До відома Фермерського господарства “БРАТ” та Овчаренка Сергія Володимировича по справі №908/2414/25 (суддя Федько О.А.)

До відома Фермерського господарства “БРАТ” та Овчаренка Сергія Володимировича по справі №908/2414/25 (суддя Федько О.А.)

УХВАЛА

  12.08.2025                                                                                           Справа № 908/2414/25

 м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін

заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” про забезпечення позову (вх. №16094/08-08/25 від 11.08.2025) у справі №908/2414/25

за позовом: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01001, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А)

до відповідача-1: Фермерського господарства “БРАТ” (7122, Запорізька область, Бердянський район, с. Стульневе, вул. Перемоги, буд. 103)

до відповідача-2: Овчаренка Сергія Володимировича (71220, Запорізька область, Бердянський район, с. Стульневе, вул. Перемоги, буд. 103)

про солідарне стягнення грошової суми,  

УСТАНОВИВ:

06.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №2640/08-07/25 (документ сформований в підсистемі Електронний суд) Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” до відповідачів: Фермерського господарства “БРАТ” та Овчаренка Сергія Володимировича про солідарне стягнення суми 4    800    191,44 грн, яка складається з: 3    696    875,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та  1    103    316,44 грн – заборгованості по процентам.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.08.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2414/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 11.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2414/25. Присвоєно справі номер провадження 6/126/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11.08.2025 до суду від Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” надійшла заява про забезпечення позову (вх. №16094/08-08/25, сформована в підсистемі Електронний суд 08.08.2025), якою позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом  накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 51,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Шкільна (вулиця Героїв Сталінграду), будинок 34, квартира 99, реєстраційний номер: 1223077123101, що належить Овчаренку Сергію Володимировичу, РНОКПП 2789913052.

За змістом положень ч.ч. 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В обґрунтування  заяви про забезпечення позову АТ “Райффайзен Банк”  зазначає, що тривале невиконання відповідачами зобов’язань за кредитним договором №011/10892/01120603 від 16.06.2021 та договором поруки №011/10892/01120603/П1 від 16.06.2021 призвели до виникнення заборгованості в загальному розмірі 4    800    191,44 грн. Зауважує, що Овчаренко С.В. є засновником та керівником Фермерського господарства “Брат”, був підписантом Кредитного договору та заяви про видачу кредитних коштів. При цьому, після виникнення проблемної заборгованості Відповідач-2 не виходив на зв'язок з Банком задля добровільного врегулювання заборгованості та станом на сьогодні продовжує ігнорувати вимоги Позивача про погашення кредитної заборгованості. Зазначає, що оскільки предметом спору є стягнення заборгованості з відповідачів в сумі 4    800    191,44 грн, ураховуючи значну ціну позову, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі та ефективне поновлення порушених прав позивача  залежить від наявності у відповідачів майна чи грошових коштів.

У зв’язку з зазначеним, заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу-2 – Овчаренко Сергію Володимировичу, РНОКПП 2789913052, а саме квартиру №99 в будинку 34 по вул. Шкільній у місті Запоріжжі. Вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів АТ “Райффайзен Банк”  та вплинути на виконання рішення у даній справі, оскільки на вказаному майні відсутні будь-які обмеження щодо його відчуження, відповідно відповідач-2 може без перешкод здійснити відчуження квартири.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову  з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, суд дійшов  висновку про відмову у задоволенні заяви  з наступних підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;  забороною відповідачу вчиняти певні дії. Частинами 3, 4 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 3 ч.1     ст.138 Господарського процесуального кодексу України     передбачено можливість подання заяви про забезпечення позову після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Зі змісту норми статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених     Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу  забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом  забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Така позиція викладена Верховним судом у постанові від 10.10.2024 по справі №915/549/24.

Умовою застосування заходів  забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до розрахунку, який міститься в матеріалах справи, позичальник (відповідач-1) зобов’язання за кредитним договором виконував належним чином до моменту вторгнення військ російської федерації на територію України та тимчасової окупації території місцезнаходження відповідачів та їх майна. Право власності відповідача-2 на вказану у заяві квартиру було оформлено 12.04.2017. Доказів на підтвердження вчинення відповідачем-2 дій з продажу/відчуження вказаної квартири, заявник суду не надав.

Суд при розгляді заяви про забезпечення позову враховує висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 03.03.2023р. у справі №        905/448/22, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Втім, господарський суд зазначає, що наявність між сторонами спору щодо стягнення суми заборгованості, наявність у власності відповідача-2 квартири, на яку позивач просить накласти арешт,   не свідчить про автоматичне задоволення поданих заяв про забезпечення позову без жодних обґрунтувань необхідності вжиття такого забезпечення.

Суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши подані позивачем документи господарським судом установлено, що  згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданої позивачем до  заяви про забезпечення позову, у власності відповідача-2 наявне й інше нерухоме майно, крім квартири, зокрема, земельні ділянки та нежитлова будівля. Відтак, суд виснує, що відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, належну відповідачеві-2,  може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Також суд ураховує, що зареєстрованим місцем проживання відповідача-2 є тимчасово окупована територія України, відтак суд критично оцінює доводи позивача щодо наявності у відповідача-2 можливості в будь-який момент відчужити належне йому майно.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування реальних ризиків щодо можливого утруднення чи неможливості виконання рішення суду у даній справі, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача-2 (поручителя) може призвести до порушення прав, свобод та законних інтересів заявника або ускладнити ефективний захист порушеного права.

Позивачем, окрім посилань на загальні норми процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову, не наведено жодних обставин, що свідчили б про наявність підстав для задоволення заяви.

Ураховуючи зазначене суд виснує, що Позивачем до заяви про забезпечення позову не додано необхідних доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Заявником також не надано доказу(ів) на підтвердження відсутності у позичальника (відповідача-1) грошових коштів на рахунках банківських установ або будь-якого власного майна, яке належить позичальнику та, на яке можливо накласти арешт.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

З огляду на викладене, враховуючи ненадання позивачем  доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, недоведення заявником можливості зникнення чи зменшення на момент виконання рішення майна, на яке позивач просить накласти арешт, а також відсутність реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, відсутні підстави для задоволення заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству “Райффайзен Банк” у задоволенні заяви (вх. №16094/08-08/25)  про забезпечення позову у справі №908/2414/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала складена та підписана 12.08.2025.

             Суддя                                                                                  О.А. Федько