До уваги сторін по справі № 908/2131/25

16 вересня 2025, 15:53

номер провадження справи 24/101/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2025 Справа № 908/2131/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2131/25

за позовом: Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829)

до відповідача: Фізичної особи Мироненка Михайла Володимировича (71100, Запорізька обл, м. Бердянськ, просп. Пролетарський, б. 94 кв. 76, РНОКПП 2370115112)

про стягнення 62 327,49 грн.

за участю представників:

від позивача: Курилова О.А., довіреність від 25.07.2025

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство “Перший Український Міжнародний Банк” до Фізичної особи – підприємця Мироненка Михайла Володимировича про стягнення з відповідача суми заборгованості за Кредитним договором “Кредит “всеБІЗНЕС” № 716544474 від 23.12.2021 станом на 07.05.2025 включно в розмірі 62 327,49 грн., з яких 45 833,34 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 16 494,15 грн. простроченої заборгованості за комісією.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.07.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2131/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з повернення кредиту та сплати комісії за користування кредитом та його обслуговування, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.07.2025 відкрито провадження у справі №908/2131/25 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/101/25. Судове засідання призначено на 24.07.2025.

Ухвалою суду від 24.07.2025 відкладено розгляд справи на 27.08.2025.

Ухвалою суду від 26.08.2025 задоволено заяву Акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №908/2131/25.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 27.08.2025 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм правом на подання відзивів не скористався, відзиви на позов не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є: 71100, Запорізька обл, м. Бердянськ.

Станом на момент звернення позивача до суду, не здійснюється відправка пошти на адресу відповідача, оскільки зазначена територія перебуває під тимчасовою окупацією.

Інформація про не функціонування відділень АТ “Укрпошта” на вказаній території підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ “Укрпошта”.

Відповідача про відкриття провадження у даній справі та її розгляд було повідомлено через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, шляхом розміщення судом тексту ухвали про відкриття провадження у справі №908/2131/25 на сайті. Додатково вказана ухвала суду також була надіслана відповідачу на електронну адресу, зазначену у позові.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до частини першої статті 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

В засіданні 27.08.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз’яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

23.12.2021 між Акціонерним товариством “Перший Український Міжнародний Банк” (Банк) та Фізичною особою-підприємцем Мироненко Михайлом Володимировичем (Позичальник) укладено Кредитний договір “Кредит “всеБІЗНЕС” № 716544474 (надалі – Кредитний договір) за допомогою системи “Інтернет Банкінг” шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.

Факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 02.07.2025, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_716544474.pdf, що містить Кредитний договір, підписаний з боку ФОП Мироненко Михайло Володимирович (підписувач – 1) 11:16:02 23.12.2021. Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.

Відповідно до умов Договору Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами.

Згідно із розділом 1 умови кредитування:

1.1.1. Сума Кредиту – 50 000,00 гривень.

1.1.3. Строк кредитування – до 19 грудня 2023 року включно.

1.1.4.1. комісійна винагорода за надання Кредиту – Тариф комісійної винагороди – 0%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення Тарифу комісійної винагороди на суму Кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1 Типових умов.

1.1.4.2. Комісійна винагорода за обслуговування Кредиту – Тариф комісійної винагороди – 1,5% за один місяць користування Кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення Тарифу комісійної винагороди на суму Кредиту відповідно до п. 6.3.2 Типових умов та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п. 1.4 Договору.

1.1.7. Цільове використання Кредиту – на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника.

1.1.8. Типові умови – Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору “Кредит “всеБІЗНЕС”, укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК”, що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід’ємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.4. Кредитного договору Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити плату за Кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів.

Згідно з вказаним графіком позичальник має, починаючи з 23.01.2022, щомісячно сплачувати суму у розмірі 2833,33 грн, а 23.12.2023 -2833,41 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 2073,33 грн, а 23.12.2023 – 2083,41 грн, та на погашення комісії по 750,00 грн щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 68000,00 грн, з яких 50000,00 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 18000,00 грн. на погашення комісії.

Відповідно до п. 3.5 Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в п. 1.1.1 Договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору.

За визначенням п. 5.1 Кредитного договору, цей договір складається з Договору та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід’ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов’язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов’язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку.

Банк належним чином виконав свої обов’язки за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредит у розмірі, визначеному умовами Кредитного договору.

Факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією NTR.54879674.59437.8810 вiд 23.12.2021, призначення платежу: «Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором № 716544474 від 23/12/2021 за позикою Фізична особа-підприємець Мироненко Михайло Володимирович», сума: 50 000,00 грн.

Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку.

За поясненнями позивача, відповідач порушив свої зобов’язання за Кредитним договором, не повернувши у визначений строк кредитні кошти в повному обсязі та не сплативши кошти на погашення комісії.

Згідно із наданим позивачем розрахунком, станом на 07.05.2025 загальна заборгованість відповідача становить 62327,49 грн, яка складається з: 45933,34 грн – простроченої заборгованості за сумою кредиту та 16494,15 грн простроченої заборгованості за комісією, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 05.12.2024 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Мироненко Михайло Володимирович, за власним рішенням.

Частиною 8 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

За визначенням ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №320/9471/15-ц.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зазначено, що з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 ч. 1 статті 231 ГПК України у редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Кредитний договір укладено ФОП Мироненко Михайлом Володимировичем і зняття його з 05.12.2024 з обліку суб’єктів підприємницької діяльності не впливає на підсудність справи господарському суду, оскільки спір виник з підприємницької діяльності відповідача.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” унормовано, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у встановленому законом порядку): кредитного договору “Кредит всеБІЗНЕС” № 716544474 від 23.12.2021, протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачем Кредитний договір “Кредит всеБІЗНЕС” № 716544474 від 23.12.2021 підписаний з використанням електронного цифрового підпису, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів свідчать, що між АТ «ПУМБ» та ФОП Мироненко Михайлом Володимировичем укладено у письмовій формі Кредитний договір “Кредит всеБІЗНЕС” № 716544474 від 23.12.2021.

За приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас, вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до норм статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, укладений сторонами кредитний договір, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як відповідачем обов`язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору не виконано. Доказів зворотного відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за Кредитним договором “Кредит “всеБІЗНЕС” № 716544474 від 23.12.2021 станом на 07.05.2025 включно становить 45 833,34 грн за сумою кредиту, що є підтвердженим.

Приймаючи рішення суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов’язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) станом на час прийняття рішення не погашена, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 45833,34 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту є обґрунтованою.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов Кредитного договору позивачем відповідачу нараховувалися комісія за користування кредитом.

Загалом, за відповідачем рахується заборгованість за комісією за користування кредитом та його обслуговування у розмірі 16494,15 грн.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача за Кредитним договором “Кредит “всеБІЗНЕС” № 716544474 від 23.12.2021 станом на 07.05.2025 включно в розмірі 62 327,49 грн., з яких 45 833,34 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 16 494,15 грн. простроченої заборгованості за комісією підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов’язання по сплаті платежів за Кредитним договором у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов’язку, не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Мироненка Михайла Володимировича (21.11.1964 року народження, РНОКПП 2370115112, місце проживання: 71100, Запорізька обл, м. Бердянськ, просп. Пролетарський, б. 94 кв. 76) на користь акціонерного товариства “Перший Український міжнародний банк” (ідентифікаційний код юридичної особи 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість за Кредитним договором «Кредит«всеБІЗНЕС» № 716544474 від 23.12.2021 станом на 07.05.2025 включно в розмірі 62327 (шістдесят дві тисячі триста двадцять сім) грн 49 коп., з яких 45833 (сорок п’ять тисяч вісімсот тридцять три) грн 34 коп. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 16494 (шістнадцять тисяч чотириста дев’яносто чотири) грн 15 коп. простроченої заборгованості за комісією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.09.2025.

Суддя Т.А. Азізбекян