Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників провадження у справі № 908/1154/25 (суддя Зінченко Н.Г.), Позивач: АТ «Державний ощадний банк України», Відповідач 1: ФГ «ДІАЛОГ», Відповідач 2: ФГ «Ясинський Володимир Анатолійович»
номер провадження справи 4/45/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2025 Справа № 908/1154/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г) в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48)
до відповідача 1 Фермерського господарства «ДІАЛОГ», (72410, Запорізька область, Мелітопольський (Приазовський) район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23)
до відповідача 2 Ясинського Володимира Анатолійовича, (72410, Запорізька область, Мелітопольський (Приазовський) район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23)
про стягнення 370668,21 грн.
28.04.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 55/5.4-03/46088/2025 від 21.04.2025 (вх. № 1260/08-07/25 від 28.04.2025) Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ в особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Запоріжжя до Фермерського господарства «ДІАЛОГ», с. Розівка Приазовського району Запорізької області та до Ясинського Володимира Анатолійовича, с. Розівка Приазовського району Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 370668,21 грн. заборгованості за договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.2021, в тому числі 252051,47 грн. простроченої заборгованості за основним боргом, 117813,36 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом та 803,38 грн. простроченої комісії.
Підставою для звернення з позовом визначено неналежне виконання відповідачами 1 і 2 зобов`язань з повного та своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та комісії за договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.2021, внаслідок чого виникла заборгованість, а також зобов`язань за договором поруки № 1 від 18.06.2021, яким забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 справу № 908/1154/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1154/25, справі присвоєно номер провадження справи 4/45/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем 1 умов Договору кредитної лінії № 1122 від 18.06.2021за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%» та частково забезпечений гарантією держави, в рамках Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 та укладеного між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020. Враховуючи, що виконання зобов`язань за зазначеним Договором кредитної лінії забезпечено договором поруки № 1 від 18.06.2021, укладеним з Ясинським Володимиром Анатолійовичем, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Договором кредитної лінії. Посилаючись на приписи ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 546, 553, 554, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 629, 638, 1054 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.05.2025 у справі № 908/1154/25 відповідачам запропоновано у строк до 22.05.2025, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати до суду відзив на позовну заяву із його документальним обґрунтуванням і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову або його визнання; у разі незгоди з нарахованою сумою навести свій контррозрахунок. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду направити копію відзиву та доданих до нього документів позивачу та докази направлення/надання надати суду (додати до відзиву).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 07.08.2025 включно.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, село Розівка Нововасилівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 25.02.2022 по теперішній час).
Відповідачі 1 і 2 у даній справі мають місце реєстрації на території, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, у с. Розівка Нововасилівської СТГ Мелітопольського району Запорізької області.
Враховуючи викладене, у господарського суду Запорізької області на теперішній час відсутня можливість відправлення процесуальних документів у справі № 908/1154/25 на юридичні адреси відповідачів 1 і 2, що зазначені у позовній заяві.
Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Заяв про зміну місцезнаходження відповідачів 1 і 2 на адресу суду не надходило.
Враховуючи територіальне перебування відповідачів 1 і 2 на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» ухвали господарського суду Запорізької області від 05.05.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1154/25 опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України.
В ст. 12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначено, що з опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Також, ухвала суду від 05.05.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1154/25 направлялася відповідачу -1 на його електронну адресу – 05.05.2025, про що свідчить Довідка про доставку електронного листа.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі № 908/1154/25 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.08), сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відзиви на адресу суду від відповідачів не надійшли ні у встановлений в ухвалі суду від 05.05.2025 у справі № 908/1154/25 процесуальний строк для подачі відзивів, ні пізніш, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наявні матеріали справи № 908/1154/25 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Приписами частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 04.06.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, рішення прийнято без його проголошення 07.07.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ
18.06.2021 Акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі філії Запорізького обласного управління АТ Ощадбанк (Банк, позивач у справі) та Фермерським господарством «ДІАЛОГ»(Позичальник, відповідач-1 у справі) укладений договір кредитної лінії № 1122 (далі Кредитний договір).
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору Банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору, та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктами 3.1, 3.2 Кредитного договору визначено, що сума максимального ліміту кредитування становить 1 000 000,00 грн. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 17квітня 2024 року.
Умови щодо визначення розміру процентів за користування кредитом передбачені у пункті 3.5.1 Кредитного договору, відповідно до змісту якого визначено, що Позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (Базова процентна ставка), яка є змінюваною та розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування із застосування формули: БПС = Індекс UІRD(3m) + Маржа, де:
БПС розмір Базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;
індекс UІRD(3m) Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб;
Маржа доданок, який виражений у процентах, що становить 3,5%.
Пунктом 3.5.2 Кредитного договору визначено, що на момент укладення договору, з урахуванням визначеного на таку дату індексу UІRD(3m) та із застосуванням формули, передбаченої п. 3.5.1 цього договору, розмір Базової процентної ставки становить 13,8% процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов`язання Позичальника зі плати процентів до моменту першого перегляду (зміни) у відповідності до пп.3.5.3 цього Договору.
Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника (п. 3.9. Договору).
Пунктом 3.11. Договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, Позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.
Також Позичальник зобов`язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з пп. 3.3. цього договору (підпункт 3.11.1. Договору).
Відповідно до пунктів 3.16., 3.19. Договору, Позичальник щомісяця забезпечує сплату повної суми процентів за користування кредитом та перерахування коштів для погашення заборгованості (в т. ч. погашення простроченої заборгованості) на рахунок Банку UA573139570000037393000072917, код банку 313957 та Банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості Позичальника за відповідним зобов`язанням.
З урахуванням умов програми призупиняється надання компенсації Позичальнику, якщо він допустить прострочення більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів виконання зобов`язань зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами програми (підпункт 3.18.1. Договору).
За умовами пп. 4.3.1. Договору Позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з Банком.
У відповідності до пп. 4.3.2. Договору Позичальник зобов`язався також у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
Відповідно до п. 8.6. Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.
Відповідно до п 2.7. Додаткового договору № 1 до договору кредитної лінії № 1122 від 18.06.2021 встановлено, що в доповнення до інших комісійних винагород Позичальник сплачує
Банку комісійну винагороду за здійснення Банком операції з управління за кредитом, що повʼязана з отриманням Гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмір ліміту кредитування, помножений на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній банківський день кожного місяця / останній банківський день користування Позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до Портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Виконання Позичальником зобов`язань за Договором забезпечено гарантією держави.
Так, на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (надалі - Порядок №1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (надалі - Постанова №1317) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб`єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.
Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році є:
- агент - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором;
- банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених Порядком №1151, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі;
- гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів;
- позичальники - суб`єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов`язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375 (далі - Гарант) та АТ «Ощадбанк» (далі - Бенефіціар) укладений договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 (далі - Договір гарантії).
За умовами п. 2.1 Договору гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання Принципалами (суб`єктами господарювання, яким надано кредит) частини своїх грошових зобов`язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Пункт 2.7 Договору гарантії встановлює, що у разі настання гарантійного випадку (Принципал не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль) Гарант зобов`язаний сплатити на користь Бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу V цього договору.
Пунктами 3.1 - 3.3 Договору гарантії передбачено, що з метою включення кредитів до портфеля Бенефщіар формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які Бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля. Бенефіціар формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності. Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов`язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру.
У п. 5.1 Договору гарантії визначено, що у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а Агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами.
Відповідно до п. 5.5 Договору гарантії Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою.
02.04.2021 відповідач 1 звернувся до позивача з заявою на отримання забезпечення кредитної операції державною гарантією на портфельній основі на підставі Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151, зі змінами, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитом, якою просив розглянути можливість отримати державну гарантію на суму 1000 000,00 грн.
За заявою Позичальника, кредит був включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу 6 Договору гарантії, 18.06.2021 між Банком та відповідачем 1 укладений Додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії № 11122 від 18.06.2021.
Відповідно до Розділу 2 Додаткового договору, сторони приймаючи до уваги юридичний факт ініціювання Позичальником отримання забезпечення за Кредитом у вигляді Гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови Кредитного договору наступним, (п. 2.1).
Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання Гарантії з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятими для себе. Позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов`язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених порядком та Договором про надання Гарантії (п. 2.2 Додаткові запевнення і гарантії Позичальника).
Підпунктом 2.2.1.3 Додаткового договору передбачено, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов`язань перед АТ «Ощадбанк» шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника погашення заборгованості у спосіб та згідно процедур встановлених Порядком та Договором гарантії.
Позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості Позичальника перед державою нараховується за кожен календарний день прострочення пеня у розмірі 120% річної облікової ставки Національного банку України (п. 2.2.1.4. Додаткового договору).
Позичальник визнає та підтверджує, що Банк у відповідності до норм Порядку та положень Договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену заборгованість перед державою та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості за Кредитом з метою погашення простроченої заборгованості Позичальника перед бюджетом та зобовʼязань Позичальника зі сплати пені (п. 2.2.1.5. Додаткового договору).
Позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за Гарантією сум та нарахованої пені (п. 2.2.1.6. Додаткового договору).
18.06.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором Акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі філії Запорізького обласного управління АТ Ощадбанк (Кредитор, позивач)та громадянином України Ясинським Володимиром Анатолійовичем(Поручитель, відповідач 2) укладений договір поруки № 1 (надалі Договір поруки).
Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.2. Договору поруки, Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі Зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору. Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Поручитель, в порядку, визначеному Кредитним договором, у тому числі, але не виключно, у разі: повного чи часткового невиконання Боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з Графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором.
Згідно із п.п. 2.4, 2.5 Договору поруки, обсяг зобов`язань Поручителя за цим Договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах визначених цим договором) зобов`язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язання, а також несе визначену законодавством відповідальність за порушення ним встановленого цим договором грошового зобов`язання, в тому числі щодо сплати коштів за користування чужими грошовими коштами.
Пунктом 2.6. Договору поруки унормовано, що Поручитель погоджується та зобовʼязується солідарно відповідати за виконання зобовʼязання правонаступниками Боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та або яка буде визначена боржником за зобовʼязанням відповідно до законодавства.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобовʼязання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобовʼязанням, а Поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобовʼязання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 3.2.2. Договору поруки).
Підпунктом 3.2.3. Договору поруки встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобовʼязання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителів спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором (пп. 3.2.6. Договору поруки).
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до Поручителя кредитор має право, але не зобовʼязаний предʼявити (направити) Поручителю вимоги (пп. 3.2.4. Договору поруки).
У випадку направлення кредитором Поручителю вимоги, Поручитель зобов'язуються здійснити виконання порушеного зобовʼязання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив Поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем зобовʼязання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.
Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобовʼязання, що підлягає виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7. - 3.2.8. Договору поруки).
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до Поручителя кредитор має право, але не зобовʼязаний предʼявити (направити) Поручителю вимоги (пп. 3.2.4.
Договору поруки).
У випадку направлення кредитором Поручителю вимоги, Поручитель зобов'язуються здійснити виконання порушеного зобовʼязання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив Поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем зобовʼязання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.
Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобовʼязання, що підлягає виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установоюкредитора для визначення грошових зобов'язань боржника перед кредитором за кредитнимдоговором (підпункти 3.2.7. - 3.2.8. Договору поруки).
Відповідно до пп. 3.3.5. Договору поруки виконання зобовʼязання здійснюється Поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості або у вимозі, направленої кредитором відповідно доумов цього договору.
Підпунктами 10.1.1., 10.1.2., 10.3.1. Договору поруки врегульовано наступне:
- до всіх правовідносин, повʼязаних з укладанням та виконанням цих договорів,
застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років;
- дія поруки за цими договорами для цілей застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України становить 10 років з моменту підписання цих договорів сторонами та їх скріплення печатками сторін (за бажанням).
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору кредитної лінії № 1122 від 18.06.2021 Банк надав Позичальнику кредит, перерахувавши 18.06.2021 – 1000000,00 грн., з рахунку Банку UA 373139570000020634000072917 для обліку основного боргу за Договором на поточний рахунок Позичальника, відкритий в Банку для отримання кредитних коштів UA 823139570000026001300172917.
За поясненнями позивача, відповідач 1 не здійснив плановий платіж та допустив прострочення заборгованості за процентами згідно з графіком платежів, яка залишилась несплаченою протягом 90 календарних днів поспіль, що призвело до настання гарантійного випадку в розумінні н. 2.7. Договору гарантії, внаслідок чого 05.10.2022 на рахунку Позичальника UA 413139570000020638000272917 була відображена прострочена заборгованість за основним боргом в сумі 1 000 000,00 грн.
13.10.2022 Позичальником сплачено частину простроченої заборгованості за основним боргом в сумі 495 897, 06 грн.
Через неналежне виконання Позичальником умов Договору, зокрема, щодо погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом у встановлений п.п. 3.11.1, 3.16 Договору строк, Банк скористався передбаченим пунктом 3.13 Договору правом на відкликання кредиту та 27.09.2023 направив Позичальнику (на адресу електронної пошти) вимогу №10003-12/61743/2023 про відкликання кредиту, якою Позичальник повідомлявся про необхідність протягом 25 банківських днів з дати направлення Банком цієї вимоги, здійснити повернення всієї суми кредиту та платежів за нарахованими процентами за користування кредитом у сумі 617 925,29 грн.
Вказана вимога АТ «Ощадбанк» була залишена Позичальником без відповіді та задоволення.
У зв`язку із настанням гарантійного випадку, АТ «Ощадбанк» в порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1 Договору гарантії звернувся до Гаранта (з копією Агенту) з вимогою № 87 від 06.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 252 051, 47 грн.
За результатами розгляду зазначеної вимоги 02.01.2024 Гарант перерахував Банку суму у розмірі 252 051, 47грн. для відшкодування за кредитною операцією.
На виконання п. 6.1 Договору гарантії, 03.01.2024 Банк спрямував отримані кошти в рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом та відобразив в обліку виникнення простроченої заборгованості ФГ«ДІАЛОГ» перед державою в сумі 252 051, 47 грн.
Окрім того, в порушення пунктів 3.5., 3.6., 3.7., 3.16. Договору кредитної лінії Позичальником не виконано своїх зобовʼязань в частині щомісячної сплати процентів за користування кредитом, нарахованих АТ «Ощадбанк», внаслідок чого на рахунку UА533139570000020683000272917 відображена прострочена заборгованість за даними платежами.
У звʼязку з тим, що Відповідачами допущено порушення зобовʼязання за договором кредитної лінії №11122 від 18.06.2021, станом на 08.04.2025 загальна заборгованість передБанком за Договором становить 370 668,21грн., з яких:
-прострочена заборгованість за основним боргом - 252 051,47 грн;
- прострочені проценти за користування кредитом -117 813,36 грн;
-прострочена комісія -803,38 грн.
Заборгованість за кредитом Позичальником та Поручителем не була погашена.
Неналежне виконання відповідачем 1 зобов`язань за Договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.2021, а також невиконання Ясинським Володимиром Анатолійовичем(Поручителем) зобов`язань за Договором поруки №1 від 18.06.2021 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідачів у солідарному порядку суми 252 051,47 грн. заборгованості перед державою за Договором, яка виникла внаслідок сплати Гарантом суми за гарантією, а також 117813,36 грн. простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом та 803,38 грн. простроченої комісії.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, гарантією. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно Договору кредитної лінії відповідачу 1 видано банком кредитні кошти у розмірі 1 000000,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку Позичальника.
Укладений на забезпечення виконання зобов`язань Боржника (відповідача 1) за Договором кредитної лінії Договір поруки 1 від 18.06.2021передбачають безумовну, безвідкличну та безоплатну солідарну відповідальність Поручителя Ясинського Володимира Анатолійовича перед Банком, що випливають з Договору кредитної лінії № 1122 від 18.06.2021.
Приписами ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.
Правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 ГК України, для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.
У п. 15-1 ч. 1 ст. 2 БК України закріплено визначення поняття «гарантійне зобов`язання», яке становить собою зобов`язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов`язання суб`єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб`єктом його зобов`язань за кредитом, залученим під державну гарантію.
Згідно з п. 4 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (ч. 1 ст. 117 Конституції України).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»(далі - Закон) Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.
Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно з ст. 16 Закону, фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 17 БК України державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України. Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом.
У разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб`єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку (ч. 8 ст. 17 БК України).
При цьому прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (ч. 9 ст. 17 БК України).
Статтею 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено аналогічні положення та установлено, що у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5 000 000 тисяч гривень можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов`язань за портфелем кредитів та 80 відсотків за кожним окремим кредитом.
З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» на рівні агента в особі акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та банків-кредиторів, у формі державних гарантій та в обсязі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році», на період з 23.12.2020 по 31.12.2025.
Постановою №1317 АТ «Ощадбанк» включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2020 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства «Державний ощадний банк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №261, АТ «Ощадбанк» є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» оформлений шляхом укладення договору №13010-05/271 від 31.12.2020 та визначає обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань.
У пунктах 6.1 - 6.3 вказаного Договору гарантії передбачено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку №1151 та цього договору, зобов`язується:
- застосувати інструменти врегулювання заборгованості за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;
- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами;
- перераховувати кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховувати їх насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість Приниципала перед державним бюджетом.
Синтезуючи наведені позиції законодавства та договору, констатуємо, що державна гарантія на портфельній основі як гарантійний механізм:
1) передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання Позичальником частини зобов`язань за Кредитним договором, надане Гарантом на користь Банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку №1151, в якості часткового покриття кредитного ризику Банку за кредитною операцією з Позичальником;
2) в результаті здійснення Гарантом виплати суми за гарантією в обліку Банку відображено виникнення простроченої заборгованості Позичальника перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої Гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов`язку, що була виконана Гарантом) перейшли права кредитора та остання як Гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми;
3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми Гарант реалізував шляхом наділення Банку повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед Банком за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між Гарантом та Банком пропорційно ставці гарантії.
За таких обставин, повноваження АТ «Ощадбанк» щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за Договором відповідають закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ «Ощадбанк».
02.01.2024 Гарант за договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 здійснив на користь позивача сплату за гарантією суми 252 051,47 грн. Отримані кошти Банк спрямував у рахунок часткового погашення заборгованості Фермерського господарства «ДІАЛОГ» за Договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.2021.
Враховуючи невиконання Позичальником та Поручителем своїх договірних зобов`язань перед державою, а також з огляду на вищевказані положення законодавства та умови Додаткового договору, суд визнав, що у позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за Договором з вищевказаних правових підстав.
Щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості суд відзначає, що позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.
Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).
З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.
Основне зобов`язання в даній справі з надання кредитних коштів виникло між юридичними особами, наявність фізичних осіб поручителів в даному випадку не є вирішальною для визначення суб`єктної юрисдикції справи у спорі.
Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 викладений такий правовий висновок: «Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».
Умовами пункту 3.6. Договору також встановлений особливий порядок виконання Позичальником зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів. Приймаючи до уваги умови Порядку, користуючись принципом свободи договору та керуючись частиною 2 статті 526 ЦК України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання Позичальником умов програми та належного виконання ним умов цього договору (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми процентів її частини), в межах періоду відповідності програмі, Позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов`язання щодо своєчасності сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов договору кредитної лінії, які виключають можливість застосування такого особливого порядку), а саме:
- протягом періоду повної компенсації процентів, сплата процентів за договором кредитної лінії в розмірі базової процентної ставки здійснюється Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд) в повному обсязі у зв`язку з наданням Позичальнику компенсації (у випадку отримання Позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений у пункті 3.19. Договору;
- протягом періоду часткової компенсації процентів, Позичальник самостійно (за власні кошти) сплачує нараховані за договором кредитної лінії проценти в розмірі компенсаційної процентної ставки, яка з урахуванням умов програми становить 3 (три цілих) процента річних;
- решта нарахованих процентів в розмірі КЧП, яка розраховується як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою, що сплачується Фондом у зв`язку з наданням Позичальником компенсації (у випадку отримання Позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений в пункті 3.19. Договору, або позичальником у випадках та у строки визначені Договором.
Відповідно до п. 3.7. Договору Позичальник сплачує Банку:
- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотків від суми максимального ліміту кредитування в день укладання договору;
- комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,35 (нуль цілих тридцять п`ять сотих) відсотків від суми максимального ліміту кредитування в день укладання договору.
Відповідно до пункту 3.16. Договору, Позичальник зобов’язаний забезпечити своєчасну сплату Банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором.
Відповідно до підпунктів 3.16.1, 3.16.2, 3.16.2.1 п. 3.16 Договору визначено, що проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі Базової процентної ставки на основну суму боргу та за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту. Проценти нарахованої за користування кредитом у відповідному місяці (звітному місяці) протягом строку дії договору сплачуються з 10 по 15 число (включно) місяця, наступного за звітним місяцем.
За період з 30.06.2021 по 23.10.2023 позивачем відповідачу нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 117 813,36 грн.
Також, позивачем нараховано 803,38 грн. простроченої комісії за Договором за період з 18.06.2021 по 31.03.2025.
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування відсотків та комісії позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в розмірі 117 813,36 грн. та 803,38 грн. простроченої комісіїзаявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Позивач надав докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення порівну з відповідачів 1 і 2 на користь позивача.
Згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючисьст.ст. 11-15, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
1.Позов Акціонерного товариства Державний ощадний банк України особі філії Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України, м. Запоріжжя до Фермерського господарства «ДІАЛОГ», Запорізька область, Мелітопольський (Приазовський) район, с. Розівка та до Ясинського Володимира Анатолійовича, Запорізька область, Мелітопольський (Приазовський) район, с. Розівка задовольнити повністю.
Повне судове рішення складено «07» липня2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
_03_03.png)
