До відома, Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Велика Дмитровка, буд. 15А, корпус 1, м. Москва, Російська Федерація, 125993)

30 жовтня 2025, 12:32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2025 Справа № 908/2077/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

розглянувши заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “БІОЛ” вх.№20732/08-08/25 від 13.10.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №908/2077/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “БІОЛ” (вул. Станція Личаків, буд. 7, м. Львів, Львівська область, 79014; ідентифікаційний код юридичної особи 41807505)

до відповідача: держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Велика Дмитровка, буд. 15А, корпус 1, м. Москва, Російська Федерація, 125993)

про стягнення збитків у розмірі 3 350 412,46 доларів США, що є еквівалентом 140 111 233,71 грн,

без виклику (повідомлення) учасників справи

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

07.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “БІОЛ” (скорочене найменування ТОВ “ТД “БІОЛ”) до відповідача – держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, про стягнення збитків в розмірі 3 350 412,46 доларів США, що є еквівалентом 140 111 233,71 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 справу №908/2077/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито провадження у справі №908/2077/25; присвоєно справі номер провадження 3/136/25; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 20.08.2025 об 11:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Рішенням господарського суду від 08.10.2025 позов задоволено повністю: стягнуто з держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, Російська Федерація, 125993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “БІОЛ” (вул. Станція Личаків, буд. 7, м. Львів, Львівська область, 79014; ідентифікаційний код юридичної особи 41807505) суму 3 042 077 (три мільйони сорок дві тисячі сімдесят сім) доларів США 12 центів збитків, завданих втратою товарно-матеріальних цінностей, та 308 335 (триста вісім тисяч триста тридцять п’ять) доларів США 34 центів збитків, завданих втратою транспортних засобів; стягнуто з держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, Російська Федерація, 125993) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 059 800,00 грн (один мільйон п’ятдесят дев’ять тисяч вісімсот гривень).

13.10.2025 через систему “Електронний суд” позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн.

Ухвалою суду від 14.10.2025 заяву ТОВ “ТД “БІОЛ” про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, розгляд заяви відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з військовою агресією держави відповідача проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 12² Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з листом Міністерства юстиції України “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану” №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави відповідача та введенням воєнного стану АТ “Укрпошта” з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою відповідача, а відтак, суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв`язку та не звертається до суду держави відповідача з судовим дорученням про вручення документів.

Міністерство юстиції України листом №91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист №71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Ураховуючи наведене, для повідомлення учасників справи, які перебувають на території країни-агресора, або самої країни-агресора є можливим розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 122 ГПК України, а також на офіційному вебсайті Господарського суду Запорізької області, що здійснювалося Господарським судом Запорізької області в межах судового процесу у даній справі.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином суд, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, дійшов висновку про належне повідомлення останнього про розгляд даної заяви.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання “розумності” строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).

За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Суд визнав наявні документи достатніми для об’єктивного та всебічного розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, внаслідок чого, в порядку статей 240, 244 ГПК України 23.10.2025 ухвалено додаткове рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Під час подання позовної заяви позивачем було вказано орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікував понести при розгляді справи, в розмірі 200 000,00 грн. За результатами розгляду справи у заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач заперечень на заяву позивача не надав.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень/пояснень на заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

У силу дії пункту 12 частини 3 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №5076-VI).

Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як “форма винагороди адвоката”, але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 200 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання професійної (правової) допомоги) від 24.06.2025, укладеного між позивачем (Клієнт) та адвокатом Шевченком Іллею Володимировичем (Виконавець), Адвокат зобов'язався здійснювати представництво Клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати всі види правової допомоги в межах чинного законодавства, а Клієнт зобов’язався оплатити всі види правової допомоги Виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Виконавець зобов’язався представляти інтереси Клієнта під час супроводу судового процесу в суді першої інстанції за позовом Клієнта до держави агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової шкоди у зв’язку зі збройною агресією Російської федерації.

Згідно з п. 2.1 Клієнт уповноважив адвоката, зокрема, надавати Клієнту правову допомогу, здійснювати його представництво, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків Клієнта в господарському судочинстві, здійснювати захист прав та законних інтересів при виконанні судових рішень, в тому числі право оскаржувати рішення, отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства України, підписувати, подавати та отримувати від імені Клієнта документи, в тому числі процесуальні документи, заяви (в тому числі позовну заяву), клопотання, скарги, листи тощо, подавати від Імені Клієнта у паперовій та/або електронній формі процесуальні документи (зокрема, але не виключно: позовні та інші заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань тощо), подавати до суду письмові, речові і електронні докази, брати участь у розгляді справи із усіма правами, які чинне законодавство надає Клієнту як учаснику справи, сплачувати від імені Клієнта судовий збір, витрати, пов'язані із розглядом справи та інші необхідні платежі з подальшою повною їх компенсацією Клієнтом.

У пункті 4.1 Договору Сторони погодили, що винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар) визначається в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід’ємними частинами цього договору. Оплата здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку (п. 4.2 Договору).

Цей Договір набирає вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору, та закінчується 31.12.2025 (п.п. 7.1, 7.2 Договору).

За Додатковою угодою №1 від 24.06.2025 до Договору про надання професійної (правової) допомоги) від 24.06.2025 Сторони погодили розмір гонорару в сумі 200 000,00 грн.

08.10.2025 між сторонами (ТОВ “ТД “БІОЛ” та адвокатом Шевченком І.В.) підписано акт приймання-передачі наданих послуг щодо надання професійної правничої (правової) допомоги з комплексного правового супроводу судового процесу у справі №908/2077/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “БІОЛ” до держави-агресора — Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, про стягнення збитків, що включають в себе: збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову; аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції; підготовка позовної заяви, формування додатків до позову, подання позову до суду; подання позову до суду; підготовка та направлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Вартість послуг за Актом ставить 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. (відповідно до Додаткової угоди від 24,06.2025 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 24.06.2025).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі “East/WestAllianceLimited” проти України”, від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не надано.

Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Отже, враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності, беручи до уваги доведеність позивачем, відповідно до вимог ст. 74 ГПК України надання йому послуг професійної правничої допомоги, відсутність клопотання відповідача про їх зменшення, задоволення позову, принцип пропорційності, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати на правову допомогу є обґрунтованими та підлягають стягненню в розмірі 200 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “БІОЛ” вх.№20732/08-08/25 від 13.10.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №908/2077/25 задовольнити повністю.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Велика Дмитрівка, 15а, м. Москва, Російська Федерація, 125993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “БІОЛ” (вул. Станція Личаків, буд. 7, м. Львів, Львівська область, 79014; ідентифікаційний код юридичної особи 41807505) судові витрати у на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення підписано 23.10.2025.

Направити додаткове рішення суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, відповідача повідомити через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Суддя С.І. Педорич