До відома ФГ “ДІАЛОГ” та Ясинського Володимира Анатолійовича (72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23) про винесення рішення у справі № 908/1157/25

09 липня 2025, 12:27

номер провадження справи 17/47/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2025 справа № 908/1157/25

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1157/25

за позовною заявою: акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г) в особі філії Запорізького обласного управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48)

до відповідача-1: фермерського господарства “ДІАЛОГ”, 72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23

до відповідача-2: Ясинського Володимира Анатолійовича, 72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23

про стягнення 252 051,47 грн

СУТЬ СПОРУ:

28.04.25 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 21.04.25 № 55/5.4-03/46110/2025 з вимогами акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (далі АТ “Ощадбанк” в особі філії ЗОУ АТ “Ощадбанк”) до фермерського господарства “ДІАЛОГ” (надалі ФГ “ДІАЛОГ”, відповідач-1) та до Ясинського Володимира Анатолійовича (далі Ясинський В.А., відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості за договором кредитної лінії від 18.06.21 № 1122 в розмірі 252 051,47 грн.

28.04.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1157/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 05.05.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1157/25 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 04.07.25 включно.

При цьому, враховуючи перебування судді-доповідача Корсуна В.Л. у щорічній відпустці з 30.06.25 по 04.07.25 включно, справа № 908/1157/25 розглянута судом в перший після відпустки робочий день яким є 07.07.25.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідачі суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає, що відповідачем-1 порушено умови Договору кредитної лінії від 18.06.21 № 1122 за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%» та частково забезпеченого гарантією держави, в рамках Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.20 № 1151 та укладеного між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.20. За заявою відповідача-1, кредит був включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу 6 Договору гарантії, 18.06.21 між Банком та відповідачем-1 укладений Додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії № 1122 від 18.06.21. За доводами позивача, невиконання відповідачами своїх договірних зобов'язань перед позивачем та державою є підставою для стягнення 252 051,47 грн, перерахованих Гарантом за договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/560 від 03.12.21 та направлених на часткове погашення заборгованості відповідача-1 за Договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.21. Враховуючи, що виконання зобов’язань за зазначеним Договором кредитної лінії забезпечено договором поруки № 1 від 18.06.21, укладеним з Ясинським Володимиром Анатолійовичем, позивач посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 546, 553, 554, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 629, 638, 1054 ЦК України просить суд позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів заявлену до стягнення суму заборгованості.

Відзиви на позов, або будь-які заперечення від відповідачів до суду не надійшли.

Відповідачі 1 та 2 зареєстрованих електронних кабінетів не мають.

Місцезнаходженням відповідачів є: Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ “Укрпошта”. У зв’язку із вказаним відповідачі 1 та 2 повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення 05.05.25 ухвали суду на сайті Господарського суду Запорізької області.

Згідно з ч. 1 ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 20 днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 10 днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та можливість ознайомитись з ухвалою суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідачів через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів про дату, час та місце розгляду справи.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.99).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.05 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому визнає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надходило.

Наявні матеріали справи № 908/1157/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 07.07.25.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд також відзначає, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії – Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (Банк, позивач у справі) та фермерським господарством “ДІАЛОГ” (Позичальник, відповідач 1 у справі) 18.06.21 укладено договір кредитної лінії № 1122 (далі – Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, Банк зобов’язується надати на умовах цього договору, а Позичальник зобов’язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору, та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктами 3.1, 3.2 Кредитного договору визначено, що сума максимального ліміту кредитування становить 1 000 000,00 грн. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 17 квітня 2024 року.

Умови щодо визначення розміру процентів за користування кредитом передбачені у пункті 3.5.1 Кредитного договору, відповідно до змісту якого визначено, що Позичальник зобов’язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (Базова процентна ставка), яка є змінюваною та розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування із застосування формули: БПС = Індекс UІRD(3m) + Маржа, де:

БПС – розмір Базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;

індекс UІRD(3m) – Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб;

Маржа – доданок, який виражений у процентах, що становить 7%.

Пунктом 3.5.2 Кредитного договору визначено, що на момент укладення договору, з урахуванням визначеного на таку дату індексу UІRD(3m) та із застосуванням формули, передбаченої п. 3.5.1 цього договору, розмір Базової процентної ставки становить 13,8% процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов’язання Позичальника зі плати процентів до моменту першого перегляду (зміни) у відповідності до пп. 3.5.3 цього Договору.

Перегляд Базової процентної ставки та зміні її розміру (збільшення чи зменшення, якщо не є наслідком застосування формули, передбаченої п. 3.5.1 цього договору) здійснюється Банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу, починаючи з дати укладення договору по повного виконання Позичальником зобов’язань за цим договором. Сторони дійшли згоди, що у випадках, коли розрахований згідно наведеної в пп. 3.5.1 договору формули розмір Базової процентної ставки становитиме значення, яке перевищує 30% річних, Базова процентна ставки нараховуватиметься в розмірі 30% річних (Максимальна процентна ставка) (п. 3.5.3 Кредитного договору).

Підпунктами 3.16.1, 3.16.2, 3.16.2.1 Договору визначено, що проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі Базової процентної ставки на основну суму боргу та за строк фактичного користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту включно до дня повного погашення основної суми боргу за цим договором. Проценти нарахованої за користування кредитом у відповідному місяці (звітному місяці) протягом строку дії договору сплачуються з 10 по 15 число (включно) місяця, наступного за звітним місяцем.

Умовами пункту 3.6. Договору також встановлено особливий порядок виконання Позичальником зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів. Приймаючи до уваги умови Порядку, користуючись принципом свободи договору та керуючись ч. 2 ст. 526 ЦК України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання Позичальником умов програми та належного виконання ним умов цього договору (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми процентів її частини), в межах періоду відповідності програмі, Позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов'язання щодо своєчасності сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов договору кредитної лінії, які виключають можливість застосування такого особливого порядку), а саме:

- протягом періоду повної компенсації процентів, сплата процентів за договором кредитної лінії в розмірі базової процентної ставки здійснюється Фондом розвитку підприємництва (далі - Фонд) в повному обсязі у зв'язку з наданням Позичальнику компенсації (у випадку отримання Позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений у пункті 3.19. Договору;

- протягом періоду часткової компенсації процентів, Позичальник самостійно (за власні кошти) сплачує нараховані за договором кредитної лінії проценти в розмірі компенсаційної процентної ставки, яка з урахуванням умов програми становить 3 (три цілих) процента річних;

- решта нарахованих процентів в розмірі КЧП, яка розраховується як різниця між базовою процентною ставкою та компенсаційною процентною ставкою, що сплачується Фондом у зв'язку з наданням Позичальником компенсації (у випадку отримання Позичальником права на таку компенсацію) шляхом списання Банком коштів в повній необхідній сумі з рахунку ескроу на рахунок, визначений в п. 3.19. Договору, або Позичальником у випадках та у строки визначені договором.

Відповідно до п. 3.7. Договору Позичальник сплачує Банку:

- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5% (нуль цілих п'ять десятих) відсотків від суми максимального ліміту кредитування в день укладання договору;

- комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,358% (нуль цілих тридцять п'ять сотих) відсотків від суми максимального ліміту кредитування в день укладання договору.

Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника (п. 3.9 Договору).

Пунктом 3.11 Договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, Позичальник зобов'язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.

Також Позичальник зобов'язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з пп. 3.3 цього договору (підпункт 3.11.1. Договору).

Відповідно до п. 3.16 Договору, Позичальник зобов’язується забезпечити своєчасну оплату Банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором.

З урахуванням умов програми призупиняється надання компенсації Позичальнику, якщо він допустить прострочення більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів виконання зобов'язань зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами програми (підпункт 3.18.1 Договору).

За умовами пп. 4.3.1 Договору Позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов'язання, а також зобов'язання за іншими договорами, укладеними з Банком.

У відповідності до пп. 4.3.2 Договору, Позичальник зобов'язався у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до п. 8.6 Кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Виконання Позичальником зобов’язань за Договором забезпечено гарантією держави.

Так, на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.20 №1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (далі - Порядок №1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.20 №1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (далі - Постанова №1317) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб'єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.

Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році є:

- агент - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором;

- банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених Порядком №1151, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі;

- гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів;

- позичальники - суб'єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов'язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.

Для забезпечення співпраці сторін, пов’язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.14 №375 (далі - Гарант) та АТ «Ощадбанк» (далі - Бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.20 (далі - Договір гарантії).

За умовами п. 2.1 Договору, гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання Принципалами (суб'єктами господарювання, яким надано кредит) частини своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Пункт 2.7 Договору гарантії встановлює, що у разі настання гарантійного випадку (Принципал не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль) Гарант зобов’язаний сплатити на користь Бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу V цього договору.

Пунктами 3.1 - 3.3 Договору гарантії передбачено, що з метою включення кредитів до портфеля Бенефіціар формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які Бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля. Бенефіціар формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності. Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов'язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру.

У п. 5.1 Договору гарантії визначено, що у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а Агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами.

Відповідно до п. 5.5 Договору гарантії, Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою.

За заявою Позичальника, кредит був включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу 6 Договору гарантії, 18.06.21 між Банком та відповідачем-1 укладений Додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії № 1122 від 18.06.21.

Відповідно до Розділу 2 Додаткового договору, сторони приймаючи до уваги юридичний факт ініціювання Позичальником отримання забезпечення за Кредитом у вигляді Гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови Кредитного договору наступним (п. 2.1).

Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання Гарантії з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятими для себе. Позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених порядком та Договором про надання Гарантії (пункт 2.2 “Додаткові запевнення і гарантії Позичальника).

Підпунктом 2.2.1.3 Додаткового договору передбачено, що Позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника погашення заборгованості у спосіб та згідно процедур встановлених Порядком та Договором гарантії.

Також, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором Акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (Кредитор, Банк, позивач) та громадянином України Ясинським Володимиром Анатолійовичем (Поручитель, відповідач-2) 18.06.21 укладено договір поруки № 1 (надалі - Договір поруки), за умовами якого предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ФГ “ДІАЛОГ” зобов’язань за договором кредитної лінії № 1122 та договором кредитної лінії № 1122р від 18.06.21.

Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.2. Договору поруки, Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов’язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі Зобов’язання, у т.ч. того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору. Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов’язання у тому ж обсязі, що і Божник, в порядку, визначеному Кредитним договором, у тому числі, але не виключно, у разі: повного чи часткового невиконання Боржником зобов’язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в т.ч. згідно з Графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в т.ч. у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов’язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором.

Згідно із п.п. 2.4, 2.5 Договору поруки, обсяг зобов’язань Поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах визначених цим договором) зобов’язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов’язання. Поручитель також відповідає перед Кредитором за повернення Боржником грошових коштів (включаючи комісійні винагороди та проценти, нараховані на суму грошових коштів в порядку, визначеному Кредитним договором та законодавством України за користування чужими грошовими коштами).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору кредитної лінії № 1122 від 18.06.21 Банк надав Позичальнику кредит, перерахувавши 18.06.21 - 1 000 000,00 грн з рахунку Банку № UA373139570000020634000072917 для обліку основного боргу за Договором на поточний рахунок Позичальника, відкритий в Банку для отримання кредитних коштів № UA823139570000026001300172917.

За поясненнями позивача, Позичальником (відповідачем-1) з 29.06.22 допущено прострочення зі сплати основного боргу, процентів, за користування кредитом та комісійних винагород. Позичальник не здійснив плановий платіж та допустив прострочення заборгованості за процентами згідно з графіком платежів, яка залишилась несплаченою протягом 90 календарних днів поспіль, що призвело до настання гарантійного випадку в розумінні н. 2.7. Договору гарантії, внаслідок чого 05.10.22 на рахунку Позичальника UA823139570000026001300172917 була відображена прострочена заборгованість за основним боргом в сумі 1 000 000,00 грн.

13.10.22 Позичальником частково сплачено суму основного боргу в розмірі 495 897,06 грн.

Водночас, через неналежне виконання Позичальником умов Кредитного договору, зокрема, щодо погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом у встановлений п.п. 3.11.1, 3.16 договору строк, Банк скористався передбаченим пунктом 3.13 договору правом на відкликання кредиту та 27.09.23 направив Позичальнику (на адресу електронної пошти) вимогу про відкликання кредиту, якою Позичальник повідомлявся про необхідність протягом 25 банківських днів з дати направлення Банком цієї вимоги, здійснити повернення всієї суми кредиту та платежів за нарахованими процентами за користування кредитом у сумі 617 925,29 грн. Вказана вимога АТ «Ощадбанк» була залишена Позичальником без відповіді та задоволення.

У зв'язку із настанням гарантійного випадку, АТ «Ощадбанк» в порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1 Договору гарантії звернувся до Гаранта (з копією Агенту) з вимогою № 87 від 06.12.23 про сплату за гарантією суми в розмірі 252 051,47 грн.

За результатами розгляду зазначеної вимоги 03.01.24 Гарант перерахував Банку суму у розмірі 252 051,47 грн для відшкодування за кредитною операцією.

На виконання п. 6.1 Договору гарантії, Банк спрямував отримані кошти в рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом та відобразив в обліку виникнення простроченої заборгованості ФГ “ДІАЛОГ” перед державою в сумі 252 051,47 грн.

11.07.24 позивачем направлені відповідачам (на адресу електронної пошти) повідомлення про виникнення станом на 03.07.24 за Договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.21 простроченої заборгованості в розмірі 680 437,01 грн, у т.ч. перед державою на суму 252 051,47 грн, з вимогою погасити заборгованість у строк до 7 календарних днів з дати отримання вимоги. У визначений термін заборгованість за кредитом Позичальником та Поручителем не погашена.

Неналежне виконання фермерським господарством “ДІАЛОГ” зобов’язань за Договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.21, а також невиконання Ясинським Володимиром Анатолійовичем (Поручителем) зобов’язань за Договором поруки № 1 від 18.06.21 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідачів у солідарному порядку суми 252 051,47 грн заборгованості перед державою за Договором, яка виникла 03.01.24 внаслідок сплати Гарантом суми за гарантією.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас, вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, укладений сторонами кредитний договір, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як відповідачем-1 обов`язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору не виконано. Доказів зворотного відповідачем-1 суду не надано, а судом не встановлено.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором вбачається, що кредитні кошти надані відповідачу-1 18.06.21 на суму 1 000 000,00 грн. Відповідачем-1 заборгованість за кредитом погашено 13.10.22 частково на суму 495 897,06 грн. Станом на 03.07.24 заборгованість відповідача-1 за договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.21 становить 680 437,01 грн, яка складається з: 252 051,47 грн простроченої заборгованості за основним боргом, 175 625,19 грн прострочених процентів за користування кредитом, 708,88 грн простроченої заборгованості по нарахованим комісіям, 252 051,47 грн простроченої заборгованості перед державою (бюджетом).

Також, вказані суми заборгованості підтверджуються Виписками по особовому рахунку відповідача-1 за період з 18.06.21 по 08.04.25.

Укладений на забезпечення виконання зобов`язань Боржника (відповідача-1) за Договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.21 Договір поруки 1 від 18.06.21 передбачає безумовну, безвідкличну та безоплатну солідарну відповідальність Поручителя Ясинського Володимира Анатолійовича перед Банком, що випливають з Договору кредитної лінії №1122 від 18.06.21.

Приписами ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 346 ГК України, для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

У п. 15-1 ч. 1 ст. 2 БК України закріплено визначення поняття «гарантійне зобов'язання», яке становить собою зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом, залученим під державну гарантію.

Згідно з п. 4 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (ч. 1 ст. 117 Конституції України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (далі - Закон), Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.

Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з ст. 16 Закону, фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 17 БК України, державні гарантії можуть надаватись виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України. Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом.

У разі виконання державою гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб'єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку (ч. 8 ст. 17 БК України).

При цьому, прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (ч. 9 ст. 17 БК України).

Статтею 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено аналогічні положення та установлено, що у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5 000 000 тисяч гривень можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 % загальної суми таких боргових зобов'язань за портфелем кредитів та 80 % за кожним окремим кредитом.

З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.20 №1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» на рівні агента в особі акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та банків-кредиторів, у формі державних гарантій та в обсязі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.20 №1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році», на період з 23.12.20 по 31.12.25.

Постановою №1317 АТ «Ощадбанк» включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2020 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства «Державний ощадний банк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.03 №261, АТ «Ощадбанк» є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» оформлений шляхом укладення договору №13010-05/271 від 31.12.20 та визначає обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань.

У пунктах 6.1 - 6.3 вказаного Договору гарантії передбачено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку №1151 та цього договору, зобов'язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами;

- перераховувати кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховувати їх насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв’язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість Приниципала перед державним бюджетом.

Синтезуючи наведені позиції законодавства та договору суд констатує, що державна гарантія на портфельній основі, як гарантійний механізм:

1) передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання Позичальником частини зобов'язань за Кредитним договором, надане Гарантом на користь Банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку №1151, в якості часткового покриття кредитного ризику Банку за кредитною операцією з Позичальником;

2) в результаті здійснення Гарантом виплати суми за гарантією в обліку Банку відображено виникнення простроченої заборгованості Позичальника перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої Гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом) перейшли права кредитора та остання як Гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми;

3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми Гарант реалізував шляхом наділення Банку повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед Банком за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між Гарантом та Банком пропорційно ставці гарантії.

За таких обставин, повноваження АТ «Ощадбанк» щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за Договором відповідають Закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ «Ощадбанк».

02.01.24 Гарант за договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/560 від 03.12.21 здійснив на користь позивача сплату за гарантією суми 252 051,47 грн. Отримані кошти Банк 03.01.24 спрямував у рахунок часткового погашення заборгованості ФГ “ДІАЛОГ” за Договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.21.

Враховуючи невиконання Позичальником та Поручителем своїх договірних зобов'язань перед державою, а також з огляду на вищевказані положення законодавства та умови Додаткового договору, суд визнав, що у позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за Договором з вищевказаних правових підстав.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості суд відзначає, що позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов’язаними з обов’язком належного виконання основного зобов’язання за кредитним договором. Тому, ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз’єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов’язання залежно від суб’єктного складу останнього.

Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).

З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов’язання є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці. У цьому випадку суб’єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб’єктний склад основного зобов’язання.

Основне зобов’язання в даній справі з надання кредитних коштів виникло між юридичними особами, наявність фізичної особи поручителя в даному випадку не є вирішальною для визначення суб’єктної юрисдикції справи у спорі.

Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Щодо підстав припинення поруки необхідно зазначити, що відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договору поруки, що визначені ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Поряд з цим, судом встановлено, що зобов’язання за Договором кредитної лінії відповідачем-1 не виконані. Отже, зобов’язання за Основним договором не припинились, а оскільки Договір поруки укладено сторонами для забезпечення виконання зобов’язань по Договором кредитної лінії, то не припинилась і дія Договору поруки.

Таким чином, у даному випадку, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідачі не скористалися наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати присуджуються до стягнення порівну з кожного відповідачів на користь позивача.

Згідно з п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у разі коли, позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Судовий збір за даним позовом складає 3 780,77 грн та підлягає розподіленню порівну між відповідачами.

Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з фермерського господарства “ДІАЛОГ” (72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23, ідентифікаційний код 20493080) та Ясинського Володимира Анатолійовича (72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23, РНОКПП – 2196515576, 20.02.1960 року народження) на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363) - 252 051 (двісті п’ятдесят дві тисячі п’ятдесят одну) грн 47 коп. простроченої заборгованості перед державою за договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.21, залученим під державну гарантію на портфельній основі. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути солідарно з Ясинського Володимира Анатолійовича (72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23, РНОКПП – 2196515576, 20.02.1960 року народження) та фермерського господарства “ДІАЛОГ” (72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23, ідентифікаційний код 20493080) - на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363) - 252 051 (двісті п’ятдесят дві тисячі п’ятдесят одну) грн 47 коп. простроченої заборгованості перед державою за договором кредитної лінії № 1122 від 18.06.21, залученим під державну гарантію на портфельній основі. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фермерського господарства “ДІАЛОГ” (72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23, ідентифікаційний код 20493080) на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363) - 1 890 (одну тисячу вісімсот дев’яносто) грн 39 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Ясинського Володимира Анатолійовича (72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Біди, буд. 23, РНОКПП – 2196515576, 20.02.1960 року народження) на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 48, ідентифікаційний код 02760363) - 1 890 (одну тисячу вісімсот дев’яносто) грн 38 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.07.2025.

Суддя В.Л. Корсун