До відому ФОП Андрєєва Руслана Вячеславовича (Запорізька область, м. Бердянськ) про винесення рішення у справі № 908/2094/25

15 вересня 2025, 09:15

номер провадження справи 17/86/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2025 справа № 908/2094/25

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2094/25

за позовною заявою: акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК”, 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11

до відповідача: фізичної особи-підприємця Андрєєва Руслана Вячеславовича, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Комунарів, буд. 58, кв. 84

про стягнення 248 301,41 грн

СУТЬ СПОРУ:

08.07.25 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 28.06.25 з вимогами акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (далі АТ “А-БАНК”) до фізичної особи-підприємця Андрєєва Руслана Вячеславовича (далі ФОП Андрєєв Р.В.) про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.01.22 № N20.94.0000000808 у розмірі 248 301,41 грн станом на 28.06.25, а саме: 143 569,96 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 52 418,45 грн загального залишку заборгованості за процентами, 43 813,00 загального залишку заборгованості за винагородою, 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 7 500,00 грн штрафу (змінна складова).

08.07.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/2094/25 між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 14.07.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2094/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 12.09.25 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні і суду не надано.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві за вих. від 28.06.25, посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору № N20.94.0000000808 від 13.01.22 зазначивши, що у зв’язку з таким порушенням, станом на 28.06.25, виникла заборгованість у сумі 248 301,41 грн, з яких: 143 569,96 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 52 418,45 грн загального залишку заборгованості за процентами, 43 813,00 загального залишку заборгованості за винагородою, 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 7 500,00 грн штрафу (змінна складова).

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем суду не надано.

Місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, м. Бердянськ, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта». У зв’язку із вказаним суд виходить з того, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду від 14.07.25 про відкриття провадження у справі № 908/2094/25 на офіційному веб-порталі Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ в мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області.

Згідно із ч. 1 ст. 12¹ Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 20 днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 10 днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач (чі) вважається (ються) повідомленим (ними) про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі учасники справи могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області.

Названий веб-портал Судової влади України згідно із Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що:

- відповідач мав право й можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі на офіційному веб-порталі Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області;

- та, як наслідок, відповідач мав право вчиняти дії визначені чинним ГПК України щодо судового захисту у цій справі своїх прав чи інтересів шляхом … (але не виключно) надання відзиву з доказами правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо відсутності правових підстав для погашення заявленої до стягнення у цій справі суми заборгованості, або спростування доводів сторони позивача щодо наявності правових підстав для задоволення такого позову.

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.99).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.05 у справі «Смірнова проти України»).

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст. ст. 182, 183 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним (господарським судом), в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Наявні матеріали справи № 908/2094/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 12.09.25.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.22 між акціонерним товариством “АКЦЕНТ-БАНК” (Банк) та фізичною особою-підприємцем Андрєєвим Русланом Вячеславовичем (Позичальник) укладено кредитний договір № N20.94.0000000808 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному в третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит (кредит) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

Згідно із п. п. 1.2, 1.3 Договору, термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно із п. п. А.12, 2.3.2., 2.4.1. цього договору. Усі істотні умови кредитування наведені в розділі А цього договору - “Істотні умови кредитування”.

У пунктах А1., А2., А3. Розділу А “Істотні умови кредитування” Договору сторонами погоджено, зокрема, наступні істотні умови кредитування:

А1. Вид кредиту – строковий кредит;

А2. Ліміт цього договору: у розмірі 150 000,00 грн. на фінансування поточної діяльності;

А3. Термін повернення кредиту 10.01.25. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами і розмірі та строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до цього договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором х ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) х Процентна ставка за місяць)/1((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1); Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом х річна Процентна ставка/кількість днів поточного року) х кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; Сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення Кредиту – сума щомісячного платежу за %. Згідно зі ст. ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомлені, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 10.01.25.

Пунктом А4. Договору визначено, що рахунки для обслуговування кредиту: рахунок UA033077700000029096212761283 (в гривнях), отримувач: АТ “А-Банк”, МФО 307770, код ЄДРПРУ/код ІПН 2888909198.

У пунктах А6., А8. Договору погоджено, що за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів “факт/360”). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесення коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з Графіком платежів.

За змістом пункту А10. Договору, Позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.2.2, п. 2.2.3, п. 2.2.5 Договору, Позичальник зобов`язався: сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п., п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п. п. 2.3.5, 4.4. ,4.5, 4.6, 4.13 цього договору.

Згідно із п. 2.2.6 Договору, Позичальник доручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов`язань з погашення кредиту, а також процентів за його використовування: UA333077700000026003711134341 у АТ “А-Банк”, МФО 307770, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов’язань з погашення винагороди, а також неустойки: UA333077700000026003711134341 у АТ “А-Банк”, МФО 307770, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначається номер, дата та посилання на п. 2.2.6. цього договору.

У відповідності до п. 2.2.13. Договору, у період дії цього договору Позичальник зобов`язується: щомісячно направляти на поточний рахунок у Банку, обсяг надходжень від господарської діяльності, що становить не менше подвійної суми щомісячного внеску по кредиту, наведеного в графіку погашення (Додаток № 1 до договору).

Пунктом 2.3.2. Договору, зокрема, передбачено, що при настанні порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Банк на свій розсуд має право змінити умови договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, термін виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

Згідно із п. п. 6.1., 6.2. Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання його сторонами. Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин – з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих котів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом та цим договором порядку (п. 6.3. Договору).

Додатком № 1 до Договору є Графік погашення, який є його невід`ємною частиною, та в якому визначені терміни повернення кредиту, сплати процентів та комісійних винагород та їх щомісячні розміри, належні до сплати у відповідні терміни (дати) починаючи з 13.02.22 по 10.01.25.

На виконання умов договору АТ “АКЦЕНТ-БАНК” перерахувало на рахунок ФОП Артьомової Н.О. грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 13.01.22 № ТR.21572766.31839.70198. В графі призначення платежу зазначено: видача кредиту згідно договору № N20.94.0000000808 від 13.01.22.

Відповідно до виписки по особовому рахунку позичальника, з 14.02.22 по 09.01.23 останній здійснював часткові оплати на погашення кредиту, процентів та комісії.

Підставою звернення позивача до суду з позовом у даній справі стало не повернення відповідачем кредитних коштів та не сплата процентів (відсотків) за користування цією послугою, а також не сплата передбаченої договором винагороди.

Судом прийнято до уваги те, що в установленому законом порядку кредитний договір не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано та матеріали справи не містять.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) (у відповідній редакції), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Цивільне законодавство ґрунтується, зокрема, на засадах свободи договору; справедливості, добросовісності та розумності (п.п. 3, 6 ст. 3 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором.

Відповідно ч. 2. ст. 345 ГК України (в чинній редакції), кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частинами 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В частині 1 ст. 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 ст. 193 ГК України (у відповідній редакції) передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу на поточний рахунок кредитні кошти у розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордером від 13.01.22 № ТR.21572766.31839.70198.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання по своєчасному поверненню суми кредиту (тіло), сплаті процентів за користування кредитними коштами, винагороди у встановлених розмірі та строки не виконав, внаслідок чого станом на 28.06.25 у нього утворилась заборгованість по тілу кредиту в розмірі 143 569,96 грн, заборгованість по сплаті процентів в розмірі 52 418,45 грн та винагороди у розмірі 43 813,00 грн, що підтверджується наданим позивачем в матеріали справи розрахунком заборгованості за кредитним договором № N20.94.0000000808 від 13.01.22.

Як вже зазначалось вище, п. 2.3.2. Договору, зокрема, передбачено, що при настанні порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Банк на свій розсуд має право змінити умови договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно із ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України, за зобов`язаннями, термін виконання яких не наступив (ли), термін (ни) вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.12.19 у справі № 756/2996/17, у зв`язку із порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором, в силу ст. 1050 ЦК України, банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту, в т.ч., як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосередньо в судовому порядку шляхом подання відповідного позову. Відсутність або наявність письмової досудової вимоги не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Таким чином, при настанні порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, зокрема, зобов`язання щодо внесення щомісячних платежів, які передбачені Графіком платежів, Банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, що відповідає положенням ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Позивачем надані суду докази в обґрунтування заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту, процентами за користування кредитом та винагородою, яку Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати Банку за кредитне обслуговування.

Матеріалами справи підтверджуються, що Позичальник не виковував належним чином свої зобов`язання за оспорюваним кредитним договором, відповідні платежі на погашення тіла кредиту, процентів та винагороди в обумовлені строки, які визначені у Графіку погашення (додатку № 1 Договору), здійснював неналежним чином, як то слідує із наданої позивачем виписки по рахунку Позичальника за період з 13.02.22 по 10.01.25.

Відповідач доказів на спростування наведеного вище суду не надав, як і не надав суду доказів виконання зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, своєчасної сплати процентів за користування кредитом та винагороди. Доказів правомірності своїх дій щодо такої не виплати відповідач суду також не надав.

Крім того, відповідачем контррозрахунку заборгованості за кредитом (тілом кредиту), процентами та винагородою, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.

У зв`язку з відсутністю доказів сплати боргу суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 143 569,96 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 52 418,45 грн загального залишку заборгованості за процентами та 43 813,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу (фіксована складова) у розмірі 1 000,00 грн та штрафу у розмірі 7 500,00 грн. (змінна складова).

Судом враховано, що згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України ( у відповідній редакції), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 грн +5 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 11.03.20 № 211 (із наступними змінами і доповненнями) з 12.03.20 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України “Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19” від 16.06.20 № 691-20 (набрав законної сили 04.07.20), розділ “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України доповнено пунктом 15 такого змісту:

“У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення”.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений (скасований) постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.23 № 651 з 24 год. 00 хв. 30.06.23.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.22 “Про введення воєнного стану в Україні”, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.22 строком на 30 діб. Наразі, відповідними Указами Президента України та іншими законодавчими актами строк, на який на території України введено режим воєнного стану, був неодноразово продовжений та триває.

Після запровадження воєнного стану законодавець змінив правове регулювання сфери кредитування шляхом прийняття Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану” від 15.03.22 №2120-IX. Цим Законом були внесені зміни, зокрема й до Цивільного кодексу України.

Так, Законом України № 2120-IX від 15.03.22, який набрав законної сили 17.03.22, розділ “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту:

“У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)”.

З огляду на навене вище в тексті цього рішення, як наслідок, суд вважає, що нараховані та заявлені позивачем штрафні санкції, а саме: 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 7 500,00 грн штрафу (змінна складова) є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є у відповідній частині обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Андрєєва Руслана Вячеславовича (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Комунарів, буд. 58, кв. 84, ідентифікаційний код 2888909198) на користь акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (49074, м. Дніпро, вул. Батумська буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) – заборгованість за кредитним договором № N20.94.0000000808 від 13.01.22 станом на 28.06.25, а саме: 143 569 (сто сорок три тисячі п’ятсот шістдесят дев’ять) грн 96 коп. заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 52 418 (п’ятдесят дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн 45 коп. заборгованості по процентах, 43 813 (сорок три тисячі вісімсот тринадцять) грн 00 коп. заборгованості за винагородою та 3 596 (три тисячі п’ятсот дев’яносто шість) грн 77 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.09.2025.

Суддя В.Л. Корсун