До уваги учасників справи № 908/713/20 (908/908/25)

До уваги учасників справи № 908/713/20 (908/908/25)

 

номер провадження справи 26/8/20-21/38/23

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

10.12.2025                                                                Справа № 908/713/20 (908/908/25)

м. Запоріжжя Запорізька область

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/713/20 (908/908/25)

 

За первісною позовною заявою - ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” Загрія Р.О. (а/с 107, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915, Е-mail: info@zp.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Приватне підприємство “Піранья” (вул. Фортечна, 53, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 36969393, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник адвокат Мартиненко К.І., має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
2. Баранов Сергій Васильович (вул. Молодіжна, буд. 15, с. Володимирівське, Запорізький район, Запорізька область, 70411, ідентифікаційний код 2024019556, електронна пошта: kazakizp@i.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
3. Ластовецька Анна Юріївна (вул. Бородінська, буд. 51, м. Запоріжжя, 69096, РНОКПП 3114917822, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
4. Козлова (Коляда) Валерія Едуардівна (вул. Сеченова, буд. 48/64, кв. 27, м. Запоріжжя, 69093, РНОКПП 3288709526, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
5. Ніколаєв Сергій Володимирович (вул. Рубана, буд. 7, кв. 167, м. Запоріжжя, 69124, РНОКПП 2965714890, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
6. Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063, ЄДРПОУ 42093239, ел. пошта canc@zpep.com.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - Неудачін Р.В., ел. пошта neudachin.rv@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
7. Комунальне підприємство “Водоканал” (вул. Святого Миколая, буд. 61, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 03327121, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
8. Концерн “Міські теплові мережі” (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, код ЄДРПОУ 32121458, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про зобов’язання вчинити певні дії

За зустрічною позовною заявою - Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915, Е-mail: info@zp.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - Король С.Ю., має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідачів:

1. Ластовецької Анни Юріївни (вул. Бородінська, буд. 51, м. Запоріжжя, 69096, РНОКПП 3114917822, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
2. Козлової (Коляди) Валерії Едуардівни (вул. Сеченова, буд. 48/64, кв. 27, м. Запоріжжя, 69093, РНОКПП 3288709526, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
3. Ніколаєва Сергія Володимировича (вул. Рубана, буд. 7, кв. 167, м. Запоріжжя, 69124, РНОКПП 2965714890, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
4. Баранова Сергія Васильовича (вул. Молодіжна, буд. 15, с. Володимирівське, Запорізький район, Запорізька область, 70411, ідентифікаційний код 2024019556, електронна пошта: kazakizp@i.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
5. Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093, ЄДРПОУ 32119653, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про витребування майна із чужого незаконного володіння

 

За позовною заявою - Баранова Сергія Васильовича (вул. Молодіжна, буд. 15, с. Володимирівське, Запорізький район, Запорізька область, 70411, ідентифікаційний код 2024019556, електронна пошта: kazakizp@i.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 04053915, Е-mail: info@zp.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - Король С.Ю., має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про зобов’язання вчинити певні дії

 

в межах провадження у справі № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093, ЄДРПОУ 32119653, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Ліквідатор - Загрія Р.О. (а/с 107, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

 

За участю представників сторін:

Позивач в особі - Загрія Р.О., ліквідатор (зал 123);

Представник відповідача Запорізької міської ради - Король С.Ю., представник департаменту з управління житлово-комунальним господарством міської ради, посвідчення № 1597 від 16.05.2024 (зал 123);

Представник третьої особи Баранова С.В. - Мартиненко К.І., адвокат, ордер АР № 1237847 від 05.05.2025 (зал 123);

Представник третьої особи ПП “Піранья” - Мартиненко К.І., адвокат, ордер АР № 1235894 від 23.04.2025 (зал 123);

Представник третьої особи КП “Водоканал” - Руденко Д.В., Витяг з ЄДР (зал 123)

 

СУТЬ СПОРУ:

 

07.04.2025 до підсистеми “Електронний суд” від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” Загрії Р. О. надійшла позовна заява від 07.04.2025 (вх. № 992/08-07/25 від 08.04.2025) до Запорізької міської ради про зобов’язання вчинити певні дії, в якій просить суд: зобов’язати Запорізьку міську раду прийняти частку 759/1000 гуртожитку/літ. А-5/по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжя до комунальної власності м. Запоріжжя на компенсаційній основі у сумі 18 600 (Вісімнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп. без додаткових умов.

За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.04.2025 наведену вище позовну заяву визначено судді Черкаському В. І.

Ухвалою від 15.04.2025 позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” Загрії Р. О. (вх. № 992/08-07/25 від 08.04.2025) до Запорізької міської ради про зобов’язання вчинити певні дії прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Грааль» та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання призначено на 05.05.2025, 14:00.

До системи “Електронний суд” надійшли:

- клопотання представника Приватного підприємства “Піранья” адвоката Мартиненка К. І. (вх. № 8139/08-08/25 від 18.04.2025) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача;

- клопотання Баранова С. В. (вх. № 8214/08-08/25 від 21.04.2025) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача;

- клопотання позивача (вх. № 8344/08-08/25 від 22.04.2025) про залучення до участі у справі фізичних осіб у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача.

Вищезазначені клопотання прийняті до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою від 26.04.2025 суд залучив до участі у справі № 908/713/20 (908/908/25) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Приватне підприємство “Піранья” (код ЄДРПОУ 36969393);
2. Баранова Сергія Васильовича (ідентифікаційний код 2024019556);
3. Ластовецьку Анну Юріївну (РНОКПП 3114917822);
4. Коляду Валерію Едуардівну (РНОКПП 3288709526);
5. Ніколаєва Сергія Володимировича (РНОКПП 2965714890), враховуючи, що рішення у справі може вплинути на їхні права та обов’язки.

Ухвалою від 05.05.2025 суд прийняв зустрічну позовну заяву Запорізької міської ради від 22.04.2025 (вх. № 1201/08-08/25 від 22.04.2025) до відповідача 1 - Ластовецької Анни Юріївни, відповідача 2 - Козлової (Коляди) Валерії Едуардівни, відповідача 3 - Ніколаєва Сергія Володимировича, відповідача 4 - Баранова Сергія Васильовича, відповідача 5 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” про витребування майна із чужого незаконного володіння до розгляду. Вимоги за зустрічною позовною заявою об’єднав в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/713/20 (908/908/25). Підготовче судове засідання для розгляду зустрічної позовної заяви призначив на 05.05.2025, 14 - 00.

До суду надійшли:

- від третьої особи ПП “Піранья” заперечення (вх. № 8446/08-08/25 від 23.04.2025);

- від третьої особи ПП “Піранья” клопотання про витребування доказів (вх. № 9134/08-08/25 від 05.05.2025); просить витребувати у ліквідатора ТОВ “Грааль” - арбітражного керуючого Загрії Р. О. дані про початкову вартість частки 759/1000 будівлі гуртожитку /літ. А-5/ по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжя, яка належить на праві власності ТОВ “Грааль”, для справедливого вирішення справи;

- від третьої особи Баранова С. В. клопотання (вх. № 9174/08-08/25 від 05.05.2025) про відкладення засідання.

У засіданні клопотання прийняті до розгляду. У засіданні до матеріалів справи приєднано копії матеріалів інвентаризації, додані до відзиву ліквідатора на скарги Баранова С. В. від 02.04.2025 та ПП “Піранья” (вх. № 8788/08-08/25 від 28.04.2025) із справи № 908/713/20.

Ухвалою від 05.05.2025 підготовче засідання відкладено на 22.05.2025, 10 - 00.

До системи “Електронний суд” надійшло клопотання представника Приватного підприємства “Піранья” адвоката Мартиненка К. І. (вх. № 9408/08-08/25 від 07.05.2025) про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою від 09.05.2025 залучено до участі у справі № 908/713/20 (908/908/25) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (ЄДРПОУ 42093239);
2. Комунальне підприємство “Водоканал” (код ЄДРПОУ 03327121);
3. Концерн “Міські теплові мережі” (код ЄДРПОУ 32121458).

До суду надійшли:

- заява Баранова С. В. (вх. № 9754/08-08/25 від 13.05.2025) про залишення без руху зустрічної позовної заяви;

- пояснення Ніколаєва С. В. (вх. № 9880/08-08/25 від 13.05.2025) на первісну позовну заяву;

- пояснення Коляди В. Е. (вх. № 9855/08-08/25 від 13.05.2025) на первісну позовну заяву;

- відзив Запорізької міської ради (вх. № 9912/08-08/25 від 14.05.2025) на первісну позовну заяву;

- заява ПП “Піранья” (вх. № 9969/08-08/25 від 14.05.2025) про залишення без руху зустрічної позовної заяви;

- пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вх. № 10001/08-08/25 від 14.05.2025);

- заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вх. № 10015/08-08/25 від 14.05.2025) про зміну предмета позову;

- позовна заява Баранова Сергія Васильовича (вх. № 1590/08-07/25 від 16.05.2025) до Запорізької міської ради про зобов’язання вчинити певні дії (зустрічний позов на “первісний позов Запорізької міської ради до Баранова С. В.”);

- заява Баранова Сергія Васильовича (вх. № 10153/08-07/25 від 16.05.2025) про долучення доказів;

-и відзив на зустрічну заяву, заява про застосування строків позовної давності та заява Ніколаєва С. В. (вх. № 10348/08-08/25 від 20.05.2025) про залишення без руху зустрічної позовної заяви, застосування штрафу до Запорізької міської ради за зловживання процесуальними правами;

- відзив на зустрічну заяву, заява про застосування строків позовної давності та заява Коляди В. Е. (вх. № 10351/08-08/25 від 20.05.2025) про залишення без руху зустрічної позовної заяви, застосування штрафу до Запорізької міської ради за зловживання процесуальними правами;

- заява Баранова С. В. (вх. № 10446/08-08/25 від 21.05.2025) про залишення заяви ТОВ “Грааль” (вх. № 10015/08-08/25 від 14.05.2025) про зміну предмета позову без розгляду та роз’єднання позовних вимог;

- заява Баранова С. В. (вх. № 10555/08-08/25 від 22.05.2025) про долучення доказів;

- заява Запорізької міської ради (вх. № 10540/08-08/25 від 22.05.2025) про зміну предмета позову.

У засіданні клопотання, заяви, у т. ч. про застосування строків позовної давності, прийняті до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

У засіданні залишені без задоволення заяви Баранова С. В. (вх. № 9754/08-08/25 від 13.05.2025), ПП “Піранья” (вх. № 9969/08-08/25 від 14.05.2025), Ніколаєва С. В. (вх. № 10348/08-08/25 від 20.05.2025), Коляди В. Е. (вх. № 10351/08-08/25 від 20.05.2025) про залишення без руху зустрічної позовної заяви, враховуючи їхню безпідставність.

У заяві (вх. № 10015/08-08/25 від 14.05.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю “Грааль” просить:

1. Прийняти заяву про зміну предмета позову до розгляду.
2. Зобов’язати Запорізьку міську раду прийняти частку 759/1000 гуртожитку/літ. А-5/ по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжя в тому числі житлове приміщення 41 по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжя до комунальної власності м. Запоріжжя на компенсаційній основі у сумі 18 600 (вісімнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп. без додаткових умов.
3. Судові витрати зі сплати судового збору стягнути із Запорізької міської ради.

16.05.2025 до суду надійшла позовна заява Баранова Сергія Васильовича (вх. № 1590/08-07/25 від 16.05.2025) до Запорізької міської ради про зобов’язання вчинити певні дії (зустрічний позов на “первісний позов Запорізької міської ради до Баранова С. В.”), просить: прийняти дану позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом Запорізької міської ради до Баранова Сергія Васильовича про витребування у Баранова С. В. на користь Запорізької міської ради 1/40, 1/100, 1173/10000 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, технічний паспорт та всю наявну документацію. Зобов’язати Запорізьку міську раду прийняти від Баранова Сергія Васильовича 1/40, 1/100, 1173/10000 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, до комунальної власності м. Запоріжжя на компенсаційній основі у сумі 8 554 506, 00 грн без додаткових умов.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2025 зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Черкаського В.І.

У засіданні 22.05.2025 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 27.05.2025, 12 - 00, задоволено усне клопотання представника Баранова С. В. для надання часу для підготовки заперечень на заяву Запорізької міської ради (вх. № 10540/08-08/25 від 22.05.2025) про зміну предмета позову.

До суду надійшли:

- заява ТОВ “Грааль” (вх. № 10607/08-08/25 від 22.05.2025) про долучення доказів;

- клопотання Баранова С. В. (вх. № 10715/08-08/25 від 26.05.2025) про призначення колегіального розгляду справи;

- заперечення Баранова С. В. (вх. № 10816/08-08/25 від 27.05.2025) на заяву Запорізької міської ради (вх. № 10540/08-08/25 від 22.05.2025) про зміну предмета позову.

У засіданні клопотання прийняте до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

У заяві (вх. № 10540/08-08/25 від 22.05.2025) Запорізька міська рада просить:

1. Прийняти заяву про зміну предмета позову до розгляду.
2. Витребувати у Ластовецької Анни Юріївни (РНОКПП: 3114917822, адреса реєстрації: вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093) на користь Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126) 8/100 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію.
3. Витребувати у Козлової Валерії Едуардівни (РНОКПП: 3288709526, адреса реєстрації: вул. Сеченова, буд. 48/64, кв. 27, м. Запоріжжя, 69093) на користь Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126) 3/500 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію.
4. Витребувати у Ніколаєва Сергія Володимировича (РНОКПП: 2965714890, адреса реєстрації: вул. Рубана, буд. 7, кв. 167, м. Запоріжжя, 69093) на користь Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126) 27/10000 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію.
5. Витребувати у Баранова Сергія Васильовича (РНОКПП: 2024019556, адреса реєстрації: вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093) на користь Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126) 1/40, 1/100, 1173/10000 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію.
6. Витребувати у ТОВ «Грааль» (Код ЄДРПОУ: 32119653, адреса реєстрації: вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093) на користь Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126) 759/1000 частки гуртожитку, в тому числі житлове приміщення № 41, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію.
7. Судові витрати по справі стягнути з Відповідачів.

Ухвалою від 27.05.2025 заяву Баранова С. В. (вх. № 9754/08-08/25 від 13.05.2025) про залишення без руху зустрічної позовної заяви залишено без задоволення. Заяву ПП “Піранья” (вх. № 9969/08-08/25 від 14.05.2025) про залишення без руху зустрічної позовної заяви залишено без задоволення. Заяву Ніколаєва С. В. (вх. № 10348/08-08/25 від 20.05.2025) про залишення без руху зустрічної позовної заяви, застосування штрафу до Запорізької міської ради за зловживання процесуальними правами залишено без задоволення. Заяву Коляди В. Е. (вх. № 10351/08-08/25 від 20.05.2025) про залишення без руху зустрічної позовної заяви, застосування штрафу до Запорізької міської ради за зловживання процесуальними правами залишено без задоволення. Заяву Баранова С. В. (вх. № 10446/08-08/25 від 21.05.2025) про залишення заяви ТОВ “Грааль” (вх. № 10015/08-08/25 від 14.05.2025) про зміну предмета позову без розгляду та роз’єднання позовних вимог залишено без задоволення. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вх. № 10015/08-08/25 від 14.05.2025) про зміну предмета позову задоволено.

Прийнято позовну заяву Баранова Сергія Васильовича (вх. № 1590/08-07/25 від 16.05.2025) до відповідача Запорізької міської ради про зобов’язання вчинити певні дії до розгляду. Вимоги за позовною заявою об’єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/713/20 (908/908/25).

Заяву Запорізької міської ради (вх. № 10540/08-08/25 від 22.05.2025) про зміну предмета позову задоволено. Відмовлено у задоволенні клопотання Баранова С. В. (вх. № 10715/08-08/25 від 26.05.2025) про призначення колегіального розгляду справи. Відкладено підготовче засідання на 18.06.2025, 12 - 00.

Таким чином, судом розглядаються первісні позовні вимоги: “Зобов’язати Запорізьку міську раду прийняти частку 759/1000 гуртожитку/літ. А-5/ по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжя в тому числі житлове приміщення 41 по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжя до комунальної власності м. Запоріжжя на компенсаційній основі у сумі 18 600 (вісімнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп. без додаткових умов”.

Судом розглядаються зустрічні позовні вимоги: “Витребувати у Ластовецької Анни Юріївни (РНОКПП: 3114917822, адреса реєстрації: вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093) на користь Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126) 8/100 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію. Витребувати у Козлової Валерії Едуардівни (РНОКПП: 3288709526, адреса реєстрації: вул. Сеченова, буд. 48/64, кв. 27, м. Запоріжжя, 69093) на користь Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126) 3/500 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію. Витребувати у Ніколаєва Сергія Володимировича (РНОКПП: 2965714890, адреса реєстрації: вул. Рубана, буд. 7, кв. 167, м. Запоріжжя, 69093) на користь Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126) 27/10000 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію. Витребувати у Баранова Сергія Васильовича (РНОКПП: 2024019556, адреса реєстрації: вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093) на користь Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126) 1/40, 1/100, 1173/10000 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію. Витребувати у ТОВ «Грааль» (Код ЄДРПОУ: 32119653, адреса реєстрації: вул. Руставі, буд. 12, м. Запоріжжя, 69093) на користь Запорізької міської ради (Код ЄДРПОУ: 04053915, адреса: пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126) 759/1000 частки гуртожитку, в тому числі житлове приміщення № 41, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію”.

До суду надійшли:

- від Баранова С. В. - відповідь на відзив (вх. № 11668/08-08/25 від 09.06.2025); клопотання про продовження процесуального строку (вх. № 11875/08-08/25 від 10.06.2025); заперечення (вх. № 12149/08-08/25 від 16.06.2025);

- від Запорізької міської ради - відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 11190/08-08/25 від 02.06.2025); відповіді на відзив (вх. № 11633/08-08/25 від 09.06.2025), (вх. № 11635/08-08/25 від 09.06.2025), (вх. № 11639/08-08/25 від 09.06.2025); заперечення (вх. № 12165/08-08/25 від 16.06.2025);

- від КП “Водоканал” - пояснення (вх. № 12078/08-08/25 від 12.06.2025);

від Ластовецької А. Ю. - клопотання (вх. № 12493/08-08/25 від 18.06.2025).

У засіданні клопотання, заяви прийняті до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.06.2025 зокрема, підготовче засідання відкладено на 17.07.2025, 12 - 00.

До суду надійшли:

- від Баранова С. В. - клопотання (вх. № 14491/08-08/25 від 16.07.2025) про закриття провадження у справі; клопотання (вх. № 14550/08-08/25 від 17.07.2025, 14566/08-08/25 від 17.07.2025) про залишення позову без розгляду;

від Ластовецької А. Ю. - відзив на первісну позовну заяву (вх. № 14340/08-08/25 від 14.07.2025), відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 14359/08-08/25 від 14.07.2025), заява (вх. № 14419/08-08/25 від 15.07.2025) про застосування строку позовної давності.

У засіданні клопотання, заяви, прийняті до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи. Враховуючи відсутність правових підстав, судом у засіданні відмовлено в задоволенні клопотань Баранова С. В. (вх. № 14491/08-08/25 від 16.07.2025) про закриття провадження у справі; клопотання (вх. № 14550/08-08/25 від 17.07.2025, 14566/08-08/25 від 17.07.2025) про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 17.07.2025 зокрема, закрите підготовче провадження та призначено справу № 908/713/20 (908/908/25) до судового розгляду по суті на 14.08.2025, 11:00.

До системи “Електронний суд” надійшли:

- від Запорізької міської ради - відповідь на відзив (вх. № 16008/08-08/25 від 07.08.2025);

 -від представника Баранова С. В. та ПП “Піранья” Мартиненка К. І. клопотання (вх. № 16401/08-08/25 від 14.08.2025), просить розгляд справи № 908/713/20 (908/908/25) у судовому засіданні, призначеному на 14.08.2025, 11:00, відкласти на іншу дату, та надати адвокату Мартиненку Костянтину Ігоровичу можливість прибути 14.08.2025 до 11:30 у судове засідання Центрального апеляційного господарського суду по справі № 908/137/22;

- від Ластовецької А. Ю. клопотання (вх. № 16394/08-08/25 від 13.08.2025).

У засіданні клопотання, заяви, прийняті до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи. Враховуючи відсутність правових підстав, судом у засіданні відмовлено у задоволенні клопотання Ластовецької А. Ю. про повернення в підготовче провадження (вх. № 14491/08-08/25 від 16.07.2025) та задоволене в частині надання строку для підготовки заперечень на відповідь на відзив, враховуючи вимоги ст. 167 ГПК України.

Ухвалою від 14.08.2025 відкладено судовий розгляд по суті на 25.08.2025, 16 - 00.

У засіданні 25.08.2025 відкрито розгляд справи по суті. Позивач за первісним позовом вимоги підтримав, просить позов задовольнити. Позивач за зустрічним позовом вимоги підтримав, просить позов задовольнити. Баранов С. В. позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

На стадії вступного слова оголошувались перерви до 12.09.2025, 10 - 00, до 09.10.2025, 14 - 00; на стадії встановлення обставин та дослідження їх доказами - до 11.11.2025, 11 - 00, 19.11.2025, 10 - 30, 25.11.2025, 10 - 45, 27.11.2025, 14 - 30, 02.12.2025, 15 - 00, 05.12.2025, 10 - 00.

Для підготовки скороченої частини рішення оголошена протокольна ухвала щодо перерви для підготовки скороченого рішення до 10.12.2025, 14 - 15.

У засіданні 10.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення від 10.12.2025.

 

УСТАНОВИВ:

 

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Грааль” зареєстровано 05.08.2002, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У провадженні судді Черкаського В. І. знаходиться справа № 908/713/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль”. Постановою від 05.03.2024 № 908/713/20 Товариство з обмеженою відповідальністю “Грааль” (код в ЄДР 32119653) визнане банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” призначено арбітражного керуючого Загрію Романа Олеговича. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Верховного Суду на веб порталі “Судова влада України” повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль”.

Станом на 10.12.2025 у справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора продовжує виконувати арбітражний керуючий Загрія Роман Олегович.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРААЛЬ” арбітражний керуючий Загрія Р. О. звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізької міської ради про зобов’язання вчинити певні дії, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить суд зобов’язати Запорізьку міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя частку 759/1000 гуртожитку (літ. А-5), розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, у тому числі житлове приміщення № 41 за вказаною адресою, на компенсаційній основі у сумі 18 600,00 грн без додаткових умов.

Ліквідатор обґрунтовує вимоги наступним. ТОВ “ГРААЛЬ” перебуває в процедурі банкрутства (справа № 908/713/20), відкрито ліквідаційну процедуру. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ “ГРААЛЬ” є власником 759/1000 частки зазначеного гуртожитку. В ході інвентаризації та аналізу документів встановлено, що за ТОВ “ГРААЛЬ” окремо зареєстроване житлове приміщення № 41 (дата реєстрації 20.02.2014), яке фактично входить до складу частки 759/1000 гуртожитку та підлягає передачі разом з основною часткою. Відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, об’єкти житлового фонду, що не увійшли до ліквідаційної маси або не можуть бути реалізовані, підлягають передачі до комунальної власності. Ліквідатор посилається на норми ч. 7 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, які зобов’язують орган місцевого самоврядування прийняти об’єкти житлового фонду від підприємства-банкрута без додаткових умов. Позивач вказує, що розмір компенсації у сумі 18 600, 00 грн визначено виходячи з залишкової балансової вартості активу станом на 01.01.2024, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (надалі за текстом - “Закон про гуртожитки”) (розрахунок від вартості включення до статутного капіталу з урахуванням зносу). Позивач наголошує на неможливості вільного продажу гуртожитку в ліквідаційній процедурі через законодавчий мораторій на відчуження гуртожитків, встановлений законом, тому передача до комунальної власності є єдиним законним шляхом розпорядження майном.

Запорізька міська рада проти первісного позову заперечує та подала зустрічну позовну заяву про витребування майна із чужого незаконного володіння. Відповідач вважає вимогу про сплату компенсації у розмірі 18 600 грн (або будь-яку іншу суму) необґрунтованою. Міська рада зазначає, що спірний гуртожиток будувався за державні кошти, відноситься до державного житлового фонду і підлягав безоплатній передачі до комунальної власності в процесі приватизації/корпоратизації попереднього власника (ДП “Запорізький арматурний завод”), враховуючи зазначене, рада звернулась із зустрічними позовними вимогами.

Запорізька міська рада просить суд витребувати на користь територіальної громади м. Запоріжжя частки гуртожитку по вул. Руставі, 12 від нинішніх реєстрових власників: у Ластовецької Анни Юріївни - 8/100 частки; у Козлової (Коляди) Валерії Едуардівни - 3/500 частки; у Ніколаєва Сергія Володимировича - 27/10000 частки; у Баранова Сергія Васильовича - 1/40, 1/100 та 1173/10000 часток; у ТОВ “ГРААЛЬ” - 759/1000 частки (включаючи приміщення № 41).

Міська рада вважає, що гуртожиток вибув з державної власності поза волею власника (держави/громади) та був незаконно включений до статутного капіталу в процесі корпоратизації. Посилається на норми ст. ст. 387, 388 ЦК України, вказуючи, що має право на віндикацію (витребування) майна від добросовісних набувачів, оскільки майно є об’єктом житлового фонду, що підпадає під особливий правовий режим захисту (мораторій на відчуження). Стверджує, що Закон України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” має пріоритет і передбачає безальтернативну передачу таких об’єктів у комунальну власність для забезпечення житлових прав громадян. Щодо позовної давності: Міська рада зазначає, що перебіг позовної давності переривався або не сплив з огляду на триваючий характер порушення прав громади та дію мораторію, а також з огляду на положення законодавства про продовження строків під час дії воєнного стану.

Баранов Сергій Васильович (Третя особа/Відповідач за зустрічним позовом/Позивач за власним позовом) заперечує проти вимог Запорізької міської ради та подав власний позов до міської ради про зобов’язання вчинити дії. Баранов С. В. вважає, що набув права власності на частки гуртожитку на підставі оплатних договорів купівлі-продажу у 2004 році, які є чинними і не визнані недійсними. Посилається на судові рішення у справах № 5009/2087/12-5009/2773/12 та № 908/713/20 (908/1472/20), якими встановлено законність набуття права власності та відсутність підстав для витребування майна раніше. Заявляє про сплив позовної давності за вимогами міської ради, оскільки з моменту приватизації (1994 рік) та першого відчуження (2004 рік) пройшло значно більше 3 років. У своєму позові до Запорізької міської ради просить зобов’язати раду прийняти його частки (1523/10000) на компенсаційній основі у розмірі 8 554 506, 00 грн. Ця сума обґрунтовується звітом про незалежну оцінку ринкової вартості майна. Стверджує, що безоплатне вилучення порушує ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини (справедлива компенсація).

Ластовецька Анна Юріївна (Третя особа/Відповідач за зустрічним позовом) заперечує проти задоволення зустрічного позову Запорізької міської ради. Вважає, що є добросовісним набувачем 8/100 частки гуртожитку. Посилається на пропуск міською радою позовної давності. Вказує на відсутність порушень при набутті права власності та на те, що вимоги Запорізької міської ради про безоплатне вилучення є втручанням у мирне володіння майном, яке є непропорційним. Наполягає, що питання законності приватизації вже досліджувалося судами раніше і факти встановлені преюдиційно.

Позиція Коляди (Козлової) Валерії Едуардівни (Третя особа/Відповідач за зустрічним позовом) аналогічна іншим фізичним особам-співвласникам. Вважає, що набула право власності (3/500 частки) на законних підставах (договір дарування). Вважає позов Запорізької міської ради зловживанням процесуальними правами та штучним об’єднанням вимог. Вказує, що без виділення часток в натурі та визначення механізму компенсації, примусова передача є незаконною. Заявляє про застосування строків позовної давності до вимог міської ради.

Ніколаєв Сергій Володимирович (Третя особа / Відповідач за зустрічним позовом) заперечує проти вимог Запорізької міської ради, враховуючи, що він придбав 27/10000 частки на підставі договору купівлі-продажу у 2014 році, є добросовісним набувачем.

Стверджує, що позов Запорізької міської ради подано з порушенням ст. 164 ГПК України (не сплачено судовий збір від ринкової вартості майна, не внесено кошти на депозит суду для компенсації). Наголошує на пропуску позовної давності та просить застосувати наслідки спливу строків.

Баранов Сергій Васильович звернувся до суду з окремою позовною заявою до Запорізької міської ради про зобов’язання вчинити певні дії (справа об’єднана в одне провадження зі справою № 908/713/20). Він просить суд зобов’язати Запорізьку міську раду прийняти до комунальної власності належні йому частки гуртожитку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, а саме: 1/40, 1/100 та 1173/10000 частин (разом 1523/10000 частки або 15,23 % від загального майна). Вимагає виплати компенсації у розмірі 8 554 506, 00 грн., визначеної на підставі незалежного звіту про оцінку ринкової вартості майна. Посилається на ч. 4 ст. 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, відповідно до якої власник, який не може використовувати гуртожиток за призначенням через дію мораторію на відчуження, має право на передачу свого майна до комунальної власності з виплатою справедливої ринкової компенсації. Вказує на порушення ст. 41 Конституції України (право приватної власності) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном), якщо компенсація не буде справедливою та адекватною. Наголошує, що через мораторій на відчуження гуртожитків він позбавлений можливості розпорядитися своїм майном (продати, подарувати, передати у спадщину), а утримання частки гуртожитку тягне значні витрати без можливості отримання доходу. Ринкова вартість його частки (1523/10000) станом на дату оцінки визначена незалежним оцінювачем у розмірі 8 554 506, 00 грн., що відповідає методиці оцінки нерухомості та враховує реальний стан ринку.

Запорізька міська рада заперечує проти задоволення позову Баранова С. В. та вважає його вимоги необґрунтованими як по суті, так і з процесуальних підстав, та стверджує, що Баранов С. В. не є законним власником часток гуртожитку, оскільки майно було незаконно відчужене з державної власності в процесі приватизації. Тому його позов є безпідставним до встановлення законності набуття ним права власності. Запорізька міська рада зазначає, що вона подала зустрічний позов про витребування майна у Баранова С. В., і неможливо одночасно витребовувати майно та приймати його на компенсаційній основі від особи, чиє право власності оспорюється. Вважає заявлену суму 8 554 506, 00 грн. завищеною та такою, що не відповідає реальній вартості часток. Міська рада наполягає, що гуртожиток підлягає безоплатній передачі як об’єкт, який незаконно вибув з державної власності. Також вказує, що норма про компенсацію застосовується лише до законних власників, які добросовісно набули майно. Оскільки правомірність набуття права власності Барановим С. В. оспорюється, він не може вимагати компенсації. Стверджує, що позов подано без належного обґрунтування розміру компенсації та без урахування преюдиційного значення власного зустрічного позову про витребування.

ТОВ “ГРААЛЬ” (ліквідатор Загрія Р.О.) заперечує проти позову Баранова С. В. як самостійного провадження, що може призвести до конфлікту інтересів та суперечливих рішень. Вважає, що питання передачі часток гуртожитку до комунальної власності має вирішуватися комплексно для всього об’єкта, а не фрагментарно для окремих співвласників. Зазначає, що заявлена Барановим С. В. компенсація у 8,5 млн грн за 15 % гуртожитку не корелює з компенсацією ліквідатора у 18 600 грн. за 75,9 % гуртожитку, що свідчить про маніпулятивний характер оцінки.

Ластовецька А. Ю., Коляда В. Е., Ніколаєв С. В. вважають позов Баранова С. В. спробою отримати необґрунтовану вигоду за рахунок бюджету міста, оскільки заявлена сума компенсації є завищеною. Заперечують проти встановлення подвійних стандартів: якщо Баранов С. В. вважається добросовісним набувачем і може вимагати компенсації, то це ж має стосуватися і їх, але міська рада вимагає безоплатного витребування у всіх фізичних осіб. Вказують, що задоволення позову Баранова С. В. створить прецедент для інших власників часток гуртожитків по всій Україні та породить масові позови до органів місцевого самоврядування.

ПП “Піранья” (кредитор ТОВ “ГРААЛЬ”) вважає, що позов Баранова С. В. розкриває реальну ринкову вартість гуртожитку і доводить заниженість компенсації ліквідатора. Наполягає, що якщо суд визнає законність вимог Баранова С. В., то аналогічна методика оцінки має застосовуватися і до частки ТОВ “ГРААЛЬ” для захисту інтересів кредиторів банкрута.

КП “Водоканал” підтримує позицію про те, що питання компенсації має вирішуватися справедливо та однаково для всіх власників часток. Зазначає, що принцип рівності перед законом вимагає єдиних підходів до визначення розміру компенсації незалежно від того, хто є власником (фізична особа чи юридична особа-банкрут).

ПП “Піранья” (Третя особа на стороні позивача за первісним позовом) підтримує позицію ліквідатора ТОВ “ГРААЛЬ” щодо необхідності передачі частки боржника до комунальної власності, але має заперечення щодо суми компенсації. Вважає суму 18 600 грн. заниженою та такою, що не відповідає інтересам кредиторів. Зазначає, що загальна сума кредиторських вимог складає понад 6 млн. грн., і компенсація має бути справедливою (ринковою), щоб погасити борги банкрута. Посилається на попередні оцінки майна (2020 - 2022 рр.), де вартість частки визначалася значно вищою (від 11 до 45 млн. грн.). Наголошує, що заявлена Барановим С. В. оцінка підтверджує позицію кредитора про реальну ринкову вартість гуртожитку.

КП “Водоканал” (Третя особа на стороні позивача за первісним позовом) підтримує позицію ліквідатора ТОВ “ГРААЛЬ”. Вказує, що відповідно до ст. 61 КУзПБ ліквідатор зобов’язаний передати об’єкти житлового фонду, а рада зобов’язана їх прийняти. Підтверджує, що в ході інвентаризації активів банкрута виявлено даний гуртожиток. Зазначає, що реалізація гуртожитку на аукціоні неможлива через законодавчий мораторій, тому єдиним шляхом є передача до комунальної власності згідно з процедурою банкрутства. Підкреслює публічний інтерес у забезпеченні житлових прав мешканців гуртожитку та необхідність завершення процедури банкрутства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши подані докази, суд встановив наступні обставини, які мають значення для вирішення справи.

Об’єктом спору у справі є гуртожиток, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12 (літ. А-5), загальною площею 5 768 кв. м, що складається з кількох поверхів та містить житлові приміщення для проживання громадян.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.07.2020 у справі № 908/713/20 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРААЛЬ” за заявою кредитора.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.09.2022 у справі № 908/713/20 (908/1472/20) за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Тищенко Ольги Петрівни про передачу у комунальну власність частини гуртожитку в межах справи про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” у цій справі, в позові відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2023 року у справі № 908/713/20 (908/1472/20) при розгляді апеляційної скарги Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.09.2022 (прийняте суддею Ніколаєнком Р. А., повне судове рішення складено 03.10.2022) у справі № 908/713/20 (908/1472/20) установлено наступне.

Гуртожиток за адресою м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12 належав Державному підприємству “Запорізький арматурний завод” у складі цілісного майнового комплексу. В квітні 1973 року гуртожиток введено в експлуатацію та на ДП “Запорізький арматурний завод” заведено на нього інвентарну картку № 3251 (15511) обліку основних засобів.

20.10.1993 Міністерство машинобудування, ВПК і конверсії України повідомляє вих. № 01/5-364 ДП “Запорізький арматурний завод” про включення підприємства до списку, що корпоратизуються.

12.11.1993 наказом № 640 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України затверджена комісія по корпоратизації ДП “Запорізький арматурний завод”.

24.11.1993 наказом № 513 ФДМУ назначається представник ФДМУ в інвентаризаційній комісії по корпоратизації ДП “Запорізький арматурний завод”.

03.12.1993 наказом № 102 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України створюється експертна комісія по інвентаризації майна ДП “Запорізький арматурний завод”.

29.12.1993 розпорядженням № 19 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України призначається проведення інвентаризації майна ДП “Запорізький арматурний завод” з 01.01.1994 по 15.01.1994.

За результатами проведення інвентаризації майна ДП “Запорізький арматурний завод” складені описи майна, зокрема складений інвентарний опис № 4 основних засобів цеху № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток; 20.01.1994 складена Зведена відомість основних засобів ДП “Запорізький арматурний завод” станом на 01.01.1994, в яку увійшов і цех № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток. 20.01.1994 комісією з інвентаризації майна ДП “Запорізький арматурний завод” підписаний протокол № 1, в яку увійшли підсумки інвентаризації майна. 21.01.1994 комісією з інвентаризації майна ДП “Запорізький арматурний завод” підписаний протокол № 2, завершена інвентаризація та оцінка вартості майна ДП “Запорізький арматурний завод” як цілісного майнового комплексу, куди увійшов і цех № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток.

28.01.1994 Міністерством машинобудування, ВПК і конверсії України затверджений Акт оцінки цілісного майнового комплексу ДП “Запорізький арматурний завод”, в який увійшов і цех № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток.

28.01.1994 Міністерством машинобудування, ВПК і конверсії України затверджений Аудиторський висновок правильності проведення інвентаризації та оцінки майна ДП “Запорізький арматурний завод”, в який увійшов і цех № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток.

28.01.1994 наказом № 103 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України затверджений акт інвентаризації та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДП “Запорізький арматурний завод”, в які (акти) увійшов і цех № 49 (інв. № 49000011) - гуртожиток.

28.01.1994 наказом № 104 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України на базі ДП “Запорізький арматурний завод” створено ВАТ “Запорізький арматурний завод”.

21.12.1994 наказом № 1624 Міністерства машинобудування, ВПК і конверсії України ФДМУ передані акції ВАТ “Запорізький арматурний завод”, а також інші документи корпоратизації.

27.12.1994 між Міністерством машинобудування, ВПК і конверсії України та ФДМУ підписаний Акт передачі 100 % акцій ВАТ “Запорізький арматурний завод” та відповідних документів. 29.12.1994 наказом № 97-ДПК ФДМУ прийнято рішення про приватизацію об’єктів, що корпоратизовані, згідно з яким наданий дозвіл на приватизацію майна об’єкту - ВАТ “Запорізький арматурний завод”, який перетворено у ВАТ у процесі корпоратизації шляхом продажу акцій.

Згідно з Указом Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.1993 № 210/93 та Положенням про порядок корпоратизації, затвердженим постановою КМУ від 05.07.1993 № 508, наказом № 104 від 28.01.1994 Міністерство машинобудування, ВПК і конверсії України вирішило:

1. Створити на базі Державного підприємства “Запорізький арматурний завод” ВАТ “Запорізький арматурний завод”;
2. Затвердити Статут ВАТ “Запорізький арматурний завод”;
3. Вважати недійсним статут ДП “Запорізький арматурний завод”;
4. Доручити керівнику ДП “Запорізький арматурний завод” Лянному В.А. зареєструвати статут ВАТ “Запорізький арматурний завод”.

Гуртожиток, розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12, належав Державному підприємству «Запорізький арматурний завод» як структурний підрозділ - цех № 49 (інвентарний № 49000011), правовідносини щодо приватизації цього гуртожитку регулювались нормами Закону України «Про приватизацію державного майна», Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995, згідно з якими на момент приватизації цього підприємства гуртожитки могли бути включені до майна підприємств, які підлягали приватизації.

Отже, зазначений гуртожиток за згаданою адресою належав Державному підприємству “Запорізький арматурний завод”, в квітні 1973 року він був введений в експлуатацію, включений до основних засобів підприємства і в процесі корпоратизації підприємства та його перетворення став належати ВАТ “Запорізький арматурний завод”, ввійшов до його статутного капіталу на підставі діючого на момент приватизації законодавства.

Після того ВАТ “Запорізький арматурний завод” набуло корпоративні права на долю у статутному капіталі ТОВ “Грааль” за рахунок майнового внеску - будівлі літера-А-5, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12. Зазначене підтверджується рішенням зборів учасників ТОВ “Грааль” від 24.12.2002, протоколом № 3 про вступ до ТОВ “Грааль” в якості учасника ВАТ “Запорізький арматурний завод” із внеском до статутного фонду цього товариства гуртожитку; актом від 24.12.2002 оцінки та передачі майна будівлі гуртожитку у статутний фонд ТОВ “Грааль”.

13.03.2003 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 70/12 “Про оформлення права власності на будівлю гуртожитку (літ. А-5) по вул. Руставі, 12 за ТОВ ”Грааль”, на підставі якого 08.04.2003 останньому було видано свідоцтво серії САА № 912165 про право власності на це майно”.

12.07.2004 рішенням зборів учасників ТОВ “Грааль” було надано згоду на відчуження гуртожитку по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжі, який був одержаний ним у власність від ВАТ “Запорізький арматурний завод” в якості його статутного внеску до статутного капіталу ТОВ “Грааль”.

На підставі вказаного рішення ТОВ “Грааль” продало підприємцю Баранову С.В. (ІПН 2024019556) 241/1000 частини будівлі приміщень гуртожитку по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжі, уклавши нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Лучко Н. Г. договори купівлі-продажу: від 19.07.2004 - продано 17/100 частини гуртожитку, від 24.12.2004 (три договори) - продано 1/25, 1/40 та 3/500 частин гуртожитку.

У подальшому Барановим С. В. було здійснено ряд правочинів щодо відчуження частки своєї долі нерухомого майна, зокрема: 3/100 частки на підставі договору дарування нерухомого майна серії та номер 2226 від 30.08.2016 передано Товариству з обмеженою відповідальністю “Високі технології” (ЄДРПОУ 32814726); 3/500 частки на підставі договору дарування нерухомого майна серії та номер 6195 від 19.07.2014 передано гр. Козловій В.Е. (ІПН 3288709526); 27/10000 частки на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 5924 від 15.07.2014 передано гр. Ніколаєву С.В. (ІПН 2965714890).

Про такі обставини відчуження часток будівлі гуртожитку зазначив позивач у позовній заяві, що потягло наслідком заявлення позову відносно 759/1000 частини гуртожитку, що залишилася на праві власності за відповідачем.

Крім того, після пред’явлення позову за актом приймання-передачі нерухомого майна від ТОВ “Високі технології” у власність колишньому учаснику від 19.10.2021 належна цьому Товариству частка гуртожитку була передана у власність Ластовецькій А.Ю. (ІПН 3114917822) у зв’язку з її виходом зі складу учасників Товариства, з метою здійснення належних розрахунків.

Наразі власниками гуртожитку по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжі, наряду з відповідачем, якому належить 759/1000 частки, є: Ластовецька Анна Юріївна (8/100 частки); Козлова Валерія Едуардівна (3/500 частки); Ніколаєв Сергій Володимирович (27/10000 частки); Баранов Сергій Васильович (1/40, 1/100, 1173/10000 частки).

Наведені обставини щодо переходу права власності на частки гуртожитку підтверджуються матеріалами реєстраційної справи щодо об’єкта нерухомого майна, а саме - гуртожитку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12, та нежитлове приміщення № 41, що розташоване за зазначеною адресою, а також як наданими у справу учасниками, так і отриманими судом інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, витягами з реєстрів.

Прокуратура міста Запоріжжя зверталась до ВАТ “Запорізький арматурний завод”, як учасника ТОВ “Грааль” з часткою у статутному капіталі 98,619 %, з питання передачі гуртожитку територіальній громаді м. Запоріжжя. ВАТ “Запорізький арматурний завод” у листі-відповіді на звернення (вих. № 154 від 22.10.2008) повідомило, що зобов’язується розглянути на загальних зборах учасників ТОВ “Грааль” питання щодо передачі гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12, як цілісного майнового комплексу, у власність відповідної територіальної громади (органів місцевого самоврядування), у відповідності до чинного законодавства України.

19.05.2010 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 24 “Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади міста Запоріжжя на 2010 - 2012 роки” (далі - рішення № 24 від 19.05.2010). Згідно з пунктом 2 рішення № 24 від 19.05.2010 затверджено перелік гуртожитків, які заплановано до передачі у власність територіальної громади міста Запоріжжя у 2010 - 2014 роках, та обсяг коштів, необхідний для їх передачі (додаток 2 до рішення № 24 від 19.05.2010). В розділі “Гуртожитки приватної форми власності” в пункті 27 передбачено передачу до комунальної власності міста Запоріжжя гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12.

Станом на дату подачі позову гуртожиток, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12, до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя не передано.

Гуртожиток збудований до 01.12.1991 (введений в експлуатацію в 1973 році), будівництво здійснювалось за кошти державного підприємства, гуртожиток був включений до статутного капіталу створеного в процесі корпоратизації ВАТ “Запорізький арматурний завод”, надалі цим Товариством гуртожиток переданий в якості внеску до статутного фонду ТОВ “Грааль”.

Відтак, спірна будівля гуртожитку в силу наведених вище положень ч. 4 ст. 1, п. 2 ст. 1-1 Закону України “Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків” за характеристиками підпадає під категорію гуртожитків, на які розповсюджується дія цього Закону.

Так, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 1 Закону України “Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків”, його дія поширюється на гуртожитки, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі ті, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб.

Статтею 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” визначені особливості передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Так, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, гуртожитки державної форми власності передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на без компенсаційній основі.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” в редакції, чинній на час пред’явлення позову Запорізькою міською радою, гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:

1. на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;
2. на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;
3. на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.

Таким чином, гуртожитки державної форми власності передаються в комунальну власність виключно на безкомпенсаційній основі, а гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, що має місце у даній справі, на безкомпенсаційній основі може бути передано за згодою власника гуртожитку (за його власним рішенням) або без його згоди за рішенням суду.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» унормовано, що передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, звертаються до суду з позовом про примусову передачу гуртожитків у належному стані у власність територіальної громади відповідно до цього Закону у разі відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу гуртожитку згідно з пунктом 3 частини третьої статті 14 цього Закону.

Аналіз приведених положень ст. ст. 5, 14, 18 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» доводить до висновку, що примусове передавання гуртожитків у комунальну власність здійснюється в судовому порядку за позовом органів місцевого самоврядування в разі відмови власника гуртожитку від його передавання на добровільних (договірних) умовах.

За змістом позовних вимог та як встановлено судами згідно з оскаржуваними судовими рішеннями, правовою підставою для звернення із вимогами до Відповідача стала норма підпункту “б” пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, відповідно до якої передача гуртожитків у власність територіальних громад здійснюється за рішенням суду на безкомпенсаційній основі за умови, що власник гуртожитку не надав своєї згоди на таку передачу гуртожитку на вимогу відповідного суб’єкта, що діє та представляє інтереси відповідної територіальної громади.

Разом з тим, 20.10.2021 Конституційний Суд України розглянув на пленарному засіданні справу № 3-181/2020(440/20) за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Чернігівоблбуд” щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту “б” пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” від 4 вересня 2008 року № 500-VI (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 46, ст. 323) зі змінами та дійшов висновку, що підпункт “б” пункту 1 частини третьої статті 14 Закону № 500-VІ, яким передбачено примусове передання на безкомпенсаційній основі в комунальну власність гуртожитку, що його включено до статутного капіталу товариства, яке є власником такого гуртожитку, суперечить приписам частин першої, другої статті 8, частини третьої статті 22, частин першої, четвертої, п’ятої статті 41 Конституції України.

Ухваленим рішенням № 7-р(ІІ)2021 у цій справі підпункт “б” пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” від 04.09.2008 № 500-VІ, зі змінами визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, наразі механізм правового регулювання передачі гуртожитку на безкомпенсаційній основі за рішенням суду, що був передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, під правове регулювання якого, виходячи зі змісту позову Запорізької міської ради, підпадають спірні правовідносини, відсутній.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 ТОВ “ГРААЛЬ” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Арбітражним керуючим (ліквідатором) призначено Загрію Романа Олеговича.

У ході ліквідаційної процедури ліквідатор провів інвентаризацію майна боржника та встановив, що до складу активів ТОВ “ГРААЛЬ” входить частка 759/1000 гуртожитку по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжя, у тому числі житлове приміщення № 41. Балансова (залишкова) вартість цього активу станом на 01.01.2024 складає 18 600, 00 грн.

Реєстр вимог кредиторів ТОВ “ГРААЛЬ” станом на дату розгляду справи включає вимоги на загальну суму понад 6 000 000, 00 грн., включаючи вимоги Приватного підприємства “Піранья”, КП “Водоканал” та інших кредиторів, які залучались третіми особами у справу.

Ліквідатор установив, що реалізація частки гуртожитку шляхом проведення електронних торгів (аукціону) є неможливою у зв’язку з дією мораторію на відчуження гуртожитків, встановленого Законом України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. Відповідно до зазначеної норми, відчуження гуртожитків або їх частин забороняється до внесення змін до цього Закону щодо визначення правового статусу гуртожитків.

Матеріали справи містять посилання на ряд судових рішень, які мають преюдиційне значення для розгляду окремих питань у даній справі: рішення Господарського суду Запорізької області від 05.10.2012 у справі № 5009/2087/12-5009/2773/12 та постанова Центрального апеляційного суду від 13.04.2023 № 908/713/20 (908/1472/20).

Баранов С. В. придбав частки гуртожитку у 2004 році у ВАТ “Запорізький арматурний завод”, яке на той момент було зареєстрованим власником майна згідно з даними державного реєстру, тому не мав підстав сумніватися в законності набуття права власності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 86 ГПК України).

Позивач - ліквідатор ТОВ “ГРААЛЬ” просить суд зобов’язати Запорізьку міську раду прийняти до комунальної власності частку 759/1000 гуртожитку по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжя на компенсаційній основі у розмірі 18 600, 00 грн. без додаткових умов.

Правовою підставою для такої вимоги є ч. 7 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, яка встановлює: “Об’єкти житлового фонду, які не можуть бути реалізовані відповідно до цього Кодексу або не увійшли до ліквідаційної маси, передаються органу місцевого самоврядування за місцем розташування таких об’єктів для включення до комунальної власності відповідної територіальної громади без додаткових умов”.

Аналогічна норма міститься у ч. 4 ст. 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», яка передбачає: “У разі якщо власник гуртожитку не може використовувати його за призначенням, у тому числі через дію мораторію, встановленого статтею 11 цього Закону, такий власник має право на передачу гуртожитку до комунальної власності територіальної громади за місцем розташування гуртожитку на компенсаційних умовах”.

Ліквідатор не може реалізувати цей актив шляхом проведення електронних торгів (аукціону) у зв’язку з дією мораторію на відчуження гуртожитків, встановленого ст. 11 Закону про гуртожитки. Відповідно до цієї норми, “відчуження гуртожитків або їх частин забороняється до внесення змін до цього Закону щодо визначення правового статусу гуртожитків”.

Таким чином, єдиним законним способом розпорядження цим активом є передача до комунальної власності відповідно до ст. 61 КУзПБ та ст. 14 Закону про гуртожитки. Суд зазначає, що обов’язок органу місцевого самоврядування прийняти такі об’єкти до комунальної власності є імперативним та не залежить від волі органу місцевого самоврядування. Законодавець використовує формулювання “передаються органу місцевого самоврядування”, що свідчить про обов’язковість такої передачі.

Однією з ключових спірних обставин у справі є питання розміру компенсації, яку має виплатити Запорізька міська рада за прийняте до комунальної власності майно. Позивач обґрунтовує розмір компенсації у 18 600,00 грн залишковою балансовою вартістю активу станом на 01.01.2024, що відповідає обліковій вартості майна за даними бухгалтерського обліку підприємства-банкрута з урахуванням зносу.

Право власності ТОВ “ГРААЛЬ” на спірний об’єкт зареєстроване в установленому порядку та не оспорювалося в судовому порядку до порушення справи про банкрутство.

ТОВ “ГРААЛЬ” перебуває у стані банкрутства, тобто є неплатоспроможним та нездатним виконати зобов’язання перед кредиторами. Метою процедури банкрутства є максимальне задоволення вимог кредиторів шляхом реалізації майна боржника. Безоплатна передача активу до комунальної власності позбавить кредиторів можливості отримати хоча б часткове задоволення своїх вимог.

Частиною 4 ст. 14 Закону про гуртожитки прямо передбачає передачу гуртожитку до комунальної власності “на компенсаційних умовах”, що свідчить про необхідність виплати компенсації власнику. Безоплатна передача майна може розглядатися як непропорційне втручання у право власності, що суперечить ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач обґрунтовує розмір компенсації залишковою балансовою вартістю активу (18 600, 00 грн.), що є обґрунтованим підходом у контексті процедури банкрутства, оскільки балансова вартість відображає реальну облікову вартість майна з урахуванням зносу та амортизації.

Кредитор ПП “Піранья” заперечує проти такого розміру компенсації, посилаючись на звіт про оцінку ринкової вартості, поданий Барановим С.В., відповідно до якого частка 15,23 % (1523/10000) коштує 8 554 506, 00 грн., що екстраполюється на вартість частки 75,9 % (759/1000) у розмірі близько 43 млн грн.

Суд критично оцінює звіт про оцінку, поданий Барановим С.В., з наступних підстав. Методика оцінки, застосована в звіті, не відповідає реальній ситуації на ринку нерухомості щодо гуртожитків, які перебувають під дією мораторію на відчуження і фактично не мають ліквідності. Звіт не враховує обтяження майна у вигляді житлових прав мешканців гуртожитку, а також обмежень на розпорядження майном, встановлених законом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Касаційного господарського суду від 24.09.2025 у справі № 914/2350/18 (914/3089/20), згідно з якою при визначенні компенсації за передане майно слід виходити із положень Закону України “Про захист прав мешканців гуртожитків” (балансової вартості майна), якщо інше не встановлено законом або не доведено сторонами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розмір компенсації у 18 600, 00 грн., заявлений позивачем, є обґрунтованим та відповідає балансовій (залишковій) вартості активу станом на дату звернення до суду.

Також судом приймаються до уваги доводи ліквідатора ТОВ “Грааль” щодо необхідності захисту прав та законних інтересів мешканців гуртожитку. Матеріалами справи - листом Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 04-05/3/444 від 05.04.2024 підтверджується, що станом на 21.03.2024 у гуртожитку були зареєстровані 91 особа. За додатковими обліковими даними (“картотека”) установлено ще 51 особу, що в сукупності становить 142 зареєстровані особи. Згідно зі звітом ліквідатора від 03.04.2025 у гуртожитку фактично проживає понад 200 осіб. Такі відомості узгоджуються з даними про системне надання мешканцям житлово-комунальних послуг. Зазначений звіт відображає надходження коштів як оплату житлово-комунальних послуг від мешканців гуртожитку: зокрема, зазначено дані виписки/звітності щодо отримання грошових коштів. Наведене свідчить про фактичне функціонування гуртожитку як об’єкта, що використовується для проживання людей, а не як формально “нежитлового” чи “інвестиційного” активу.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд виходить з того, що інформація про кількість зареєстрованих осіб ґрунтується на даних органу реєстрації (офіційне джерело), відомості про фактичне проживання кореспондують обсягу користування послугами та надходженню платежів, сукупність цих даних є узгодженою між собою та має більшу вірогідність, ніж припущення про відсутність соціально-житлової функції об’єкта.

Встановлені обставини щодо масового проживання та реєстрації громадян у гуртожитку мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки підтверджують, що спірний об’єкт фактично використовується як гуртожиток і є пов’язаним із забезпеченням житлових прав значної кількості осіб. За таких умов правовідносини щодо належності та контролю за спірним об’єктом не можуть оцінюватися виключно крізь призму приватного майнового інтересу окремих суб’єктів, а повинні оцінюватися з урахуванням суспільної значущості функціонування гуртожитку та необхідності забезпечення належного управління ним в інтересах територіальної громади і мешканців.

Наведені фактичні дані суд враховує надалі при правовій кваліфікації спірних відносин та при оцінці легітимної мети й пропорційності обраного способу захисту, зокрема у контексті досягнення справедливого балансу між приватними правами та публічним інтересом.

Доводи про те, що житлове приміщення № 41 є самостійним об’єктом нерухомого майна і тому не може охоплюватися передачею частки 759/1000 будівлі гуртожитку, суд оцінює з урахуванням фактичних і правових характеристик об’єкта. Сам по собі запис у Державному реєстрі речових прав (наявність окремого реєстраційного номера) не є достатнім доказом виникнення іншого за природою об’єкта, відірваного від будівлі гуртожитку як єдиного нерухомого комплексу. Суд виходить з того, що приміщення № 41 розташоване в межах тієї ж будівлі та тієї ж адреси, має житлове призначення і функціонально є частиною житлового фонду гуртожитку. За таких обставин визначення обсягу передачі як такого, що охоплює приміщення № 41, забезпечує ефективність судового захисту та виконання спеціального Закону, а питання приведення реєстраційних записів у відповідність до судового рішення є похідним і вирішується в установленому законом реєстраційному порядку.

Суд враховує, що спеціальний Закон про гуртожитки (стаття 14) передбачає компенсаційну передачу у випадках, коли власник/балансоутримувач позбавлений можливості розпоряджатися гуртожитком як звичайним активом з огляду на встановлені законом обмеження. Визначаючи розмір компенсації, суд виходить з наданих ліквідатором даних бухгалтерського обліку боржника (залишкова балансова вартість станом на 01.01.2024) як об’єктивованого показника вартості активу в процедурі банкрутства за відсутності належних і допустимих доказів іншого розрахунку, який би враховував критерії спеціального Закону (вартість включення до статутного капіталу з урахуванням зносу/капітальних поліпшень). Посилання на «ринкові» оцінки, подані учасниками, саме по собі не спростовує правомірності застосування спеціальної законної формули та не доводить помилковості визначеного розміру компенсації у даній процедурі, оскільки предметом спору є не вільний продаж активу на ринку, а виконання спеціального обов’язку передачі об’єкта житлового фонду з обмеженою оборотоздатністю.

За таких обставин, первісний позов підлягає задоволенню.

Запорізька міська рада у зустрічному позові просить витребувати частки гуртожитку у ТОВ “ГРААЛЬ”, Баранова С.В., Ластовецької А.Ю., Козлової (Коляди) В.Е., Ніколаєва С.В. на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикація). Стаття 388 ЦК України встановлює умови витребування майна у добросовісного набувача: якщо майно було придбане безоплатно у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно у всіх випадках; якщо майно було придбане за плату, власник має право витребувати його лише у випадках, коли майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, або вибуло з володіння власника чи особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд зазначає, що для задоволення віндикаційного позову повинна бути доведена сукупність наступних обставин: наявність у позивача права власності на спірне майно; знаходження майна у володінні відповідача; відсутність правової підстави для володіння майном відповідачем (незаконність володіння); можливість індивідуалізації та ідентифікації майна, що підлягає витребуванню; якщо відповідач є добросовісним набувачем - наявність підстав для витребування майна у добросовісного набувача, передбачених ст. 388 ЦК України.

Запорізька міська рада просить витребувати у Баранова С.В. частки гуртожитку у розмірі 1523/10000, які він придбав у 2004 році на підставі договорів купівлі-продажу.

Суд установив, що питання законності набуття Барановим С.В. права власності на частки гуртожитку було предметом розгляду у справі № 908/713/20 (908/1472/20). Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (преюдиція).

У справі № 908/1472/20 судами було установлено наступні обставини. Баранов С.В. є набувачем часток гуртожитку, оскільки придбав їх у 2004 році на підставі оплатних договорів купівлі-продажу у ВАТ “Запорізький арматурний завод”, яке на той момент було зареєстрованим власником майна згідно з даними державного реєстру. Крім того, суд зазначає, що Запорізька міська рада у зустрічному позові не навела нових обставин або доказів, які б спростовували висновки, зроблені судами у справі № 908/713/20 (908/1472/20) щодо добросовісності набуття Барановим С.В. спірного майна. Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Запорізької міської ради про витребування часток гуртожитку у Баранова С.В. не підлягають задоволенню.

Запорізька міська рада просить витребувати у ТОВ “ГРААЛЬ” частку 759/1000 гуртожитку, яку воно придбало у 2015 році на підставі договору купівлі-продажу. Суд зазначає, що питання розпорядження часткою гуртожитку, що належить ТОВ “ГРААЛЬ”, вирішується у рамках первісного позову про зобов’язання Запорізької міської ради прийняти цю частку до комунальної власності на компенсаційній основі відповідно до ст. 61 КУзПБ та ст. 14 Закону про гуртожитки.

Крім того, суд зазначає, що ТОВ “ГРААЛЬ” перебуває у процедурі банкрутства, а тому застосування до нього загальних норм про витребування майна з чужого незаконного володіння має враховувати особливості правового регулювання процедури банкрутства. Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальний порядок розпорядження майном боржника, який має пріоритет над загальними нормами цивільного законодавства. Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Запорізької міської ради про витребування частки гуртожитку у ТОВ “ГРААЛЬ” не підлягають задоволенню.

Запорізька міська рада просить витребувати у Ластовецької А.Ю. частку 8/100 гуртожитку, яку вона придбала у 2021 році на підставі акту, складеного ТОВ “Високі технології” 19.10.2021. Суд установив, що Ластовецька А.Ю. набула право власності на частку гуртожитку на підставі акту від 19.10.2021 у зв’язку з виходом її зі складу учасників ТОВ “Високі технології”. Право власності зареєстроване в установленому порядку.

Водночас суд звертає увагу на наступні обставини щодо набуття права власності Ластовецькою А.Ю. Відповідно до статті 11 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” (в редакції, що діяла на момент складання акту 19.10.2021), встановлено мораторій на відчуження гуртожитків та їх часток. Зокрема, частина друга статті 11 передбачає: “На період дії цього Закону забороняється продаж, відчуження у будь-який інший спосіб, передача в заставу або оренду гуртожитків та їх часток, крім випадків, передбачених цим Законом”.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2021 року № 7-р(II)/2021 (справа № 3-181/2020(440/20)), мораторій на відчуження гуртожитків, що увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації, запроваджено з 1 січня 2009 року - дня набрання чинності Законом України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 11.07.2008 № 500-VI.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону № 500-VI: “... запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад”.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірний гуртожиток по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжі увійшов до статутного капіталу ВАТ “Запорізький арматурний завод” у 1994 році в процесі корпоратизації (приватизації) державного підприємства. Таким чином, на цей об’єкт нерухомості поширюється дія мораторію, встановленого Законом № 500-VI з 1 січня 2009 року.

Акт від 19.10.2021 був укладений більше 12 років 9 місяців після введення мораторію (01.01.2009), тобто у період дії законодавчої заборони на відчуження гуртожитків, що увійшли до статутних капіталів при корпоратизації.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Суд критично оцінює твердження Ластовецької А.Ю. про її добросовісність як набувача. Добросовісний набувач не може посилатися на незнання законодавчої заборони, яка діяла на момент укладення правочину. Крім того, факт набуття права власності свідчить про те, що Ластовецька А. Ю. як учасник цивільного обороту мала можливість і обов’язок з’ясувати правовий режим об’єкта нерухомості, який вона придбавала. Гуртожитки як об’єкти зі специфічним правовим статусом, обтяжені житловими правами мешканців та підлягають особливому правовому регулюванню, що є загальновідомим фактом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Ластовецька А.Ю. є недобросовісним набувачем, оскільки придбала частку гуртожитку з порушенням законодавчої заборони на відчуження гуртожитків, що увійшли до статутних капіталів при корпоратизації, встановленої Законом про гуртожитки, яка діяла на момент придбання у власність.

Ластовецька А.Ю. у своїх запереченнях посилається на сплив позовної давності, оскільки позов до неї було подано у 2025 році. Суд зазначає, що відповідно до ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств.

Водночас суд враховує, що у даному випадку правочин було укладено з порушенням законодавчої заборони на відчуження гуртожитків, встановленої Законом про гуртожитки (мораторій діє з 01.01.2009), що робить його недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. Відповідно до частини 2 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності за недійсним правочином починається з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася чи могла довідатися особа, право якої порушено. Відповідно до усталеної судової практики, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків з моменту його вчинення, і суд може застосувати наслідки недійсності такого правочину за власною ініціативою. Ластовецька А.Ю. є недобросовісним набувачем, який не може посилатися на захист, передбачений для добросовісних набувачів. Вимоги про повернення гуртожитків до комунальної власності обумовлені публічним інтересом у забезпеченні житлових прав мешканців гуртожитків, що є конституційним обов’язком держави та органів місцевого самоврядування (ст. 47 Конституції України). Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов Запорізької міської ради щодо Ластовецької А.Ю. підлягає задоволенню.

Суд вважає за необхідне витребувати у Ластовецької А.Ю. частку 8/100 гуртожитку на користь Запорізької міської ради (територіальної громади м. Запоріжжя).

Запорізька міська рада просить витребувати у Козлової (Коляди) В.Е. частку 3/500 гуртожитку, яку вона набула у 2014 році на підставі договору дарування. Суд встановив, що Козлова (Коляда) В.Е. набула право власності на частку гуртожитку 19.07.2014 на підставі договору дарування від 19.07.2014 № 6195. Право власності зареєстроване в установленому порядку.

Договір дарування від 19.07.2014 був укладений після введення мораторію (01.01.2009), тобто у період дії законодавчої заборони на відчуження гуртожитків. Суд приходить до висновку, що Козлова (Коляда) В.Е. є недобросовісним набувачем, оскільки: вона набула частку гуртожитку у період дії законодавчої заборони на відчуження таких об’єктів (19.07.2014 - після введення мораторію 01.01.2009); як учасник цивільного обороту, вона повинна була знати або могла знати про законодавчу заборону відчуження гуртожитків, встановлену Законом про гуртожитки, який діяв більше 5 років до укладення договору дарування; правова природа договору дарування від 19.07.2014 суперечить імперативній нормі про мораторій на відчуження гуртожитків, що робить такий правочин нікчемним (ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України); державна реєстрація права власності не може легітимізувати недійсний правочин, укладений всупереч імперативній забороні закону (частина перша статті 204 ЦК України).

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно було придбане безоплатно у особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно у всіх випадках. Договір дарування є безоплатним правочином, а тому на Козлову (Коляду) В.Е. не поширюється захист добросовісного набувача, передбачений для оплатних правочинів. Більше того, безоплатність набуття посилює недобросовісність Козлової (Коляди) В.Е., оскільки вона отримала майно (частку гуртожитку) без жодної компенсації, тоді як таке відчуження було прямо заборонено законом. Повернення безоплатно набутого майна не порушує майнових інтересів особи, оскільки вона не понесла витрат на його придбання.

Щодо позовної давності, суд застосовує аналогічні міркування, що і у випадку з Ластовецькою А.Ю. Козлова (Коляда) В. Е. набула право власності на частку гуртожитку у 2014 році, а позов до неї було подано лише у 2025 році, тобто через 11 років. Враховуючи наступні обставини, суд приходить до висновку, що зустрічний позов Запорізької міської ради щодо Козлової (Коляди) В. Е. підлягає задоволенню. Суд вважає за необхідне витребувати у Козлової (Коляди) В. Е. частку 3/500 гуртожитку на користь Запорізької міської ради (територіальної громади м. Запоріжжя).

Запорізька міська рада просить витребувати у Ніколаєва С.В. частку 27/10000 гуртожитку, яку він придбав у 2014 році на підставі договору купівлі-продажу. Суд встановив, що Ніколаєв С. В. набув право власності на частку гуртожитку 15.07.2014 на підставі договору купівлі-продажу № 5924 від 15.07.2014, укладеного з Барановим С.В. Право власності зареєстроване в установленому порядку.

Водночас суд звертає увагу на наступні обставини щодо набуття права власності Ніколаєвим С.В. Договір купівлі-продажу від 15.07.2014 був укладений через 5 років 6 місяці після введення мораторію (01.01.2009), тобто у період дії законодавчої заборони на відчуження гуртожитків. Суд приходить до висновку, що Ніколаєв С.В. є недобросовісним набувачем, оскільки він набув частку гуртожитку у період дії законодавчої заборони на відчуження таких об’єктів (15.07.2014 - після введення мораторію 01.01.2009); як учасник цивільного обороту, він повинен був знати або міг знати про законодавчу заборону відчуження гуртожитків, встановлену Законом про гуртожитки, який діяв більше 5 років до укладення договору купівлі-продажу; правова природа договору купівлі-продажу від 15.07.2014 суперечить імперативній нормі про мораторій на відчуження гуртожитків, що робить такий правочин нікчемним (ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України); державна реєстрація права власності не може легітимізувати недійсний правочин, укладений всупереч імперативній забороні закону (частина перша статті 204 ЦК України).

Суд приходить до висновку, що зустрічний позов Запорізької міської ради щодо Ніколаєва С.В. підлягає задоволенню. Суд вважає за необхідне витребувати у Ніколаєва С.В. частку 27/10000 гуртожитку на користь Запорізької міської ради (територіальної громади м. Запоріжжя).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що зустрічний позов Запорізької міської ради підлягає частковому задоволенню. Слід витребувати у Ластовецької Анни Юріївни на користь Запорізької міської ради 8/100 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5 768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію; витребувати у Козлової (Коляди) Валерії Едуардівни на користь Запорізької міської ради 3/500 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5 768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію; витребувати у Ніколаєва Сергія Володимировича на користь Запорізької міської ради 27/10000 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5 768 кв. м, технічний паспорт та всю наявну документацію.

При розгляді заяв про застосування позовної давності суд враховує спеціальний правовий режим гуртожитків і триваючий характер порушення публічного інтересу, що вимагає уникнення формального підходу, який перешкоджає виконанню закону щодо забезпечення житлових прав мешканців.

Зазначені висновки підтверджуються Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду  від 13.03.2024 року у справі № 911/121/22:

“Водночас особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов’язку заінтересована особа має право пред’явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК).

Спір у справі, що розглядається, виник у зв’язку з порушенням права територіальної громади м. Вишневе щодо приміщень гуртожитків, яке відповідно до заявлених прокурором в інтересах держави позовних вимог підлягає захисту шляхом витребування на користь територіальної громади м. Вишневе в особі Вишневої міської ради приміщень гуртожитків, право власності на які зареєстровано за відповідачем.

Державний житловий фонд, у тому числі жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до законодавства України будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад у порядку і в строки, що визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. ст. 4, 5 ЖК).

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, регулює Закон України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.

Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об’єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей) (частини 3 статті 1 зазначеного Закону).

Натомість дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб) (частина 4 статті 1 зазначеного Закону).

Отже, у розумінні наведених положень усі гуртожитки, які є об’єктами права державної та комунальної власності, мають бути передані у власність територіальних громад, за винятком тих, які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ), та які побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.

Забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” здійснюється з дотриманням підходів, за якими, зокрема, всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад у порядку, визначеному законом (стаття 3 зазначеного Закону).

Відповідно до пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” (у редакції, чинній 09.10.2012 - на момент відчуження спірних гуртожитків від КЖКП “Агропромбудіндустрія” до ТОВ “Конвалія-2012” і ТОВ “Черемшина-2012”) з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, установлено мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом строку реалізації державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад, але не менше шести років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.

У подальшому до пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” було внесено зміни, відповідно до яких (як у редакції на момент відчуження спірних гуртожитків від ТОВ ”Конвалія-2012” та ТОВ “Черемшина-2012” до ТОВ “Журавлинка Плюс”, так і у чинній редакції) з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об’єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права. Органам місцевого самоврядування під час дії зазначеного мораторію доручено вжити заходів до видачі власниками гуртожитків ордерів усім мешканцям гуртожитків, яких на визначених цим Законом правових підставах було вселено в гуртожиток і які фактично проживають у гуртожитку більше п’яти років, які не отримали ордери (або у яких ордери було вилучено) з незалежних від них причин”.

В іншій частині зустрічного позову (щодо витребування часток у Баранова С.В. та ТОВ “ГРААЛЬ”) слід відмовити, враховуючи вищенаведені висновки суду.

Баранов Сергій Васильович звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради про зобов’язання вчинити певні дії, просячи зобов’язати міську раду прийняти до комунальної власності належні йому частки гуртожитку (1523/10000) на компенсаційній основі у розмірі 8 554 506, 00 грн.

Правовою підставою для позову Баранов С. В. зазначає ч. 4 ст. 14 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, яка передбачає право власника гуртожитку на передачу його до комунальної власності на компенсаційних умовах, якщо власник не може використовувати гуртожиток за призначенням через дію мораторію. Розмір компенсації Баранов С. В. обґрунтовує звітом про оцінку ринкової вартості майна, згідно з яким ринкова вартість його частки (1523/10000) станом на дату оцінки складає 8 554 506, 00 грн.

Частина 4 ст. 14 Закону про гуртожитки дійсно передбачає право власника гуртожитку на передачу його до комунальної власності на компенсаційних умовах. Однак ця норма має диспозитивний характер і передбачає добровільність такої передачі як з боку власника, так і з боку органу місцевого самоврядування. Законодавство не встановлює обов’язку органу місцевого самоврядування прийняти гуртожиток до комунальної власності від будь-якого власника, який висловить таке бажання. На відміну від норми ч. 7 ст. 61 КУзПБ, яка встановлює імперативний обов’язок органу місцевого самоврядування прийняти об’єкти житлового фонду від підприємства-банкрута, ч. 4 ст. 14 Закону про гуртожитки передбачає лише право власника на передачу гуртожитку, але не обов’язок органу місцевого самоврядування його прийняти в усіх випадках.

Тлумачення ч. 4 ст. 14 Закону про гуртожитки має здійснюватися у системному зв’язку з іншими нормами цього Закону та загальними принципами права.

Суд критично оцінює звіт про оцінку ринкової вартості, поданий Барановим С.В., з наступних підстав.

Як зазначено вище, звіт про оцінку складений на замовлення Баранова С.В. та в його інтересах, тому не може вважатися об’єктивним та незалежним. Відсутність альтернативної оцінки або експертизи, проведеної за ініціативою суду чи іншої сторони, не дозволяє суду однозначно покладатися на висновки цього звіту. Методика оцінки, застосована в звіті, не враховує реальну економічну ситуацію на ринку нерухомості щодо гуртожитків. Гуртожитки перебувають під дією мораторію на відчуження (ст. 11 Закону про гуртожитки), що означає фактичну відсутність ринку для таких об’єктів. Визначення «ринкової вартості» майна, яке не може бути реалізоване на ринку через законодавчі обмеження, є методологічно некоректним. Звіт не враховує обтяження майна у вигляді житлових прав мешканців гуртожитку. Відповідно до законодавства про гуртожитки, мешканці мають право проживання у гуртожитку, незалежно від зміни власника. Це суттєво знижує комерційну вартість об’єкта, оскільки новий власник (територіальна громада) не зможе вільно розпоряджатися майном.

Баранов С.В. не надав переконливих доказів того, що він зазнає істотних збитків через неможливість використання гуртожитку за призначенням. Навпаки, матеріали справи свідчать, що він придбав частки гуртожитку ще у 2004 році, тобто майже 20 років тому, і протягом усього цього часу мав змогу отримувати дохід від здачі житлових приміщень в оренду або іншим чином використовувати майно.

Суд також зазначає, що у цій же справі розглядався зустрічний позов Запорізької міської ради про витребування майна у Баранова С.В. У задоволенні зустрічного позову щодо Баранова С.В. судом відмовлено з огляду на те, що Баранов С.В. є добросовісним набувачем спірного майна.

Судом враховано положення ч. 3 ст. 388 Цивільного Кодексу України, редакція якої набрала чинності на момент розгляду справи - “Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років. Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною. Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: а) до об’єктів критичної інфраструктури; б) до об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; в) до об’єктів та земель оборони; г) до об’єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об’єктів (територій) на момент вибуття з володіння; ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об’єктів на момент вибуття з володіння; д) до пам’яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації)”.

Таким чином, суд визнав право власності Баранова С.В. на частки гуртожитку законним та таким, що не підлягає оспорюванню з боку Запорізької міської ради. Проте це не означає, що орган місцевого самоврядування зобов’язаний прийняти це майно до комунальної власності за будь-яку ціну, визначену власником на свій розсуд.

Баранов С.В. у своїх поясненнях посилався на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право на мирне володіння майном. Суд зазначає, що ст. 1 Першого протоколу дійсно встановлює захист права на мирне володіння майном та передбачає, що позбавлення майна може відбуватися лише в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права. Однак ця норма не встановлює обов’язку держави викуповувати приватне майно на вимогу власника.

Практика ЄСПЛ свідчить, що втручання у право власності є виправданим, якщо воно: здійснюється на підставі закону; переслідує легітимну мету в інтересах суспільства; є пропорційним (існує розумний баланс між інтересами суспільства та правами власника). У даному випадку мораторій на відчуження гуртожитків встановлений законом (ст. 11 Закону про гуртожитки) та переслідує легітимну мету - захист житлових прав мешканців гуртожитків та запобігання їх виселенню у зв’язку з комерційними операціями з гуртожитками.

Щодо пропорційності, суд зазначає, що мораторій діє з 2009 року, і протягом усього цього часу власники гуртожитків зберігають право власності на майно, можуть отримувати дохід від здачі житлових приміщень в оренду. Єдиним обмеженням є неможливість продажу або іншого відчуження гуртожитку, що є виправданим з огляду на необхідність захисту соціально вразливих категорій мешканців. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що позбавлення власника можливості розпорядження майном шляхом продажу не є порушенням ст. 1 Першого протоколу, якщо таке обмеження встановлено законом та переслідує легітимну мету. Прикладами можуть бути справи щодо обмежень на продаж сільськогосподарських земель, культурної спадщини тощо.

Таким чином, посилання Баранова С. В. на практику ЄСПЛ не є підставою для задоволення його позову, оскільки відмова органу місцевого самоврядування викупити гуртожиток за завищеною ціною не є порушенням права на мирне володіння майном.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов Баранова С.В. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232, 233, 238, 240, 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вх. № 992/08-07/25 від 08.04.2025) задовольнити.

Зобов’язати Запорізьку міську раду прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя Запорізької області частку 759/1000 гуртожитку/літ.А-5/ по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжя, у тому числі: житлове приміщення 41 по вул. Руставі, 12 в м. Запоріжжя на компенсаційні основі у розмірі 18 600 (вісімнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. без додаткових умов.

Стягнути з Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Грааль” (вул. Руставі, 12, м. Запоріжжя, 69093, ЄДРПОУ 32119653) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Зустрічний позов Запорізької міської ради (вх. № 1201/08-07/25 від 22.04.2025) задовольнити частково.

Витребувати у Ластовецької Анни Юріївни (вул. Бородінська, буд. 51, м. Запоріжжя, 69096, РНОКПП 3114917822) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126, код ЄДРПОУ 04053915) 8/100 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5 768 м², технічний паспорт та всю наявну документацію.

Витребувати у Козлової (Коляди) Валерії Едуардівни (вул. Сеченова, буд. 48/64, кв. 27, м. Запоріжжя, 69093, РНОКПП 3288709526) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126, код ЄДРПОУ 04053915) 3/500 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5 768 м², технічний паспорт та всю наявну документацію.

Витребувати у Ніколаєва Сергія Володимировича (вул. Рубана, буд. 7, кв. 167, м. Запоріжжя, 69093, РНОКПП 2965714890) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126, код ЄДРПОУ 04053915) 27/1000 частки гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 12, загальною площею 5 768 м², технічний паспорт та всю наявну документацію.

Стягнути з Ластовецької Анни Юріївни (вул. Бородінська, буд. 51, м. Запоріжжя, 69096, РНОКПП 3114917822) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126, код ЄДРПОУ 04053915) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Стягнути з Козлової (Коляди) Валерії Едуардівни (вул. Сеченова, буд. 48/64, кв. 27, м. Запоріжжя, 69093, РНОКПП 3288709526) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69126, код ЄДРПОУ 04053915) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Стягнути з Ніколаєва Сергія Володимировича (вул. Рубана, буд. 7, кв. 167, м. Запоріжжя, 69093, РНОКПП 2965714890) на користь Запорізької міської ради пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69126, код ЄДРПОУ 04053915) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

У задоволенні позову Баранова С.В. (вх. № 1590/08-07/25 від 16.05.2025) відмовити.

 

Копію рішення надіслати сторонам, третім особам (до електронного кабінету/поштовим зв’язком).

 

Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

 

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

 

Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2026.

 

 

 

Суддя                                                                                Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ