Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників провадження у справі № 910/12791/23 (908/659/25) про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс”. Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/35/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2025 Справа № 910/12791/23 (908/659/25)
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 910/12791/23 (908/659/25)
Кредитори:
Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” (пр. Соборний, 6, м. Запоріжжя, 69118, код ЄДРПОУ 32772152, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
банки, здійснюючі розрахунково-касове обслуговування боржника -
Ліквідатор - Потупало Наталія Ігорівна (вул. Нагірна, буд. 22, оф. 222, Київ, 04107, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
про банкрутство
розгляд заяви щодо притягнення до субсидіарної відповідальності
Особа, що притягується до субсидіарної відповідальності - Боярінцев Петро Петрович (вул. Маяковського, буд. 69-А, кв. 73, м. Київ, 02222)
За участю представників сторін:
від кредитора 1 - Плясун О.І., дов. № 175 від 16.01.2023 (в режимі відеоконференції);
Ліквідатор - Потупало Н.І. (в режимі відеоконференції);
Представник Боярінцева П.П. - Лисич Ю.В., адвокат, ордер (в режимі відеоконференції)
УСТАНОВИВ:
17.03.2025 до системи “Електронний суд” від ліквідатора Потупало Н.І. надійшла заява від 17.03.2025 (вх. № 720/08-07/25 від 18.03.2025) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов’язанням боржника відповідно до якої просить суд:
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.03.2025, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства, розгляд заяви (єдиний унікальний номер 908/659/25) визначено судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 20.03.2025 суд зокрема, заяву ліквідатора Потупало Наталії Ігорівни від 17.03.2025 (вх. № 720/08-07/25 від 18.03.2025) в частині покладення субсидіарної відповідальності на засновника та кінцевого бенефіціарного власника боржника - Боярінцева Петра Петровича та стягнення з Боярінцева Петра Петровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло - сервіс” грошових коштів в сумі 17 458 047, 78 грн. прийнято до розгляду. Призначено судове засідання для розгляду заяви ліквідатора Потупало Наталії Ігорівни від 17.03.2025 (вх. № 720/08-07/25 від 18.03.2025) на 16.04.2025, 10 - 00.
У судовому засіданні 16.04.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 910/12791/23 (908/659/25) до 21.04.2025, 09 - 30.
До системи “Електронний суд” від ліквідатора Потупало Н.І. надійшло клопотання (вх. № 8042/08-07/25 від 17.04.2025) про витребування доказів.
Ухвалою від 21.04.2025 клопотання ліквідатора (вх. № 8042/08-07/25 від 17.04.2025) про витребування доказів задоволено витребувано докази та відкладено судове засідання для розгляду заяви ліквідатора Потупало Наталії Ігорівни від 17.03.2025 (вх. № 720/08-07/25 від 18.03.2025) на 13.05.2025, 12 - 00.
05.05.2025 до суду від АТ “Укрексімбанк” надійшов супровідний лист № БТ/0025800/4239-25 від 29.04.2025 (вх. № 9218/08-08/25 від 05.05.2025) на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2025 з додатками до нього.
До системи “Електронний суд” надійшли:
- від кредитора 1 - заява від 09.05.2025 (вх. № 9583/08-08/25 від 12.05.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з додатками до неї;
- від представника Боярінцева Петра Петровича адвоката Лисич Ю.В. - додаткові пояснення у справі від 11.05.2025 (вх. № 9590/08-08/25 від 12.05.2025) з додатками до них.
12.05.2025 до суду від АТ “Ощадбанк” надійшов супровідний лист № 46/12-41/51496/2025/БТ від 05.05.2025 (вх. № 9734/08-08/25 від 12.05.2025) на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2025 з додатками до нього.
У судовому засіданні 13.05.2025 заява кредитора 1 від 09.05.2025 (вх. № 9583/08-08/25 від 12.05.2025) прийнята до розгляду та задоволена, додаткові докази приєднані до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.05.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 910/12791/23 (908/659/25) до 20.05.2025, 11 - 00.
19.05.2025 до системи “Електронний суд” від ліквідатора Потупало Н.І. надійшли пояснення від 19.05.2025 (вх. № 10322/08-08/25 від 20.05.2025) з додатками до них.
У судовому засіданні 20.05.2025 додаткові докази приєднані до матеріалів справи.
Судове засідання 20.05.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
У судовому засіданні 20.05.2025 судом винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ліквідатор у судових засіданнях підтримав заяву від 17.03.2025 (вх. № 720/08-07/25 від 18.03.2025) з підстав зазначених в заяві, просить її задовольнити.
Представник Боярінцева П.П. у судових засіданнях заперечив проти задоволення вимог з підстав, зазначених у наданому відзиві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
У відповідності п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” втратив чинність.
Згідно ч. 1, абз. 1, 3 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 910/12791/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс”.
Наразі процедура ліквідації ТОВ “Україна житло-сервіс” триває, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Потупало Н.І.
Постановою від 23.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс” призначено арбітражного керуючого Потупало Наталію Ігорівну.
Заявник обґрунтовує вимоги наступним.
27.08.2004 між Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал”, правонаступником якого є позивач (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Україна Житло-Сервіс” (абонент) було укладено договір № 04777/5-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору цей Договір укладається у відповідності із Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”. За цим Договором постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів й приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року (далі по тексту - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року (далі - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором. Згідно з пунктами 2.1.1 - 2.1.6 Договору сторони домовилися, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального проводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильників, а при його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання гідно із показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об’ємів стоків у відповідності до розділу 21 правил користування; абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов’язковому звірянню постачальника. Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє банківській установі абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.
Згідно з п. 2.2.2 Договору у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій форму у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
Відповідно до п. 2.2.5 Договору сторони передбачили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Згідно з п. 3.1.1 Договору постачальник зобов’язався забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 “Вода питна” до його водопровідного вводу.
У п. 3.3.1. Договору сторони обумовили, що абонент зобов’язується надавати повну і достовірну інформацію (дислокацію об’єктів), яка є невід’ємною частиною договору щодо кількості та місцезнаходження всіх об’єктів водоспоживання, приєднаних до міських комунальних мереж, якими він користується на праві власності, оперативного управління або знаходяться у його повному господарському віданні тощо.
Пунктом 3.3.4 Договору встановлено, що абонент зобов’язався своєчасно сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.
Пунктом 12.17 Правил користування передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.
Обов’язок житлово-експлуатаційних організацій, якою є боржник, один раз на місяць здійснювати розрахунок за воду, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання, передбачено підпунктом “б” пункту 12.3 Правил користування.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення, що вказано в п 1.10 Правил користування.
Тарифи на підставі яких було нараховано комунальні послуги за період з липня 2005 року по червень 2008 року були встановлені на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 28.08.2002 року № 1680 “Про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення”, від 30.10.2006 року № 1576 “Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води”, від 12.02.2007 року № 143 “Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року № 1576”, від 30.05.2007 року № 640 “Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води”, від 28.08.2007 року № 1127 “Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води”.
Заборгованість боржника, що виникла за Договором, стягувалась кредитором у судовому порядку, зокрема:
Отже, фактично починаючи з 2012 року Товариство мало ознаки неплатоспроможності та не мало змоги повністю сплатити зобов’язання за існуючими договорами та Рішеннями про стягнення боргу.
Фактично не маючи можливості погасити борг перед вже існуючими кредиторами колишнім керівником ТОВ “Україна житло-сервіс” Боярінцевим П.П., як одним з засновників та кінцевим бенефіціарним власником, а також керівником та засновником другого учасника - ТОВ “Житло Гарант” не вживалося жодних дій щодо погашення кредиторської заборгованості та не було прийнято рішення про припинення діяльності Товариства, внаслідок чого виконання грошових зобов’язань Товариства перед наявними кредиторами, в тому числі й поточними стало неможливим.
Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - Кодекс) керівник боржника повинен повідомити про виникнення ознак банкрутства засновникам (учасникам, акціонерам) боржника та власнику майна боржника. Кодекс також зобов’язує боржника у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, зокрема, у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності). Якщо ж керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну (разом з боржником) відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.
Відповідно до Кодексу керівник боржника має у місячний строк з моменту (дати) виникнення загрози неплатоспроможності подати до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з відповідними додатками та доказами виникнення загрози неплатоспроможності.
В свою чергу справу про банкрутство ТОВ “Україна житло-сервіс” було порушено за заявою ініціюючого кредитора - ПрАТ “АК “Київводоканал”, а проведеним аналізом фінансово - господарського стану ТОВ “Україна житло-сервіс” виявлено ознаки з доведення до банкрутства та приховування банкрутства.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна житло - сервіс” зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності 15.03.2004 року, є юридичною особою та суб’єктом банкрутства. Керівник - Гулієв Мухтар з 10.01.2021р., керівник до 10.01.2021 - Боярінцев Петро Петрович.
Засновником ТОВ “Україна житло - сервіс” є громадянин Азербайджану - Гулієв Мухтар, а до 10.01.2021 засновниками ТОВ “Україна житло - сервіс” були фізична особа Боярінцев Петро Петрович та ТОВ “Житло Гарант”, а кінцевим бенефіціарним власником був Боярінцев Петро Петрович.
Зважаючи на скрутне становище Товариства та наявність передумов банкрутства фактично основним засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником Банкрута - Боярінцевим П.П., знаючи про наявність великої кредиторської заборгованості Товариства та неможливість розрахуватись по боргах ТОВ “Україна житло-сервіс”, було прийнято рішення, щодо відчуження 100 % частки у статутному капіталі користь фізичної особи - нерезидента громадянина Азербайджану - Гулієва Мухтара та додатково прийнято рішення про зміну адреси реєстрації Товариства, про що свідчать документи, наявні в реєстраційній справі.
Відповідно до інформації, що міститься в реєстраційній справі у період коли виникли кредиторські вимоги керівником, одним з засновників та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “Україна житло-сервіс” був Боярінцев Петро Петрович. Слід також зазначити, що Боярінцев Петро Петрович був керівником та засновником іншого учасника ТОВ “Україна житло-сервіс” - ТОВ “Житло Гарант” 21.11.2019 у ТОВ “Україна житло-сервіс” відбулися зміни, а саме: директором призначено - Гулієва Мухтара, учасник - фізична особа - нерезидент громадянин Азербайджану - Гулієв Мухтар.
Така поведінка представників Боржника - колишнього керівника, одного з засновників та кінцевого бенефіціаоного власника, а також представника - засновника іншого учасника Боржника - ТОВ “Житло Гарант” Боярінцева Петра Петровича може свідчити про відсутність наміру здійснювати розрахунки за наявними кредиторськими вимогами.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня будь - яка інформація, щодо дійсного виконання Гулієвим Мухтаром функцій керівника, засновника та кінцевого бенефіціарного власника ТОВ “Україна житло - сервіс”, а саме покладених на нього функцій органу управління. Фінансово - господарська діяльність ТОВ “Україна житло - сервіс” фактично була припинена 2019, фінансова та податкова звітність не подавалась, Товариство за адресою реєстрації не знаходилось.
Враховуючи вищевикладене, встановлено що колишніми засновниками Товариства фактично було прийнято дії, щодо неможливості кредиторів отримати їх грошові кошти шляхом перереєстрації Товариства на нерезидента, що слугує підставою для притягнення їх до субсидіарної відповідальності.
Між тим, через такі дії колишніх засновників ТОВ “Україна житло - сервіс” кредитори приречені на довічне невиконання судових рішень про стягнення коштів на їх користь. Також кредитори не отримають виконання судових рішень, ухвалених у процедурах провадження у справі про банкрутство про визнання їх грошових вимог до боржника, які по своїй правовій суті є рішеннями, що підтверджують право кредитора на стягнення боргу (повне або часткове задоволення вимог у ліквідаційній процедурі). Таким чином, такі дії Боярінцева Петра Петровича та ТОВ “Житло Гарант”, обмежують право кредиторів на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Товариство з обмеженою відповідальністю (скорочено “ТОВ” або “ТзОВ”) - організація, суб’єкт господарювання, статутний капітал якої поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом товариства.
Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.
Посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України.
Також слід звернути увагу на те, що Кодексом України з процедур банкрутства передбачені наступні заходи, щодо погашення кредиторських вимог, а саме: 1. Надання боржнику фінансової допомоги в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов’язань боржника перед кредиторами (ст. 4 КУзПБ); 2. Продаж майна банкрута, включеного до складу ліквідаційної маси (ст. 63 КУзПБ); 3. Притягнення до субсидіарної відповідальності керівника та органи управління банкрута (п. 2 ст. 61 КУзПБ).
В свою чергу засновниками ТОВ “Україна житло - сервіс” в досудовому порядку, як те передбачено ст. 4 КУзПБ, не було прийнято рішення, щодо надання фінансової допомоги в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов’язань боржника перед кредиторами, жодних заходів, вказаних у КУзПБ не вжито, а навпаки, своїми рішеннями та діями вони створив умови, за яких боржник став неплатоспроможним та визнаний банкрутом.
Законодавством передбачено, що у разі банкрутства боржника з вини його засновників або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників боржника – юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб’єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Більше того, колишнім керівником та засновниками Товариства. не тільки не вжито жодного заходу для уникнення банкрутства власного товариства, всупереч встановленому у ч. 1 ст. 211 Господарського кодексу України обов’язку (засновники (учасники) суб’єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству), але й всіляко сприяли його банкрутству зловживаючи своїми правами як органу управління, приховуючи фінансову і бухгалтерську документацію Боржника та провевши фіктивну перереєстрацію Товариства на інших осіб, з метою перекладання відповідальності за банкрутство Товариства на інших осіб.
Відтак, в матеріалах справи наявні докази дій та бездіяльності субсидіарних відповідачів, надані ліквідатором, процесуальні документи, що свідчать про недобросовісну поведінку Боярінцева Петра Петровича, ТОВ “Житло Гарант” та Гулієва Мухтара та зловживання своїми правами.
Отже, факт бездіяльності засновників ТОВ “Україна житло - сервіс”, як осіб, які мали влив на діяльність товариства, що призвело до банкрутства боржника та мало наслідком неможливість задоволення вимог кредиторів, свідчить про наявність підстав для покладення на Боярінцева Петра Петровича та ТОВ “Житло Гарант” субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника. Стягнення таких сум з відповідальних осіб боржника дозволило б наповнити ліквідаційну масу та задовольнити вимоги кредиторів, що і є метою процедури банкрутства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегія суддів Касаційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 908/802/20.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об’єкт та суб’єкт правопорушення, а також об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення;
- щодо об’єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб’єкт (суб’єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об’єкт та суб’єкт правопорушення, а також об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення;
- щодо об’єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв’язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб’єкт (суб’єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об’єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб’єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України.
Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб’єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто, зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.
При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов’язань, але їх поведінка перебуває в причинно- наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб’єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення);
- однією з обов’язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об’єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Слід зазначити, що з моменту проведення реєстраційних дій, щодо зміни засновника, керівника та місцезнаходження Товариства, ТОВ “Україна житло - сервіс” фактично припинило свою діяльність, за місцем реєстрації жодного дня не перебувало та не звітувало до податкових органів та органів статистики, засоби зв’язку - відсутні, що також свідчить про ухилення від виконання обов’язків, які виникли перед наявними кредиторами.
Таким чином, прийнявши рішення щодо зміни засновників, керівника та місцезнаходження ТОВ “Україна житло - сервіс”, фактично органи управління - засновники ТОВ “Україна житло - сервіс” намагалися уникнути відповідальності, щодо виконання обов’язків зі сплати заборгованості перед наявними кредиторами.
Законодавством передбачено, що у разі банкрутства боржника з вини його засновників або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на керівника боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.
Слід зазначити що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об’єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб’єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб’єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб’єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов’язаннях; 3) прийняття суб’єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21) вказано, що відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об’єктивної сторони відповідного правопорушення.
У постанові від 11.01.2024 у справі № 910/6614/20 Суд також зазначив, що відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16 та від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).
У постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 Суд звернув увагу, що статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність. Отже якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об’єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 911/94/22 (911/2436/22), суд визнав вірними висновки судів про те, що одночасна перереєстрація місцезнаходження, назви юридичної особи, зміна власника (учасника), керівника боржника після фактичного припинення діяльності товариства, є недобросовісними діями попередніх власників та керівника товариства, що мало на меті виключно приховати сліди діяльності товариства від кредиторів, унеможливити примусове стягнення боргів та унеможливлення передачі арбітражному керуючому належних боржнику товарно-матеріальних цінностей, документації, звітності, відомостей податкового та бухгалтерського обліку, печаток і штампів товариства.
Подібний за змістом висновок також наведено в постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 908/802/20.
Також, слід зазначити що під час проведення процедури розпорядження майном арбітражним керуючим - розпорядником майна було визнано вимоги кредиторів на загальну суму 17 458 047, 78 грн.
Таким чином загальна заборгованість ТОВ “Україна житло - сервіс” станом на дату подання цієї заяви, згідно реєстру вимог кредиторів, складає 17 458 047, 78 грн.
Також слід зазначити, що за результатами проведеного аналізу фінансово - господарської діяльності ТОВ “Україна житло - сервіс” встановлено наступне: 1. Методикою визначено, що від’ємний результат показника поточної платоспроможності свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства. Протягом аналізованого періоду у звітності ТОВ “Україна житло - сервіс” вищевказаний показник мав від’ємне значення, що є підтвердженням його поточної неплатоспроможності. 2. Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце у разі, коли на початку і наприкінці звітного періоду присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного періоду менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно. Якщо наприкінці звітного періоду хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує його нормативне значення або протягом звітного періоду спостерігається їх зростання - перевага надається позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство. Вказані коефіцієнти, що характеризують фінансовий стан ТОВ “Україна житло - сервіс”, не перевищують їх номінальні значення, при цьому мають тенденцію до зменшення, коефіцієнт забезпечення власними засобами менший за його нормативне значення, що унеможливлює застосування позасудових заходів відновлення платоспроможності Товариства або його санації в провадженні справи про банкрутство. 3. Досліджуючи додаткові матеріали, які були отримані в ході проведення аналізу, можна дійти висновку, що неплатоспроможність, яка визначена під час аналізу та підтверджена показниками у фінансовій звітності, має всі ознаки надкритичної неплатоспроможності, оскільки відсутність майна підтверджує неможливість погашення кредиторських вимог, які станом на 30.09.2023 рік складають 17 406 205,54 тис. грн. Отже, фактично станом на дату проведення даного аналізу, фінансовий стан ТОВ “Україна житло - сервіс” характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, що унеможливлює задоволення кредиторських вимог та погашення кредиторської заборгованості в цілому. 4. В діяльності ТОВ “Україна житло - сервіс” не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства, оскільки рішення суду про порушення справи про банкрутство було прийнято за заявою кредиторів, а не за заявою службових осіб підприємства-боржника. 5. За результатами проведеного аналізу вбачається, що керівником та уповноваженими особами не було забезпечено результативного ведення та розвитку господарської діяльності ТОВ “Україна житло - сервіс”, оскільки показник забезпечення зобов’язань боржника всіма його активами, показник забезпечення зобов’язань боржника його оборотними активами та показник розміру чистих активів мають тенденцію до значного зменшення, будь-яке майно фактично відсутнє, оборотних та не оборотних активів на дату проведення аналізу не виявлено, загальна сума кредиторських вимог, які взяті до уваги при проведенні аналізу, та які станом на момент проведення аналізу, боржник не може задовольнити в повному обсязі - становить 17 406 205, 54 грн, - все вище перелічене є підставою для формування висновку про наявність ознак дій з доведення до банкрутства, починаючи з 2018 року, у зв’язку з чим можливе притягнення до субсидіарної відповідальності керівника, органів управління або уповноважених осіб за незадоволення вимог кредиторів. 6. У зв’язку з тим, що на дату проведення аналізу є ознаки стійкої фінансової неплатоспроможності, тобто суми непогашених боргових зобов’язань, строки платежів, за якими настали більше як три місяці тому, і становлять понад триста мінімальних розмірів заробітної плати, а саме 17 406 205, 54 грн., та враховуючи, що поточна неплатоспроможність за результатами аналізу спостерігається з 2018 року, але боржник не звернувся до суду з заявою про власне банкрутство, тому існують підстави для формування висновку про наявність ознак дій з приховування банкрутства, вчинених керівниками Боржника у період з 2018 - 2023 роки.
Додаткові матеріали, які використовувалися під час аналізу та результати їх дослідження, вбачається, що фінансовий стан ТОВ “Україна житло - сервіс” характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.
Таким чином, дії засновників ТОВ “Україна житло - сервіс” були спрямовані на завдання шкоди кредиторам, згідно реєстру вимог кредиторів, позбавивши кредиторів законного права на отримання належних їм коштів з майна боржника, на які вони мали правомірні очікування. Волевиявлення керівника ТОВ “Україна житло - сервіс” характеризуються прямим умислом щодо приховування фінансової неплатоспроможності та настання стану неплатоспроможності боржника та його банкрутства, і, у зв’язку з цим, невиконання зобов’язань перед кредиторами через відсутність майна достатнього для їх погашення.
За результатами аналізу інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що засновниками ТОВ “Україна житло - сервіс” за період 2012 - листопад 2019 р. були саме Боярінцев Петро Петрович та ТОВ “Житло Гарант”.
При цьому, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, починаючи з 21.11.2019 р. було змінено адресу реєстрації Товариства, а керівником, єдиним засновником Товариства та його кінцевим бенефіціарним власником став громадянин Азербайджану - Гулієв Мухтар, який, як встановлено під час проведення процедури розпорядження майном, фактично є номінальним керівником та засновником.
Заборгованість Боржника перед Кредиторами сформувалась та не погашалася саме під час виконання обов’язків засновниками - Боярінцевим Петром Петровичем та ТОВ “Житло Гарант”, керівником та засновником якого на той період також був Боярінцев Петро Петрович.
Виходячи з аналізу фінансової звітності Товариства за період 2019 - 2023 р. р. Товариство до органів статистики та податкової не звітувало, діяльність Товариства ще на початок 2019 року була збитковою - збитки Товариства станом на 31.12.2018 р. склали 17 406, 2 тис. грн. В подальшому Товариство також прибутку, чи інших доходів не отримувало, фінансово - господарської діяльності не здійснювало. Остання звітність подана Товариством до органів ДПС є станом на 31.12.2018 р., після цього Товариство не звітувало, а діяльність товариства фактично були припинена.
Також слід зазначити, що з 2019 р. по 2023 р. Товариство будь - якої діяльності фактично не провадило.
Слід зазначити, що Боярінцев Петро Петрович та ТОВ “Житло Гарант”, керівником та засновником якого на той період також був Боярінцев Петро Петрович, як засновники ТОВ “Україна житло - сервіс”, за період виконання своїх обов’язків не вчинили будь - яких дій спрямованих на погашення кредиторських вимог чи дій, щодо звернення до Господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ “Україна житло - сервіс”. Однак, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновниками Товариства було прийнято рішення змінити місцезнаходження Товариства з м. Київ на м. Запоріжжя, Запорізької області, за яким Товариство фактично ніколи не знаходилось, та, з метою уникнення відповідальності, було змінено керівника та засновників - бенефіціарних власників на нерезидента Гулієва Мухтара, який фактично є номінальним власником та керівником, а не реальним.
Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійснення своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійснення своїх прав вимог, які встановлені ч. ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 215 ГК України встановлено відповідальність за порушення законодавства про банкрутство, зокрема, за умисне доведення до банкрутства.
Слід зазначити, що чинне законодавство не пов’язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення (Постанова Вищого Суду від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16).
Згідно ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що “Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями”.
Висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, які є обов’язковими для господарських судів при розгляді справ про банкрутство, передбачають, що субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства є важливим і обов’язковим елементом ліквідаційної процедури. Так, згідно Постанови Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 927/1099/13, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі і не залежить від наявності вироків у кримінальних справах щодо таких осіб. При цьому субсидіарна відповідальність не пов’язується з наявністю вироків у кримінальних справах, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 30 січня 2018 року у справі № 923/862/15.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 906/904/16, аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ліквідатором підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволяє виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи. Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об’єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Верховним Судом також зауважено у Постанові від 20.03.2019 року по справі № 5024/980/2011 що, витрати в ліквідаційній процедурі не є кредиторськими вимогами, а тому такі витрати не можуть бути задоволені за рахунок третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства може бути покладена тільки для задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи такі приписи законодавства, правозастосовчу судову практику та викладені вище обставини, ліквідатор вважає, що наявні всі підстави для притягнення колишніх власників банкрута Боярінцева Петра Петровича та ТОВ “Житло Гарант”, від імені якого на той час діяв Боярінцев Петро Петрович ТОВ “Україна житло - сервіс” до субсидіарної відповідальності в межах справи про банкрутство № 910/12791/23.
Розмір субсидіарної відповідальності для стягнення з Боярінцева Петра Петровича становить 17 458 047, 78 грн.
Представник особи, що притягується до субсидіарної відповідальності Боярінцева Петра Петровича адвокат Лисич Ю.В. щодо задоволення заяви ліквідатора заперечив з підстав, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Кожний суб’єкт господарювання та споживач, відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.
Відтак, сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб’єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об’єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
Згідно з частиною 1 ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Таким законом, який передбачає поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи наразі, є Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Про те, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно - правовий вид відповідальності свідчить і те, що законодавство не пов’язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису Кодексу України з процедур банкрутства притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16).
Подавати заяви до осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.
Заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
З наведеного слідує, що ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об’єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 906/904/16).
Як вбачається з матеріалів справи та заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та кінцевого бенефіціарного власника боржника - ТОВ “Україна житло - сервіс” Боярінцева Петра Петровича та стягнення з останнього на користь ТОВ “Україна житло - сервіс” грошові кошти у розмірі 17 458 047, 78 грн., ліквідатор звернувся 18.03.2025, обґрунтовуючи її подання необхідністю захисту інтересів кредиторів.
При зверненні із заявою до суду ліквідатор зазначив суму вимог до Боярінцева Петра Петровича та стягнення з останнього на користь ТОВ “Україна житло - сервіс” у розмірі 17 458 047, 78 грн.
Субсидіарна відповідальність застосовується за доведення до банкрутства до особи дії та рішення якої призвели до відсутності, як коштів на рахунках, так і майна банкрута. Відповідачами за такими заявами можуть бути контролюючі особи: засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, особи які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.
Вимоги арбітражного керуючого Потупало Н.І. про покладання субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями банкрута ТОВ “Україна житло - сервіс” на його посадову особу ґрунтуються на висновках, викладених у аналізі фінансово - господарського стану ТОВ “Україна житло-сервіс”, доведення до банкрутства та приховування банкрутства ТОВ “Україна житло - сервіс”.
Ліквідатор ТОВ “Україна житло - сервіс” Потупало Н.І. зазначає, що зважаючи на скрутне становище Товариства та наявність передумов банкрутства фактично основним засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником банкрута - Боярінцевим П.П., знаючи про наявність великої кредиторської заборгованості Товариства та неможливість розрахуватись по боргах ТОВ “Україна житло-сервіс”, було прийнято рішення, щодо відчуження 100 % частки у статутному капіталі користь фізичної особи - нерезидента громадянина Азербайджану - Гулієва Мухтара та додатково прийнято рішення про зміну адреси реєстрації Товариства.
Не забезпечення результативного ведення та розвитку господарської діяльності товариства, не є підставою для притягнення Боярінцева П.П. до субсидіарної відповідальності, оскільки слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності від дій щодо доведення підприємства до банкрутства (стаття 42 Господарського кодексу України), що збігається з позицією Верховного Суду у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.
Твердження ліквідатора з приводу наявності стійкої неплатоспроможності, яка спостерігається починаючи з 2018 і не звернення в цей період з заявою про власне банкрутство є підставою для формулювання висновку про наявність ознак дій з приховування банкрутства, вчинених керівником боржника в період з 2018 по 2023 є не обґрунтованим та суперечить іншим матеріалам справи.
Заборгованість у ТОВ “Україна житло-сервіс” перед ПАТ Акціонерна компанія “Київводоканал” виникла на підставі Договору № 04777/5-4, який було укладено 27.08.2004.
Заборгованість по вищевказаному договору підтверджена рішеннями Господарського суду м. Києва, які прийняті у період з 2010 по 2013.
Заборгованість у ТОВ “Україна житло-сервіс” перед Акціонерним товариством “КИЇВГАЗ” виникло на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2012.
У той же період рішення судів про стягнення з ТОВ “Україна житло-сервіс” заборгованості підлягали примусовому виконанню органами Державної виконавчої служби.
Заборгованість у ТОВ “Україна житло-сервіс” перед ПАТ Акціонерна компанія “Київводоканал” та АТ “КИЇВГАЗ” виникла значно раніше, а не після 2018 року.
У відповідності до п. 3.2. Методичних рекомендацій затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (із змінами та доповненнями), визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв’язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов’язкові платежі. У ході визначення ознак дій з доведення до банкрутства аналізується рівень забезпечення зобов’язань кредиторів за період проведення аналізу.
При визначенні періоду дослідження мова йде саме про три роки до дати порушення справи про банкрутство, а не про період, визначений виконавцем звіту самостійно.
Провадження у справі про банкрутство ТОВ “Україна житло-сервіс” відкрито 30.10.2023. Відповідно, періодом, який починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство є період з 30.10.2020 по 30.10.2023.
Весь період договірних відносин боржника з його контрагентами, на який посилається ліквідатор в заяві на підтвердження свої вимог щодо доведення до банкрутства боржника його засновниками та директором, з 2010 по 30.10.2020 включно, є періодом, яким не може визначатися ознаки дій з доведення до банкрутства згідно п. 3.2. Методичних рекомендацій.
Боярінцев П.П. не являвся, а ні керівником, а ні засновником ТОВ “Україна житло-сервіс” у період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, оскільки, у листопаді 2019 передав корпоративні права та керівництво компанією іншій особі, а отже взагалі не може бути суб’єктом доведення товариства до банкрутства та приховування такого банкрутства згідно п. 3.2. вищевказаних Методичних рекомендацій.
Доводи ліквідатора, що Боярінцевим П.П. було вчинено дії, щодо перереєстрації ТОВ “Україна житло-сервіс” на нерезидента, чим фактично унеможливлено отримання кредиторами грошових коштів, не підтверджені жодними доказами.
Таким чином, ліквідатором не наведено жодних причинно-наслідкових зв’язків між тим, що Боярінцевим П.П. було передано у 2019 році корпоративні права та управління компанією іншій особі із неможливістю кредиторами задовольнити свої майнові вимоги відносно ТОВ “Україна житло-сервіс”.
Також, ліквідатором не доведено того, що передача Боярінцевим П.П. корпоративних прав та управління компанією іншій особі, якимось чином вплинула на можливість задоволення вимог кредиторів.
Заборгованість ТОВ “Україна житло-сервіс” є наслідком перерозподілу функцій щодо водопостачання та постачання газу населенню та відібрання на законодавчому рівні відповідних прав у ТОВ “Україна житло-сервіс” та передачу їх іншим організаціям.
На певному етапі у ТОВ “Україна житло-сервіс” залишились лише права на стягнення заборгованості з населення за вже надані послуги та передачі стягнутих коштів до ГІОЦ, що і призвело до наявної заборгованості.
Тобто, ТОВ “Україна житло-сервіс” не спожила послуг з водопостачання та газопостачання на суму, про яку зазначає ліквідатор. Натомість ці послуги спожило населенням м. Києва, яке не здійснило в повному обсязі розрахунки з ТОВ “Україна житло-сервіс”, а відповідно останнє не здійснило розрахунків з ПАТ Акціонерна компанія “Київводоканал” та АТ “КИЇВГАЗ”, що є наслідком господарської діяльності товариства, а не дій керівництва ТОВ “Україна житло-сервіс” з доведення підприємства до банкрутства. При цьому, ТОВ “Україна житло-сервіс” неодноразово наводила свої доводи щодо виникнення заборгованості та варіанти його погашення у Господарському суді м. Києва, які не були взяті до уваги кредиторами. Боярінцев П.П. передав корпоративні права та керівництво компанією іншій особі, яка мала організувати роботу щодо стягнення заборгованості з населення та передачу коштів кредиторам.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що ліквідатором не надано жодного доказу, що Боярінцев П.П. вчиняв будь-які дії, з доведення ТОВ “Україна житло-сервіс” до банкрутства, як то вчинення за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; невиконання податкових зобов’язань, прийняття суб’єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника; прийняття суб’єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.
Ненадання ліквідатором належних доказів на підтвердження елементів/складових об’єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб’єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об’єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб’єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб’єктів.
Субсидіарна відповідальність покладається на керівника та засновника при наявності підтвердження вини у доведенні юридичної особи до стану неплатоспроможності чи приховування такого стану.
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об’єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб’єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об’єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб’єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб’єктів.
Докази, які надані ліквідатором до суду на підтвердження наявності підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності Боярінцева П.П. не відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченими статтями 76-79 ГПК України, оскільки стосуються періоду, що перевищує період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство та жодним чином не доводять наявність вини в діях Боярінцева П.П.
Таким чином, твердження арбітражного керуючого Потупало Н.І., що саме з вини Боярінцева П.П. ТОВ “Україна житло-сервіс” призвело до настання скрутного фінансового становища не обґрунтовані належними доказами.
Враховуючи вищевикладене, її неправомірність, заяву ліквідатора ТОВ “Україна житло-сервіс” Потупало Н.І. (вх. № № 720/08-07/25 від 18.03.2025) слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву ліквідатора ТОВ “Україна житло-сервіс” Потупало Н.І. (вх.№ № 720/08-07/25 від 18.03.2025) залишити без задоволення.
Копію рішення надіслати кредиторам, ліквідатору, Боярінцеву П.П. (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
З урахуванням відпустки судді, повний текст рішення складено, оформлено та підписано 15.07.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників провадження у справі 910/12791/23 (908/659/25) про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна житло-сервіс”.
_03_03.png)
