ДО УВАГИ!!! Учасників провадження у справі № 908/3060/25 (суддя Зінченко Н.Г.)

ДО УВАГИ!!! Учасників провадження у справі № 908/3060/25 (суддя Зінченко Н.Г.)

Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації

Номер провадження справи 4/160/25

07.10.2025                                                                                                 справа № 908/3060/25

м. Запоріжжя Запорізька область

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС», (03065, м. Київ, вул. Козелецька, буд. 24, офіс 10), представник позивача адвокат Шевченко Ілля Володимирович, (54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка,буд. 26)

до відповідача Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, (125993, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15а, корпус 1, МСП-3)

про стягнення 438 552 417,00 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

УСТАНОВИВ

01.10.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н  від 01.10.2025, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІКС 01.10.2025, (вх. № 3359/08-07/25 від 02.10.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС», м. Київ до Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, Російська Федерація, Москва про відшкодування завданої матеріальної шкоди у зав’язку зі збройною агресією РФ в розмірі 438 552 417,00 грн., що еквівалентно 10 818 491,00 доларів США за курсом НБУ на дату оцінки, що складається з реальних матеріальних збитків в розмірі 142 253 871,00 грн., що еквівалентно 3 509 209,00 доларів США за курсом НБУ на дату оцінки, та упущеної вигоди в розмірі в розмірі 296 298 546,00 грн., що еквівалентно 7 309 282,00 доларів США за курсом НБУ на дату оцінки.

Звернення з даною позовною заявою до Господарського суду Запорізької області позивач мотивує посиланням на приписи ч. 8 ст. 29 ГПК України, якими унормовано, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред’являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС» є юридичною особою з основним видом діяльності – вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, яка здійснювалася на території с. Ромашки Новенської сільської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, де знаходилося нерухоме майно позивача земельні ділянки сільськогосподарського призначення зі штучною подачею води через зрошувальні системи, транспортні засоби, машини, обладнання, інструменти, прилади, інвентар, інші основні засоби, сировина, матеріали, паливо, запасні частини, готова продукція, товари на складах та продукція сільськогосподарського призначення. Як стверджує заявник, усі активи ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-СЕРВІС» (основні засоби, об’єкти нерухомості, транспортні засоби, товари, що знаходилися у виробничо-складських приміщеннях тощо) після початку військової агресії РФ проти України залишилися на тимчасово окупованій території Запорізької області та були знищені або пограбовані окупаційними військами. Збройне вторгнення військ РФ та підконтрольних їй збройних формувань на територію України в лютому 2022 році та проведення бойових дій на території Запорізької області, тимчасова окупація Запорізької області стали причиною припинення позивачем своєї господарської діяльності. Саме внаслідок воєнної агресії РФ проти України, бойових дій на території Запорізької області та тимчасової окупації частини Запорізької області, позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди через неможливість виконання своєї господарської діяльності. З огляду на те, що втрачені активи заявника знаходяться на території тимчасово окупованої частини Запорізької області, до спірних відносин підлягає застосуванню положення ч. 8 ст. 29 ГПК України про подання позову про відшкодування шкоди (упущеної вигоди), за місцем заподіяння шкоди, а тому позивач вправі звернутися з цією позовною заявою до Господарського суду Запорізької області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 справу № 908/3060/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

За приписами ч. 1 ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтею 162 ГПК України. Підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Статтею 12 ГПК України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченим цим Кодексом, у порядку наказного провадження і позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ГГЖ України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 1 статті 247 ГПК України закріплено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За приписами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ч. 5 ст. 12 цього Кодексу, малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302800,00 грн.); 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1514000,00 грн.).

Також в п. 8 ч. 4 ст. 247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом  ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.  

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача – держави Російська Федерація завданої матеріальної шкоди у зав’язку зі збройною агресією РФ в розмірі 438 552 417,00 грн., що еквівалентно 10 818 491,00 доларів США за курсом НБУ на дату оцінки.

Отже, в силу приписів п. 8 ч. 4 ст. 247 ГПК України дана справа повинна розглядатись в порядку загального позовного провадження, а тому суд ухвалює проводити розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі № 908/3060/25 та призначення підготовчого судового засідання.

У позовній заяві позивач, посилаючись на висновки  щодо застосування норм права про відсутність судового імунітету у Російської Федерації, що сформовані в постановах Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 та від 18.05.2022 у справі №760/17232/20-ц, просить суд не застосовувати по відношенню до відповідача концепцію судового імунітету.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Відповідними Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та наразі триває.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно з ч. 1  ст. 3 ГПК України  судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до  Конституції України, цього Кодексу,  Кодексу України з процедур банкрутства,  Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 4  статті 11 ГПК України  суд застосовує при розгляді справ  Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»  зокрема визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України  (п. 3 частини 1).

З положень ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» слідує, що пред`явлення позову до іноземної держави може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

У рішенні від 23.03.2010 у справі «Цудак проти Литви» (Cudak v Lithuania) Європейський суд з прав людини визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, наголосивши на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Статтею 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 встановлено, що держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022 визнано акт агресії Російської Федерації проти України порушенням статуту ООН.

Постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 490/9551/19 та від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, зокрема, вказано, що РФ діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом.

Суд зазначає, що оскільки в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах № 796/165/18 від 25.01.2019, № 308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.

Частиною 1  статті 367 ГПК України  передбачено: у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення запитів до Посольства Російської Федерації в Україні щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, з огляду на припинення його роботи на території України.

У зв`язку з  Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

01 грудня 2022 року прийнято  Закон України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23.12.2022,  яким передбачено вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої  Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого  Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Відповідно до  Закону України «Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 12 січня 2023 року № 2855-IX, який набрав чинності 05.02.2023, Верховна Рада України, керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів,  статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої  Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

На підставі викладеного, враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання цієї ухвали на адреси зазначених у позовній заяві відповідачів, їх повідомлення про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснюватиметься шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч., ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Водночас, господарський суд інформує позивача, що Рада суддів України на своєму засіданні 05.08.2022 ухвалила рішення № 26, відповідно до якого закликала усіх учасників судових проваджень, при подачі значного обсягу документів до суду в електронній формі (понад 30 аркушів) – додатково подавати їх до суду в паперовій формі.

Керуючись ст., ст. 12, 176, 181, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Прийняти позовну заяву  до  розгляду  та  відкрити  провадження  у  справі № 908/3060/25. Присвоїти справі номер провадження 4/160/25.
2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
3. Підготовче засідання призначити на 03.11.2025 о/об 10 год. 40 хвил., яке відбудеться в приміщенні господарського суду за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4, корпус 1.

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46.

«Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.

4. Запропонувати сторонам у справі забезпечити участь в підготовчому судовому засіданні уповноважених представників або подати суду письмову заяву про згоду на розгляд справи без участі в судових засіданнях уповноважених представників сторін та письмову згоду на закриття підготовчого провадження у справі.
5. Зобов`язати позивача невідкладно продублювати документи (позовна заява від 01.10.2025 з доданими до неї документами), подані через електронний кабінет у звичайній паперовій формі.
6. Запропонувати відповідачу відповідно до ст. 165 ГПК України у строк до 23.10.2025, але не пізніше 15-и днів з дня отримання даної ухвали суду подати до суду відзив на позовну заяву із його документальним обґрунтуванням і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, у разі незгоди з нарахованою сумою збитків – навести свій контррозрахунок. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду направити копію відзиву та доданих до нього документів позивачу та докази направлення/надання надати суду (додати до відзиву).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

7. Запропонувати позивачу, у разі отримання відзиву на позовну заяву, у 10-дений строк з дня його отримання подати до суду та направити на адресу відповідача письмову відповідь на відзив, оформлену відповідно до ст. 166 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу.
8. Суд роз'яснює позивачу що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання, а також відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.
9. Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, неподані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
10. Роз’яснити учасникам справи, що заяви і клопотання по справі необхідно оформлювати згідно вимог ст. 170 ГПКУ і надавати їх суду лише у письмовій формі та завчасно до засідань (в строки встановлені судом).
11. Суд наголошує, що з 18 жовтня 2023 року вводиться в дію Закон № 3200-ІХ в частині внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, який передбачає, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи (усіх форм власності) в обов’язковому порядку реєструють свої електронні кабінети в Електронному суді.

Зміни до процесуального закону передбачають негативні наслідки для осіб, які зобов’язані зареєструвати електронний кабінет, але не зробили цього. Зареєструвати електронні кабінети можливо за посиланням: https://id.court.gov.ua/.

12. При направленні у судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі відповідно до ст. 60 ГПК України документи, що підтверджують повноваження представників.
13. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
14. Отримати інформацію про стан розгляду справи можливо на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/. Ознайомитись з процесуальними документами у справі – в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.
15. Ухвала підписана 07.10.2025.
16. Копію даної ухвали направити позивачу.

Суддя                                                           Н.Г.Зінченко

Попередити сторони про відповідальність передбачену ст. 135 ГПК України.

Відповідно до ст. 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.