Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” по справі № 908/3201/24 (908/256/25). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/6/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2025 Справа № 908/3201/24 (908/256/25)
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3201/24 (908/256/25)
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” (вул. Складська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69083, код ЄДРПОУ 36648226, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення
в межах провадження у справі № 908/3201/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” (вул. Складська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69083, код ЄДРПОУ 36648226, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Розпорядник майна - Забродін Олексій Михайлович (адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
За участю представників сторін та учасників:
Представник позивача - Безух А.М., адвокат, довіреність від 02.09.2024 (в режимі відеоконференції);
Представник відповідача Державної податкової служби України - Гаврик С.Є., витяг з ЄДР (зал 123)
СУТЬ СПОРУ:
30.01.2025 до системи “Електронний суд” від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” надійшла позовна заява від 30.01.2025 (вх. № 284/08-07/25 від 30.01.2025) до відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення в якій позивач просить:
За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.01.2025 наведену вище позовну заяву визначено судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 03.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” від 30.01.2025 (вх. № 284/08-07/25 від 30.01.2025) залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 7 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом надання до суду: доказів доплати судового збору у розмірі 180 367, 07 грн. за подачу вказаної позовної заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи; обґрунтоване клопотання про залучення третіх осіб; відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 ГПК України зазначити відомості про наявність/відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача. Роз’яснено позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
07.02.2025 до системи “Електронний суд” від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” надійшли документи про усунення недоліків.
Ухвалою від 13.02.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” від 30.01.2025 (вх. № 284/08-07/25 від 30.01.2025) до відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3201/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Призначено підготовче засідання на 05.03.2025, 11 - 30.
Ухвалою від 05.03.2025 підготовче засідання суду відкладене на 07.04.2025, 12 - 00. Залучено до участі у справі № 908/3201/24 (908/256/25) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПІГМЕНТ ПЛЮС”.
Ухвалою від 07.04.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання суду відкладено на 12.05.2025, 12 - 00.
Ухвалою від 12.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.06.2025, 11 - 00.
03.06.2025 до системи “Електронний суд” від відповідача надійшли додаткові пояснення від 03.06.2025 (вх. № 11393/08-08/25 від 04.06.2025) з додатками до них.
У засіданні вищезазначені документи приєднано до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.06.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/3201/24 (908/256/25) до 16.06.2025, 09 - 15.
Судове засідання 16.06.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
У судовому засіданні 16.06.2025 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення та повідомлено про те, що повне рішення буде складено протягом 10-ти днів.
Представники третіх осіб у судове засідання 16.06.2025 не з’явились, представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, до відеоконференції не приєднались. Відзивів на позовну заяву не надали.
Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві від 30.01.2025 (вх. № 284/08-07/25 від 30.01.2025) та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у засіданнях проти позову заперечував, з підстав зазначених у наданому відзиві та додаткових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників провадження, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 908/3102/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ”. У справі триває процедура розпорядження майна, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Забродін Олексій Михайлович.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2024 відкрито провадження у справі № 908/3201/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакофарбні матеріали”. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича.
На офіційному веб - порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення за № 74952 від 26.12.2024 про відкриття Господарським судом Запорізької області провадження у справі № 908/3201/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакофарбні матеріали”.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
ГУ ДПС у Запорізькій області було подано до суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 15 288 022, 50 грн (з яких 12 226 338, 00 грн. - зобов’язання та 3 061 684, 50 грн. - штрафні санкції), аргументуючи, що боржник має податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів виник на підставі наступного:
Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, п. п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами), п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464 - VI (зі змінами) та наказів Головного управління ДПС у Запорізькій області від 15.09.2023 № 1038-п та від 29.05.2024 № 1081-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “Лакофарбні матеріали”. За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ “Лакофарбні матеріали” було складено Акт від 17.10.2023 № 16132/08-01-07-04/36648226 та прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 у сумі 15 282 922, 50 грн. (з яких: 12 226 338 грн. - грошове зобов’язання та 3 056 584, 50 грн - штрафні санкції) за “порушення” ст. 187, 188 ПКУ - заниження податку на додану вартість на суму 12 226 338 гривень за березень 2023 р.
Відповідно до рішення учасника ТОВ “Лакофарбні матеріали” № 13.03.2023 від 13.03.2023 проведено реорганізацію платника податків шляхом виділення із платника податків нової юридичної особи ТОВ “Пігмент-Плюс”. Був затверджений розподільчий баланс від 15.05.2023 та за передавальним актом від 21.03.2023 ТОВ “Пігмент Плюс” передано активи: товари і запаси на суму 86 768 907 гривень та пасиви на загальну суму 86 768 907 гривень.
З огляду на подальшу “відсутність господарської діяльності” у ТОВ “Пігмент-плюс” та відсутність звітності, зміну засновників перевіряючі віднесли зазначене підприємство до ризикових, а відповідно, зробили висновки про нереальність операції виділу, оскільки вона зроблена з ризиковим суб’єктом без наявної економічної (ділової) мети, а є в наявності на думку перевіряючих тільки операція з купівлі продажу, а відповідно на всю суму операції з виділу нараховано податок на прибуток.
Однак роблячи зазначені висновки не відповідають ані обставинам справи, ані діючому законодавству. Оскільки ознаки “ризиковості” ТОВ “Пігмент плюс” набув вже в подальшому. В момент його створення ознак ризиковості не було і ТОВ “Лакофарбні матеріали” не мало можливості передбачати, що в майбутньому новостворене підприємство набуде ознак ризиковості, тому юридичних дій з ним не треба вчиняти.
Також безпідставним є припущення про укладення угоди купівлі-продажу, оскільки за розподільчим балансом передано пасиви на загальну суму 86 768 906 гривень. Договір купівлі-продажу може бути укладений тільки у відношенні активів. Також для укладення договору купівлі-продажу повинен бути в наявності суб’єкт - юридична або фізична особа з відповідним кодом ЕДРПОУ або іпн. При операції виділу в процесі перетворення юридичної особи новостворюваний суб’єкт ще не має ознак юридичної особи в т.ч. коду ЄДРПОУ, така особа отримує майно за розподільчим балансом коли сама ще знаходиться в процесі створення.
ТОВ “Пігмент плюс” зареєстроване з 21.03.2023, до теперішнього часу зазначена державна реєстрація не скасована та не визнана незаконною.
Процес виділу проведено у відповідності із законодавством, - зокрема процедура виділення регламентована нормами Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”.
Згідно п. 1 ст. 56 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб’єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Згідно ст. 47 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов’язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.
На підставі п. 2 статті 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Відповідно до підпункту 98.1.4. пункту 98.1 ст. 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується; виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України, операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
В силу пункту 185.1. ст. 185 ПК України об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Відповідно до визначення термінів під постачанням товарів визнається будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).
В підпункті 14.1.202 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Передача активів в рамках реорганізації не призводить до нарахування податкових зобов’язань податку на прибуток. Податковий кодекс не передбачає податкових різниць за операціями приєднання, злиття, поділу чи виділу, перетворення. Також передача активів від одного підприємства до іншого не обкладається ПДВ (пп 98.1.4 ПК).
Тобто, платник ПДВ, що реорганізується шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділу відповідно до закону, не здійснює ні нарахування податкових зобов’язань на товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту і які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, ні зменшення податкового кредиту по операціях з їх придбання.
Позивач вважає, що прийняті ГУ ДПС в Запорізькій області податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Відповідач у відзиві від 28.02.2025 (вх. № 4707/08-08/25 від 03.03.2025) проти позовної заяви заперечив з наступних підстав.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - ПК України), п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464 - VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон України № 2464 - VI), наказів ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.09.2023 № 1038-п та від 29.05.2024 р. № 1081-п “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” та направлень на перевірку від 29.05.2024 № 1640, № 1641, № 1643 та від 25.09.2024 № 2676 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 26.06.2023, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023.
За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” складено акт від 17.10.2024 № 16132/08010704/36648226, яким встановлено порушення:
Не погодившись з висновками акту перевірки ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України надано заперечення від 08.11.2024 № 08/11-2024 (вх. до ГУ ДПС у Запорізькій області 11.11.2024 № 59423/6).
За результатом розгляду заперечення, висновки акту перевірки викладено наступним чином:
На підставі висновків акту перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення на акт перевірки, контролюючим органом прийняті та направлені податкові повідомлення -рішення.
ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” в порядку ст. 56 ПК України, подано скаргу до ДПС України на податкове повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 року.
Рішенням ДПС України від 26.02.2025 року № 5576/99-00-06-01-06 ППР № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погодившись з визначеним податковим повідомленням-рішенням № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 грошовим зобов’язанням з ПДВ у розмірі 15 282 922, 50 грн. (податкове зобов’язання - 12 226 338 грн.; 3 056 584,50 грн. - штрафні санкції) позивач звернувся до суду з позовом.
Перевіркою встановлено, що ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” у березні 2023 відповідно до Рішення учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” № 13.03.23 від 13.03.2023 здійснює реорганізацію шляхом виділу нового підприємства ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС”.
Рішенням учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” № 13.03.23 від 13.03.2023 був затверджений розподільчий баланс, складений станом на 15.03.2023 року, у зв’язку з виділом (в порядку ст. 109 Цивільного кодексу України) частини майна, прав та обов’язків ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” до новоствореного товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідно до розподільчого балансу ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” вирішено передати до новоствореного підприємства ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” наступні активи та пасиви: запаси на 86 768, 90 тис. грн., зареєстрований (пайовий) капітал на суму 1 тис. грн, поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги на суму 864, 20 тис. грн, інші поточні зобов’язання на суму 85 903, 70 тис. грн.
Також, встановлено статутний капітал новоствореного товариства у розмірі 1 000 грн. за рахунок внеску засновника ТОВ “КУА “ІНВЕСТГРУП”, що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу “Інтерінвест” на підставі регламенту, в особі директора Товариства Бакшеєвої Н.С. в розмірі 1 000 грн.
На підставі Рішення № 16.03.2023 учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” від 16.03.2023, при участі єдиного учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” (далі - Товариства), затверджено Розподільчий баланс Товариства складений станом на 15 березня 2023 року. У зв’язку з виділом у відповідності ст. 109 Цивільного кодексу України частини майна, прав та обов’язків Товариства до новоствореного товариства з обмеженою відповідальністю. Зменшено Статутний капітал Товариства та встановлено його у розмірі 6 230 гривень та розподілено його наступним чином: ТОВ “КУА “ІНВЕСТГРУП”, що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу “Інтерінвест” - 62 630 гривень і становить 100 % від статутного капіталу. Затверджено та підписано нову (сьому) редакцію Статуту Товариства. Право підписати нову затверджену редакцію Статуту Товариства залишити за єдиним учасником Товариства - ТОВ “КУА “ІНВЕСТГРУП”, що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу “Інтерінвест” на підставі Регламенту.
На підставі Рішення № 1 засновника ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” від 16.03.2023 року, за участю єдиного засновника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” (далі - Товариство) та юридичної особи ТОВ “КУА “ІНВЕСТГРУП”, відповідно до діючого законодавства України, створити Товариство з обмеженою відповідальністю та присвоїти йому назву ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” (далі по тексту - “Товариство”), шляхом його виділу з ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” на підставі розподільчого балансу станом на 15 березня 2023 року та затвердженого рішенням учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” (Рішення № 16.03.23 від 16 березня 2023 року).
Місцезнаходження Товариства визначити за адресою: 69083, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Складська, будинок 8. На підставі розподільчого балансу ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” станом на 15 березня 2023 року, визначити Статутний капітал Товариства, що складається з вартості вкладу єдиного Засновника, у сумі 1 000 гривень, розподілений на 100 часток. Вартість однієї частки становить 10 гривень. Внесок Засновника, ТОВ “КУА “ІНВЕСТГРУП”, що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу “Інтерінвест” на підставі регламенту, в особі директора Товариства Бакшеєвої Н.С., складає 1 000 гривень і становить 100 % від статутного капіталу. Обрати Директором Товариства вирішено фізичну особу, громадянина України Сирицю Анатолія Олеговича, строком на 3 роки з моменту державної реєстрації, без укладання трудових відносин.
Протокол підписано Засновниками товариства: ТОВ “КУА “ІНВЕСТГРУП” в особі директора Бакшеєвої Н.С., Кравчуном О.С., справжність підписів яких засвідчено Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Пилипенко О.В., зареєстровано в реєстрі за № 164, 162.
На підставі Рішення № 21.03.23 учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” від 21.03.2023 року затверджено Передавальний акт Товариства складеного на 21.03.2023 та підписаного у зв’язку з виділом у відповідності ст. 109 Цивільного кодексу України частини майна, прав та обов’язків Товариства до новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІГМЕНТ ПЛЮС”.
У передавальному акті ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” від 21.03.2023 зазначено, що Сириця Анатолій Олегович директор ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” передав, а Сириця Анатолій Олегович директор ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” прийняв документи щодо прав та обов’язків ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” перед ТОВ “Компанія з управління активами “ІНВЕСТГРУП” у сумі 84 330 809, 56 гривень без ПДВ (по договору № 27/21 від 01.02.2021: позика - 67 340 109, 84 грн., відсотки - 6 598 695, 44 грн., по договору № 3/22 від 04.01.2022: позика - 8 045 407, 49 грн., відсотки - 2 346 596, 79 грн.), перед ТОВ “Ельма стандарт” в сумі 1 473 186, 44 грн. без ПДВ (по договору № 01/10-22 від 01.10.2022 - 300 000, 00 грн., по договору № 01/10-22-1 від 01.10.2022 - 250 000, 00 грн., по договору № 01/10-22-2 від 01.10.2022 - 350 000, 00 грн., по договору № 01/10-22-3 від 01.10.2022 - 375 000, 00 грн., по договору № 01/10-22-4 від 01.10.2022 - 75 000, 00 грн, по договору № 01/03/20-20л від 01.03.2020 - 85 186, 44 грн., по договору № 3004-8598 від 30.04.2021 - 38 000, 00 грн.), перед ТОВ “ВАШ ПАРТНЕР” по договору № 01/10-22 від 01.10.2022 в сумі 99 712, 83 грн. без ПДВ, перед ФОП Тюнтерова Галина Альбертівна по договору № 02-03/20 від 02.03.2020 у сумі 864 198, 16 грн. без ПДВ, та майно у вигляді товарно - матеріальних цінностей вартістю - 86 768 906, 99 грн. без ПДВ, згідно Розподільчого балансу складеного станом на 15.03.2023 року.
Згідно документів, наданих до перевірки, майно передавалося новоствореному підприємству ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” у місці передачі за адресою: м. Запоріжжя, Донецьке шосе, 8.
Рух товарно-матеріальних цінностей вартістю 86 768 906, 99грн у зв’язку з виділом відображено у Розподільчому Балансі ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” від 15.03.2023 (рядок 1100 “Запаси”).
Списання товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерському обліку ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” відображено наступною кореспонденцією рахунків: Д-т 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки” К-т 28 “Товари” на суму 86 768 906, 99 грн. - списано вартість запасів.
Зазначені активи (емаль, автоемаль, автомобільні запчастини та інше) вартістю 86 768 906, 99 грн. (без ПДВ) попередньо були придбані у наступних контрагентів: ПП “ТЕХНО-ЛЮКС”; HELIOS, TOVARNA Barv lacov in umetnih smol Kolicevo d.o.o; фірма CELPAK ZdzislawKozziatek; фірма Proplad Sp. Z. о.o; ТОВ “РЕНТ-ГРУП”; ТОВ “ЛМК ПЛЮС”; ПП “НВП “Укрюгпласт”; ТОВ “ПРОФІ ПРИНТ”.
Нараховані (сплачені) суми податку на додану вартість в частині вартості придбаних ТМЦ у зазначених контрагентів включені до складу податкового кредиту ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” та задекларовані у податковій звітності з ПДВ.
До перевірки надано Наказ на проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” у зв’язку із виділом нового підприємства від 07.03.2023 № 07/03. На виконання наказу було створено інвентаризаційну комісію на чолі з головою комісії Сирицею А.О. Згідно Протоколу інвентаризаційної комісії від 13.03.2023, складеного за результатами проведеної інвентаризації, встановлено наявність на складі Емалі-2 запасів у кількості 9 990 610, 11 кг вартістю 86 768 906, 99 гривень.
Інформація про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей вартістю 86 768 906, 99 гривень на склад ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС”, їх зберігання або вибуття відсутня, так само, як і інформація про прийняття, погашення або зростання суми заборгованості у розмірі 86 768 906, 99 грн., які були передані (згідно наданих до перевірки документів) новому підприємству на виконання Рішення учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” № 13.03.23 від 13.03.2023 згідно Розподільчого балансу від 15.03.2023.
Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору” додаток 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за місцем обліку не надавались.
ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” не зареєстровано платником податку на додану вартість. У супереч п. п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу з моменту реєстрації до контролюючого органу не подало жодної податкової та фінансової звітності до контролюючого органу за місцем обліку за період з моменту утворення і до сьогодні не подавало, у зв’язку з чим відсутня інформація про динаміку зобов’язань та рух товарно-матеріальних цінностей (оприбуткування на склад, вибуття) суб’єкта господарювання; через три місяці змінило власника (12.06.2023) та юридичну адресу (08.05.2023), закрило поточні рахунки в банківських установах (дати закриття 05.05.2023; 05.05.2023); громадянином Сирицею Анатолієм Олеговичем не укладалися трудові відносини з ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” в якості директора підприємства. Зазначене свідчить, що новостворене підприємство не проводило діяльності, пов’язаної з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, спрямованої на отримання доходів, тобто не здійснювало господарської діяльності.
Незважаючи на те, що підприємством ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” укладено договір оренди складського приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, 8, факт подальшого використання товарно-матеріальних цінностей, отриманих згідно наданих до перевірки документів від ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ”, підприємством ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” у власній господарській діяльності не підтверджується.
Відсутність у виділеного суб’єкта ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” здійснення господарської діяльності у сукупності з ознаками, що характеризують підприємство як ризикове, вказують на нереальність здійснення операції виділу ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” відповідно. Зазначене свідчить, що операцію з виділу ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” проведено без розумної економічної причини (ділової мети).
Створюючи видимість реальності здійснення зазначеної операції, ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” діяло умисно, оскільки воно удавано, цілеспрямовано створило умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, встановлених норм Податкового кодексу України.
З огляду на зазначене, встановлено наявність схеми оформлення штучного виділу (удаваного правочину), яка свідчить про узгодженість дій ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” та виділеного суб’єкта ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” для одержання товариством незаконної податкової вигоди.
Отже, списання з балансу товарно-матеріальних цінностей підприємством ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” вартістю 86 768 906, 99 грн. відбулося не в результаті операції виділу. Надані до перевірки документи вказують на факт вибуття активів підприємства, але відсутня будь-яка інформація про їх подальший рух, зберігання та сфера застосування в майбутньому. Використання підприємством ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” одержаних активів у власній господарській діяльності не підтверджується, що вказує на нереальність здійснення господарської операції виділу ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ”, тобто відбулась операція надання товару невстановленій особі.
Таким чином, встановлені обставини є підтвердженням того, що придбані підприємством ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” товарно-матеріальні цінності починають використовуватись ним в операціях, що не є господарською діяльністю.
Згідно п. п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України операції з реорганізації шляхом виділу не є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому, при переході активів до правонаступника, попередньо сформований податковий кредит залишається у компанії, яка реорганізується.
На сьогодні поширена схема використання реорганізації шляхом виділу для ухилення від оподаткування ПДВ.
Зокрема, товариства, які реалізують продукцію кінцевому споживачу за готівкові кошти без відображення доходів в звітності, використовують інструмент “виділ” для передачі на правонаступника існуючих тільки в бухгалтерському обліку запасів.
Правонаступники в подальшому не звітують, в короткий проміжок часу змінюються посадові особи та засновники.
За даними бухгалтерського обліку підприємства ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” мають місце зміни його майнового стану: списання активів на суму 86 768 905, 0 грн., крім того ПДВ - 17 351 781, 0 гривень.
У зв’язку з тим що підприємством ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” товарно-матеріальні цінності були використані не у господарській діяльності, а суми податку на додану вартість під час придбання були включені до складу податкового кредиту, то не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбулось їх списання, підприємство повинно здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання таких товарів та відобразити їх у рядку 4.1 розділу “Податкові зобов’язання” податкової декларації з ПДВ.
ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” у березні 2023 не включено до бази оподаткування суму списаних з балансу ТМЦ у розмірі 86 768 906, 99 грн. та не нараховано податкові зобов’язання з ПДВ в частині вартості товарно-матеріальних цінностей, які були використані не у господарській діяльності, на суму 17 353 781 грн., не складено і не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну.
Перевіркою ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” встановлено порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 26.06.2023 за рахунок не включення до їх складу податку на додану вартість з умовного продажу ТМЦ, що були використані не в господарській діяльності підприємства, на загальну суму 17 353 781 грн.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.231 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) ід час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов’язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
З’ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.
Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об’єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 лютого 2024 року у справі № 813/1777/16.
Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України: “Платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 11 липня 2024 року у справі № 360/4169/21.
При цьому використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту “г” пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18.
У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового :кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У разі коли на момент перевірки платника податку :контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, в порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 26.06.2023 за рахунок не включення до їх складу податку на додану вартість з умовного продажу ТМЦ, що були використані не в господарській діяльності підприємства, на загальну суму 17 353 781 грн.
Оскільки оскаржуване ППР № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 прийняте за наявності правових підстав, визначених ПК України, посадовими особами не допущено порушення умов та встановленої процедури проведення документальної перевірки, ГУ ДПС у Запорізькій області наголошує на відсутності підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024.
Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов’язання - зобов’язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов’язань належать також зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).
Пунктом 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Ухвалою від 26.12.2024 відкрито провадження у справі № 908/3201/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ”. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича.
У встановленому законодавством порядку 26.12.2024 за № 74952 оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ”.
У подальшому попереднє засідання суду у справі № 908/3201/24 відповідними ухвалами суду неодноразово відкладалось або оголошувались перерви через необхідність розглянути кредиторські вимоги до боржника, зважаючи на тривання воєнного стану, введеного на території України в зв’язку з військовою агресією РФ проти України, та на поточну безпекову ситуацію, що склалася в Україні, у т.ч. в місті Запоріжжі та Запорізькій області, через систематичні обстріли ворожими військами що чинить загрозу життю, здоров’ю й безпеці учасників справи і суду, було підставою для продовження строку проведення попереднього засідання суду у вказаній справі.
Наразі процедура розпорядження майном у справі № 908/3201/24 не завершена та триває, боржника - ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” не визнано банкрутом, ліквідаційну процедуру стосовно нього не відкрито.
Відповідно до положень пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є - податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПК України), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Функції контролюючих органів визначені ст. 191 ПК України, згідно з якою контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, зокрема здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Статтею 20 ПК України встановлено право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, зокрема пп. 20.1.4, 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Як свідчить п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом’якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому ст. 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені п. 86.7 цієї статті.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - ПК України), п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464 - VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон України № 2464 - VI), наказів ГУ ДПС у Запорізькій області від 15.09.2023 № 1038-п та від 29.05.2024 р. № 1081-п “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” та направлень на перевірку від 29.05.2024 № 1640, № 1641, № 1643 та від 25.09.2024 № 2676 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 26.06.2023, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2023.
За результатами вказаної перевірки складено Акт про результати документальної позапланової перевірки від 17.10.2024 № 16132/08-01-07-04/36648226, з якого вбачається, що перевіркою було встановлено порушення ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної № 1307 від 31.12.2015 та пп. 2 п. 3 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість; п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної № 1307 від 31.12.2015 та пп. 2 п. 3 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість; п. 187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307; пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, п. п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. п. 203.1 ст. 203 ПК України; п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п. п. “б” п. 176.2 ст. 176 ПК України та пункту 1 розділу ІІ, п. п. 2 п. 4 розд. IV Порядку 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773); п. п. 168.1.2 п. 168.1, ст. 168, п. 171.1, ст. 171 та підпунктів “а” п. 176.2 ст. 176 ПК України; п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. п. 168.1.2 п. 168.1, ст. 168, п. 171.1, ст. 171 та підпунктів “а” п. 176.2 ст. 176 ПК України; п. 1 ч. 2 ст. 6; ч. 2, ч. 8 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями).
02.12.2024 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі зазначеного Акту винесено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024, яким до ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” за заниження податку на додану вартість на суму 12 226 338 грн. застосовано штрафні санкції на суму 3 056 584, 50 грн.
Положеннями п. 55.1 ст. 55 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.2 ст. 56 ПК України).
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв’язку протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ст. 56 ПК України).
Відповідно до п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
У матеріалах справи наявні докази звернення позивача - ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України до контролюючого органу, який проводив перевірку, із запереченнями від 08.11.2024 № 08/11-2024 та додатковими документами і поясненнями, зокрема, але не виключно, з документами, що підтверджують відсутність вини, наявність пом’якшуючих обставин або обставин, що могли б свідчити про наявність підстав для звільнення його від фінансової відповідальності відповідно до вимог ПК України.
ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” в порядку ст. 56 ПК України, подано скаргу до ДПС України на податкове повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024.
Рішенням ДПС України від 26.02.2025 № 5576/99-00-06-01-06 податкове повідомлення-рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 залишено без змін, скаргу - без задоволення.
За результатом розгляду заперечення, комісією було прийнято рішення про внесення змін до акту перевірки у п. п. 3.1.4.2., висновки акту перевірки від 17.10.2024 № 16132/08-01-07-04/36648226 залишено без змін.
Зі змісту пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішення) про обов’язок платника податків: 1) сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або 2) внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, є податковим боргом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до рішення учасника ТОВ “Лакофарбні матеріали” № 13.03.2023 від 13.03.2023 проведено реорганізацію платника податків шляхом виділення із платника податків нової юридичної особи ТОВ “Пігмент-Плюс”.
Згідно розподільчого балансу ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” який затверджено 15.05.2023 та за передавальним актом від 21.03.2023 вирішено передати до новоствореного підприємства ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” активи: запаси на суму 60 326 тис. грн., дебіторська заборгованість по підприємству ТОВ “Алекс Авто” 7 559 481, 43 гривень 2019, пасиви: зареєстрований (пайовий) капітал на суму 1 тис. грн., інші поточні зобов’язання на суму 67 884 тис. грн., зокрема позика ТОВ “Компанія з управління активами “Інвестгруп” позика 2019 року на суму 66 624 437, 73 грн.
Згідно даних передавального акту від 29.12.2020 активи - це запчастини придбані в період 2019 - 2020. Згідно доповідної записки комісії з інвентаризації від 17.12.2020 асортимент закуплених запчастин не є достатньо оборотним, допущені помилки з закупівлі ряду позицій, які не користуються попитом, тому період реалізації значених товарів дуже значний, таким чином фактично - це заморожені активи. Дебіторська заборгованість ТОВ “Алекс Авто” в сумі 7 559 481, 43 грн. період виникнення 2019 рік складна до стягнення, оскільки за фінансовою звітністю зазначеного контрагента його зобов’язання значно перевищують активи.
На підставі Рішення № 16.03.2023 учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” від 16.03.2023, при участі єдиного учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” (далі - Товариства), затверджено Розподільчий баланс Товариства складений станом на 15 березня 2023 року, у зв’язку з виділом у відповідності ст. 109 Цивільного кодексу України частини майна, прав та обов’язків Товариства до новоствореного Товариства.
На підставі Рішення № 1 засновника ТОВ “ПІГМЕНТ ПЛЮС” від 16.03.2023 за участю засновника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” та юридичної особи ТОВ “КУА “ІНВЕСТГРУП” створено Товариство з обмеженою відповідальністю “ПІГМЕНТ ПЛЮС”, шляхом його виділу з ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” на підставі розподільчого балансу станом на 15 березня 2023 року та затвердженого рішенням учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” (Рішення № 16.03.23 від 16 березня 2023 року).
На підставі Рішення № 21.03.23 учасника ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” від 21.03.2023 затверджено Передавальний акт Товариства складеного станом на 21.03.2023 та підписаного у зв’язку з виділом у відповідності ст. 109 Цивільного кодексу України частини майна, прав та обов’язків Товариства до новоствореного Товариства з обмеженою відповідальністю “ПІГМЕНТ ПЛЮС”.
На момент проведення реорганізації платника податків шляхом виділення із платника податків нової юридичної особи ТОВ “Пігмент-Плюс” (13.03.2023) позивачу не було відомо про подальшу “відсутність господарської діяльності” у ТОВ “Пігмент-плюс” та відсутність звітності.
Ознаки “ризиковості” ТОВ “Пігмент плюс” набув вже в подальшому. В момент його створення ознак ризиковості не було і ТОВ “Лакофарбні матеріали” не мало можливості передбачати, що в майбутньому новостворене підприємство набуде ознак ризиковості, тому юридичних дій з ним не треба вчиняти.
При укладанні угоди купівлі-продажу за розподільчим балансом передано пасиви на загальну суму 86 768 906 грн. Договір купівлі-продажу може бути укладений тільки у відношенні активів. Також, для укладення договору купівлі-продажу повинен бути в наявності суб’єкт - юридична або фізична особа з відповідним кодом ЕДРПОУ або РНОКПП. При операції виділу в процесі перетворення юридичної особи новостворюваний суб’єкт ще не має ознак юридичної особи в т.ч. коду ЄДРПОУ, така особа отримує майно за розподільчим балансом коли сама ще знаходиться в процесі створення.
ТОВ “Пігмент плюс” зареєстроване з 21.03.2023, до теперішнього часу зазначена державна реєстрація не скасована та не визнана незаконною, відповідно всі документи по державній реєстрації зазначеного підприємства, а саме, розподільчий баланс від 15.05.2023 та передавальний акт від 21.03.2023 є дійсними.
Процес виділу проведено у відповідності із законодавством, зокрема, процедура виділення регламентована нормами Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”.
Згідно п. 1 ст. 56 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Згідно ст. 47 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов’язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.
На підставі п. 2 статті 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Відповідно до підпункту 98.1.4. пункту 98.1 ст. 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується; виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України, операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
В силу пункту 185.1. ст. 185 ПК України об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Відповідно до визначення термінів під постачанням товарів визнається будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).
В підпункті 14.1.202 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Передача активів в рамках реорганізації не призводить до нарахування податкових зобов’язань податку на прибуток. Податковий кодекс не передбачає податкових різниць за операціями приєднання, злиття, поділу чи виділу, перетворення. Також передача активів від одного підприємства до іншого не обкладається ПДВ (пп 98.1.4 ПК).
Тобто, платник ПДВ, що реорганізується шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділу відповідно до закону, не здійснює ні нарахування податкових зобов’язань на товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту і які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, ні зменшення податкового кредиту по операціях з їх придбання.
Податковим органом зміну засновників юридичної особи ТОВ “Пігмент-Плюс” віднесено до ризикових та зроблено висновки про нереальність операції виділу, оскільки вона зроблена з ризиковим суб’єктом без наявної економічної (ділової) мети, а є в наявності на думку перевіряючих тільки операція з купівлі продажу, а відповідно на всю суму операції з виділу нараховано податок на прибуток.
Крім того, позивач звернувся до судової експертної установи ТОВ “Експертна група “EС енд ДІ” у відповідності з ч. 1 ст. 101 ГПК України, з наступними питанням: 1. Чи підтверджується документально встановлене в Акті “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Лакофарбні матеріали” від 17.10.2023 № 16132/08010704/36648226 заниження податку на додану вартість в сумі 12 226 338, 00 грн. за 1 квартал 2023 року та завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 5 127 443, 00 грн. за травень 2023 року внаслідок заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 17 353 781, 00 грн. у березні 2023 у зв’язку із виділом новоствореного підприємства ТОВ “Пігмент Плюс”?
На підставі висновку судової експертної установи № 1041/84801 від 02.04.2025, виконаного судовим експертом Чирко Л.Ф. установлено, що документально не підтверджується встановлене в Акті “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Лакофарбні матеріали” від 17.10.2023 № 16132/08010704/36648226 заниження податку на додану вартість в сумі 12 226 338, 00 грн. за 1 квартал 2023 року та завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 5 127 443,00 грн. за травень 2023 року внаслідок заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 17 351 781,00 грн. в березні 2023 у зв’язку із виділом новоствореного підприємства ТОВ “Пігмент Плюс”.
Відповідно до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає виділення з платника податків інших платників податків, а саме, передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків в обмін на їх корпоративні права, внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
Відповідно до пунктів “а” та “б” пункту 185.1 статті 185 ПК України об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу / орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Не є об’єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб (підпункт 196.1.7 пункт 196.1 статті 196 Податкового кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 822/2434/16 зазначено, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов’язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 640/1845/19.
Зазначена судова практика є сталою, оскільки аналогічну позицію займав і Вищий адміністративний суд - висновки Вищого адміністративного суду України, зокрема ухвала ВАСУ від 06.07.2016 по справі К/800/53570/14, від 15.05.2014 по справі К/9991/12534/12.
В силу приписів ст. 109 Цивільного кодексу України, реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов’язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, що не є цивільно-правовим договором, оскільки не передбачає передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.
Таким чином, виділена частка майна в процесі реорганізації юридичної особи шляхом виділення частини майна за розподільчим балансом не є продажем (реалізацією) товарів в тлумаченні підпункту 14.1.202, пункту 14.1 статті 14 ПК України та в силу приписів підпункту 196.1.7. пункту 196.1. ст. 196 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов’язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, що не є цивільно-правовим договором, оскільки не передбачає передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.
Оскільки передача активів (майна) від платника податків до новоствореного шляхом виділу підприємства відбувається безоплатно на підставі та на виконання рішення вищого органу управління (загальних зборів учасників) позивача, яким затверджується розподільчий баланс, то відсутній факт переходу права власності на підставі таких операцій як постачання, так і продаж товарів.
Відповідно до п. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (п. 4. ст. 91 Цивільного кодексу України).
Наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень підпункту “г” пункту 198.5 статті 198 ПК України передбаченого підпунктом “г” пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов’язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.
Виходячи із зазначених норм слід зауважити, що вони стосуються тільки платника податку, який отримав ТМЦ - тобто в даному випадку ТОВ “Пігмент-плюс”, але не ТОВ “Лакофарбні матеріали”.
Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 360/4169/21 та постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 814/476/18.
У постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 560/7669/21 сформульовано висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом “г” пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов’язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов’язку, встановленого підпунктом “г” пункту 198.5 статті 198 ПК України, обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.
Виходячи з Акту перевірки № 16132/08-01-07-04/36648226 від 17.10.2024 набувач ТМЦ є ТОВ “Пігмент плюс”, яке не притягнено до відповідальності за використання набутих за розподільчим балансом товарів поза межами господарської діяльності. Цей факт взагалі не установлено. Перевіряючими констатувалось тільки “невикористання отриманих ТМЦ ТОВ “Пігмент плюс” в господарській діяльності. Однак поняття “використання поза межами господарської діяльності” і “невикористання” різні за своїм правовим змістом.
З відповіді на заперечення на Акт перевірки № 16132/08-01-07-04/36648226 від 17.10.2024 порушень сплати податку на прибуток в ході операції перетворення та виділу з ТОВ “Лакофарбні матеріали” ТОВ “Пігмент плюс” не виявлено.
Контролюючим органом не надано доказів зокрема, у вигляді винесення відносно ТОВ “Пігмент-плюс” повідомлень-рішень чи судових рішень, які набрали законної сили, чи якими встановлено факт порушення податкового законодавства.
Отже, виходячи з правозастосування зазначених норм, вони стосувались тільки власника набувача ТМЦ, але ніяким чином не стосувались платника податку відчужувача ТМЦ.
Згідно положень п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, з огляду на приписи п. 56.18 ст. 56 ПК України, грошове зобов’язання щодо сплати ТОВ “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” покладених на нього контролюючим органом грошових зобов’язань у розмірі 15 282 922, 50 грн. (з яких: 12 226 338 грн. - грошове зобов’язання та 3 056 584, 50 грн. - штрафні санкції) згідно ППР податкове повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024, яке оскаржується позивачем у судовому порядку, є неузгодженим до дня набрання законної сили даним судовим рішенням, у зв’язку з чим, в силу приписів пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у позивача до настання зазначеної дати відсутній обов’язок щодо сплати нарахованих відповідачем згідно з вказаним податковим повідомленням - рішенням грошових зобов’язань у розмірі 15 282 922, 50 грн.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. ч. 2 - 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, обов’язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з’ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.
Судом враховується, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України. № 63566/00, § 23. ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід бюджету, оскільки ухвалою суду від 13.02.2025 позивачу було надано відстрочку в оплаті судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 908/3201/24 (908/256/25) за результатами розгляду позовної заяви.
Керуючись статтями 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 21883/08-01-07-04 від 02.12.2024 у сумі 15 282 922, 50 грн. (з яких 12 226 338 грн - грошове зобов’язання та 3 056 584, 50 грн. - штрафні санкції) прийняте Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945).
Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” (вул. Складська, буд. 8, м. Запоріжжя, 69083, код ЄДРПОУ 36648226) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) стягувач Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 180 367 (сто вісімдесят тисяч триста шістдесят сім) грн. 07 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати сторонам (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
З урахуванням відпустки судді, повний текст рішення складено, оформлено та підписано 10.07.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАКОФАРБНІ МАТЕРІАЛИ” по справі № 908/3201/24 (908/256/25).
_03_03.png)
