Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” по справі № 908/2289/23 (908/1944/25). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/26/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2026 Справа № 908/2289/23 (908/1944/25)
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2289/23 (908/1944/25)
За позовною заявою - Комунального підприємства “Водоканал” Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005, ел. пошта: zapoblvoda@ukr.net, код ЄДРПОУ 03327115, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - Власюк О.О., має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, ліквідатор - Забродін О.М.)
до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” (вул. Лісозаводська, буд. 10, кв. 2, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 35366542, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про визнання недійсними додаткових угод
в межах провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Ліквідатор - Забродін О.М. (адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
За участю представників сторін:
не з’явились
СУТЬ СПОРУ:
24.06.2025 до системи “Електронний суд” надійшла позовна заява Комунального підприємства “ОБЛВОДОКАНАЛ” Запорізької обласної ради про визнання додаткових угод недійсними.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2025, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства позовну заяву передано на розгляд судді Черкаському В.І. у провадженні якого перебуває справа № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго” для розгляду позовної заяви в межах цієї справи.
Розпорядженням № П-239/25 від 25.06.2025 відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, на підставі доповідної записки помічника судді Черкаського В.І. - Марії Садової, для розгляду у строк встановлений ГПК України даної заяви, враховуючи перебування судді Черкаського В.І. у відпустці з 23.06.2025 по 06.07.2025, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 вищезазначену позовну заяву розподілено судді Юлдашеву О.О.
Ухвалою від 10.07.2025 (суддя Юлдашев О.О.) позовну заяву Комунального підприємства “ОБЛВОДОКАНАЛ” Запорізької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго” та Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” про визнання недійсними додаткових угод, передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “Палівенерго”, яка перебуває в провадженні судді Черкаського В.І.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.07.2025 та розпорядженням № П-260/25 від 11.07.2025 розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер 908/1944/25) визначено судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 17.07.2025 зокрема, позовну заяву Комунального підприємства “ОБЛВОДОКАНАЛ” від 25.06.2025 (вх. № 2120/08-07/25 від 25.06.2025) до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” про визнання недійсними додаткових угод прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Призначено підготовче засідання на 15.08.2025, 12 - 00.
Ухвалою від 15.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладене підготовче засідання на 25.09.2025, 10 - 00.
Ухвалою від 25.09.2025 зокрема, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 17.11.2025, 11 - 00.
У судовому засіданні 17.11.2025 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/2289/23 (908/1944/25) до 17.12.2025, 10 - 00, продовжено строк підготовчого провадження відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою від 17.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2026, 11 - 00.
До системи “Електронний суд” від позивача надійшли заява (доповнення) від 12.01.2026 (вх. № 670/08-08/26 від 12.01.2026) та заява від 13.01.2026 (вх. № 799/08-08/26 від 13.01.2026).
Вищезазначені документи приєднано до матеріалів справи.
У судовому засіданні 13.01.2026 винесено вступну та резолютивну частини рішення.
Сторони у судове засідання 13.01.2026 не з’явились, представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, до відеоконференції не приєднались.
Представник позивача у попередніх судових засіданнях підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві від 25.06.2025 (вх. № 2120/08-07/25 від 25.06.2025).
Відповідач 2 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у наданому відзиві.
Відповідач 1 вимог ухвали суду 17.07.2025 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
УСТАНОВИВ:
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом - “Закон про банкрутство”).
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”. У справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Забродін О.М.
Відповідно до частини 1 статті 42 КУзПБ, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
16.09.2020 Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради прийнято рішення про проведення відкритих торгів з публікацією англійською мовою для придбання електричної енергії для об’єктів КП “Облводоканал” ЗОР очікуваною вартістю 50 400 000 гривень. За результатами аукціону, який відбувся 28.10.2020, тендерним комітетом прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 28.10.2020 № 145 про визнання переможцем торгів ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, яке не будучи виробником електричної енергії для участі в торгах запропонувало найнижчу вартість електричної енергії. За результатами проведеної процедури закупівлі 16.11.2020 між КП “Облводоканал” ЗОР (Замовник) та ТОВ “ВЕК “Палівенерго” (Постачальник), укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 (далі - договір) в обсязі 16000000 кВт*год за ціною 3,14 грн/кВт*год на суму 50 240 000, 00 (з ПДВ). В комерційній пропозиції до договору постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 3 до договору) вказана ціна 3,14 грн/кВт*год.
Пунктом 1.2 договору визначено, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони.
Пунктами 2.1., 2.2. визначено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обов’язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заявах-приєднання, які є Додатком 1 та Додатком 2 до цього Договору. Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору. Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є Додатком 3 до цього договору.
Розділом 5 визначено, що ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії. Пунктами 5.1., 5.2., 5.4., 5.5., 5.6., 5.8., 5.11., 5.16., 5.18., 5.19., 5.21., 5.22., 5.26., 5.29. визначено, що сума цього договору становить 50 240 000, 00 по 3,14 грн. з ПДВ. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно по механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 3 до цього Договору. Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Істотні умови договору про закупівлю і вони не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, що визначені в Договорі. Ціна за одиницю товару може змінюватись за взаємною згодою сторін до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на рину у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Про зміну ціни Постачальник повідомляє Покупця та направляє йому додаткову угоду для належного оформлення, яка має переважне право над попередньою, при цьому ціна за одиницю товару не повинна перевищувати роздрібну ціну за одиницю товару Постачальника та не може перевищувати середню ціну по країні на момент поставки товару відповідно до довідки Торгівельно-промислової палати або ДП “Держзовнішінформ” або іншої довідки або інформації, яка свідчить про зміну ціни на Товар відповідно до нормативно-правових актів, якими регулюється встановлення такої ціни на ринку. Довідка надається Постачальником та повинна містити інформацію щодо середньо ринкової ціни та товар, усі витрати пов’язані з оформленням довідки несе Постачальник. За взаємною згодою сторін передбачається зміна ціни в бік зменшення (без зміни кількості та якості товару), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку. Пунктом 5.16. визначено, що про зміну ціни Постачальник повідомляє Покупці та направляє йому додаткову угоду для належного оформлення, яка має переважне право над попередньою. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, договір про закупівлю вважається неукладеним. Якщо учасник вчинив фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються відповідно до Цивільного кодексу України. Розрахунковим періодом за цим Договором є строк в продовж 60 (шести десяти) операційних днів після розрахункового місяця. Розрахунковим місяцем є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (дані - спецрахунок). При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на спец рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спец рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни. У первинних документах, а саме: розрахунок-фактура, видаткова накладна/акт приймання-передачі товару обов’язково повинні бути вказані усі реквізити Покупця: назва підприємства, згідно Статуту, а також номер та дата договору, згідно якого виконується постачання Товару. По закінченню розрахункового місяця на підставі даних комерційного обліку Споживача, Постачальник надсилає Споживачу поштою до 11-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електричної енергії підписаний зі свого боку у 2-х примірниках. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через Постачальника. Спосіб оплати за послугу з розподілу та передачі електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком 3 до цього Договору. Постачальник зобов’язаний при виставленні рахунку за електричну енергію Споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії. Початок постачання електричної енергії за договором № 254/11/20 від 16.11.2020 між КП “Облводоканал” ЗОР та ТОВ “ВЕК “Палівенерго” зазначено у Додатках № 1 та № 2 до даного договору і визначено сторонами як: “з 01 січня 2021 року”.
В подальшому сторонами були укладені додаткові угоди до договору № 254/11/20:
1) 02.11.2021 - Додаткова угода № 8 до договору № 254/11/20, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити ціну за одиницю товару, а саме ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) та викласти Комерційну пропозицію у новій редакції. Викласти п. 5.1 Договору у новій редакції: сума цього договору становить 43 106 043, 17 грн. з урахуванням 20 % ПДВ - 7 184 340, 53 грн.
Відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком № 1 до укладеної додаткової угоди № 8 ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) склала 3,74 грн./кВт*год. з ПДВ.
2) 03.11.2021 - Додаткова угода № 9 до договору № 254/11/20, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити ціну за одиницю товару, а саме ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) та викласти Комерційну пропозицію у новій редакції. Викласти п. 5.1 Договору у новій редакції: сума цього договору становить 43 106 041, 85 грн. з урахуванням 20 % ПДВ - 7 184 340, 31 грн.
Відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком № 1 до укладеної додаткової угоди № 9 ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) склала: ціна 4,07 грн./кВт*год. з ПД.
3) 04.11.2021 - Додаткова угода № 10 до договору № 254/11/20, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити ціну за одиницю товару, а саме ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) та викласти Комерційну пропозицію у новій редакції. Викласти п. 5.1 Договору у новій редакції: сума цього договору становить 43 106 039, 54 грн. з урахуванням 20 % ПДВ - 7 184 339, 92 грн.
Відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком № 1 до укладеної додаткової угоди № 10 ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) склала: ціна 4,21 грн./кВт*год. з ПДВ.
4) 20.12.2021 - Додаткова угода № 11 до договору № 254/11/20, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити ціну за одиницю товару, а саме ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) та викласти Комерційну пропозицію у новій редакції. Викласти п. 5.1 Договору у новій редакції: сума цього договору становить 43 106 035, 85 грн. з урахуванням 20 % ПДВ - 7 184 339, 31 грн. Відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком № 1 до укладеної додаткової угоди № 10 ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) склала: ціна 4,59 грн./кВт*год. з ПДВ.
5) 20.12.2021 - Додаткова угода № 12 до договору № 254/11/20, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити ціну за одиницю товару, а саме ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) та викласти Комерційну пропозицію у новій редакції. Викласти п. 5.1 Договору у новій редакції: сума цього договору становить 43 106 033, 81 грн. з урахуванням 20 % ПДВ - 7 184 338, 97 грн.
Відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком № 1 до укладеної додаткової угоди № 12 ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) склала: ціна 4,83 грн./кВт*год. з ПДВ.
Виходячи з первісної ціни у договорі № 254/11/20 від 16.11.2020 за 1 кВт*год - 3,14 грн. (з ПДВ) та з урахуванням вартості за 1 кВт*год, визначених у вищезазначених додаткових угодах позивач (замовник) за спожиту електричну енергію за жовтень 2021 - лютий 2022 повинен сплатити 44 781 740, 88 грн.
Фактично, за договором № 254/11/20 від 16.11.2020 передано КП “Облводоканал” ЗОР електроенергії в обсязі 13 103 473 кВт*год на загальну суму 49 448 635, 06 грн. (з ПДВ) відповідно до цін, зафіксованих у вищевказаних додаткових угодах.
Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично повинні були бути сплачені відповідачу 1 за електроенергію по ціні відповідно до додаткових угод, які визнаються недійсними за цим позовом та сумою за електроенергію по ціні відповідно до договору № 254/11/20 від 16.11.2020 з урахуванням додаткових угод № № 8 - 12 становить 4 667 894, 19 грн. (49 449 635, 06 грн. - 44 781 740, 88 грн.). З цих грошових коштів фактично сплачено 1 046 837, 53 грн, решта відноситься до кредиторської заборгованості перед відповідачем 1 у розмірі 3 621 056, 66 грн.
Вказане підтверджується актом Східного офісу Держаудитслужби Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 03.06.2024 № 040806- 20/10 та розрахунком завищеної суми кредиторської заборгованості по бухгалтерському обліку КП “Облводоканал” ЗОР та зайво сплачених коштів за спожиту електричну енергію, яка поставлялася ТОВ “ВЕК “Палівенерго” за договором № 254/11/20 від 16.11.2020.
Також у вимозі Східного офісу Держаудитслужби Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 14.06.2024 № 040806-15/1671-2024 зазначено, що під час перевірки виявлено наступне порушення: в порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” внаслідок внесення змін до договору № 254/11/20, укладеного КП “Облводоканал” ЗОР з ТОВ “ВЕК “Палівенерго” в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % від початкової ціни та зменшення його кількості у жовтні - грудні 2021 року завищена вартість електроенергії на загальну суму 3 621 056, 66 грн., внаслідок чого завищено кредиторську заборгованість КП “Облводоканал” ЗОР перед постачальником на вказану суму. У вимозі зазначено, що КП “Облводвоканал” ЗОР повинно забезпечити зменшення кредиторської заборгованості по розрахункам з ТОВ “ВЕК “Палівенерго”.
Частина 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” визначає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 7 частини 5).
В обґрунтування необхідності укладання додаткових угод відповідачем 1 (постачальником) надавалися цінові довідки з Торгово-промислової палати.
Обов’язковою умовою при застосуванні пункту 2 частини 5 статті 41 цього ж Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.
У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).
Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).
Висновки торгово-промисловою палати, якими обґрунтовано укладання вищевказаних додаткових угод та внесення змін до договору, не є належними доказами коливання ціни на електричну енергію, оскільки у вказаних цінових довідках не зазначено, якою є середня ціна на території окремих регіонів України. Також, відсутній аналіз вартості ціни станом на дату підписання додаткових угод. Більш того, у самих висновках зазначено, що вони містять довідково - інформаційний характер.
В свою чергу, коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні оспорюваних додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та об’єктивно не підтверджено.
Таким чином, зазначені додаткові угоди укладені в порушення пункту 7 частини 5 статті 41 вищевказаного Закону, в частині збільшення ціни за 1 кВт*год у жовтні 2021 року - лютому 2022 року внаслідок змін регульованих цін (тарифів) і нормативів, які не змінювались протягом періоду з дати укладання договору до дат укладання додаткових угод, що є підставою для визнання їх недійсними.
Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме: закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин, укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Відповідно до вимог статей 632, 638 Цивільного кодексу України “ціна” є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.
Згідно частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Абзац 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 652 ЦК України передбачено, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли б це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним та збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тлумачення вказаної норми було здійснено Верховним Судом, зокрема у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021, № 927/1058/21 від 07.09.22, № 903/366/22 від 24.01.2024 якими прийняте рішення про визнання додаткових угод недійсними, які укладені з перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни, визначеної в договорі та яке зводиться до того, що в будь-якому випадку, незалежно від кількості додаткових угод, загальна сума збільшення не може перевищувати 10 %.
У постанові Верховного суду у справі № 927/491/19 від 18.06.2021 викладена наступна правова позиція: “метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України “Про публічні закупівлі” нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод)”.
У постанові Верховного суду у справі № 903/366/22 від 16.03.2023 викладена наступна правова позиція: “виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Натомість, судами встановлено, що сторони послідовно збільшували вартість електроенергії (9 разів за рік), за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ “Волиньелектрозбут”. Верховним судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України “Про публічні закупівлі”. Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах”.
Постанова Великої Палати Верховного суду у справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 визначила наступну правову позицію: “у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п’ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Також, постановою Великої Палати Верховного суду у справі № 920/19/24 від 21.11.2025 визначено правову позицію: “205. Зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п’ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: “Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі”.
Частина 4 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” визначає, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/ пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з ч. ч. 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частина 1 статті 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Договір № 254/11/20 від 16.11.2020 з урахуванням додаткових угод до нього, які змінювали відповідні пункти договору, укладалися за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі”, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади (далі - Закон), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до статті 3 цього Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія та ефективність, відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель, недискримінація учасників, об’єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій, запобігання корупційним діям і зловживанням.
Як передбачає частина 5 статті 5 цього ж Закону, замовники, учасники процедур закупівлі, суб’єкт оскарження, а також їхні представники повинні, добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.
Як зазначено у частині 1 статті 41 цього ж Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 180 ГК України (істотні умови господарського договору) (у тому числі в редакції, яка діяла на час укладання угоди) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі.
Однак, вищевказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю. Зокрема зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Якщо проаналізувати положення статей 651, 652 ЦК України та статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, то можна прийти до висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
В даному випадку, хоча відповідачем 1 і надавалося підтвердження коливання ціни на ринку(яке також є сумнівним з точки зору обґрунтованості), однак загальний відсоток підвищення ціни за одиницю товару в період дії договорів перевищив 10 %.
Погодження позивача (споживача) на підписання додаткових угод, враховуючи, що відмова від такого підписання була б підставою для припинення постачання електроенергії, не зумовлює їх правомірність та не впливає на висновки щодо недотримання сторонами законодавства про закупівлі.
Враховуючи зазначене вище, дії сторін в частині укладання додаткових угод № 8 від 02.11.2021, № 9 від 03.11.2021, № 10 від 04.11.2021, № 11 від 20.12.2021р., № 12 від 20.12.2021 порушують основні принципи здійснення публічних закупівель, передбачених статтею 3 Закону України “Про публічні закупівлі” та вимоги статті 41 цього ж Закону в частині максимального підвищення ціни за одиницю товару до 10 % незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Таким чином, оскаржувані додаткові угоди укладені з порушенням вимог статей 3, 5, частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, частини 2 статті 632 ЦК України.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).
18.08.2022 між відповідачем 1 (боржником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СЕМЬ ЛТД” (відповідачем 2) укладено договір про відступлення права вимоги № 18/08/22.
Відповідно до п. 1 - 1.2. договору відповідач 1 (первісний кредитор) відступає, а відповідач 2 (новий кредитор) приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, у відповідності із договором № 254/11/20 від 16.11.2020, (надалі за текстом - “Основний договір”), який укладений між первісним кредитором та Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради плати грошових коштів за Основним договором у сумі 15 683 490 грн. 06 коп.
Згідно із пунктами 4.1 - 4.4 договору первісний кредитор зобов’язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради, в момент підписання сторонами цього Договору. Первісний кредитор з дня укладення цього договору зобов’язаний передати письмове повідомлення КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради про відступлення права вимоги за цим договором новому кредитору. Первісний кредитор має право повернути собі право вимоги до КП “Облводоканал” Запорізької обласної ради у порядку передбаченому розділом 5 Договору. У разі повернення права вимоги первісному кредитору новий кредитор має право вимагати обов’язків первісним кредитором, вказаних у розділі 5 даного Договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору сума відступлених прав вимоги становить 15 683 490 грн. 06 коп. В той час, як сума оплати за відступлення права Договором визначена у розмірі 7 500 000, 00 грн. зі строком сплати до 31.12.2025 (пункти 2.1, 3.3 Договору).
Позивач вважає, що на даний час право вимоги за договором № 254/11/20 від 16.11.2020 та додатковими угодами № № 8 - 12 до нього, перейшли до відповідача 2.
Також зазначає, що Відповідачем 2 подана до Господарського суду Запорізької області позовна заява до позивача про стягнення заборгованості за договором № 254/11/20 від 16.11.2020, яка розглядається у справі № 908/1509/23.
Відповідач 2 - ТОВ “СЕМЬ ЛТД” проти позову заперечив, з підстав, зазначених у відзиві.
Положеннями ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов’язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі “Серявін та інші проти України” вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
З урахуванням наведених обставин справи та наданих сторонами доказів, відповідачами не спростовано обґрунтованої позиції позивача щодо правомірності заявленого позову.
За результатами з’ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв’язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75 - 79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України покладаються на відповідача 1.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 238, 240, 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 02.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020 р., укладену між Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 03327115) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” (код ЄДРПОУ 38563752, просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035).
Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 03.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020 р., укладену між Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 03327115) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” (код ЄДРПОУ 38563752, просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035).
Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 04.11.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020 р., укладену між Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 03327115) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” (код ЄДРПОУ 38563752, просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035).
Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 20.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020 р., укладену між Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 03327115) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” (код ЄДРПОУ 38563752, просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035).
Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 20.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу № 254/11/20 від 16.11.2020 р., укладену між Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129А, м. Запоріжжя, 69005, ЄДРПОУ 03327115) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” (код ЄДРПОУ 38563752, просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” (просп. Соборний, 180, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ: 38563752) на користь Комунального підприємства “Водоканал” Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005, ел. пошта: zapoblvoda@ukr.net, код ЄДРПОУ 03327115, рахунок UA833133990000026008060945906 в АТ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) суму 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати позивачу, відповідачам, ліквідатору (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2026.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” по справі № 908/2289/23 (908/1944/25).
_03_03.png)
