До відома Фурса Олександра Івановича та Фурса Тетяни Василівни у справі №908/538/25 (суддя Боєва О.С.)

02 липня 2025, 14:11

До відома Фурса Олександра Івановича та Фурса Тетяни Василівни у справі №908/538/25 (суддя Боєва О.С.)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.06.2025 Справа № 908/538/25

м.Запоріжжя

За позовом: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк”

до відповідача-1: Фермерського господарства “ФУРСА О І”, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське,

відповідача-2: Фурса Олександра Івановича, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське,

відповідача-3: Фурса Тетяни Василівни, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське

про солідарне стягнення суми 5233347,95 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

За участю представників:

від позивача: Войтенко К.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача-1: Рабушко В.С. (в режимі відеоконференції);

від відповідача-2: не з’явився;

від відповідача-3: не з’явився

УСТАНОВЛЕНО:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/538/25 за позовом Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” про солідарне стягнення з відповідачів: Фермерського господарства “ФУРСА О І”, Фурси Олександра Івановича та Фурси Тетяни Василівни суми 5233347,95 грн, з яких: 4000000,00 грн – заборгованість за кредитом, 1233347,95 грн – заборгованість за відсотками.

Ухвалою суду від 17.06.2025 постановлено про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/538/25, підготовче засідання у справі № 908/538/25 призначено на 26.06.2025.

У підготовче засідання 26.06.2025 відповідачі -2, -3/їх представники не з’явились, про причини неявки суду не повідомили.

27.05.2025 до суду через систему “Електронний суд” (після проведеного 27.05.2025 судового засідання) від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 10941/08-08/25 від 28.05.2025), у яких він просить прийняти та долучити до матеріалів справи вступне слово АТ “Райффайзен Банк” в письмовому вигляді, а також долучити роз`яснення НБУ щодо застосування ст. 13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та докази що підтверджують діяльність відповідачів на тимчасово окупованій території.

У підготовчому засіданні 26.06.2025 представник позивача в усній формі просив долучити до матеріалів справи докази, додані до вищенаведених додаткових пояснень (вх. № 10941/08-08/25 від 28.05.2025), представник відповідача-1 в усній формі зазначив, що заперечує проти прийняття вказаних нових доказів.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Розглянувши клопотання позивача про долучення доказів, суд відмовив у його задоволенні, оскільки докази подані позивачем з порушенням строку, встановленого в ч. 2 ст. 80 ГПК України, про неможливість подання вказаних доказів відповідно до приписів ч. 4 ст. 80 ГПК України позивач не повідомляв, також позивач не обґрунтував неможливість подання доказів у визначений законом строк з причин, що не залежали від нього, як то визначено в ч. 8 ст. 80 ГПК України.

При цьому, відзив був поданий відповідачем-1 до суду ще 08.04.2025, отже суть заперечень відповідача-1 щодо заявлених позовних вимог була відома позивачу ще у квітні 2025. Про неможливість подання доказів на підготовчій стадії, в т.ч. разом з відповіддю на відзив (надійшла до суду 15.04.2025), позивач суду не навів.

За наслідками проведеного підготовчого засідання 26.06.2025, суд дійшов до висновку про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №908/1162/23.

Так, згідно з п. 7 ч. 1 статті 228 ГПК України передбачено право суду за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, неодноразово продовжувався та наразі продовжений до 07.08.2025.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку (з урахуванням наступних змін і доповнень) до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить, зокрема, й Приазовська селищна територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області – з 24.02.2022 і по теперішній час.

Перелік, затверджений Наказом № 309, втратив чинність 20.03.2025 на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786. І згідно вказаного Переліку, затвердженого Наказом №376, вищезазначені дані щодо віднесення Приазовської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України залишились незмінними.

Статтею 2 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 5 квітня 2014 року
№ 1207-VII, який набрав чинності 27.04.2014, визначено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 45.2. ст. 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання Позичальником – Фермерським господарством “ФУРСА О І” зобов’язань за кредитним договором №011/10892/1392733 від 14.03.2022, внаслідок чого станом на 14.01.2025 утворилась заборгованість за кредитом та відсотками. На забезпечення виконання позичальником зобов’язань за вказаним кредитним договором були укладені договори поруки, а саме: з Фурса Олександром Івановичем укладено договір поруки №011/10892/1392733/П1 від 14.03.2022 та Фурса Тетяною Василівною – договір поруки №011/10892/1392733/П2 від 14.03.2022, за умовами яких, як зазначено у позові, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечуваних зобов’язань, поручителі відповідають перед АТ “Райффайзен Банк” як солідарні боржники.

Судом встановлено: як на час укладення кредитного договору №011/10892/1392733 від 14.03.2022, так і на теперішній час, податковою адресою Фермерського господарства “ФУРСА О І” є: 72401, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське, вул. 40 років Перемоги, буд. 26, тобто територія України, яка є тимчасово окупованою, починаючи з 24.02.2022.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 27.03.2023 передав справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІМК” на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Колегія суддів врахувала, що у цій справі (№ 908/1162/23), як і у справі №910/9680/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”.

Вищевказана ухвала Верховного Суду мотивована необхідністю виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, оскільки колегія суддів у справі №908/1162/23 вважає, що є необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду справу № 908/1162/23.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 17.01.2025 передала справу № 908/1162/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2025 справу № 908/1162/23 повернуто об`єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, з посиланням на те, що окреслені правові проблеми не мають невизначеного законодавчого регулювання, оскільки регламентуються саме тими нормами Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, на які посилається об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. При цьому питання застосування норм матеріального права вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Відтак на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі передано питання, які може вирішити об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду як належний суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2025 судове засідання з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІМК” у справі № 908/1162/23 призначено на 03 жовтня 2025 року.

Отже, наразі, на вирішенні Об’єднаної палати Верховного Суду знаходиться питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування положень статей 13 та 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (питання щодо розповсюдження дії цього Закону) до територій України, які є тимчасово окупованими після 24.02.2022.

Як у справі № 908/1162/23, так і у даній справі № 908/538/25, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року, а також про нікчемність правочинів, укладених після 24.02.2022 з певним суб’єктним складом сторін. Тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи відповідача-1 ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

За змістом частини першої статті 36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, що визначені процесуальним законом.

Частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Відповідно до приписів п. 7 ч. 1 статті 228 ГПК України передбачено право суду за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, – до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України).

З огляду на те, що у справі № 908/1162/23 вирішуються питання, що мають суттєве значення для вирішення спору у даній справі № 908/538/25, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зупинення з власної ініціативи провадження у справі №908/538/25 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 908/1162/23 Об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 908/538/25 до закінчення перегляду Об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у справі № 908/1162/23.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.06.2025.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва