До відома ТОВ “Агролюкс”, Ківу О.М., та Ківу Л.М.

До відома ТОВ “Агролюкс”, Ківу О.М., та  Ківу Л.М.   

номер провадження справи  17/54/25

      П

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 20.08.2025                                                                                            Справа №  908/1238/25

 м.Запоріжжя Запорізької області  

 

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши матеріали справи №908/1238/25

 

за позовною заявою: акціонерного товариства “Державний експертно-імпортний банк України”, 03150, м. Київ, вул. Антоновича буд. 127

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю “Агролюкс”, 72541, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Червоне, вул. Привольна, буд. 49

до відповідача 2: Ківи Ольги Миколаївни, 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 50 річчя Перемоги, буд. 15, кв. 5

до відповідача 3: Ківи Людмили Миколаївни, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48, кв. 121

про стягнення 5 159 502,19 грн

 

За участю представників сторін:

від позивача: Візіренко Ж.С., довіреність від 27.01.25 № ДП 24701/25-0025

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: не з’явився

від відповідача-3: не з’явився

 

СУТЬ  СПОРУ:

 

02.05.25 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява акціонерного товариства “Державний експертно-імпортний банк України” (далі АТ “Укрексімбанк”) за вих. від 28.04.25 № 0026600/11808-25 з вимогами до: товариства з обмеженою відповідальністю “Агролюкс” (далі ТОВ “Агролюкс”, відповідач 1), Ківи Ольги Миколаївни (надалі Ківа О.М., відповідач 2) та  Ківи Людмили Миколаївни (далі Ківа О.М., відповідач 3) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.02.22 № 21-12KS0002 у розмірі 5   159   502,19 грн, з яких: 4 418 896,90 грн заборгованості за кредитом та 740 605,29 грн процентів за користування кредитом.

02.05.25 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/1238/25 між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 07.05.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1238/25, справу до розгляду призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 27.05.25 о/об 10 год. 00 хв. Явка уповноважених представників сторін визнана обов’язковою.

08.05.25 до суду в системі “Електронний суд” від представника позивача надійшло клопотання з проханням забезпечити участь у судовому засіданні по справі 27.05.25 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 12.05.25 судом залишено без задоволення вказане клопотання представника позивача (сформоване в системі “Електронний суд” 08.05.25) з підстав викладених в тексті такої ухвали.

13.05.25 до суду в системі “Електронний суд” від представника позивача надійшла заява, в якій останній повідомляє суд про відсутність іншого листування між сторонами (по суті спору) окрім того, що надане до позовної заяви.

Відповідачі 1-3 (їх представники) в судове засідання 27.05.25 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином в порядку визначеному чинним законодавством України.

В засіданні 27.05.25 судом прийнято до розгляду заяву представника позивача (сформовану в системі “Електронний суд” 13.05.25) про виконання п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 07.05.25.

Ухвалою від 27.05.25 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – по 06.08.25 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/1238/25 на 10.06.25 об 11 год. 00 хв. Явка уповноважених представників сторін визнана обов’язковою.

Жоден із відповідачів 1-3 (їх представників) в судове засідання 10.06.25 не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою від 10.06.25 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/1238/25 на 08.07.25 об 11 год. 00 хв. Явка уповноважених представників сторін визнана обов’язковою.

Представники відповідачів 1-3 в судове засідання 08.07.25 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

В засіданні 08.07.25 представник позивача надала усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

Також, у підготовчому засіданні 08.07.25 судом у представника позивача з’ясовано положення ч. 2 ст. 182 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Представником позивача повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

Ухвалою від 08.07.25 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/1238/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.25 о 12 год. 30 хв.

15.07.25 до суду в системі “Електронний суд” від представника відповідача-3 надійшло клопотання за вих. № 15/07, в якому останній просить суд надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 22.07.25 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції по справі № 908/1238/25 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 17.07.25 судом залишено без задоволення клопотання представника відповідача 3 (сформоване в системі “Електронний суд” 15.07.25 за вих. № 15/07) про участь у судовому засіданні 22.07.25 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції по справі №908/1238/25, з  підстав викладених в тексті такої ухвали.

20.07.25 до суду в системі “Електронний суд” від представника відповідача 3 надійшло клопотання (пояснення) за вих. № 20/07, разом з клопотанням про зупинення провадження у справі, в якому останній визнає позов частково тільки в сумі основного боргу 4 418 896,90 грн та просить суд зупинити провадження у справі № 908/1238/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Представники відповідачів 1-3 в судове засідання 22.07.25 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 22.07.25 на питання головуючого, представник позивача усно заперечила проти задоволення клопотання представника відповідача 3 про зупинення провадження у справі № 908/1238/25.

В судовому засіданні 22.07.25 судом прийнято до розгляду клопотання (пояснення) відповідача 3 (сформоване в системі “Електронний суд 20.07.25).

Ухвалою від 22.07.25 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 3 про зупинення провадження у справі № 908/1238/25. При цьому, з метою забезпечення права кожного із учасників цієї справи на належний судовий захист, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі на належний судовий захист (приймаючи до уваги те, що представник відповідача 3 у своєму клопотанні від 20.07.25 зазначає, що не знаходиться в місті Запоріжжі і не може прийняти участь в судовому засіданні 22.07.25, а його клієнт Ківа Людмила Миколаївна) фактично позбавлена права доступу до правосуддя, судом оголошено перерву в розгляді справи № 908/1238/25 до 13.08.25 о 12 год. 00 хв. Явку уповноважених представників сторін визнано обов’язковою.

При цьому, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання судом, у т.ч. враховано, що:

- ухвалою від 08.07.25 судом було закрито підготовче провадження у справі №908/1238/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.25 о 12 год. 30 хв.;

- станом на момент подання клопотання про зупинення провадження, підготовче провадження вже було закрито;

- предметом спору у справі № 908/1238/25 Господарського суду Запорізької області є стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 07.02.22 № 21-12KS0002, а предметом спору у справі № 908/1162/23 Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є стягнення боргу за поставлену електроенергію;

- правовідносини, що склались між сторонами у справі № 908/1238/25 та у справі №908/1162/23 Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, є відмінними за своїм змістом, предметом та підставами виникнення;

- клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1238/25, з підстав визначених п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, можливо подати лише на етапі підготовчого провадження;

- наведені у клопотанні підстави для зупинення провадження у цій справі суперечать положенням визначеним ч. 3 ст. 195 ГПК України.

29.07.25 до суду в системі “Електронний суд” від представника позивача надійшли пояснення щодо клопотання (пояснень) представника відповідача 3.

12.08.25 до суду в системі “Електронний суд” від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на строк до 25 днів для реалізації права на призупинення кредитного договору і подання позивачу відповідної заяви.

12.08.25 до суду в системі “Електронний суд” від представника відповідача 2 надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 908/1238/25 та надання сторонам строку для подання заяв по суті. 

Також від відповідача 2 12.08.25 до суду в системі “Електронний суд” надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та надання доступу до електронної справи. Клопотання судом задоволено.

12.08.25 до суду в системі “Електронний суд” від представника відповідача 1 повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на строк до 25 днів для реалізації права на призупинення кредитного договору і подання позивачу відповідної заяви.

В судовому засіданні 13.08.25 розгляд справи продовжено за участі представників позивача та відповідачів 1-3.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні підтримав подану 12.08.25 заяву про повернення до стадій підготовчого провадження у даній справі та заявив усне клопотання про відкладення судового засідання. Представник позивача заперечила проти задоволення вказаної заяви.

Представник відповідача 1 заявив усне клопотання про залишення без розгляду повторно надісланого клопотання (сформованого в системі “Електронний суд” 12.08.25 за вих. № 12/08) про відкладення розгляду справи та підтримав первісно подане аналогічне клопотання.

В засіданні 13.08.25 судом залишено без розгляду клопотання відповідача 1 (сформоване в системі “Електронний суд” 12.08.25 за вих. № 12/08) про відкладення розгляду справи, задоволено усне клопотання представника відповідача 2 про відкладення судового засідання та частково задоволено клопотання представника відповідачів 1, 3 про відкладення розгляду справи.

Також у засіданні 13.08.25 судом відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) представника відповідача 2 (сформованої в системі “Електронний суд” 12.08.25) в частині  повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 908/1238/25 та оголошено перерву в розгляді справи до 20.08.25 о 10 год. 00 хв. Явку в судове засідання уповноважених представників сторін було визнано обов’язковою.

При цьому, відмовляючи у задоволенні вказаної заяви судом враховано, що відповідно до вимог ст. 277 ГПК України, однією із підстав для скасування судового рішення місцевого господарського суду судом апеляційної є (може бути) порушення норм процесуального права. А оскільки саме чинним ГПК України, станом на 13.08.25, на законодавчому рівні, з причин і підстав не залежних від суду першої інстанції, не передбачено можливості повернення до стадії підготовчого провадження у справі зі стадії розгляду справи по суті, у суду відсутні правові підстави для задоволення такої заяви (клопотання).

15.08.25 до суду в системі “Електронний суд” від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі № 908/1238/25 на інший час.

19.08.25 до суду в системі “Електронний суд” від представника відповідача 2 надійшло клопотання за вих. № 3, з проханням до суду відкласти судове засідання у справі № 908/1238/25, яке призначене на 20.08.25 о 10 год. 00 хв., щонайменше на 30 днів та продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву відповідачкою Ківа О.М. та її представником на 30 днів.

Представники відповідачів 1-3 в судове засідання 20.08.25 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином в судовому засіданні 13.08.25.

В засіданні 20.08.25 представник позивача усно заперечила проти задоволення клопотань представника відповідача 2 (сформованих в системі “Електронний суд” 12.08.25 за вих. № 2 та 19.08.25 за вих. № 3) зазначених в прохальних частинах про встановлення сторонам строку для подання заяв по суті справи та доказів, продовження строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачкою Ківа О.М. та її представником на 30 днів у справі № 908/1238/25.

Розглянувши в засіданні 20.08.25 клопотання представника відповідача 2 зазначених в прохальних частинах заяви (клопотання) від 12.08.25 та 19.08.25 про встановлення сторонам строку для подання заяв по суті справи та доказів, продовження строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачкою Ківа О.М. та її представником на 30 днів у справі №908/1238/25, судом відмовлено у задоволенні вказаних клопотань.

При цьому, відмовляючи у задоволенні вказаних вище клопотань судом, у т.ч. враховано, що:

- згідно з вимогами ч. 1 ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 20 днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 10 днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи;

- майже всі ухвали цього суду, а саме від 07.05.25, від 27.05.25, від 10.06.25, від 08.07.25, від 22.07.25, крім ухвали від 13.08.25 (про оголошення перерви на 20.08.25) - були опубліковані в порядку визначеному ч. 1 ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”;

- відповідно до ч. 1 ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, відповідачі 1, 2 та 3 після опублікування таких ухвал суду на офіційному веб-сайті судової влади України вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи;

- відповідно до вимог частин 2, 4 ст. 13 ГПК України, учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків пов’язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій;

- ухвалою від 07.05.25 судом відкрито провадження у справі № 908/1238/25, судове засідання було призначено до слухання на 27.05.25 о 10 год. 00 хв.;

- ухвалою від 27.05.25 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – по 06.08.25 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/1238/25 на 10.06.25 об 11 год. 00 хв.;

- ухвалою від 08.07.25 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/1238/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.25 о 12 год. 30 хв.;

- через неявку відповідачів 1-3, а також твердження представника вказаних відповідачів 1 та 3 про порушення (на його думку) права відповідачів 1 та 3 на належний судовий захист через відмову в участі в судовому засіданні призначеному на 22.07.25 в режимі відео конференції судом в черговий раз розгляд справи було відкладено на  13.08.25 об 12 год. 00 хв., явка всіх сторін була визнана обов’язковою;

- станом на момент подання вказаних вище в тексті цієї ухвали заяви (клопотання) підготовче провадження вже було закрито;

- заява (клопотання) про встановлення сторонам строку для подання заяв по суті справи та доказів (викладене в п. 2 прохальної частини заяви сформованої в системі “Електронний суд” 12.08.25), а також про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (викладене прохальній частині клопотання сформованого  в системі “Електронний суд” 12.08.25), відповідачкою Ківа О.М. та її представником на 30 днів подані до суду 12.08.25 та 19.08.25, тобто після спливу визначеного судом строку на подання відповідних доказів разом з відзивом;

- відповідач 2 несе ризик настання наслідків пов’язаних з не вчиненням ним (нею) процесуальних дій в рамках справи № 908/1238/25, що стало наслідком пропуску процесуальних строків на надання відзиву на позовну заяву та доказів такою стороною; 

- всупереч приписам ст. 119 ГПК України ні відповідачем 2, ні її представником не доведено суду поважності причин продовження процесуального строку на 30 днів для подання заяв по суті справи та доказів;

- продовження процесуального строку на стадії розгляду справи по суті взагалі не передбачена чинним ГПК України (оскільки розгляд справи по суті обмежений 30 днями без права на продовження судом цього строку);

- обґрунтування представника відповідача 2 у зазначеному клопотанні (сформованому в системі “Електронний суд” 19.08.25 за вих. № 3) про відкладення (перенесення) розгляду справи, а саме про те, що (дослівно): “… Надати відзив на позовну заяву до 20.08.2025 також не було можливості, бо позивачем ще не надана інформація на мій запит та заяву представника відповідачів ТОВ “Агролюкс”, Ківа Л.М. До отримання інформації від позивача ми не можемо надати відзив на позовну заяву…” не підтверджено доказами направлення такого запиту до позивача у цій справі;

- присутній в судовому засіданні 20.08.25 представник позивача повідомила суду про відсутність надходження будь-якого запиту до позивача з боку представника відповідача 2;

- у суду (в контексті вимог ч. 4 ст. 13 ГПК України про те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків пов’язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій) відсутні правові підстави для встановлення сторонам строку для подання заяв по суті справи та доказів, продовження строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачкою               Ківа О.М. та її представником на 30 днів у справі № 908/1238/25.

Також, у судовому засіданні 20.08.25 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 1 (сформованого в системі “Електронний суд” 15.08.25) про відкладення розгляду справи на інший час, як необґрунтованого.

В судовому засідання 20.08.25 розпочато розгляд справи по суті, суд перейшов до з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Представник позивача надала пояснення на запитання суду, що виникли в розгляді справи по суті спору. Судом завершено стадію з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов до судових дебатів.

Позивач (в особі уповноваженого представника) заявлені позовні вимоги підтримала  у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачами взятих на себе зобов’язань за кредитним договором від 07.02.22 № 21-12KS0002, укладеним між акціонерним товариством “Державний експертно-імпортний банк України” та ТОВ “Агролюкс”, щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. В обґрунтування солідарного стягнення з відповідачів 1-3 заборгованості позивач вказує на відповідні договори поруки, укладені Банком з Поручителями та Позичальником, за умовами яких відповідачі 1-3 зобов'язались відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 його боргових зобов'язань перед ТОВ “Агролюкс”. За доводами позивача, станом на 18.03.25 заборгованість за кредитним договором від 07.02.22 № 21-12KS0002 становить 5   159   502,19 грн, а саме: 4   418   896,90 грн – сума заборгованості за кредитом та 740   605,29 грн – сума заборгованості за процентами за користування кредитом. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530, 536, 543, 553, 554, 610, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просив суд позов задовольнити.

Відповідачі 1, 2 письмових пояснень/заперечень по суті заявлених вимог не надали. Подані представниками відповідачів 1, 2 заяви стосуються процесуальних питань.

Відповідач 3 (в особі уповноваженого представника) у поданому суду клопотанні (поясненнях) проти заявлених вимог заперечив частково. За аргументами відповідача 3, 24.02.22 зі сторони російської федерації, відбувся акт військової агресії щодо нашої держави, внаслідок чого було повністю захоплене майно ТОВ “Агролюкс”, яке фактично знаходиться на території Мелітопольського району. Виходячи із надзвичайних обставин, що склались для ТОВ “Агролюкс”, єдиним шляхом відновлення платоспроможності Товариства є отримання відповідної компенсації з російських загарбників чи допомоги за державними гарантіями та подальша компенсація кредиторам Товариства. У зв’язку із відсутністю майна та грошових активів у учасників Товариства, релокація ТОВ “Агролюкс” та поновлення господарської діяльності на даний час не передбачається можливим. Враховуючи наявність у підприємства земельного фонду (фактично діючих договорів оренди земельних паїв та емфітевзису) та інших матеріальних активів, що захоплені загарбниками, учасниками ТОВ “Агоролюкс”, які виїхали з ТОТ, прийнято рішення щодо здійснення заходів щодо фактичного збереження підприємства та розгляду шляхів для стягнення збитків. ТОВ “Агролюкс” зверталось до Банку з листами про настання форс-мажорних обставин з підтвердженням їх сертифікатами ТПП №2300-22-1564 та 2300-22-1566 від 25.11.22 та пропозицією про продовження строку повернення кредиту, але не отримало будь-якої відповіді. Також відповідач 3 вказав на сумнівність застосування розміру процентів по кожному періоду нарахування та доказів повідомлення Позичальника про змінений розмір процентів. Відповідач 3 відзначив, що реалізація права позивача на перегляд процентної ставки чітко обумовлена необхідністю повідомлення Позичальника та Поручителів про зміну ставки в порядку та строки, визначені договором. Однак, наданий позивачем лист від 19.04.2022 (зі сканом конверта Укрпошти) є неналежним, оскільки факт захоплення російськими загарбниками м. Мелітополь та Мелітопольського району, органів державної влади і державних підприємств є загальновідомим. Відносно наданих позивачем доказів направлення відповідачам листів засобами електронного зв’язку відповідач 3 зазначає, що у період з 19.04.22 по 18.10.23 позивач, у деяких випадках, надає прінтскріни системи “Электронный документооборот” без доказів направлення. Крім того, вони виконані не в спосіб, передбачений пунктом 14.4. Кредитного договору (Повідомлення) - з боку відповідача електронний підпис про отримання в електронному кабінеті відсутній. Відповідач 3 визнав обґрунтованим провести розрахунок, виходячи із процентних ставок, що були встановлені Банком (позивачем) із дотриманням положень Кредитного договору у період з 19.04.22 (перший лист) по момент останнього належного повідомлення, за результатом якого, сума заборгованості ТОВ “Агролюкс” складає: 4   418   896,90 грн – основний борг, 324   000,00 грн – відсотки за кредитним договором за період з 26.11.22 по 26.11.23. Також відповідач 3 вказав на неврахування позивачем при здійсненні розрахунків заборгованості за Кредитним договором правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 28.03.18 у справі №444/9519/12, від 31.10.18 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.20 у справі №912/1120/16, від 05.04.23 у справі №910/4518/16. Відповідач 3 зазначив, що визнає позов частково тільки в сумі основного боргу 4   418   896,90 грн.

У судовому засіданні 20.08.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про дату складення повного тексту судового рішення. 

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді; 

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (представників відповідачів 1-3 у судовому засіданні 13.08.25), суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

07.02.22 між Акціонерним товариством “Державний експертно-імпортний банк України” (Банк, Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю “Агролюкс” (Позичальник, відповідач 1 у справі) укладено кредитний договір № 21-13KS0002 (далі – Кредитний договір).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим договором. Кредит надається Позичальнику: однією сумою (далі – сума кредиту).

Згідно із п. 2.3.1 договору, - сума Кредиту: 4   657   375,52 гривень.

Кінцевий термін погашення кредиту: 06 лютого 2027 року (включно) (п. 2.4 Кредитного договору).

Згідно із п. 2.5 Кредитного договору, Кредит надається Позичальнику для фінансування 70% вартості самохідного сільськогосподарського обприскувача RAPTOR 3240, AXIALE 30м, виробник Berthoud SAS (Франція), що буде придбаватись на підставі договору купівлі-продажу №41/64 391 від 25.10.21, укладеного між Позичальником та ТОВ “Техноторг” (код за ЄДРПОУ 30976452).

За визначенням п. 3.1 Кредитного договору, проценти за Кредитом нараховуються Позичальнику з застосуванням Базової процентної ставки.

Пунктом 3.1.1 Кредитного договору визначено Базову процентну ставку:

3.1.1.1. Процентна ставка за Кредитом є змінюваною та відповідає розміру Базової процентної ставки (п. 3.1.1.1 Кредитного договору);

3.1.1.2. Розмір Базової процентної ставки за Кредитом на дату підписання Договору становить 14,63 (чотирнадцять цілих шістдесят три сотих) % річних (Індекс UIRD) (3 міс) за Банківський день, що передує даті підписання Договору становить 7,63 (сім цілих шістдесят три сотих) %;

3.1.1.5. - розмір Базової процентної ставки за Кредитом переглядається Банком щоквартально з урахуванням зміни Індексу UIRD) (3 міс.) та в порядку, передбаченому пунктом 4.1. цього Договору.

Пунктом 4.1.2 Кредитного договору сторони узгодили, що зміна розміру Базової процентної ставки за користування Кредитом здійснюється за ініціативою Банку без внесення змін до Договору з періодичністю та згідно з порядком розрахунку, визначеними Додатком 3 до цього Договору, шляхом надсилання Банком Позичальнику, а у разі збільшення розміру Базової процентної ставки за користування Кредитом - додатково Поручителям письмового повідомлення про зміну розміру Базової процентної ставки за Кредитом (далі - Повідомлення) протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується новий розмір Базової процентної ставки за Кредитом. Повідомлення обов'язково має містити значення розміру Базової процентної ставки за Кредитом, на яку буде замінено діючий розмір Базової процентної ставки за Кредитом (далі - Нова ставка), та дату з якої вона застосовується.

За визначенням п. 4.1.4 Кредитного договору, у разі незгоди Позичальника зі збільшенням розміру Базової процентної ставки за Кредитом відповідно до підпункту 4.1.2 Договору, або в разі незгоди Позичальника із зміною Базової процентної ставки за Кредитом відповідно до підпункту 4.1.3 цього Договору, Позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів, з дня отримання Повідомлення, письмово повідомити Банк про незгоду зі збільшенням розміру Базової процентної ставки за Кредитом відповідно до підпункту 4.1.2 Договору або зі зміною Базової процентної ставки за Кредитом, відповідно до підпункту 4.1.3 цього Договору та здійснити погашення Основного боргу у повному обсязі, а також сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором, нараховані по дату такого погашення Основного боргу.

Відповідно до п. 4.1.6 Кредитного договору, за домовленістю сторін, відправлення Банком Позичальнику письмового повідомлення здійснюється на адресу, зазначену у цьому Договорі, у порядку передбаченому підпунктом 14.4.2 Договору та додатково засобами дистанційного обслуговування клієнтів або електронної пошти.

Пунктом 5.6 Кредитного договору передбачено, що надання Кредиту здійснюється на підставі наданих Позичальником реєстрів платежів та/або листів а/або Заявок Позичальника (у тому числі отриманих засобами електронної системи дистанційного обслуговування клієнтів Банку) на перерахування кредитних коштів (далі - Первинних документів Позичальника) з утворенням заборгованості за Кредитом на позичковому (их) рахунку (ах) Позичальника, відкритому (их) згідно із п. 2.10 цього договору).

Відповідно до п. 8.1.2 Кредитного договору, Банк має право, зокрема, вимагати виконання грошових зобов’язань за цим договором в повному обсязі у випадках, передбачених Додатком 5, Додатком 7 до цього договору, у строки, передбачені підпунктами 9.2.11-9.2.12 цього договору.

Згідно із п. 9.2.12 Кредитного договору, Позичальник зобов’язався, зокрема, здійснити погашення Кредиту, Процентів за Кредитом, комісій та інших платежів за цим договором у повному обсязі протягом 10 (десяти) банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, за настання наслідків, визначених у Додатку 5, Додатку 7 до цього договору, а також у разі якщо відався інший випадок, передбачений чинним законодавством України. 

Додатком 2 до Кредитного договору сторонами узгоджено Графік зміни Ліміту заборгованості, яким визначено дати та суми погашення Кредиту.

Додатками 3, 4 до Кредитного договору узгоджено Проценти за Кредитом, комісії за Кредитом.

Додатком 5 до Кредитного договору є зобов’язання Позичальника щодо виконання Фінансових ковенантів (показників) та інші зобов’язання.

Додатком 7 до Кредитного договору визначено несприятливі події (стоп-фактори) надання Банком Позичальнику кредитних коштів. 

З метою забезпечення виконання відповідачем 1 (Боржником) зобов`язань за Кредитним договором АТ “Укрексімбанк” було укладено трьохсторонні договори поруки з Поручителями, за участі ТОВ “Агролюкс” (надалі – Договори поруки 1, 2):

- з Ківою Ольгою Миколаївною № 22-13ZP0010 від 07.02.22;

- з Ківою Людмилою Миколаївною № 22-13ZP0010 від 07.02.22.

Договори поруки є аналогічним за змістом.

Розділом 1 Договорів поруки врегульовано, що в даному договорі наведені нижче терміни використовуються у такому значенні:

- Кредитний договір - кредитний договір від 07.02.22 № 21-13KS0002 (з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами (договорами) до нього, у т.ч. внесеними та укладеними після набуття чинності цим Договором, які є невід'ємними частинами до вказаного кредитного договору та складають з ним єдиний документ), укладений між Кредитором та Позичальником, відповідно до якого Кредитор при виконанні Позичальником певних його умов надає Позичальнику кредит у сумі 4   657   375,52 (чотири мільйони шістсот п'ятдесят сім тисяч триста сімдесят п'ять, 52) гривень з нарахуванням процентів, комісій та сплатою інших платежів у відповідності до умов цього кредитного договору, з кінцевим терміном погашення заборгованості за вказаним договором - 06.02.2027;

- Основне зобов'язання - усі та будь-які грошові зобов'язання Позичальника перед Кредитором, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у т.ч., але не виключно, щодо повернення Кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Кредитору усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за Кредитним договором, та усіх витрат Кредитора, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Відповідно до п. 2.1 Договорів поруки Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов'язання в повному обсязі.

Згідно із п. 3.1.1 Договорів поруки, Кредитор має право у випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником або правонаступниками Позичальника Основного зобов'язання або його частини вимагати виконання цього зобов'язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.

У відповідності з п. 4.2.1 Договорів поруки, Поручитель зобов’язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення Кредитора про невиконання та/або неналежне виконання Позичальником (йог правонаступника) Основного зобов’язання або в інший строк/термін, зазначений у відповідному повідомленні Кредитора, без будь-яких заперечень сплатити Кредитору зазначену у повідомленні суму основного зобов’язання.

Згідно із п.п. 8.1.1. та 8.1.2. п. 8.1. Договору поруки, цей договір набуває чинності з дати його підписання Поручителем (його уповноваженим представником) та уповноваженими представниками Кредитора і Позичальника, а також скріплення відбитками печаток Кредитора і Позичальника і діє 120 місяців з дати набуття ним чинності. Порука за цим договором виникає з моменту набуття чинності Договором та припиняється через 120 місяців з дати набуття цим Договором чинності.

Факт видачі Банком кредиту відповідачу 1 підтверджується Меморіальним ордером № 280842 від 08.02.22, згідно з якими Банком на поточний рахунок ТОВ “Агролюкс” було перераховано кредитні кошти в сумі 4   657   375,52 грн.

За поясненнями позивача (в особі уповноваженого представника), відповідач 1 свої зобов’язання за Кредитним договором не виконав належним чином та у повному обсязі, не повернув отримані кредитні кошти для погашення заборгованості, в результаті чого загальна заборгованість станом на 18.03.25 становить 5   159   502,19 грн, яка складається з: 4   418   896,90 грн заборгованості за кредитом та 740   605,29 грн процентів за користування кредитом, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), в редакції чинній станом на час виникнення та дії спірних правовідносин, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас, вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, укладений сторонами кредитний договір, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У процесі розгляду цієї господарської справи судом встановлено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як відповідачем 1 обов`язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами Кредитного договору не виконано. Доказів зворотного відповідачем 1 суду не надано, а судом не встановлено.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором вбачається, що кредитні кошти надані відповідачу одним траншем 08.02.22 – 4   657   375,52 грн. Відповідачем 1 заборгованість за кредитом погашено частково на суму 238   478,62 грн. Станом на 18.03.25 по рахунку відповідача 1 заборгованість за наданим кредитом становить 4   418   896,90 грн. Також, вказана сума заборгованості підтверджується Довідками по особовому рахунку відповідача 1 за період з 07.02.22 по 17.03.25.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача 1 за кредитом в сумі 4   418   896,90 грн є підтвердженим.

Позивачем 30.10.23 у зв’язку з невиконанням відповідачем 1 своїх зобов’язань за Кредитним договором на підставі п.п. 8.1.2, 9.2.12 Кредитного договору, Додатку 7 до Кредитного договору та Договорів поруки направлені відповідачам на електронну адресу відповідачів Вимогу від 26.10.23 про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі. У Вимозі зазначено строк погашення заборгованості – 10 (десять) банківських днів з дня отримання даної вимоги.

Оскільки місцем реєстрації господарської діяльності ТОВ “Агролюкс” та Поручителів є Запорізька обл., Мелітопольський район, які (місце реєстрації) на час розгляду цієї справи місцевим господарським судом є територією тимчасово окупованою збройними формуваннями рф, що підтверджується віднесенням даних населених пунктів до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.22, Вимога про дострокове погашення заборгованості направлена на електронну пошту відповідачів, зазначену у Договорі: agrolux.zp@gmail.com.

Судом враховано, що згідно із до п.п. 14.4.3. п. 14.4. ст. 14 Кредитного договору, усі повідомлення надіслані Банком Позичальнику засобами електронної пошти та/або систем дистанційного обслуговування клієнт Банк та/або передані представнику Позичальника, вважаються такими, що отримані Позичальником у день їх надіслання та передання Банком.

За визначенням п. 8.3.1 Договорів поруки, будь-яке (-а) повідомлення (інформація), що надається однією стороною іншій (им) згідно з цим договором, повинно (-а) подаватись у письмовій формі із дотриманням відповідних процедур при доставці, особисто під підпис уповноваженої особи сторони, що отримує повідомлення (інформацію), листом засобами ПТК “Клієнт-Банк/ інших систем дистанційного обслуговування або рекомендованим листом з повідомленням, телеграмою, факсом, електронною поштою на адресу відповідної сторони, зазначену у статті 9 цього договору.

Зазначене кореспондується із ст. 11 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наведене вище надає суду підстави для висновку про те, що з моменту отримання відповідачами у цій справі цієї Вимоги сума неповернутого кредиту є простроченою, строк виконання зобов’язання по погашенню заборгованості є таким, що настав 14.11.23.

Крім того, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.12.19 у справі №756/2996/17, відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов’язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.12.19 у справі №756/2996/17, відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов’язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи підтвердження наданими доказами факту прострочення відповідачем 1 взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором щодо повернення наданих кредитних коштів, позивач цілком правомірно скористався правом на стягнення заборгованості у судовому порядку.

Як вбачається з наданого позивачем у справі № 908/1238/25 розрахунку, відповідно до умов Кредитного договору позивачем нараховувались відповідачу 1 проценти за користування кредитними коштами. Загалом, станом на 18.03.25 за відповідачем 1 рахується заборгованість за процентами, нарахованими на суму простроченого кредиту, за період з 08.02.22 по 12.11.23 в розмірі 740   605,29 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що нарахування процентів позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачами не спростований.

Доводи відповідача 3 щодо на неврахування позивачем при здійсненні розрахунків заборгованості за Кредитним договором правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 28.03.18 у справі №444/9519/12, від 31.10.18 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.20 у справі №912/1120/16, від 05.04.23 у справі №910/4518/16, зокрема відносно нарахування відсотків поза межами кредитування, не знайшли свого підтвердження.

Як вбачається наданого позивачем розрахунку процентів та довідок по рахунку Позичальника, проценти нараховували Банком по 12.11.23, строк виконання зобов’язання по поверненню Кредитних коштів та сплати процентів – 14.11.23. Тобто, позивачем проценти розраховувались в межах кредитування. 

Посилання відповідача 3 на сумнівність застосування розміру процентів по кожному періоду нарахування та доказів повідомлення Позичальника про змінений розмір процентів суд визнав необґрунтованими.

Таким чином, в силу об’єктивних причин, які не залежали від АТ “Укрексімбанк” (відсутність можливості направлення кореспонденції засобами поштового зв’язку) на виконання п.п. 4.1.2, 4.1.4 Кредитного договору повідомлення відповідно до пункту 14.4 цього Договору про зміну Базової процентної ставки направлялись, зокрема, системою дистанційного обслуговування клієнт/Банк. АТ “Укрексімбанк” у позовній заяві зазначав, що частина документів, доданих до позовної заяви є паперовими копіями електронних документів, а оригінали вказаних документів знаходяться на серверах АТ “Укрексімбанк”. При цьому, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим (Постанова Верховного Суду від 19.01.21 у справі №922/51/20).

Як вже зазначалось вище, у відповідності до п. 14.4.3, усі повідомлення надіслані Банком Позичальнику засобами електронної пошти та/або систем дистанційного обслуговування клієнт Банк та/або передані представнику Позичальника, вважаються такими, що отримані Позичальником у день їх надіслання та передання Банком.

Крім того, за визначенням п. 14.4.4 Кредитного договору, після проходження строків зазначених у підпунктах 14.4.2 та 14.4.3 цього договору настають усі правові наслідки, дата настання яких пов’язана з датою отримання Позичальником повідомлення Банку, незалежно від того, чи отримає Позичальник ці повідомлення особисто.

Судом враховано, що ТОВ “Агролюкс” в особі заступника директора з економічних питань Ківи Людмили Миколаївни визнавалась заборгованість за Кредитним договором та не заперечувались діючі процентні ставки (копії листів ТОВ “Агролюкс” від 01.07.22 вих. № 72, від 22.09.22 вих. №73, від 28.09.22 вих. №75, від 28.09.22 вих. №76, від 05.10.22 вих. №76/1, від 18.10.22 вих. №77, від 05.01.22 вих. №80, від 25.11.22 вих. №82 наявні у матеріалах справи).

Крім того, ТОВ “Агролюкс”, у разі незгоди зі збільшенням розміру Базової процентної ставки за Кредитом не здійснило погашення основного боргу у повному обсязі, а також відсотків за Кредитним договором, і відповідних повідомлень про незгоду Банку не направлялось, як то передбачено п. 4.1.4 Кредитного договору.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача 1 за Кредитом станом на 18.03.25 в сумі 4   418   896,90 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 740   605,29 грн підтверджується матеріалами справи.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом є обґрунтованими та задовольняються судом.

Доводи відповідачів про настання форс-мажорних обставин для ТОВ “Агролюкс”, а також через набрання чинності Законом України від 27.03.25 № 4340-IX “Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану” суд відхиляє через необґрунтованість, а також через не надання жодним із відповідачів у цій справі доказів подання позичальником відповідної заяви кредитору про застосування мораторію та результатів розгляду такої заяви кредитором.

Так, зокрема, судом враховано, що з 10.08.25 набрали чинності зміни до Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану, якими вказаний розділ “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України доповнено пунктами 23-36 відповідного змісту...

Поряд з цим, всупереч положенням пунктам 23, 24 вказаного Розділу … позичальник (який є відповідачем 1 у цій справі), не надав суду у справі доказів його звернення до кредитодавця (позивача у цій справі) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов’язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності умов визначених вказаним пунктом “Прикінцевих та перехідних положень” ЦК України; відповідач 1 у цій справі не надав суду доказів виконання ним п. 24 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України, а саме, доказів надсилання заяви про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов’язання за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - мораторій), у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу кредитора, зазначену в договорі кредиту (позики). Заява підписується позичальником або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій). Заява в електронній формі підписується відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Судом також враховано, що станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору жодною із сторін в ній не надано суду доказів виконання п. 26 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України стосовно прийняття кредитором рішення про застосування мораторію або якщо кредитор протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви не прийняв жодне з рішень, передбачених п. 25 цього розділу, з дня отримання кредитором заяви позичальника протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування, відповідно до якого: 1) позичальник звільняється від обов’язку сплати грошового зобов’язання за договором кредиту (позики); 2) зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов’язань за договором кредиту (позики), та щодо примусового стягнення заборгованості за договором кредиту (позики) з позичальника та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов’язань за договором кредиту (позики); 3) зупиняється нарахування грошового зобов’язання за договором кредиту (позики).

Судом встановлено, що позивачем в забезпечення виконання відповідачем 1 зобов’язань за Кредитним договором укладено договори поруки з громадянкою України Ківою Ольгою Миколаївною та громадянкою України Ківою Людмилою Миколаївною (Поручителі, відповідачі 2, 3).

За умовами Договорів поруки Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником Основного зобов'язання в повному обсязі. Кредитор має право у випадках невиконання або неналежного виконання Позичальником або правонаступниками Позичальника Основного зобов'язання або його частини вимагати виконання цього зобов'язання або його частини у Поручителя як у солідарного боржника.

Оскільки відповідачі 2, 3 поручились перед позивачем за виконання зобов’язань відповідачем 1 за окремими договорами поруки, вони відповідають перед позивачем солідарно з відповідачем 1 кожна (кожен).

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов’язання, яке може виникнути в майбутньому.

З урахуванням абз. 1 ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 547 та ст. 553 ЦК України, договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до ст. 543 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов’язок перед кредитором боржника за основним зобов’язанням і поручителя/поручителів, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов’язаними з обов’язком належного виконання основного зобов’язання за кредитним договором. Тому, ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя/поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз’єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов’язання залежно від суб’єктного складу останнього.

ГПК України в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).

З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов’язання є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці. У цьому випадку суб’єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб’єктний склад основного зобов’язання.

Основне зобов’язання в даній справі з надання кредитних коштів виникло між юридичними особами, наявність фізичних осіб поручителів в даному випадку не є вирішальною для визначення суб’єктної юрисдикції справи у спорі. 

Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Щодо підстав припинення поруки необхідно зазначити, що відповідно до ст.  559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договорів поруки, що визначені ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Поряд з цим, судом встановлено, що зобов’язання за Кредитним договором відповідачем 1 не виконані, у зв’язку з чим станом на день прийняття процесуального рішення у справі по суті спору Позичальник має заборгованість в загальному розмірі 5   159   502,19 грн, яка складається з: 4   418   896,90 грн заборгованості за кредитом та 740   605,29 грн процентів за користування кредитом

Отже, зобов’язання за Основним договором не припинились, а оскільки договір поруки укладено сторонами для забезпечення виконання зобов’язань по Кредитному договору, то не припинилась і дія договорів поруки.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на наведене в тексті цього рішення позов задовольняється у повному обсязі.

При цьому, з огляду на те, що: Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2024 введено воєнний стан в Україні…, який неодноразово було продовжено, та такий воєнний стан діє станом на 20.08.25; відповідно до вимог п. 13.3. ст. 13 Кредитного договору від 07.02.22 № 21-13КS0002, сторона, на виконання зобов’язань якої виникли обставини непереборної сили, повідомляє про це іншу Сторону протягом 2 банківських днів з дати виникнення таких обставин, а також у строк протягом 10 банківських днів така сторона повинна підтвердити іншій стороні факт виникнення обставин непереборної сили документами, виданими компетентними органами; наявні матеріали справи свідчать про не надання суду у справі доказів виконання ТОВ “Агролюкс” вимог п. 13.3. ст. 13 Кредитного договору від 07.02.22 № 21-13КS0002 (а саме в частині того, що сторона, на виконання зобов’язань якої виникли обставини непереборної сили, повідомляє про це іншу Сторону протягом 2 банківських днів з дати виникнення таких обставин, а також у строк протягом 10 банківських днів така сторона повинна підтвердити іншій стороні факт виникнення обставин непереборної сили документами, виданими компетентними органами; лише листами розпочинаючи через 4 місяці від дати введення воєнного стану, а саме від 01.07.22 № 72, від 22.09.22 № 73, від 28.09.22 № 76, від 05.10.22 № 76/1, від 05.01.22 № 80,  ТОВ “Агролюкс” (відповідач 1 у цій справі) вчинив дії щодо повідомлення позивача про існування форс-мажорних обставин та не можливість своєчасного виконання умов Кредитного договору від 07.02.22 № 21-13КS0002; а з Сертифікатів за №2300-22-1564 та № 2300-22-1564 від 29.11.22 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається про наявність таких обставин з 03.05.22 та тривають по 29.11.22, суд виходить з того, що у спірних правовідносинах сторін у цій справі наявні Сертифікати від 29.11.22 за №2300-22-1564 та № 2300-22-1564 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не звільняють відповідача 1 від відповідальності за повне чи часткове не виконання умов Кредитного договору від 07.02.22 № 21-13КS0002.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати присуджуються до стягнення порівну з відповідачів 1-3 на користь позивача.

Згідно із п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, судовий збір за даним позовом складає 77   392,53 грн та підлягає розподіленню порівну між відповідачами 1-3.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю “Агролюкс” (72541, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Червоне, вул. Привольна, буд. 49; ідентифікаційний код 22131346), з Ківи Ольги Миколаївни (72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 50 річчя Перемоги, буд. 15, кв. 5; РНОКПП 2752904429, 16.05.1975 р.н.) та з Ківи Людмили Миколаївни (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48, кв. 121; РНОКПП 2855117924, 03.03.1978 р.н.) на користь акціонерного товариства “Державний експертно-імпортний банк України” (03150, м. Київ, вул. Антоновича буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) - 4   418   896 (чотири мільйони чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот дев’яносто шість) грн 90 коп. заборгованості за кредитом та 740   605 (сімсот сорок тисяч шістсот п’ять) грн 29 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агролюкс” (72541, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Червоне, вул. Привольна, буд. 49; ідентифікаційний код 22131346) на користь акціонерного товариства “Державний експертно-імпортний банк України” (03150, м. Київ, вул. Антоновича буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) – 25   797 (двадцять п’ять тисяч сімсот дев’яносто сім) грн 51 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Ківи Ольги Миколаївни (72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 50 річчя Перемоги, буд. 15, кв. 5; РНОКПП 2752904429, 16.05.1975 р.н.) на користь акціонерного товариства “Державний експертно-імпортний банк України” (03150, м. Київ, вул. Антоновича буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) – 25   797 (двадцять п’ять тисяч сімсот дев’яносто сім) грн 51 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Ківи Людмили Миколаївни (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48, кв. 121; РНОКПП 2855117924, 03.03.1978 р.н.) на користь акціонерного товариства “Державний експертно-імпортний банк України” (03150, м. Київ, вул. Антоновича буд. 127; ідентифікаційний код 00032112) - 25   797 (двадцять п’ять тисяч сімсот дев’яносто сім) грн 51 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

 

Повний текст рішення складено 01.09.2025.

 

  Суддя                                                                             В.Л. Корсун