Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” по справі № 908/2289/23 (908/1701/25). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/26/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.09.2025 Справа № 908/2289/23 (908/1701/25)
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2289/23 (908/1701/25)
За позовною заявою - Товариства з обмеженою відповідальністю “АРЕНА ГРУП ЛТД” (вул. Щаслива, буд. 9а, м. Запоріжжя, 69065, код ЄДРПОУ 42782408, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - адвокат Зарвій Р.Л., має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРІМНЕТ” (вул. Незалежної України, 35, м. Запоріжжя, 69019, адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019, код ЄДРПОУ 42179237, ел. пошта: 2923413350@mail.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр” (вул. Захисників України, буд. 65/1А, селище Кушугум, Запорізький район, Запорізька область, 70450, код ЄДРПОУ 44294992, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про визнання договорів недійсними
в межах провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Ліквідатор - Забродін О.М. (адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
За участю представників сторін:
Представник відповідача ТОВ “ДРІМНЕТ” - Ференець Олександр Євгенович, адвокат, посвідчення № 300 від 30.07.2003 (в залі суду);
Представник позивача ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” - Зарвій Руслан Леонідович, адвокат, ордер (в режимі відеоконференції);
Представник кредитора ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” - Митюк Сергій Петрович (в режимі відеоконференції);
Представник АТ “Запоріжжяобленерго” - Краснокутська Дар’я Олександрівна, адвокат, довіреність № 104 від 20.05.2025 (зал 123 корпус 2);
Представник кредитора Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту “Запоріжелектротранс” - Кузьміна В.О. (в режимі відеоконференції)
СУТЬ СПОРУ:
Ухвалою від 26.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО». Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”.
03.06.2025 до підсистеми “Електронний суд” від ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” надійшла позовна заява від 03.06.2025 (вх. № 1853/08-07/25 від 04.06.2025) до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРІМНЕТ” про визнання договорів недійсними, в якій позивач просить суд:
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.06.2025, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу з процедур банкрутства, розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер 908/1701/25) визначено судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 20.06.2025 зокрема, позовну заяву ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” від 03.06.2025 (вх. № 1853/08-07/25 від 04.06.2025) до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРІМНЕТ” про визнання договорів недійсними прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Призначено підготовче засідання на 21.07.2025, 10 - 00.
До системи “Електронний суд” надійшли:
- від відповідача 2 - відзив (вх. № 13637/08-08/25 від 03.07.2025);
- відповідь позивача на відзив відповідача 2 (вх. № 14034/08-08/25 від 08.07.2025);
- заперечення відповідача 2 (вх. № 14162/08-08/25 від 10.07.2025);
- клопотання позивача (вх. № 14180/08-08/25 від 10.07.2025) про застосування заходів процесуального примусу, про вжиття заходів для запобігання зловживання процесуальними правами, про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У засіданні додаткові докази приєднано до матеріалів справи, клопотання прийняте до розгляду.
У засіданні оголошувалась перерва для виконання вимог ухвали суду від 20.06.2025 до 24.07.2025, 12 - 45.
До системи “Електронний суд” надійшли:
- докази виконання відповідачем 2 ухвали суду від 20.06.2025 (вх. № 14886/08-08/25 від 20.07.2025);
- клопотання позивача (вх. № 15027/08-08/25 від 24.07.2025) про залучення в якості відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр”.
У засіданні судом оглянуто належним чином засвідчену копію договору № 17/02122021 від 02.12.2021 про надання телекомунікаційних послуг зв’язку з додатками, акти наданих послуг: № 253 від 31.12.2021 на суму 450 000, 00 грн., № 51 від 31.01.2022 на суму 165 000, 00 грн., № 52 від 28.02.2022 на суму 165 000, 00 грн., № 57 від 31.03.2022 на суму 165 000, 00 грн., акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.10.2021 по 24.06.2022; оригінал договору відступлення права вимоги від 24.06.2022, з усіма актами та додатками, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДРІМНЕТ”, Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр”.
Ухвалою від 24.07.2025 зокрема, виключено зі складу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр”. Залучено в якості відповідача 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр”. Відкладене підготовче засідання на 12.08.2025, 11 - 00.
Судова кореспонденція з ухвалою суду від 24.07.2025 отримана Товариством з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр” 01.08.2025, що підтверджується відповідно до відомостей Укрпошти.
Ухвалою від 12.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2025, 14 - 00.
До системи “Електронний суд” від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 16922/08-08/25 від 22.08.2025).
У засіданні оголошувались перерви до 16.09.2025, 10 - 30, 24.09.2025, 11 - 10.
Судове засідання 24.09.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
У судовому засіданні 24.09.2025 винесено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача 2 проти позовних вимог заперечив з підстав поданого відзиву, просить у задоволенні позову відмовити.
Відзив на адресу суду від відповідача 1 та 3 не надходили, як і будь-яких інших заяв чи клопотань.
Розглянувши у засіданні позовну заяву, матеріали справи, заслухавши представників учасників у справі, суд зазначає наступне.
УСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 1 статті 42 КУзПБ, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків.
Заявник вважає, що з підстав, які передбачені ст. 42 КУзПБ, договір № 17/02122021 від 02.12.2021 про надання телекомунікаційних послуг зв’язку з додатками, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДРІМНЕТ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (надалі за текстом - “спірний Договір”) є фраудаторною угодою, враховуючи наступне.
Як приклад, наводить наступні закупівлі щодо послуг з “надання доступу до мережі інтернет”, які відбулися у період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року та здійсненні:
- Мелітопольським державним педагогічним університетом Імені Богдана Хмельницького щодо послуги “Послуги пов’язані з доступом до мережі Інтернет, Код ДК 021:2015:72410000-7 Послуги провайдерів”, класифікатор закупівлі - UA-2022-01-27-001798-a, вартість послуги - 28 800, 00 грн., з терміном надання послуги 1 січня 2022 - 31 грудня 2022 року;
- Відділом освіти молоді та спорту Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області щодо послуги “Телекомунікаційні послуги з доступу до мережі інтернет, ДК 021:2015:72400000-4: Інтернет-послуги”, класифікатор закупівлі UA- 2022-01-27-004233-b, вартість послуги 18 000, 00 грн, термін надання послуги 12 місяців;
- Головним Управлінням Національної поліції в Запорізькій області щодо послуги “Код ДК 021:2015:72410000-7 - Послуги провайдерів (послуги з доступу до мережі інтернет)”, класифікатор закупівлі UA-2022-02-21-003003-b, вартість послуги 24 000, 00 грн., термін надання послуги 01 січня 2022 - 31 грудня 2022 року;
- КНП “Обласний медичний центр репродукції людини” ЗОР, щодо послуги “Послуги доступу до мережі Інтернет, ДК 021:2015:72410000-7: Послуги провайдерів” класифікатор закупівлі UA-2022-01-06-000010-a, вартість послуги 20 400, 00 грн., термін надання послуги 01 січня 2022 - 31 грудня 2022 року;
- Михайлівською сільською радою Запорізького району Запорізької області щодо послуги “72410000-7 Послуги провайдерів (доступ до мережі Інтернет, ДК 021:2015:72410000-7: Послуги провайдерів)”, класифікатор закупівлі UA-2022-02-09-006714-b, вартість послуги 19 200, 00 грн., термін надання послуги 09 лютого 2022 - 31 грудня 2022 року.
ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” звертає увагу на те, що вказана вище вартість послуг вказана за рік.
Тобто, приблизна вартість послуги до доступу до мережі інтернет на місяць, знаходиться у діапазоні від 1 500, 00 грн. до 2 000, 00 грн.
Також, умовами оскаржуваного договору погоджено надання послуг з обслуговування локальних мереж.
Як приклад ринкової вартості приводимо наступні закупівлі щодо послуг з “обслуговування локальних мереж” які відбулися у період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року у Запорізькій області.
- Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради щодо “послуги у сфері локальних мереж (технічне та системне обслуговування комп’ютерної техніки, точок доступу до локальної обчислювальної мережі”, класифікатор закупівлі ДК 021:2015:72710000-0: Послуги у сфері локальних мереж, код закупівлі UA-2022-01-27-002172-c, вартість послуги 69 984, 00 грн., термін надання послуги 01 січня 2022 - 31 грудня 2022 року;
- КНП “Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань” ЗОР щодо послуги “послуги з обслуговування локальної мережевої інфраструктури та комп’ютерів, підключених до мережі Інтернет”, класифікатор закупівлі ДК 021:2015:72420000-0: Послуги у сфері розвитку Інтернету, код закупівлі UA-2022-03-22-000513-b, вартість послуги 28 560, 00 грн., термін надання послуги 01 січня 2022 - 31 грудня 2022 року на місяць 2 380 грн.;
- КП “Міська лікарня № 9” Запорізької міської ради щодо послуги “Технічне обслуговування та адміністрування локальної мережі “КНП “Міська лікарня № 9” ЗМР”, класифікатор закупівлі UA-2022-03-03-003374-a, вартість послуги 49 980, 00 грн., термін надання послуги 25 лютого 2022 - 31 грудня 2022 року.
Крім того, умовами оскаржуваного договору узгоджено надання послуг з підключення обладнання.
Як приклад приводимо закупівлі щодо послуг “підключення обладнання до мереж”, які відбулися у період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року у Запорізькій області.
- КНП “ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК № 4” ЗОР щодо послуги “послугу доступу до Інтернету шляхом підключення до мережі за допомогою кінцевого обладнання та матеріалів, що належить провайдеру, забезпечує організацію технічного обслуговування мережі Інтернет”, класифікатор закупівлі ДК 021:2015:72420000-0: Послуги у сфері розвитку Інтернету, код закупівлі UA-2022-02-22-002265-b, вартість послуги 18 360, 00 грн., термін надання послуги 01 січня 2022 - 31 грудня 2022;
- КЗ Центр соціальної підтримки дітей та сімей “Затишна домівка” Запорізької міської ради щодо послуги “Послуга доступу до Інтернету шляхом підключення до мережі за допомогою кінцевого обладнання та матеріалів, що належить провайдеру, забезпечує організацію технічного обслуговування мережі Інтернет а також, за домовленістю, інші додаткові послуги Інтернет за встановленими тарифами та показниками якості”, класифікатор закупівлі ДК 021:2015:72410000-7: Послуги провайдерів”, код закупівлі UA-2022-02-16-002144-a, вартість послуги 12 000, 00 грн., термін надання послуги 01 січня 2022 - 31 грудня 2022 року.
- КНП “СТОМАТОЛОГІЧНА ПОЛІКЛІНІКА № 1” ЗОР щодо послуги “Доступ до інтернету шляхом підключення до мережі за допомогою кінцевого обладнання і матеріалів, що належать провайдеру”, класифікатор закупівлі ДК 021:2015:72410000-7: Послуги провайдерів, код закупівлі UA-2022-02-21-005576-b, вартість послуги 6 360, 00 грн., термін надання послуги 01 січня 2022 - 31 грудня 2022 року.
ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” звертає увагу на те, що вказана вище вартість послуг вказана за рік. Тобто, приблизна вартість послуги доступу до мережі інтернет на місяць, знаходиться у діапазоні від 500 - 1 500, 00 грн.
Отже, оскаржуваний договір містить неринкові ціни за надані послуги за договором № 17/02122021 від 02.12.2021 про надання телекомунікаційних послуг зв’язку.
Слід звернути увагу, що заявляючи кредиторські вимоги ТОВ “ДРІМНЕТ” надало договір № 02/02-20 про надання телекомунікаційних послуг зв’язку, укладений між ТОВ “ДРІМНЕТ” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”.
Згідно п. п. 1.1. Договору № 02/02-20 ТОВ “ДРІМНЕТ” зобов’язався надати ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” телекомунікаційні послуги зв’язку, а також інші послуги, пов’язані з передачею даних по радіоканалах, оптичних каналах та через мережу Інтернет, обслуговування локальних мереж, вид і вартість яких обумовлюються в додатках до даного Договору, а ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” зобов’язався прийняти послуги і вчасно їх оплатити.
Вартість наданих послуг, згідно з пунктом 2.1 та Додатком № 1 до Договору № 02/02-20, складається з щомісячної абонентської плати за використання інтернет-каналу (20 000, 00 грн. на місяць або 240 000, 00 грн. за рік) та щомісячної абонентської плати за обслуговування локальних мереж (40 000, 00 грн. на місяць або 480 000, 00 грн. за рік). Загальний розмір щомісячної абонентської плати, відповідно, складає 60 000, 00 грн., всього за рік - 720 000 грн.
У відповідності до пунктів 6.1 і 6.2 Договору № 02/02-20 строк його дії встановлений з моменту підписання сторонами до 31.12.2020 (щодо фінансових зобов’язань - до повного їх виконання) з можливість автоматичної пролонгації. Додатковою угодою № 1 від 01.12.2020 ТОВ “ДРІМНЕТ” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” домовилися про розірвання Договору № 02/02-20 з 31.12.2020.
Тобто, у попередньому договорі були більш реальні цифри щодо розміру плати за телекомунікаційні послуги, що в свою чергу наводить певні сумніви стосовно доцільності визначення вартості у розмірі 150 000, 00 грн.
ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” звертає увагу суду на те, що оскаржуваний договір є фіктивним та фактичне виконання зазначеного договору з боку ТОВ “ДРІМНЕТ” не відбулося з огляду на нижче наведене.
23.07.2020 між ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” (далі - Боржник) та ТОВ “ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ КОМБІКОРНОВИЙ ЗАВОД” укладено договір оренди нерухомого майна № 01-07Юр щодо нерухомого майна загальною площею 1 284, 30 м. кв., яке розташоване за адресою: вул. Щаслива, буд. 9-а, м. Запоріжжя. Отже, з 23.07.2020 ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” отримало у користування нерухоме майна загальною площею 1 284, 30 м. кв., яке розташоване за адресою: вул. Щаслива, буд. 9-а, м. Запоріжжя та сплачувало орендні платежі на рахунок ТОВ “ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ КОМБІКОРНОВИЙ ЗАВОД”.
Факт, перенесення місця здійснення своєї діяльності підтверджується розпорядженням директора ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” за № 1-07ор від 27.07.2020, згідно якого Директор розпорядився організувати переїзд офісу з адреси: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, за адресою: вул. Щаслива, буд. 9-а, м. Запоріжжя. У строк до 31.08.2020 здати орендовані приміщення за адресою: пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя. У строк до 10 вересня 2020 року забезпечити розміщення та облаштування роботи відділів в приміщеннях за адресою: вул. Щаслива, буд. 9-а, м. Запоріжжя.
Тобто, свою діяльність ТОВ “ВЕК“ПАЛІВЕНЕРГО” здійснювало у нежитловому приміщені, яке знаходилося за адресою вул. Щаслива, буд. 9-а, м. Запоріжжя.
ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” наголошує на тому, що ТОВ “ДРІМНЕТ” за безпосереднім місцем здійснення господарської діяльності ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” не надавало жодної телекомунікаційної послуги.
Так, зокрема ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” використовувало доступ до мережі Інтернет, який наданий ПРАТ “ДАТА ГРУП” на підставі укладеного договору з ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД”, який надавався за вул. Щаслива, буд. 9-а, м. Запоріжжя.
Тобто, фактично оскаржуваний договір № 17/02122021 від 02.12.2021 про надання телекомунікаційних послуг зв’язку з боку ТОВ “ДРІМНЕТ” не виконувався та не міг бути виконаний, оскільки для надання відповідних послуг необхідний дозвіл ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” для допуску до приміщення, який не видавався та працівники ТОВ “ДРІМНЕТ” не зверталися з цього приводу.
Отже, оскаржуваний договір був спрямований на штучне створення дебіторської заборгованості ТОВ “ДРІМНЕТ” за рахунок добросовісних кредиторів.
Враховуючи, що за оскаржуваним договором Боржник - ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” взяв на себе зобов’язання щодо оплати за неіснуючі “телекомунікаційні послуги”, які ТОВ “ДРІМНЕТ” не надавались, оскаржуваний правочин є фіктивним та вчинений на шкоду іншим кредитором, оскільки безпідставно збільшився розмір кредиторських вимог до Боржника, а отже наявні підстави для визнання зазначеного договору недійсним.
Заявник вважає, що з підстав, які передбачені ст. 42 КУзПБ, Договір відступлення права вимоги від 24.06.2022 укладений між ТОВ “ДРІМНЕТ” (Новий кредитор) та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” (Первісний кредитор) та ТОВ “Кушугумський медичний центр” (Боржник) (надалі за текстом - “Договір відступлення”) є фраудаторною угодою, враховуючи наступне.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі № 908/1961/22 установлено, що 24.06.2022 між ТОВ “ДРІМНЕТ” (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр” (Боржник) укладено Договір відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ “ДРІМНЕТ” набув право, замість ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”, вимагати від ТОВ “КМЦ” погашення заборгованості останнього за договором № 467 про постачання електричної енергії від 30.12.2021 в сумі 558 110, 17 грн.
У цьому ж рішенні висвітлені письмові пояснення представника ТОВ “ДРІМНЕТ”, який зазначив, що: “економічною підставою укладення вказаного договору відступлення права вимоги стала наявність у ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” перед ТОВ “ДРІМНЕТ” простроченої заборгованості за двома договорами про надання телекомунікаційних послуг в загальній сумі 1 065 000, 00 грн., а саме: за договором № 02/02-20 від 02.01.2020 - 120 000, 00 грн.; за договором № 17/02122021 від 02.12.2021 - 945 000, 00 грн. Таким чином, в результаті укладення договору відступлення права вимоги між ТОВ “ДРІМНЕТ” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” утворилися зустрічні однорідні (грошові) зобов’язання.
ТОВ “ДРІМНЕТ” здійснює діяльність на умовах спрощеної системи оподаткування (є платником єдиного податку третьої групи), тож, згідно з податковим законодавством, має отримувати за надані послуги оплату виключно в грошовій формі (що трактується податковим органом як заборона на припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог), - передбачалося, що зустрічні однорідні вимоги в сумі 558 110, 17 грн. між ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” та ТОВ “ДРІМНЕТ” будуть погашені шляхом перерахування грошових коштів в однаковій сумі одне одному протягом операційного дня.
Однак, після звільнення на початку липня 2022 року з посади директора ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” пана Логійко Ігоря Станіславовича та призначення на посаду нового директора, пана Шевчука Володимира Миколайовича, партнерські стосунки між ТОВ “ДРІМНЕТ” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” повністю припинилися.
Тому домовленості щодо зустрічного перерахування коштів з метою припинення взаємних зобов’язань, за відсутності довіри одне до одного, залишилися нереалізованими.
За таких обставин, ТОВ “ДРІМНЕТ” змушено було звернутися до Господарського суду Запорізької області із двома позовами до ТОВ “ВЕК “Палівенерго” щодо стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги, маючи на увазі виконати власні зобов’язання перед вказаною особою в сумі 558 110, 17 грн. після фактичного виконання судового рішення, за рахунок коштів, отриманих від Боржника. Один з двох заявлених позовів наразі повністю задоволений рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.07.2023 у справі № 908/1126/23, за другим відкрито провадження у справі № 908/1125/23.
Стосовно розрахунків між ТОВ “ДРІМНЕТ” та ТОВ “КМЦ” за договором відступлення права вимоги, Третя особа зазначає, що станом на цей час в рахунок погашення заборгованості за договором № 467 про постачання електричної енергії від 30.12.2021, згідно з договором відступлення права вимоги від 24.06.2022 Боржником на користь ТОВ “ДРІМНЕТ” сплачено: платіжною інструкцією № 922 від 30.01.2023 - 50 000, 00 грн.; платіжною інструкцією № 814 від 17.03.2023 - 50 000, 00 грн.; платіжною інструкцією № 24 від 21.04.2023 - 50 000, 00 грн.; платіжною інструкцією № 47 від 10.05.2023 - 50 000, 00 грн.; платіжною інструкцією № 83 від 12.06.2023 - 58 110, 17 грн.; платіжною інструкцією № 143 від 14.07.2023 - 50 000, 00 грн.
Всього, таким чином, погашено 308 110, 17 грн., залишок заборгованості складає 250 000, 00 грн. Між ТОВ “ДРІМНЕТ” та ТОВ “КМЦ” наразі проводяться активні перемовини щодо завершення розрахунків, однак для медичної установи, що знаходиться у безпосередній близькості до лінії фронту, це становить значну проблему, і ТОВ “ДРІМНЕТ” цього цілком свідомий - це на дату ухвалення рішення 21.09.2023”.
Слід звернути увагу, що на дату укладання договору відступлення права вимоги ТОВ “Кушугумський медичний центр” знаходився під контролем ТОВ “ДРІМНЕТ”, що володіла часткою у статутному капіталі зазначеного товариства у розмірі 51 %. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.03.2023 у справі № 908/1961/22 зазначено, що згідно з доданою до матеріалів справи була приєднана заява свідка Логійко Ігор Станіславович про те, що за період виконання ним повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” йому було невідомо про укладання договору про відступлення права вимоги від 24.06.2022.
Відповідно до розділу 1 Договору, за цим договором Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за зобов’язаннями за договором про постачання та розподіл електричної енергії споживачу № 467 від 30.12.2021, який укладений між Первісним кредитором та Боржником.
Відповідно до договору, сума грошового зобов’язання, право вимоги за яким є предметом даного Договору складає 558 110, 17 грн. За цим Договором Новий кредитор повністю одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов’язань за Основним договором з урахуванням умов, передбачених додатковою угодою до нього від 03.02.2022.
Згідно умов договору, укладенням даного договору між Первісним кредитором та Новим кредитором припиняються зобов’язання Первісного кредитора перед Новим кредитором щодо погашення заборгованості, що виникла з наведеного у п. 1.1. цього Основного договору. Укладеного в частині суми заборгованості, рівної сумі грошового зобов’язання, зазначеного в цим договорі.
З аналізу умов вищенаведеного договору є цілком очевидним, що ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” на безоплатній основі відчужено право вимоги заборгованості до ТОВ “Кушугумський медичний центр” на користь ТОВ “ДРІМНЕТ” під приводом зарахування зустрічної однорідної вимоги в сумі 558 110, 17 грн.
В той же час ТОВ “ДРІМНЕТ” заявило кредиторські вимоги до ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” у розмірі 1 609 450 грн. 17 коп., які були визнанні ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.09.2023 та зобов’язано розпорядника майна включити вимоги ТОВ “ДРІМНЕТ” до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
У справі № 908/1961/22 вищезгадане Товариство в якості оплатності договору відступлення права вимоги посилалось на зустрічне зарахування вимог, при тому, що умовами договору відповідні дії не передбачено та в силу норм податкового законодавства не передбачено з боку ТОВ “ДРІМНЕТ”.
Станом на вересень 2023 року ТОВ “ДРІМНЕТ” від ТОВ “Кушугумський медичний центр” отримано, як мінімум 308 110, 17 грн., без жодних дій на користь ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”.
ТОВ “ДРІМНЕТ” при посиланні на “зустрічне зарахування» та отримані грошових коштів від контрагента заявив вимоги до ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” на увесь розмір.
ТОВ “ДРІМНЕТ” приховав від комітету кредиторів, що ним здійснені правочин, за яким на безоплатній основі була відчужена дебіторська заборгованість ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”.
Зазначене суперечить попередній поведінці ТОВ “ДРІМНЕТ” і є недобросовісним.
З огляду на зазначене цілком очевидно, що ТОВ “ДРІМНЕТ” через недобросовісні дії набуло право вимоги у сумі 558 110, 17 грн., без здійснення відповідних дій чим було протиправно зменшено розмір дебіторської заборгованості та порушено права інших кредиторів, в результаті вчинення оскаржуваного правочину.
Згідно з частиною другою статті 42 КУзПБ, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.
Таким чином, оскільки відповідний договір відступлення права вимоги між ТОВ “ДРІМНЕТ” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” вчинений на шкоду кредиторам, оскільки ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог, відтак може бути визнаний судом недійсним.
Потребує уваги, що представник ТОВ “ДРІМНЕТ” у справі № 908/1961/22, про що зазначено у рішенні Господарського суду Запорізької області від 29.03.2023, наголосив, що “після звільнення на початку липня 2022 року з посади директора ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” пана Логійко Ігоря та призначення на шо посаду нового директора, пана Шевчука Володимира Миколайовича, партнерські стосунки між ТОВ “ДРІМНЕТ” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” повністю припинилися”.
Тобто, вбачаються нібито “партнерські відносини” з директором ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” Логійко Ігорем, який уклав оскаржувані правочини. У цьому аспекті потребує уваги повідомлення ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” на офіційній сторінці у соц. мережі Facebook про те, що “У проміжок часу з 23 жовтня 2020 року і по 04 липня 2022, колишній директор Логійко Ігор Станіславович разом з Калояном Арамом Ванікі розробили шахрайські схеми для власного збагачення за рахунок споживачів електричної енергії”.
З огляду на зазначене, усі вищенаведене у сукупності підтверджує, що оскаржувані правочини вчинення без їх реального виконання та мали на меті безпідставне збагачення третіх осіб. При цьому необхідно відзначити, що договір відступлення права вимоги укладено 24.06.2022, в той же самий день підписано акт звірки взаємних розрахунків за договором № 17/02122021 від 02.12.2021 про надання телекомунікаційних послуг зв’язку, що побічно вказує, що зазначені документи (у тому числі акти наданих послуг) були виготовлені в один день, а саме 24.06.2022 та підтверджує фіктивний характер та протиправну мету їх укладення.
ТОВ “ДРІМНЕТ” проти позову заперечив, з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов’язків.
Висмикнуті Позивачем оголошення з сайту державних закупівель щодо придбання послуги аналогічного виду не можуть розглядатися як належні докази “типових цін” на такі послуги та є відвертою маніпуляцією з боку Позивача.
Цілком зрозуміло і не потребує додаткового доказування, що і фінансові можливості, і технічні потреби (вимоги) суб’єктів господарювання стосовно телекомунікаційних послуг не є однаковими. Так, в обґрунтування “нетиповості” ціни Позивач посилається на умови, на яких послуги з доступу до мережі Інтернет бажають закупити: державний педагогічний університет у місті Мелітополь; відділ освіти молоді та спорту сільської ради; головне управління Національної поліції; два медичних центра - комунальні підприємства Запорізької міської ради; сільська рада; управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради; комунальна міська лікарня; комунальний пологовий будинок; центр соціальної підтримки дітей (комунальний заклад); комунальна стоматологічна поліклініка.
Абсолютно очевидно, що всі вказані установи без винятку як з точки зору фінансової спроможності, так і, власне, з точки зору потреб у високоякісному телекомунікаційному обладнанні навіть приблизно не є подібними до постачальника електроенергії приватного сектора економіки, який обслуговує одночасно кількість споживачів, що обліковується тисячами, а саме такий статус в період дії оспорюваного Договору мав Боржник.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 24.06.2022 “з додатками” слід зазначити таке.
Позивач в позовній заяві не завдає собі даремно праці навести конкретні правові підстави, з яких має бути визнаний недійсним даний договір. Замість цього Позивач, посилаючись на принцип jura novit curia (“суд знає закони”), пропонує суду визначити таку підставу самостійно.
Такий підхід суперечить принципу диспозитивності господарського судочинства (стаття 14 ГПК України), згідно з якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 927/1606/23 (постанова від 09.04.2024) позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Підстава позову, в свою чергу, включає фактичну та правову складову. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Таким чином, правова підстава позову в обов’язковому порядку має визначатися в позовній заяві, що абсолютно не суперечить згаданому Позивачем принципу jura novit curia, який допускає застосування судом до спірних відносин іншої норми матеріального права, аніж та, на яку посилався позивач. Загальне незадоволення Договором відступлення вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відступлення відбулося безоплатно (сторінка 17 другий абзац позовної заяви).
Оскільки вказане твердження є неправдивим та спростовується як змістом оспорюваного договору відступлення права вимоги (розділ 3), так і змістом цитованого Позивачем (сторінка 13, останні два абзаци 1 - 4 позовної заяви) рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2023 у справі № 908/1126/23, Відповідач, зі свого боку, залишає це без додаткових коментарів.
Що ж до звинувачень Відповідача у недобросовісності (сторінка 15, останні два абзаци - сторінка 16 абзаци 1 - 5 позовної заяви), звертаємо увагу, що Позивач в цій частині чи то навмисно намагається ввести суд в оману, чи то не надто розібрався у суті питання.
По - перше, Відповідач ніколи не посилався на плани щодо “зарахування зустрічних однорідних вимог” як спосіб здійснення розрахунку за відступлене право вимоги. Навпаки, як чітко вбачається з цитованих Позивачем пояснень, наданих Відповідачем суду у справі № 908/1126/23, зарахування зустрічних однорідних вимог заборонено здійснювати платникам єдиного податку, до яких належить Відповідач (вказану заборону встановлено пунктом 291.6 статті 291 Податкового кодексу України, з якою представник Позивача, очевидно, не знайомий). Тому виконання зустрічних зобов’язань Відповідача перед Боржником за договором відступлення права вимоги та Боржника перед Відповідачем за оспорюваним Договором мало відбутися шляхом виконання двох зустрічних банківських транзакцій (що не є тотожнім зарахуванню).
Однак, враховуючи відсутність взаємної довіри (і Відповідач заявляє про це цілком відверто), добровільно здійснити такі операції після зміни керівництва Боржника виявилося неможливим. Тому, Відповідач дійсно, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Боржника боргу за оспорюваним Договором, і жодної недобросовісності в цьому не вбачає. Після фактичного стягнення з Боржника заборгованості Відповідач мав намір виконати свої (зустрічні) зобов’язання перед Боржником. Водночас, після порушення провадження у справі про банкрутство Боржника і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів таке стягнення виявилося неможливим.
По - друге, Відповідач від комітету кредиторів нічого не приховував, а відчуження дебіторської заборгованості Боржника за договором відступлення права вимоги, як вже наводилося, відбулося не на безоплатній основі, а за номінальною вартістю. Більш того, саме той факт, що на момент вчинення відступлення у нового кредитора вже були наявні зустрічні грошові вимоги до Боржника в сумі, більшій, аніж розмір відступленого права, прямо спростовує як недобросовісність сторін, так і фраудаторний характер укладеного договору.
По - третє, у справі про банкрутство Відповідач пред’явив вимоги до Боржника “на увесь розмір” з тієї простої причини, що саме так і мав діяти в силу закону. Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство, якщо цього не розуміє Позивач, виключає можливість проведення будь-яких зарахувань в частині конкурсних вимог, тобто, навіть не зважаючи на податкові обмеження, зменшити власні вимоги на розмір зустрічних зобов’язань перед Боржником Відповідач був не вправі, адже це прямо суперечить частині 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства.
Наразі на тлі визнаних судом кредиторських вимог Відповідача до Боржника на балансі останнього обліковується дебіторська заборгованість Відповідача за оспорюваним договором відступлення права вимоги в сумі 558 110, 17 грн, яка буде заявлятися до стягнення або реалізовуватися з аукціону разом з іншими активами Боржника - залежно від того, яке рішення з цього приводу буде прийнято комітетом кредиторів.
Окремо слід зазначити, що посилання адвоката Позивача на допис в соц. мережі стосовно вчинення особами з конкретними прізвищами “шахрайських схем для власного збагачення за рахунок споживачів електричної енергії” є дією, яка суперечить статті 7 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09.06.2017. Так, вказана норма зобов’язує адвоката (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) в своїй професійній діяльності, захищаючи права та законні інтереси клієнта, дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат, зокрема, не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
У справі, що розглядається Відповідач є конкурсним кредитором Боржника, членом комітету кредиторів, та особою, яка займає активну позицію в процесі оспорювання (визнання недійсними) договорів, укладених Боржником протягом ризикового (підозрілого) періоду, а саме, протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.
Спрямованість позову з вочевидь надуманими підставами проти юридичної особи, яка більш, аніж інші кредитори, сприяє визнанню недійсними подібних угод та поверненню майна Боржника для його подальшого включення до ліквідаційної маси, - є цілком наочним доказом недобросовісності Позивача.
Вказаний факт свідчить, що Позивач звернувся до суду не за захистом своїх прав як кредитора у справі про банкрутство, адже цим правам насправді оспорювані Позивачем правочини істотно не загрожують. Справжньою метою позову є спроба позбавити Відповідача статусу кредитора (і члена комітету кредиторів) у справі, що, в свою чергу, дозволить зацікавленим особам (зокрема, власникам Позивача) в подальшому більш ефективно протидіяти поверненню Боржнику активів, що були в нього незаконно вилучені.
Інші відповідачі проти позову не заперечили, будь-яких пояснень не надали.
Суд зазначає, що ухвалою від 26.07.2023 у справі № 908/2289/23 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО”. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” від 31.07.2023 № 71105.
Ухвалою від 28.09.2023 у справі № 908/2289/23 визнано вимоги позивача у справі - ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” до ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” у розмірі 4 959 680 грн. 23 коп. (3 960 905 грн. 71 коп. основного боргу, 998 774 грн. 52 коп. штрафних санкцій). Вимоги Товариства включено до реєстру вимог кредиторів.
Постановою від 12.01.2024 визнано ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Повноваження ліквідатора у справі станом на 24.09.2025 виконує Забродін О.М.
За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків. Інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б (910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання “зловживання правом” необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб’єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов’язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов’язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов’язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов’язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов’язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення. Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.
Судом установлено, що Договір № 17/02122021 від 02.12.2021 про надання телекомунікаційних послуг зв’язку з додатками, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДРІМНЕТ” (Оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (Абонент).
Пунктом 1.1 спірного Договору, на умовах та в порядку, передбачених цим договором, Оператор зобов’язується надати телекомунікаційні послуги зв’язку, зокрема: забезпечує підключення обладнання до мережі, запропонованої Оператором, що відповідає вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні; забезпечує отримання Абонентом доступу до мережі Інтернет, через захищений вузол Інтернет доступу; Забезпечує обслуговування локальних мереж, вид і вартість яких обумовлюються в додатках до даного Договору, Абонент зобов’язується споживати Телекомунікаційні послуги добросовісно та сплатити Телекомунікаційні послуги в повному об’ємі на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних обома Сторонами.
Пунктом 1.2 Договору установлено, що поштова адреса Абонента (адреса за якою надсилаються листи, рахунки тощо): 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний 180, офіс 410.
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 04.01.2022 до договору) вартість наданих за цим договором послуг складає 165 000 грн. на календарний місяць. При необхідності, Оператор реалізує Абоненту устаткування для доступу до телекомунікаційної мережі, вартість якої варіюється в залежності від комплектації, обумовленої особливостями місця розташування абонентської точки, і умов підключення, а також його ініціалізацією, що зазначається в Додатках.
Починаючи з 01.01.2022 Абонент зобов’язаний здійснювати оплату послуг Оператора за попередній місяць не пізніше 25-го числа поточного місяця. При здійсненні платежу Абонент повинен у розділі “призначення платежу” в платіжному документі посилатися на номер свого Договору. Абонент самостійно несе відповідальність за вірність внесених ним платежів (п. 2.2 Договору).
Пунктом 2.5 Договору установлено, що щомісяця Оператор складає акт здачі - приймання за результатами виконаних робіт та послуг, які були надані Абоненту, та висилає їх Абоненту рекомендованим листом. Абонент повинен підписати акт виконаних робіт (послуг) та повернути Оператору до 20 числа поточного місяця. Якщо Абонент протягом 10-ти календарних днів з дати отримання, не підписав акт виконаних робіт (послуг) та не подав при цьому письмово вмотивовану відмову від його підписання, в такому випадку роботи (послуги) вважаються прийнятими у відповідності з актом здачі-приймання робіт (послуг), підписаним Оператором в односторонньому порядку.
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а щодо фінансових зобов’язань діє до виконання їх сторонами у повному обсязі (п. 6.1 Договору).
Пунктом 6.5 Договору установлено, що згідно частини 3 статті 631 ЦК України умови цього договору поширюються на відносини, які виникли між сторонами до укладення цього договору, а саме: з 01.10.2021.
Додатковою угодою № 2 від 01.03.2022 до Договору, сторони розірвали Договір № 17/02122021 від 02.12.2021 з 31 березня 2022 року. У період з 01.10.2021 по 31.03.2022 ТОВ “ДРІМНЕТ” надало ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” телекомунікаційні послуги на загальну суму 945 000, 00 грн., про що свідчать підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств акти наданих послуг: № 253 від 31.12.2021 на суму 450 000, 00 грн., № 51 від 31.01.2022 на суму 165 000, 00 грн., № 52 від 28.02.2022 на суму 165 000, 00 грн., № 57 від 31.03.2022 на суму 165 000, 00 грн. Зазначені обставини установлені ухвалою від 12.09.2023 по справі № 908/2289/23.
За приписами статті 901 - 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу положень статті 626 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Укладаючи Договір його сторони керувались своїм правом на укладення такого правочину. У певний період сторони Договору належним чином виконували взяті на себе зобов’язання за ним, однак з серпня 2022 року Боржник всупереч умовам Договору почав допускати прострочення виконання грошових зобов’язання за вказаним Договором.
Під час дії оспорюваного спірного Договору його сторони вчиняли дії, спрямовані на його виконання, а саме: між сторонами Договору складено та підписано відповідні Акти.
Відповідно до положень статті 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Юридична особа жодним чином не позбавлена можливості здійснювати свою діяльність за декількома адресам. В той же час, місце реєстрації Боржника за адресою: 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 180, не виключає можливість здійснення ним своєї безпосередньої господарської діяльності за іншою адресою, зокрема за адресою: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 9а.
Враховуючи виконання сторонами умов оспорюваного Договору, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного договору фрадауторним та фіктивним.
Судом не приймаються доводи позивача стосовно визнання спірного договору недійсним, з урахуванням недоведеності обставин: неринкових цін за надані послуги за договором № 17/02122021 від 02.12.2021 про надання телекомунікаційних послуг зв’язку; ненадання ТОВ “ДРІМНЕТ” за безпосереднім місцем здійснення господарської діяльності ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” телекомунікаційних послуг; спрямованості спірного договору на штучне створення дебіторської заборгованості ТОВ “ДРІМНЕТ” за рахунок добросовісних кредиторів.
Таким чином, матеріали справи свідчать, про те, що:
- під час дії оспорюваного договору сторонами цей договір виконувався, а саме: 02.02.2021 між сторонами Договору складено та підписано Акт приймання-передавання нерухомого майна, яким сторони визнали та підтвердили, що Орендодавець 02.02.2021 передав, а Орендар прийняв визначене договором майно;
- кожного місяця сторони Договору підписували акти надання послуг;
- боржник до серпня 2022 року належним чином виконував грошові зобов’язання за Договором, сплачуючи на користь кредитора відповідні суми орендної плати та здійснюючи відшкодування витрат, що понесені орендодавцем в результаті забезпечення постачання об’єкта оренди усіма необхідними комунальними послугами.
Тобто, за таких обставин не можна стверджувати, що договір не був направлений на настання реальних наслідків.
Cуд відхиляє посилання скаржників на обставини реєстрації боржника не за адресою орендованого майна, оскільки реєстрація юридичної особи не свідчить про здійснення нею господарської діяльності саме за місцем реєстрації, а визначає саме юридичну адресу боржника.
При цьому, законодавством не заборонено здійснення господарської діяльності юридичною особою не за юридичною адресою.
Судом установлено, що оспорювані договори укладені боржником 02.12.2021 та 24.06.2022 відповідно, тобто, менше, чім за 2 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство (26.07.2023). В той час, як дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права його кредиторів, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Ухвалою від 26.07.2023 у справі № 908/2289/23 зокрема, визнано грошові вимоги ПАТ “Запоріжжяобленерго” до боржника у розмірі 8 500 382 грн. 74 коп. основного боргу, 20 645 грн. 85 коп. пені.
При винесенні ухвали від 26.07.2023 суд установив, що:
- між ПАТ “Запоріжжяобленерго” (надалі - кредитор, оператор системи розподілу) та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” (надалі - боржник, постачальник) укладено Договір № 12 від 03.12.2018 електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір, з подальшими змінами та доповненнями). Постачальником за період з листопада 2021 року по травень 2022 року отримано послуги з розподілу електричної енергії обсяги яких визначено в актах прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) за Договором за вказаний період, які підписані обома сторонами;
- Боржник неналежним чином виконував свої зобов’язання щодо оплати за послуги з розподілу електричної енергії за Договором за листопад 2021 року - травень 2022 року. Станом на 11.07.2023 сума заборгованості боржника перед кредитором становить 8 521 028, 57 грн., з яких: 8 500 382, 74 грн. - основний борг, 20 645, 83 грн. - пеня.
Тобто, станом на дату укладання оспорюваного договору (02.02.2021) у боржника були наявні невиконані (прострочені) грошові зобов’язання перед кредитором у значному розмірі.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18, Верховного Суду від 02.02.2022 по справі № 917/373/20 (917/1878/20)).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб’єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, які застосовуються тоді, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
Строк, встановлений у статті 42 КУзПБ (три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), становить так званий “підозрілий період”, у межах якого є найбільш вірогідним вчинення боржником правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника (пункт 25 постанови Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 906/43/22 (906/366/22)).
Також, суд зазначає, що 30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр” (Споживач) укладено Договір № 467 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого, Постачальник за цим договором продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 5.7 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим п’яти робочих днів з дати рахунку або протягом п’яти робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
У п. 3 Комерційної пропозиції визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, який проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
Попередня оплата здійснюється за 2 банківських дня до 25 числа місяця що передує розрахунковому, у розмірі 100 % вартості від заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період по Црдн. прогн.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється у строк до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, по фактичній Црдн, яка склалася у розрахунковому місяці.
Якщо протягом місяця середня гранична оптова ринкова ціна ринку доби наперед підвищиться, внаслідок чого розрахована вартість електричної енергії виявиться більшою, ніж сплачена вартість заявленого обсягу електричної енергії, споживач зобов’язаний здійснити доплату вартості замовленої електричної енергії відповідно до розміру підвищення не пізніше ніж до 20 числа розрахункового періоду.
У разі, якщо здійснені платежі за електричну енергію, спожиту в розрахунковому періоді, перевищують вартість фактично спожитої електричної енергії, сума переплати зараховується на погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення, або, при відсутності заборгованості за попередні періоди, як попередня оплата вартості очікуваного обсягу споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду.
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що цей Договір укладається на строк, зазначений у Комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, початком постачання є 01.01.2022.
Згідно п. 11 Комерційної пропозиції, Договір діє з 01.01.2022 до 31.12.2022. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії даного договору жодною зі сторін не буде заявлено про відмову від договору або перегляд його умов, договір вважається подовженим на наступний рік.
На виконання договору № 467 від 30.12.2021 між Постачальником та Споживачем підписані акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії: № 467/430 від 31.01.2022 на суму 549 188, 30 грн. з ПДВ (за січень 2022 року); № 467/1311 від 28.02.2022 на суму 212 179, 82 грн. з ПДВ (за лютий 2022 року); № 467/1695 від 31.03.2022 на суму 196 742, 05 грн. з ПДВ (за березень 2022 року).
У зв’язку з несплатою цих актів-рахунків Товариство з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр” з претензією вих. № 613/1 від 25.04.2022 про сплату заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 958 110, 17 грн. у строк до 05.05.2022. Претензію надіслано ТОВ “Кушугумський медичний центр” 28.04.2022, що підтверджується описом вкладення від 28.04.2022. 03.05.2022 ТОВ “Кушугумський медичний центр” отримано претензію, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.05.2022 № 0505072233284.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр” частково оплатило вартість спожитої електричної енергії на суму 400 000, 00 грн. платіжним дорученням № 545 від 03.05.2022 з призначенням платежу за січень 2022 року.
03.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр” укладено Додаткову угоду до Договору № 467 від 30.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу, в якій підтверджено, що станом на 02.05.2022 заборгованість Споживача перед Постачальникам за спожиту електричну енергію за Договором складає 958 110, 17 грн.
Сторони погодили, що невиконання Споживачем умов Договору в частині своєчасного розрахунку виникло з об’єктивних причин, а саме: через збройну агресію росії, оголошення воєнного стану, ведення бойових дій на території Запорізької області, зростання заборгованості населення за надані споживачем послуги.
Сторони на основі взаємних поступок узгодили розстрочення заборгованості, зазначеної в п. 1 цієї Угоди, згідно наступного графіку: сплата грошових коштів у сумі 400 000, 00 грн. у строк до 05.05.2022; сплата грошових коштів у розмірі 300 000, 00 грн. у строк до 31.12.2022; сплата залишку боргу в сумі 258 110, 17 грн. у строк до 31.03.2023.
Постачальник відмовляється від нарахування та стягнення зі Споживача штрафних санкцій та будь-яких інших компенсацій, передбачених договором та/або чинним законодавством (в т.ч. процентів за користування грошовими коштами, інфляційної складової заборгованості тощо), за період прострочення розрахунків за договором, що передує укладання цієї угоди.
Угода набирає чинності з моменту та за умови погашення Споживачем частини заборгованості у розмірі 400 000, 00 грн. у строк до 05.05.2022.
ТОВ “Кушугумський медичний центр” оплатив вартість спожитої електричної енергії на суму 400 000, 00 грн. платіжним дорученням № 545 від 03.05.2022.
Отже, додаткова угода від 03.05.2022 до Договору № 467 від 30.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу набула чинності.
Станом на 14.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр” підписали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 14.06.2022 за Договором № 467 від 30.12.2021, в якому підтвердили наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” у розмірі 558 110, 17 грн.
24.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” як Первісним кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю “ДРІМНЕТ” як Новим кредитором та Відповідачем як Боржником, укладено Договір щодо відступлення права вимоги за договором про постачання та розподіл електричної енергії споживачу № 467 від 30.12.2021.
У розділі 1 даного Договору закріплено, що сума грошового зобов’язання, право вимоги за яким є предметом цього договору, складає 558 110, 17 грн.
Існування зобов’язання, право вимоги за яким є предметом цього договору, підтверджене основним договором (включаючи додатки та додаткові угоди до нього), а також актами-рахунками купівлі-продажу електричної енергії, підписаними боржником та первісним кредитором. Новий кредитор підписанням цього договору підтвердив, що засвідчені копії вказаних документів передані йому первісним кредитором.
За цим договором, Новий кредитор повністю одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов’язань за основним договором з урахуванням умов, передбачених додатковою угодою до нього від 03.05.2022.
Після відступлення прав вимоги Первісним кредитором Новому кредитору, Первісний кредитор позбавляється права пред’являти до Боржника претензії та грошові вимоги, які виникли за основним Договором.
Боржник, підписанням цього Договору підтвердив наявність та дійсність права вимоги у зазначеному вище обсязі, а також той факт, що він належним чином повідомлений про перехід права вимоги до нового кредитора.
У розділі 3 цього Договору зазначено, що сума відступлених прав вимоги становить 558 110, 17 грн. без ПДВ. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.
Визначаючи правову природу Договору про відступлення права вимоги, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із частиною першою ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов’язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов’язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Право вимоги у зобов’язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни ( пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 906/1174/18).
Зарахування зустрічних однорідних вимог заборонено здійснювати платникам єдиного податку, до яких належить Відповідач (вказану заборону встановлено пунктом 291.6 статті 291 Податкового кодексу України).
Тому виконання зустрічних зобов’язань Відповідача 2 перед Боржником за договором відступлення права вимоги та Боржника перед Відповідачем за оспорюваним Договором мало відбутися шляхом виконання двох зустрічних банківських транзакцій (що не є тотожнім зарахуванню).
Відповідачем не надано жодного доказу здійснення оплати за Договором відступлення права вимоги на користь Боржника, оскільки, оплату дотепер не здійснено, у Відповідача існує дебіторська заборгованість перед Боржником за Договором відступлення права вимоги.
Укладення договору відступлення права вимоги та акту звірки розрахунків за Договором про надання телекомунікаційних послуг в один день свідчать не про “фіктивний характер та протиправну мету їх укладення”, як стверджує Позивач, а лише про те, що, укладаючи договір відступлення права вимоги, сторони абсолютно однаково розуміли економічну мету цього правочину, а саме, погашення шляхом передачі майнового активу (право вимоги) боргу за надану послугу, для чого цей борг додатково підтвердили підписанням акту звіряння; в подальшому ці зустрічні зобов’язання Боржника і Відповідача з певних суб’єктивних і об’єктивних причин (зокрема, порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог конкурсних кредиторів) не було припинено ані зарахуванням, ані зустрічним виконанням, тож, натепер вони продовжують існувати саме як зустрічні, і жодної фіктивності в цьому немає.
Відчуження дебіторської заборгованості Боржника за Договором відступлення права вимоги, відбулося не на безоплатній основі, а за номінальною вартістю.
У справі про банкрутство Відповідач 2 пред’явив вимоги до Боржника “на увесь розмір” заборгованості. Будь-яких зарахувань в частині конкурсних вимог, не зважаючи на податкові обмеження, зменшити власні вимоги на розмір зустрічних зобов’язань перед Боржником Відповідач 2 був не вправі, адже це прямо суперечить частині 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд зауважує, що відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов’язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором.
Отже, положення ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Зокрема, при оцінці правових наслідків відступлення недійсного права вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 провадження № 12-45гс22).
Учасники справи не надали доказів припинення дії Договору про відступлення права вимоги від 24.06.2022 або визнання її недійсною, тому умови даної угоди підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
Крім того, слід зазначити, що особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб’єктний склад зобов’язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов’язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути різні об’єкти - які належать покупцеві і ті, які йому не належать (майбутні об’єкти або товар, якого ще в продавця немає). Це слідує з консенсуальної природи договору купівлі-продажу, головним змістом якого є виконання продавцем свого обов’язку передати предмет договору покупцеві, а для покупця - вимагати його передання. Тобто, для договору купівлі-продажу не важливо те, чи має продавець предмет договору, чи існує він і чи він належить продавцеві. Важливо те, що продавець зобов’язується виконати свій обов’язок відносно предмета договору.
Якщо продавець не виконує свій обов’язок, він має відповідати перед покупцем. Тобто, для продавця негативні наслідки настають саме у вигляді його відповідальності перед покупцем за невиконання договору. Сам же договір існує як домовленість між сторонами з приводу виконання продавцем обов’язку передати покупцеві предмет договору - відступити право вимоги.
Вади предмету договору, у тому числі його відсутність у продавця, не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов’язань. Наприклад, не впливає на дійсність договору невиконання продавцем свого обов’язку передання товару покупцеві, оскільки цей товар не було продавцю поставлено своєчасно; відсутність у виконавця робіт належного досвіду для виконання роботи, про яку домовились сторони, тощо.
У свою чергу, з норми ст. 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).
Натомість, такі наслідки встановлюються ст. 519 ЦК України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов’язку продавця перед покупцем).
У розумінні положень ст. 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.
Велика Палата Верховного Суду у п. 87 постанови від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 зауважила, що норми про правочини та сторони зобов’язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512 - 514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов’язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 “Поняття зобов’язання. Сторони зобов’язання” ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб’єктного складу зобов’язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб’єктного складу зобов’язання (а не договірних відносин між сторонами зобов’язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов’язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в ст. 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV “Правочини. Представництво” ЦК України. Законодавець не пов’язує питання дійсності/недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.
Натомість, за прямою вказівкою статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.
Права кредитора у зобов’язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо Договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий Договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв’язку з припиненням зобов’язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов’язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг.
Отже, сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу. Наприклад, якщо вимога відступлена за договором купівлі-продажу, то передання вимоги, яка вже не існує внаслідок виконання зобов’язання боржником, може свідчити про порушення продавцем обов’язку передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України). У таких випадках покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, або вимагати розірвання договору (стаття 651 ЦК України). Крім того, оскільки невиконання покупцем обов’язку з передання товару є істотним порушенням договору, покупець вправі вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору (частина п’ята статті 653 ЦК України). Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України(постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 провадження № 12-45гс22).
Велика Палата Верховного Суду у п. 97 постанови від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 звернула увагу, що договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо.
Укладений між Позивачем та ПрАТ “ДАТАГРУП” Договір про надання телекомунікаційних послуг не є належним доказом у справі, оскільки не доводить факту користування Боржником телекомунікаційними послугами вказаного провайдера, не спростовує того факту, що надані Позивачем послуги Боржник отримав, оскільки будь-яка особа може одночасно користуватися послугами різних провайдерів, при цьому, наявність Договору з одним не означає фіктивності договору з іншим. Позивач, зі свого боку, передбачені Договором послуги надав, а Боржник їх отримав, що підтверджується не лише належним чином оформленими первинними документами, а й, між іншим, рішенням Господарського суду Запорізької області від 11 липня 2023 року у справі № 908/1126/23, яке набрало законної сили.
Крім того, наявність договору з іншим провайдером щодо доступу до мережі Інтернет в будівлі, орендованій Боржником, не має неможливості надання послуг іншим провайдером у цій же будівлі, оскільки споживачем послуги ПрАТ “ДАТАГРУП” є Позивач, а не Боржник.
За статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно приписів частини 2 статті 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (стаття 80 ГПК України).
Щодо фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції “фраудаторності” при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (див. висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.
Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) висловила наступні висновки:
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов’язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов’язку.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов’язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається “про людське око”, таким критеріям відповідати не може.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов’язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2020 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 року у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 року у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 року у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).
Судова палата з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що спірні правочини не є ознакою фраудаторності цього правочину.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати згідно ст. 129 ГПК України відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232, 233, 238, 240, 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Копію рішення надіслати сторонам (до електронного кабінету засобами поштового зв’язку).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” по справі № 908/2289/23 (908/1701/25).
_03_03.png)
