Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
номер провадження справи 26/30/22
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
про відкриття провадження у справі
31.07.2025 Справа № 908/1955/22(908/2314/25)
м.Запоріжжя
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 24821569)
до відповідачів:
про стягнення 40 557 216 000,00 грн.,
в межах справи № 908/1955/22
про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 24821569)
кредитори – 1) Приватне акціонерне товариство “Компанія з управління активами “Славутич-Інвест”, код ЄДРПОУ 23848885 (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 21);
2) Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області
ВСТАНОВИВ:
28.07.2025 р. до Господарського суду Запорізької області (далі – Суд) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” (далі – Позивач) про стягнення компенсації за майнову шкоду, завдану Позивачу цивільним деліктом, у розмірі 28 927 701 000,00 грн. реальних збитків,
9 152 036 000,00 грн. втрат від інфляції та 2 477 479 000,00 грн. процентів річних, розрахованих на день підписання позову, до Публічного акціонерного товариства “Газпром”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Газпром Експорт”, Публічного акціонерного товариства “Газпром Нєфть”, Акціонерного товариства “Газпромбанк”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Газпром Капітал”, Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю “Газпром Інтернешнл Лімітед”, Товариства з обмеженою відповідальністю “ГПН-Бліжнєвосточниє проекти”, Gazprom Neft Badra B.V., Gazprom Neft Middle East B.V., Товариства з обмеженою відповідальністю “ГПН-Інвест”, Maritime Villa Holdings SNC, Leyson Holdings Limited, Акціонерного товариства “Рязанська нєфтєпєрєрабативающая компанія”, Товариства з обмеженою відповідальністю “РН-Аеро”, Публічного акціонерного товариства “Нєфтяная компанія “Роснєфть”, Товариства з обмеженою відповідальністю “РН - Іностранниє проекти”, RN Refining&Marketing GmbH, AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH, Rosneft Holdings Ltd S.A., Rosneft Deutschland GmbH, Акціонерного товариства “Новомосковська акціонерна компанія “Азот”, Акціонерного товариства “Нєвінномисский Азот”, EuroChem Group AG, AIM Capital Ltd, Linea (CY) Ltd, Linetrust PTC Ltd, Мельниченка Андрія Ігоровича, Олександри Мельниченко, EuroChem International Holding B.V., Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Волга-Днєпр”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волга-Днєпр-Москва”, Volga-Dnepr Logistics B.V., Ісайкіна Олексія Івановича, Шкляника Сергія Івановича (далі – Відповідачі).
Суть позовної заяви
В обґрунтування заявлених вимог Позивач послався на те, що він володів гірничодобувним комплексом із видобутку та переробки граніту в Донецькій області України. З лютого 2022 року Російська Федерація за добровільного, прямого й активного фінансування, логістичної та матеріальної підтримки за участю з боку низки компаній російських промислових груп, у тому числі корпоративних груп “Газпром”, “Роснєфть”, “ЄвроХім” і “Волга-Днєпр” (іменованих у позові “Співзаподіювачами Шкоди”, Відповідачі 01-04, 13-15, 21-22 і 30), розгорнули те, що Позивач називає “Російською Кампанією 2022 року”, а саме кампанію вторгнення в Україну, окупації її територій та масового неправомірного привласнення, або перерозподілу між, російськими та про-російськими промисловими групами українських господарських активів, включаючи підприємство Позивача. Зокрема, Співзаподіювачі Шкоди Групи Газпром по суті “винагороджували” Республіку Білорусь за надання її території, об'єктів та логістики як плацдарму для зазначеної кампанії, здійснювали вербування, оснащення, відправлення та оплату озброєних груп для участі в зазначеній кампанії під виглядом співробітників приватних охоронних підприємств Групи Газпром, а також діяли як інструменти для виплати “бойових” особовому складу, залученому до проведення зазначеної кампанії; Співзаподіювачі Шкоди Групи Роснєфть забезпечували потреби російської армії та флоту паливом у межах зазначеної кампанії; Співзаподіювачі Шкоди Групи ЄвроХім постачали на російські військові заводи інгредієнти для виготовлення зброї, якa потім була використана для цілей зазначеної кампанії; і Співзаподіювач Шкоди Групи Волга-Днєпр забезпечував повітряні перевезення військового обладнання для цілей зазначеної кампанії.
Позивач далі послався на те, що після вторгнення та окупації території, де знаходилося його підприємство, “Нєдра ДНР” (“державна” компанія невизнаної Донецької народної республіки), неправомірно привласнила підприємство Позивача, почала продавати продукцію Позивача та видобувати корисні копалини з родовища, на яке Позивач мав права. Позивач стверджує, що зазначене неправомірне привласнення його підприємства з боку “Нєдри ДНР” стало можливимзавдяки вищезазначеним “взаємопов’язаним, сукупним діям, або діям з єдністю наміру” вказаних Співзаподіювачів Шкоди та інших осіб, що брали участь чи сприяли зазначеній кампанії. Використовуючи аналогію, Позивач порівнює вищезазначені обставини з діями банди, одні члени якої надали відмичку, інші відчинили замок, а інші тримали двері відчиненими, поки “Нєдра ДНР” забирала здобич.
Зважаючи на вищевказане, на підставі загальних положень Цивільного кодексу України про делікти, Позивач просить стягнути з Співзаподіювачів Шкоди солідарно реальні збитки за неправомірне привласнення гірничодобувного комплексу Позивача (розраховані як справедлива ринкова вартість єдиного майнового комплексу Позивача безпосередньо до моменту неправомірного привласнення), а також інфляційні втрати та проценти річних від дати завдання шкоди Позивачу.
Крім вимог до Співзаподіювачів Шкоди, Позивач просить визнати солідарно відповідальними за завдану шкоду кілька осіб, які входять до відповідних корпоративних груп Співзаподіювачів Шкоди (Відповідачі 05-12, 16-20, 23-29 і 31-34) відповідно до української судової практики зі встановлення відповідальності на підставі принципу альтер-его (інакше відомого, як принцип проколу корпоративної вуалі).
Рух справи
Під час подання позовної заяви до Суду Позивач не додав документів, які підтверджують сплату судового збору. Разом з тим Позивач надав клопотання про зменшення розміру судового збору.Розглянувши клопотання Позивача, ухвалою від 29липня 2025 року Суд встановив наступний порядок сплати судового збору: (а) надав Позивачу строк п'ять днів для сплати 6 056,00 грн. судового збору та надання доказів його сплати, і (б) відстрочив сплату решти суми судового збору до винесення рішення суду у справі, та залишив позовну заяву без руху до усунення вказаних недоліків.
29.07.2025 р.до Суду надійшла заява Позивача про усунення недоліків до якої були додані докази сплати першої частини судового збору (6 056,00 грн.).
Відповідно до частини 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), “якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду…”.
Згідно з частиною 1 статті 176 ГПК України “за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п’яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків…”.
Питання підсудності та підвідомчості справи
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження, Суд вважає, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та відноситься до юрисдикції Суду.
Ця справа підсудна судам України (а) відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” (далі – Закон про МПП), оскільки згідно з обставинами, заявленими в позові, шкода, що є предметом позову, була завдана на території України (а саме, єдиний майновий комплекс Позивача був неправомірно привласнений на території Донецької області України), а також (б) відповідно до пункту 7 частини 1статті 76 Закону про МПП, оскільки дії або події, що стали підставою для подання позову, мали місце на території України (а саме, згідно з обставинами, викладеними в позові, деякі з дій співзаподіювачів шкоди, які завдали Позивачу шкоду, мали місце на території України, а також незалежно від місця таких дій, їх наслідки мали місце на території України.
Ця справа підвідомча даному Суду відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки в провадженні Суду перебуває справа про банкрутство Позивача (справа № 908/1955/22), а позов, поданий Позивачем (який є боржником у справі про банкрутство), є спором про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику.
Відповідно до статті 165 ГПК України, Відповідачі мають право заявити свої заперечення щодо підсудності та підвідомчості цієї справи Суду у своєму відзиві на позов або у клопотанні про закриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 231 ГПК України.
Висновки Суду щодо прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та форму господарського судочинства
Таким чином, маючи юрисдикцію для розгляду цього спору, розглянувши матеріали позову, Суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 176 ГПК України, в ухвалі про відкриття провадження у справі суд вирішує питання про форму господарського судочинства, за якою буде здійснюватись розгляд справи. Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК “… Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні”. Приймаючи до уваги предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин і предмет доказування, подана позовна заява підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.
Заяви сторін по суті справи
Стаття 165 ГПК України надає право кожному відповідачу подати відзив з належними доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.Частина 8 статті 165 ГПК України передбачає, що мінімальний строк, який встановлюється судом для надання відзиву на позовну заяву складає п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.Тим не менш, з огляду на обсяг позову, Суд встановить строк у тридцять днів з дня вручення цієї ухвали для надання кожному з Відповідачів свого відзиву з належними доказами.
Стаття 166 ГПК України надає позивачу право подання відповіді на відзив у строк, встановлений судом. Беручи до уваги обсяг позову, а також враховуючи, що відповідь на відзив відповідача має концентруватися лише на тих аспектах справи, що заперечуються у відзиві, Суд встановлює строк для надання відповіді Позивача на відзив у п'ятнадцять днів з дня отримання Позивачем відзиву Відповідачa.
Стаття 167 ГПК України передбачає право відповідача надати заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень у строк, встановлений судом. Беручи до уваги обсяг позову, але також враховуючи, що такі заперечення відповідача мають концентруватися лише на тих аспектах справи, що заперечуються у відповіді на відзив, та беручи до уваги вимогу про рівність по відношенню до сторін та іншихучасників справи, Суд встановлює строк для надання кожному з Відповідачів заперечень на відповідь на відзив у п'ятнадцять днів з дня одержання відповіді на відзив.
Суд вважає вищевказані терміни достатніми з урахуванням обставин цієї справи, при цьому відповідно до статті 119 ГПК України, кожна сторона має право клопотати про продовження процесуального строку (в тому числі на подання відзиву, відповіді на відзив ізапереченнящодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень), подавши вмотивоване клопотання до Суду.
Документообіг у даній справі
Сторонами або їх представниками, у яких наявний електронний кабінет, підключений до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІКС), слід надсилати документи у справі до Суду, сторонам та іншим учасникам справи з використанням вказаної системи. При цьому, всі Відповідачі є іноземними юридичними та фізичними особами. У разі відсутності у них та у їхніх представників електронного кабінету, документи можуть направлятися на адресу Суду поштою або електронною поштою.
Також слід враховувати загальновідому інформацію, що з 25.02.2022 року було припинено поштове співробітництво між Україною та Російською Федерацією. У зв’язку з цим, у випадку направлення документів поштою, сторонам та іншім учасникам справи, які знаходяться на території України та Російської Федерації, рекомендується направляти документи з території третіх країн.
Також загальновідомо, про різні обмеження та збої в доставці електронного листування між електронними адресами з доменами “gov.ua” (як адресу електронної пошти Суду), та “.ru” (як адреси електронної пошти деяких з Відповідачів, що знаходяться в Російській Федерації). Відповідно, сторонам рекомендується враховувати це при надсиланні документів електронною поштою Суду та сторонам у справі. У разі обмеження доступу до електронної пошти та пошукових систем використовувати, наприклад, електронні адреси з альтернативними доменами.
Позивач звернувся до Суду із заявою про те, що всі документи у даній справі, які адресовані Позивачу, необхідно направляти на його електронну пошту: avtodorkomplektmariupol@gmail.com, про що Суд повідомляє Відповідачів цією ухвалою. Для пришвидшення та спрощення обміну документами у цій справі сторонами справи та їх представникам, які не мають електронного кабінету в ЄСІКС, рекомендується звернутися до Суду з подібною заявою, яку Суд доведе до відома інших сторін справи.
Надсилання цієї ухвали сторонам справи
Позивачем у справі є юридична особа, зареєстрована на території України, та має електронний кабінет в ЄСІКС. Відповідно, ця ухвала надсилається Позивачу до його електронного кабінету.
Відповідачами у справі є нерезиденти України, а саме юридичні особи, створені за законодавством Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччина (далі - ФРН), Французької Республіки, Республіки Кіпр, Нідерландів, Люксембургу, Швейцарії, а також фізичні особи – іноземці, які мають місце проживання на території Російської Федерації та Швейцарії. Відповідно до положень статті 367 ГПК України “у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, … на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави …Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено – Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами”. Керуючись вищевказаними положеннями, Суд направляє цю ухвалу Відповідачам наступним чином.
Відповідачі 8, 9, 11, 12, 19, 24, 25, 26, 29 та 32 мають адреси у Нідерландах, Франції, на Кіпрі та в Люксембурзі. Україна та кожна із вказаних держав є сторонами Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі – Гаазька Конвенція про Повідомлення). Відповідно до статей 2-5 Гаазької Конвенції про Повідомлення, судові документи з однієї договірної держави направляються для вручення у іншій договірній державі через Центральні Органи запитуючої та запитуваної держави. При цьому, Стаття10(а) Гаазької Конвенції про Повідомлення встановлює, що “Якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном”. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) (далі – Сайт Гаазької Конференції), держави перебування відповідачів, зазначених у цьому абзаці, не заявили, що вони заперечують проти способів передачі документів, передбачених статтею10(а). Відповідно, Суд з урахуванням принципу пропорційності і конкретних обставин справи, обирає поштовий канал вручення документів таорганізує надсилання цієї ухвали безпосередньо поштою за адресами Відповідачів 8, 9, 11, 12, 19, 24, 25, 26, 29, 32, на території вищевказаних держав.
Відповідачі 17, 18, 20, 23, 27 та 28 мають адреси у ФРН і Швейцарії. Україна, ФРН та Швейцарія є сторонами Гаазької Конвенції про Повідомлення. При цьому, згідно з інформацією, розміщеною на Сайті Гаазької Конференції, ФРН і Швейцарія заявили свої заперечення проти можливості надсилання судових повідомлень поштою, як це передбачено статтею 10(а) Гаазької Конвенції про Повідомлення. Відповідно, ця ухвала на адресу Відповідачів 17, 18, 20, 23, 27 та 28 має бути направлена через Міністерство юстиції України та Центральні Органи зазначених держав.Згідно з інформацією, розміщеною на Сайті Гаазької Конференції, ФРН і Швейцарія вказали в якості своїх Центральних Органів органи відповідних земель (у випадку ФРН) та кантонів (у випадку із Швейцарією). Таким чином, у відповідності до статті 5 Гаазької Конвенції про Повідомлення, Суд надсилає цю ухвалу через Міністерство юстиції України та:
- Відповідачам 17 та 20 – через Центральний Орган землі Берлін (ФРН) - Управління Сенату з питань юстиції та захисту прав споживачів (Senatsverwaltungs für Justiz und Verbraucherschutz, Salzburger Strasse 21-25 10825 Berlin, Germany),
- Відповідачу 18 – через Центральний Орган землі Бранденбург (ФРН) -
Міністерства юстиції землі Бранденбург (Ministerium der Justiz des Landes Brandenburg Heinrich Mann-Allee 107 14460 Potsdam, Germany),
- Відповідачу 23 – через Центральний Орган кантону Цуг (Швейцарська Конфедерація) –Вищий Суд Цуга (Obergericht Zug Rechtshilfe, Kirchenstrasse 6, Postfach 760 6301 Zug, Switzerland), та
- Відповідачам 27 та 28 через Центральний Орган кантону Граубюнден (Швейцарська Конфедерація) ––Вищий Суд кантону Граубюнден (Obergericht des Kantons Graubunden Dretgira superiura dal chantun Grischun Tribunal d'appello del Cantone dei Grigioni Poststrasse 14 , Postfach 370 7001 Chur, Switzerland)).
Відповідачі 1-7, 10, 13-16, 21, 22, 30, 31, 33 та 34 є юридичними особами, зареєстрованими в Російській Федерації, або фізичними особами, які проживають на території Російської Федерації. Україна та Російська Федерація є сторонами Гаазької Конвенції про Повідомлення.При цьому, згідно з інформацією, розміщеною на Сайті Гаазької Конференції, Російська Федерація заявила заперечення проти направлення судових повідомлень поштою за статтею 10(а) Гаазької Конвенції про Повідомлення. Отже, ця ухвала на адресу Відповідачів у Російській Федерації в принципі повинна бути направлена відповідно до статті 5 Гаазької Конвенції про Повідомлення через Центральні Органи України (Міністерство Юстиції України) та Російської Федерації (згідно з інформацією, розміщеною на Сайті Гаазької Конференції, Російська Федерація вказала в якості свого Центрального Органу Міністерство юстиції Російської Федерації (The Ministry of Justice of the Russian Federation, ul.Zhitnaya, 14 Moscow, 119991, Russian Federation)). Суд розпочне процес такого надсилання. При цьому, Суд усвідомлює, що такий спосіб направлення здійснюється дипломатичними каналами. Однак, загальновідомо, що з початку збройної агресії Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року, дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією були розірвані, і найімовірніше, таке судове доручення не буде виконано.
При цьому Суд також враховує пункт 205 Практичного керівництва щодо застосування Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів (Видання 3-тє), виданого Гаазькою конференцією з приватного міжнародного права, який встановлює, що “Заперечення проти використання поштових каналів як способу вручення документів не поширюються на випадки, коли поштові канали використовуються лише як доповнення до іншого способу вручення. Спеціальна комісія 1977 р. постановила, що в такому випадку використання поштових каналів не повинно розглядатися як завдання шкоди суверенітету запитуваної держави і, таким чином, повинно визнаватися, незважаючи на заявлені заперечення проти застосування пункту (а) статті 10”. Відповідно, паралельно з направленням цієї ухвали Відповідачам до Російської Федерації через Центральні Органи, Суд організовує її надсилання поштою як додатковий спосіб направлення повідомлення, як зазначено нижче в цій ухвалі.
Крім того, Суд вважає, що з причин, зазначених нижче, на час відсутності дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією, надсилання Відповідачам цієї ухвали поштою навіть як основного способу надсилання судових повідомлень є повністю сумісним із зобов'язаннями України за Гаазькою Конвенцією про Повідомлення. Гаазька Конвенція про Повідомлення є міжнародним договором і як така повинна тлумачитися відповідно до Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року (стороною якої є Україна (далі - Віденська Конвенція). Стаття 63Віденської Конвенції встановлює, що “Розрив дипломатичних або консульських відносин між учасниками договору не впливає на правові відносини, встановлені між ними договором, за винятком випадків, коли наявність дипломатичних або консульських відносин потрібна для виконання договору”. Очевидний зміст статті 63 Віденської Конвенції полягає в тому, що “в тій мірі, в якій наявність дипломатичних або консульських відносин потрібна для виконання договору” (наприклад, Гаазької Конвенції про Повідомлення), розрив дипломатичних або консульських відносин “впливає на правові відносини, встановлені між ними договором”. “Вплив на правові відносини, встановлені між ((учасниками) договору”, слід розумно тлумачити лише таким чином, що порушені положення договору не застосовуються доти, доки дипломатичні або консульські відносини, необхідні для застосування договору, не будуть відновлені, що надсть можливістьтакого застосування.
Крім того, пункт 1 статті 31 Віденської Конвенції, зокрема, встановлює, що “Договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору”. Згідно з Преамбулою до Гаазької Конвенції про Повідомлення, її метою є “створити відповідні засоби,для того, щоб судові … документи, які підлягають врученню за кордоном, були доведені до відома їх одержувачів у належний строк” та “поліпшити організацію правової взаємодопомоги шляхом спрощення та прискорення процедури”. Таким чином, положення Гаазької Конвенції про Повідомлення не можуть бути витлумачені в даних обставинах як такі, що ускладнюють, подовжують, а тим більше перешкоджають направленню судових повідомлень на період, коли виконання положень Гаазької Конвенції про Повідомлення є неможливим. Таке тлумачення Гаазької Конвенції про Повідомлення було б повністю несумісним з її предметом і цілями.
Відповідно, Суд організує надсилання цієї ухвали Відповідачам у Російській Федерації поштою. При цьому, загальновідомо, що з початку збройної агресії Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року, поштові оператори України (АТ “Укрпошта”) та Російської Федерації (АТ “Почта Росії”) зробили заяви про призупинення прийому поштових відправлень до Російської Федерації та України, відповідно. У зв'язку з цим, Суд доруче Позивачу організувати надсилання цієї ухвали з належним чином завіреним перекладом на російську мову Відповідачам 1-7, 10, 13-16, 21, 22, 30, 31, 33 та 34 через треті держави та надати Суду докази їх надсилання Відповідачамта (якщо це можливо) докази отримання Відповідачами цієї постанови Суду до дати підготовчого засідання у справі.
Відповідач 06, на додаток до своєї юридичної адреси в Російській Федерації, має адресу представництва в Республіці Узбекистан. Між Україною та Узбекистаном укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах від 19 лютого 1998 року. Частина 8 статті 6 та статті 10 і 11 зазначеного Договору встановлюють, що для вручення українського судового документа, такий документ, забезпечений належним чином завіреним перекладом російською мовою, передається для вручення через установу юстиції Республіки Узбекистан установою юстиції України. Відповідно, дана ухвала направляється на адресу представництва Відповідача 06 в Республіці Узбекистан через установи юстиції України та Республіки Узбекистан (The Ministry of Justice of the Republic of Uzbekistan is located at 5, Sayilgokh str., Tashkent, 100047, Republic of Uzbekistan).
Крім того, враховуючи вищеописані складності надсилання цієї ухвали Відповідачам та пов'язану з цими складнощами можливу затримку в отриманні Відповідачами цієї ухвали, з метою обачності та забезпечення інформованості Відповідачів про розгляд цієї справи, Суд вирішив: (а) доручити Позивачу направити цю ухвалу на відомі йому поштові та електронні адреси всіх Відповідачів у цій справі;(б) здійснювати повідомлення Відповідачів про дату, час і місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Призначення дати та часу підготовчого засідання
Стаття 181 ГПК України, встановлює, що“1. Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.2. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.”
При цьому, за змістом положень ГПК України, одним з основнихзавдань підготовчого засідання є оцінка судом ступеня готовності до судового розгляду, і, відповідно, підготовче засідання проводиться вже після подання відповідачами відзиву на позов (або закінчення строку на його подання).Як пояснюється вище, ця ухвала має бути направлена деяким Відповідачам відповідно до Гаазької Конвенції про Повідомлення через Центральні Органи держав їх місцезнаходження (проживання).Враховуючи попередній досвід, вказаний процес може зайняти два-три місяці.
Зважаючи на вищезазначені обставини, Суд призначає підготовче засідання на 06 січня 2026 року.
Питання необхідності зупинення провадження у справі
З метою виконання приписів частини 2 статті 181 ГПК України що “Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі”, цією ухвалою Суд зупиняє провадження у справі до виконання судових доручень про вручення цієї ухвали відповідно до Гаазької Конвенції про Повідомлення (там, де це підлягає застосуванню) або до отримання Судом відповіді від компетентних органів пронеможливість їх виконання.Суд зупиняє провадження у справі у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 228 ГПК України, яка передбачає, що суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Керуючись статтями 12, 176, 228, 234, 365, 367 ГПК України, Суд, -
УХВАЛИВ:
5.1 Центрального Органу Федеративної Республіки Німеччини - Управління Сенату з питань юстиції та захисту прав споживачів (Senatsverwaltungs fur Justizund Verbraucherschutz, Salzburger Strasse 21-25 10825 Berlin, Germany) про вручення цієї ухвали Суду:
5.1.1Компанії RN Refining&Marketing GmbH заадресою: Behrenstraße 18, D - 10117 Berlin, Germany;
5.1.2 Компанії Rosneft Deutschland GmbH за адресою: Behrenstraße 18, D - 10117 Berlin, Germany;
5.2 Центрального Органу Федеративної Республіки Німеччини - Міністерства юстиції землі Бранденбург (Ministerium der Justiz des Landes Brandenburg, Heinrich Mann-Allee 107 14460 Potsdam, Germany) про вручення цієї ухвали Суду компанії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH за адресою: Passower Chaussee, 16303, Schwedt/Oder, Germany;
5.3 Центрального Органу Швейцарської Конфедерації - Вищого Суду Цуга (Obergericht Zug Rechtshilfe, Kirchenstrasse 6, Postfach 760 6301 Zug, Switzerland) про вручення цієї ухвали Суду компанії EuroChem Group AG за адресою: Baarerstrasse 37, 6300 Zug, Switzerland;
5.4 Центрального Органу Швейцарської Конфедерації - Вищий Суд кантону Граубюнден Obergericht des Kantons Graubunden Dretgira superiura dal chantun Grischun Tribunale d'appello del Cantone dei Grigioni Poststrasse 14, Postfach 370 7001 Chur, Switzerland) про вручення цієї ухвали Суду Мельниченку Андрію Ігоровичу за адресою: Villa Via Puzzainas 5, Suvretta, St. Moritz, 7500, Switzerland та Мельниченко Олександрі за адресою: Villa Via Puzzainas 5, Suvretta, St. Moritz, 7500, Switzerland.
5.5 Центрального Органу Російської Федерації – Міністерства юстиції Російської Федерації (The Ministry of Justice of the Russian Federation, ul.Zhitnaya, 14 Moscow, 119991, Russian Federation) про вручення цієї ухвали Суду компаніям:
5.5.1 Публічному акціонерному товариству “Газпром” за адресою: Російська Федерація, 197229, Санкт-Петербург, Лахтинський проспект, будинок 2, корп. 3, будівля 1;
5.5.2 Товариству з обмеженою відповідальністю “Газпром Експорт” за адресою: Російська Федерація, 191023, Санкт-Петербург, площа Островського, будинок 2А, літера А;
5.5.3 Публічному акціонерному товариству “Газпром Нєфть” за адресою: Російська Федерація, 190000, Санкт-Петербург, Поштамтська вулиця, будинок 3-5, літер А, частина приміщення 1Н, кабінет 2401;
5.5.4 Акціонерному товариству “Газпромбанк” за адресою: Російська Федерація, 117420, Москва, вулиця Наметкіна, будинок 16, корпус 1;
5.5.5 Товариству з обмеженою відповідальністю “Газпром Капітал” за адресою: Російська Федерація, 195277, Санкт-Петербург, Великий Сампсонієвський проспект, будинок 28, корпус 2, літер Д, приміщення 43-Н;
5.5.6 Міжнародній компанії товариству з обмеженою відповідальністю “Газпром Інтернешнл Лімітед” за адресою: Російська Федерація, 236006, Калінінградська область, Калінінград, Сонячний бульвар, будівля 3, офіс 4;
5.5.7 Товариству з обмеженою відповідальністю “ГПН-Бліжнєвосточниє проекти” за адресою: Російська Федерація, 190068, Санкт-Петербург, набережна РєкіМойки, будинок 74, літер А, приміщення 1-Н, частина приміщення 61, робоче місце 2;
5.5.8 Товариству з обмеженою відповідальністю “ГПН-Інвест” за адресою: Російська Федерація, 191014, Санкт-Петербург, Парадна вулиця, будинок 1, літера А, приміщення 2-Н, робоче місце №1202;
5.5.9 Акціонерному товариству “Рязанська нєфтєпєрєрабативающая компанія” за адресою: Російська Федерація, 390011, Рязанська область, Рязань, район Южний промузел, будинок 8;
5.5.10 Товариству з обмеженою відповідальністю “РН-Аеро” за адресою: Російська Федерація, 119071, Москва, вул. Мала Калузька, будинок 15, поверх 2;
5.5.11 Публічному акціонерному товариству “Нєфтяная компанія “Роснєфть” за адресою: Російська Федерація, 115035, Москва, Софійська набережна, будинок 26/1;
5.5.12 Товариству з обмеженою відповідальністю “РН - Іностранниє проекти” за адресою: Російська Федерація, 119071, Москва, Мала Калузька вулиця, будинок 15, будова 17, офіс 144/7, 1 поверх;
5.5.13 Акціонерному товариству “Новомосковська акціонерна компанія “Азот” за адресою: Російська Федерація, 301651, Тульська область, Новомосковський район, Новомосковськ, вулиця Связі, будинок 10;
5.5.14 Акціонерному товариству “Нєвінномисский Азот” за адресою: Російська Федерація, 357107, Ставропольський край, Невинномиськ, вул. Нізяєва, будинок 1;
5.5.15 Товариству з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Волга-Днєпр” за адресою: Російська Федерація, 432064, Ульяновська область, Ульяновськ, вул. Карбишева, будинок 14;
5.5.16 Товариству з обмеженою відповідальністю “Волга-Днєпр-Москва” за адресою: Російська Федерація, 141411, Москва, Міжнародне шосе, будинок 28Б, будова 3;
5.5.17 Ісайкіну Олексію Івановичу за адресою: Російська Федерація, 119334, Москва, вулиця Косигіна, 19 корп. 1, квартира 54;
5.5.18 Шклянику Сергію Івановичу за адресою: Російська Федерація, 129010, Москва, Грохольський провулок, 28-100.
5.6 Міністерства юстиції Республіки Узбекистан (The Ministry of Justice of the Republic of Uzbekistan is locatedat 5, Sayilgokh str., Tashkent, 100047, Republic of Uzbekistan) про вручення цієї ухвали Суду представництву в Республіці Узбекистан Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю “Газпром Інтернешнл Лімітед” за адресою: Office of Gazprom International in the Republic of Uzbekistan, 107-B Amir Temur Ave., Tashkent, 100084, Republic of Uzbekistan.
Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/. Зокрема інформація щодо стадії розгляду судової справи доступна за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud5009
Електронна адреса Господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.
Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492.
Згідно з ч.2 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею – 31.07.2025.
Суддя О.О.Юлдашев
До уваги відповідачів 1-34(включно) у справі № 908/1955/22(908/2314/25) – ухвала про відкриття та зупинення провадження у справі
_03_03.png)
