Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги ФОП Андрєєвої Тетяни Олександрівни про ухвалення рішення у справі № 908/753/25!!!
номер провадження справи 34/39/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2025 Справа № 908/753/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Концур Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/753/25
за позовом: Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК”, ідентифікаціний код юридичної особи 14360080 (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Тетяни Олександрівни, 19.10.1984 р.н., ідентифікаційний код 3097302948 (вул. Консульська (Комунарів), буд. 58, кв. 84, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100; вул. Леніна, буд. 75, с. Маркине, Новоазовський район, Донецька область )
про стягнення 157 482 грн 76 коп.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області 24.03.2025 надійшов позов Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” до Фізичної особи-підприємця Андрєєвої Тетяни Олександрівни про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 20.94.0000000730 від 22.10.2021 в сумі 157 482 грн 76 коп., яка складається з: 90038 грн 64 коп. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 33 004 грн 12 коп. – загальний залишок заборгованості за процентами; 28 440 грн 00 коп. – загальний залишок заборгованості за винагородою; 1000 грн – штраф (фіксована складова); 5 000 грн 00 коп. – штраф (змінна складова).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 справу № 908/753/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від25.03.2025 призначив справу № 908/753/25 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
Згідно із позовною заявою та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Андрєєвої Тетяни Олександрівни, ідентифікаційний код 3097302948 є адреса: вул. Консульська (Комунарів), буд. 58, кв. 84, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100.
Відповідно до відповіді № 1260656 від 03.04.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації Андрєєвої Тетяни Олександрівни, ідентифікаційний код 3097302948 є адреса: вул. Леніна, буд. 75, с. Маркине, Новоазовський район, Донецька область.
Ухвалою від 02.05.2025 судом витребувано від Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601; електронна пошта: infozapit@mlsp.gov.ua; info@mlsp.gov.ua) відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: Андрєєвої Тетяни Олександрівни, 19.10.1984 р.н., ідентифікаційний код 3097302948, відомі адреси проживання (реєстрації):
- вул. Консульська (Комунарів), буд. 58, кв. 84, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100;
- вул. Леніна, буд. 75, с. Маркине, Новоазовський район, Донецька область.
Відповідь у встановлений законом п`ятиденний строк на адресу Господарського суду Запорізької області від Міністерства соціальної політики України не надійшла.
Судом повторно направлено на адресу Міністерства соціальної політики України ухвали суду від 02.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.05.2025 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 23.06.2025 о 10 год.20 хв.
В судове засідання 23.06.2025 представники сторін не з’явились.
З огляду на те, що представники усіх учасників справи в судове засідання не з’явилися, судове засідання проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч.3 ст. 222 ГПК України.
02.06.2025 через електронну пошту суду від Міністерства соціальної політики України на виконання ухвали суду надійшла відповідь.
03.06.2025 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшла заява.
Вищеперелічені документи прийняті судом до розгляду, долучені до матеріалів справи.
За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про можливість закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті на 21.07.25.
В судовому засіданні 21.07.2025 здійснювалась відеоконференція.
Як свідчать матеріали справи, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.
Ухвали суду направлені відповідачеві електронною поштою. Оголошення про розгляд справи опубліковано на сайті суду.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідачі у т.ч. могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень” http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі “Смірнова проти України”).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).
В судовому засіданні 21.07.2025 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
22.10.2021 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (Банк, кредитор) та Фізичною особою-піприємцем Андрєєвою Тетяною Олександрівною (Позичальник) укладено кредитний договір № 20.94.0000000730 (далі кредитний договір), предметом якого є надання кредиту Позичальниці (встановлення кредитного ліміту).
Відповідно до п. А2 та п. А3 кредитного договору, встановлюється ліміт договору 100 000,00 грн на фінансування поточної діяльності. Термін повернення кредиту 19 жовтня 2024,
Позичальник здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та у строки з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).
Згідно із п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. Також позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0,00 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Пунктом А7 кредитного договору визначено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого п. А 3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.
Згідно із п. п. 2.2.2-2.2.3 кредитного договору, позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 кредитного договору та повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
Відповідно до п. 5.8 кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів. Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Згідно із п. А3 кредитного договору, зазначено, що відповідно до ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору.
Термін повернення кредиту закінчився до подання позову, і відповідач знав про свій обов'язок щодо повернення коштів до зазначеної дати, але у зазначений строк не виконав його.
У зв’язку з порушенням позичальником зобов’язань щодо сплати платежів за договором у погоджений строк, банк звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.
Станом на 17.03.2025 позивачем заявлено до стягнення в судовому порядку 157 482 грн 76 коп., яка складається з: 90038 грн 64 коп. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 33 004 грн 12 коп. – загальний залишок заборгованості за процентами; 28 440 грн 00 коп. – загальний залишок заборгованості за винагородою; 1000 грн – штраф (фіксована складова); 5 000 грн 00 коп. – штраф (змінна складова).
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані кредитним договором від 22.10.2021 із терміном повернення кредиту 19 жовтня 2024 року.
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. А2 та п. А3 кредитного договору, встановлюється ліміт договору 100 000,00 грн на фінансування поточної діяльності (для придбання сировини та матеріалів, оплати товарів та послуг, виплати заробітної плати) із терміном повернення кредиту 19 жовтня 2024 року.
Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (додаток № 1 цього договору).
Згідно із п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. Також позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансових інструментом у розмірі 0,00 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.
Згідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допущено порушення умови договору щодо сплати кредиту, процентів та винагороди.
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного Договору, при настанні будь-якої з наступних подій: - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору — зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Кредитом.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач порушував умови договору щодо сплати кредиту, процентів та комісійної винагороди у погоджених розмірах та в погоджений строк.
Погоджений в договорі термін повернення кредиту сплив 19.10.2024.
Відповідач не надав суду доказів сплати пред’явлених до стягнення сум кредиту, процентів та винагороди.
За таких обставин суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості: 90038 грн 64 коп. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 32 752 грн 07 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами; 25 280 грн 00 коп. – загальний залишок заборгованості за винагородою, враховуючи сплив терміну повернення кредиту - 19.10.2024. В іншій частині заявлених до стягнення сум процентів та винагороди суд відмовив.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.8 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн. +5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
На підставі п. 5.8 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1000,00 грн. (фіксована складова) та в розмірі 5000 грн. (змінна складова).
У задоволенні вимог про стягнення штрафу суд відмовив у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та досі діє.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 81 – 87 постанови від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Позивачем не доведено надання послуги «кредитне обслуговування» та стягнення за неї плати у вигляді процентів та винагороди після закінчення терміну кредитування (19.10.2024).
У зв’язку з цим суд частково відмовив у стягненні відсотків, а також комісії, які нараховані після закінчення терміну кредитування.
Враховуючи викладене, штрафні санкції нараховані та пред’явлені позивачем безпідставно, тому у їх стягненні суд відмовляє.
Суд задовольняє позов лише в частині основних зобов’язань за наданим кредитом (тілом кредиту), за процентами, за винагородою (комісією), які не відносяться до складових господарсько-правової відповідальності, тому посилання відносно форс-мажору на розгляд вказаних вимог не впливають.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір відноситься на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 23.07.2025.
Суддя А.О. Науменко
_03_03.png)
