До відома ФОП Федорова Олександра Сергійовича (м. Мелітополь Запорізької області) по справі №908/745/25 (суддя Федько О.А.)

До відома ФОП Федорова Олександра Сергійовича (м. Мелітополь Запорізької області) по справі №908/745/25 (суддя Федько О.А.)

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

19.08.2025                                                                                            Справа №  908/745/25

м.Запоріжжя Запорізької області  

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,

за участю секретаря судового засідання Краснікової С.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу №     908/745/25

за позовом: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» (69005, м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева, буд. 23/67)

до відповідача-1: Приватного підприємства «ІНМЕДИКО» (69018, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 64/вул. Дунайська, буд. 27, приміщення 21)

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Федорова Олександра Сергійовича (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, буд. 25, кв. 4)

про солідарне стягнення грошових коштів,

 

за участю представників сторін:

від позивача     –     Нікітенко А.С. - самопредставництво, виписка ЄДР;

від відповідача 1– не з’явився;

від відповідача 2- не з’явився.

 

Процесуальні дії по справі.

24.03.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. № 811/08-07/25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 24.03.2025) Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» до відповідачів: Приватного підприємства «ІНМЕДИКО» та Фізичної особи-підприємця Федорова Олександра Сергійовича про солідарне стягнення суми 61991,98 грн, яка складається з: 41292,34 грн - заборгованість з внесків на управління, утримання будинку та прибирання прибудинкової території, 4522,18 грн – 3% річних та 16177,46 грн інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.03.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/745/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 26.03.2025 позовну заяву ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» (вхід.№811/08-07/25 від 24.03.2025) залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

31.03.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (документ сформований в системі «Електронний суд» 29.03.2025).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/745/25 (номер провадження 6/49/254). Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 24.04.2025 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду  від 24.04.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 07.05.2025 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.05.2025 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №908/745/25 за правилами загального позовного провадження, стадія – відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 03.06.2025 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 03.06.2025 підготовче засідання відкладено на 17.06.2025 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою cуду від 17.06.2025 клопотання Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Приватного підприємства «ІНМЕДИКО» (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 64/вул. Дунайська, буд. 27, приміщення 21, ідентифікаційний код юридичної особи 43885045) належним чином засвідчену копію договору, укладеного між Приватним підприємством «Інмедико» та Федоровим Олександром Сергійовичем (фізичною особою підприємцем Федоровим Олександром Сергійовичем) щодо користування ПП «Інмедико» нежитловим приміщенням №62 в будинку №23/67 по вул. Вячеслава Зайцева / вул. Перемоги в м. Запоріжжя. Відкладено підготовче засідання на 02.07.2025 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від  02.07.2025 постановлено повторно витребувати у Приватного підприємства «ІНМЕДИКО» (69018, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 64/вул. Дунайська, буд. 27, приміщення 21) належним чином засвідчену копію договору, укладеного між ПП «Інмедико» та Федоровим Олександром Сергійовичем (фізичною особою підприємцем Федоровим Олександром Сергійовичем) щодо користування ПП «Інмедико» нежитловим приміщенням №62 в будинку №23/67 по вул. Вячеслава Зайцева в м. Запоріжжя. Продовжено  строк підготовчого провадження на 30 днів - до 05.08.2025 року включно. Постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 908/745/25 та призначено справу до розгляду по суті на 05.08.2025 об 12 год. 00 хв.

У судовому засіданні 05.08.2025 була оголошена перерва до 19.08.2025

У судове  засідання 19.08.2025 з’явився представник позивача. Представник ПП «ІНМЕДИКО» в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвала суду від 05.08.2025 року доставлена до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС 05.08.2025 о. 19 год. 17 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Про причини неявки суд не повідомив.

Судом перевірено місцезнаходження відповідача-2 ФОП Федорова О.С.     за даними  Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Так, місцезнаходженням відповідача-2 є: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, буд. 25, кв. 4 -  тимчасово окупована територія України, де відсутні поштовий, телефонний та інший зв`язок.

На виконання приписів п. 21 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, суд викликав ФОП Федорова О.С. в судове засідання шляхом розміщення 06.08.2025 оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/). Додатково ухвала суду від 05.08.2025 була направлена на електронну адресу відповідача-2, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.  Відповідач-2 до суду  не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки  суд не повідомив.

Судом постановлено розглядати справу по суті за відсутності  відповідачів, оскільки     вони належним чином повідомлені про розгляд справи та їхня неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 19.08.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз`яснив порядок і строк його оскарження.

 

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що фізична особі-підприємець Федоров О.С. є власником нежитлового приміщення №62, загальною площею 87,8 кв.м. в будинку №23/67 по вул. Вячеслава Зайцева / Перемоги у місті Запоріжжі.

Зазначає, що у порушення положень Статуту та рішення загальних зборів, відповідачі не сплачували внески на утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2016 р. по  лютий 2025 р., внаслідок чого виникла заборгованість за вказаний період в розмірі 41292,34 грн.

У зв’язку з порушенням відповідачами грошового зобов’язання позивач, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення суму 3% річних за загальний період з 01.10.2016 по 31.03.2025 та суму інфляційних втрат за період прострочення з жовтня 2016 по лютий 2025 (включно).

Просить суд стягнути заявлені суми з відповідачів солідарно, а також покласти на останніх судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

Відповідачі не скористались наданим законом правом на подання відзиву на позов.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи, що судом  вжито усіх можливих заходів щодо повідомлення відповідачів про судовий розгляд справи, ненанадання  ними відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

 

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 16304964885, дата формування: 10.03.2025), 14.05.2014 за Федоровим Олександром Сергійовичем зареєстровано право власності, номер запису про право власності: 5867352, на об`єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення загальною площею 87,8 кв.м, що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Лермонтова, будинок 23 / вулиця Перемоги, будинок 67, приміщення 62.

Федоров Олександр Сергійович з 27.02.2013 зареєстрований як фізична особа-підприємець, видами діяльності якого є, зокрема,  спеціалізована медична практика, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого  нерухомого майна.

20.05.2016 зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23», код ЄДРПОУ 40498630, за адресою: 69005, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, будинок 23/67.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2016 № 404/33 «Про вилучення з господарського відання та передачу в управління ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» житлового будинку №23 по вул. Лермонтова», вказаний будинок вилучено з господарського відання Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ», крім квартир та нежитлових приміщень, зазначених у додатку до вказаного рішення. Міському комунальному підприємству «ОСНОВАНІЄ» - передати в управління об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНОТОВА-23» житловий будинок № 23 по вул. Лермонтова разом з оригіналом технічної документації на будинок згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс.

Актом  приймання-передачі житлового будинку по вул. Лермонтова / Перемоги, 23/67 (Літ. А-5)  з господарського відання міського комунального підприємства  «ОСНОВАНІЄ» в управління об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23»  від 01.08.2016 комісією засвідчено вказаний факт передачі будинку в управління ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23».

07.08.2016 Загальними зборами ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» були прийняті рішення, оформлені протоколом №2 від 07.08.2016, зокрема, встановлено щомісячний внесок  на утримання будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» у розмірі 2 грн 90 коп. за 1 кв.м. з 01.08.2016 року.

22.08.2019 Загальними зборами ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» прийняті рішення, оформлені протоколом №5 від 22.08.2019, зокрема, встановлено щомісячний внесок  на утримання будинку та прибудинкової території для жилих та нежилих приміщень ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» у розмірі 5 грн 50 коп. за 1 кв.м.

26.10.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про  державну реєстрацію юридичної особи – Приватного підприємства «ІНМЕДИКО», код ЄДРПОУ 43885045, засновником та єдиним учасником якого є Федоров Олександр Сергійович (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, буд. 25, кв. 4).

Неналежне виконання відповідачами обов’язку щодо повної та своєчасної сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Доказів погашення суми заборгованості відповідачі на час розгляду справи суду не надали.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 124 Конституції України     закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що     одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої ст. 20 ГПК України,     а також ст. ст.  4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Позовні вимоги у даній справі пред’явлені до фізичної особи-підприємця Федорова Олександра Сергійовича, який, за твердженням позивача, є власником приміщення №62 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Лермонтова, будинок 23 / вулиця Перемоги, будинок 67, та використовує вказане приміщення у власній господарській діяльності внаслідок передання такого приміщення у користування ПП «ІНМЕДИКО», та до ПП «ІНМЕДИКО», яке з дня державної реєстрації, за твердженням позивача, здійснює господарську діяльність у вказаному приміщенні.

Як установлено господарським судом, власником нежитлового  приміщення №62 в м. Запоріжжя, вулиця Лермонтова, будинок 23 / вулиця Перемоги, будинок 67 є Федоров Олександр Сергійович як фізична особа, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис.

Статтею 26 ЦК України  передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України).

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 128 ГК України визначено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Наявність у власності Федорова О.С.  нерухомого майна та статусу фізичної особи-підприємця, не свідчить про використання ним нежитлового приміщення  в господарській діяльності та господарський характер правовідносин з позивачем протягом усього спірного періоду:  з серпня 2016 року по лютий 2025 року.

Як установлено судом з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство «ІНМЕДИКО» зареєстроване 26.10.2020 року. Юридичною адресою вказаного підприємства є: 69001, м. Запоріжжя, б. Шевченка, будинок 64/ вул. Дунайська, будинок 27, приміщення 21. Втім, як убачається з інформації з вебсайту клініки «Інмедико» (http:// inmedico.zp.ua), ПП «Інмедико» здійснює господарську діяльність, зокрема, за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 23.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Ураховуючи наведене, господарський суд виснує, що Федоров Олександр Сергійович використовує у власній господарській діяльності  належне йому на праві власності нерухоме майно – приміщення №62, площею 87,8 кв. м,  що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Лермонтова, будинок 23 / вулиця Перемоги, будинок 67, з 26.10.2020, тобто з моменту державної реєстрації ПП «ІНМЕДИКО»,  по лютий 2025 року. Відтак у зазначений період між позивачем та відповідачем ФОП Федоровим О.С. існували господарські відносини, та  в цій частині спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Матеріали справи не містять доказів використання вказаного приміщення  Федоровим О.С.  у його  господарській діяльності в період з серпня 2016 р.  по жовтень 2020 р.

З огляду на викладене, спір про стягнення з ФОП Федорова О.С. заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2016 року по жовтень 2020 року не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За розрахунком позивача розмір щомісячного внеску на  утримання  будинку та прибудинкової території в період з серпня 2016 року  по серпень 2019 року становить 254,62 грн (2,90 грн * 87,8 кв.м.) та з вересня 2019  - 482,90 грн (5,50 грн * 87,8 кв.м).  Відтак, за період з серпня 2016 року по жовтень 2020 року позивачем заявлено до стягнення з відповідачів 16    181,54 грн (37 міс. * 254,62 грн + 14 міс. * 482,90 грн).

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, суд постановляє  закрити провадження у справі №908/745/25 в частині стягнення з ФОП Федорова О.С.  заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з  серпня 2016 року по жовтень 2020 року  в сумі 16    181,54 грн на підставі п. 1 ч. 1     ст. 231 ГПК України, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд спору в цій частині  віднесено до юрисдикції загальних судів відповідно до ст. 19 ЦПК України.

Щодо вимог про стягнення заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з  серпня 2016 року по жовтень 2020 року  з ПП «ІНМЕДИКО», в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частинами 1, 4 статті 91 ЦК України передбачено, що  юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У юридичної особи правоздатність і дієздатність виникають одночасно від моменту її створення і припиняються також одночасно від дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її створення чи припинення відповідно.    

Відтак, ПП «ІНМЕДИКО» до 26.10.2020 не було наділене правосуб’єктністю та не існувало як учасник цивільних / господарських правовідносин.

Ураховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з  серпня 2016 року по жовтень 2020 року  з ПП «ІНМЕДИКО» в сумі 16    181,54 грн.

Частиною 1 ст. 385 ЦК України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об’єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866-ПІ.

Основна діяльність об`єднання, відповідно до частини 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.05.2016 зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23», код ЄДРПОУ 40498630.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Статуту ОСББ затвердженого протоколом № 1 установчих зборів від 27.03.2016, метою створення Об’єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов’язків, належне утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів від співвласників та мешканців багатоквартирного будинку для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Предметом діяльності ОСББ є, зокрема, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (п. 3 розділу ІІ Статуту).

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Обов`язок співвласників виконувати рішення зборів співвласників визначений і у частині 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який (Закон) визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частиною 1ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до ст. 21 Закону України Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» кошти об’єднання складаються, зокрема, з внесків та платежів співвласників.

Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Отже з викладеного вбачається, що прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Системний аналіз викладених вище норм статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє дійти висновку про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання, в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд України у постановах від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15), від 11.11.2015 у справі № 914/189/14 (№ 3-945гс15), від 27.01.2016 у справі № 904/8242/14 (№ 3-1028 гс15) від 14.12.2017 у справі №910/582/17, від 22.05.2018 у справі №910/12065/17, від 22.02.2018р. у справі № 910/13182/17.

Отже, Федоров О.С. як співвласник багатоквартирного будинку по вул. Лермонтова, 23 у місті Запоріжжя, зобов`язаний щомісячно здійснювати внески та платежі на утримання спільного майна багатоквартирного будинку. Оскільки розмір щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для співвласників нежитлових приміщень затверджений рішенням загальних зборів від 22.08.2019, оформленим протоколом №5, відповідне рішення загальних зборів є обов`язковим для Федорова О.С. як співвласника багатоквартирного будинку, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Вказаним  рішенням загальних зборів від 22.08.2019  сплата щомісячних внесків на утримання (обслуговування) будинку та прибудинкової території для співвласників нежитлових приміщень визначена  у розмірі 5,50 грн за метр квадратний.

Що стосується Приватного підприємства «ІНМЕДИКО», яке здійснює свою господарську діяльність у нежитловому приміщенні №62 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лермонтова,23 / вул. Перемоги, 67, що належить Федорову О.С., суд зазначає, що за частиною четвертою статті 12 Закону №417-VIII дійсно передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

У той же час визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління     багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів/користувачів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13, Закону №         2866-III).

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом  у постанові від 02.09.2020 по справі №906/884/19.

Господарський суд виснує, що прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати особою, яка не є власником відповідного майна та  на відповідній правовій підставі користується приміщенням у багатоквартирному будинку, витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між цією особою та ОСББ, або шляхом встановлення її обов`язку з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення  безпосередньо в умовах договору між власником майна та його користувачем.

Як зазначив позивач, між ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» та ПП «ІНМЕДИКО» жодного господарського договору, зокрема, з визначенням обов`язку останнього зі сплати  витрат на утримання будинку та прибудинкової території, не укладено. Отже, за відсутності погодження порядку сплати та розміру внесків між позивачем та ПП «ІНМЕДИКО», обов`язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень – Федоров О.С., для якого положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими в силу закону.

Оскільки, як установлено господарським судом, Федоров О.С. використовує приміщення у власній господарській діяльності в період з 01.11.2020 по лютий 2025 року, останній зобов’язаний сплачувати на користь позивача внески з утримання будинку та прибудинкової території.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» послугу з управління багатоквартирним будинком віднесено до житлово-комунальних послуг.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Ураховуючи викладене, ФОП Федоров О.С. зобов’язаний сплачувати надані позивачем послуги з управління багатоквартирним будинком щомісяця.

За розрахунком позивача розмір щомісячного внеску на управління багатоквартирним будинком відповідно до рішення загальних зборів ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23», оформленого протоколом № 5 від 22.08.2019, становить 482,90 грн (5,50 грн * 87,8 кв.м.).

Ураховуючи викладені вище висновки господарського суду, за розрахунком суду, за період 01.11.2020 – 28.02.2025 розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території, які мав сплатити відповідач ФОП Федоров О.С., становить 25110,80 грн (52 міс. * 482,90 грн).

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України,  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ураховуючи обов`язок відповідача ФОП Федорова О.С. сплачувати внески за утримання будинку і прибудинкової території, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період 01.11.2020 – 28.02.2025 в розмірі 25    110,80 грн з ФОП Федорова О.С. правомірними. Відтак позовні вимоги в частині стягнення з ФОП Федорова О.С. 25    110,80 грн задовольняються судом.

В частині вимог до ПП «ІНМЕДИКО» суд відмовляє з наведених вище підстав.

Також позивач просить стягнути з відповідачів солідарно три проценти  річних за період з жовтня 2016 по лютий 2025 у сумі 4522,18 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2016 року  по лютий 2025 року в сумі 16177,46 грн. Розрахунки наведено за кожним щомісячним платежем окремо.

Відповідно до частини 2     ст. 625 ЦК України     боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем, вбачається, що строк виконання зобов’язань зі сплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території позивачем розраховано до останнього числа місяця, наступного за звітним. Відповідно, три проценти річних та інфляційні втрати позивачем розраховані виходячи з суми відповідного платежу за місяць після останнього числа місяця, наступного за звітним (до прикладу, за серпень 2016 року  прострочення за розрахунком позивача настає з 01.10.2016 року).

Оскільки господарський суд дійшов висновку, що спір про стягнення  з ФОП Федорова О.С. заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2016 року по жовтень 2020 року не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, відтак вимоги про стягнення  нарахованих ФОП Федорову О.С. трьох процентів річних в сумі 2963,17 грн та інфляційних втрат в сумі 10    269,23 грн, які нараховані позивачем на суму основного боргу за вказаний період, аналогічно не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, суд ухвалив закрити провадження у справі №908/745/25 в частині стягнення з ФОП Федорова О.С. трьох процентів річних в сумі 2963,17 грн та інфляційних втрат в сумі 10    269,23 грн, нарахованих позивачем на суму заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2016 по 31.10.2020 на підставі п. 1 ч. 1     ст. 231 ГПК України, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що розгляд спору в цій частині  віднесено до юрисдикції загальних судів відповідно до     ст. 19 ЦПК України.

Щодо вимог про стягнення з ПП «ІНМЕДИКО» трьох процентів річних в сумі 2963,17 грн та інфляційних втрат в сумі 10269,23 грн, нарахованих позивачем на суму заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2016 по 31.10.2020, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки до моменту державної реєстрації юридичної особи – 26.10.2020 - ПП «ІНМЕДИКО» не було наділене правосуб’єктністю та не існувало як учасник цивільних / господарських правовідносин. В цій частині позовних вимог до ПП «ІНМЕДИКО» суд відмовляє.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території з 01.11.2020 по 28.02.2025, суд вважає їх виконаними правильно.

Відтак, з ФОП Федорова О.С. на користь ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» підлягають стягненню три проценти річних в сумі 1559,01 та інфляційні втрати в сумі 5908,23 грн.

В частині вимог про стягнення з ПП «ІНМЕДИКО» суми трьох процентів річних та інфляційних втрат суд відмовляє, оскільки виснував, що щомісячно здійснювати внески та платежі на утримання спільного майна багатоквартирного будинку зобов’язаний власник майна – ФОП Федоров О.С. Відтак, відсутні правові підстави для стягнення компенсаційних нарахувань з особи, яка не є власником нерухомого майна.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст.     76,     77 ГПК України    визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України    передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову частково та стягнення з ФОП Федорова О.С. заборгованості за  внесками на утримання будинку та прибудинкової території за період 01.11.2020 – 28.02.2025 в розмірі 25110,80 грн, трьох процентів річних в розмірі 1559,01 та інфляційні втрати в сумі 5908,23 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ПП «ІНМЕДИКО»  суми заборгованості за  внесками на утримання будинку та прибудинкової території за період 01.08.2016 – 28.02.2025 в розмірі 41292,34 грн, трьох процентів річних в розмірі 4522,18 грн та інфляційних втрат в сумі 16    177,46 грн суд відмовляє.

Провадження у справі №908/745/25 в частині стягнення з ФОП Федорова О.С. заборгованості за  внесками на утримання будинку та прибудинкової території за період 01.08.2016 – 31.10.2020 в сумі 16    181,54 грн, суми трьох процентів річних в сумі 2963,17 грн та інфляційних втрат в сумі 10    269,23 грн, нарахованих позивачем на суму заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2016 по 31.10.2020 суд постановляє закрити на підставі п. 1 ч. 1     ст. 231 ГПК України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

 

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України. З ФОП Федорова О.С. на користь ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1273,02 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України     про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»  сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Оскільки позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму заборгованості за  внесками на утримання будинку та прибудинкової територіїза період 01.08.2016 – 28.02.2025 в розмірі 41292,34 грн, трьох процентів річних в розмірі 4522,18 грн та інфляційних втрат в сумі 16    177,46 грн, у стягненні якої з ПП «ІНМЕДИКО» судом відмовлено повністю, а провадження у справі закрито щодо частини позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця Федорова Олександра Сергійовича заборгованості за  внесками на утримання будинку та прибудинкової території за період 01.08.2016 – 31.10.2020 та нарахованої  суми трьох процентів річних та інфляційних втрат, господарський суд виснує про відсутність підстав для повернення позивачеві суми сплаченого при зверненні до суду судового збору.

У позові позивачем наведено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн за складання проекту позовної заяви та збір необхідної інформації, викладено вимогу про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правничої допомоги б/н від 01.02.2025, укладеного між адвокатом Іваницею Оленою Олександрівною та ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» (Клієнт), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат надає послуги сторонніх фахівців (адвокатів  - професійна правова, юридична допомога та інша професійна правнича допомога, пов`язана зі справою) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 4.2 договору за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатом факсимільним, електронним зв`язком або поштою, або вручається Клієнту чи представнику Клієнта.

Вартість наданих послуг по даному договору складає 5000,00 грн за підготовку тексту позовної заяви, вивчення судової практики, збір необхідних даних (п. 4.4 договору).

18.03.2025 між Адвокатом та Клієнтом підписано Акт про надання професійної правничої допомоги №1, відповідно до змісту якого Адвокатом з 01 лютого по 18 березня 2025 були надані Клієнту послуги, а саме: збір інформації щодо нежитлових приміщень, аналіз судової практики, аналіз документів ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23», підготовка тексту позовної заяви до господарського суду Запорізької області. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ складає 5000,00 грн.

21 березня 2025 року ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» перерахувало на користь адвоката Іваниці О.О. 5000,00 грн в якості оплати за правничу допомогу на підставі договору від 01.02.2025, акта №1 від 18.03.2025.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування понесення витрат на професійну правничу допомогу документи суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній справі не доведений належними та допустимими доказами.

За змістом пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частини перша, третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста    статті 126 ГПК України).

У частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно частини 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам     статей 76-79 ГПК України.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування понесення витрат на професійну правничу допомогу документи суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 5000,00 грн не доведений належними та допустимими доказами.

Так, з наданого суду     Акта №1  від 18.03.2025, підписаного між позивачем та Адвокатом, сума гонорару за надання професійної правничої допомоги в розмірі  5000,00 грн сплачена останньому за наступні послуги: збір інформації щодо нежитлових приміщень, аналіз судової практики, аналіз документів ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23», підготовка тексту позовної заяви до господарського суду Запорізької області.

З наданого суду Договору  про надання правничої допомоги від 01.02.2025 та Акта №1  від 18.03.2025 не вбачається надання адвокатом Іваницею О.О. правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості з ФОП Федорова О.С., ПП «ІНМЕДИКО», оскільки вказані документи не містять зазначення про те, що адвокатом був підготовлений проект позовної заяви про стягнення боргу саме з зазначених вище суб’єктів господарювання.

Відтак позивачем не підтверджено надання адвокатом правничої допомоги саме у зв`язку з розглядом господарським судом Запорізької області справи №908/745/25.

Крім того, судом враховано, що позовна заява у справі №908/745/25  підписана керівником позивача Нікітенком А.С., а не адвокатом Іваницею О.О. Інформація з реєстру нерухомості, додана до позовної заяви, сформована на запит Нікітенка А.С. Розрахунок заборгованості, трьох процентів річних та інфляційних втрат  також здійснений та підписаний головою правління ОСББ «Лермонтова-23» Нікітенком А.С. В матеріалах справи відсутні докази збору інформації адвокатом Іваницею О.О. у даній справі, підготовки тексту позовної заяви, надання позивачеві іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою №908/745/25.

Ураховуючи наведене, керуючись статтями 2, 80, 123, частиною четвертою статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, їх надання адвокатом Іваницею О.О.     позивачеві у даній справі не доведено     належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСББ «ЛЕРМОНТОВА-23» про стягнення з відповідачів  витрат         на професійну правничу допомогу в розмірі 5    000,00 грн.

 

Керуючись ст.ст. 123, 129, п. 1 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236-241, 256, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити частково.

Стягнути  з фізичної особи-підприємця Федорова Олександра Сергійовича (РНОКПП 3038621676; 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, буд. 25 кв. 4) на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» (код ЄДРПОУ 40498630, 69005, м.Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева (стара назва вул. Лермонтова), буд. 23/67) заборгованість за  внесками на утримання будинку та прибудинкової території за період 01.11.2020 – 28.02.2025 в розмірі 25110,80 грн (двадцять п’ять тисяч сто десять гривень 80 коп.), 1559,01 грн (одну тисячу п’ятсот п’ятдесят дев’ять гривень 01 коп.) три проценти річних, 5908,23 грн (п’ять тисяч дев’ятсот вісім гривень 23 коп.) інфляційні втрати, 1273,02 грн (одну тисячу двісті сімдесят три гривні 02 коп.) судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Провадження у справі №908/745/25 в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Федорова Олександра Сергійовича (РНОКПП 3038621676; 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, буд. 25 кв. 4) на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» (код ЄДРПОУ 40498630, 69005, м.Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева (стара назва вул. Лермонтова), буд. 23/67) заборгованості за  внесками на утримання будинку та прибудинкової території за період 01.08.2016 – 31.10.2020 в сумі 16    181,54 грн (шістнадцять тисяч сто вісімдесят одну гривню 54 коп.), суми трьох процентів річних в сумі 2963,17 грн (дві тисячі дев’ятсот шістдесят три гривні 17 коп.) та інфляційних втрат в сумі 10    269,23 грн (десять тисяч двісті шістдесят дев’ять гривень 23 коп.), нарахованих позивачем на суму заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.08.2016 по 31.10.2020 закрити на підставі п. 1 ч. 1     ст. 231 ГПК України.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства  «ІНМЕДИКО» (код ЄДРПОУ 43885045, 69001, м. Запоріжжя, б. Шевченка, буд. 64 / вул. Дунайська, буд. 27, приміщення 21) на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» (код ЄДРПОУ 40498630, 69005, м.Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева (стара назва вул. Лермонтова), буд. 23/67)  суми заборгованості за  внесками на утримання будинку та прибудинкової території за період 01.08.2016 – 28.02.2025 в розмірі 41292,34 грн (сорок одна тисяча двісті дев’яносто дві гривні 34 коп.), трьох процентів річних в розмірі 4522,18 грн (чотири тисячі п’ятсот двадцять дві гривні 18 коп.) та інфляційних втрат в сумі 16    177,46 грн (шістнадцять тисяч сто сімдесят сім гривень 46 коп.) -  відмовити.

Відмовити Об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА-23» (код ЄДРПОУ 40498630, 69005, м.Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева (стара назва вул. Лермонтова), буд. 23/67) у стягненні з відповідачів  витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5    000,00 грн (п’ять тисяч гривень).

 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне  рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК та підписано -  22.08.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

 

Суддя                                                                                          О.А. Федько