До уваги відповідачів по справі № 908/584/24 - Братського Дениса Олександровича (РНОКПП 2904817075), Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” (код ЄДРПОУ 38761832)

До уваги відповідачів по справі № 908/584/24 - Братського Дениса Олександровича (РНОКПП 2904817075), Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” (код ЄДРПОУ 38761832)

 

 

 

  номер провадження справи  5/39/24

      р

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

24.06.2025                                                                                                              Справа №  908/584/24

м. Запоріжжя Запорізької області  

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А.,  розглянув матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” (електронна пошта: sud@privatbank.ua; вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570)

До відповідачів:

1) Братського Дениса Олександровича (електронна пошта: denisbratskiy@gmail.com; вул. Яр, буд. 74, м. Полтава, 36007; РНОКПП 2904817075; дата народження: 13.07.1979)

2) Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” (електронна пошта:  denisbratskiy@gmail.com; пр. Богдана Хмельницького, буд. 5, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312; код ЄДРПОУ 38761832)

про солідарне стягнення 1 511 680,30 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Гордієнко В.А. (в режимі відеоконференції) - довіреність №1796-К-Н-О від 20.07.2022;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився;

 

СУТЬ СПОРУ:

08.03.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до відповідачів: 1) Братського Дениса Олександровича, 2) Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” про солідарне стягнення 1 511 680,30 грн.

08.03.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/584/24 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.04.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов’язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

29.03.2024 від Братського Дениса Олександровича через підсистему “Електронний суд” надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач-1 заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Також, 29.03.2024 від Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач-2 заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2024 № 908/584/24 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до відповідачів: 1) Братського Дениса Олександровича, 2) Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” про солідарне стягнення 1 511 680,30 грн. на підставі ч. 4 ст. 202, п. 4. ч. 1 ст. 226 ГПК України залишено без розгляду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 № 908/584/24 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.05.2024 у справі  № 908/584/24  скасовано, справу № 908/584/24 передано до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

27.01.2025 матеріали справи № 908/584/24 надійшли до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.01.2025, справу № 908/584/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 28.01.2025 справу № 908/584/24 прийнято до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та перейти до повторного проведення підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 12.02.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов’язковою, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд”.

06.02.2025 від Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до суду надійшли відповіді на відзиви Братського Д.О. від 29.03.2024 та Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” від 29.03.2024, в яких позивач не погодився із запереченнями відповідачів – 1 та 2. Підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд позовну заяві задовольнити.

Ухвалою суду від 12.02.2025 підготовче засіданні відкладено на 12.03.2025 на 10 год. 30 хв., яке вирішено проводити в режимі відеоконференції.

25.02.2025 від АТ КБ “Приватбанк” до суду надійшли додаткові пояснення в підтвердження заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.03.2025 провадження у справі № 908/584/24 зупинено до завершення касаційного перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційної скарги ПП "Кіпаріссервіс-2013" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 908/584/24 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Запорізької області.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2025 у справі №908/584/24 касаційну скаргу ПП "Кіпаріссервіс-2013" залишено без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 залишено без змін.

29.04.2025 матеріали справи № 908/584/24 повернулись до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.04.2025 провадження у справі № 908/584/24 поновлено з 12.05.2025. Підготовче засідання призначено на 12.05.2025 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Явку представників сторін визнано обов’язковою та повторно запропоновано відповідачам завчасно до призначеного судового засідання надіслати на адреси суду та позивача письмові заперечення щодо відповідей на відзиви.

На виконання вищевказаної ухвали суду, 12.05.2025 від Братського Д.О. та Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013”  надійшли письмові заперечення щодо відповідей на відзиви, згідно з якими відповідачі – 1 та 2 заперечили проти позовних вимог та просять суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 12.05.2025 № 908/584/24 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.05.2025 о  12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми  "Електронний суд”. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

23.05.2025 від Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до суду надійшли письмові пояснення в підтвердження доводів викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 26.05.2025 за участю представників позивача та відповідачів – 1, 2 суд оголосив перерву з розгляду справи по суті до 16.06.2025 о 12 год. 00 хв., про що присутні представники сторін повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання під розписку та в режимі відеоконференції. Наступне судове засідання вирішено проводити в режимі відеоконференції та запропоновано позивачу до наступного судового засідання надати письмові пояснення коли застосовуються компенсаційна процентна ставка та пояснення щодо відмінності відсотків за користування кредитом від компенсаційної процентної ставки.

16.06.2025 від Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до суду надійшли письмові пояснення стовно застосування компенсаційної процентної ставки та відмінності відсотків за користування кредитом від компенсаційної процентної ставки.

Згідно зі ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 16.06.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 16.06.2025 суд оголосив про надходження вищевказаних письмових пояснень від АТ КБ “Приватбанк”.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачів – 1 та 2 заперечив проти позовних вимог та заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для підготовки та надання суду письмової заяви про відвід судді Проскурякову К.В.

Згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Враховуючи заявлене усне клопотання представника відповідачів – 1 та 2, суд оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті для надання представнику відповідачів – 1 та 2 - Гришку І.І. часу на складання заяви про відвід судді. Вказана відеоконференція завершена 16.06.2025 о 12 год. 26 хв. 

16.06.2025 о 15 год. 53 хв. від Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16.

Ухвалою суду від 18.06.2025 № 908/584/24 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.06.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми  "Електронний суд”.

У вищевказаній ухвалі суд також звернув увагу сторін, що останній день розгляду справи по суті – 25.06.2025. Відповідно до інформації з комп’ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду” ГСЗО, станом на 18.06.2025 – 12:00 від відповідачів – 1 та 2, або представника Гришка І.І. жодних заяв про відвід судді до суду не надійшло.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 24.06.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд” ЄСІКС.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги посилаючись на те, що 12.05.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та Приватним підприємством «Кіпаріссервіс-2013» укладений кредитний договір № 38761832-КД-1 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2 309 133,93 грн. із кінцевим терміном повернення 01.05.2023 на наступні цілі: у розмірі 2 305 100,00 грн. на поповнення обігових коштів, а у розмірі 4 033,93 грн. на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору. Також, 12.05.2021 між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до п.п. «а» п. 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту та за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 12.05.2021 між АТ КБ «Приватбанк» та Братським Д.О. укладений договір поруки № 38761832-ДП-1/1, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов’язань відповідача-1, які випливають з Кредитного договору. Однак, відповідач - 1 порушив свої зобов’язання за кредитним договором та з 01.03.2022 припинив здійснювати щомісячні платежі в строки та в розмірі передбачені кредитним договором та графіком платежів. Починаючи з цієї дати відповідач-1 частково здійснював погашення відсотків, у зв’язку з чим станом на 26.02.2024 заборгованість відповідача-1 становить 1 511 680,30 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 320 345,34 грн. та заборгованість за процентами на суму 191 334,96 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів - 1 та 2 загальну суму заборгованості у розмірі 1 511 680,30 грн., в т.ч. 1 320 345,34 грн. заборгованості за тілом кредиту та 191 334,96 грн. заборгованості за процентами.

Представник відповідачів – 1 та 2 – Гришко І.І. у судове засідання 24.06.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставлення 18.06.2025 о 15 год. 57 хв. до електронних кабінетів відповідачів – 1, 2 та особисто Гришку І.І.  тексту ухвали суду від 18.06.2025 № 908/854/24. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідачів – 1 та 2 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 заперечив проти заявлених позовних вимог зазначивши, що обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Пунктом А.6. Договору поруки визначено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13,96% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 18,96 % річних (підпункт А.6.1. Договору поруки). Після укладення Додаткової угоди до Кредитного договору, на підставі якої сторонами було внесено зміни до Кредитного договору в частині визначення розміру процентної ставки за користування кредитом, додаткова угода щодо внесення відповідних змін до Договору поруки між банком та поручителем не укладалась, будь – які повідомлення та/або листи АТ КБ «ПриватБанк» із пропозицією стосовно внесення змін до Договору поруки щодо розміру процентної ставки Відповідачу-1 також не надходили. Починаючи з дати укладення Додаткової угоди до Кредитного договору та станом на дату звернення Позивача до суду із позовом розмір індексу UIRD, який було покладено в основу для розрахунку суми базової процентної ставки, постійно змінювався, що підтверджується даними з офіційного веб – сайту Національного банку України (копія роздруківки додається), у зв’язку із чим розмір процентної ставки, яка нараховувалась банком за користування кредитом, постійно збільшувався. За таких обставин нарахування банком процентів за користування кредитом за підвищеною ставкою здійснювалось без відома поручителя. Таким чином, укладення між банком та поручителем Договору поруки не свідчить про обізнаність останнього з усіма істотними умовами кредитування, а відтак можна вважати, що Відповідачем 1 як поручителем не було надано згоди на внесення змін до Кредитного договору, які визначають умови, порядок та обсяг збільшення обсягу відповідальності боржника. З урахуванням викладеного, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком. На підставі викладеного, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк до Братського Дениса Олександровича, Приватного підприємства «Кіпаріссервіс - 2013» про солідарне стягнення грошових коштів.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 заперечив проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що право на застосування до Відповідач-2 підвищеної процентної ставки (базова процентна ставка + 5% річних), визначеної умовами пункту 2.2 додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 38761832-КД-1 від 12.05.2021, виникає у Позивача лише у випадку прострочення Відповідачем 2 своїх зобов'язань по погашенню, тобто в даному випадку є мірою відповідальності за неналежне виконання умов зобов’язання. 24 лютого 2022 року, у зв’язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан. Запорізькою торгово – промисловою палатою було видано Приватному підприємству «Кіпаріссервіс - 2013» сертифікат № 2300-23-0470 про форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено настання форс – мажорних обставин за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12 травня 2021 року, починаючи з 25 лютого 2022 року, та неможливість виконання ПП «Кіпаріссервіс - 2013» своїх зобов’язань за відповідним договором. У січні 2023 року Відповідач-2 звернувся до Запорізької торгово – промислової палати із заявою про засвідчення форс – мажорних обставин за кредитним договором, за результатами розгляду якої Запорізькою торгово – промисловою палатою було видано ПП «Кіпаріссервіс - 2013» сертифікат № 2300-23-0470 про форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено настання форс – мажорних обставин за спірним договором через початок збройної агресії Російської Федерацій проти України та окупацію території міста Мелітополь Запорізької області. Невиконання умов спірного договору зумовлене об’єктивними та незалежними від волі Відповідача-2 обставинами, що свідчить як про відсутність вини Відповідача-2, так і складу цивільного правопорушення та, відповідно, підстав для звернення банку до суду із позовом про стягнення з ПП «Кіпаріссервіс - 2013» кредитних коштів та відсотків за користування ними. Саме сертифікатом Запорізької торгово – промислової палати про форс – мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також положеннями наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 доводиться відсутність вини Відповідача-2 у простроченні зобов’язань за кредитним договором, а відтак відсутність підстав для нарахування відсотків річних за користування ними у відповідності до умов пункту 2.2. Додаткової угоди № 1 від 12.05.2021 до кредитного договору. Окрім цього, будучи обізнаним про неможливість Відповідача-2 виконувати свої зобов’язання за кредитним договором відповідач зазначив, що позивач не мав жодних підстав для нарахування ПП «Кіпаріссервіс - 2013» суми заборгованості за процентами за користування кредитом за підвищеною ставкою. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача не погодився із запереченнями відповідача-1 з підстав зазначених у відповіді на відзив зазначивши, що кредитний договір, з якою випливають зобов’язання Відповідача-2, за які поручився Відповідач-1 відповідно до Договору поруки, складається з Кредитного договору №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року та Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року. Дане підтверджується також і тим, що на момент укладання Договору поруки, між Позивачем і Відповідачем-2 вже були укладені Кредитний договір №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року та Додаткова угода № 1 до Кредитного договору №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року. Таким чином Відповідач-1 поручився за виконання зобов’язань Відповідача-2, які випливають з Кредитного договору, що складається з Кредитного договору №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року та Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року. Крім цього,  починаючи з 04.02.2019 року ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України діє в наступній редакції: “Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання. У разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов’язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов’язання {Частина перша статті 559 в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018}” АТ КБ “ПРИВАТБАНК” звертає особливу увагу суду на те, що договір поруки № 38761832-ДП-1/1 був укладений між АТ КБ “ПриватБанк” та Братським Денисом Олександровичем 12.05.2021 р. Таким чином, посилання Відповідача-1 на те, що договір поруки № 38761832-ДП-1/1 від 12.05.2021 року припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України не відповідає дійсності, оскільки навіть у разі зміни істотних умов договору, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки не припиняється, а поручитель несе відповідальність за порушення зобов’язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни.  З урахуванням зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Також, представник позивача не погодився із запереченнями відповідача-2 з підстав зазначених у відповіді на відзив посилаючись на те, що відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов’язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов’язання. Предметом же спору у даній справі є стягнення основної заборгованості за договором, строк повернення якої настав. Стосовно нарахованих відсотків представник позивача зазначив, що під час розрахунку процентів, нарахованих на залишок простроченої заборгованості за кредитом, Банком не застосовувались ані положення п. 2.10. Додаткової угоди № 1 до договору, ані ст. 625 Цивільного кодексу України, ані будь-які інші підвищені процентні ставки.  Крім цього, представник позивача зазначив, що додатковою угодою до договору передбачено, що у разі належного виконання умов договору, держава компенсує частину відсотків, які мав би сплатити Позичальник. У разі неналежного виконання умов договору, за такий період Позичальник зобов’язаний самостійно сплачувати всю суму нарахованих відсотків. Оскільки Відповідач-2 припинив здійснювати щомісячні платежі в строки та в розмірі передбачені Кредитним договором та Графіком платежів та в подальшому Відповідач-2 вийшов на прострочення, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, відповідно до підпункту “і” пункту 1 Додаткової угоди фінансова державна підтримка призупинилась та не надавалась. Відповідно до ст. 617 ЦК України, форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов’язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов’язання. Крім цього, проценти - не є видом відповідальності за порушення зобов’язання. Таким чином, відповідно до підпункту “і” пункту 1 та п. 2.2. Додаткової угоди Відповідач-2 після виходу на прострочення був зобов’язаний сплачувати базову процентну ставку. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач-1 зазначив, що починаючи з дати укладення додаткової угоди до кредитного договору розмір індексу UIRD, який було покладено в основу для розрахунку суми базової процентної ставки, постійно змінювався, що підтверджується даними з офіційного веб–сайту Національного банку України (копія роздруківки наявна в матеріалах справи), у зв’язку із чим розмір процентної ставки, яка нараховувалась банком за користування кредитом, постійно збільшувався. За таких обставин, нарахування банком процентів за користування кредитом за підвищеною ставкою здійснювалось без відома поручителя. Таким чином, укладення між банком та поручителем договору поруки не свідчить про обізнаність останнього з усіма істотними умовами кредитування, а відтак можна вважати, що Відповідачем 1 як поручителем не було надано згоди на внесення змін до кредитного договору, які визначають умови, порядок та обсяг збільшення обсягу відповідальності боржника. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач-2 зазначив, що неповернення банку кредитних коштів за спірним договором Відповідачем 2 зумовлене протиправним захопленням підприємства Відповідача 2 внаслідок окупації території міста Мелітополь Запорізької області країною - агресором (рф), що було доведено Відповідачем 2. Відтак, невиконання умов спірного договору зумовлене об’єктивними та незалежними від волі Відповідача 2 обставинами, що свідчить як про відсутність вини Відповідача 2, так і складу цивільного правопорушення та, відповідно, підстав для звернення банку до суду із позовом про стягнення з ПП «Кіпаріссервіс - 2013» кредитних коштів та відсотків за користування ними. У АТ КБ «ПриватБанк» відсутні були підстави для нарахування Відповідачу процентів за користування кредитними коштами, починаючи з 24 лютого 2022 року. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача підтримав письмові пояснення від 23.05.2025 та зазначив, що 27.04.2025 з картки поручителя Братського Дениса Олександровича було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 в загальному розмірі 3 300,34 грн., що підтверджується копією Виписки за договором № б/н за період 01.01.1999 - 21.05.2025. Таким чином, під час розгляду справи було здійснено погашення заборгованості у загальному розмірі 3 300,34 грн., які направлені на погашення відсотків а саме: 27.04.2025 року - 3 300,00 грн. та  27.04.2025 року – 0,34 грн. Отже, станом на 24.06.2025 у ПП “Кіпаріссервіс-2013” наявна заборгованість по Кредитному договору № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 у розмірі 1 508 379,96 грн., яка складається з наступного: 1 320 345,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 188 034,62 грн. - заборгованість по процентам. Просить врахувати вказані пояснення при прийнятті рішення.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

24.06.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) та Приватним підприємством «Кіпаріссервіс-2013» (далі – Позичальник) укладений кредитний договір № 38761832-КД-1 (кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати  Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов’язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

КУБ під заставу (далі – «кредит») надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов’язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Згідно з. п. А.2. кредитного договору, ліміт цього договору: 2 309 133,93 грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 2 305 100,00 грн. на поповнення обігових коштів; - у розмірі 4 033,93 грн., на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Пунктом А.3. кредитного договору передбачено, що термін повернення кредиту 01.05.2023 року.

Відповідно до пункту А.6. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,96 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Пунктом А.6.1. кредитного договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 18,96 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6. цього договору та дати початку її нарахування.

Згідно з п. А.7. кредитного договору, у випадку порушення позичальником грошового зобов’язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 27,92 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Умовами пункту А.8. кредитного договору передбачено, що проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2 договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом А.10. кредитного договору сторони домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена Розділом «А» цього Договору, може змінюватись протягом дії Договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин, серед іншого:

- неналежному виконанні позичальником взятих на себе зобов’язань за цим договором;

- порушенні позичальником будь-якої умови цього договору.

Сторони визначили, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей договір.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.           

В разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку проценти у розмірі, встановленому у п. 5.8. цього договору (п. 4.2. кредитного договору).

Пунктом 4.3. кредитного договору встановлено, що сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1., 4.2. цього договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8. цього договору.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Пунктом 6.2. кредитного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов’язань.

Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку (п. 6.3. кредитного договору).

12.05.2021 між позивачем та відповідачем-1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 (Додаткова угода № 1) відповідно до підпункту “а” пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Відповідно до  підпункту “і” пункту 1 Додаткової угоди, фінансова державна підтримка призупиняється у разі порушення Позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі погашення Позичальником заборгованості за Договором, здійснення Банком та Позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості за Договором. За період призупинення, Позичальнику фінансова державна підтримка не надається.

Згідно з п. 2.1 додаткової угоди № 1, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладення цієї Додаткової угоди 13,96 % річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00 %.  Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал «…».

До даної угоди сторонами укладено додаток № 1 “Графік платежів”.

Відповідно до п. 2.2 додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної
ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала
заборгованість — в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п. 2.1.-2.3. цієї Додаткової угоди (п. 2.4. додаткової угоди).

Пунктом 2.7 додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Для здійснення  погашення  кредиту та  сплати  інших платежів за Кредитним договором  відповідачу  було  відкрито  рахунок  29090010201939 (п. А.4 Кредитного договору).

Згідно з п. 2.10 додаткової угоди, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 Кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди, всі інші умови договору, що не суперечать умовам цієї додаткової угоди, лишаються незмінними.

Пунктом 4 додаткової угоди сторони визначили, що ця додаткова угода та кредитування згідно переліку припиняє свою дію, в разі настання обставин, а саме серед іншого – прострочення позичальником своїх зобов’язань по погашенню кредиту і/або процентів за його користування понад 90 днів.

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписані представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

З матеріалів справи також вбачається, що 12.05.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком “Приватбанк” (Кредитор) та Братським Денисом Олександровичем (Поручитель) укладений договір поруки № 38761832-ДП-1/1.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов'язань Приватним підприємством «Кіпаріссервіс-2013», місцезнаходження якого: 72312, Україна, область Запорізька, район Мелітопольський, місто Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, будинок 5, код в ЄДРПОУ 38761832 далі - “Боржник” зобов'язань за Кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 року далі - “Кредитний договір”, Невідновлювальної кредитної лінії на суму 2 309 133,93 грн. (два мільйона триста п’ять тисяч сто гривень 0 копійок) з терміном дії до 01.05.2023, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 2 305 100,00 грн. на поповнення обігових коштів; у розмірі 4 033,93 грн., на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Згідно з п. А.3. договору поруки, термін повернення кредиту 01.05.2023.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом А.10. договору поруки сторони домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена Розділом «А» цього Договору, може змінюватись протягом дії Договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин, серед іншого:

- неналежному виконанні позичальником взятих на себе зобов’язань за цим договором;

- порушенні позичальником будь-якої умови цього договору.

Сторони визначили, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей договір.

Згідно з п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Договір поруки № 38761832-ДП-1/1 від 12.05.2021 підписаний представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме 17.05.2021 на підставі Кредитного договору позивачем перераховано на користь Приватного підприємства «Кіпаріссервіс-2013» кошти у розмірі 2 305 100,00 грн. (призначення платежу: перерахування коштів згідно з кредитним договором № 38761832-КД-1  від 12.05.2021, без ПДВ), що підтверджується копією виписки по рахункам за період з 12.05.2021 по 28.02.2024, клієнт: ПП «Кіпаріссервіс-2013», код ЄДРПОУ: 38761832.

Судом встановлено, що відповідач-2 порушив свої зобов’язання за Кредитним договором та починаючи з 01.03.2022 припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

Відповідно до підпункту “а” п. 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього договору, банк на свій розсуд має право змінити умови цього договору – зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.

Пунктом А.11. Кредитного договору та А.11. і п.4.2. договору поруки передбачено, що будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: Адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна Електронна пошта: help@pb.ua, , адреса Позичальника:  72312, Україна, область Запорізька, район Мелітопольський, місто Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, будинок 5, Електронна пошта: DENISBRATSKIY@GMAIL.COM.

А також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі. Якщо під час виконання Кредитного договору зобов’язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов’язань за кредитним договором (в  тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов’язань за кредитним договором) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення, повідомлення Поручителя та укладення окремої угоди з Поручителем не потрібно (абз. 2 п. А.11 договору поруки).

Як вбачається з Протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, доданих до матеріалів справи, ПП «Кіпаріссервіс-2013» в особі керівника - Братського Дениса Олександровича було підписано:

- кредитний договір №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року - 12.05.2021 об 11:27:57;

- додаткову угоду № 1 до Кредитного договору №38761832-КД-1 від 12.05.2021 року - 12.05.2021 о 15:06:06;

- поручителем Братським Денисом Олександровичем було підписано договір поруки № 38761832-ДП-1/1 від 12.05.2021 року - 12.05.2021 о 15:06:48.

Отже підписання вказаних договорів  з боку відповідачів здійснено однією фізичною особою – Братським Денисом Олександровичем 12.05.2021р. протягом часу  з 11:27:57 до 15:06:48.

Вказане свідчить про те, що він усвідомлював сам факт їх підписання та зміст взятих на себе зобов’язань як ПП «Кіпаріссервіс-2013»  так і ним особисто, як   поручителем за отриманим цією юридичною особою кредитом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач-2 припинив здійснювати щомісячні платежі та порушив свої зобов’язання за кредитним договором, а відповідач-1 не виконав свої зобов’язання з погашення боргу за договором поруки, у зв’язку з чим АТ КБ “Приватбанк” просить суд стягнути солідарно з відповідачів – 1 та 2 заборгованість на загальну суму 1 511 680,30 грн., в т.ч. 1 320 345,34 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 191 334,96 грн. - заборгованість за процентами.

З матеріалів справи також вбачається, що 27.04.2025 з картки поручителя - Братського Дениса Олександровича здійснено погашення заборгованості за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 в загальному розмірі 3 300,34 грн., що підтверджується копією Виписки за договором № б/н за період 01.01.1999 - 21.05.2025. Таким чином, під час розгляду справи відповідачем-1 здійснено часткове погашення заборгованості у загальному розмірі 3 300,34 грн., які направлені на погашення відсотків, а саме: 27.04.2025 року - 3 300,00 грн. та 27.04.2025 року – 0,34 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових  актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 встановлено, що 1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. 2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 з додатком, Додаткова угода № 1 від 12.05.2021 з додатком, Договір поруки № 38761832-ДП-1/1 від 12.05.2021, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачами-1,-2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, Додатку до нього та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі доказів повернення Банку суми отриманих кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі або частково суду не надали.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України 1. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. 2. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. 3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Стаття 1050 ЦК України визначає наступні наслідки порушення договору позичальником:

1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
2. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед Банком боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед Банком за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед Банком за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед Банком солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) Банк має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 252 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов’язань.

Як встановлено судом, відповідачем-2 порушені строки погашення кредиту та процентів, передбачені у підписаному сторонами графіку, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 1 320 345,34 грн., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, перевірений судом, а тому вказані вимоги є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Суд враховує, що відповідно до ст.  1048 ЦК України:

1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
2. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок:

“Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Крім цього, приймаючи рішення у справі суд враховує і правові висновки Великої Палати Верховного суду викладені в тому числі у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16:

75. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
76. Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
77. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.
78. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
79. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
80. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
81. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
82. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
83. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
84. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
85. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
86. Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
87. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.
88. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів від суми неповернутого в строк кредиту у розмірі 191 334,96 грн., враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказана сума, яка розрахована Позивачем  згідно вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, є вірною, відповідає вимогам договору та чинного законодавства України.

Також суд враховує, що відповідно до підпункту 1 пункту 7. Порядку надання фінансової державної підтримки суб’єктам малого та середнього підприємництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28 в редакції від 14.04.2021 (чинній на момент укладання Додаткової угоди №1 до Кредитного договору № 38761832-КД-1 від 12.05.2021): “Державна підтримка надається в межах отриманих Фондом коштів, передбачених у державному бюджеті, у вигляді: часткової компенсації Фондом процентних ставок за кредитами, що надаються суб’єктам підприємництва для реалізації мети, визначеної пунктом 4 цього Порядку (далі - компенсація процентів). Надання державної підтримки суб’єкту підприємництва, передбаченої цим підпунктом, може здійснюватися у поєднанні з наданням державних гарантій на портфельній основі відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 р. № 1151 (далі - кредити під державні гарантії на портфельній основі)”.

Згідно пункту 4 Порядку: “Фінансова державна підтримка (далі - державна підтримка) надається з метою: 1) розвитку підприємництва, зокрема сприяння розвитку суб’єктів підприємництва, збільшення обсягів виробництва, експорту, імпортозаміщення, високотехнологічного виробництва, енергоефективності, впровадження інновацій, а також сприяння створенню нових робочих місць та підприємств, поверненню трудових мігрантів до України; 2) запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, а також для запобігання та подолання їх наслідків, у тому числі від встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних заходів, пов’язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; 3) рефінансування існуючої заборгованості в банках України за кредитами суб’єктів підприємництва.”

12.05.2021 року між Позивачем та ПП "КІПАРІССЕРВІС-2013" була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 року відповідно до підпункту “а” пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку Кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємництва та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Кредитні гроші Позичальник витрачає з метою:  запобігання виникненню та поширенню, локалізації та ліквідації спалахів епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, а також для запобігання та подолання їх наслідків, у тому числі від встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних заходів, пов’язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а саме на фінансування оборотного капіталу. Умови та порядок надання фінансової державної підтримки Позичальнику, визначені Порядком та цією Додатковою угодою.

Також п. 2.3. Додаткової угоди передбачено, що Позичальник за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за користування кредитом сплачує Банку компенсаційні проценти в розмірі 0 % річних на період строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або обмежувальних заходів, пов’язаних з її поширенням, та протягом 90 днів з дня його (їх) відміни, а після їх скасування - 3 % річних.

Таким чином, у разі належного виконання умов договору, кожна сторона (Позичальник (в розмірі 0 % річних на період строку дії карантину, а після їх скасування - 3 % річних) та Фонд (різницю між базовою процентною ставкою та тим, що мав сплатити Позичальник)) компенсує Банку свою частину базової процентної ставки.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами Позивача, що сплата Позичальником процентів в розмірі, передбаченому п. 2.3. Додаткової угоди - є саме пільгою, а не розміром процентної ставки, відповідно до ст. 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України.

Згідно підпункту “і” пункту 1 Додаткової угоди фінансова: державна підтримка призупиняється у разі порушення Позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов’язань щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі погашення Позичальником заборгованості за Договором, здійснення Банком та Позичальником реструктуризації простроченої ним заборгованості за Договором. За період призупинення, Позичальнику фінансова державна підтримка не надається.

Таким чином, у разі неналежного виконання умов договору, за такий період Позичальник зобов’язаний самостійно сплачувати всю суму нарахованих відсотків, передбачених п. 2.1. Додаткової угоди, відповідно до ст. 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди № 1 до договору : За користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання додаткової угоди розмір 13.96% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) +7 %, де індекс UIRD – український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на сайті НБУ.

Оскільки Відповідач-2 припинив здійснювати щомісячні платежі в строки та в розмірі передбачені Кредитним договором та Графіком платежів та в подальшому Відповідач-2 вийшов на прострочення, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, відповідно до підпункту “і” пункту 1 Додаткової угоди фінансова державна підтримка призупинилась та не надавалась.

Таким чином, відповідно до підпункту “і” пункту 1 та п. 2.2. Додаткової угоди Відповідач-2 після виходу на прострочення був зобов’язаний сплачувати базову процентну ставку, передбачену п. 2.1. Додаткової угоди.

Відносно доводів відповідачів щодо настання форс-мажорних обставин пр. виконанні кредитного договору суд враховує, що відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов’язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов’язання.

При цьому проценти не є видом відповідальності за порушення зобов’язання, а платою за користування кредитними коштами.

Також за умовами п. 2.10. Додаткової угоди № 1 до договору у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 договору Позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1. цієї додаткової угоди + 5 % річних.

Судом досліджено наданий Позивачем  Розрахунок заборгованості за договором No 38761832-КД-1 вiд 12-05-2021, станом на 26-02-2024 р. та встановлено, що базою для нарахування процентiв на залишок поточноi заборгованостi за кредитом є «Залишок поточноi заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту)» (колонка № 3), а процентна ставка, яка застосовується зазначена в колонці № 6 «Процентна ставка (поточна)». Базою для нарахування процентiв на залишок просроченої заборгованостi за кредитом є «Залишок простроченоi заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту)» (колонка № 4), а процентна ставка, яка застосовується зазначена в колонці № 7 «Процентна ставка (прострочена)». В  колонці № 6 «Процентна ставка (поточна)» та колонці № 7 «Процентна ставка (прострочена)» за один і той самий період, зазначений один і той самий розмір процентної ставки, а саме розмір базової процентної ставки, який передбачений п. 2.1. Додаткової угоди № 1 (вираховувався за формулою, зазначеною в п. 2.1. Додаткової угоди № 1).

З наведеного суд дійшов висновку, що Банком не застосовувались ні положення п. 2.10. Додаткової угоди № 1 до договору, ані ст. 625 Цивільного кодексу України, чи будь-які інші підвищені процентні ставки, та до стягнення з відповідачів не заявлялися.

Також суд констатує, що рішення у цій справі не стосується будь-яких прав та обов’язків Фонду щодо взаємовідносин з Банком, оскільки Позивачем проценти нараховувалися після порушення відповідачем-2 своїх обов’язків зі своєчасного погашення кредитної заборгованості.

Відповідачі – 1-2 проти арифметичних розрахунків Позивача суми заборгованості не заперечили, контррозрахунку суду не надали.

Разом з тим  судом встановлено, що після відкриття провадження у справі Братським Д.О. 27.04.2025 здійснено часткову оплату процентів за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021 на суму 3 300,34 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідачем-2 здійснено часткове погашення заборгованості за наданим кредитом на суму 3 300,34 грн. після відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині вимоги про солідарне стягнення з Братського Дениса Олександровича та Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” на користь Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” заборгованості за процентами на суму 3 300,34 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за договором станом на час прийняття рішення у цій справі не погашена, розміри вказаної заборгованості за тілом кредиту та за процентами відповідають фактичним обставинам справи, то позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 1 320 345,34 грн. та заборгованості по процентам на суму 188 034,62 грн. підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22 лютого 2007 року в справі “Красуля проти Росії”, від 5 травня 2011 року в справі “Ільяді проти Росії”, від 28 жовтня 2010 року в справі “Трофимчук проти України”, від 9 грудня 1994 року в справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 1 липня 2003 року в справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 7 червня 2008 року в справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп проти Вірменії”) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати за кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс 'Горіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N 303-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідачів - 1 та 2 – по 9 050,28 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Братського Дениса Олександровича (вул. Яр, буд. 74, м. Полтава, 36007; РНОКПП 2904817075; дата народження: 13.07.1979) та Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” (пр. Богдана Хмельницького, буд. 5, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312; код ЄДРПОУ 38761832) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 38761832-КД-1 від 12.05.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 320 345 (один мільйон триста двадцять тисяч триста сорок п’ять) грн. 34 коп. та заборгованість за процентами на суму 188 034 (сто вісімдесят вісім тисяч тридцять чотири) грн. 62 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Провадження у справі в частині солідарного стягнення заборгованості за процентами на суму 3 300 (три тисячі триста) грн. 34 коп. закрити у зв’язку з відсутністю предмету спору.
4. Стягнути з Братського Дениса Олександровича (вул. Яр, буд. 74, м. Полтава, 36007; РНОКПП 2904817075; дата народження: 13.07.1979) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 050 (дев'ять тисяч п'ятдесят) грн. 28 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
5. Стягнути Приватного підприємства “Кіпаріссервіс-2013” (пр. Богдана Хмельницького, буд. 5, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312; код ЄДРПОУ 38761832) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 9 050 (дев'ять тисяч п'ятдесят) грн. 28 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

 

 

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2025.

 

 

Суддя                                                                                               К.В. Проскуряков

 

 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.