До відому РО “РГУПЦ при храмі на ім’я Володимирівської ікони Божої Матері Бердянської єпархії села Нововасилівка міста Бердянськ Запорізької області” (м. Бердянськ) про винесення рішення у справі № 908/3143/24

11 листопада 2025, 12:40

номер провадження справи 17/180/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2025 справа № 908/3143/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3143/24

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, 04116 м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1

до відповідача: релігійна організація “Релігійна громада Української Православної Церкви при храмі на ім’я Володимирівської ікони Божої Матері Бердянської єпархії села Нововасилівка міста Бердянськ Запорізької області”, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, село Нововасилівка, вул. Соборна, буд. 9

про стягнення 49 486,80 грн

СУТЬ СПОРУ:

29.11.24 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла позовна заява за вих. від 29.11.24 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (далі ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”) до релігійної громади Української Православної Церкви при храмі на ім’я Володимирівської ікони Божої Матері Бердянської єпархії села Нововасилівка міста Бердянськ Запорізької області про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором постачання природного газу від 24.11.21 № 6044/21-РО-Т у розмірі 49 486,80 грн, а саме: 32 219,52 грн основної заборгованості, 6 666,37 грн пені, 2 234,04 грн 3 % річних та 8 366,87 грн індексу інфляції.

02.12.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3143/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 09.12.24 судом позовну заяву ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” за вих. від 29.11.24 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, в якій зазначити повне (вірне) найменування відповідача.

10.12.24 до суду в системі “Електронний суд” надійшла заява за вих. від 10.12.24 про усунення недоліків, якою усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 09.12.24, а саме зазначено вірне найменування відповідача – релігійна організація “Релігійна громада Української Православної Церкви при храмі на ім’я Володимирівської ікони Божої Матері Бердянської єпархії села Нововасилівка міста Бердянськ Запорізької області”.

Ухвалою від 16.12.24 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3143/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Ухвалою від 17.02.25 судом вирішено:

- поновити процесуальні строки розгляду справи № 908/3143/24 по суті;

- кінцевий строк розгляду справи по суті визначити не більш тридцяти днів з моменту закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення цього судового рішення;

- зупинити провадження у справі № 908/3143/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 908/1162/23 та виготовлення повного тексту такого процесуального рішення.

Ухвалою від 29.10.25 судом поновлено провадження у справі № 908/3143/24 та призначено розгляд справи № 908/3143/24 по суті з 03.10.25.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 03.11.25 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 29.11.24 зазначив, що відповідачем порушено зобов’язання за договором постачання природного газу № 6044/21-РО-Т від 24.11.21 щодо повноти та своєчасності оплати спожитого природного газу за період з листопада 2021 р. по березень 2022 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 32 219,52 грн. За порушення зобов’язання позивачем нараховано пеню у розмірі 6 666,37 грн, 3% річних у розмірі 2 234,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 366,87 грн.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

Відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі (16.12.24), місцезнаходженням відповідача було: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, село Нововасилівка, вул. Соборна, буд. 9, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонують відділення АТ “Укрпошта”.

У зв’язку із вказаним, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення вищенаведених ухвал Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3143/24 на сторінці офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/) у розділі “Громадянам. Оголошення про виклик”.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 20 днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 10 днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12¹Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою (лами) суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача з дотриманням встановлених строків через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 ГПК України стосовно обов’язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами (документами).

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Наявні матеріали справи за № 908/3143/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 03.11.25.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.21 між товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (Постачальник) та релігійною організацією “Релігійна громада Української Православної Церкви при храмі на ім’я Володимирівської ікони Божої Матері Бердянської єпархії села Нововасилівка міста Бердянськ Запорізької області” (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 6044/21-РО-Т (договір), за умовами п. 1.1. якого, Постачальник зобов’язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов’язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно із п. 2.1. договору, Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об’єм) природного газу у період з 01.12.21 по грудень 2022 року (включно), в кількості 7,550 тис. куб.м., у т.ч. по місяцях: жовтень 2021 року – 0; листопад 2021 року – 0; грудень 2021 року – 1,300; січень 2022 року – 1,500; лютий 2022 року – 1,200; березень 2022 року – 1,000; квітень 2022 року – 0,500; травень 2022 року – 0,050; червень 2022 року – 0,030; липень 2022 року – 0,030; серпень 2022 року – 0,030; вересень 2022 року – 0,050; жовтень 2022 року – 0,060; листопад 2022 року – 0,500; грудень 2022 року – 1,300; всього – 7,550.

Відповідно до п. 3.5. договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В п. 3.5.2. договору зазначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).

Відповідно до п. 3.5.4 договору, у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природній газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1 000 куб.м. газу без ПДВ – 13 658,42 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136,576 грн, крім того ПДВ – 20 %, всього з ПДВ – 163,89 грн за 1 000 куб.м. Всього ціна газу за 1 000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн.

Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.3. договору).

За умовами п. 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов п.п. 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно, до п. 5.3 договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100 % вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100 % оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно із п. 7.2 Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов’язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п’ять років (п. 11.3. Договору).

Пунктом 13.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.22 включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

На виконання умов зазначеного договору сторонами позивач (Поситачальник) у період з листопада 2021 року по березень 2022 року передав у власність відповідача (Споживач) природний газ в загальному обсязі 2 604,02 куб. м. на загальну суму 43 101,78 грн, що підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом постачальника 56Х930000010610Х в періоди з 27.11.21 по 31.03.22, а саме: з 27.11.21 по 30.11.21 – 0,58 куб.м.; з 01.12.21 по 31.12.21 – 656,80 куб.м.; з 01.01.22 по 31.01.22 – 734,37 куб.м.; з 01.02.22 по 28.02.22 – 866,32 куб.м.; з 01.03.22 по 31.03.22 – 345,95 куб.м.

Згідно із інформаційною довідкою СЕД АСКОД АТ «Ощадбанк» за вих. від 30.08.24 № 16/2-09/111965/2024, відповідачем здійснено наступні оплати за спожитий газ:

- 21.01.22 за природний газ за листопад 2021 року в розмірі 9,60 грн;

- 31.01.22 за природний газ за грудень 2021 року в розмірі 10 872,66 грн.

Не виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати спожитого природного газу у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів щодо стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 24.11.21 № 6044/21-РО-Т за період з 27.11.21 по 31.03.22 у розмірі 49 486,80 грн, а саме: 32 219,52 грн основної заборгованості, 6 666,37 грн пені, 2 234,04 грн 3 % річних та 8 366,87 грн індексу інфляції (інфляційних втрат).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України) (у відповідній редакції), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України (у відповідній редакції), частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, строк оплати вартості спожитого природного газу визначений п. 5.1 Договору – 70% вартості природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок – до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Позивачем у період з листопада 2021 року по березень 2022 року поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 2 604,02 куб. м. на загальну суму 43 101,78 грн, а саме: з 27.11.21 по 30.11.21 – 0,58 куб.м.; з 01.12.21 по 31.12.21 – 656,80 куб.м.; з 01.01.22 по 31.01.22 – 734,37 куб.м.; з 01.02.22 по 28.02.22 – 866,32 куб.м.; з 01.03.22 по 31.03.22 – 345,95 куб.м.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, здійснив лише часткову оплату вартості спожитого у спірний період природного газу на загальну суму 10 882,26 грн, що підтверджується інформаційною довідкою СЕД АСКОД АТ «Ощадбанк» за вих. від 30.08.24 № 16/2-09/111965/2024.

Сума простроченого та несплаченого основного боргу складає 32 219,52 грн.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що відповідач здійснював оплату за природний газ, але не в повному обсязі.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов’язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов’язанням термін вартості природного газу є доведеним.

При цьому, судом враховано, що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у зазначений вище період часу місцезнаходженням відповідача була наступна адреса: Україна, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, село Нововасилівка, вул. Соборна, буд. 9.

За визначенням ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування є те, що Бердянська міська територіальна громада знаходиться і розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій та перебуває в тимчасовій окупації з 27.02.22 відповідно до Переліку затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.22 № 75 (із подальшими змінами).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу 2 ч. 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в т.ч. автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Таким чином, позивач з березня 2022 року не мав права постачати відповідачу природний газ.

Вказаної думки також дійшов Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 07.03.24 У справі № 910/9680/23.

Крім того, вказану думку підтримав Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.25 у справі № 908/1162/23.

З огляду нв викладене вище судом частково задоволено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природній газ за період з листопада 2021 по лютий 2022 рік у розмірі 26 497,82 грн.

В іншій частині позовної вимоги, а саме щодо стягнення заборгованості за поставлений природній газ за березень 2022 року у розмірі 5 721,70 грн судом відмовляється через необґрунтованість.

За порушення грошового зобов’язання позивач нарахував відповідачу 6 666,37 грн пені, 2 234,04 грн 3% річних та 8 366,87 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати спожитого природного газу у листопаді 2021 року - лютому 2022 року матеріалами справи доведено та не спростовано відповідачем.

Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунок пені, а також період їх нарахування, судом встановлено, що розрахунок пені за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року виконаний позивачем вірно, але з арифметичною похибкою, а саме: в період нарахування за січень 2022 року, замість належної суми 2 274,81 грн позивачем помилково нараховано 2 274,82 грн.

А тому, як наслідок, судом задоволено позовну вимогу щодо стягнення пені за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року у розмірі 5 304,12 грн.

Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунок 3 % річних, а також період його нарахування, судом встановлено, що розрахунок 3 % річних за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року виконаний позивачем вірно, але з арифметичною похибкою, а саме: в період нарахування за січень 2022 року, замість належної суми 867,71 грн позивачем помилково нараховано 867,72 грн.

А тому, як наслідок, судом задоволено позовну вимогу щодо стягнення 3 % річних за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року у розмірі 1 854,79 грн.

Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), а також період його (її) нарахування, судом встановлено, що розрахунок індексу інфляції (інфляційних втрат) за період січень та лютий 2022 року виконаний позивачем вірно.

А тому, як наслідок, судом задоволено позовну вимогу щодо стягнення індексу інфляції (інфляційних втрат) за період з січня по лютий 2022 року у розмірі 7 119,49 грн.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних та індексу інфляції (інфляційних втрат) у т.ч. за березень 2022 року судом відмовляється через необґрунтованість.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги у відповідній частині (а саме зазначеній вище в тексті цього рішення) є доведеними, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з релігійної організації “Релігійна громада Української Православної Церкви при храмі на ім’я Володимирівської ікони Божої Матері Бердянської єпархії села Нововасилівка міста Бердянськ Запорізької області” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, село Нововасилівка, вул. Соборна, буд. 9, код ЄДРПОУ 24909130) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) – 26 497 (двадцять шість тисяч чотириста дев’яносто сім) грн 82 коп. суми основного боргу, 5 304 (п’ять тисяч триста чотири) грн 12 коп. пені, 1 854 (одну тисячу вісімсот п’ятдесят чотири) грн 79 коп. - 3 % річних, 7 119 (сім тисяч сто дев’ятнадцять) грн 49 коп. інфляційних втрат та 1 995 (одну тисячу дев’ятсот дев’яносто п’ять) грн 82 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.11.2025.

Суддя В.Л. Корсун