Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги Фізичної особи-підприємця Богданової Олени Володимирівни, Стародубцевої Катерини Ігорівни у справі № 908/1930/25 (суддя Дроздова С.С.)
06.10.2025 Справа № 908/1930/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (вул. Госпітальна, буд. 12-г, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 00032129) в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства “Ощадбанк” (пр. Соборний, буд. 48, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 02760363)
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Богданової Олени Володимирівни (вул. Горіхова, буд. 13, с. Садове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72382, РНОКПП 2450007528)
до відповідача-2: Стародубцевої Катерини Ігорівни (вул. Горіхова, буд. 13, с. Садове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72382, РНОКПП 3279109222)
про стягнення 174 002 грн 57 коп.
без виклику сторін
Суть спору:
Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства “Ощадбанк” звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з Фізичної особи-підприємця Богданової Олени Володимирівни та Стародубцевої Катерини Ігорівни прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії № 1098 від 14.05.2021, укладеним між Фізичною особою-підприємцем Богдановою Олени Володимирівни та Акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства “Ощадбанк”, та залученим під державну гарантію на портфельній основі у розмірі 174 002 грн 57 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 позовні матеріали № 908/1930/25 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.
Ухвалою суду від 26.06.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано Акціонерному товариству “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства “Ощадбанк” строк протягом 5 днів (з дня доставлення даної ухвали в електронний кабінет в системі “Електронний суд”) суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
07.07.2025 від позивача засобами поштового зв’язку (згідно поштового штемпелю заяву про усунення недоліків надіслано 01.07.2025) надійшла заява з усуненими недоліками на виконання ухвали суду.
Згідно з ч. 6 ст. 176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Приписами ч. 7 ст. 176 ГПК України закріплено, що інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п’яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Відповідно до листа Національної соціальної сервісної служби України від 15.06.2023 за вих. № 0000-030102, листи (ухвали, рішення, запити), що стосуються перебування на обліку (реєстрації) громадян України, як внутрішньо переміщених осіб, необхідно надсилати безпосередньо до Мінсоцполітики.
З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 08.07.2025, відповідно до ст. 16 Закону України “Про захист персональних даних”, витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо Стародубцевої Катерини Ігорівни.
09.07.2025 ухвалу суду від 08.07.2025 надіслано до електронного кабінету Міністерства соціальної політики України.
11.08.2025 від Міністерства соціальної політики України надійшла відповідь № 18639/0/290-25/13, відповідно до якої згідно відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, станом на 05.08.2025, інформація щодо Стародубцевої Катерини Ігорівни відсутня.
Ухвалою суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1930/25, присвоєно справі номер провадження 27/103/25. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 04.08.2025 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 22.08.2025.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, територія , с. Садове, Мелітопольський район, Запорізька область є тимчасово окупованою територією.
Отже, місцезнаходженням відповідачів-1,-2 є: с. Садове, Мелітопольський район, Запорізька область, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта, тому відповідачі були повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду від 04.08.2025 на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідачів-1,-2 – elenavladbod@gmail.com, однак документ повернуто (не доставлено) з повідомленням про помилку, що підтверджується довідками про помилку доставки електронного листа.
Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення –06.10.2025.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
УСТАНОВИВ:
14.05.2021 між Акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії – Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (далі – банк, позивач) та Богдановою Оленою Володимирівною (далі – позичальник, відповідач-1) укладено договір кредитної лінії № 1098 (далі – договір) за державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%» та частково забезпечений гарантією держави, в рамках Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 (надалі - Порядок) та укладеного між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 (надалі - Договір гарантії).
Відповідно до п. 2.1 договору банк зобов’язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов’язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та належному розмірі сплату процентів за користування кредитом комісійних винагород та інших платежів у порядку та на умовах, визначених цим договором.
У п. 3.1 кредитного договору визначено, що сума та валюта максимального ліміту кредитування – 725 000 грн 00 коп.
Згідно з п. 3.2 договору кредит налається одноразово з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 13 квітня 2024 року.
У пункті 3.3 договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком: до 12 вересня 2023 (включно) – 725 000,00 грн, 13.09.2023-12.10.2023 (включно) - 340 000,00 грн, 13.10.2023-12.11.2023 (включно) - 240 000,00 грн, 13.11.2023-12.12.2023 (включно) - 140 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.8 договору цільове призначення кредиту: поповнення оборотного капіталу.
Кредит надасться траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника UА033139570000026004500219956, відкритий в Банку (п. 3.9 договору).
Умови щодо визначення розміру процентів за користування кредитом передбачені у пункті 3.5.1 кредитного договору, відповідно до змісту якого визначено, що позичальник зобов’язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (Базова процентна ставка), яка є змінюваною та розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування із застосування формули:
БПС = Індекс UІRD(3m) + Маржа, де:
БПС – розмір Базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;
індекс UІRD(3m) – Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб;
Маржа – доданок, який виражений у процентах, що становить 7%.
Пунктом 3.5.2 кредитного договору визначено, що на момент укладення договору, з урахуванням визначеного на таку дату індексу UІRD(3m) та із застосуванням формули, передбаченої п. 3.5.1 цього договору, розмір Базової процентної ставки становить 13,93% процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов’язання позичальника зі плати процентів до моменту першого перегляду (зміни) у відповідності до пп. 3.5.3 цього договору.
Перегляд Базової процентної ставки та зміні її розміру (збільшення чи зменшення, якщо не є наслідком застосування формули, передбаченої п. 3.5.1 цього договору) здійснюється Банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу, починаючи з дати укладення договору по повного виконання Позичальником зобов’язань за цим договором. Сторони дійшли згоди, що у випадках, коли розрахований згідно наведеної в пп. 3.5.1 договору формули розмір Базової процентної ставки становитиме значення, яке перевищує 30% річних, Базова процентна ставки нараховуватиметься в розмірі 30% річних (Максимальна процентна ставка) (п. 3.5.3 кредитного договору).
Умовами пункту 3.6 договору також встановлено особливий порядок виконання Позичальником зобов'язання щодо своєчасної сплати процентів. Приймаючи до уваги умови Порядку, користуючись принципом свободи договору та керуючись ч. 2 ст. 526 ЦК України, сторони дійшли згоди, що за умови дотримання Позичальником умов програми та належного виконання ним умов цього договору (в частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми процентів її частини), в межах періоду відповідності програмі, Позичальнику встановлюється особливий порядок виконання зобов'язання щодо своєчасності сплати процентів (за умови відсутності обставин та/або порушень умов договору кредитної лінії, які виключають можливість застосування такого особливого порядку), а саме:
Пунктом 3.11 договору встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, Позичальник зобов'язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.
Також Позичальник зобов'язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з пп. 3.3 цього договору (п. 3.11.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.16, 3.19 договору, Позичальник щомісяця забезпечує сплату повної суми процентів за користування кредитом та перерахування коштів для погашення заборгованості (в т. ч. погашення простроченої заборгованості) на рахунок Банку UА373139570000037395000019956, код банку 313957 та Банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості Позичальника за відповідним зобов'язанням.
З урахуванням умов програми призупиняється надання компенсації Позичальнику, якщо він допустить прострочення більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів виконання зобов'язань зі сплати процентів (їх частини) та/або з повернення кредиту (його частини), або з інших підстав, які передбачені або будуть передбачені умовами програми (підпункт 3.18.1 договору).
Відповідно до п. 3.7 договору позичальник сплачує банку:
- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5% (нуль цілих п'ять десятих) відсотків від суми кредиту в день надання кредиту;
- комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,0,354% (нуль цілих триста п’ятдесят чотири тисячних) відсотків річних від суми максимального ліміту кредитування, щомісячно. Сплачується з 10-го по 15-те число місяця, наступного за звітним.
За умовами пп. 4.3.1 договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов'язання, а також зобов'язання за іншими договорами, укладеними з банком.
У відповідності до пп. 4.3.2 договору, позичальник зобов'язався у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
Відповідно до п. 2.7 додаткового договору № 1 до договору кредитної лінії № 1098 від 14.05.2021 (надалі - додатковий договір) встановлено, що в доповнення до інших комісійних винагород Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за здійснення Банком операції з управління за кредитом, що пов’язана з отриманням Гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята) відсотків річних, яка нараховується щомісячно на діючий ліміт кредитування, помножений на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній банківський день кожного місяця/останній банківський день користування Позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до Портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 8.6 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
З метою забезпечення належною виконання позичальником зобов'язань за договором, між Акціонерним товариством «Ощадбанк» (кредитор, банк) та Стародубцевою Катериною Ігорівною (далі – поручитель-1, відповідач-2) був укладений договір поруки № 1 від 14.05.2021 (далі – договір поруки № 1), та між Акціонерним товариством «Ощадбанк» (кредитор, банк) та Богдановим Ігорем Михайловичем (далі – поручитель-2) був укладений договір поруки № 2 від 14.05.2021 (далі – договір поруки № 2).
Поручитель Богданов Ігор Михайлович помер 12.03.2022, що підтверджується ЄДР (припинення діяльності ФОП у зв’язку зі смертю).
Згідно з умовами п. 2.1 договорів поруки поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у т.ч. того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до п. 2.2 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у т.ч., але не виключно у разі повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки - визначені кредитним договором.
Згідно із п.п. 2.4, 2.5 договорів поруки, обсяг зобов’язань поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання боржником та/або поручителем (на умовах визначених цим договором) зобов’язання за кредитним договором, а також черговості направлення кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов’язання. Поручитель також відповідає перед кредитором за повернення боржником грошових коштів (включаючи комісійні винагороди та проценти, нараховані на суму грошових коштів в порядку, визначеному кредитним договором та законодавством України за користування чужими грошовими коштами).
Пунктом 2.6 договорів поруки унормовано, що поручитель погоджуються та зобов'язуються солідарно відповідати за виконання зобов’язання правонаступниками (спадкоємцями) боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за зобов'язанням відповідно до законодавства України.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов'язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пп. 3.2.2 договорів поруки).
Підпунктом 3.2.3 договорів поруки встановлено, що кредитор мас право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.
Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором (пп. 3.2.6 договорів поруки).
З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор мас право, але не зобов'язаний пред'явити (направити) поручителю вимогу. Не направлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов'язання відповідно до умов цього договору та Законодавства (пп. 3.2.4 договорів поруки).
У випадку направлення кредитором поручителю вимоги. Поручитель зобов'язуються здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов'язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов'язання, що підлягає виконанню поручителями, с дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7-3.2.8 договорів поруки).
Відповідно до пп. 3.3.5 договорів поруки виконання зобов'язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора. Зобов'язання поручителя вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.
Пунктом 4.2 договорів поруки визначено, що поручитель зобов'язаний незалежно від зміни фінансового стану безумовно та безвідклично на умовах, визначених цим договором, виконати в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором та цим договором.
Підпунктами 10.1.1, 10.1.2, 10.3.1 договорів поруки врегульовано наступне:
- цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 (десяти) років з моменту його підписання;
- до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цих договорів, застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років;
- дія поруки за цим договором для цілей застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України становить 10 років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін (за бажанням).
Також, окрім поруки, виконання позичальником зобов'язання за договором частково, згідно ставки індивідуальної гарантії в розмірі 50% від суми кредиту, забезпечено гарантією держави.
Так, на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (далі - Порядок № 1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (надалі Постанова № 13417) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб'єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.
Учасниками Програми надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році є:
- агент - АТ “Державний експортно-імпортний банк України”, що надає агентські, консультаційні та інші послуги відповідно до умов агентської угоди між гарантом та агентом та договору про надання державної гарантії на портфельній основі, який укладається між гарантом та банком-кредитором;
- банки-кредитори - банки, відібрані на умовах, визначених Порядком №1151, перелік яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України щодо надання державних гарантій на портфельній основі;
- гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави, в особі Міністра фінансів;
- позичальники - суб'єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва, визначені Господарським кодексом України, що отримують кредити від банків-кредиторів, часткове виконання боргових зобов'язань за якими забезпечується державними гарантіями на портфельній основі.
Для забезпечення співпраці сторін, пов’язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.14 № 375 (далі - Гарант) та АТ “Ощадбанк” (далі - Бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 (далі - Договір гарантії).
За умовами п. 2.1 Договору, гарантії Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання Принципалами (суб'єктами господарювання, яким надано кредит) частини своїх грошових зобов'язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.3 Договору гарантії, гарантія вважається наданою на користь Бенефіціара з дати укладання цього договору. Строк дії гарантії - період, що починається на дату укладання нього договору та закінчується в дату, яка випадає через 5 років з дати укладення цього договору.
Згідно з п. 2.5 Договору гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд Бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом.
Пункт 2.7 Договору гарантії встановлює, що у разі настання гарантійного випадку (Принципал не здійснив планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і такий платіж залишається несплаченим протягом 90 календарних днів поспіль) Гарант зобов’язаний сплатити на користь Бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу V цього договору.
Пунктами 3.1 - 3.3 Договору гарантії передбачено, що з метою включення кредитів до портфеля Бенефіціар формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які Бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля. Бенефіціар формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності. Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов'язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру.
У п. 5.1 Договору гарантії визначено, що у разі настання гарантійного випадку Бенефіціар направляє Гаранту вимогу, а Агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами.
Відповідно до п. 5.5 Договору гарантії, Гарант на підставі вимог, отриманих від Бенефіціара, з урахуванням інформації Агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок Бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою.
Згідно з п. 6.1 Договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості за таким проблемним кредитом.
Пунктом 6.3 Договору гарантії врегульовано, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховуються насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує, заборгованість Принципала перед державним бюджетом.
Робота зі стягнення з Принципала простроченої заборгованості перед державою проводиться Бенефіціаром на підставі Порядку № 1151, ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України па 2020 рік» та цього договору (п. 6.6 Договору гарантії).
Відповідно до пунктів 6.8 - 6.9 Договору гарантії, на суму простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом Бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої заборгованості (включно) або до дати, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення Гарантом виплати, залежно від того, яка з дат настає раніше.
Сума сплати за гарантією визначається за формулою (п. 1 Договору гарантії):
ССГ=∑ 1n ПЗі х СІГі, де ПЗі — прострочена заборгованість за основним боргом за і-им кредитом, включеним до портфеля, за яким настав та триває гарантійний випадок; СІГі — ставка індивідуальної гарантії за і-им кредитом, включеним до портфеля.
Згідно з ц. 6.1 Договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом Бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості Принципала перед бюджетом па суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості за таким проблемним кредитом.
Пунктом 6.3 Договору гарантії врегульовано, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються па рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці іпдивідуальїюї гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховуються насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим Бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість Принципала перед державним бюджетом.
Робота зі стягнення з Принципала простроченої заборгованості перед державою проводиться Бенефіціаром па підставі Порядку № 1151, ст. 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України па 2020 рік» та цього договору (н. 6.6. Договору гарантії).
Відповідно до пунктів 6.8-6.9 Договору гарантії, па суму простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом Бенефіціар нараховує пеню згідно з вимогами чинного законодавства у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Пеня нараховується з дати виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом за проблемним кредитом до дати погашення такої
заборгованості (включно) або до дата, яка настає через 6 календарних місяців з дати здійснення Гарантом виплати, залежно від того, яка з дат настає раніше.
У пунктах 13.13 - 13.14 Договору гарантії сторони передбачили, що Договір гарантії вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, а діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
На момент укладення Договору Позичальник повністю відповідав критеріям прийнятності та ініціював шляхом надання до Банку письмової заяви від 02.03.2021 про отримання забезпечення за кредитом у вигляді державної гарантії на умовах, визначених Порядком № 1151 та Договором гарантії.
За таких обставин, кредит був включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу 6 Договору гарантії, 14.05.2021 АТ «Ощадбанк» уклав з Позичальником Додатковий договір до Договору, в якому сторони доповнили останній наступними положеннями:
Позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (п. 2.2.1.2 Додаткового договору);
Позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком та Договором про надання гарантії (п. 2.2.1.3 Додаткового договору);
Позичальнику відомо, що на суму простроченої заборгованості Позичальника перед державою нараховується за кожен календарний день прострочення пеня у розмірі 120% річної облікової ставки Національного банку України, діючий на кожний день прострочення (п. 2.2.1.4 Додаткового договору);
Позичальник визнає та підтверджує, що Банк у відповідності до норм Порядку та положень Договору про надання гарантії мас всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість а застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Кредитом з метою погашення простроченої заборгованості Позичальника перед бюджетом та зобов'язань Позичальника зі сплати пені (п. 2.2.1.5 Додаткового договору);
Позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з Позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за Гарантією сум та нарахованої пені, до моменту повного повернення (відшкодування) сум сплачених за Гарантією та до моменту повної сплати нарахованої пені (п. 2.2.1.6 Додаткового договору);
Позичальник підтверджує, що він проінформований про те, що протягом строку дії кредитного договору гарант може прийняти рішення виключити з будь-яких причин та на свій власний розсуд кредит з портфелю (зокрема, але не виключно у випадках невиконання зобов'язання чи порушення Позичальником умов або наданих ним гарантій, які визначені цим додатковим договором), що призведе до припинення дії гарантії в частині забезпечення нею виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором, про що Позичальник буде невідкладно проінформований Банком (підпункту 2.2.1.9 Додаткового договору).
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов пунктів 1.1, 2.1 договору банк надав позичальнику кредит перерахувавши 17.05.2021 – 77 391,22 грн, 25.05.2021 – 270 614,46 грн з рахунку Банку № UA173139570000020636000019956 для обліку основного боргу за Договором на поточний рахунок позичальника, відкритий в Банку для отримання кредитних коштів № UА033139570000026004500219956.
Пунктами 3.11, 3.11.1 договору встановлено, що з мстою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, Позичальник зобов'язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, Позичальник мас право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором. Також Позичальник зобов'язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з п. 3.3. цього договору.
У відповідності до п. 3.13 договору Банк має право призупинити надання кредиту (траншу) або відмовитися від надання Позичальнику Кредиту (траншу) частково або в повному обсязі, відкликати Кредит, або вимагати дострокового повернення суми Кредиту (траншу) та сплати суми нарахованих процентів за користування Кредитом (траншу) (разом з будь - якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим Договором, у тому числі, але не виключно, в наступних випадках:
Позичальник вчасно не здійснив погашення Основної суми боргу або її частини, або не забезпечив сплату Процентів в порядку та способи визначені цим Договором та з урахуванням програми або не здійснив погашення будь - яких інших сум, які підлягають сплаті за цим Договором (п.п. 3.13.2 договору).
Проте, з 13.09.2022 Позичальником допущено прострочення зі сплати основного боргу, процентів за користування кредитом та комісійних винагород. Позичальник не здійснив плановий платіж та допустив прострочення заборгованості згідно з графіком платежів, яка залишилась несплаченою протягом 90 календарних днів поспіль, що призвело до настання гарантійного випадку в розумінні п. 2.7 Договору гарантії, внаслідок чого 05.10.2022 на рахунку Позичальника № UА833139570000020630000219956 була відображена прострочена заборгованість за основним боргом.
Через неналежне виконання Позичальником умов Договору, зокрема, щодо погашення основної суми боргу, процентів за користування кредитом та комісії у встановлений п.п. 3.11.1, 3.16 Договору строк, Банк скористався передбаченим пунктом 3.13 Договору правом на відкликання кредиту та 27.09.2023 направив Позичальнику (на адресу електронної пошти) вимогу № 10003-23/61266/2023 про відкликання кредиту, якою Позичальник повідомлявся про необхідність протягом 25 банківських днів з дати направлення Банком цієї вимоги, здійснити повернення всієї суми кредиту, платежів за нарахованими процентами за користування кредитом та комісії у загальній сумі 422 024 грн 14 коп.
Вимога залишена позичальником без будь-якого задоволення та/або реагування.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку, позивач в порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1 Договору гарантії банк - кредитор звернувся до Гаранта (з копією Агенту) з вимогою № 78 від 06.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 174 002 грн 57 коп., що складає 50% від простроченої суми основного боргу за кредитом в розмірі 1348 000 грн 14 коп.
За результатами розгляду зазначеної вимоги, 02.01.2024 Гарант перерахував Банку суму у розмірі 174 002 грн 57 коп. для відшкодування за кредитною операцією.
На виконання п. 6.1 Договору гарантії, 03.01.2024 Банк спрямував отримані від Гаранта кошти у рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом та відобразив на рахунку № UА88008500219956 виникнення простроченої заборгованості ФОП Богданової О.В. перед державою в сумі 174 002 грн 57 коп.
Підпунктом 2.2.1.3 Додаткового договору передбачено, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов'язань перед Акціонерним товариством «Ощадбанк» шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у Позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від Позичальника погашення заборгованості у спосіб та згідно процедур встановлених Порядком та Договором гарантії.
30.12.2024 позивачем були направлені відповідачам (на адресу електронної пошти) повідомлення про виникнення з 02.01.2024 за Договором кредитної лінії № 1098 від 14.05.2021 простроченої заборгованості перед державою на суму 174 002 грн 57 коп. та перехід до держави прав кредитора за Договором кредитної лінії № 1098 від 14.05.2021 та Договором поруки № 1 від 14.05.2021 у розмірі частини обов'язку, що була виконана Гарантом, з вимогою погасити заборгованість у встановлений строк.
Однак, у визначений термін заборгованість за кредитом позичальником та поручителями не була погашена.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця Богданової Олени Володимирівни (позивачальника) та Стародубцевої Катерини Ігорівни (поручителя) заборгованість перед державою за Договором, яка виникла 02.01.2024 внаслідок сплати Гарантом суми за гарантією в розмірі 174 002 грн 57 коп. та станом на дату подання позову обліковується на рахунку Банку № 88008500219956, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 04.06.2025 та виписками з рахунків обліку заборгованості за Договором, доданими до позовної заяви.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (в редакції), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (“Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Нормами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас, вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, укладений сторонами кредитний договір, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як відповідачем-1 обов`язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору не виконано. Доказів зворотного відповідачем-1 суду не надано, а судом не встановлено.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором вбачається, що кредитні кошти надані відповідачу-1 17.05.2021 на суму 77 391 грн 22 коп. та 25.05.2021 на суму 270 614 грн 46 коп.
Станом на 04.06.2025 заборгованість перед державою відповідача-1 за договором кредитної лінії № 1098 від 14.05.2021 становить 174 002 грн 57 коп.
Укладений на забезпечення виконання зобов`язань боржника (відповідача-1) за договором кредитної лінії № 1098 від 14.05.2021 договір поруки 1 від 14.05.2021 передбачає безумовну, безвідкличну та безоплатну солідарну відповідальність поручителя Стародубцевої Катерини Ігорівни перед Банком, що випливають з договору № 1098.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Приписами ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 ГК України, для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.
У п. 15-1 ч. 1 ст. 2 БК України закріплено визначення поняття “гарантійне зобов'язання”, яке становить собою зобов'язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов'язання суб'єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб'єктом його зобов'язань за кредитом, залученим під державну гарантію.
Згідно з п. 4 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (ч. 1 ст. 117 Конституції України).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні” (далі - Закон), Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.
Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно з ст. 16 Закону, фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 17 БК України, державні гарантії можуть надаватись виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України. Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом.
У разі виконання державою гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб'єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку (ч. 8 ст. 17 БК України).
При цьому, прострочена заборгованість суб'єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (ч. 9 ст. 17 БК України).
Статтею 6-1 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” передбачено аналогічні положення та установлено, що у 2021 році державні гарантії в обсязі до 5.000.000 тисяч гривень можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов'язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб'єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов’язань за портфелем кредитів та 80 відсотків за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі).
З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151 “Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році” на рівні агента в особі акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” та банків-кредиторів, у формі державних гарантій та в обсязі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1317 “Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2021 році”, на період з 23.12.2020 по 31.12.2025.
Постановою № 1317 АТ “Ощадбанк” включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2020 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн.
Відповідно до ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства “Державний ощадний банк”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 № 261, АТ “Ощадбанк” є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.
Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі між Міністерством фінансів України та АТ “Ощадбанк” оформлений шляхом укладення договору № 13010-05/271 від 31.12.2020 та визначає обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання; права, обов'язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов'язань.
У пунктах 6.1-6.3 вказаного Договору гарантії передбачено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до Принципала та на виконання ст. 6-1 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, Бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку № 1151 та цього договору, зобов'язується:
- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;
- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
- перераховувати кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховувати їх насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв'язку з чим банк — кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість Позичальника перед державним бюджетом.
Синтезуючи наведені позиції законодавства та договору, державна гарантія на портфельній основі як гарантійний механізм:
За таких обставин, повноваження Акціонерного товариства “Ощадбанк” щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за договором відповідають Закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності Акціонерного товариства “Ощадбанк”.
У зв'язку із настанням гарантійного випадку, позивач в порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1 Договору гарантії банк - кредитор звернувся до Гаранта (з копією Агенту) з вимогою № 78 від 06.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 174 002 грн 57 коп., що складає 50% від простроченої суми основного боргу за кредитом в розмірі 348 000 грн 14 коп.
02.01.2024 Гарант за договором про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 здійснив на користь позивача сплату за гарантією 174 002 грн 57 коп. для відшкодування за кредитною операцією.
Отримані кошти Банк 03.01.2024 спрямував у рахунок часткового погашення заборгованості ФОП Богданової О.В. за договором кредитної лінії № 1098 від 14.05.2021 та відобразив на рахунку № UA88008500219956 виникнення простроченої заборгованості ФОП Богданової О.В. перед державою в сумі 174 002 грн 57 коп.
Враховуючи невиконання позичальником та поручителями своїх договірних зобов'язань перед державою, а також з огляду на вищевказані положення законодавства та умови Додаткового договору, суд визнав, що у позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за договором з вищевказаних правових підстав.
Щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості суд відзначає, що позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов’язаними з обов’язком належного виконання основного зобов’язання за кредитним договором. Тому, ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз’єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов’язання залежно від суб’єктного складу останнього.
Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).
З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов’язання є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці. У цьому випадку суб’єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб’єктний склад основного зобов’язання.
Основне зобов’язання в даній справі з надання кредитних коштів виникло між юридичними особами, наявність фізичної особи поручителя в даному випадку не є вирішальною для визначення суб’єктної юрисдикції справи у спорі.
Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
Щодо підстав припинення поруки необхідно зазначити, що відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договорів поруки, що визначені ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
Поряд з цим, судом встановлено, що зобов’язання за договором кредитної лінії відповідачем-1 не виконані. Отже, зобов’язання за Основним договором не припинились, а оскільки договір поруки укладено сторонами для забезпечення виконання зобов’язань по договором кредитної лінії, то не припинилась і дія договору поруки.
Таким чином, у даному випадку, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідачі не скористалися наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.
На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Прострочена заборгованість позичальника перед державою виникла 02.01.2024, тобто в період воєнного стану, тому Банк не нараховує (не заявляє) на неї пеню у розмірі 120% облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, з огляду на приписи п. 22-4 Розділу VI БК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, у разі виникнення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію, пеня та інші штрафні санкції не нараховуються.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів-1,-2.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” до Фізичної особи-підприємця Богданової Олени Володимирівни, Стародубцевої Катерини Ігорівни задовольнити.
Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Богданової Олени Володимирівни (вул. Горіхова, буд. 13, с. Садове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72382, РНОКПП 2450007528), Стародубцевої Катерини Ігорівни (вул. Горіхова, буд. 13, с. Садове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72382, РНОКПП 3279109222) на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (пр. Соборний, буд. 48, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 02760363) прострочену заборгованість за договором кредитної лінії № 1098 від 14.05.2021, укладений між Акціонерним товаристом “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” та Фізичною особою-підприємцем Богдановою Оленою Володимирівною, та залученим під державну гарантію на портфельній основну розмірі 174 002 (сто сімдесят чотири тисячі дві) грн 57 коп.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богданової Олени Володимирівни (вул. Горіхова, буд. 13, с. Садове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72382, РНОКПП 2450007528) на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (пр. Соборний, буд. 48, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 02760363) 1 514 (одна тисяча п’ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. судового збору.
Стягнути з Стародубцевої Катерини Ігорівни (вул. Горіхова, буд. 13, с. Садове, Мелітопольський район, Запорізька область, 72382, РНОКПП 3279109222) на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (пр. Соборний, буд. 48, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код юридичної особи 02760363) 1 514 (одна тисяча п’ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
_03_03.png)
