До уваги Комунального спеціалізованого мистецького навчального закладу «Михайлівська дитяча музична школа» Михайлівської селищної ради Василівського району про зупинення провадження у справі № 908/487/25!!!

13 лютого 2026, 13:07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.02.2026 Справа № 908/487/25

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

за участі секретаря судового засідання Концур Г.А.,

розглянувши матеріали справи № 908/487/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ідентифікаційний код юридичної особи 42399676 (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до відповідача: Комунального спеціалізованого мистецького навчального закладу «Михайлівська дитяча музична школа» Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи 35783441 (вул. Центральна, 22, смт. Михайлівка, Василівський район, Запорізька область, 72002)

про стягнення 29 443 грн 76 коп.

за участі уповноважених представників сторін:

від позивача: Жигадло І.Б., адвокат, свідоцтво № РН 1321 від 04.11.2027, довіреність № 145 від 30.12.2025 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 26.02.2025 через систему «Електронний суд» звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення з Комунального спеціалізованого мистецького навчального закладу «Михайлівська дитяча музична школа» Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області 29 443 грн 76 коп., з яких: основний борг у сумі 18 542,96 грн за поставлений природний газ за лютий 2022 згідно з Договором № 07-1079/21-БО-Т постачання природного газу від 09.11.2021; пеня у сумі 3 916,89 грн три проценти річних у сумі 1 416,12 грн; інфляційні втрати у сумі 5 567,79 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 справу № 908/487/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.03.2025 у справі № 908/487/25 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвалою від 03.04.2025 суд зупинив провадження у даній справі до розгляду об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 908/1162/23.

23.01.2026 провадження у даній справі поновлено з 11.02.2026. Судове засідання (в ухвалі помилково зазначено підготовче засідання) призначено на 11.02.2026 о 12 год. 00 хв., про що всі сторони повідомлені належним чином.

26.01.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 280/5808/23.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного суду справи № 280/5808/23.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень 05.11.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду направлено на розгляд Великої Палати справу № 280/5808/23 щодо застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Підстави направлення справи на розгляд Великої Палати зокрема наступні:

«При цьому Кабінет Міністрів України не ухвалював рішень про поширення дії положень статей 13 і 13-1 Закону на тимчасово окуповані території, визначені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, тому, на переконання колегії суддів, немає й підстав поширення означених норм на територію України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими.

У вищенаведених постановах вказане (маються на увазі постанови КГС в тому числі по справі № 908/1162/23, див. за змістом ухвали) не враховано, а саме, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях.

При цьому рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Так само загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень. Ця обставина також не була врахована у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2025 року у справі №908/1162/23, у якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.

Слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4). Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя.

Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду у означених вище справах, оскільки вирішувалося питання можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, що виникли на територіях, які були фактично окуповані, але щодо яких Кабінетом Міністрів України не приймалося окреме рішення про застосування обмежень. Спільним для цих справ є також правова природа спору, що пов`язана з визначенням умов, за яких факт окупації може бути підставою для застосування економічних обмежень, установлених зазначеними статтями Закону, а відтак - і з необхідністю наявності офіційного рішення Кабінету Міністрів України як передумови для поширення дії обмежень на відповідну територію.

Зазначеними постановами фактично ототожнено сам факт окупації території з підставою для автоматичного застосування обмежень, визначених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Водночас законодавство (як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час постановлення ухвали) в умовах воєнного стану передбачає обов`язкову наявність рішення Кабінету Міністрів України про поширення означених норм на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи Позивача достатніми для задоволення відповідного клопотання та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування вищевказаних норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду від 7 березня 2024 року у справі № 910/9680/23, від 23 жовтня 2023 року у справі № 908/1162/23 та від 3 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23».

Згідно з позовом у справі № 908/3476/25 між сторонами укладено Договір №23337/22/19-121-08-22-11207 від 11.05.2022 року на виконання робіт, відповідно до якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов’язання по виконанню робіт: “Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС, м. Енергодар, вул.. Промислова, 133. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Етажерка електротехнічних пристроїв. Впровадження в приміщеннях , що мають .електричне та електронне устаткування, автоматичного газового пожежогасіння. Коригування проектної документації. На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, ТОВ «ЗАХИСТ-ТЕХНО К» надано ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» передбачені договором послуги у повному обсязі, про що свідчить Акт№ 1 здачі приймання виконаних робіт від 13.12.2022 року, який скріплений печатками та підписаний представниками обох сторін без жодних зауважень. ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» в порушення умов укладеного між сторонами Договору, взяті на себе зобов’язання не виконав, оплату наданих позивачем послуг та виконаних робіт не здійснив. Заборгованість ДП «НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» перед ТОВ «Захист-Техно К» за Договором №23337/22/19-121-08-22-11207 від 11.05.2022 року становить 394 370,40 грн з ПДВ.

Відповідач, не погоджуючись з позовом, стверджує, що Позивачем виконані роботи з порушенням строків за умовами укладеного Договору №23337/22/19-121-08-22-11207 від 11.05.2022. При цьому, Відповідач посилається на правові позиції Верховного Суду по справам №№ 910/9680/23 та 908/1162/23 про застосування ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на окупованій території України».

Враховуючи предмет позову у даній справі, суд вважає за необхідне зупинити розгляд даної справи до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених:

11) пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

При цьому, суд враховує, що висновки, здійснені касаційною інстанцією при розгляді подібної справи, можуть мати суттєве значення для розгляду даної справи.

Керуючись п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 908/487/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Сторонам після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, письмово повідомити про це господарський суд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення – 11.02.2026 та може бути оскаржена в строки та порядку передбаченому ст. ст. 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали буде складено та підписано протягом п’яти днів.

Суддя А.О. Науменко