Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги відповідачів – 1-3 по справі № 908/3768/25: 1 – ТОВ «Мелітопольський завод автотракторних глушників «ЮТАС» (код ЄДРПОУ 30952054), 2 – Кривицький Володимир Володимирович (РНОКПП 1920103852; дата народження: 27.07.1952), Грицаненко Євгено Володимирович (РНОКПП 2310406774; дата народження: 04.04.1963)
номер провадження справи 5/217/25
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2026 Справа № 908/3768/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 35625014)
До відповідачів:
1 – Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних глушників «ЮТАС» (вул. Чкалова, буд. 84, м. Мелітополь, Запорізька область, 72305; код ЄДРПОУ 30952054)
2 – Кривицького Володимира Володимировича (вул. Сухова, буд. 2, кв. 2, м. Мелітополь, Запорізька область, 72309; РНОКПП 1920103852; дата народження: 27.07.1952)
3 – Грицаненка Євгена Володимировича (вул. Б. Хмельницького, буд. 35, кв. 17, м. Мелітополь, Запорізька область, 72309; РНОКПП 2310406774; дата народження: 04.04.1963)
про солідарне стягнення 90 052,30 грн.,
Без участі представників сторін
СУТНІСТЬ СПОРУ:
16.12.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до відповідачів: 1 – Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних глушників «ЮТАС», 2 – Кривицького Володимира Володимировича, 3 – Грицаненка Євгена Володимировича про солідарне стягнення 90 052,30 грн.
16.12.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3768/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 20.01.2026, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором овердрафту № 015/10892/1200559 від 03.09.2021, який укладено між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” (Банк/Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних глушників “ЮТАС», в загальній сумі 90 052,30 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 69 853,05 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 20 199,25 грн. В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, 03.09.2021 між Банком та Кривицьким В.В. укладений договір поруки № 015/10892/1200559/П1. Крім цього, в забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором, 03.09.2021 між Банком та Грицаненко Є.В. укладений договір поруки № 015/10892/1200559/П2. Разом з тим, 24.07.2024 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (Новий кредитор) укладений Договір відступлення права вимоги № 114/2-72, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги за Договором про надання овердрафту № 015/10892/1200559 від 03.09.2021. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 554, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за договором про надання овердрафту № 015/10892/1200559 від 03.09.2021 у розмірі 90 052,30 грн., з яких: 69 853,05 грн. – розмір заборгованості за основною сумою боргу та 20 199,25 грн. – сума заборгованості за відсотками.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до бази даних “Діловодство спеціалізованого суду” Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних глушників «ЮТАС», Кривицького Володимира Володимировича та Грицаненка Євгена Володимировича немає зареєстрованих електронних кабінетів в підсистемі “Електронний суд” ЄСІКС.
Відповідно до роздруківки з офіційного веб-сайту “Опендатабот”: https://opendatabot.ua/, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних глушників «ЮТАС» (код ЄДРПОУ 30952054) є: вул. Чкалова, буд. 84, м. Мелітополь, Запорізька область, 72305
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за № 2146049 від 18.12.2025, адреса реєстрації Кривицького Володимира Володимировича (РНОКПП 1920103852) є: вул. Сухова, буд. 2, кв. 2, м. Мелітополь, Запорізька область, 72309.
За результатами запиту щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, згідно відповіді № 2146429 від 18.12.2025 у Кривицького Володимира Володимировича (РНОКПП 1920103852; дата народження 27.07.1952) 4 довідки ВПО відсутні.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру за № 2146091 від 18.12.2025, адреса реєстрації Грицаненка Євгена Володимировича (РНОКПП 2310406774) є: вул. Б. Хмельницького, буд. 35, кв. 17, м. Мелітополь, Запорізька область, 72309.
За результатами запиту щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, згідно відповіді № 2146447 від 18.12.2025 у Грицаненка Євгена Володимировича (РНОКПП 2310406774; дата народження: 04.04.1963) 4 довідки ВПО відсутні.
Мелітопольська міська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 376 від 28.02.2025, з 25.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
З метою повідомлення Відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 22.12.2025 про відкриття провадження у справі № 908/3768/25 розміщено на офіційному веб-сайті “Судова влада України” в мережі Інтернет.
Отже, Відповідачі належним чином повідомлені про розгляд справи № 908/3768/25 в суді.
Станом на 19.02.2026 відповідачі запропоновані ухвалою суду від 22.12.2025 письмові відзиви на позовну заяву та додані до них документи, на адресу суду не надіслали, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористалися.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
19.02.2026 судом прийнято рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2021 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” (Банк/Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних глушників «ЮТАС» (Позичальник) укладений Договір про надання овердрафту № 015/10892/1200559 (Кредитний договір) відповідно до умов якого Кредитор надав Позичальнику протягом Строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах Поточного ліміту, а Позичальник зобов`язався використовувати Овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.9. Договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити Проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені Договором, у строки, передбачені Договором, але не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту (п.1.1.-1.2. Кредитного договору).
Максимальний ліміт за Договором про надання овердрафту складає 1 500 000,00 грн., у межах якого встановлюється Поточний ліміт. На дату укладення Договору Поточний ліміт складає 500 000,00 грн. Поточний ліміт за Договором не може перевищувати 70 % від середньомісячних надходжень за останні три календарні місяці на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора. При цьому розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до пункту 2.4. Договору. В подальшому поточний ліміту встановлюється та визначається відповідно до статті 2 Договору (п. 1.3.-1.4. Кредитного договору).
За визначенням п. 1.7. Кредитного договору, строк Овердрафту: з дати виконання Позичальником умов, передбачених п. 2.1. Договору, по Дату закінчення Строку Овердрафту (включно).
Дата закінчення строку Овердрафту - 03.09.2024 (розділ “Визначення термінів” Договору).
Відповідно до п. 5.1.-5.2. Кредитного договору, протягом Строку Овердрафту Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення Овердрафту не пізніше останнього дня Максимального строку Безперервного дебетового сальдо та не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше. Якщо останній календарний день Максимального строку Безперервного дебетового сальдо не є Банківським днем, то для погашення такого Дебетового сальдо Позичальник має забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку на кінець останнього Банківського дня, що передує останньому календарному дню Максимального строку Безперервного дебетового сальдо. Якщо Дата закінчення Строку Овердрафту не є Банківським днем, то для погашення Овердрафту Позичальник зобов`язаний забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку для погашення Дебетового сальдо, Процентів та інших платежів, на кінець останнього Банківського дня, що передує Даті закінчення Строку овердрафту. Погашення Овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на Поточний рахунок Позичальника. Повним погашенням Овердрафту вважається відсутність на Поточному рахунку Дебетового сальдо на кінець Банківського дня. Погашення Кредитної заборгованості здійснюється за рахунок будь-яких коштів Позичальника.
Згідно з п. 12.1 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.
Також судом встановлено, що 03.09.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором № 015/10892/1200559 від 03.09.2021, між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” (Кредитор) та громадянином України Кривицьким Володимиром Володимировичем (Поручитель, відповідач-2 у справі) укладений Договір поруки № 015/10892/1200559/П1 (Договір поруки-1).
Крім того, 03.09.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором № 015/10892/1200559 від 03.09.2021, між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” (Кредитор) та громадянином України Грицаненком Євгеном Володимировичем (Поручитель, відповідач-3 у справі) укладений Договір поруки № 015/10892/1200559/П2 (Договір поруки-2) (разом – Договори поруки).
Згідно п. 1.1. Договорів поруки, Поручитель зобов’язався відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов’язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 1.2. Договорів поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Забезпечених зобов’язань у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.
Пунктом 1.3 Договорів поруки передбачено, що без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя, (у тому числі без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення додаткових угод до Договору), підписанням цього договору Поручитель надає згоду на поширення поруки на будь-які зміни до Кредитного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед Кредитором, в тому числі внаслідок:
- збільшення розміру будь-якого з Забезпечених зобов’язань (наприклад, збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з Забезпечених зобов’язань;
- доповнення Кредитного договору новими зобов’язаннями Позичальника щод сплати будь-яких платежів на користь Кредитора;
- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування Кредитними операціями;
- доповнення Кредитного договору будь-якими зобов’язаннями Позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення Забезпечених зобов’язань.
Поручитель погоджується та зобов’язується солідарно відповідати за виконання Забезпечених зобов’язань правонаступниками/спадкоємцями Позичальника (п. 1.4. Договорів поруки).
Згідно п.п. 2.1 та 2.2 Договорів поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов’язань Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов’язань та сплати заборгованості за Забезпеченими зобов’язаннями, а Поручитель – зобов’язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання Забезпечених зобов’язань та сплатити заборгованість за Забезпеченими зобов’язаннями (п. 2.1). Поручитель зобов’язується здійснити виконання забезпечених зобов’язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов’язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов’язань (п. 2.2).
Пунктом 4.6. Договорів поруки передбачено, що Поручитель надає Кредитору згоду на власний розсуд останньою та без обмеження телефонувати, направляти відомості з питань виконання Договору та/або інших укладених між Поручителем та Кредитором договорів, інші інформаційні, рекламні повідомлення га пропозиції щодо послуг Кредитора, його партнерів за допомогою поштових відправлень, електронних засобів зв`язку, SMS - повідомлень, з використанням мобільного зв`язку або мережі Інтернет тощо на поштові адреси, адреси електронної пошти, номери телефонів, що надані Поручителем Кредитору (зазначені в будь-яких документах) або стали відомі Кредитору іншим чином.
Згідно з п. 4.7. Договорів поруки, Поручитель усвідомлює та погоджується, що передача банківської або комерційної таємниці, іншої інформації з обмеженим доступом та/або обробка персональних даних може здійснюватися, зокрема, із використанням різних засобів звʼязку, мережі Інтернет, а також третіми особами, у тому числі за межами України та/або іноземними суб’єктами відносин, пов’язаних з персональними даними. Поручитель усвідомлює, що направлена (передана) таким способом інформація може стати доступною третім особам, та звільняє Кредитора від пов’язаної в цим відповідальності (крім випадків, коли розкриття інформації відбулося в результаті протиправних дій Кредитора).
Відповідно до п. 5.1. Договорів поруки, у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані цим договором, застосовуються відповідні норми чинного законодавства України.
Якщо інше не встановлено чинним законодавством України, Поручитель несе відповідальність за невиконання цього договору, у т.ч. за завдані Кредитору таким невиконанням збитки, всім своїм майном та коштами, на які відповідно до законодавства України може бути звернене стягнення (п. 5.2. Договорів поруки).
Відповідно до п.6.1. Договорів поруки, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печаткою Кредитора. Цей договір укладено у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, - пор одному для кожної із сторін.
Згідно з п. 6.2. Договорів поруки, строк поруки, що встановлена Договором, за кожним Забезпеченим зобов’язанням становить 5(п’ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов’язання. Порука для відповідного Забезпеченого зобов’язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо Кредитор у межах цього строку пред’явив вимогу до Поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для Забезпечених зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого Забезпеченого зобов’язання.
24.07.2024 між АТ “Райффайзен Банк” (Первісний кредитор) та ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” (Новий кредитор, позивач у справі) укладений Договір відступлення права вимоги № 114/2-72 (Договір відступлення), відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором № 015/10892/1200559 від 03.09.2021, укладеним між АТ “Райффайзен Банк” та ТОВ «Мелітопольський завод автотракторних глушників «ЮТАС», перейшло до ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів”.
Відповідно до п. 2.1. Договору відступлення, на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передав (відступав) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор прийняв належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі(ах) Боржників (Портфель Заборгованості) «…».
Пунктом 2.2. Договору відступлення сторони узгодили, що відступлення Новому кредитору зазначених в Попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) Прав вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в Додатку № 2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) Боржників підписується(ються) Сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників.
Згідно з п. 2.3. Договору відступлення, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах та Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення.
Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.
Пунктом 2.6. Договору відступлення визначено, що відступлення Прав Вимоги за Договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення.
Протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором Первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення Новому кредитору Прав Вимоги згідно діючого законодавства України (п. 2.7 Договору відступлення).
За приписами п. 2.8. Договору відступлення, у зв’язку з відступленням Права Вимоги, в Дату відступлення Права Вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора за Договорами забезпечення, що наведені в Додатку № 6 до Договору - перелік договорів поруки, що укладені в простій письмовій формі (надалі – реєстр порук).
Згідно п. 5.5. Договору відступлення, з Дати відступлення Права Вимоги Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов’язані із подальшим стягненням заборгованості за Кредитними договорами та зверненням стягнення за Договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення - судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із Прав Вимоги та звернення стягнення за Договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.
29.11.2024 у зв’язку із технічними помилками, що були допущені в Реєстрах боржників та реєстрі порук до Договору відступлення права вимоги, Сторони вирішили внести відповідні зміни, Сторони вирішили внести зміни (уточнення) до Реєстрів боржників та реєстрі порук до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 виклавши (уклавши) їх в новій редакції наведеній в Додатку № 5 відповідно до Додаткової Угоди № 1 від 29.11.2024 до Договору відступлення прав а вимоги №114/2-72 від 24.07.2024.
Відповідно до Реєстру Боржників № 4 від 30.07.2024 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 ТОВ “ФК “ЄАПБ” набуло права грошової вимоги до ТОВ «Мелітопольський завод автотракторних глушників «ЮТАС» за Кредитним договором № 015/10892/1200559 від 03.09.2021, в сумі 90 052,30 грн., з яких:
- 69 853,05 грн. – розмір заборгованості за основною сумою боргу;
- 20 199,25 грн. – сума заборгованості за відсотками.
ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” згідно платіжної інструкції № 372 від 24.07.2024 перерахувало АТ “Райффайзен Банк” 9 954 359,21 грн.
Фактичні обставини справи свідчать, що Відповідачем-1 як боржником не виконані умови Кредитного договору, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, у зв`язку з чим станом на 03.09.2024 у ТОВ «Мелітопольський завод автотракторних глушників «ЮТАС» існує заборгованість за тілом кредиту в розмірі 69 853,05 грн. та за відсотками - 20 199,25 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за Кредитним договором та Виписками, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів – 1-3 на користь ТОВ «ФК “Європейська агенція з повернення боргів” загальну суму 90 052,30 грн., з яких: 69 853,05 грн. простроченої заборгованості за основною сумою боргу та 20 199,25 грн. простроченої заборгованості за відсотками у період з 19.09.2022 по 30.07.2024.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На виконання Кредитного договору АТ “Райффайзен Банк” свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, а саме надало овердрафт/кредит у розмірі встановленому в договорі, що підтверджується виписками про рух коштів по рахунку позичальника.
Станом на 03.09.2024 за Кредитним договором про надання овердрафту утворилась заборгованість у розмірі 90 052,30 грн., яка складається із заборгованості за кредитом на суму 69 853,05 грн. та за відсотками в сумі 20 199,25 грн. у період з 19.09.2022 по 30.07.2024.
Пунктом 2.7. Договору відступлення права вимоги визначено, що Протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором Первісний кредитор здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення Новому кредитору Прав Вимоги згідно діючого законодавства України.
Позивач у позові вказав, що в законодавстві України не передбачено обов’язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Отже, вказані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер.
При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Крім того, в разі сплати боржником коштів на погашення заборгованості на рахунки АТ “Райффайзен Банк”, вони були б перераховані на рахунки ТОВ “ФК “ЄАПБ” та зараховані на погашення відповідної кредитної заборгованості.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, що Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Разом з тим, Відповідач-1 не виконав свого обов’язку за кредитним договором та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені вказаним договором.
Отже, Відповідач-1 не надав суду належних та допустимих доказів сплати простроченої заборгованості в сумі 69 853,05 грн.
Частина 1 ст. 76 ГПК України встановлює, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За визначеннями в Кредитному договорі “Овердрафт” – це форма кредитування Позичальника шляхом здійснення платежів (переказів) з Поточного рахунку в межах Поточного ліміту в разі відсутності (недоступності) грошових коштів на Поточному рахунку, внаслідок чого за Поточним рахунком виникає Дебетове сальдо.
“Дебетове сальдо” – від’ємна різниця між сумою коштів на Поточному рахунку та сумою видаткових операцій на Поточному рахунку станом на кінець календарного дня. Значення дебетового сальдо не може перевищувати поточний ліміт.
“Поточний ліміт” - розмір грошових коштів Овердрафту, що можуть бути надані Кредитором Позичальнику в порядку та на умовах Договору.
Відповідно до доданих до позовної заяви виписок по особовим рахункам ТОВ «МЗАТГ “ЮТАС» використовувало наданий банком Овердрафт та має заборгованість в сумі 69 853,05 грн.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, яка відображена у постанові від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 04.05.2023 у справі № 925/636/22 виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, надані Позивачем банківські виписки є належними доказами, що підтверджують факт наявності заборгованості Відповідача-1.
Таким чином, оскільки наведеними вище належними, допустимими та достовірними доказами підтверджується факт порушення Відповідачем-1 своїх зобов’язань за Договором про надання овердрафту № 015/10892/1200559 від 03.09.2021 щодо повного та своєчасного погашення основного боргу на суму 69 853,05 грн., тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заявлені до стягнення проценти нараховані за період з 19.09.2022 по 30.07.2024 в сумі 20 199,25 грн.
Виходячи зі змісту норм ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, умовою користування кредитними коштами є платність.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено, що проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 16,45 % річних.
З дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2. та 8.3. (крім підпункту 8.3.4.) договору, проценти за користування Кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних (п. 4.2. Кредитного договору).
Згідно п. 4.7.-4.8. Кредитного договору, при розрахунку Процентів враховується день виникнення Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості та не враховується останній день наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості. Позичальник зобов'язаний сплачувати Проценти щомісяця в Дату сплати Процентів, та остаточно, при погашенні Овердрафту/Кредитної заборгованості з дотриманням порядку, передбаченого пунктом 4.12. Договору, та з врахуванням наступних періодів:
- в першому календарному місяці користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю - за період з дня надання Овердрафту/ виникнення Кредитної заборгованості по день, що передує календарному дню Дати сплати процентів;
- в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня Дати сплати процентів попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню Дати сплати процентів;
- в останній календарний місяць - за період з календарного дня Дати сплати Процентів попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення Овердрафту/Кредитної заборгованості.
За приписами п. 4.12. Кредитного договору для сплати Процентів Позичальник зобов'язується на кінець останнього Банківського дня, що передує Даті сплати Процентів, підтримувати залишок коштів на Поточному рахунку або наявність невикористаної частини Поточного ліміту в сумі, достатній для сплати Процентів. Якщо календарний день Дати сплати Процентів у поточному місяці відсутній, Позичальник зобов'язаний забезпечити наявність коштів на Поточному рахунку або наявність невикористаної частини Ліміту Овердрафту на кінець останнього Банківського дня поточного місяця. При настанні строку сплати Процентів Кредитор здійснює договірне списання суми, належної до сплати Позичальником. У відповідному місяці, з Поточного рахунку, згідно п. 5.3. Договору . При відсутності коштів на Поточному рахунку протягом Строку доступності Овердрафту Кредитор здійснює договірне списання коштів за рахунок невикористаного Поточного ліміту. У разі відсутності коштів на Поточному рахунку та/або невикористаного Поточного ліміту, Позичальник є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором по сплаті Процентів.
Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, у разі настання обставин дефолту Кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів вжити один або декілька таких заходів:
8.1.1. скасувати Максимальний та Поточний ліміт або встановити розміри всіх або окремих лімітів в розмірі фактичної заборгованості Позичальника;
8.1.2. вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості;
8.1.3. вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов'язань Позичальника за Договором.
Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору нарахування процентів здійснюється виходячи з зазначених у договорі розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість Позичальника за Овердрафтом/Кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості.
Пунктом 8.6. Кредитного договору сторони визначили, що з дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту Позичальник втрачає право на користування Овердрафтом, заборгованість за Овердрафтом у разі наявності Дебетового сальдо, є Кредитною заборгованістю та переноситься для обліку на рахунок для обліку кредитів, а нараховані проценти за користування Овердрафтом переносяться на відповідні рахунки нарахованих доходів.
До моменту передання прав вимоги та здійснення залишку заборгованості за розрахунком станом на 30.07.2024 докази скасування Банком максимального ліміту та Поточного ліміту для Позичальника відсутнє, отже нарахування відсотків за період з 19.09.2022 по 30.07.2024 на суму 20 199,25 грн. є правомірним та у Відповідача-1 наявна заборгованість за процентами в сумі 20 199,25 грн.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача-1 суми основного боргу з погашення кредиту в розмірі 69 853,05 грн. та 20 199,25 грн. заборгованості за відсотками є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо Договору поруки та заявлених позовних вимог відносно Відповідачів – 2 та 3 суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов’язався відповідати за виконання зобов’язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Пунктом 2.2. Договорів поруки сторонами погоджено, що Поручитель зобов’язується здійснити виконання забезпечених зобов’язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов’язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов’язань.
У даному випадку, слід враховувати погоджені сторонами умови п. 2.2 Договору поруки про те, що заборгованість Поручителя за цим договором вважається простроченою у випадку невиконання поручителем зобов’язань, визначених у вимозі банка (або нового кредитора) з наступного дня після спливу 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора.
Між тим, докази звернення АТ “Райффайзен Банк” або Позивача у справі до Відповідачів - 2 та 3 з вимогою про виконання зобов’язання за Кредитним договором за боржника в матеріалах справи відсутні. Викладені обставини Позивачем не спростовані.
Враховуючи, що текст Кредитного договору був наданий АТ “Райффайзен Банк”, відтак його умови мають тлумачитися проти того, хто їх написав (правило Contra proferentem). Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Зазначене правило застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року по справі № 753/8945/19.
Позивач не позбавлений права згідно умов п. 2.2 Договорів поруки для виникнення грошового зобов’язання у Поручителів - Відповідачів – 2 та 3, в тому числі в порядку, встановленому Договорами поруки.
Так, пунктом 4.6. Договорів поруки передбачено, що Поручитель надає Кредитору згоду на власний розсуд останнього та без обмеження телефонувати, направляти відомості з питань виконання Договору та/або інших укладених між Поручителем та Кредитором договорів, інші інформаційні, рекламні повідомлення га пропозиції щодо послуг Кредитора, його партнерів за допомогою поштових відправлень, електронних засобів зв'язку, SMS - повідомлень, з використанням мобільного зв'язку або мережі Інтернет тощо на поштові адреси, адреси електронної пошти, номери телефонів, що надані Поручителем Кредитору (зазначені в будь-яких документах) або стали відомі Кредитору іншим чином.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи недоведення Позивачем звернення до Поручителів з відповідною вимогою, відсутнє прострочення виконання зобов’язання з боку Поручителів, тому суд, приходить до висновку, що строк виконання Відповідачами – 2 та 3 зобов’язання зі сплати спірної заборгованості на момент пред’явлення позову у Поручителів не настав.
Щодо тверджень Позивача про неможливість надіслати Відповідачам - 2 та 3 кореспонденцію на окуповану Російською Федерацією територію та достовірно довести дату та зміст відправленої або врученої вимоги про виконання забезпечених зобов’язань, суд зазначає, що Позивачем не вичерпано інші способи повідомлення Відповідачів – 2 та 3, передбачені Договором поруки, включаючи направлення вимоги на електронні адреси Поручителів, SMS – повідомлень, з використанням мобільного зв`язку або мережі Інтернет на поштові адреси, адреси електронної пошти, номери телефонів, тощо.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, які пред’явлені до Відповідачів – 2 та 3.
Позов є процесуальною вимогою позивача до суду про захист порушеного права, передумовою якого є факт порушення прав позивача з боку відповідача. Пред’явлення позову до поручителя не замінює вимогу кредитора до поручителя як умови настання строку виконання зобов’язання поручителем за договором поруки, що належить до сфери матеріального права.
Тобто, поняття “пред’явлення вимоги” та “пред’явлення позову” мають різне змістовне наповнення та порядок реалізації.
Аналогічних висновків дійшов і Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 20.05.24 по справі № 908/2218/23, яка набрала законної сили (ухвалою Верховного Суду від 20.06.24 відмовлено у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 69 853,05 грн. заборгованості за основним боргом та 20 199,25грн. заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч. 7 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1 пропорційно задоволеним відносно нього вимогам.
Стосовно судового збору суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір за подання до господарського суду позову майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір” при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем подано позов до суду через систему “Електронний суд”, відтак у даному випадку розмір судового збору становить 2 422,40 грн.
Судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 149046 від 09.12.2025, копія якої міститься в матеріалах справи.
З урахуванням викладеного, судовий збір внесено позивачем в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 вказаного Закону, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких обставин суд зазначає, що судовий збір в сумі 605,60 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України у зв’язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, судовий збір у розмірі 605,60 грн. буде повернутий позивачу ухвалою суду за наявності відповідного клопотання.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 – 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
_03_03.png)
