Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод” по справі № 908/1324/21 (908/3329/25). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 29/1/21-21/9/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.01.2026 Справа № 908/1324/21 (908/3329/25)
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В. О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1324/21 (908/3329/25)
За позовною заявою - Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод” (вул. Гладкова, буд. 2, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДР 05755625, е-mail: office@zkz.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС), в особі керуючого санацією Кучака Ю. Ф. (поштова адреса: а/с 9, м. Київ, 03035, електронна адреса: lex8899@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЛІСЗБУТ” (вул. Чорновола В’ячеслава, буд. 21/52, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50093, код ЄДРПОУ 44544580, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про стягнення 16 720, 46 грн.
що розглядається в межах провадження по справі № 908/1324/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод” (вул. Гладкова, буд. 2, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДР 05755625, е-mail: office@zkz.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Керуючий санацією - Кучак Юрій Федорович (поштова адреса: а/с 9, м. Київ, 03035, електронна адреса: lex8899@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
За участю представників сторін:
не з’явились
СУТЬ СПОРУ:
29.10.2025 до системи “Електронний суд” від Приватного акціонерне товариство “Запорізький кабельний завод” в особі керуючого санацією Кучака Ю.Ф. надійшла позовна заява від 29.10.2025 (вх. № 3660/08-07/25 від 30.10.2025) до відповідача - ТОВ “ПРОМЛІСЗБУТ” про стягнення 16 720, 46 грн. в якій просить суд:
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.10.2025 позовну заяву Приватного акціонерне товариство “Запорізький кабельний завод” в особі керуючого санацією Кучака Ю.Ф. передано на розгляд судді Черкаського В.І.
Ухвалою від 04.11.2025 позовну заяву Приватного акціонерне товариство “Запорізький кабельний завод” в особі керуючого санацією Кучака Ю.Ф. від 29.10.2025 (вх. № 3660/08-07/25 від 30.10.2025) до відповідача - ТОВ “ПРОМЛІСЗБУТ” про стягнення 16 720, 46 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/1324/21 про банкрутство Приватного акціонерне товариство “Запорізький кабельний завод” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Ухвалено що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1324/21 (908/3329/25). Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов’язки.
Визначено відповідачу строк для подання до суду: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали; для подання відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; для подання заперечень на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив (але не пізніше 24.11.2025 включно з урахування поштового перебігу).
Запропоновано позивачу у разі отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 251 ГПК України направити на адресу відповідача та суду письмову відповідь (пояснення, заперечення) щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, докази направлення надати суду.
Копію ухвали суду від 04.11.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1324/21 (908/3329/25) направлено до електронного кабінету відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЛІСЗБУТ”.
Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 04.11.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1324/21 (908/3329/25)) в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача доставлено 04.11.2025.
Ухвалою від 05.12.2025 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 23.12.2025, 12 - 30.
Ухвалою від 23.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2026, 10 - 00.
У судовому засіданні 21.01.2026 винесено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Представники сторін у судове засідання 21.01.2026 не з’явились, представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, до відеоконференції не приєднались.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Представник позивача у попередньому судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав поданого відзиву, зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
У провадженні судді Черкаського В.І. знаходилась справа № 908/1324/21 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод”.
Ухвалою від 17.10.2024 зокрема, введено процедуру санації боржника Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод”. Затверджено план санації Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод” у редакції, схваленій зборами кредиторів від 01.10.2024. Призначено керуючим санацією Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод” арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.
Суд зазначає наступне.
10.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОМЛІСЗБУТ” (постачальник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством “Запорізький кабельний завод” (покупець, позивач) укладено Договір поставки № DK001959 (далі - Договір) за п. 1.1 Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупцеві продукцію згідно зі Специфікаціями, які після їх укладання становлять невід’ємну частину даного Договору. Найменування, асортимент, обсяг (кількість),ціна, рік випуску, технічні та інші вимоги до Товару визначаються у Додатках до даного Договору.
Пунктом 4.3. Договору визначено, що постачальник зобов’язується надавати Покупцю податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, в строк не пізніше визначеного Податковим кодексом України. Покупець для реєстрації та обміну податковими накладними використовує програмний комплекс “М.Е.Doc IS”.
Пунктом 8.10. Договору визначено, що Сторона яка порушила договірне зобов’язання, відшкодовує в повному обсязі збитки, заподіяні під час виконання зобов’язань за Договором, підлягають відшкодуванню у повній сумі понад встановлені договором штрафні санкції.
Пунктом 12.1. Договору установлено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін, і діє до 31.12.2025, а в частині здійснення розрахунків, сплати штрафних санкцій та гарантійних зобов’язань - до їх повного виконання.
На виконання умов цього договору ТОВ “ПРОМЛІСЗБУТ” виставлено ПрАТ “ЗКЗ” рахунок № 26 від 07.05.2024 на оплату поставки товару на загальну суму 100 322, 76 грн.
09.05.2024 позивач оплатив зазначений рахунок у розмірі 80 % передоплати, згідно п. 2 Специфікації № 2, що підтверджується копією платіжного доручення № 758.
31.05.2024 позивач оплатив зазначений рахунок у розмірі 20 %, згідно п. 2 Специфікації № 2, що підтверджується копією платіжного доручення № 896.
Як вбачається з видаткової накладної № 26 від 15.05.2024 та товарно-транспортної накладної № 26 від 15.05.2024, відповідач поставив товар позивачу на суму 100 322, 76 грн.
ТОВ “ПРОМЛІСЗБУТ” у свою чергу, згідно умов Договору, склав та направив до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 1 від 09.05.2024 на суму 92 000, 00 грн., із них ПДВ - 15 333, 33 грн., однак її реєстрація відповідно до квитанції № 9151948623 від 09.05.2024 про реєстрацію податкової накладної була зупинена. У вказаній квитанції відповідачу пропонувалось надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
ТОВ “ПРОМЛІСЗБУТ” згідно умов Договору, склав та направив до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 2 від 05.06.2024 на суму 8 322, 76 грн., з них ПДВ - 1 387, 13 грн., однак її реєстрація відповідно до квитанції № 9151949836 від 05.06.2024 про реєстрацію податкової накладної була зупинена. У вказаній квитанції відповідачу пропонувалось надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Відповідач не скористався своїм правом на оскарження зупинення реєстрації податкової накладної.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом пп. “а” п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Стаття 201 ПК України передбачає, що у разі невиконання продавцем покладених на нього обов’язків щодо складання та реєстрації податкових накладних у ЄРПН, платник ПДВ має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця.
Разом з тим, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов’язку, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Не проведення реєстрації податкової накладної в ЄРПН відповідачем стало підставою для втрати права на включення суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, на зменшення податкового зобов’язання на суму 16 720, 46 грн.
Відповідно до п. 4.3 Договору постачальник зобов’язується надавати Покупцю податкові накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк не пізніше визначеного Податковим кодексом України. Покупець для реєстрації та обміну податковими накладними використовує програмний комплекс “М.Е.Doc IS”.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Господарське зобов’язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 ГК України).
Відносини сторін за вказаним договором врегульовані цивільним та господарським законодавством, зокрема, статтею 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 224 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Однак, за результатами попередньої оплати та поставки Відповідач цей обов’язок не виконав. У порушення зобов’язання, покладеного на Відповідача, як Постачальника податковим законодавством та Договором, податкові накладні після попередньої оплати та поставки товару із сумою податку на додану вартість 16 720, 46 грн. не зареєстровані Відповідачем.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Абзацами 1, 2, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.
Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг відповідно до п. 187.1 ст. 187. Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Тобто вказані санкції за невиконання умов договору є господарсько-правовими.
Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами п. 8.6 Договору передбачено, що у випадку порушення Постачальником граничного терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, який дозволяє включення до податкового кредиту Покупця суми ПДВ, та/або порушення терміну надання Покупцю податкової накладної в електронному вигляді згідно пункту 4.3 Договору, Покупець має право нарахувати Постачальнику штраф у розмірі суми ПДВ за відповідною податковою накладною, а Постачальник зобов’язується на вимогу Покупця сплатити зазначений штраф протягом 5 (п’яти) календарних днів з дня направлення Постачальнику відповідної вимоги Покупця.
Відповідно до п. 201.10 п. 201 Податкового кодексу України у разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов’язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією.
Водночас, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов’язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України не надає покупцю права на включення суми податку із цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.
Крім того, суд зазначає, що Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Податкові накладні не складені та не зареєстровані.
Разом з тим, їх реєстрація зупинена, про що свідчать квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9151949836 та № 9151948623 від 05.06.2024.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов’язань в частині здійснення своєчасної реєстрації податкової накладної у ЄРПН та/або неможливості здійснення такої реєстрації, в тому числі шляхом усунення підстав для зупинення її реєстрації.
Згідно видаткової накладної № 26 від 15.05.2024 поставка відбулась на суму 100 322, 76 грн., в т.ч. ПДВ - 16 720, 46 грн.
Отже, збитки за невиконання договірних зобов’язань згідно п. 8.6 Договору складають 16 720, 46 грн.
Як вбачається з вищевикладеного, відповідач не виконав вимоги статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкової накладної, у зв’язку з цим позивач позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов’язання на суму 16 720, 46грн.
При цьому, хоча обов’язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов’язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов’язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов’язку фактично завдало збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв’язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов’язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов’язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов’язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
У пункті 15 цієї ж постанови Верховний суд зазначив: “Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв’язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов’язання на суму 1 541 930, 45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв’язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов’язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов’язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення”.
Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 “5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства. У постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов’язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації). Отже, факт відсутності реєстрації податкової накладної у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у її реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, та, відповідно, свідчить про не вчинення відповідачем належних дій щодо відновлення порушеного господарського зобов’язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни”.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо реєстрації податкових накладних № 1 та № 2 від 05.06.2024 у ЄРПН, а саме не надання до податкового органу письмових пояснень та копій документів необхідних для розгляду питання щодо її реєстрацій, що призвело до неможливості включення суми ПДВ у розмірі 16 720, 46 грн. до податкового кредиту позивача, з огляду на те, що факт завдання позивачу збитків підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, позаяк на момент прийняття рішення доказів відшкодування збитків у розмірі 16 720, 46 грн. відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16 720, 46грн. збитків підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22 лютого 2007 року в справі “Красуля проти Росії”, від 5 травня 2011 року в справі “Ільяді проти Росії”, від 28 жовтня 2010 року в справі “Трофимчук проти України”, від 9 грудня 1994 року в справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 1 липня 2003 року в справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 7 червня 2008 року в справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов’язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа “Серявін та інші проти України” (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позовні вимоги доведені позивачем, обґрунтовані матеріалами справи та відповідачем не спростовані, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232, 233, 238, 240, 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМЛІСЗБУТ” (вул. Чорновола В’ячеслава, буд. 21/52, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50093, код ЄДРПОУ 44544580) на користь Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод” (вул. Гладкова, буд. 2, м. Запоріжжя, 69093, код ЄДР 05755625) суму 16 720 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять) грн 46 коп., суму 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2026.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Приватного акціонерного товариства “Запорізький кабельний завод” по справі № 908/1324/21 (908/3329/25).
_03_03.png)
