Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги учасників справи № 908/2840/25
номер провадження справи 21/16/25
УХВАЛА
22.12.2025 Справа № 908/2840/25
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2840/25
Заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП” (вул. Михайла Грушевського буд. 10, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 41240530, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - адвокат Калачик Володимир Вікторович, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Кредитори:
Боржник - Фізична особа Дрьомов Роман Вадимович (вул. Чумаченка, буд. 25а, кв. 48, м. Запоріжжя, 69104, РНОКПП 3319911997, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Банки, здійснюючі розрахунково-касове обслуговування боржника:
Керуючий реструктуризацією - Забродін Олексій Михайлович (а/с 76, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про неплатоспроможність
За участю представників сторін:
Заявник ТОВ “НоваПей Кредит” - Вершинін Костянтин Валерійович (в режимі відеоконференції);
Представник боржника - Бистров Д.А., адвокат, ордер АР № 1263479 від 09.09.2025 (в залі суду);
Керуючий реструктуризацією - Забродін Олексій Михайлович (в залі суду)
Представник ТОВ “Фінансова компанія "“ЕЛ.ЕН.ГРУП” - Калачик Володимир Вікторович, ордер АА № 1247554 від 18.11.2025 (в режимі відеоконференції);
Представник кредитора АТ “ПУМБ” - Терещук Юрій Олександрович, довіреність від 05.06.2025 (в режимі відеоконференції)
УСТАНОВИВ:
11.12.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП” надійшла заява від 11.12.2025 (вх. № 25003/08-08/25 від 11.12.2025) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 28 574, 82 грн. та 4 844, 80 грн. судового збору.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2025 вищезазначена заява передана на розгляд судді Черкаського В.І.
Ухвалою від 15.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП” (вх. № 25003/08-08/25 від 11.12.2025) прийнято до розгляду у попередньому судовому засіданні, відкладеному на 22.12.2025, 12 - 00.
До системи “Електронний суд” надійшли:
- від керуючого реструктуризації - повідомлення (вх. № 25719/08-08/25 від 22.12.2025) про результати розгляду грошових вимог; звіт (вх. № 25693/08-08/25 від 22.12.2025) про результати перевірки декларацій боржника.
Вищезазначені докази приєднані до матеріалів справи.
Судове засідання 22.12.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
Розглянувши у засіданні матеріали справи, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП” (вх. № 25003/08-08/25 від 11.12.2025), заслухавши представників учасників у справі, суд зазначає наступне.
25.09.2025 здійснено публікацію на офіційному сайті ВГСУ, номер публікації 77261.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Відповідно до ч. 9 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб - порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заявник обґрунтовують заяву наступним.
Заборгованість Боржника перед ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП” виникла з наступних підстав:
- на підставі Договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 3634355 від 23.04.2025 р., Право вимоги за яким перейшло до заявника - кредитора на підставі на підставі Договору факторингу № 14082025 від 14.08.2025 Боржником 23.04.2025 було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 3634355 (надалі - Договір) з ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “КІФ” (далі - первісний кредитор), відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 3 750, 00 гривень терміном на 90 днів.
В подальшому на підставі Договору факторингу № 14082025 від 14.08.2025, право вимоги до Боржника перейшло від первісного кредитора до ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП”.
Відповідно до п. 3.1. Договору, “За цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов’язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов’язки, передбачені Договором.”
Пункт 3.2. Договору передбачає: “Сума Кредиту складає - 3 750 гривень. Тип Кредиту - Кредит.”
Відповідно до п. п. 3.6. Договору “Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0,98 % за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України “Про споживче кредитування”: (3 307, 5 (загальні витрати) грн. / 3 750 (сума кредиту)) грн.) / 90 (строк кредитування) дн. * 100 % = 0, 98 % в день”.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 3634355 від 23.04.2025 становить 8 846, 70 гривень.
- на підставі Договору кредитної лінії № 00-10285255 від 30.03.2025, Право вимоги за яким перейшло до Кредитора від ТОВ “МАКС КРЕДИТ” на підставі договору факторингу № 27112025- МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП від 27.11.2025.
Боржником 30.03.2025 було укладено Договір кредитної лінії № 00-10285255 (надалі - Договір-1) з ТОВ “МАКС КРЕДИТ” (далі - первісний кредитор), відповідно до якого первісний кредитор надав Боржнику кредит у розмірі 4 600, 00 гривень терміном на 360 днів під відсотки відповідно Договору-3.
В подальшому на підставі Договору факторингу № 27112025-МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП від 27.11.2025, право вимоги до Боржника було передано первісним кредитором ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП”.
Відповідно до п. 1.1. Договору-1 “Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов’язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов’язки, передбачені Договором”.
Пункт 1.2. Договору-1 передбачає: “Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 4 600, 00 (чотири тисячі шістсот нуль копійок) гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія (безвідклична)”. Відповідно до п. 1.5.1. Договору-1 передбачає розмір відсотків за користування кредитом: “1.5.1. Стандартна процентна ставка складає 0, 94 % (нуль цілих 94 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки)”.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором кредитної лінії № 00- 10285255 від 30.03.2025 становить 8 883, 32 грн.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Заявником було заявлено до стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, 18.11.2025 між Заявником (Клієнтом) та Адвокатом Калачиком В.В. (Адвокатом) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025. Предметом даного Договору є надання Адвокатом правової допомоги Клієнту.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Згідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, сторона та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до постанови Об’єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об’єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п’ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Згідно постанови КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі “East/West” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов’язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, викладені вище обставини справи свідчать, що підготовка та подання заяви з кредиторськими вимогами до суду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, участю адвоката у судових засіданнях, суд дійшов до висновку, що заявлена сума 6 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.
Суд наголошує, що виконання дій пов’язаних із фактичним поданням заяви до суду не є правничою допомогою, оскільки дані дії не потребують спеціальних фахових знань в галузі права, а проведення збору документів та аналіз відповідності документів по суті спору вимогам діючого законодавства України, ознайомлення та аналіз матеріалів по суті спору та сьогоденної судової практики із аналогічних спорів, підготовка заяви з кредиторськими вимогами є по суті однією дією.
Витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути віднесеними до поточних вимог у справі про банкрутство, оскільки вони не є зобов’язанням боржника перед кредитором в розумінні Кодексу про банкрутство, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України і не можуть бути стягненими окремо від даного провадження.
Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням категорії цієї справи, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд вважає за необхідне заяву заявника в частині судових витрат, понесених на правничу допомогу задовольнити частково та покласти на боржника судові витрати, які понесені Заявником на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень 00 копійок.
За таких обставин, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП” (вх. № 25003/08-08/25 від 11.12.2025) слід задовольнити частково та визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП” у розмірі 17 730 грн. 02 коп. (2 - га черга).
Слід зобов’язати керуючого реструктуризацією включити вимоги заявника до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов’язати керуючого реструктуризацією включити витрати заявника по сплаті судового збору за подання заяви у розмірі 4 844 грн. 40 коп.
Слід покласти на боржника судові витрати, які понесені заявником на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень 00 копійок, у зв’язку з розглядом справи шляхом включення їх керуючим реструктуризації до реєстру вимог кредиторів боржника в першу чергу погашення. В іншій частині заяви відмовити.
Слід відкласти засідання у справі для розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Проведення судового засідання 13.01.2026, 14 - 00 у справі № 908/2840/25 в режимі відеоконференції слід здійснити за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
Технічна фіксація здійснюється за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку: vkz.court.gov.ua.
Керуючись ст. ст. 2, 45-47, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 197, 232-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП” (вх. № 25003/08-08/25 від 11.12.2025) задовольнити частково.
Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ЕЛ.ЕН.ГРУП” у розмірі 17 730 грн. 02 коп. (2 - га черга).
Зобов’язати керуючого реструктуризацією включити вимоги заявника до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Зобов’язати керуючого реструктуризацією включити витрати заявника по сплаті судового збору за подання заяви у розмірі 4 844 грн. 40 коп. та правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп. до реєстру вимог кредиторів відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
В іншій частині заяви відмовити.
Відкласти засідання у справі для розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 13.01.2026, 14 - 00.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: вул. Гетьманська, 4, корпус № 2, к. 120, м. Запоріжжя, 69001.
Зобов’язати надати суду:
Керуючого реструктуризацією - докази проведення зборів кредиторів та рішення зборів щодо подальших судових процедур у справі.
Проведення судового засідання 13.01.2026, 14 - 00 у справі № 908/2840/25 в режимі відеоконференції здійснити за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
Копію ухвали надіслати заявнику, кредиторам, боржнику, керуючому реструктуризацією Забродіну О.М. (до електронного кабінету/засобами поштового зв’язку).
Розмістити повний текст ухвали на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст. ст. 254-257 ГПК України.
Повний текст ухвали, відповідно до ст. 233 ГПК України складено 25.12.2025.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
_03_03.png)
