, 24А-пров. Зірковий, в м. Запоріжжі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов мирової угоди від 29.05.2012, укладеної у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 про банкрутство ТОВ “Константа”. Станом на 31.12.2016 відповідач не виконав свої зобов’язання щодо вводу в експлуатацію будинку, чим порушив договірні зобов’язання щодо передання позивачу права власності на придбану квартиру. Ухвалою від 27.01.2016 порушено провадження у справі № 908/6167/15 про банкрутство ТОВ “Константа”, введено процедуру розпорядження майном. Ухвалою від 07.04.202016 по справі № 908/6167/15 затверджено реєстр вимог кредиторів, вимоги Квака О.І. викладені у заяві (вх. 09-06/5182 від 01.03.2016), включені до реєстру та визнано конкурсним кредиторам у справі з вимогами у сумі 410 376, 56 грн. - 2-га черга задоволення вимог. 02.05.2018 припинено процедуру розпорядження майном, ТОВ “Константа” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Факт виконання позивачем своїх зобов’язань щодо оплати вартості майнових прав на вищевказані квартири встановлено мировою угодою від 29.05.2012 і згодом відповідно до ухвали від 07.04.2016 по справі № 908/6167/15, якою, затверджено реєстр вимог кредиторів, вимоги Квака О.І. включені до реєстру та визнано конкурсним кредиторам у справі у розмірі вартості об’єктів незавершеного будівництва.

Арбітражним керуючим 27 липня 2023 року вх. № 16/19/08-08/23 до суду подані пояснення з викладеною позицією відносно майнових прав кредиторів (інвесторів) серед яких є і позивач. Арбітражний керуючий заперечує проти передання майнових прав позивачу, зазначаючи, що у позивача виникли грошові вимоги і тому він не може одночасно заявляти вимогу про визнання майнових прав. Крім того вказує, що взагалі об’єкт незавершеного будівництва не існує, а має лише статус будівельних матеріалів, а тому відсутні підстави щодо визнання будь-якого речового права щодо нібито неіснуючого об’єкту нерухомого майна. Позивач вважає, що зазначена позиція грубо порушує майнові права позивача, що стало підставою для звернення з позовом до суду з метою захисту своїх майнових прав, які порушує відповідач.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги здійсненням ним 100 % оплати вартості майнових прав, що мало місце в період до визнання відповідача банкрутом та до початку відносно останнього ліквідаційної процедури,  ці майнові права вже вибули з власності боржника, виходячи із вищевказаних документів, тому вказані майнові права не можуть перебувати у власності банкрута та не можуть бути включені до ліквідаційної маси останнього і відчужені.

Також вважає, що відповідно до висновків Верховного суду (постанова від 05.10.2021 № 908/6167/15 (908/1348/20) у позивача виникло право очікування на житло, і що фізичні особи, які здійснили оплату за нерухоме майно, яке буде збудоване у майбутньому, є власниками майнових прав на квартири.

В свою чергу, звернення з вимогами у справі про банкрутство не припинило майнових прав позивача та зобов’язання боржника, що виникли на підставі раніше затвердженої судом мирової угоди (постанови Верховного суду від 05.10.2021 № 908/6167/15 (908/1348/20) (п. 16.3) та від 28.09.2021 № 908/6167/15 (908/1258/20) (п. 18.10).

Посилається на іншу практику Верховного суду та вважає, що способи захисту, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об’єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об’єкту захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

Позивач позбавлений іншого способу захисту реалізувати свої права на об’єкт інвестування, ніж визнання майнового права в судовому порядку, а тому обраний ним спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосованим до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений ст. 392 ЦК України, є таким, що найбільше відновлює порушені права позивача.

Відповідач в особі ліквідатора Кучака Ю.І. проти позову заперечив (відзив вх. 2855/08-08/24 від 06.02.2024), вважає, що у позивача відсутнє порушене право, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Відповідач в особі ліквідатора Потупало Н.І. у відзиві вх. № 9233/08-08/24 від 29.04.2024 зазначає, що позивачем було фактично оплачено площу житлового приміщення у розмірі 82,00 квадратних метри у двокімнатній квартирі номер 67, загальною площею відповідно до проекту - 82,00 квадратних метри, розташованої на 13 поверсі житлового будинку за будівельною за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Бородинська, будинок 24 А (двадцять чотири “А”), тому вона не заперечує проти визнання майнових вимог Квака О. І. на фактично оплачену площу житлових приміщень, з подальшим відповідним відображенням у реєстрі вимог кредиторів щодо заміни грошових вимог - майновими.

Третя особа Тіханкова Т.А. позовні вимоги підтримала.

Представник третьої особи Біскупського В.Г. надав суду пояснення стосовно заявленого позову. Просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Представник третьої особи  Щолкіна М.В. та Біскупського В.Г. - Орловський С.О. проти позову заперечив. Просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Третя особа Габуєва Т.О. проти позову заперечила з підстав, вказаних у поясненнях (вх. № 4321/08-08/24 від 23.02.2024). Вважає що у позивача відсутні майнові права на квартиру, зміст заяви про визнання вимог, заявленої у справі 908/6167/15 свідчить про виникнення саме грошових вимог до відповідача. Позивач не довів наявність майнових прав. Засіб правового захисту є неефективним. Вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Третя особа Щолкін М.В. у заяві (вх. № 600/08-07/24 від 05.03.2024) про вступ у справу як третьої особи, в якій він зазначає, що маючи законний інтерес, що полягає в завершенні будівництва шляхом передачі ОНБ до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, заявляє до відповідача за первісним позовом самостійну позовну вимогу на предмет спору для її сумісного розгляду з первісними позовними вимогами позивача з наступних підстав.

“Згідно ст. 49 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Тому Щолкін М.В., маючи законний інтерес, що полягає в завершенні будівництва шляхом передачі ОНБ до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, заявляє до відповідача за первісним позовом самостійну позовну вимогу на предмет спору. Предметом вимоги є визнання за відповідачем майнових прав, що є предметом спору в первісних позовних вимогах і спонукання відповідача передати такі майнові права на частини нерухомості у складі об’єкту незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Щодо дотримання процесуальних вимог подання позовної заяви з самостійними вимогами на предмет спору.

Повертаючи позовну заяву в тотожній справі, суд правильно зазначив, що “на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов’язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі”.

Жодного слова про те, що такі вимоги обов’язково мають об’єднуватись спільними підставами виникнення (підставами позову). Про що також слушно зазначив суд.

А головне у цій конструкції немає жодного слова про те, що первісні позовні вимоги і самостійні вимоги третьої особи мають бути однаковими.

Також суд правильно розділяє предмет позову (позовні вимоги) і предмет спору: “зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об’єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об’єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем”.

Але застосовуючи ці визначення на практиці, суд, нажаль, помилився, вказавши, що: предметом спору за позовом Олійник О.В. до ТОВ “Константа” є визнання за позивачем майнових прав на чотирьох кімнатну квартиру номер 10, загальною площею відповідно до проекту - 147, 7 кв.м., розташованої на 4 поверсі житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок що будується в житловому комплексі “Тихий центр”, по вулиці Фортечна, 36, в кварталі поміж вулицею Запорізькою, вул. Фортечна, вул. Шкільна, Прибрежною магістраллю в м. Запоріжжя, а також паркомплекс № 92 в житловому будинку в кварталі по вулиці Запорізька - Фортечна, Шкільна - Прибрежна в м. Запоріжжя, а предметом спору за позовом Щолкіна М.В. до ТОВ “Константа” є зобов’язання відповідача передати майнові права, що є предметом первісних позовних вимог, на частини нерухомості у складі об’єкту незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Проте насправді, згідно визначеному самим судом розмежуванню між предметом спору і предметом позову: предметом спору за первісними вимогами є майнові права, а предметом позову - визнання цих майнових прав за позивачем предметом спору за самостійними вимогами третьої особи є ті ж самі майнові права, а предметом позову - зобов’язання їх передачі у складі об’єкта незавершеного будівництва до комунальної власності Тому суд помилився, вказавши на різність предметів спору за первісним позовом і позовом третьої особи. Ні, предмет спору однаковий - майнові права, що відповідає змісту ст. 49 НПК України. Різний предмет позовів. Але й ст. 49 ГПК не вимагає їх однаковості.

В позові, що наразі подається маємо наступне співвідношення між предметом спору і предметом позову: предметом спору за первісними вимогами є майнові права, а предметом позову - визнання цих майнових прав за позивачем предметом спору за самостійними вимогами третьої особи також є ті ж самі майнові права, а предметом позову - також визнання цих майнових прав та зобов’язання їх передачі у складі об’єкта незавершеного будівництва до комунальної власності.

Отже маємо збіг, як за предметом спору, так і за предметом позову.

Обставини справи.

На підставі мирової угоди, затв. ухвалою Господарського суду м. Запоріжжя від 29.05.2012 р. у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11, позивачеві належать майнові права на квартиру № 136 житлової частини в незавершеному будівництвом об’єкті житлового призначення ЖК “Тихий центр” за адресою по вулиці Фортечна (колишня Грязнова), будинок 3Б, м. Запоріжжя, для фінансування будівництва якого залучались кошти від фізичних та юридичних осіб, в тому числі позивача.

12 липня 2022р. я разом з іншими заявниками звернувся до ліквідатора ТОВ “Константа” з вимогами:

- не розпочинати, а якщо такі були розпочаті – припинити дії з підготовки організації продажу майна незавершених будівництвом ЖК “Тихий центр” та ЖК “Зірковий” в межах ліквідаційної процедури ТОВ “Константа”;

- виключити майно незавершених будівництвом ЖК “Тихий центр” та ЖК “Зірковий” з ліквідаційної маси;

- ініціювати передачу незавершених будівництвом ЖК “Тихий центр” та ЖК “Зірковий” до власності територіальної громади м. Запоріжжя.

На ці вимоги отримана письмова відповідь ліквідатора від 08.08.2022р. № 02-01/35-11, в якій він повідомив про відсутність підстав задоволення вимоги.

Ліквідатор не погодився з виключенням недобудованих ЖК “Тихий центр” та ЖК “Зірковий”, жодним чином не обґрунтувавши відмову по суті.

Разом з тим, продаж недобудованих ЖК “Тихий центр” та ЖК “Зірковий” в ліквідаційній процедурі ТОВ “Константа” є незаконною ціллю, як такою, що не має правового обґрунтування. Зокрема, незаконність їх продажу встановлена постановами Верховного суду від 28.09.2021 р. у справі № 908/6167/15 (908/1258/20) про визнання недійсним результатів аукціону з продажу ЖК “Тихий центр”, від 05.10.2021р. у справі № 908/6167/15 (908/1348/20) про скасування реєстрації права власності на ЖК “Зірковий”, від 22.06.2022р. у справі № 331/3702/19 про передачу ЖК “Тихий центр” до власності територіальної громади м. Запоріжжя. Ключові обставини і висновки, встановлені цими рішеннями полягають в наступному:

- фінансування будівництва ЖК здійснювалось за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб;

- судами не встановлено, що ТОВ “Константа” фінансувало будівництва ЖК і виготовлення майна за власні кошти або зі своїх матеріалів;

- ТОВ “Константа” не є власником незавершених будівництв ЖК;

- інвесторам належать майнові права на нерухомість в цих ЖК та після закінчення будівництва саме вони мають отримати право власності на готову нерухомість;

- незавершені будівництвом ЖК не включаються до ліквідаційної маси і підлягають передачі до власності територіальної громади м. Запоріжжя за ініціативою арбітражного керуючого.

Вимога про виключення недобудованих ЖК зі складу ліквідаційної маси і передачу їх до комунальної власності ґрунтуються на ЗУ “Про місцеве самоврядування”, що зобов’язує органи місцевого самоврядування організувати завершення будівництва багатоквартирних житлових будинків, споруджуваних із залученням коштів фізичних осіб, у разі фінансової неплатоспроможності забудовників продовжувати таке будівництво (пп. 11 ч. 1 ст. 31 ЗУ “Про місцеве самоврядування”). З цією метою незавершені будівництвом житлові будинки передаються до комунальної власності територіальної громади без додаткових умов (стаття 42 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом”, ст. 62 КУзПБ).

Згідно імперативної норми ч. 1 ст. 42 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, об’єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Таким чином, незавершені будівництвом ЖК “Тихий центр” та ЖК “Зірковий” не включається до ліквідаційної маси ТОВ “Константа”, а згідно імперативної норми ч. 1 ст. 42 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передається до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” цей Закон регулює відносини, пов’язані з передачею об’єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об’єктів права комунальної власності у державну власність. А відповідно до ч. 3 ст. 1 цього закону передача у державну або комунальну власність об’єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

Таким чином, оскільки не встановлено іншого, до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності””.

Згідно ст. 2 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” об’єктами передачі є, зокрема, об’єкти житлового фонду, в тому числі незавершені будівництвом.

В Україні діє Класифікатор державного майна, затв. Наказом ФДМУ 15.03.2006 № 461, відповідно до якого будівлі і споруди житлового фонду можуть перебувати в недобудованому стані, при цьому перебуваючи у складі об’єктів житлового фонду. Згідно з цим класифікатором будівлі житлового фонду, що перебуваються в недобудованому стані належать до підкласу № 4100.2 цього класифікатора.

З цих підстав незавершені будівництвом житлові будинки відносяться до житлового фонду і можуть передаватись до комунальної власності в установленому законодавством порядку. В постанові ВС від 08.07.2021р. у справі Б-19/81-10 викладений висновок, згідно якому бездіяльність міської ради щодо прийняття об`єктів житлового фонду підприємства боржника до комунальної власності є протиправною, оскільки нормами Закону про банкрутство передбачено обов`язкове передання об`єктів житлового фонду, виявлених під час ліквідаційної процедури, до комунальної власності територіальних громад міста, при цьому, таке передання є безумовним, тобто відбувається без жодних додаткових умов.

Обов’язку ліквідатора передати об’єкти до комунальної власності кореспондує обов’язок органу місцевого самоврядування прийняти такі об’єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом. Ці обов’язки є чітко встановленими, а не дискреційними.

Точно такий же самий висновок викладений в постанові Верховного суду від 19 лютого 2019р. у справі № 5023/182/12.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Крім того, Верховним судом прийняте рішення, що безпосередньо стосується ЖК “Тихий центр”. Так, в постанові Верховного суду від 22 червня 2022 р. у справі № 331/3702/19 про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя незавершених будівництвом об’єктів житлового фонду за адресою вул. Фортечна, 3Б в м. Запоріжжя (ЖК “Тихий центр”) суд дійшов наступних висновків: “Закон України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” установлює обов’язок ліквідатора передати органу місцевого самоврядування об`єкти житлового фонду та комунальної інфраструктури, які не належать боржнику на праві власності.

Верховним Судом вже акцентувалась увага на обов’язку ліквідатора передати об’єкти незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади, який кореспондує обов’язку органу місцевого самоврядування прийняти такі об’єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом. Ці обов’язки є чітко встановленими, а не дискреційними.

Тобто, саме ліквідатор є суб’єктом ініціювання питання щодо передачі об’єктів незавершеного будівництва до власності територіальної громади”.

Це рішення Верховного суду прийнято безпосередньо щодо ЖК “Тихий центр”, але оскільки обставини будівництва ЖК “Зірковий” повністю тотожні обставинам будівництва, викладеним в рішенні Верховного суду стосовно ЖК “Тихий центр”, ці висновки Верховного суду повною мірою підлягають застосуванню і щодо ЖК “Зірковий”.

Отже, можемо однозначно і впевнено стверджувати, без жодних підстав для розумного сумніву у правильності зроблених висновків, що перспективи ЖК “Тихий центр” та ЖК “Зірковий” полягають виключно у передачі незавершених будівництвом цих ЖК до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Згідно ст. 4 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” передача об’єктів у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом. Згідно п. 51) ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” надання згоди на передачу об’єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об’єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об’єктів державної власності належить до виключної компетенції сільської селищної, міської ради. Відповідно ч. 2 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування” підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. А згідно п. 1) ч. 9 ст. 60 цього закону сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад інших об’єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.

Таким чином, передача об’єктів у комунальну власність територіальних громад відбувається шляхом прийняття рішення відповідною радою про надання згоди на прийняття об’єктів та їх фактичної передачі. Процедура передачі врегульована Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ, та організацій, затвердженого ПКМУ від 06.11.1995 № 891, та Положенням про порядок передачі об’єктів права державної та комунальної власності, затвердженого ПКМУ від 21.09.1998 № 1482.

Згідно, ч. 2 ст. 4-1 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” ініціатива щодо передачі об’єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об’єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно: 1) від органів, визначених статтею 3 цього Закону. 2) підприємств, на балансі яких перебувають ці об’єкти.

В свою чергу ініціювати передачу об’єктів до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя вимагає від ліквідатора імперативна норма ст. 42 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. 62 КУзПБ, про що зрештою і йдеться в постанові Верховного суду у справі 331/3702/19.

Правова позиція позивача по первісним позовним вимогам.

1) висновки, що свідчать про відсутність майнових прав у позивача за первісним позовом. Позов обґрунтований тим, що звернення позивача до суду з грошовими вимогами до боржника в процедурі банкрутства не є підставою для припинення майнових прав. В підтвердження своєї позиції позивач посилається на практику Верховного суду, вдаючись до відвертого маніпулювання, про що слушно звертає увагу відповідач у своєму відзиві

Зі свого боку добавлю наступне. Згідно сталої правозастосовної практики ВС релевантною є практика у справах із тотожними або подібними предметом і підставами позову.

Тому висновки Верховного суду, викладені в постановах № 908/1258/20, 908/1348/20, 916/4644/15 є не релевантними.

Зокрема, в даній справі предметом позову є визнання майнових прав інвесторів, в той час як у справі № 908/1258/20 предметом позову є скасування результатів електронного аукціону, а у справі 908/1348/20 - скасування реєстрації права власності на ОНБ. Жодних висновків щодо збереження майнових прав за інвесторами, що звернулись з грошовими вимогами в процедурі банкрутства суд не робив.

У справі № 916/4644/15 суд вирішував питання про можливість звернення інвесторів будівництва з грошовими вимогами в процедурі банкрутства і дійшов висновку про таку можливість. Разом з цим суд НЕ виснував, що інвестори, що звернулись з грошовими вимогами у справі про банкрутство одночасно зберігають за собою майнові права на квартиру.

На думку третьої особи, після звернення з грошовими вимогами у справі про банкрутство вимога інвестора зобов’язально-речового характеру (майнове право) трансформується у грошову.

Велика Палата Верховного суду у справі № 916/4644/15 дійшла висновку, що інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмета й цілей інвестування (договору про спільну діяльності, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном), а отже, передбачає як грошові, так і майнові права (обов’язки) його сторін.

Тому у цій справі ВПВС дійшла висновку, що власники майнових прав на об’єкт будівництво вправі звертатись з грошовими вимогами до забудовника у справі про його банкрутство, трансформуючи майнові права у грошову вимогу. Але підставою для такої трансформації є лише дії самого кредитора, який фактом пред’явлення грошової вимоги здійснює волевиявлення щодо зміни зобов’язально-речового правовідношення у грошове.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа вільно на власний розсуд обирає спосіб захисту порушеного права з-поміж передбачених ст. 16 ЦК України, зокрема особі належить право стягнення коштів за невиконане зобов’язання або права вимагати виконання зобов’язання в натурі.

Таким чином власник майнових прав самостійно розпоряджається належним йому правом і здійснює право на захист: або здійснити волевиявлення на заміну зобов’язально-речового правовідношення грошовим шляхом пред’явлення грошових вимог у справі про банкрутство. Або залишитись у зобов’язально-речових відносинах і вимагати виконання зобов’язання в натурі.

Зміст заяв про визнання грошових вимог, заявлених кредиторами-інвесторами в процедурі банкрутства свідчить про виникнення саме грошових вимог до боржника.

Отже, звертаючись з грошовими вимогами в процедурі банкрутства кредитори забудовника - інвестори, трансформують належні їм за відповідними інвестиційними договорами зобов’язально-речові вимоги в грошові. Відтак, з моменту визнання грошових вимог і включення їх до реєстру кредиторів майнові права на частини нерухомості припиняються, замість них виникають грошові вимоги. І це, нагадую, було власним вибором інвесторів.

Єдиною справою, де предмет позову тотожний предмету позову у справі, що розглядається, є справа 1522/16455/12. Але обставини цієї справи докорінно відрізняється від нашої.

У цій справі розглядались позовні про визнання права власності на майнові права до забудовника, проти якого порушена справа про банкрутство, але інвестори якого не звертались з грошовими вимогами до боржника в процедурі банкрутства. ВПВС погодилась з рішенням судів попередніх інстанцій, які позов задовольнили. Тобто банкрутство забудовника не стало на перешкодило визнати за позивачами право власності на майнові права. Але ці інвестори не звертались з грошовими вимогами до боржника.

Таким чином, банкрутство забудовника дійсно само по собі не є підставою припинення майнових прав, якщо тільки сам власник не вирішить інакше і не здійснить волевиявлення змінити зобов’язально-речові відносини у грошові, звернувшись з грошовими вимогами у справі про банкрутство, що і було зроблено позивачами.

На останок, змушений нагадати суду про його власний висновок, викладений в рішенні суду у справі № 908/6167/15 (908/1258/20):

Судом не приймаються доводи позивачів щодо того, що у позивачів виникло право очікування (обмежене речове право, яке засвідчує правомочність отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому і є складовою частиною майна, як об`єкта цивільних прав), оскільки ухвалами суду від 23.03.2016 та 07.04.2016 визнано грошові вимоги кредиторів - позивачів у даній справі.

1-1) документальна недоведеність наявності майнових прав:

Заперечуючи про об’єднання позовів позивач та його представник стверджує, що це неможливо з огляду на різні підстави виникнення майнових прав, додаючи до позовів договори інвестування, які замовник будівництва укладав окремо з кожним інвестором

Отже позивач стверджує, що підставою виникнення є договори, які він вважає діючими, а не мирова угода (як єдина підстава виникнення майнових прав для всіх інвесторів), яка навіть не додана до позовної заяви.

Разом з цим дія індивідуальних договорів інвестування була припинена шляхом новації. Таким чином, позивач обґрунтовує дійсність майнових прав нечинними на час розгляду справи договорами, в той час як дійсний документ всупереч вимогам ГПК до позовної заяви не доданий.

Отже у задоволенні позову необхідно відмовити лише в силу самого факту недоведеності.

2) висновки, що свідчать про неефективність обраного позивачем засобу правового захисту.

Дійсною метою та підставою звернення з позовом, як неодноразово стверджувала представниця позивача Скрима В.А взагалі, і вказано в позовній заяві зокрема, є намагання зареєструвати спеціальне майнове право, підставою для реєстрації якого на хибну думку позивача та його представниці є рішення суду про визнання майнових прав.

Оскільки спір не пов’язаний з порушенням майнових прав, а його підставою є неможливість здійснення їх державної реєстрації.

Водночас Велика Палата Верховного Суду (зокрема, постанова від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19) неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту, який не призведе до реального поновлення позивача в правах, є підставою для відмови в задоволенні позову як такого, що є неефективним.

Як сам стверджує позивач та його представниця, характер порушення прав позивача не пов’язаний з їх оспоренням або невизнанням відповідачем, а підставою позовних вимог насправді є відмова державного реєстратора зареєструвати майнові права позивача. При цьому, на хибну думку позивача, рішення суду про визнання майнового права, є підставою для здійснення державної реєстрації майнового права.

Але це зовсім не так. Тому рішення суду не призведе до бажаних позивачем наслідків, що є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки спосіб захисту є неналежним.

Спірні відносини регулюються Законом України “Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”.

Згідно п. 2 ст. 21 Закону № 2518-IX дія цього Закону поширюється на об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості, які є складовими частинами об’єкта незавершеного будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуте після набрання чинності цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією частиною. За рішенням замовника будівництва дія цього Закону може бути поширена на об’єкти будівництва та їх складові частини, які після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта стануть самостійними об’єктами нерухомого майна (квартира, гаражний бокс, інше житлове або нежитлове приміщення, машиномісце тощо), право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до набрання чинності цим Законом, у порядку (у тому числі в частині передачі таких об’єктів в іпотеку) та з урахуванням особливостей, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідна процедура врегульована Порядком поширення дії Закону України “Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому” на об’єкти будівництва та їх складові частини, які після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта стануть самостійними об’єктами нерухомого майна (квартира, гаражний бокс, інше житлове або нежитлове приміщення, машино-місце тощо), право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до набрання чинності зазначеним Законом, затв. ПКМУ № 596 від 13.06.2023р. (надалі - порядок).

Згідно п. 16 Порядку:

Прийняття рішення про поширення дії Закону на об’єкти будівництва (їх складові частини), право на виконання будівельних робіт щодо яких набуте до набрання чинності Законом, здійснюється замовником через подання заяви щодо державної реєстрації:

- права інвестора - на об’єкти будівництва (їх складові частини), щодо яких вчинено правочини, які передбачають право на отримання об’єкта будівництва (його складових частин) у власність після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, до прийняття рішення про поширення дії Закону;

- спеціального майнового права - на майбутні об’єкти нерухомості, щодо яких не вчинено правочини, які передбачають право на отримання об’єкта будівництва або його складових частин у власність після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, до прийняття рішення про поширення дії Закону.

Тому висную наступне.

По-перше, як вже зазначалось, прийняття рішення про поширення дії цього закону на “старі” об’єкти будівництва є правом, а не обов’язком замовника будівництва, тому наразі взагалі відсутні обставини, що дозволяли б поширити дію закону на об’єкти будівництва боржника, зокрема, шляхом прийняття рішення про реєстрацію прав на майбутній об’єкт нерухомості.

По-друге, і це найголовніше. Реєстрація не стане ефективним правовим захистом, на який сподіваються інвестори, звертаючись з цим позовом.

Уважний читач побачив, що Порядок розмежовує вид прав, що реєструються на підставі цього порядку. А саме, на об’єкти або їх складові частини, що вже продані до прийняття рішення про поширення дії закону, передбачена реєстрація права інвестора, а на об’єкти, які ТОВ “Константа” ще не продала - передбачена реєстрація саме спеціального майнового права.

Тому компетентному фахівцю не важко зробити висновок, що на підставі Порядку інвестори, які вже придбали свої квартири до прийняття Закону, можуть правомірно розраховувати лише на реєстрацію права інвестора, а не спеціального майнового права. В свою чергу, право інвестора - це химера, яка не гарантує нічого. Чому? А ось чому.

Згідно п. 3 Порядку, Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право інвестора мають інформаційний характер та відображаються лише станом на дату державної реєстрації права інвестора вперше. Подальший перехід права інвестора не підлягає державній реєстрації. Правочини щодо об’єктів будівництва (його складових частин), щодо яких зареєстровано право інвестора, вчиняються з урахуванням пункту 7 статті 21 Закону. Право інвестора не надає пріоритет особі у разі виникнення спорів щодо майнових прав.

То який практичний сенс визнання судом права власності на майнові права, якщо позивачі все одно не отримують бажаний результат у вигляді гарантій їх прав, на який вони розраховують?

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд позбавлений процесуальної можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від потенційних негативних дій учасників відносин у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.

Цей висновок повною мірою узгоджується з міжнародним правовим регулюванням та правозастосуванням. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі.

Отже, “ефективний засіб правого захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. 2-1) Визнання майнових прав без забезпечення можливості їх державної реєстрації є неефективним способом правового захисту.

В разі відчуження недобудов, які обтяжені майновими правами інвесторів (неважливо, чи на аукціоні, чи шляхом передачі до комунальної власності) добросовісність їх набувачів буде визначатись, чи вони знали або могли знати про обтяження недобудов майновими правами інвесторів (ст. 388 ЦК України).

Лише рішення суду саме по собі не забезпечує такої обізнаності у набувачів, оскільки про рішення суду відомо лише сторонам спору, тому набувачі бути визнані добросовісними.

Обов’язковість речових прав у відносинах з третіми особами вони можуть набути лише через їх державну реєстрацію.

Згідно пп. 1) ч. 1 ст. 2 закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пп. 2) ч. 1 ст. 3 цього закону однією з засад реєстрації прав є її обов’язковість. З цих підстав в ч. 3 ст. 3 цього закону встановлено, що Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Але оскільки державна реєстрація неможлива апріорі (відсутність відомостей в ЄДЕССБ про речові права на земельну ділянку) то саме по собі визнання права без його реєстрації не призведе до захисту прав інвесторів, на який вони розраховують у випадку відчуження недобудов на аукціоні чи в зв’язку з передачею до комунальної власності.

Натомість є альтернативна можливість належного захисту у випадку відчуження недобудов, а саме шляхом державної реєстрації обтяжень майнових прав як рухомого майна в реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно ст. 9 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відомості про предмет обтяження в реєстрі обтяжень рухомого майно містить заборону відчуження. Отже продаж майна буде суперечити ст. 9 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Згідно ст. 10 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Оскільки реєстр обтяжень рухомого майна містить умови про обтяження майна, будь-який набувач не буде вважатись є добросовісним набувачем відповідно до ст. 388 ЦК України, і відповідно, не набуває право власності на нього. В той час, якщо обтяження майнових прав як рухомого майна не буде зареєстроване в реєстрі, набувач недобудов буде вважатись добросовісним.

Крім того, наявність обтяжень в реєстрі рухомого майна унеможливить реєстрацію права власності в реєстрі нерухомого майна в майбутньому після закінчення будівництва і виникнення права власності на нерухоме майно. Це витікає із наступного.

Згідно абз. 2 пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затв. ПКМУ № 1127, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід’ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Оскільки реєстр обтяжень рухомого майна - це державний реєстр, то реєстратор нерухомого майна зобов’язаний керуватися його відомостями. І в разі звернення особи за реєстрацією того ж самого майна, на яке попередньо зареєстроване обтяження в реєстрі рухомого майна, але за іншою особою, то в реєстрації має бути відмовлено. Якщо ж реєстратор не виконає цей обов’язок, і зареєструє право власності, то обтяжувач оскаржить законність такої реєстрації в судовому порядку і виграє справу.

Заява про застосування позовної давності за первісними позовними вимогами.

Порушення прав позивача, яким він обґрунтовує підстави звернення до суду, полягає в тому, що станом на 31.12.2016 (встановлений мировою угодою граничний строк передачі квартир у власність інвесторам) року відповідач не виконав свої зобов’язання.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався 31.12.2016, а відтак з 01.01.2017 почав свій перебіг строк позовної давності.

У спірних відносинах відсутні обставини, що впливають на перебіг строку позовної давності, зокрема ті, що є підставою для його зупинення або переривання. Згідно ч. 1 ст. 41 КУзПБ, - Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Визнання права власності, що предметом позову це не грошова, а речова вимога, на яку не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. І це логічно, оскільки за процедурою банкрутства задовольняються лише грошові вимоги.

Відтак порушення процедури банкрутства щодо боржника не стало підставою для зупинення строку давності за речовою вимогою позивача про визнання права власності.

Обставини, що перешкоджали б позивачеві звернутись з позовом також відсутні, а тому підстав застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України не має.

Таким чином, строк позовної давності сплив 01.01.2020 і це є підставою для відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 267 ЦК України просить застосувати до відносин у справі строк позовної давності.

Просить зобов’язати відповідача зареєструвати майнове право на частини нерухомості, що є предметом спору в первісних позовних вимогах, звернувшись з відповідною заявою до державного реєстратора, і зобов’язати відповідача передати таке майнове право на частини нерухомості у складі об’єкту незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Позивач за первісним позовом проти заяви Щолкіна М.В. заперечив з підстав, вказаних у відзиві (вх. № 17501/08-08/24 від 05.09.2024). Вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У заяві Щолкіна М.В вся аргументація зводиться просто до незгоди з позовними вимогами первісного позивача. Представник Щолкіна М.В. вдається до аналізу чинного законодавства надаючи свої пропозиції щодо “шляхів захисту прав позивача за первісним позовом», натомість не розуміючи правову природу “Позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору”. У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як “право очікування”, яке є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18), у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” (у редакції, чинній на момент укладання Договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Інвестиційною діяльністю, згідно із статтею 2 Закону України “Про інвестиційну діяльність” (у редакції, чинній на момент укладання Договору), є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Частиною п'ятою статті 7 вказаного Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

За змістом зазначених норм отримання прибутку інвестором, яким у даному випадку є первісний позивач, досягається саме внаслідок володіння, користування і розпорядження об'єктами та результатами інвестицій. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Факт виконання первісним Позивачем своїх зобов’язань щодо оплати вартості майнових прав на квартири встановлено Мировою угодою від 29.05.2012 і згодом відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 07.04.2016 № 908/6167/15, якою затверджено реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів включені до реєстру та визнано конкурсним кредиторам у справі у розмірі вартості об’єктів незавершеного будівництва.

Таким чином, Позивач вирішив реалізувати свої права на об’єкт інвестування шляхом визнання майнового права в судовому порядку, обраний ним спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним, універсальним і застосовним до спірних правовідносин. Спосіб захисту права власності, передбачений статтею 392 ЦК України, є таким, що найбільш повно відновлює порушені права позивача.

Щолкін М.В. взагалі не обґрунтував які підстави дають визнати майнові права , що належать інвесторам, за ТОВ “Константа”. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція “майна” в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності”, а відтак і “майном” (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі “Броньовські проти Польщі”, заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі “Сук проти України”, заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ “Фон Мальтцан та інші проти Німеччини” від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Ініціатива щодо передачі об’єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування(стаття 3 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”) Завданням національного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справа № 752/19622/190 від 9 лютого 2022 року). Житлові комплекси споруджувалися за рахунок інвестування коштів фізичних осіб. Таким чином інвесторами - кредиторами наразі обраний ефективний спосіб захисту, а саме визнання за кредиторами майнових прав. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України). Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Таким чином, Щолкін М.В. не обґрунтував яке його конкретне право порушено внаслідок не вчинення передачі до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя майнових прав та яким чином воно буде поновлено внаслідок вчинення таких дій. ( аналогічний висновок зроблений Верховним судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/19622/190 від 9 лютого 2022 року).

Щолкін М.В. посилається на постанову Верховного суду від 22.06.2022 р. № 331/3702/19 здійснюючи тлумачення на власну користь зазначаючи що Верховний суд зробив висновок щодо необхідності передачі до комунальної власності ЖК “Тихий центр”, при цьому слід зауважити що даним рішенням лише ще раз зроблено висновок щодо визначення суб’єкта який повинен ініціювати передачу до комунальної власності спірні об’єкти. Третя особа навмисно намагається заплутати суд видаючи свої висновки за висновки суду. Стосовно посилання на висновки постанови Верховного суду від 19.02.2019 року № 5023/182/12 слід зазначити , що скаржниця знову здійснює тлумачення висновків суду за своїм суб’єктивним поглядом. В даній постанові спірними об’єктами були гуртожитки, тобто об’єкти житлового фонду, безпідставно застосовувати висновки до нашої справи де йдеться про об’єкти незавершеного будівництва яке здійснювалось за кошти фізичних осіб-інвесторів і права яких наразі ніяким юридичним чином не захищені. Отже слід виходити в кожному випадку з фактичних обставин.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 165 Господарського процесуального кодексу України просить врахувати всі доводи викладені у відзиві та відмовити у задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у повному обсязі.

Третя особа Тіханкова Т.А. проти заяви Щолкіна М.В. заперечила з підстав, вказаних у відзиві від 05.09.2024.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов’язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Концепція “майна” в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному праві: певні інші права та інтереси, які становлять активи, також можуть вважатися “правом власності”, а відтак і “майном”. Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Позивач звернувся із заявою про визнання його майнових прав, які можна розглядати як очікування на майно в майбутньому, після завершення будівництва. При цьому законодавство не містить заборон щодо захисту порушення права таким чином.

Ухвалою від 27.01.2016 порушено провадження у справі № 908/6167/15 про банкрутство ТОВ “Константа”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ “Константа” оприлюднено 01.02.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Розглядаючи справу № 908/6167/15 у попередньому засіданні 07.04.2016 суд установив, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.05.2012 у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 про банкрутство ТОВ “Константа” затверджено мирову угоду (надалі за текстом - “Мирова угода”) між боржником та кредиторами з урахуванням заяв представника боржника та розпорядника майна, клопотань кредитора Мальованого М.М., представника кредитора Онишко Н.В. та представника кредитора Расторгуєва О.В., провадження у справі припинено, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 12.08.2010 року у зазначеній справі.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою; у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Матеріалами справи підтверджуються та судом установлено обставини звернення до місцевого господарського суду фізичних осіб-вкладників, кошти яких залучалися боржником для фінансування будівництва житлових комплексів “Зірковий” та “Тихий центр” у місті Запоріжжя, зі заявами про визнання кредиторами боржника з грошовими вимогами, що виникли у зв’язку з невиконанням боржником умов мирової угоди від 29.05.2012, укладеній у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11 про банкрутство ТОВ “Константа”.

Пунктами 3.1., 4.3., 7.4. Мирової угоди визначено, що з моменту набрання нею чинності всі грошові зобов’язання боржника перед кредиторами, які випливають з підстав, зазначених в пред’явлених кредиторами заявах про грошові вимоги до боржника, припиняються відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація); одночасно у боржника виникають перед кредиторами зобов’язання, передбачені цією мировою угодою; до закінчення терміну відстрочки виконання зобов’язань боржник зобов’язується передати покупцям (кредиторам-фізичним особам другої черги задоволення вимог) право власності на квартири, нежитлові приміщення та автопаркінги у житлових комплексах “Зірковий” та “Тихий центр”; у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою; у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Судом установлено, що пунктами 3.1., 4.3., 7.4. Мирової угоди визначено, що з моменту набрання нею чинності всі грошові зобов’язання боржника перед кредиторами, які випливають з підстав, зазначених в пред’явлених кредиторами заявах про грошові вимоги до боржника, припиняються відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація); одночасно у боржника виникають перед кредиторами зобов’язання, передбачені цією мировою угодою; до закінчення терміну відстрочки виконання зобов’язань боржник зобов’язується передати покупцям (кредиторам-фізичним особам другої черги задоволення вимог) право власності на квартири, нежитлові приміщення та автопаркінги у житлових комплексах “Зірковий” та “Тихий центр”; зокрема, передати позивачеві фактично оплачену площу житлового приміщення у розмірі 116 (сто шістнадцять) квадратних метрів у трикімнатній квартирі номер 137, в житловому комплексі “Зірковий” по вул. вул. Бородинська, буд. 24 А та одне парко місце в автопаркінгу б/н за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 24 А.

Також, судом установлено, що станом на момент проведення у справі про банкрутство № 908/6167/15 попереднього судового засідання від 07.04.2016 умов зазначеної Мирової угоди боржником перед кредиторами другої черги - фізичними особами щодо передачі їм квартир виконано не було.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про визнання вимог фізичних осіб - кредиторів, заявлених у дану справу про банкрутство № 908/6167/15 в обсягах, визначених умовами невиконаної боржником Мирової угоди, з віднесенням їх до другої черги задоволення реєстру вимог кредиторів, у т.ч. позивача у даній справі. Зокрема, судом задоволено заяву Квак О.І. (вх. 09-06/5182 від 01.03.2016) та визнані вимоги  позивача у сумі 410 376, 56 грн. (410 376, 56 грн. - 2-га черга задоволення вимог).

Зазначені висновки підтверджені Постановою Вищого господарського суду від 04.10.2016 по справі № 908/6167/15.

Постановою господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 у справі № 908/6167/15 припинено процедуру розпорядження майном, визнано ТОВ “Константа” банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Комарову Анжеліку В’ячеславівну.

Ліквідатором Комаровою А.В. 22.05.2018 в межах ліквідаційної процедури відповідно до норм статті 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” видано наказ про створення комісії, в тому числі з представників кредиторів, щодо проведення інвентаризації. Комісією у зазначеному складі згідно інвентаризаційного опису № 3 від 06.07.2018 та від 20.07.2018 установлено, що на балансі ТОВ “Константа” обліковуються: “Об’єкт незавершеного будівництва Бородинський - Зоряний, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська - 24-А (надалі за текстом - “об’єкт 1”).

Матеріалами справи підтверджується, що для розташування багатоповерхового житлового комплексу по вул. Бородинська - пров. Зірковий у м. Запоріжжя на підставі договору від 13.11.2006 № 040626100984 Запорізькою міською радою надано ТОВ “Константа” земельну ділянку загальною площею 0,6392 га з кадастровим номером 2310100000:04:032:0237. Договір оренди земельної ділянки укладено на десять років.

18.10.2012 ТОВ “Константа” отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЗП 11412193187 від 18.10.2012.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про іпотеку” об’єкт незавершеного будівництва - об’єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Обсяги виконаних робіт на об’єкті 1 - 97 733 710, 07 грн. (залізобетонний каркас до 16, 15, 14 поверху, трьох під’їзного будинку).

У постанові Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1258/20) за позовом 1. Фізичної особи Мостового Валерія Олександровича; 2. Фізичної особи Франчук Олени Олегівни; 3. Фізичної особи Кравець Ганни Михайлівни; 4. Фізичної особи Олійника Олександра Володимировича; 5. Фізичної особи Васильченко Лілії Володимирівни; 6. Фізичної особи Біскупського Віктора Григоровича до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа”; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропродовольчий ринок “Європейський” щодо визнання недійсним результату аукціону зробив висновок, що відповідно до статті 331 ЦК України, до завершення будівництва особа вважається власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Отже, ТОВ “Константа” не мала права здійснювати продаж майна, розташованого за адресою місто Запоріжжя, вул. Грязнова, 3Б як “об’єкт незавершеного будівництва”, який, як і об’єкт 1 був включений до ліквідаційної маси відповідача.

Також, ним зроблені висновки (п. п. 79-90 Постанови), що право продажу об’єкта будівництва виникає з моменту завершення будівництва об’єкта і у випадках, передбачених законом, з моменту державної реєстрації.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4, 5 ЦПК України).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 року (далі - Конвенція), закріплено право на справедливий суд.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція “майна” у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися “правом власності”, а відтак і “майном” (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі “Броньовські проти Польщі” (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі “Сук проти України”, заява № 10972/05, пункт 74 рішення ЄСПЛ “Фон Мальтцан та інші проти Німеччини” від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об’єктами права власності можуть бути у тому числі “легітимні очікування” та “майнові права” (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі “Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії” (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою суду від 23.03.2016 визнано конкурсними кредиторами у справі (з вимогами) фізичну особу Біскупського В.Г. у сумі 479 249, 20 грн. (2-га черга задоволення вимог), фізичну особу Мостового В.О. у сумі 811 319, 51 грн. (2-га черга задоволення вимог); 125, 00 грн. (4-та черга задоволення вимог).

Ухвалою суду від 07.04.2016 визнано конкурсними кредиторами у справі (з вимогами) фізичну особу Кравець Г.М. у сумі 434 865, 60 грн. (2-га черга задоволення вимог), фізичну особу Олійник О.В. у сумі 709 951, 10 грн. (709 826, 10 грн. - 2-га черга; 125, 00 грн. - 6-та черга задоволення вимог), фізичну особу Васильченко Л.В. у сумі 390 028, 50 грн. (390 028, 50 грн. - 2-га черга задоволення вимог), фізичну особу Франчук (Виноградова) О.О. у сумі 467 408, 00 грн. (2-га черга задоволення вимог).

Предметом продажу на аукціоні був недобудований житловий будинок літ. Б, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фортечна (стара назва Грязнова), 3-Б, тому відповідно до вимог статті 1 та частини 5 статті 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, у позивачів виникло право очікування на житло.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що у позивачів не виникло право очікування (обмежене речове право, яке засвідчує правомочність отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому і є складовою частиною майна, як об’єкта цивільних прав), оскільки ухвалами суду від 23.03.2016 та 07.04.2016 визнано грошові вимоги кредиторів - позивачів у даній справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.10.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1348/20) за позовом Фізичної особи Габуєвої Тетяни Олегівни до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа”; 2) Департаменту реєстрації послуг Запорізької міської ради про скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису щодо права власності № 3219 від 17.10.2012, дійшов висновку, що ТОВ “Константа“ було порушено порядок проведення державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва по вул. Бородинська, 24 а, м. Запоріжжя, зокрема, п. 74 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки дозвіл на виконання будівельних робіт № ЗП11412193187 від 18.10.2012 був виданий після реєстрації такого права власності ТОВ “Константа” на об’єкт незавершеного будівництва, недобудований житловий будинок, реєстраційний номер майна 37914218, що знаходиться за адресою: вул. Бородинська, 24-А, м. Запоріжжя. Також судом, установлено, що фінансування будівництва (об’єкт 1) здійснювалось за рахунок фізичних і юридичних осіб (пункт 14.9. постанови). Відтак, відповідно до частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України особи, які здійснювали фінансування будівництва можуть вважатися власниками матеріалів і обладнання, які використовують в процесі будівництва. У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що боржником здійснювалось фінансування незавершеного будівництва і виготовлення (створення) речі за власні кошти і що річ виготовлена (створена) ним зі своїх матеріалів.

Також, ним зроблені наступні висновки (п. п. Постанови 29-41, 63).

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об’єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про іпотеку” об’єкт незавершеного будівництва - об’єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Згідно статті 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

За змістом частини 2 статті 5 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестори - суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність” за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

За частиною 5 статті 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об’єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Порядок набуття права власності на новостворене майно та об’єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Одночасно частиною 3 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Отже, суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку, що реєстраційний запис про право власності ТОВ “Константа” на об’єкт незавершеного будівництва, що знаходиться по вул. Бородинській, 24-А, у м. Запоріжжя не порушує майнове право “право очікування” Габуєвої Тетяни Олегівни отримати право власності на нерухоме майно, розташоване у цій недобудові, як власника майнових прав на квартиру № 136 житлової частини в житловому комплексі по вул. Бородинська, 24-А.

Ліквідатором Комаровою Анжелікою В’ячеславівною 17.12.2021 видано наказ № 2 про створення інвентаризаційної комісії, в тому числі з представників кредиторів, щодо проведення інвентаризації. Доручено інвентаризаційній комісії внести зміни до інвентаризаційних описів № 3 від 06.07.2018 та 4 від 20.07.2018 у відповідності до прийнятих постанов Верховного суду від 28.09.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1258/20) та від 05.10.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1348/20).

Згідно інвентаризаційного опису № 1 від 22.12.2021 найменування об’єкту 1 викладено як “Будівельні матеріали (залізобетонний каркас до 16, 15, 14 поверху, трьох під’їзного будинку) в складі недобудованого житлового будинку літ. А-14, 16, що складають об’єкт незавершеного будівництва Бородинський - Зоряний, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 24-А”, рік будівництва - 2006, Стан: неможливо використовувати за призначенням. Матеріал: моноліт залізобетон. Загальна площа (площа забудови, основи): 2883 кв. м. Площа земельної ділянки, га: 0,6392. Кількість поверхів: 16. Кімнат/Приміщень: неможливо встановити. У зв’язку із тим, що об’єкт не зданий в експлуатацію і відсутні внутрішні стіни, тому кількість приміщень неможливо визначити. Потребує добудови для використання за призначення, відсоток готовності неможливо визначити. Функціональне призначення будівництва - житлова нерухомість. Відомості про земельну ділянку, на якій розташована будівля, споруда: перебувала в орендному користуванні. Кадастровий номер: 2310100000:04:032:0237 на 10 років у ТОВ “Константа” на підставі договору оренди земельної ділянки від 13.11.2006, укладеного між ТОВ “Константа” (Орендар) та Запорізькою міською радою (Орендодавець). Станом на сьогодні за вказаним договором оренди строк оренди закінчився, але акт повернення земельної ділянки не підписаний.

Обсяги виконаних робіт не змінились: на об’єкті 1 - 97 733 710, 07 грн. (залізобетонний каркас до 16, 15, 14 поверху, трьох під’їзного будинку).

Ухвалою суду від 18.02.2022 зокрема, припинено повноваження ліквідатора ТОВ “Константа” арбітражного керуючого Комарової Анжеліки В’ячеславівни. Призначено ліквідатором ТОВ “Константа” арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

Ухвалою суду від 10.07.2023 суд, зокрема, припинив повноваження тимчасово виконуючого обов’язки ліквідатора Гусара Івана Олексійовича. Призначив ліквідатором арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Зобов’язав ліквідатора - вжити заходи із завершення ліквідаційної процедури, надати звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, документи, що підтверджують проведення ліквідаційної процедури у строк до 10.01.2024.

Ліквідатором Кучаком Ю.Ф. до суду подані пояснення з викладеною позицією відносно майнових прав кредиторів (інвесторів) серед яких є і позивач (вх. № 16/19/08-08/23 від 27.07.2023). Арбітражний керуючий заперечує проти передання майнових прав позивачу, зазначаючи, що у позивача виникли грошові вимоги і тому він не може одночасно заявляти вимогу про визнання майнових прав. Крім того вказує, що взагалі об’єкт незавершеного будівництва не існує, а має лише статус будівельних матеріалів, а тому відсутні підстави щодо визнання будь-якого речового права щодо нібито неіснуючого об’єкту нерухомого майна. Позивач вважає, що зазначена позиція грубо порушує майнові права позивача, що стало підставою для звернення з позовом до суду з метою захисту своїх майнових прав, які порушує відповідач.

Ухвалою від 22.03.2024 зокрема, припинено повноваження тимчасово виконуючого обов’язки ліквідатора ТОВ “Константа” арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Призначено ліквідатором ТОВ “Константа” арбітражного керуючого Потупало Наталію Ігорівну.

Станом на 26.02.2025 арбітражний керуючий Потупало Н.І. продовжує виконувати повноваження ліквідатора.

Станом на 26.02.2025 у суду відсутні відомості стосовно реєстрації поданої замовником декларації про готовність об’єкта 1 до експлуатації та включення його до об’єктів житлового фонду.

Станом на 26.02.2025 об’єкт 1 ліквідатором не реалізований та знаходиться у ліквідаційній масі банкрута. Погашення грошових вимог позивача, як і інших кредиторів у справі згідно вимог Кодексу України не проводилось.

Враховуючи встановлені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню. Слід визнати за Кваком Олександром Івановичем (вул. Дніпровські пороги, буд. 15, кв. 14, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний номер 2307804794) майнові права на двокімнатну квартиру номер 67, загальною площею відповідно до проекту - 82 (вісімдесят два) квадратних метрів, розташованої на 13 (тринадцятому) поверсі житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 24 А (двадцять чотири “А”).

Розглянувши позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимог на предмет спору Щолкіна М.В. (вх. № 600/08-07/24 від 05.03.2024) суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу врегульовано нормами статті 49 ГПК України.

Відповідно ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об’єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов’язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об’єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов’язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб’єктивне право позивача за первісним позовом.

Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об’єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов’язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.

Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об’єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об’єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору за позовом Квака О.І. до Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” є визнання за позивачем майнових прав на двокімнатну квартиру номер 67, загальною площею відповідно до проекту 82, 00 кв.м., розташованої на 13 поверсі житлового будинку за будівельною адресою: житловий будинок що будується в житловому комплексі “Зірковий” , по вулиці Бородинська, 24А-пров. Зірковий, в м. Запоріжжі,  предмет спору за позовом Щолкіна М.В. до ТОВ “Константа” - зобов’язати відповідача зареєструвати майнове право на частини нерухомості, що є предметом спору в первісних позовних вимогах, звернувшись з відповідною заявою до державного реєстратора, і зобов’язати відповідача передати таке майнове право на частини нерухомості у складі об’єкту незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Судом установлено, що пунктами 3.1., 4.3., 7.4. Мирової угоди визначено, що з моменту набрання нею чинності всі грошові зобов’язання боржника перед кредиторами, які випливають з підстав, зазначених в пред’явлених кредиторами заявах про грошові вимоги до боржника, припиняються відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація); одночасно у боржника виникають перед кредиторами зобов’язання, передбачені цією мировою угодою; до закінчення терміну відстрочки виконання зобов’язань боржник зобов'язується передати покупцям (кредиторам-фізичним особам другої черги задоволення вимог) право власності на квартири, нежитлові приміщення та автопаркінги у житлових комплексах “Зірковий” та “Тихий центр”; зокрема, передати Щолкіну Миколі Володимировичу квартиру № 136 площею 232, 30 кв. м. у житловому комплексі “Тихий центр”. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою; у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою. Тобто, у Щолкіна М.В. наявні майнові права на квартиру № 136 площею 232, 30 кв. м. у житловому комплексі “Тихий центр”.

Станом на 26.02.2025 умов зазначеної Мирової угоди боржником перед кредиторами другої черги - фізичними особами щодо передачі їм квартир, у т.ч. перед Щолкіним М.В., виконано не було. Позивач Щолкін М.В у справу № 908/6167/15 з кредиторськими вимогами після відкриття провадження у справі не звертався.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 № 908/6167/15 апеляційну скаргу Габуєвої Тетяни Олегівни на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/6167/15 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.11.2023 у справі № 908/6167/15 залишено без змін. Предметом апеляційного розгляду є встановлення або спростування наявності у ліквідатора обов’язку з передачі у комунальну власність майна, будівництво якого інвестувалося кредиторами у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд у зазначеній Постанові дійшов до висновку, що положення частини тринадцятої статті 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і частини сьомої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, зважаючи на вимоги Законів України “Про приватизацію державного житлового фонду” і “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, визначають обов’язок ліквідатора щодо передачі у комунальну власність саме державного майна або майна, спорудженого за рахунок коштів державного бюджету, чи то об’єктів комунальної інфраструктури, яким володіє боржник у справі про банкрутство.

Водночас матеріали справи не містять доказів належності спірного майна до об’єктів державного житлового фонду, до об’єктів права державної власності або об’єктів, споруджених за рахунок коштів державного бюджету, чи то до об’єктів комунальної інфраструктури. Тобто відсутні докази належності спірного майна до об’єктів, які згідно з імперативними нормами права вищезазначених нормативно-правових актів підлягають безумовній передачі до комунальної власності у разі банкрутства товариства. Встановленими обставинами у справі спростовуються твердження скаржника щодо наявності у ліквідатора у справі № 908/6167/15 обов’язку з безумовної передачі у комунальну власність незавершених будівництвом об’єктів, що розташовані по вул. Бородинській, 24-а і по вул. Грязнова 3-б, у м. Запоріжжі,

Враховуючи наявність у Щолкіна М.В. майнових прав на квартиру у житловому комплексі “Тихий центр”, у позивача Квака О.І. зовсім в іншому житловому комплексі “Зірковий”, та не доведення належними доказами порушення прав та законних інтересів Щолкіна М.В., суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви Щолкіна М.В.

За таких обставин, позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Щолкіна Миколи Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” (вх. № 600/08-07/24 від 05.03.2024) слід залишити без задоволення.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов’язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв’язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин вимог ст. 267 ЦК України на підставі заяв Щолкіна М.В. та  третіх особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача Габуєвої Т.О. Біскупського В.Г. про застосування строку позовної давності, враховуючи наступне.

П. п. 3.1., 4.3., 7.4. Мирової угоди визначено, що з моменту набрання нею чинності всі грошові зобов’язання боржника перед кредиторами, які випливають з підстав, зазначених в пред’явлених кредиторами заявах про грошові вимоги до боржника, припиняються відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація); одночасно у боржника виникають перед кредиторами зобов’язання, передбачені цією мировою угодою; до закінчення терміну відстрочки виконання зобов’язань боржник зобов’язується передати покупцям (кредиторам-фізичним особам другої черги задоволення вимог) право власності на квартири, нежитлові приміщення та автопаркінги у житлових комплексах “Зірковий” та “Тихий центр”; у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою; у разі порушення провадження у справі про банкрутство боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Мирова угода від 29.05.2012 року, укладена у справі № 19/157/10-25/195/10-12/5009/7270/11, затверджена ухвалою суду, яка набрала законної сили. Враховуючи зазначене, суд не вбачає спливу позовної давності у справі.

Також, враховуючи наявний предмет спору, у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі ст. 231 ГПК України.

Отже, клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - Габуєвої Т.О. (вх. № 3402/08-08/24 від 13.02.2024) слід залишити без задоволення.

Технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку: vkz.court.gov.ua.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 197, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 

Клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - Габуєвої Т.О. (вх. № 3402/08-08/24 від 13.02.2024) залишити без задоволення.

Позовну заяву Квака О.І. (вх. № 2816/08-07/23 від 15.08.2023) задовольнити.

Визнати за Кваком Олександром Івановичем (вул. Дніпровські пороги, буд. 15, кв. 14, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний номер 2307804794) майнові права на двокімнатну квартиру номер 67, загальною площею відповідно до проекту - 82 (вісімдесят два) квадратних метрів, розташованої на 13 (тринадцятому) поверсі житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, буд. 24 А (двадцять чотири “А”).

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Щолкіна Миколи Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” (вх. № 600/08-07/24 від 05.03.2024) залишити без задоволення.

 

Копію рішення надіслати представнику позивача адвокату Скримі В.А., відповідачу (ліквідатору Потупало Н.І.), третім особам (електронною поштою/до електронного кабінету).

 

Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

 

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

 

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025.

 

 

 

Суддя                                                                                Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

 

 

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Константа” по справі № 908/6167/15 (908/2593/23).