Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Фермерського господарства “Черниське” по справі № 908/1785/24 (908/2892/25). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 14/38/24-21/23/25
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.12.2025 Справа № 908/1785/24 (908/2892/25)
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1785/24 (908/2892/25)
За позовною заявою - Нейрановського Артема Олексійовича (вул. Ревуцького, б. 7, кв. 67, м. Київ, 02175, РНОКПП 2997205516, ел. пошта: artem.neiranovskyi@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача - Фермерського господарства “Черниське” (вул. Поштова, 27/29, приміщення ХVІІІа, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 34258209, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про розірвання договору оренди землі
в межах провадження у справі № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства “Черниське” (вул. Поштова, 27/29, приміщення ХVІІІа, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 34258209, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Розпорядник майна - Кучак Юрій Федорович (а/с 9, м. Київ, 03035, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
За участю представників сторін:
не з’явились
СУТЬ СПОРУ:
У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства “Черниське”. У справі триває процедура розпорядження майном, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович.
16.09.2025 до підсистеми “Електронний суд” від позивача надійшла позовна заява Нейрановського Артема Олексійовича від 16.09.2025 (вх. № 3176/08-07/25 від 17.09.2025) до відповідача - Фермерського господарства “Черниське” про розірвання договору оренди землі.
Рішенням від 19.11.2025 у справі № 908/1785/24 (908/2892/25) позов задоволено.
20.11.2025 до системи “Електронний суд” від позивача надійшла заява від 20.11.2025 (вх. № 23539/08-08/25 від 21.11.2025) в якій він просить:
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.11.2025 заява передана на розгляд судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 24.11.2025 заяву позивача від 20.11.2025 (вх. № 23539/08-08/25 від 21.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1785/24 (908/2892/25) прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 02.12.2025, 09 - 45.
01.12.2025 до системи “Електронний суд” від арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. надійшли заперечення на заяву від 01.12.2025 (вх. № 24243/08-08/25 від 02.12.2025) щодо задоволення заяви позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
У засіданні додаткові докази приєднано до матеріалів справи.
Судове засідання 02.12.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
У судове засідання представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, до відеоконференції не приєдналися.
Відповідачем не надано суду заперечень на заяву позивача від 20.11.2025 (вх. № 23539/08-08/25 від 21.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1785/24 (908/2892/25).
Розглянувши матеріали справи, заяву позивача від 20.11.2025 (вх. № 23539/08-08/25 від 21.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1785/24 (908/2892/25) щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд
УСТАНОВИВ:
Рішенням від 19.11.2025 у справі № 908/1785/24 (908/2892/25) позов задоволено.
20.11.2025 до системи “Електронний суд” від позивача надійшла заява від 20.11.2025 (вх. № 23539/08-08/25 від 21.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1785/24 (908/2892/25) щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому ж складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп., які складались з: консультування Клієнта по захисту прав та представництва інтересів у правовідносинах з ФГ “Черниське” щодо розірвання договору оренди землі № 480 від 25.06.2020 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га, що розташована на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (постійно); збір відомостей про ФГ “Черкаське”, договір оренди землі № 480 від 25.06.2020, земельну ділянку з кадастровим номером 7425589500:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га та інші факти, які були використані як докази, в установленому законом порядку в суді (14.01.2025); складання письмової вимоги щодо усунення допущених порушень в договірних правовідносинах на адресу ФГ “Черниське” щодо розірвання договору оренди землі № 480 від 25.06.2020 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га, що розташована на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (16.01.2025); складання письмової вимоги щодо усунення допущених порушень в договірних правовідносинах на адресу ФГ “Черниське” щодо розірвання договору оренди землі № 480 від 25.06.2020 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 74255895.00:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га, що розташована на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (03.02.2025); складання позовної заяви Нейрановського Артема Олексійовича від 16.09.2025 до відповідача - Фермерського господарства “Черниське” (ЄДРПОУ 34258209) про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:6043, загальною площею (га): 2,2053 га, що розташована на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (20.03.2025).
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 3 ст. 27 України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Основоположним принципом договірного права є принцип свободи договору, закріплений у ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з’їздом адвокатів України від 09.06.2017, адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” самостійно адвокатом.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Згідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, сторона та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з практикою суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У справі “East/West Alliance Limsted” проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов’язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов’язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч. 3 ст. 4 Закону).
Заява позивача від 20.11.2025 (вх. № 23539/08-08/25 від 21.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1785/24 (908/2892/25) щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано з дотримання встановлених загальних вимог.
Позивач просить стягнути з Фермерського господарства “Черниське” на користь Нейрановського Артема Олексійовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:
- Договір № 1001 від 10.01.2025 про надання правової допомоги, укладений між адвокатом та позивачем;
- Додаткова угода від 10.01.2025 до Договору № 1001 від 10.01.2025 про надання правової допомоги;
- Акт-рахунок прийому-передачі правової допомоги від 20.11.2025, укладений між адвокатом та позивачем по справі № 908/1785/24 (908/2892/25).
Згідно п. п. 2.1, 2.2 ч. 2 Акту-рахунку прийому-передачі правової допомоги від 20.11.2025 розмір адвокатського гонорару по справі здійснюється: у фіксованій формі оплати роботи Адвоката та становить - 5 000, 00 грн., гонорар успіху адвоката при прийнятті судом першої інстанції рішення, яким позовні вимоги Клієнта будуть повністю або частково задоволені - 5 000, 00 грн.
За змістом частин 1 - 4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно європейських стандартів, зокрема, пункту 14 Рекомендацій № R(81)7 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) “Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя” (on measures facilitating access to justice), за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв’язку з розглядом.
Також, у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зазначене, суд не зобов’язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в повному розмірі, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, та неспіврозмірним зважаючи на складність справи, ціну позову та витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За приписами частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто надання первинних (бухгалтерських) документів (платіжного доручення, прибуткового касового ордеру тощо) на підтвердження сплати таких витрат на час вирішення судом питання про їх розподіл не є обов’язковим.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п’ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі “East/West” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов’язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням того, що рішення прийнято на користь позивача і спір виник внаслідок невірних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на відповідача.
При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Щодо стягнення з відповідача гонорару успіху, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18 виснувала про можливість існування “гонорару успіху” як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як “гонорар успіху”, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов’язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. ЄСПЛ зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов’язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов’язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов’язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672, 9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов’язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000, 00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху”, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що “гонорар успіху” не був необхідним у зв’язку з розглядом цієї справи в суді, зважаючи на наявність витрат на правничу допомогу, які суд стягує пропорційно задоволеним позовним вимогам. За вказаних обставин судом не встановлено підстав для покладення на відповідача відшкодування “гонорару успіху”, який сплачує позивач на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).
Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.
Справа № 908/1785/24 (908/2289/25) є малозначною справою. Розглядалась судом без виклику (повідомлення) сторін.
Суд також відзначає, що судова практика з питань, які постали при вирішенні спору, є сталою, а тому її знаходження та використання не потребувало значного часу.
Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об’єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п’ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
З огляду на специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 908/1785/24 (908/2892/25) є завищеним, а тому не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 10 000, 00 грн. у суді першої інстанції у даній справі.
Оцінивши зміст наданих позовних вимог, які фактично полягають у консультуванні позивача, збору відомостей про відповідача, складання письмових вимог щодо усунення допущених порушень в договірних правовідносинах на адресу ФГ “Черниське”, складання позовної заяви Нейрановського Артема Олексійовича від 16.09.2025 до відповідача - Фермерського господарства “Черниське” про розірвання договору оренди земельної ділянки, суд вважає, що обґрунтованою є вартість послуг у розмірі 5 000, 00 грн.
Надавши оцінку усім наданим доказам, з урахуванням категорії цієї справи, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд вважає за необхідне заяву Нейрановського Артема Олексійовича від 20.11.2025 (вх. № 23539/08-08/25 від 21.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1785/24 (908/2892/25) задовольнити частково та стягнути з Фермерського господарства “Черниське” на користь Нейрановського Артема Олексійовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп., понесених у зв’язку з розглядом справи № 908/1785/24 (908/2892/25). Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили. В іншій частині заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 197, 221, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву Нейрановського Артема Олексійовича від 20.11.2025 (вх. № 23539/08-08/25 від 21.11.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1785/24 (908/2892/25) задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства “Черниське” (вул. Поштова, 27/29, приміщення ХVІІІа, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 34258209) на користь Нейрановського Артема Олексійовича (вул. Ревуцького, б. 7, кв. 67, м. Київ, 02175, РНОКПП 2997205516) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп., понесених у зв’язку з розглядом справи № 908/1785/24 (908/2892/25).
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В іншій частині заяви відмовити.
Копію додаткового рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронного кабінету), керівнику відповідача Апанасенку С.Ф. (електронною поштою: chernish-agro@ukr.net).
Розмістити повний текст додаткового рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10.12.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Фермерського господарства “Черниське” по справі № 908/1785/24 (908/2892/25).
_03_03.png)
