flag Судова влада України
Господарський суд Запорізької області

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

До уваги відповідачів 1-34 у справі № 908/1955/22(908/2314/25)

05 березня 2026, 09:06
Поширити

  номер провадження справи  26/30/22   

      р

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

УХВАЛА

  

 10.02.2026                                         Справа № 908/1955/22(908/2314/25)

 м.Запоріжжя Запорізької області

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді            Юлдашева О.О., при секретарі Лісовик О.В.            (далі – Суд), розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 24821569) (далі - Позивач).

до відповідачів:

  1.                                                                                                                                               Публічного акціонерного товариства “Газпром”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027700070518 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 197229, Санкт-Петербург, Лахтинський проспект, будинок 2, корп. 3, будівля 1 (далі – ПАО Газпром або Газпром або Відповідач 01);
  2.                                                                                                                                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Газпром Експорт”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027739898284 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 191023, Санкт-Петербург, площа Островського, будинок 2А, літера А (далі – Газпром Експорт або Відповідач 02);
  3.                                                                                                                                               Публічного акціонерного товариства “Газпром Нєфть”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1025501701686 у Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 190000, Санкт-Петербург, Поштамтська вулиця, будинок 3-5, літер А, частина приміщення 1Н, кабінет 2401 (далі – Газпром Нєфть або Відповідач 03);
  4.                                                                                                                                               Акціонерного товариства “Газпромбанк”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027700167110 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 117420, Москва, вулиця Наметкіна, будинок 16, корпус 1 (далі – Газпромбанк або Відповідач 04);
  5.                                                                                                                                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Газпром Капітал”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1087746212388 в Російському державному реєстрі; адреса: Російська Федерація, 195277, Санкт-Петербург, Великий Сампсонієвський проспект, будинок 28, корпус 2, літера Д, приміщення 43-Н (далі – Газпром Капітал або Відповідач 05);
  6.                                                                                                                                               Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю “Газпром Інтернешнл Лімітед”, зареєстрованої в Російській Федерації за номером 1223900013952 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 236006, Калінінградська область, Калінінград, Сонячний бульвар, будівля 3, офіс 4 (далі – Газпром Інтернешнл або Відповідач 06);
  7.                                                                                                                                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Западная Азія”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1207800041206 у Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 190068, Санкт-Петербург, набережна Рєкі Мойки, будинок 74, літер А, приміщення 1-Н, частина приміщення 61, робоче місце 2 (далі – West Asia або Відповідач 07);
  8.                                                                                                                                               Gazprom Neft Badra B.V., компанії, зареєстрованої в Нідерландах під номером 34266014 у комерційному реєстрі Нідерландів, RSIN 817566302; адреса: Brigantijn 3, 1186WM Amstelveen, Netherlands (далі – GPN Badra East BV або Відповідач 08);
  9.                                                                                                                                               Gazprom Neft Middle East B.V., компанії, зареєстрованої в Нідерландах під номером 55653464 у комерційному реєстрі Нідерландів, RSIN 851803854; адреса: Brigantijn 3, 1186WM Amstelveen, Netherlands (далі – GPN Middle East BV або Відповідач 09);
  10.                                                                                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “ГПН-Інвест”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 5087746602510 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 191014, Санкт-Петербург, Парадна вулиця, будинок 1, літера А, приміщення 2-Н, робоче місце №1202. (далі – ГПН-Інвест або Відповідач 10);
  11.                                                                                                                   Maritime Villa Holdings SNC, юридична особа, зареєстрована у Французькій Республіці за номером SIREN: 519 193 080 у Французькому національному реєстрі компаній; адреса: c/o Bordes & Son 19 Boulevard de Marechal Leclerc 06310 Beulieu-Sur-Mer, France (далі – Maritime Villa або Відповідач 11);
  12.                                                                                                                   Leyson Holdings Limited, компанія, зареєстрована в Республіці Кіпр за номером публічного реєстру Кіпра HE320189; адреса: Byzantium, 5, Spyrides Tower, Strovolos, 2064, Nicosia, Cyprus (далі – Leyson Holdings або Відповідач 12);
  13.                                                                                                                   Акціонерного товариства “Рязанська нєфтєпєрєрабативающая компанія”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1026200870321 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 390011, Рязанська область, Рязань, район Южний промузел, будинок 8 (далі – Рязанська нєфтєпєрєрабативающая компанія або Відповідач 13);
  14.                                                                                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “РН-Аеро”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1087746656711 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 119071, Москва, вул. Мала Калузька, будинок 15, поверх 2 (далі – РН-Аеро або Відповідач 14);
  15.                                                                                                                   Публічного акціонерного товариства “Нєфтяная компанія “Роснєфть”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027700043502 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 115035, Москва, Софійська набережна, будинок 26/1 (далі – ПАО Роснєфть або Відповідач 15);
  16.                                                                                           Товариства з обмеженою відповідальністю “РН - Іностранниє проекти”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1107746925692 у Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 119071, Москва, Мала Калузька вулиця, будинок 15, будова 17, офіс 144/7, 1 поверх (далі – RN-Foreign Projects            або Відповідач 16);
  17.                                                                                                                   RN Refining & Marketing GmbH, компанії, зареєстрованої у Федеративній Республіці Німеччина під номером HRB 167578 у Комерційному Реєстрі Берлінського окружного суду (Шарлоттенбург); адреса: Behrenstraße 18, D - 10117 Berlin, Germany (далі – Rosneft Refining або Відповідач 17);
  18.                                                                                                                   AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH, компанії, зареєстрованої у Федеративній Республіці Німеччини за номером HRB 9880 у Комерційному Реєстрі окружного суду Нейруппіна; адреса: Passower Chaussee, 16303, Schwedt/Oder, Germany (далі – Rosneft AET або Відповідач 18);
  19.                                                                                                                   Rosneft Holdings Ltd S.A., компанії, зареєстрованої в Люксембурзі під номером В117914; адреса: 16 Allée Marconi L  - 2120, Luxembourg, Luxembourg (далі – Rosneft Luxembourg або Відповідач 19);
  20.                                                                                                                   Rosneft Deutschland GmbH, компанії, зареєстрованої у Федеративній Республіці Німеччини за номером HRB 184025 у Комерційному Реєстрі Берлінського окружного суду (Шарлоттенбург); адреса: Behrenstraße 18, D - 10117 Berlin, Germany (далі – Rosneft Deutschland або Відповідач 20);
  21.                                                                                                                   Акціонерного товариства “Новомосковська акціонерна компанія “Азот”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027100507378 у Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 301651, Тульська область, Новомосковський район, Новомосковськ, вулиця Связі, будинок 10 (далі – Новомосковський Азот або Відповідач 21);
  22.                                                                                                                   Акціонерного товариства “Нєвінномисский Азот”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1022603620885 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 357107, Ставропольський край, Невинномиськ, вул. Нізяєва, будинок 1 (далі – Нєвінномисский Азот або Відповідач 22);
  23.                                                                                                                   EuroChem Group AG, компанії, зареєстрованій у Швейцарії під номером CHE-306.864.578 у торговому реєстрі Швейцарії; адреса: Baarerstrasse 37, 6300 Zug, Switzerland (далі – EAG або Відповідач 23);
  24.                                                                                                                   AIM Capital Ltd, компанії, зареєстрованої в Республіці Кіпр за державним реєстраційним номером UN 133817; адреса: Vasili Michaelidi 23, ARETI Tower, CY-3026, Limassol, Cyprus (далі – AIM Capital або Відповідач 24);
  25.                                                                                                                   Linea (CY) Ltd, компанії, зареєстрованої в Республіці Кіпр за державним реєстраційним номером UN 378886; адреса: Floor 4, Vasilis Michaelides 23, Limassol, 3026, Cyprus (далі – Linea (CY) або Відповідач 25);
  26.                                                                                                                   Linetrust PTC Ltd, компанії, зареєстрованої в Республіці Кіпр за державним реєстраційним номером UN 377863; адреса: Floor 4, Vasilis Michaelides 23, Limassol, 3026, Cyprus (далі – Linetrust PTC або Відповідач 26);
  27.                                                                                                                   Мельниченка Андрія Ігоровича, громадянина Російської Федерації; адреса: Villa Via Puzzainas 5, Suvretta, St. Moritz, 7500, Switzerland (далі – Пан Мельниченко або Відповідач 27);
  28.                                                                                                                   Олександри Мельниченко, громадянки Хорватії та Сербії; адреса: Villa Via Puzzainas 5, Suvretta, St. Moritz, 7500, Switzerland (далі – Пані Мельниченко або Відповідач 28);
  29.                                                                                                                   EuroChem International Holding B.V., компанії зареєстрованої в Нідерландах за номером 34319332 у Торговому реєстрі Нідерландів; адреса: Siriusdreef 17, 2132WT Hoofddorp, Netherlands (далі – EuroChem International або Відповідач 29);
  30.                                                                                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Волга-Днєпр”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1077328004841 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 432064, Ульяновська область, Ульяновськ, вул. Карбишева, будинок 14 (далі – Співзаподіювач Шкоди Волга-Днєпр або Відповідач 30);
  31.                                                                                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Волга-Днєпр-Москва”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027700590521 у Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 141411, Москва, Міжнародне шосе, будинок 28Б, будова 3 (далі – Волга-Днєпр-Москва або Відповідач 31);
  32.                                                                                                                   Volga-Dnepr Logistics B.V., компанії зареєстрованої в Нідерландах за номером RSIN у торговому реєстрі Нідерландів 815198024; адреса: Schiphol Boulevard 127, 1118BG Schiphol, Netherlands (далі – Volga-Dnepr BV            або Відповідач 32);
  33.                                                                                                                   Ісайкіна Олексія Івановича, громадянина Російської Федерації та Республіки Кіпр; адреса: Російська Федерація, 119334, Москва, вулиця Косигіна, 19 корп. 1, квартира 54 (далі – Пан Ісайкін або Відповідач 33);
  34.                                                                                                                   Шкляника Сергія Івановича, громадянина Російської Федерації та Республіки Кіпр; адреса: Російська Федерація, 129010, Москва, Грохольський провулок, 28-100 (далі – Пан Шкляник або Відповідач 34).

           

про стягнення 40 557 216 000,00 грн.,

в межах справи № 908/1955/22

           

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 24821569)

кредитори:

1) Приватне акціонерне товариство “Компанія з управління активами “Славутич-Інвест”, код ЄДРПОУ 23848885 (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 21);

2) Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

1) Представник Позивача: адвокат Нечипоренко Ліна Олександрівна, ордер серія АР № 1284412 від 22.12.2025

2) Представник відповідача 18 (AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH): адвокат Сидоренко Ігор Олександрович, ордер серія АІ № 2065549 від 01.12.2025

Представники Відповідачів 1-17, 19-34: не з’явились

           

УСТАНОВИВ:

ЗМІСТ                                                                                                                                             

  1. ХІД РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

 

  1. РУХ СПРАВИ

 

  1. Позов

 

  1. Ухвала про Відкриття Провадження

 

  1. Ухвала Суду від 19 серпня 2025 року

 

  1. Подальші дії щодо повідомлення сторін

 

  1. Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року на Позов Позивача

 

  1. Ухвала від 2 січня 2026 року про поновлення провадження у справі

 

  1. Заява Позивача від 5 січня 2026 року

                                                                       

  1. Ухвала Суду від 7 січня 2026 року про залишення позовних вимог до деяких Відповідачів без розгляду за клопотанням Позивача
  2. Відзив Відповідачa 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року
  3. Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року
  4. Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 2 лютого 2026 року
  5. Заява Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC, відповідно) від 3 лютого 2026 року
  6. Відзив Відповідачa 21 (Новомосковський Азот) від 4 лютого 2026 року
  7. Заперечення та пояснення Позивача від 9 лютого 2026 року щодо Заяв і Відзивів Відповідачів від 23 січня – 4 лютого 2026 року
  8. Повідомлення сторін
  9. Повідомлення Відповідачів Групи Газпром
  10. Відповідач 01 – ПАТ “Газпром” (Росія)
  11. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  12. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  13. Відповідач 02 – Газпром Експорт (Росія)
  14. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  15. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  16. Відповідач 03 – Газпром Нєфть (Росія)
  17. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  18. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  19. Відповідач 04 – Газпромбанк (Росія)
  20. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  21. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  22. Відповідач 05 – Газпром Капітал (Росія)
  23. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  24. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  25. Відповідач 06 – Газпром Інтернешнл (Росія)
  26. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  27. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  28. Відповідач 07 – West Asia (“Западная Азія” раніше відома як “ГПН Бліжнєвосточниє проекти” (Росія)
  29. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  30. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  31. Відповідач 08 – GPN-Badra BV (Нідерланди)
  32. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  33. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  34. Відповідач 09 – GPN Middle East BV (Нідерланди)
  35. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  36. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  37. Відповідач 10 – GPN-Invest (Росія)
  38. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  39. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  40. Відповідач 11 – Maritime Villa Holding SNC (Франція)
  41. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  42. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  43. Відповідач 12 – Leyson Holdings (Кіпр)
  44. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  45. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  46. Повідомлення Відповідачів Групи Роснєфть
  47. Відповідач 13 – Рязанська нєфтєперерабативающая компанія (Росія)
  48. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  49. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  50. Відповідач 14 – РН-Аеро (Росія)
  51. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  52. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  53. Відповідач 15 – ПАТ “Роснєфть” (Росія)
  54. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  55. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  56. Відповідач 16 – РН-Іностранниє проекти (Росія)
  57. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  58. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  59. Відповідач 17 – RN Refining (Німеччина)
  60. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  61. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  62. Відповідач 18 – Rosneft АЕТ (Німеччина)
  63. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  64. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  65. Відповідач 19 – Rosneft Luxembourg (Люксембург)
  66. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  67. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  68. Відповідач 20 – Rosneft Deutschland GmbH (Німеччина)
  69. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  70. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  71. Повідомлення Відповідачів Групи ЄвроХім
  72. Відповідач 21 – Новомосковський Азот (Росія)
  73. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  74. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  75. Відповідач 22 – Нєвінномисський Азот
  76. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  77. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  78. Відповідач 23 – EAG (Швейцарія)
  79. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  80. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження

iii.                         Отримання Ухвали суду про витребування доказів

  1. Відповідач 24 – AIM Capital Ltd (Кіпр)
  2. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  3. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  4. Відповідач 25 – Linea (CY) Ltd (Кіпр)
  5. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  6. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  7. Відповідач 26 – Linetrust PTC Ltd (Кіпр)
  8. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  9. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  10. Відповідач 27 – пан Мельниченко (Швейцарія)
  11. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  12. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  13. Відповідач 28 – пані Мельниченко (Швейцарія)
  14. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  15. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  16. Відповідач 29 – EuroChem International (Нідерланди)
  17. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  18. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  19. Повідомлення Відповідачів Групи Волга-Днєпр
  20. Відповідач 30 – Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Волга-Днєпр” (Росія)
  21. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  22. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  23. Відповідач 31 – Волга-Днєпр-Москва (Росія)
  24. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  25. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  26. Відповідач 32 – Volga-Dnepr BV (Нідерланди)
  27. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  28. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  29. Відповідач 33 – пан Ісайкін (Росія)
  30. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  31. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  32. Відповідач 34 – Пан Шкляник (Росія)
  33. Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  34. Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  35. Огляд заяв та пояснень сторін
  36. Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року
  37. Заява Позивача від 5 січня 2026 року
  38. Відзив Відповідач 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року
  39. Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року
  40. Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року
  41. Заява Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC, відповідно) від 3 лютого 2026 року
  42. Відзив Відповідачa 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року
  43. Заява Позивача від 9 лютого 2026 року
  44.                     Підготовче засідання
  45. Явка сторін
  46. Відводи Суду
  47. Перша перерва у підготовчому засіданні
  48. Продовження підготовчого засідання 7 січня 2026 року
  49. Друга перерва у підготовчому засіданні
  50. Продовження підготовчого засідання 5 лютого 2026 року
  51. Третя перерва у підготовчому засіданні
  52. Продовження підготовчого засідання 10 лютого 2026 року та закриття підготовчої стадії провадження у справі
  53. СТОРОНИ
  54.              Питання про те, чи повинні бути названі інші співзаподіювачі шкоди відповідачами у цьому провадженні, і Клопотання Відповідача 23 (EAG) залучити Російську Федерацію та(або) Нєдра ДНР як відповідачів у цьому провадженні
  55. Огляд
  56. Позов Позивача заявлено лише до деяких (але не до всіх) співзаподіювачів шкоди, що прямо допускається законодавством України.
  57. Заява Відповідача 23 (EAG) про залучення Російської Федерації та Нєдра ДНР як відповідачів у цьому провадженні
  58. Аргумент Відповідача 23 (EAG) про те, що відсутність Нєдра ДНР у цьому проваджені порушить права EAG щодо отримання доказів
  59. Питання зловживання Позивачем правами при пред'явленні ним позову лише до кількох з відповідних відповідачів
  60. Висновки Суду щодо залучення Російської Федерації та Нєдра ДНР як відповідачів у цій справі
  61. Питання про те, чи має це провадження бути припинено або Позов залишено без розгляду, стосовно Відповідачів, які вважають себе “неналежними відповідачами”
  62. Аргументи Відповідачів
  63. Правові норми, що застосовуються до поняття “неналежного відповідача” і до процесуальних наслідків за наявності “неналежних відповідачів” у судовому провадженні у справі
  64. Поняття “неналежного відповідача”
  65. Позовні вимоги до Співзаподіювачів Шкоди (таких як Відповідач 21, (Новомосковський Азот))
  66. Позовні вимоги до Відповідачів Альтер-Его (таких як Відповідачі 23, 24, 25, 26 і 29)
  67. Процесуальні наслідки наявності “неналежного відповідача” у провадженні у справі
  68. Висновки Суду
  69. Клопотання Відповідачів про залучення Російської Федерації як третьої особи у справі
  70. Клопотання Відповідачів і Позивача
  71. Правові норми, що застосовуються до залучення осіб як третіх осіб у справі
  72. Застосування правових норм до обставин справи
  73. Розгляд аргументів відповідачів, за якими вони вимагають залучення Російської Федерації як третя особа
  74. Аргумент EAG про те, що рішення Суду у цій справі “стосується дій” Російської Федерації
  75. Аргумент EAG про те, що “права Росії як потенційного спільного боржника будуть порушені” рішенням Суду у цій справі
  76. Аргумент EuroChem International про те, що рішенням Cуду у цій справі “вплине на правові інтереси” Російської Федерації
  77. Аргумент Відповідачів про те, що в будь-якому майбутньому регресному провадженні, порушеному Відповідачами проти Російської Федерації, її права та обов'язки будуть порушені, оскільки на неї буде покладено інший тягар доказування
  78. Аргумент Відповідачів про те, що згідно з Законом про Окуповані Території, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації, повинна бути стягнута виключно з Російської Федерації, а не інших співзаподіювачів шкоди, і, отже, майбутнє рішення у цій справі вплине на права та обов'язки Російської Федерації
  79. Аргумент Відповідачів про те, що оскільки Російська Федерація була відповідачем і третьою особою в попередньому провадженні щодо збитків, завданих Позивачем, вона повинна бути залучена як третя особа в цьому провадженні
  80. Загальний висновок Суду щодо залучення Російської Федерації як третьої особи до цього провадження
  81.              Заява Позивача про залишення без розгляду позовних вимог до деяких Відповідачів та зміну підстави Позову
  82. Правова основа для залишення Позову без розгляду та зміни підстави Позову
  83. Позовні вимоги до Газпромбанку, GPN-Invest, Maritime Villa та Leyson Holdings (Відповідачі 04, 10, 11 та 12 відповідно), викладені в Розділі IX(G)(2)(e) Позову
  84. Позовні вимоги до пана Шкляника (Відповідач 34)
  85. Ухвала Суду від 07 січня 2026 року

III.            ЮРИСДИКЦІЯ ТА ПИТАННЯ СУДОВОГО ІМУНІТЕТУ

  1.              Підсудність
  2. Застосовні правові положення Закону про МПП
  3. Застосування частини 1 статті 76 Закону про МПП до фактів справи
  4. “подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України” (пункт 7 частини 1 статті 76)
  5. “Дія …, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України” (пункт 3 частини 1 статті 76)
  6. “Шкода, якщо її було завдано на території України” (пункт 3 частини 1 статті 76)
  7. Висновок Суду щодо юрисдикції у справі
  8. Питання, чи мають юрисдикційні вимоги частини 1 статті 76 ГПК бути задоволені щодо кожного Відповідача окремо (і, зокрема, для кожного Відповідача Альтер-его)
  9. Аргумент Відповідачів про те, що частина 1 статті 76 прямо не передбачає юрисдикцію українських судів щодо “проколювання корпоративної вуалі”
  10. Заяви Відповідачів, щодо відсутності у Суду юрисдикції у справі оскільки у Суду немає “персональної юрисдикції” над ними, є такими, що не відносяться до справи. “Персональна юрисдикція” не є частиною українських норм про юрисдикцію.
  11. Основний аргумент Відповідачів про відсутність “персональної юрисдикції”
  12. Додаткові аргументи Відповідачів, які стосуються “персональної юрисдикції”
  13. Аргумент Відповідачів про порушення їх прав на справедливий судовий розгляд, оскільки “міжнародне право” не дозволяє визначати “персональну юрисдикцію” за відсутності певних критеріїв зв'язку між відповідачем та Судом
  14. Заяви Відповідачів про те, що Суд має відмовитися від юрисдикції у цій справі, оскільки суди інших держав можуть мати юрисдикцію “над” кількома Відповідачами
  15. Навіть якщо будь-який Відповідач у справі є “неналежним відповідачем”, попри заяви Відповідачів, це саме по собі не призводить до відсутності у Суду юрисдикції щодо такого Відповідача
  16. Заяви Відповідачів про те, що Суд має відмовитися від юрисдикції у цій справі, оскільки нинішня політична і військова ситуація між Росією та Україною нібито не дозволить Суду неупереджено та об'єктивно розглянути цю справу
  17. Аргументи Відповідачів
  18. Заперечення Позивача
  19. Розгляд доводів сторін Судом
  20. Твердження Відповідачів про те, що українські суди загалом не можуть винести об'єктивне та неупереджене рішення у справах про стягнення збитків, спростовується судовою практикою
  21. Відповідачі мали можливість порушити питання про ймовірну неупередженість цього Суду через заяву про відвід суду, чого Відповідачі не зробили у відповідний строк

iii.                         Відповідно до практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6(1) ЄКПЛ, неупередженість судді презюмується, доки не буде доведено протилежне, але Відповідачі не надали жодних таких доказів.

  1.              У будь-якому випадку заява Відповідачів про те, що Суд має (або може) відмовитися від юрисдикції у справі на користь судів ЄС, суперечить законодавству України
  2. Заперечення Відповідачів на юрисдикцію Суду з підстав того, що Відповідачі нібито не можуть знайти кваліфікованих українських юристів для отримання консультацій по справі і для представництва їх інтересів в Суді
  3. Аргументи Відповідачів
  4. Розгляд аргументів Відповідачів та заперечень Позивача Судом
  5. Загальні аргументи Відповідачів про те, що ніхто з українських адвокатів нібито не погодився надавати їм юридичну допомогу
  6. Аргументи Відповідача 21 (Новомосковський Азот) про те, що його “внутрішні юристи … не можуть брати участь у судових засіданнях у справі через неможливість отримання дозвільних документів для в'їзду на територію України”

iii.                         Аргументи Відповідачів, що вони не можуть сплатити за послуги українських адвокатів через українські банки

  1.              Всупереч твердженням Відповідачів, українські адвокати не можуть бути притягнуті до кримінальної або іншої відповідальності, або погрожувати їм, у зв'язку з їх діяльністю або заявами як адвокатів клієнта
  2. Висновки Суду
  3. Додаткові заперечення Відповідачів щодо юрисдикції Суду з підстав обмеження їх прав на справедливий судовий розгляд та інші права, гарантовані ЄКПЛ
  4. Питання суверенного судового імунітету
  5. Правові положення, що застосовуються до питань суверенного судового імунітету
  6. Закон про МПП
  7. Конвенція ООН про Імунітети не застосовується до цієї справи
  8. Законодавство та судова практика Нідерландів (та інших іноземних держав про суверенний судовий імунітет) не можуть бути застосовані у цій справі
  9. Висновки Суду відносно правових норм щодо підстав, які можуть бути використані українським Судом для застосування суверенного судового імунітету
  10. Застосування правил щодо судового суверенного імунітету в цій справі
  11. Аргументи Відповідачів щодо застосування суверенного судового імунітету
  12. Загальний огляд аргументів Відповідачів про суверенний імунітет
  13. Аргумент Відповідачів, що Позов “стосується” суверенного судового імунітету
  14. Аргумент Відповідачів, що згідно з “принципами міжнародного права”, іноземна держава користується імунітетом від юрисдикції судів іншої держави за свої суверенні дії (acta jure imperii)
  15. Аргумент Відповідачів про те, що “реальний спір” ведеться з Російською Федерацією і оскільки вона має суверенний судовий імунітет, Суд не має юрисдикції у справі
  16. Аргумент Відповідачів про те, що оцінка Судом дій інших держав та їх правомірності в рамках цього провадження порушує принцип суверенного імунітету та норми міжнародного права
  17. Аргумент Відповідачів про те, що Позивач зловживає своїми процесуальними правами тим, що він не залучив Російську Федерацію в цій справі як відповідача
  18. Висновки Суду щодо питань суверенного судового імунітету
  19. Підвідомчість
  20. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ЗАЯВИ СТОРІН СПРАВИ
  21.              Заперечення Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) щодо форми Позову
  22. Заява Відповідача 23 (EAG) відповідно до частини 6 статті 183 ГПК про відмову в переході до розгляду справи по суті
  23. Заява EAG про “відкладення судового засідання для надання сторонам можливості підготувати позицію у справі з урахуванням результатів виконання судового доручення”
  24. Незрозуміло, яке саме “судове засідання” EAG прагне “відкласти”.
  25. Статус судових доручень та повноваження Суду розглядати справу без виконання судових доручень
  26. Поточний статус виконання судових доручень
  27. Повноваження Суду відповідно до статті 15 Гаазької Конвенції про Повідомлення, що дозволяють виносити рішення незважаючи на неотримання повідомлень про виконання судових доручень
  28. Усі Відповідачі мали розумні засоби для взаємозв’язку з Судом
  29. Висновки Суду щодо клопотання EAG “ 2. Відкласти судове засідання для надання сторонам можливості підготувати позицію у справі, з урахуванням результатів виконання судового доручення”
  30.              Клопотання Позивача про приєднання до матеріалів справи його пояснень щодо справи
  31. Клопотання Відповідача 18 (Rosneft AET) про закриття провадження у справі “у зв’язку з відсутністю предмета спору”
  32. ПІДСУМКИ РОЗГЛЯДУ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ КЛОПОТАНЬ, ВИКЛАДЕНИХ У ПРОХАЛЬНИХ ЧАСТИНАХ ЗАЯВ СТОРІН У СПРАВІ
  33.              Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року
  34. Заява Позивача від 5 січня 2026 року
  35. Відзив Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) від 23 січня 2026 року на Позов
  36.              Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року
  37. Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року
  38. Заява Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року
  39.              Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року
  40. ПРИЗНАЧЕННЯ СПРАВИ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ПО СУТІ

VII.          НАДСИЛАННЯ ЦІЄЇ УХВАЛИ СТОРОНАМ СПРАВИ

VIII.             РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

           

  1.                    ХІД РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
  2.                                                                Рух справи
  3.                                                                                                                  Позов
  4.                                                                                                                  28 липня 2025 року Суд отримав позовну заяву Позивача про стягнення компенсації за майнову шкоду, завдану Позивачу цивільним деліктом, а також пов’язаних з нею сум, до Відповідачів 01-34 (далі - Позов).
  5.                                                                                                                    Ухвала про Відкриття Провадження
  6.                                                                                                                  Ухвалою про відкриття провадження у справі від 31 липня 2025 року (далі – Ухвала про Відкриття Провадження) Суд ухвалив (серед іншого):

2.1                                                                                                                                                                                 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

2.2                                                                                                                                                                                 призначити підготовче засідання на 6 січня 2026 року;

2.3                                                                                                                                                          зобов’язати Позивача вчинити дії для забезпечення можливості повідомлення Відповідачів про відкриття провадження та надати Суду до підготовчого засідання докази надсилання Відповідачам копій Ухвали про Відкриття Провадження та, за можливості, докази їх отримання;

2.4                                                                                                                                                                                 встановити процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті справи;

2.5                                                                                                                                                                                 звернутися до компетентних органів іноземних держав із судовими дорученнями про вручення документів; та

2.6                                                                                                                                                                                 зупинив провадження у справі до виконання судових доручень або отримання повідомлення про неможливість їх виконання.

  1.                                                                                                                  Ухвала Суду від 19 серпня 2025 року
  2.                                                                                                                  Ухвалою Суду від 19 серпня 2025 року (далі – Ухвала Суду від 19 серпня 2025 року), Суд:

3.1                                                                                                                                                                                 у зв’язку з надходженням клопотань з процесуальних питань поновив провадження у справі,

3.2                                                                                                                                                                                 приєднав до матеріалів справи докази надсилання копій Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам,

3.3                                                                                                                                                                                 витребував докази у Відповідача 23 (EAG) та

3.4                                                                                                                                                                                 зупинив провадження у справі до виконання наданих раніше судових доручень або отримання повідомлення про неможливість їх виконання.

  1.                                                                                                                  Подальші дії щодо повідомлення сторін
  2.                                                                                                                  26 серпня 2025 року до Суду, у відповідь на його запит про вручення Відповідачам Ухвали про Відкриття Провадження у цій справі через Центральний Орган Російської Федерації (Міністерство юстиції Російської Федерації), надійшов лист Міністерства юстиції України, в якому повідомлено про те, що передача судових доручень до Центрального Органу Російської Федерації через Міністерство юстиції України, у тому числі дипломатичними каналами, унеможливлена.
  3.                                                                                                                        Ухвалою Суду від 1 жовтня 2025 року (далі – Ухвала про Судове Доручення) у зв’язку з надходженням вищевказаного листа Міністерства юстиції України та клопотання Позивача з процесуального питання Суд поновив провадження у справі, ухвалив звернутися до Центрального Органу Російської Федерації із судовими дорученнями про вручення документів від імені та за дорученням Суду, а також змінив назву Відповідача 07 – з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГПН-Бліжнєвосточниє проекти” на Товариство з обмеженою відповідальністю “Западная Азія” та зупинив провадження у справі до виконання наданих раніше судових доручень або отримання повідомлення про неможливість їх виконання.
  4.                                                                                                                  Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року на Позов Позивача
  5.                                                                                                                  24 грудня 2025 року Суд отримав від Відповідача 23 (EAG) електронною поштою документ під назвою “Відзив на позовну заяву” (далі - Заява EAG від 23 грудня 2025 року), який Позивач отримав 23 грудня 2025 року. У прохальній частині Заяви EAG від 23 грудня 2025 року, він просив:

6.1                                                                                                                                                                                                     “1. відмовити в переході до розгляду справи по суті до завершення підготовчої стадії провадження та отримання письмової згоди всіх відповідачів відповідно до статті 183(6) ГПК України”;[1]

6.2                                                                                                                                                                                 “2. відкласти судове засідання для надання сторонам можливості підготувати позицію у справі з урахуванням результатів виконання судового доручення”;[2]

6.3                                                                                                                                                                                 “3. визнати відсутність юрисдикції українського суду в цій справі у зв'язку з юрисдикційним імунітетом іноземної держави та залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України”.[3]

6.4                                                                                                                                                                                 “4.            як альтернатива пункту 3: закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК”;[4] та

6.5                                                                                                                                                                                                     “ 5. залучити до участі у справі як співвідповідачів Російську Федерацію та ДК “Нєдра ДНР””;[5]

  1.                                                                                                                  Крім того, у Заяві EAG від 23 грудня 2025 року EAG також скаржився на:

7.1                                                                                                                                                                                                     “неможливість отримання кваліфікованої юридичної допомоги”; та

7.2                                                                                                                                                          що EAG “не має можливості своєчасно отримувати всі судові повідомлення та процесуальні документи у цій справі”.

  1.                                                                                                                  Ухвала від 2 січня 2026 року про поновлення провадження у справі
  2.                                                                                                                  Ухвалою Суду від 2 січня 2026 року, Суд:

8.1                                                                                                                                                          поновив провадження у справі, та

8.2                                                                                                                                                                                 задовольнив заяву представника Відповідача 18 (Rosneft AET) адвоката Сидоренка І.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

  1.                                                                                                                  Заява Позивача від 5 січня 2026 року
  2.                                                                                          5 січня 2026 року Суд отримав заяву Позивача про участь в судовому засіданні у цій справі в режимі відеоконференції з даними представника Позивача і доказами його повноважень.
  3.                                                              5 січня 2026 року Суд також отримав Заяву Позивача від 5 січня 2026 року (далі - Заява Позивача від 5 січня 2026 року), яка включає:

10.1                                                                                                                              узагальнену інформацію про повідомлення Відповідачів,

10.2                                                                                                                              заяву про залишення без розгляду Позову в частині позовних вимог до Відповідачів 10, 11, 12 та 34 (Товариства з обмеженою відповідальністю “ГПН-Інвест”, Maritime Villa Holdings SNC, Leyson Holdings Limited та Шкляника Сергія Івановича, відповідно), а також зміни підстав Позову щодо Відповідача 04 (Акціонерного товариства “Газпромбанк”);

10.3                                                                                                                              заперечення та пояснення Позивача щодо Відзиву ЕAG від 23 грудня 2025 року (Відповідача 23);

10.4                                                                                                                              клопотання Позивача про надання можливості подати додаткові пояснення щодо окремих питань щодо суті справи, викладені у Розділі V Заяви Позивача від 5 січня 2026 року, та приєднання до матеріалів справи таких пояснень з доданими до них документами;

10.5                                                                                                                              проект ухвали, яку він просить Суд постановити, користуючись положеннями частини 3 статті 170 ГПК України.

  1.                                                                                                                  Ухвала Суду від 7 січня 2026 року про залишення позовних вимог до деяких Відповідачів без розгляду за клопотанням Позивача
  2.                                                              За клопотанням Позивача, викладеним у Заяві Позивача від 5 січня 2026 року, Ухвалою від 7 січня 2026 року, Суд:

11.1                                                                                                                              Залишив без розгляду Позов в частині позовних вимог до Відповідачів 10, 11, 12 та 34 (Товариства з обмеженою відповідальністю “ГПН-Інвест”, Maritime Villa Holdings SNC, Leyson Holdings Limited та Шкляника Сергія Івановича, відповідно);

11.2                                                                                                                              ухвалив розглядати позовні вимоги до Відповідача 04 (Акціонерного товариства “Газпромбанк”) без урахування підстав, викладених у розділі IX(G)(2)(e) Позову.

  1.                                                                                                                  Відзив Відповідачa 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року
  2.                                                              28 січня 2026 року Суд і Позивач отримав від Відповідачa 18 (Rosneft AET) чарез підсистему “Електронний суд” в системі ЄСІКС Відзив Відповідачa 18 (Rosneft AET) від 23 cічня 2026 року (далі - Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 cічня 2026 року). У Відзиві Rosneft AET просив Суд:

12.1                                                                                                                              “1.            долучити цей Відзив компанії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH до матеріалів справи № 908/1955/22(908/2314/25)”;[6]

12.2                                                                                                                              “3. поновити компанії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH строк для подання відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” у справі № 908/1955/22(908/2314/25) та надати додатковий строк для подання такого відзиву до 08 лютого 2026 року включно”;[7]

12.3                                                                                                                              “4.            відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” в задоволенні позову до компанії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH, зважаючи на, серед іншого, зловживання Позивачем своїми процесуальними правами …, a caмe, Позивач свідомо та нa шкоду іншим відповідачам не включає в число відповідачів російську федерацію, діючи при цьому недобросовісно та формально роблячи видимість щодо підсудності справи українському суду”;[8]

12.4                                                                                                                              “5.            закрити провадження в справі № 908/1955/22(908/2314/25) щодо компанії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH”;[9]

12.5                                                                                                                              “закрити провадження у справі на підставі того, що в українського суду немає необхідної юрисдикції для розгляду Позовної заяви”.[10]

  1.                                                              Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року
  2.                                                              3 лютого 2026 року Суд і Позивач отримав від Відповідача 23 (EAG) заяву від 2 лютого 2026 року, названу “Заява про відмову у відкритті провадження та клопотання про залишення позову без розгляду” (далі - Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року). У Заяві від 2 лютого 2026 року EAG просив Суд:

13.1                                                                                                                              “відмовити у відкритті провадження через відсутність юрисдикції для розгляду позовів [Позивача] до EAG”;[11]

13.2                                                                                                                              в якості альтернативи, “залишити Позов без розгляду;[12]

13.3                                                                                                                              в якості альтернативи, “припинити провадження”;[13]

13.4                                                                                                                              та “надати EAG відстрочення для подання [Заяви EAG від 2 лютого 2026 року] про відмову у відкритті провадження”.[14]

  1.                                                              Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 2 лютого 2026 року
  2.                                                              4 лютого 2026 року Суд і Позивач отримали електронною поштою від Відповідача 29 (EuroChem International) його заяву від 3 лютого 2026 року, під назвою “Заперечення щодо юрисдикції для розгляду позову” (далі - Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 2 лютого 2026 року). У Заяві Відповідача 29 (EuroChem International) від 2 лютого 2026 року він просив Суд:

14.1                                                                                                                              “залишити позов без розгляду відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України через відсутність юрисдикції”;[15] або

14.2                                                                                                                              як альтернативу, “припинити провадження відповідно до статті [231] Господарського процесуального кодексу України”;[16]

14.3                                                                                                                              “надати відстрочку для подання цих заперечень щодо юрисдикції відповідно до статей 117, 118 Господарського процесуального кодексу України”.[17]

  1.                                                              Заява Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC, відповідно) від 3 лютого 2026 року
  2.                                                              4 лютого 2026 року Суд і Позивач отримав електронною поштою від Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY Linetrust PTC, відповідно) спільну заяву від 3 лютого 2026 року (далі - Заява Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року). У Заяві Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року вони просили Суд:

15.1                                                                                                                              “визнати відсутність своєї [Суду] юрисдикції (компетенції/підсудності)”[18] та

15.2                                                                                                                              “припинити провадження у справі” або в якості альтернативи “залишити позов без розгляду”.[19]

  1.                                                              Відзив Відповідачa 21 (Новомосковський Азот) від 4 лютого 2026 року
  2.                                                               10 лютого 2026 року до Суду надійшов Відзив на Позов Відповідача 21 (Новомосковський Азот) від 4 лютого 2026 року (далі – Відзив Відповідачa 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року), який Позивач отримав електронною поштою 5 лютого 2026 року. У Відзиві Відповідачa 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року він просив Суд:

16.1                                                                                                                              “поновити строк на подання [відзиву]”;[20]

16.2                                                                                                                              “залишити позов ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “АВТОДОРКОМПЛЕКТ” без розгляду”.[21]

  1.                                                              Заперечення та пояснення Позивача від 9 лютого 2026 року щодо Заяв і Відзивів Відповідачів від 23 січня – 4 лютого 2026 року
  2.                                                              10 лютого 2026 року на електронну пошту Суду надійшли заперечення та пояснення Позивача від 9 лютого 2026 року щодо питань юрисдикції та процесуальних питань, порушених у Заявах і Відзивах Відповідачів від 23 січня – 4 лютого 2026 року (далі – Заява Позивача від 9 лютого 2026 року). (Позивач вказав, що він надасть свої заперечення на Відзиви Відповідачів щодо суті справи у відповідний термін). У Заяві Позивача від 9 лютого 2026 року, щодо питань юрисдикції та процесуальних питань, Позивач просив Суд:

17.1                                                                                                                               визнати юрисдикцію Суду у цій справі;

17.2                                                                                                                               відмовити Відповідачам у задоволенні їх клопотань про закриття провадження у справі та залишення Позову без розгляду;

                                     17.3                                                                                                                            відмовити відповідачам у поновленні та    продовженні строків на надання відзивів та заяв.

  1.                                                                                        Повідомлення сторін
  2.                                                              Нижче у цьому розділі викладено інформацію про надсилання Відповідачам та отримання Відповідачами, серед іншого, (а) копій Позову, (б) копій Ухвали Cуду про Відкриття Провадження від 31 липня 2025 року, і (в) копій Ухвали Cуду про поновлення провадження від 2 січня 2026 року. Інформацію підготовлено на основі вихідної інформації та доказів, наданих Позивачем у Заяві Позивача від 5 січня 2026 року за вказівкою Суду (які Суд приєднує до матеріалів справи цією Ухвалою Суду), а також інформації та доказів, що містяться в матеріалах справи.
  3.                                                                                                                  Повідомлення Відповідачів Групи Газпром
  4.                                                                                                                  Відповідач 01 – ПАТ “Газпром” (Росія)
  5.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  6.                                                              Відповідач 01 (ПАТ “Газпром”) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

19.1                                                                                                                              25-26 липня 2025 року електронною поштою[22] на адресу електронної пошти, опубліковану на його офіційному веб-сайті (gazprom@gazprom.ru[23]); та

19.2                                                                                                                              14 серпня 2025 року поштою[24]            на юридичну адресу, зазначену в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб Російської Федерації (далі - Російський Державний Реєстр) (197229, Російська Федерація, Санкт-Петербург, проспект Лахтинський, будинок 2, корпус 3, будівля 1[25]).

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Центрального органу Російської Федерації (Міністерства юстиції Російської Федерації за адресою: Російська Федерація, 119991, Москва, вулиця Житня, 14, будівля 1) (далі – Російський Центральний Орган) з проханням вручити її серед іншого, ПАТ “Газпром” відповідно до положень Конвенції від 15 листопада 1965 року Про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах (далі – Гаазька Конвенція про Повідомлення), Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року[26], але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення.
  3.                                                              У будь-якому випадку, ПАТ “Газпром” отримало копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

21.1                                                                                                                              29 серпня 2025 року поштою на юридичну адресу ПАТ “Газпром”,[27] та

21.2                                                                                                                              12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначену електронну адресу ПАТ “Газпром”.[28]

  1.                                                              Вищезазначене свідчить про те, що ПАТ “Газпром” фактично мало кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо йому був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження строку для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов, справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій ПАТ “Газпром” та (або) отриманій ним, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) у режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена ПАТ “Газпром”, воно не з'явилося у засідання і не повідомило про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                         Відповідач 02 – Газпром Експорт (Росія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                                              Відповідач 02 (Газпром Експорт) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

24.1                                                                                                                              25 та 26 липня 2025 року електронною поштою[29] на електронну адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті (info@gazpromexport.gazprom.ru[30]); та

24.2                                                                                                                              18 серпня 2025 року поштою[31] за юридичною адресою, зазначеною в Російському Державному Реєстрі (191023, Російська Федерація, Санкт-Петербург, площа Островського, будинок 2А, літера А[32]).

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, Газпром Експорту відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[33] але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення.
  3.                                                              У будь-якому разі, Газпром Експорт отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлює для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

26.1                                                                                                                              29 серпня 2025 року            поштою на юридичну адресу Газпром Експорт,[34] та

26.2                                                                                                                              12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначену електронну адресу “Газпром Експорт”.[35]

  1.                                                              Вищезазначене свідчить про те, що Газпром Експорт фактично мав кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо йому був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження строку для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Газпром Експорту та (або) отриманій ним, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) у режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Газпром Експорту, він не з'явився у засідання і не повідомив причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                           Відповідач 03 – Газпром Нєфть (Росія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                                              Відповідач 03 (Газпром Нєфть) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

29.1                                                                                                                              25 липня 2025 року електронною поштою[36] на адресу електронної пошти, опубліковану на її офіційному веб-сайті (info@gazprom-neft.ru[37]); та

29.2                                                                                                                              14 серпня 2025 року поштою[38] на юридичну адресу, зазначену в Російському Державному Реєстрі (190000, Російська Федерація, Санкт-Петербург, вулиця Поштамтська, будинок 3-5, літер А, частина приміщення 1Н, кабінет 2401[39]).

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, компанії Газпром Нєфть відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення. Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[40] але на сьогоднішній день Суд не отримав підтвердження про вручення документів.
  3.                                                              У будь-якому випадку, Газпром Нєфть отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

31.1                                                                                                                              01 вересня 2025 року поштою на юридичну адресу Газпром Нєфть, що зазначена вище,[41] та

31.2                                                                                                                              12 серпня 2025 року електронною поштою на електронну адресу Газпром Нєфть, що зазначена вище.[42]

  1.                                                              Вищезазначене свідчить про те, що Газпром Нєфть фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження строку для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Газпром Нєфті та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Газпром Нєфті, вона не з'явилася на засіданні і не повідомила причин своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                  Відповідач 04 – Газпромбанк (Росія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                                              Відповідач 04 (Газпромбанк) отримав копію Позову з доданими до нього документами електронною поштою 25 липня 2025 року на адресу[43], опубліковану на його офіційному веб-сайті (mailbox@gazprombank.ru[44]). (Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на юридичну адресу Газпромбанку, зазначену в Російському Державному Реєстрі (117420, Російська Федерація, Москва, вул. Наметкіна, будинок 16, корпус 1[45]), була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[46]
  6.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  7.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, Газпромбанку відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[47] але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення.
  8.                                                              У будь-якому випадку, Газпромбанк отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву) 12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначену адресу електронної пошти Газпромбанку.[48] (Копія Ухвали про Відкриття Провадження, направлена поштою на юридичну адресу Газпромбанку (117420, Російська Федерація, місто Москва, вул. Наметкіна, будинок 16, корпус 1), була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[49]
  9.                                                               Вищезазначене свідчить про те, що Газпромбанк фактично мав кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо йому був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів справи.
  10.                                                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Газпромбанку та (або) отриманій ним, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Газпромбанку, він не з'явився у засідання і не повідомив причин своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  11.                                                                                                                   Відповідач 05 – Газпром Капітал (Росія)
  12.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  13.                                                              Відповідач 05 (Газпром Капітал) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

39.1                                                                                                                               25-26 липня 2025 року електронною поштою[50] на електронну адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті (info.gazprom_capital@adm.gazprom.ru[51]); та

39.2                                                                                                                               21 серпня 2025 року поштою[52]            за юридичною адресою, зазначеною в Російському Державному Реєстрі (195277, Російська Федерація, Санкт-Петербург, Великий Сампсонієвський проспект, 28, корпус 2, літера D, приміщення 43-N).[53]

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, компанії Газпром Капітал відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[54] але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення документів.
  3.                                                              У будь-якому випадку, Газпром Капітал отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

41.1                                                                                                                              01 вересня 2025 року            поштою на юридичну адресу Газпром Капітал, що зазначена вище,[55] та

41.2                                                                                                                              12 серпня 2025 року електронною поштою на електронну адресу Газпром Капітал, що зазначена вище.[56]

  1.                                                              Вищезазначене свідчить про те, що Газпром Капітал фактично мав кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо йому був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження про те, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Газпром Капітал та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином надіслана Газпром Капітал, він не з'явився у засідання і не повідомив про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                    Відповідач 06 – Газпром Інтернешнл (Росія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                                               Відповідач 06 (Газпром Інтернешнл) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

44.1                                                                                                                              25-26 липня 2025 року у своєму головному офісі в Росії електронною поштою[57] на адресу електронної пошти свого головного офісу в Росії, опубліковану на офіційному веб-сайті (info@gazprom-international.com).[58] (Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на юридичну адресу Газпром Інтернешнл в Росії, зазначену в Російському Державному Реєстрі (236006, Російська Федерація, Калінінградська область, Калінінград, Сонячний бульвар, будівля 3, офіс 4),[59] була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[60]

44.2                                                                                                                              у своєму представництві в Республіці Узбекистан:

44.2.1                                                                25-26 липня 2025 рок електронною поштою  [61]на адресу представництва, опубліковану на офіційному веб-сайті Газпром Інтернешнл (uzzng@zargaz.ru[62]); та

44.2.2                                                                4 серпня 2025 року поштою[63] на адресу представництва Газпром Інтернешнл в Узбекистані, опубліковану на офіційному веб-сайті Газпром Інтернешнл (Представництво Газпром Інтернешнл в Республіці Узбекистан, проспект Аміра Темура, 107-Б, Ташкент, 100084, Республіка Узбекистан).[64]

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                                               Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, Газпром Інтернешнл відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[65] але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення.
  3.                                                              У будь-якому разі, Газпром Інтернешнл отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлює для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

46.1                                                                                                                              у своєму головному офісі в Росії:

46.1.1                                                                                                  25 серпня 2025 року            поштою за юридичною адресою Газпром Інтернешнл,[66] , та

46.1.2                                                                                                  12 серпня 2025 року            електронною поштою на вищевказану адресу електронної пошти Газпром Інтернешнл;[67]

46.2                                                                                                                              у його представництві в Республіці Узбекистан:

46.2.1                                                                                                  18 серпня 2025 року поштою на вищевказану адресу представництва Газпром Інтернешнл;[68] та

46.2.2                                                                                                  12 серпня 2025 року на вищезазначену електронну адресу представництва.[69]

  1.                                                              Вищезазначене свідчить про те, що Газпром Інтернешнл фактично мав кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо йому був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження про те, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів справи.
  2.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Газпром Інтернешнл та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Газпром Інтернешнл, він не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                  Відповідач 07 – West Asia (“Западная Азія” раніше відома як “ГПН Бліжнєвосточниє проекти” (Росія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                                              Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на юридичну адресу Відповідача 07 (West Asia) (190068, Російська Федерація, Санкт-Петербург, набережна Рєкі Мойки, будинок 74, літер А, приміщення 1-Н, частина приміщення 61, робоче місце 2),[70] була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин.[71] (West Asia не має загальнодоступної електронної адреси).
  6.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  7.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, компанії West Asia відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення. Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[72] але на сьогоднішній день Суд не отримав підтвердження про вручення документів.
  8.                                                              Копія Ухвали про Відкриття Провадження, направлена за дорученням Cуду поштою на вищезазначену юридичну адресу West Asia, також була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин.[73] (Як зазначено вище, компанія West Asia не має загальнодоступної електронної адреси).
  9.                                                              Однак, 11 вересня 2025 року West Asia (разом з GPN-Bada BV та GPN Middle East BV, Відповідачами 09 і 08, відповідно) подала апеляцію до Апеляційного суду Амстердама в Нідерландах на рішення тимчасового судді Амстердамського суду про накладення арешту на їхні активи в Нідерландах для забезпечення виконання майбутнього рішення у цій справі в Нідерландах. Зазначена апеляція містила вичерпні аргументи щодо змісту Позову Позивача та доданих до нього документів, а також була підкріплена великим (42-сторінковим) експертним висновком досвідченого українського адвоката (Халаімова Володимира Геннадійовича), в якому детально розглянуто аргументи (як щодо юрисдикції щодо Позову, так і щодо його суті). Вищезазначені докази свідчать про те, що не пізніше 11 вересня West Asia (a) знала, що проти неї було подано Позов про відшкодування шкоди до цього Суду, (b) знала повний зміст Позову та доданих до нього документів, (c) мала доступ до детальної консультації досвідченого адвоката, допущеного до практики в Україні, (d) знала або повинна була знати з юридичної консультації, до якої вона явно мала доступ, що вона має право протягом 30 днів з моменту отримання Ухвали про Відкриття Провадження подати відзив або обґрунтоване клопотання про продовження терміну подання відзиву, і що якщо вона своєчасно не подасть відзив, справа може бути розглянута на основі наявних матеріалів справи, (e) знала або повинна була знати з юридичної консультації, до якої вона явно мала доступ, що вона має право бути присутньою на засіданнях у цьому Суді, зокрема в режимі відеоконференції, та (f) знала або повинна була знати з юридичної консультації, до якої вона явно мала доступ, що за обставин, передбачених статтею 15 Гаазької Конвенції про Повідомлення, через шість місяців після направлення Ухвали про Відкриття Провадження Російському Центральному Органу, Суд має право виносити рішення проти West Asia, незалежно від того, чи отримала вона офіційно Ухвалу про Відкриття Провадження від свого Центрального Органу, чи подала вона відзив, та чи з'явилася вона в засідання до Суду. Те, що West Asia вирішила сперечатися щодо змісту Позову (включаючи питання юрисдикції цього Суду та суті Позову) в судах Нідерландів (на відміну від цього Суду), доводить лише, що West Asia мала достатню можливість представити свою позицію щодо юрисдикції та суті Позову в цьому Суді, але свідомо вирішила цього не робити.
  10.                                                               В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій West Asia та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час та місце проведення підготовчого провадження у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена West Asia (і було відомо West Asia), вона не з'явилася в судове засідання та не повідомила про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  11.                                                                                          Відповідач 08 – GPN-Badra BV (Нідерланди)
  12.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  13.                                                              Відповідач 08 (GPN-Badra BV) отримав копію Позову з доданими до нього документами поштою 5 серпня 2025 року[74] на адресу свого зареєстрованого офісу (Brigantijn 3, 1186WM Amstelveen, Netherlands).[75]
  14.                                                                                                      Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  15.                                                              GPN-Badra BV отримало копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву) 29 серпня 2025 року поштою на адресу зареєстрованого офісу GPN-Badra BV[76] (що завершило процес вручення відповідно до статті 10(а) Гаазької Конвенції про Повідомлення, оскільки Нідерланди не заперечують проти свободи надсилання судових документів поштовим каналом безпосередньо особам за кордоном).
  16.                                                                    Вищезазначене свідчить про те, що GPN-Badra BV фактично мало кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо йому був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження строку для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  17.                                                              Варто зазначити, що 11 вересня 2025 року компанія GPN-Badra BV (разом із West Asia та GPN Middle East BV, Відповідачами 07 і 09, відповідно) подала апеляцію до Апеляційного суду Амстердама в Нідерландах на рішення тимчасового судді Амстердамського суду про накладення арешту на їхні активи в Нідерландах для забезпечення виконання майбутнього рішення у цій справі в Нідерландах. Зазначена апеляція містила вичерпні аргументи щодо змісту Позову Позивача та доданих до нього документів, а також була підкріплена детальним (42-сторінковим) експертним висновком досвідченого українського адвоката (Халаімова Володимира Геннадійовича), в якому детально розглянуто ці аргументи (як щодо юрисдикції щодо Позову, так і щодо його суті). Вищезазначене свідчить про те, що не пізніше 11 вересня компанія GPN- Badra BV (a) знала, що проти неї було подано Позов про відшкодування шкоди до цього Суду, (b) знала повний зміст Позову та доданих до нього документів, (c) мала доступ до детальної консультації досвідченого адвоката, допущеного до практики в Україні, (d) знала з Ухвали про Відкриття Провадження, що мала право протягом 30 днів з моменту отримання Ухвали про Відкриття Провадження подати відзив або обґрунтоване клопотання про продовження строку подання відзиву, і що якщо вона своєчасно не подасть відзив, справа може бути розглянута на основі матеріалів справи, (e) знала з Ухвали про Відкриття Провадження, що мала право бути присутньою у засіданнях у цьому Суді, зокрема в режимі відеоконференції, та (f) знала або повинна була знати з юридичної консультації, до якої вона явно мала доступ, що за цих обставин Суд має право винести рішення проти GPN- Badra BV незалежно від того, чи подала вона відзив, і чи з'явилася вона у засідання в цьому Суді. Те, що GPN- Badra BV вирішила сперечатися щодо змісту Позову (включаючи питання юрисдикції цього Суду та суті Позову) в судах Нідерландів (на відміну від цього Суду), може лише свідчити про те, що GPN- Badra BV мала достатню можливість представити свою позицію щодо юрисдикції та суті Позову перед цим Судом, але свідомо вирішила цього не робити.
  18.                                                               В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій GPN-Badra BV, як зазначено вище) також було встановлено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) у режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена GPN-Badra BV (і отримано ним), воно не з'явилася у засідання і не повідомило причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  19.                                                                                                                    Відповідач 09 – GPN Middle East BV (Нідерланди)
  20.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  21.                                                              Відповідач 09 (GPN Middle East BV) отримав копію Позову з доданими до нього документами поштою 5 серпня 2025 року[77] за адресою свого зареєстрованого офісу (Brigantijn 3, 1186WM Amstelveen, Netherlands).[78]
  22.                                                                                                            Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  23.                                                              GPN Middle East BV отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву) 29 серпня 2025 року поштою на адресу зареєстрованого офісу GPN Middle East BV[79] (що завершило процес вручення відповідно до статті 10(а) Гаазької Конвенції про Повідомлення, оскільки Нідерланди не заперечують проти свободи надсилання судових документів поштовим каналом безпосередньо особам за кордоном).
  24.                                                              Вищезазначене свідчить про те, що GPN Middle East BV фактично мало кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо йому був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження строку для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  25.                                                              Варто зазначити, що 11 вересня 2025 року компанія GPN Middle East BV (разом із West Asia та GPN Badra BV, Відповідачами 07 і 08, відповідно) подала апеляцію до Апеляційного суду Амстердама в Нідерландах на рішення тимчасового судді Амстердамського суду про накладення арешту на їхні активи в Нідерландах для забезпечення виконання майбутнього рішення у цій справі в Нідерландах. Зазначена апеляція містила вичерпні аргументи щодо змісту Позову Позивача та доданих до ного документів, а також була підкріплена детальним (42-сторінковим) експертним висновком досвідченого українського адвоката (Халаімова Володимира Геннадійовича), в якому детально розглянуто ці аргументи (як щодо юрисдикції щодо Позову, так і щодо його суті). Вищезазначене свідчить про те, що не пізніше 11 вересня компанія GPN Middle East BV (a) знала, що проти неї було подано Позов про відшкодування шкоди до цього Суду, (b) знала повний зміст Позову та доданих до нього документів, (c) мала доступ до детальної консультації досвідченого адвоката, допущеного до практики в Україні, (d) знала з Ухвали про Відкриття Провадження, що мала право протягом 30 днів з моменту отримання Ухвали про Відкриття Провадження подати відзив або обґрунтоване клопотання про продовження строку подання відзиву, і що якщо вона своєчасно не подасть відзив, справа може бути розглянута на основі матеріалів справи, (e) знала з Ухвали про Відкриття Провадження, що мала право бути присутньою на слуханнях у цьому Суді, зокрема в режимі відеоконференції, та (f) знала або повинна була знати з юридичної консультації, до якої вона явно мала доступ, що за цих обставин Суд має право винести рішення проти GPN Middle East BV незалежно від того, чи подала вона відзив, і чи з'явилася вона у засідання в цьому Суді. Те, що GPN Middle East BV вирішила сперечатися щодо змісту Позову (включаючи питання юрисдикції цього Суду та суті Позову) в судах Нідерландів (на відміну від цього Суду), може лише свідчити про те, що GPN Middle East BV мала достатню можливість представити свою позицію щодо юрисдикції та суті Позову перед цим Судом, але свідомо вирішила цього не робити.
  26.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій GPN Middle East BV, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) у режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена GPN Middle East BV (і отримано нею), вона не з'явилася на засідання та не повідомила причин своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  27.                                                                                                                    Відповідач 10 – GPN-Invest (Росія)
  28.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  29.                                                              Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем Відповідачу 10 (GPN-Invest) поштою на юридичну адресу GPN-Invest (191014, Російська Федерація, місто Санкт-Петербург, вулиця Парадна, будинок 1, літера А, приміщення 2-H, робоче місце № 1202[80]), була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[81] GPN-Invest не має загальнодоступної електронної адреси.
  30.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  31.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, GPN-Invest відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[82] але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення.
  32.                                                              Копія Ухвали про Відкриття Провадження, направлена GPN-Invest поштою на вищезазначену юридичну адресу GPN-Invest, була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин.[83] (Як зазначено вище, GPN-Invest не має загальнодоступної електронної адреси).
  33.                                                              Щоб не затримувати розгляд справи проти переважної більшості Відповідачів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК, Позивач подав клопотання про залишення його Позовних вимог до GPN-Invest без розгляду (при цьому залишаючи за Позивачем право пред'явити Позов до GPN-Invest у новому провадженні пізніше.
  34.                                                                                                                  Відповідач 11 – Maritime Villa Holding SNC (Франція)
  35.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  36.                                                              Відповідач 11 (Maritime Villa) отримав копію Позову з доданими до нього документами поштою 31 липня 2025 року[84]            на адресу свого зареєстрованого офісу (c/o Bordes & Son 19 Boulevard dе Marechal Leclerc 06310 Beaulieu-Sur-Mer, France).[85]
  37.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  38.                                                              Maritime Villa отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву) 29 серпня 2025 року поштою на вищезазначену зареєстровану адресу[86] (що завершило процес вручення відповідно до статті 10(а) Гаазької Конвенції про Повідомлення, оскільки Французька Республіка не заперечує проти свободи надсилання судових документів поштовим каналом безпосередньо особам за кордоном).
  39.                                                              Вищезазначене означає, що компанія Maritime Villa фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження про те, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  40.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій Maritime Villa, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Maritime Villa (і отримано нею), вона не з'явилася на засіданні та не повідомила причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  41.                                                              За клопотанням Позивача, викладеним у Заяві Позивача від 5 січня 2026 року, Ухвалою від 7 січня 2026 року, Суд залишив без розгляду Позов в частині позовних вимог до Maritime Villa.
  42.                                                                                                                    Відповідач 12 – Leyson Holdings (Кіпр)
  43.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  44.                                                              Відповідач 12 (Leyson Holdings) отримав копію Позову з доданими до нього документами поштою 6 серпня 2025 року[87]            за адресою свого зареєстрованого офісу (Byzantium, 5, Spyrides Tower, Strovolos, 2064, Nicosia, Cyprus.)[88]
  45.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  46.                                                              Leyson Holdings отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву) 12 вересня 2025 року поштою на вищезазначену зареєстровану адресу [89] (що завершило процес вручення відповідно до статті 10(a) Гаазької Конвенції про Повідомлення, оскільки Республіка Кіпр не заперечує проти свободи надсилання судових документів поштовими каналами безпосередньо особам за кордоном).
  47.                                                              Вищезазначене означає, що компанія Leyson Holdings фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження строку для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  48.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій Leyson Holdings, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена а Leyson Holdings (і отримано нею), вона не з'явилася на засідання та не повідомила про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ЦПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  49.                                                              За клопотанням Позивача, викладеним у Заяві Позивача від 5 січня 2026 року, Ухвалою від 7 січня 2026 року, Суд залишив без розгляду Позов в частині позовних вимог до Leyson Holdings.
  50.                                                                                                                  Повідомлення Відповідачів Групи Роснєфть
  51.                                                                                                                  Відповідач 13 – Рязанська нєфтєперерабативающая компанія (Росія)
  52.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  53.                                                              Відповідач 13 (Рязанська нєфтєперерабативающая компанія) отримав копію Позову з доданими до нього документами електронною поштою 25-26 липня 2025 року[90] на адресу електронної пошти, опубліковану на його офіційному веб-сайті (rnpk@rnpk.rosneft.ru[91]). (Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на юридичну адресу Рязанської нєфтєперерабативающої компанії (Російська Федерація, 390011, Рязанська область, Рязань, район Южний промузєл, будинок 8),[92] була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[93]
  54.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  55.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, Рязанській нєфтєперерабативающій компанії відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[94] але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення.
  56.                                                              У будь-якому випадку, 12 серпня 2025 року Рязанська нєфтєперерабативающая компанія отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованої заяви про продовження строку для подання відзиву) електронною поштою на вищезазначену адресу електронної пошти Рязанської нєфтєперерабативающої компанії.[95] (Копія Ухвали про Відкриття Провадження, направлена Рязанській нєфтєперерабативающій компанії поштою на вищезазначену юридичну адресу Рязанської нєфтєперерабативающої компанії, була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[96]
  57.                                                              Вищезазначене свідчить про те, що Рязанська нєфтєперерабативающая компанія фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що знаходяться в справі.
  58.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Рязанській нєфтєперерабативающій компанії та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) у режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Рязанській нєфтєперерабативающій компанії, вона не з'явилася у засідання і не повідомила причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  59.                                                                                                                  Відповідач 14 – РН-Аеро (Росія)
  60.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  61.                                                               Відповідач 14 (РН-Аеро) отримав копію Позову з доданими до нього документами електронною поштою 25-26 липня 2025 року на адресу,[97] опубліковану на його офіційному веб-сайті (info@rn-aero.rosneft.ru та sales@rn-aero.rosneft.ru).[98] (Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на юридичну адресу РН-Аеро, зазначену в Російському Державному Реєстрі (Російська Федерація, 119071, Москва, вул. Мала Калузька, будинок 15, поверх 2),[99] була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[100]
  62.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  63.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, компанії РН-Аеро відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення. Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[101] але на сьогоднішній день Суд не отримав підтвердження про вручення.
  64.                                                              У будь-якому разі, компанія РН-Аеро отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлює для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

85.1                                                                                                                              12 серпня 2025 року            електронною поштою на вищезазначені електронні адреси РН-Аеро            [102] та

85.2                                                                                                                              27 серпня 2025 року поштою на вищезазначену юридичну адресу РН-Аеро.[103]

  1.                                                              Вищезазначене свідчить про те, що компанія РН-Аеро фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій РН-Аеро та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена РН-Аеро, вона не з'явилася на засіданні і не повідомила про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                   Відповідач 15 – ПАТ “Роснєфть” (Росія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                                              Відповідач 15 (ПАТ “Роснєфть”) отримав копію Позов з доданими до нього документами електронною поштою 25-26 липня 2025 року на адресу,[104] опубліковану на його офіційному веб-сайті (postman@rosneft.ru).[105] (Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на юридичну адресу ПАТ “Роснєфть”, зазначену в Російському Державному Реєстрі (Російська Федерація, 115035, Москва, Софійська набережна, будинок 26/1),[106] була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[107]
  6.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  7.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, ПАТ “Роснєфть” відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[108] але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення.
  8.                                                              У будь-якому разі, ПАТ “Роснєфть” отримало копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

90.1                                                                                                                              12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначену електронну адресу ПАТ “Роснєфть”[109] та

90.2                                                                                                                              9 вересня 2025 року поштою на вищезазначену юридичну адресу ПАТ “Роснєфть”.[110]

  1.                                                              Вищезазначене свідчить про те, що ПАТ “Роснєфть” фактично мало кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо було потрібно додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження строку для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження про те, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів справи.
  2.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій ПАТ “Роснєфть” та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засіданні у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена ПАТ “Роснєфть”, воно не з'явилося у засідання і не повідомило причин своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                  Відповідач 16 – РН-Іностранниє проекти (Росія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                                              Відповідач 16 (RN - Foreign Projects) отримав копію Позову з доданими до нього документами електронною поштою 25-26 липня 2025 року на адресу,[111] вказану в загальнодоступних джерелах інформації (e.kostrominova@uchet.23krd.ru та AYGortunov@rosneft.ru).[112] (Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на юридичну адресу RN - Foreign Projects (Російська Федерація, 119071, Москва, вул. Мала Калузька, будинок 15, будова 17, офіс 144/7, 1-й поверх),[113] була повернута Поштою Росії як недоставлена).[114]
  6.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  7.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, компанії RN - Foreign Projects відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення. Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[115] але на сьогоднішній день Суд не отримав підтвердження про вручення.
  8.                                                              У будь-якому випадку, RN - Foreign Projects отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

95.1                                                                                                                                                                         12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначену адресу електронної пошти RN - Foreign Projects;[116] та

95.2                                                                                                                                                                         16 жовтня 2025 року поштою на вищезазначену юридичну адресу RN - Foreign Projects.[117]

  1.                                                              Вищезазначене свідчить про те, що компанія RN - Foreign Projects мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                                              В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій до RN - Foreign Projects та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена RN - Foreign Projects, вона не з'явилася на засіданні та не повідомили причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                   Відповідач 17 – RN Refining (Німеччина)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                                              Відповідач 17 (RN-Refining) отримав копію Позову з доданими до нього документами електронною поштою 25-26 липня 2025 року[118] на адресу електронної пошти свого довіреного представника, Федерального Мережевого Агентства, info@bnetza.de.[119] (Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на поштову адресу RN-Refining, зазначену в Німецькому комерційному реєстрі підприємств (Behrenstraße 18, D – 10117 Berlin, Germany),[120] була повернута Поштою Німеччини як недоставлена без пояснення причин).[121]
  6.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  7.                                                              Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до відповідного Центрального Органу Федеративної Республіки Німеччина (Адміністрація Сенату з питань юстиції та захисту прав споживачів, Senatsverwaltungs für Justiz und Verbraucherschutz, Salzburger Strasse 21-25 10825 Berlin, Germany, далі - Центральний Орган Берліна) з проханням вручити її компанії RN-Refining відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Центральний Орган Берліна отримав її 5 вересня 2025 року,[122] але на сьогоднішній день Суд не отримав підтвердження про вручення.
  8.                                    У будь-якому випадку, компанія RN-Refining отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

100.1                                                                                                   12 серпня 2025 року електронною поштою до довіреної особи RN-Refining, Федерального Мережевого Агентства, на адресу info@bnetza.de;[123] та

100.2                                                                                                   26 серпня 2025 року поштою на вищезазначену поштову адресу RN-Refining, вказану в Німецькому комерційному реєстрі підприємств.[124]

  1.                                    Вищезазначене свідчить про те, що компанія RN-Refining фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій RN-Refining та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена RN-Refining, вона не з'явилася на засіданні та не повідомила причин своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                    Відповідач 18 – Rosneft АЕТ (Німеччина)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                    Хоча Позивач до подання Позову до Суду направив його копію з доданими до нього документами Відповідачу 18 (Rosneft АЕТ) на адресу для повідомлень Rosneft АЕТ, зазначену в Німецькому комерційному реєстрі підприємств (Eni Deutschland GmbH, Theresienhohe 30, 80339, Мюнхен, Німеччина)[125],[126], немає доказів того, що Позов та додані до нього документи були фактично доставлені Rosneft АЕТ.
  6.                                    Однак, отримавши 23 вересня 2025 року (як описано нижче) копію Ухвали про Відкриття Провадження, 01 грудня 2025 року український адвокат Rosneft АЕТ подав до суду письмову заяву з проханням надати доступ до всієї справи в електронному вигляді. Суд надав такий доступ 4 грудня 2025 року.[127] Таким чином, Rosneft АЕТ фактично мав доступ до Позову Позивача та доданих до нього доказів у справі з 4 грудня 2025 року. Rosneft АЕТ отримав би такий доступ до Позову Позивача ще у вересні 2025 року, якби звернувся до Суду без затримки після отримання Ухвали про Відкриття Провадження. У чому була причина такої затримки, Rosneft АЕТ не повідомив Суд.
  7.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  8.                                    23 вересня 2025 року відповідно до статей 2-6 Гаазької Конвенції про Повідомлення, компанія Rosneft АЕТ отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження через відповідний Центральний Орган Федеративної Республіки Німеччина (Міністерство юстиції землі Бранденбург (Ministerium der Justiz des Landes Brandenburg, Heinrich-Mann-Allee 107 14460 Potsdam, Germany            (далі - Центральний Орган Бранденбурга).[128]
  9.                                    28 січня 2026 року до Суду та Позивача надійшов Відзив Rosneft АЕТ на 32 сторінках, що містить заперечення на юрисдикцію Суду, аргументи по суті Позову та низку процесуальних клопотань, описаних у Розділі I(A)(9) вище. Суд долучив Відзив Rosneft АЕТ до матеріалів справи.
  10.                                                                                                                  Відповідач 19 – Rosneft Luxembourg (Люксембург)
  11.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  12.                                    Відповідач 19 (Rosneft Luxembourg) отримав копію Позову з доданими до нього документами поштою 18 серпня 2025 року[129]            за своєю зареєстрованою адресою (16 Allée  Marconi L - 2120, Luxembourg, Luxembourg).[130]
  13.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  14.                                    Rosneft Luxembourg отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження            (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву) 02 вересня 2025 року поштою на вищезазначену зареєстровану адресу,[131] (що завершило процес вручення відповідно до статті 10(а) Гаазької Конвенції про Повідомлення, оскільки Люксембург не заперечує проти свободи надсилання судових документів поштовим каналом безпосередньо особам за кордоном).
  15.                                         Вищезазначене означає, що Rosneft Luxembourg фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження строку для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  16.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій Rosneft Luxembourg, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження            була належним чином направлена Rosneft Luxembourg (і отримана нею), вона не з'явилася на засідання і не повідомила причин своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  17.                                                                                          Відповідач 20 – Rosneft Deutschland GmbH (Німеччина)
  18.                                                                                                     Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  19.                                    Відповідач 20 (Rosneft Deutschland) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

111.1                                                                                                   електронною поштою 25 липня 2025 року[132] на адресу електронної пошти, опубліковану на її веб-сайті (info@rosneft.de);[133]

111.2                                                                                                   електронною поштою 25-26 липня 2025 року на адресу[134] на електронну адресу свого довіреного представника, Федерального Мережевого Агентства, info@bnetza.de,[135] та

111.3                                                                                                   поштою 14 серпня 2025 року на адресу,[136] вказану в Німецькому комерційному реєстрі підприємств (Behrenstraße 18, D – 10117 Berlin, Germany).[137]

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                    Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження            поштою до відповідного Центрального Органу Берліна з проханням вручити її компанії Rosneft Deutschland відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Центральний Орган Берліна отримав її 5 вересня 2025 року,[138] але на сьогоднішній день Суд не отримав підтвердження про вручення документів.
  3.                                    У будь-якому випадку, компанія Rosneft Deutschland отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження            (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

113.1                                                                                                   електронною поштою 12 серпня 2025 року на адресу, опубліковану на її веб-сайті (info@rosneft.de);[139]

113.2                                                                                                   електронною поштою 12 серпня 2025 року на адресу електронної пошти свого довіреного представника, Федерального Мережевого Агентства, info@bnetza.de;[140] та

113.3                                                                                                   поштою 26 серпня 2025 року на поштову адресу Rosneft Deutschland, зазначену у Німецькому комерційному реєстрі підприємств.[141]

  1.                                                                                   Вищезазначене свідчить про те, що компанія Rosneft Deutschland фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження про те, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                                                                   В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Rosneft Deutschland та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження            була належним чином направлена Rosneft Deutschland, вона не з'явилася у засідання і не повідомила про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                  Повідомлення Відповідачів Групи ЄвроХім
  4.                                                                                                                  Відповідач 21 – Новомосковський Азот (Росія)
  5.                                                                                                                                 Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  6.                                    Відповідач 21 (Новомосковський Азот) отримав копію Позову з доданими до нього документами електронною поштою 25 липня 2025 року на адресу,[142] опубліковану на його офіційному веб-сайті (info@nak-azot.com).[143] (Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на юридичну адресу Новомосковського Азоту (301651, Російська Федерація, Тульська область, Новомосковський район, Новомосковськ, вулиця Связі, будинок 10),[144] була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[145]
  7.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  8.                                    Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження            поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, Новомосковському Азоту відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[146] але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення документів.
  9.                                    У будь-якому разі, Новомосковський Азот отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

118.1                                                                                                   12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначену електронну адресу Новомосковського Азоту;[147] та

118.2                                                                                                   2 вересня 2025 року поштою на вищезазначену юридичну адресу Новомосковського Азоту.[148]

  1.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Новомосковському Азоту та (або) отриманій ним, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження            була належним чином направлена Новомосковському Азоту, він не з'явився на засіданні і не повідомив причин своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  2.                                    10 лютого 2026 року (до закінчення підготовчого засідання, яке розпочалося 6 січня 2026 року, але у зв'язку з оголошенням кількох перерв, було завершено 10 лютого 2026 року) Суд отримав Відзив Новомосковського Азоту від 4 лютого 2026 року. Відзив Новомосковського Азоту на 21 сторінках містив заперечення щодо юрисдикцію Суду, аргументи по суті Позову та клопотання “поновити строк на подання [відзиву]”[149] і “залишити позов [Позивача] без розгляду”. Як викладається нижче, Суд задовольнив клопотання Новомосковського Азоту поновити строк на подання відзиву і долучив Відзив Новомосковського Азоту до матеріалів справи, проте з підстав, описаних нижче, встановив, що незважаючи на аргументи Новомосковського Азоту, Суд має юрисдикцію у справі і, відповідно, відмовив у задоволенні його клопотання залишити Позов без розгляду, і призначив розгляд справи по суті на 28 квітня 2026 року.
  3.                                                                                                                  Відповідач 22 – Нєвінномисський Азот
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                    Відповідач 22 (Нєвінномисський Азот) отримав копію Позову з доданими до нього документами електронною поштою 25 липня 2025 року на адресу[150] , опубліковану на його офіційному веб-сайті (nevinazot@eurochem.ru та info@euro-chem.org).[151] (Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем на юридичну адресу Нєвінномисського Азоту (357107, Російська Федерація, Ставропольський край, Нєвінномисськ, вул. Нізяєва, будинок 1[152]), була повернута Поштою Росії як недоставлена).[153]
  6.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  7.                                    Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження            поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, компанії Нєвінномисський Азот відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення. Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[154] але на сьогоднішній день Суд не отримав підтвердження про вручення.
  8.                                    У будь-якому випадку, компанія Нєвінномисський Азот отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

123.1                                                                                                   12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначені електронні адреси Нєвінномисського Азоту;[155]

123.2                                                                                                   26 серпня 2025 року поштою на юридичну адресу Нєвінномисського Азоту, що зазначена вище,[156] та

  1.                                    Вищезазначене свідчить про те, що Нєвіномисський Азот фактично мав кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо йому був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження строку для цього. Однак Суд не отримав жодного з них, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження про те, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі наявних в ній матеріалів.
  2.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Нєвінномисському Азоту та (або) отриманій ним, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) у режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Нєвінномисському Азоту, він не з'явився у засідання і не повідомив про причини неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                           Відповідач 23 – EAG (Швейцарія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                    Відповідач 23 (EAG) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

126.1                                                                                                   25 липня 2025 року електронною поштою[157] на адресу електронної пошти, вказану на веб-сайті EAG (info@eurochemgroup.com),[158]  та

126.2                                                                                                   5 серпня 2025 року поштою[159]            на адресу зареєстрованого офісу EAG (Baarerstrasse 37, 6300 Zug, Switzerland).[160]

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                    EAG отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлює для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

127.1                                                                                                   12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначену адресу електронної пошти EAG.[161]

127.2                                                                                                   21 серпня 2025 року поштою на адресу зареєстрованого офісу ЕАG,[162] та

127.3                                                                                                   8 вересня 2025 року через Центральний Орган Кантону Цуг – Вищий Суд Цуга (Obergericht Zug Rechtshilfe, Kirchenstrasse 6, Postfach 760 6301 Zug, Switzerland),[163] (який здійснив вручення відповідно до статей 2-6 Гаазької Конвенції про Повідомлення).

  1.                                    24 грудня 2025 року Суд отримав від Відповідача 23 (EAG) електронною поштою документ, під назвою, “Відзив на позовну заяву” (Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року). Хоча Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року містить кілька (обмежених і узагальнених) тверджень по суті Позову Позивача (без додавання будь-яких доказів), EAG заявляє, що документ було подано “виключно з метою оспорювання юрисдикції суду”[164] і містить клопотання суто процесуального характеру, які детально розглядаються нижче.
  2.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій EAG, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена EAG (і отримана ним), він не з'явився на засідання та не повідомив про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                    3 лютого 2026 року (до закінчення підготовчого засідання, яке розпочалося 6 січня 2026 року, але у зв'язку з оголошенням кількох перерв, було завершено 10 лютого 2026 року) Суд отримав ще одну заяву Заяву EAG від 2 лютого 2026 року (названу “Заява про відмову у відкритті провадження та клопотання про залишення позову без розгляд”). Заява EAG від 2 лютого 2026 року містила заперечення щодо юрисдикцію Суду (але не аргументи по суті Позову) та клопотання “надати EAG відстрочення для подання” Заяви EAG від 2 лютого 2026 року, “відмовити у відкритті провадження через відсутність юрисдикції для розгляду позовів [Позивача] до EAG”, в якості альтернативи, “залишити Позов без розгляду; і в якості альтернативи, “припинити провадження”.[165] Суд долучив Заяву EAG від 2 лютого 2026 року до матеріалів справи, проте з підстав, описаних нижче, встановив, що незважаючи на аргументи EAG, Суд має юрисдикцію у справі і, відповідно, відмовив у задоволенні його клопотань “відмовити у відкритті провадження через відсутність юрисдикції”, “залишити Позов без розгляду, та “припинити провадження”, і призначив розгляд справи по суті на 28 квітня 2026 року.
  4.                                    Чому EAG обмежив свою Заяву Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року та Заяву EAG від 2 лютого 2026 року лише питаннями юрисдикції та процесуальними питаннями, вiн не пояснив (крім тверджень про те, що EAG нібито не могло знайти кваліфікованих українських юристів для цієї мети, що спростовується матеріалами справи, що розглядаються нижче).
  5.                                           Варто зазначити, що ще 14 жовтня 2025 року EAG (разом з Відповідачем 29 (EuroChem International)) подав апеляцію до Амстердамського суду в Нідерландах на рішення тимчасового судді Амстердамського суду про накладення арешту на їхні активи в Нідерландах для забезпечення виконання в Нідерландах майбутнього рішення у цій справі. Зазначена апеляційна скарга містила вичерпні аргументи щодо змісту Позову Позивача та доданих до ного документів, а також була підкріплена детальним (73-сторінковим) експертним звітом досвідченого українського адвоката (Халаімова Володимира Геннадійовича), в якому детально розглянуто ці аргументи (як щодо юрисдикції щодо Позову, так і щодо його суті).[166] Вищезазначене свідчить про те, що не пізніше 14 жовтня 2025 року EAG (а) знав, що проти нього до цього Суду було подано Позов про відшкодування шкоди, (б) знав повний зміст Позову та доданих до нього документів, (в) мав доступ до детальної консультації досвідченого адвоката, допущеного до практики в Україні, (г) знав з Ухвали про Відкриття Провадження, що він мав право протягом 30 днів з моменту отримання Ухвали про Відкриття Провадження подати відзив або обґрунтоване клопотання про продовження строку подання відзиву, і що якщо він своєчасно не подасть відзив, справа може бути розглянута на підставі наявних матеріалів справи, (д) знав з Ухвали про Відкриття Провадження, що він мав право бути присутнім у засіданнях у цьому Суді, зокрема в режимі відеоконференції, та (е) знав або повинен був знати з юридичної консультації, до якої мав доступ, що Суд має право виносити рішення проти EAG незалежно від того, чи подав він відзив, та чи з'явився він у засідання в цьому Суді. Те, що EAG вирішив сперечатися щодо суті Позову в судах Нідерландів (на відміну від цього Суду), може лише свідчити про те, що EAG мав достатню можливість представити свою позицію щодо юрисдикції та суті Позову перед цим Судом, але свідомо вирішив цього не робити.

iii.                                                                                                            Отримання Ухвали суду про витребування доказів

  1.                                    Ухвалою від 19 серпня 2025 року Суд зобов'язав EAG надати Суду до дня підготовчого засідання (запланованого на 6 січня 2026 року) 13 категорій документів, що стосуються структури власності та контролю EuroChem Group. EAG отримала копію Ухвали Суду від 19 серпня 2025 року:

133.1                                                                                                   19 вересня 2025 року через Центральний Орган Кантону Цуг (Швейцарія) (відповідно до статті 5 Гаазької Конвенції про Повідомлення)[167]

133.2                                                                                                   16 грудня 2025 року поштою на адресу зареєстрованого офісу AEG,[168]

  1.                                         Незважаючи на отримання Ухвали Суду від 19 серпня 2025 року своєчасно, EAG до дати судового засідання не надала зазначені документи.
  2.                                    Ненадання EAG запитуваних документів щодо структури власності та контролю над EuroChem Group (включно з тими, що могли б бути корисними для захисту EuroChem), а також ненадання EAG захисту або доказів на підтримку своїх заперечень (якщо такі є) проти Позову Позивача, не залишають Суду іншого вибору, як розглядати аспекти власності та контролю над EuroChem Group виключно на підставі наявних матеріалів справи.
  3.                                                                                                                  Відповідач 24 – AIM Capital Ltd (Кіпр)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                    Відповідач 24 (AIM Capital) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

136.1                                                                                                   25 та 26 липня 2025 року[169] електронною поштою на адресу, вказану в публічних оголошеннях AIM Capital (hkadyrova@aimcapital.ae),[170]            та

136.2                                                                                                   6 серпня 2025 року[171] поштою на його зареєстровану адресу (Vasili Michaelidi 23, ARETI Tower, CY-3026, Limassol, Cyprus).[172]

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                    AIM Capital отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлює для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

137.1                                                                                                   12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу, вказану в публічних оголошеннях AIM Capital;[173] та

137.2                                                                                                   5 вересня 2025 року поштою на вищезазначену зареєстровану адресу:[174] (що завершило процес вручення відповідно до статті 10(a) Гаазької Конвенції про Повідомлення, оскільки Республіка Кіпр не заперечує проти свободи надсилання судових документів поштовим каналом безпосередньо особам за кордоном).

  1.                                       В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій AIM Capital, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена AIM Capital (і отримано ним), він не з'явився на засідання та не повідомив про причин своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  2.                                    4 лютого 2026 року (до закінчення підготовчого засідання, яке розпочалося 6 січня 2026 року, але у зв'язку з оголошенням кількох перерв, було завершено 10 лютого 2026 року) Суд отримав спільну Заяву Відповідачів 24-26 (тобто AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC, відповідно) від 3 лютого 2026            року. У Заяві Відповідачів 24-26 від 3 лютого 2026 року містив заперечення щодо юрисдикцію Суду (але не аргументи по суті Позову) та клопотання “визнати відсутність своєї [Суду] юрисдикції (компетенції/підсудності)”[175] та “припинити провадження у справі” або в якості альтернативи “залишити позов без розгляду”.[176] Суд долучив Заяву Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року до матеріалів справи, проте з підстав, описаних нижче, встановив, що незважаючи на аргументи Відповідачів 24-26, Суд має юрисдикцію у справі і, відповідно, відмовив у задоволенні їх клопотань “припинити провадження у справі” або в якості альтернативи “залишити позов без розгляду”, і призначив розгляд справи по суті на 28 квітня 2026 року.
  3.                                    Чому AIM Capital (і два інших Відповідача, зазначені як підписанти Заяви Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року) обмежили його лише питаннями юрисдикції та процесуальними питаннями, вони не пояснили. Обставини, описані вище, означають, що AIM Capital фактично мав кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив по суті справи або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  4.                                                                                                                   Відповідач 25 – Linea (CY) Ltd (Кіпр)
  5.                                                                                                     Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  6.                                    Відповідач 25 (Linea (CY)) отримав копію Позову з доданими до нього документами 6 серпня 2025 року поштою[177] на адресу свого зареєстрованого офісу (Floor 4, Vasilis Michaelides 23, Limassol, 3026, Cyprus).[178]
  7.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  8.                                    Linea (CY) отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву) 5 вересня 2025 року поштою на вищезазначену зареєстровану адресу[179] (що завершило процес вручення відповідно до статті 10(а) Гаазької Конвенції про Повідомлення, оскільки Республіка Кіпр не заперечує проти свободи надсилання судових документів поштовим каналом безпосередньо особам за кордоном).
  9.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій Linea (CY), як зазначено вище) також було встановлено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Linea (CY) (і отримана нею), вона не з'явилася на слуханні та не повідомила причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  10.                                    Як зазначалося вище, 4 лютого 2026 року (до закінчення підготовчого засідання, яке розпочалося 6 січня 2026 року, але у зв'язку з оголошенням кількох перерв, було завершено 10 лютого 2026 року) Суд отримав спільну Заяву Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026            року. У Заяві Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року містив заперечення щодо юрисдикцію Суду (але не аргументи по суті Позову) та клопотання “визнати відсутність своєї [Суду] юрисдикції (компетенції/підсудності)”[180] та “припинити провадження у справі” або в якості альтернативи “залишити позов без розгляду”.[181] Суд долучив Заяву Відповідачів 24-26 від 3 лютого 2026 року до матеріалів справи, проте з підстав, описаних нижче, встановив, що незважаючи на аргументи Відповідачів 24-26, Суд має юрисдикцію у справі і, відповідно, відмовив у задоволенні їх клопотань “припинити провадження у справі” або в якості альтернативи “залишити позов без розгляду”, і призначив розгляд справи по суті на 28 квітня 2026 року.
  11.                                    Чому Linea CY (і два інших Відповідача, зазначені як підписанти Заяви Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року) обмежили його лише питаннями юрисдикції та процесуальними питаннями, вони не пояснили. Обставини, описані вище, означають, що Linea CY фактично мав кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив по суті справи або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  12.                                                                                                                    Відповідач 26 – Linetrust PTC Ltd (Кіпр)
  13.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  14.                                    Відповідач 26 (Linetrust PTC) отримав копію Позову з доданими до нього документами 6 серпня 2025 року поштою[182] на адресу свого зареєстрованого офісу (Floor 4, Vasilis Michaelides 23, Limassol, 3026, Republic of Cyprus).[183]
  15.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  16.                                    Linetrust PTC отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву) 5 вересня 2025 року поштою на вищезазначену зареєстровану адресу[184] (що завершило процес вручення відповідно до статті 10(а) Гаазької Конвенції про Повідомлення, оскільки Республіка Кіпр не заперечує проти свободи надсилання судових документів поштовими каналами безпосередньо особам за кордоном).
  17.                                   В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій Linetrust PTC, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Linetrust PTC (і отримана нею), вона не з'явилась на слухання та не повідомила про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  18.                                    Як зазначалося вище, 4 лютого 2026 року (до закінчення підготовчого засідання, яке розпочалося 6 січня 2026 року, але у зв'язку з оголошенням кількох перерв, було завершено 10 лютого 2026 року) Суд отримав спільну Заяву Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026            року. Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року містить заперечення щодо юрисдикцію Суду (але не аргументи по суті Позову) та клопотання “визнати відсутність своєї [Суду] юрисдикції (компетенції/підсудності)”[185] та “припинити провадження у справі” або в якості альтернативи “залишити позов без розгляду”.[186] Суд долучив Заяву Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року до матеріалів справи, проте з підстав, описаних нижче, встановив, що незважаючи на аргументи Відповідачів 24-26, Суд має юрисдикцію у справі і, відповідно, відмовив у задоволенні їх клопотань “припинити провадження у справі” або в якості альтернативи “залишити позов без розгляду”, і призначив розгляд справи по суті на 28 квітня 2026 року.
  19.                                    Чому Linetrust PTC (і два інших Відповідача, зазначені як підписанти Заяви Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року) обмежили його лише питаннями юрисдикції та процесуальними питаннями, вони не пояснили. Обставини, описані вище, означають, що Linetrust PTC фактично мав кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив по суті справи або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  20.                                                                                                                  Відповідач 27 – пан Мельниченко (Швейцарія)
  21.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  22.                                    Відповідач 27 (Пан Мельниченко) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

151.1                                                                                                   25 липня 2025 року електронною поштою[187] на адреси електронної пошти його адвокатів, які представляли його в справі № T-271/22 в Європейському суді (contact@far-avocats.fr, alina.miron@far-avocats.fr, romain.pieri@far-avocats.fr, info@wjavocats.com, carsten.zatschler@lawlibrary.ie таcz@zatschler.com);[188] та

151.2                                                                                                   5 серпня 2025 року поштою[189] на його адресу проживання у Швейцарії (Villa Via Puzzainas 5, Suvretta, St. Moritz, 7500, Switzerland)[190].

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                    Пан Мельниченко отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

152.1                                                                                                   12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначені адреси електронної пошти його адвокатів, які представляли його в справі № T-271/22 в Європейському суді;[191]

152.2                                                                                                   18 вересня 2025 року поштою на його вищезазначену адресу проживання у Швейцарії;[192] та

152.3                                                                          8 жовтня 2025 року через Центральний Орган Кантону Граубюнден (Швейцарія) на його вищезазначену адресу проживання у Швейцарії,[193] (який здійснив вручення через Центральний Орган відповідно до статей 2-5 Гаазької Конвенції про Повідомлення).

  1.                                    Вищезазначене означає, що Пан Мельниченко фактично мав кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзиву або, якщо йому був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій Паном Мельниченком, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Пану Мельниченку (і отримана ним), він не з'явився на засіданні і не повідомив про            причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                          Відповідач 28 – пані Мельниченко (Швейцарія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                    Відповідач 28 (Пані Мельниченко) отримала копію Позову з доданими до нього доказами:

155.1                                                                                                   5 серпня 2025 року поштою[194]            на її адресу проживання у Швейцарії (Villa Via Puzzainas 5, Suvretta, St. Moritz, 7500, Switzerland),[195] на

155.2                                                                                                   25 липня 2025 року електронною поштою[196] на адреси електронної пошти її адвокатів, які представляли її в справі № T-271/22 в Європейському суді (contact@far-avocats.fr, alina.miron@far-avocats.fr, romain.pieri@far-avocats.fr, info@wjavocats.com, carsten.zatschler@lawlibrary.ie таcz@zatschler.com).[197]

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                    Пані Мельниченко отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

156.1                                                                                                   12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначені адреси електронної пошти її адвокатів, які представляли її в справі № T-498/22 в Європейському суді;[198]

156.2                                                                                                   18 вересня 2025 року поштою на її вищезазначену адресу проживання у Швейцарії,[199] та

156.3                                                                                                   8 жовтня 2025 року через Центральний Орган Кантону Граубюнден (Швейцарія) за її вищезазначеною адресою проживання у Швейцарії через її чоловіка (пана Мельниченка, Відповідача 27),[200] (який здійснив вручення через Центральний Орган відповідно до статей 2-5 Гаазької Конвенції про Повідомлення).

  1.                                    Вищезазначене означає, що Пані Мельниченко фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій Пані Мельниченко, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином надіслана Пані Мельниченко (і отримана нею), вона не з'явилася у засідання і не повідомила про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                    Відповідач 29 – EuroChem International (Нідерланди)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                            Відповідач 29 (EuroChem International) отримав копію Позову з доданими до нього документами 5 серпня 2025 року поштою[201] на адресу зареєстрованого офісу EuroChem International, зазначену в Нідерландському торговому реєстрі (Siriusdreef 17, 2I32WT Hoofddorp, Netherlands).[202]
  6.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  7.                                    EuroChem International отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву) 01 жовтня 2025 року поштою на адресу зареєстрованого офісу EuroChem International[203] (що завершило процес вручення відповідно до статті 10(a) Гаазької Конвенції про Повідомлення, оскільки Нідерланди не заперечують проти свободи надсилання судових документів поштовим каналом безпосередньо особам за кордоном).
  8.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій EuroChem International, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена EuroChem International (і отримано ним), він не з'явився у засідання та не повідомив про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  9.                                    4 лютого 2026 року (до закінчення підготовчого засідання, яке розпочалося 6 січня 2026 року, але у зв'язку з оголошенням кількох перерв, було завершено 10 лютого 2026 року) Суд отримав Заяву Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року (названу “Заперечення щодо юрисдикції для розгляду позову”). Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року містила заперечення щодо юрисдикції Суду (але не аргументи по суті Позову) та клопотання “надати відстрочку для подання цих заперечень щодо юрисдикції”;[204] та “залишити позов без розгляду відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України через відсутність юрисдикції”;[205] або як альтернативу, “припинити провадження відповідно до статті [231] Господарського процесуального кодексу України”.[206] Суд долучив Заяву Відповідача 29            (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року до матеріалів справи, проте з підстав, описаних нижче, встановив, що незважаючи на аргументи EuroChem International, Суд має юрисдикцію у справі і, відповідно, відмовив у задоволенні його клопотань “залишити позов без розгляду … через відсутність юрисдикції” або як альтернативу, “припинити провадження”, і призначив розгляд справи по суті на 28 квітня 2026 року.
  10.                                    Чому EuroChem International обмежив Заяву Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року лише питаннями юрисдикції та процесуальними питаннями, вiн не пояснив.
  11.                                    Варто зазначити, що ще 14 жовтня 2025 року EuroChem International (разом з Відповідачем 23 (EAG)) подав апеляцію до Амстердамського суду в Нідерландах на рішення тимчасового судді Амстердамського суду про накладення арешту на їхні активи в Нідерландах для забезпечення виконання в Нідерландах майбутнього рішення у цій справі. Зазначена апеляційна скарга містила вичерпні аргументи щодо змісту Позову Позивача та доданих до ного документів, а також була підкріплена детальним (73-сторінковим) експертним звітом досвідченого українського адвоката (Халаімова Володимира Геннадійовича), в якому детально розглянуто ці аргументи (як щодо юрисдикції щодо Позову, так і щодо його суті).[207] Вищезазначене свідчить про те, що не пізніше 14 жовтня 2025 року EuroChem International (а) знав, що проти нього до цього Суду було подано Позов про відшкодування шкоди, (б) знав повний зміст Позову та доданих до нього документів, (в) мав доступ до детальної консультації досвідченого адвоката, допущеного до практики в Україні, (г) знав з Ухвали про Відкриття Провадження, що він мав право протягом 30 днів з моменту отримання Ухвали про Відкриття Провадження подати відзив або обґрунтоване клопотання про продовження строку подання відзиву, і що якщо він своєчасно не подасть відзив, справа може бути розглянута на підставі наявних матеріалів справи, (д) знав з Ухвали про Відкриття Провадження, що він мав право бути присутнім у засіданнях у цьому Суді, зокрема в режимі відеоконференції, та (д) знав або повинен був знати з юридичної консультації, до якої мав доступ, що Суд має право виносити рішення проти EuroChem International незалежно від того, чи подав він відзив, та чи з'явився він у засідання в цьому Суді. Те, що EuroChem International вирішив сперечатися щодо суті Позову в судах Нідерландів (на відміну від цього Суду), може лише свідчити про те, що EuroChem International мав достатню можливість представити свою позицію щодо юрисдикції та суті Позову перед цим Судом, але свідомо вирішив цього не робити.
  12.                                                                                                                  Повідомлення Відповідачів Групи Волга-Днєпр
  13.                                                                                                                  Відповідач 30 – Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Волга-Днєпр” (Росія)
  14.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  15.                                    Відповідач 30 (Співзаподіювач Шкоди Волга-Днєпр) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

165.1                                                                                                   25 липня 2025 року електронною поштою на адресу[208] , вказану на офіційному веб-сайті (sales@volga-dnepr.com),[209]

165.2                                                                                                   01 вересня 2025 року поштою[210] на юридичну адресу, зазначену в Російському Державному Реєстрі (Російська Федерація, 432064, Ульяновська область, Ульяновськ, вул. Карбишева, будинок 14).[211]

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                      Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального органу з проханням вручити її, серед іншого, Співзаподіювачу Шкоди Волга-Днєпр відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[212] але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення.
  3.                                    У будь-якому випадку, Співзаподіювач Шкоди Волга-Днєпр отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлювало для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

167.1                                                                                                   12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначену електронну адресу Співзаподіювача Шкоди Волга-Днєпр[213] та

167.2                                                                                                   29 серпня 2025 року поштою на вищезазначену юридичну адресу Співзаподіювача Шкоди Волга-Днєпр.[214]

  1.                                   Вищезазначене свідчить про те, що Співзаподіювач Шкоди Волга-Днєпр фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження про те, що в разі несвоєчасного подання відзиву проти Позову справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Співзаподіювачу Шкоди Волга-Днєпр та (або) отриманій ним, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Співзаподіювачу Шкоди Волга-Днєпр, він не з'явився у судове засідання і не повідомив про причини неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                  Відповідач 31 – Волга-Днєпр-Москва (Росія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                    Відповідач 31 (Волга-Днєпр-Москва) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

170.1                                                                                                   25 липня 2025 року електронною поштою[215] на адреси електронної пошти, вказані на його офіційному веб-сайті (info@volga-dnepr.com),[216]

170.2                                                                                                   28 серпня 2025 року поштою[217]            на юридичну адресу, зазначену в Російському Державному Реєстрі (Російська Федерація, 141411, Російська Федерація, Москва, Міжнародне шосе, будинок 28Б, будова 3).[218]

  1.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                    Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, компанії Волга-Днєпр-Москва відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[219] але на сьогоднішній день Суд не отримав підтвердження про вручення документів.
  3.                                    У будь-якому випадку, компанія Волга-Днєпр-Москва отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

172.1                                                                          12 серпня 2025 року електронною поштою на вищезазначену адресу електронної пошти Волга-Днєпр-Москва;[220] та

172.2                                                                                                   26 вересня 2025 року поштою на вищезазначену юридичну адресу компанії Волга-Днєпр-Москва.[221]

  1.                                    Вищезазначене свідчить про те, що компанія Волга-Днєпр-Москва фактично мала кілька місяців між датою отримання копії Позову з доданими до нього документами та кінцевим терміном для подання відзиву, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження про те, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Волга-Днєпр-Москва та (або) отриманій нею, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Волга-Днєпр-Москва, вона не з'явилася на засідання та не повідомила про причини неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                   Відповідач 32 – Volga-Dnepr BV (Нідерланди)
  4.                                                                                                       Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                    Відповідач 32 (Volga-Dnepr BV) отримав копію Позову з доданими до нього документами:

175.1                                                                                                   25 липня 2025 року електронною поштою[222] на свою електронну адресу, зазначену в Нідерландському торговому реєстрі (finance.vdlbv@volga-dnepr.com)[223]; та

175.2                                                                                                   5 серпня 2025 року поштою[224] на адресу зареєстрованого офісу Volga-Dnepr BV, зазначену в Нідерландському торговому реєстрі (Schiphol Boulevard 127, 1118BG Schiphol, Netherlands)[225].

  1.                    Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  2.                                    Volga-Dnepr BV отримала копію Ухвали про Відкриття Провадження (яке, серед іншого, встановлює для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву):

176.1                                                                                                   12 серпня 2025 року електронною поштою на вказану вище адресу електронної пошти;            [226]

176.2                                                                                                   29 серпня 2025 року поштою на адресу зареєстрованого офісу Volga-Dnepr BV, зазначену вище[227] (що завершило процес вручення відповідно до статті 10(a) Гаазької Конвенції про Повідомлення, оскільки Нідерланди не заперечують проти свободи надсилання судових документів поштовими каналами безпосередньо особам за кордоном).

  1.                                    Вищезазначене означає, що Volga-Dnepr BV фактично мала кілька місяців з дати отримання копії Позову з доданими до нього документами, щоб підготувати та подати відзив або, якщо їй був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження терміну для цього. Однак Суд не отримав ні того, ні іншого, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  2.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (отриманій компанією Volga-Dnepr BV, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином надіслана Volga-Dnepr BV (і отримана нею), вона не з'явилася на засіданні і не повідомила про причин своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  3.                                                                                                                  Відповідач 33 – пан Ісайкін (Росія)
  4.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  5.                                    Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на адресу проживання Відповідача 33 (Пан Ісайкін) (Російська Федерація, 119334, Москва, вул. Косигіна, 19 корп. 1, квартира 54),[228] була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[229] (Пан Ісайкін не має публічно доступної електронної адреси.)
  6.                                                                                                   Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  7.                                    Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, пану Ісайкіну відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення. Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[230] але суд досі не отримав підтвердження про вручення.
  8.                                    У будь-якому випадку, пан Ісайкін отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження (яка, серед іншого, встановлювала для кожного Відповідача строк у 30 днів з дати її отримання для подання відзиву або обґрунтованого клопотання про продовження строку для подання відзиву) 10 вересня 2025 року за вищевказаною адресою проживання.[231] (Як зазначено вище, пан Ісайкін не має публічно доступної електронної адреси).
  9.                                    Вищезазначене свідчить про те, що Пан Ісайкін мав 30 днів з моменту отримання Ухвали про Відкриття Провадження, щоб запросити в Суді повну копію Позову та доданих до нього документів, а також підготувати та подати відзив, або, якщо йому був потрібен додатковий час, подати обґрунтоване клопотання про продовження строку для цього. Однак Суд не отримав жодного з них, незважаючи на чітке попередження в Ухвалі про Відкриття Провадження про те, що в разі несвоєчасного подання відзиву на Позов справа може бути розглянута на підставі матеріалів, що містяться в справі.
  10.                                    В Ухвалі про Відкриття Провадження (надісланій Пану Ісайкіну та (або) отриманій ним, як зазначено вище) також було визначено дату (6 січня 2026 року), час і місце проведення підготовчого засідання у справі та передбачено, що будь-яка сторона може взяти участь у підготовчому засіданні (та будь-якому іншому засіданні у справі) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що Ухвала про Відкриття Провадження була належним чином направлена Пану Ісайкіну, він не з'явився у засідання і не повідомив про причини своєї неявки. За таких обставин, відповідно до статті 183 ГПК, підготовче засідання було проведено за відсутності такої сторони.
  11.                                                                                                                   Відповідач 34 – Пан Шкляник (Росія)
  12.                                                                                                                             Отримання копії Позову та доданих до нього документів
  13.                                    Копія Позову з доданими до нього документами, направлена Позивачем поштою на адресу проживання Відповідача 34 (Пана Шкляника) (Російська Федерація, 129010, Москва, Грохольський провулок, 28-100,[232]), була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин).[233] Пан Шкляник не має публічно доступної електронної адреси.
  14.                                                                                                         Отримання Ухвали про Відкриття Провадження
  15.                                    Суд направив копію Ухвали про Відкриття Провадження поштою до Російського Центрального Органу з проханням вручити її, серед іншого, Пану Шклянику відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення, Російський Центральний Орган отримав її 21 листопада 2025 року,[234] але Суд до цього часу не отримав підтвердження про вручення.
  16.                                    Копія Ухвали про Відкриття Провадження (яке встановлює строк у 30 днів з моменту її отримання для подання відзиву на Позовну заяву або подання клопотання про продовження строку для цього, а також призначає підготовче засідання на 6 січня 2026 року), направлена від імені Cуду поштою на вищезазначену адресу проживання Пана Шкляника, була повернута Поштою Росії як недоставлена без пояснення причин.[235] Як зазначено вище, Пан Шкляник не має публічно доступної електронної адреси.
  17.                                    Щоб не затримувати розгляд справи проти переважної більшості Відповідачів, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК, Позивач подав клопотання про залишення його Позовних вимог до Пана Шкляника без розгляду (при цьому залишаючи за Позивачем право пред'явити Позов до Пана Шкляника у новому провадженні пізніше. Cуд задовольнив клопотання Позивача Ухвалою від 7 січня 2026 року.
  18.         Огляд заяв та пояснень сторін

 

  1. Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року

 

  1. 23 грудня 2025 року Позивач, та 24 грудня 2025 року Суд, отримали від Відповідача 23 (EAG) електронною поштою документ (далі - Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року). У прохальній частині Заяви Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, він просив про наступне:

 

188.1            “ 1. відмовити в переході до розгляду справи по суті до завершення підготовчої стадії провадження та отримання письмової згоди всіх відповідачів відповідно до статті 183(6) ГПК України”;

 

188.2            “ 2. відкласти судове засідання для надання сторонам можливості підготувати позицію у справі з урахуванням результатів виконання судового доручення”;

 

188.3            “ 3. визнати відсутність юрисдикції українського суду в цій справі у зв'язку з юрисдикційним імунітетом іноземної держави та залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України”.

 

188.4             “ 4. як альтернатива пункту 3: закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК”; та

 

188.5            “ 5. залучити до участі у справі як співвідповідачів Російську Федерацію та ДК “Нєдра ДНР””.

 

  1. Заява Позивача від 5 січня 2026 року

 

  1. 5 січня 2026 року до Суду надійшли заперечення та пояснення Позивача щодо заяв EAG та відповідних аргументів інших Відповідачів (далі - Заява Позивача від 5 січня 2026 року). Позивач пояснив, що Заява Позивача від 5 січня 2026 року була подана відповідно до частини 1 статті 169 ГПК, яка передбачає, що “При розгляді справи судом учасники справи викладають свої … пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях …”.

 

  1. У Заяві Позивача від 5 січня 2026 року Позивач, серед іншого:

 

190.1            надав пояснення щодо питань юрисдикції та суверенного судового імунітету у відповідь на заперечення EAG щодо юрисдикції та щодо цих та пов'язаних питань, порушених Відповідачами 06, 07, 08, 09, 23 і 29, (Газпром Інтернешнл, West Asia, GPN-Badra BV, GPN Middle East BV, EAG і EuroChem International, відповідно) у їх апеляціях на арешт на їх майно як забезпечення виконання в Нідерландах майбутнього рішення, яке може бути винесено в рамках цього судового розгляду (далі - Нідерландський Розгляд)[236] та поданими з такими апеляціями відповідями експерта з українського права, українського адвоката Халаімова[237] (Розділ III);

 

190.2            заперечував проти п'яти процесуальних клопотань, поданих EAG у Заяві EAG від 23 грудня 2025 року (Розділи II(В), III(С)(3), III(С)(4), та IV); та

 

190.3            надав пояснення щодо нібито неможливості EAG “отримати кваліфіковану юридичну допомогу” та “своєчасно отримувати всі судові повідомлення та процесуальні документи у цій справі”, а також відповідні заяви Відповідачів, зроблені в ході Нідерландського Розгляду (Розділ IV(B)(3));

 

190.4            надав пояснення щодо аргументів та доказів кількох Відповідачів висунутих у ході Нідерландського Розгляду, що мають відношення до інших аспектів Позову Позивача (Розділ V(A)-(В)), та просить Суд дозволити їх подати та приєднати до матеріалів справи.

 

190.5            надав пояснення щодо застосування до обставин справи фактів та доказів, згаданих у судовому рішенні від 31 липня 2025 року, яке Високий Суд Англії виніс стосовно, серед іншого, питань контролю та управління EuroChem Group і в якому викладено висновки щодо фактів, раніше невідомих Позивачу (далі - Англійське Рішення щодо ЄвроХіму). Ухвалою Суду від 19 серпня 2025 року Суд вирішив додати Англійське Рішення щодо ЄвроХіму до матеріалів справи та зобов'язав EAG надати до дати підготовчого засідання 6 січня 2026 року низку документів, що стосуються структури власності та контролю, щоб ці документи могли бути враховані при розгляді справи. Позивач мав намір, у разі необхідності, виправити опис структури власності та контролю Групи ЄвроХім на основі Англійського Рішення щодо ЄвроХіму та документів, які EAG було зобов’язано надати. EAG не надало ці документи без будь-яких пояснень. За таких обставин у Розділі V(С) своєї Заяви від 5 січня 2026 року Позивач викладає свої пояснення щодо структури власності та контролю EuroChem Group з урахуванням фактичних висновків, викладених у Англійському Рішенні щодо ЄвроХіму та просить Суд дозволити подати та, відповідно, приєднати до матеріалів справи додаткові пояснення щодо окремих питань по суті справи.

 

  1. Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року

 

  1. 28 січня 2026 року Суд та Позивач отримали від Відповідача 18 (Rosneft AET) через електронний кабінет в системі ЄСІКС відзив від 23 січня 2026 року на Позов про відшкодування майнової шкоди (далі – Відзив Відповідачa 18 (Rosneft AET) від 23 cічня 2026 року).

 

  1. Суд приймає Відзив Відповідачa 18 (Rosneft AET) від 23 cічня 2026 року та приєднує його до матеріалів справи. Разом з тим Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 cічня 2026 року містить процесуальні клопотання, які Суд повинен розглянути в межах підготовчого провадження, а заперечення Відповідача 18 по суті справи будуть досліджені під час розгляду справи по суті.

 

  1. Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року

 

  1. 3 лютого 2026 року Суд та Позивач отримали електронною поштою від Відповідача 23 (EAG) заяву від 2 лютого 2026 року, названу “Заява про відмову у відкритті провадження та заява про залишення позову без розгляду” (далі - Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року). У Заяві Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року він просив Суд:

 

193.1         “відмовити у відкритті провадження через відсутність юрисдикції для розгляду позовів [Позивача] до EAG”;

 

193.2         в якості альтернативи, “залишити Позов без розгляду;

 

193.3         в якості альтернативи, “припинити провадження”; та

 

193.4         “надати EAG відстрочку для подання [Заяви Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року] про відмову у відкритті провадження”.

 

  1. Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року

 

  1. 4 лютого 2026 року Суд та Позивач отримали електронною поштою від Відповідача 29 (EuroChem International) заяву від 3 лютого 2026 року, названу “Заперечення щодо юрисдикції розгляду позову” (далі - Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року). У Заяві Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року він просить Суд:

 

194.1         “залишити позов без розгляду відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України через відсутність юрисдикції”; або

 

194.2         як альтернативу, “припинити провадження відповідно до статті [231] Господарського процесуального кодексу України”;

 

194.3         “надати Відповідачу відстрочку для подання цих заперечень щодо юрисдикції відповідно до статей 117, 118 Господарського процесуального кодексу України”.

 

  1. Заява Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC, відповідно) від 3 лютого 2026 року

 

  1. 4 лютого 2026 року Суд та Позивач отримали електронною поштою від Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY Linetrust PTC, відповідно) заяву від 3 лютого 2026 року (далі - Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року). У спільній Заяві Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року вони просять Суд:

 

195.1         “визнати відсутність своєї [Суду] юрисдикції (компетенції/підсудності)” та

 

195.2         “припинити провадження у справі” або в якості альтернативи “залишити позов без розгляду”.

 

  1. Відзив Відповідачa 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року

 

  1. 4 та 10 лютого 2026 року Позивач та Суд відповідно отримали електронною поштою Відзив на Позов від 4 лютого 2026 року Відповідача 21 (Новомосковський Азот) (далі – Відзив Відповідачa 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року). У Відзиві Відповідачa 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року він просить Суд:

 

196.1         “поновити строк на подання [відзиву]”;

 

196.2         “залишити позов ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “АВТОДОРКОМПЛЕКТ” без розгляду”.

 

  1. Заява Позивача від 9 лютого 2026 року

 

  1. 10 лютого 2026 року Суд отримав електронною поштою Заперечення та пояснення Позивача на заперечення Відповідачів 18, 23, 24, 25, 26, 29 з юрисдикції Суду та заяви з процесуальних питань, подані Відповідачами у період з 23 січня по 4 лютого 2026 року (далі - Заява Позивача від 9 лютого 2026 року) і просив Суд відмовити у всіх процесуальних клопотаннях Відповідачів, що містяться у зазначених заявах та відгуках Відповідачів.

 

  1. Підготовче засідання

 

  1. Підготовче засідання було відкрито 6 січня 2026 року.

 

  1. До початку підготовчого засідання, призначеного на 6 січня 2026 року, Суд отримав Відзив Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року та Заяву Позивача від 5 січня 2026 року. Суд приєднав зазначені документи до матеріалів справи та розглянув зазначені у них заяви та клопотання сторін щодо юрисдикції Суду та процесуальних питань.

 

  1. Явка сторін

 

  1. У судовому засіданні брали участь представник Позивача та представник Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) в режимі відеоконференції. Незважаючи на те, що у матеріалах справи є відомості про направлення Відповідачам 1-17 та 19-34 ухвали з повідомленням про дату, час та місце підготовчого засідання, представники Відповідачів 1-17 та 19-34 не з'явилися, про причини неявки не повідомили.

 

  1. Відводи Суду

 

  1. Відповідно до частини 3 статті 38 ГПК, “Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання … ”. У цій справі підготовче засідання розпочалось 6 січня 2026 року, і з огляду на поінформованість всіх учасників справи про дату підготовчого засідання, 6 січня 2026 року було кінцевим строком для подання заяв про відводи.

 

  1. На питання Суду на початку підготовчого засідання чи є в учасників справи заяви про відводи Суду, присутні учасники (Позивач і Відповідача 18 (Rosneft АЕТ)) про такі не заявили.

 

  1. Письмові заяви про відводи складу Суду від будь-яких учасників справи не надходили.

 

  1. Перша перерва у підготовчому засіданні

 

  1. Представник Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) заявив клопотання про оголошення перерви або відкладення підготовчого засідання для надання додаткового часу представнику Rosneft АЕТ, щоб той міг отримати додаткові інструкції від клієнта за Заявою Позивача від 5 січня 2026 року. Суд задовольнив клопотання та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 11:00 год. 7 січня 2026 року.

 

  1. Продовження підготовчого засідання 7 січня 2026 року

 

  1. Підготовче засідання було продовжено 7 січня 2026 року за участю представників Позивача та Відповідача 18 в режимі відеоконференції.

 

  1. Друга перерва у підготовчому засіданні

 

  1. У зв`язку з оповіщенням 7 січня 2026 року у місті Запоріжжя сигналу “повітряна тривога”, який тривав з 12:56 до 19:09 год., Суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 05 лютого 2026 року о 13:00 год.

 

  1. Окремо Ухвалою 7 січня 2026 року Суд також ухвалив протягом перерви у засіданні, серед іншого:

 

207.1        повідомити учасників справи про перерву та нагадати учасникам справи про право брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції;

 

207.2        направити до Центральних Органів Російської Федерації та землі Берлін (ФРН) (які до початку підготовчого засідання не надали повідомлень про вручення Відповідачам Ухвали про Відкриття Провадження) нагадувань про необхідність надання сертифікатів відповідно до Гаазької Конвенції про Повідомлення.

 

  1. Продовження підготовчого засідання 5 лютого 2026 року

 

  1. Підготовче засідання було продовжено 5 лютого 2026 року о 13:00 год за участю представників Позивача та Відповідача 18 (Rosneft AET) в режимі відеоконференції.

 

  1. До початку підготовчого засідання, призначеного на 5 лютого 2026 року, на додаток до попередніх заяв сторін, Суд отримав Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 cічня 2026 року, Заяву Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, Заяву Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року і Заяву Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року. Своєю ухвалою, Суд приєднав ці заяви Відповідачів до матеріалів справи та розглянув зазначені в них клопотання сторін.

 

  1. Третя перерва у підготовчому засіданні

 

  1. У зв'язку з надходженням великої кількості об'ємних заяв Сторін протягом кількох днів, що передують дню продовження підготовчого засідання, призначеного на 5 лютого 2026 року, Суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 14:00 год 10 лютого 2026 року, щоб інші Сторони та Суд змогли повною мірою ознайомитися з зазначеними заявами та подати свої заяви та заперечення.

 

  1. Продовження підготовчого засідання 10 лютого 2026 року та закриття підготовчої стадії провадження у справі

 

  1. Підготовче засідання було продовжено 10 лютого 2026 року о 14:00 год за участю представників Позивача та Відповідача 18 (Rosneft AET) в режимі відеоконференції.

 

  1. До початку продовження підготовчого засідання, призначеного на 10 лютого 2026 року, на додаток до попередніх заяв сторін, Суд отримав Відзив Відповідачa 21 (Новомосковського Азота) від 4 лютого 2026 року. Строк подання відзивів Відповідачів на Позов закінчився 2 лютого 2026 року, тобто на тридцятий день з дати отримання Відповідачами Ухвали про Відкриття Провадження у Справі за вирахуванням періодів, коли провадження у справі було зупинено Судом (згідно з частинами 1 і 2 статті 117 ГПК). Оскільки (у тому числі як описується нижче) Новомосковський Азот не довів поважних причин для пропуску строку на подання відзиву на Позов, Суд має відмовити у задоволенні його клопотання про поновлення строку на подання відзиву. Однак з власної ініціативи Суду, з метою повного та всебічного розгляду справи, Суд ухвалив поновити цей строк та приєднати до матеріалів справи Відзив Відповідачa 21 (Новомосковського Азота) від 4 лютого 2026 року, та розглянув зазначені у Відзиві Відповідачa 21 (Новомосковського Азота) від 4 лютого 2026 року заяви та клопотання з питань юрисдикції Суду та процесуальних питань.

 

  1. Також до початку продовження підготовчого засідання, призначеного на 10 лютого 2026 року, на додаток до попередніх заяв сторін, Суд отримав Заяву Позивача від 9 лютого 2026 року, в якій Позивач подав свої заперечення та пояснення на вищезгадані заяви Відповідачів з питань юрисдикції Суду та процесуальних питань. Своєю ухвалою, Суд приєднав Заяву Позивача від 9 лютого 2026 року до матеріалів справи та розглянув зазначені в ній клопотання Позивача.

 

  1. Підстав для подальшого відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви у підготовчому засіданні, які передбачені статтею 183 ГПК України, Судом не встановлено.

 

  1. За результатами підготовчого провадження Суд постановив ухвалу з висновками Суду, зазначеними в резолютивній частині цієї Ухвали нижче. Резолютивну частину цієї Ухвали було оголошено Судом у залі судового засідання 10 лютого 2026 року, і підготовче провадження у справі було закрито. Повний текст цієї Ухвали був підписаний Судом 04 березня 2026 року і опублікований в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/

 

  1. Наступні Розділи цієї Ухвали описують розгляд Судом питань юрисдикції та процесуальних питань, порушених Сторонами справи у їх заявах та клопотаннях, поданих до Суду до закінчення підготовчого провадження.

 

  1. СТОРОНИ
  2. Питання про те, чи повинні бути названі інші співзаподіювачі шкоди відповідачами у цьому провадженні, і Клопотання Відповідача 23 (EAG) залучити Російську Федерацію та(або) Нєдра ДНР як відповідачів у цьому провадженні

 

  1. Огляд

 

  1. Стило позиція Позивача полягає в тому, що шкода Позивачу була заподіяна “взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру” кількох співзаподіювачів шкоди, але з огляду на відсутність юридичних вимог, а також фактичну неможливість називати всіх співзаподіювачів шкоди відповідачами у цьому провадженні, Позивач міг назвати будь-яких з них (але не обов'язково всіх) відповідачами у своєму Позові, зокрема, Позивач мав право не називати як відповідачів у справі Російську Федерацію і Нєдра ДНР.

 

  1. Позиція декількох Відповідачів полягає в тому, що усі особи, які дійсно спричинили шкоду Позивачу, мають бути названі в якості відповідачів у цьому провадженні, і зокрема, нібито “справжніми” співзаподіювачами шкоди є Російська Федерація та(або) Нєдра ДНР, і один iз Відповідачів (Відповідач 23 (EAG)) просив Суд залучити Російську Федерацію та(або) Нєдра ДНР у якості відповідачів у цьому провадженні.

 

  1. Позов Позивача заявлено лише до деяких (але не до всіх) співзаподіювачів шкоди, що прямо допускається законодавством України.

 

  1. Як пояснює Позивач у своєму Позові, Позов заявлено до (відносно невеликої) кількості Співзаподіювачів Шкоди та до осіб, яких Позивач називає “Відповідачами Альтер-Его”. Однак, як пояснив Позивач,[238] як легко побачити з обставин справи, на яких ґрунтується Позов, тоді як кількість співзаподіювачів шкоди, чиї “взаємопов'язані, сукупні дії, або дії з єдністю наміру” в рамках Російської Кампанії 2022 року завдали шкоду Позивачу, може бути значною, не всі з них могли бути встановлені на момент подання Позову. Лише в якості прикладу:

 

219.1            Позивач уперше дізнався про роль Групи ЄвроХім у Російській Кампанії 2022 року і, отже, про її роль у шкоді, завданій Позивачу, лише у грудні 2024 року, коли інформаційна агенція Reuters опублікувала звіт з цього питання;[239]

 

219.2            Аналогічно, Позивач вперше дізнався про роль Газпром Нєфті в Російській Кампанії 2022 року, а отже, про її роль у шкоді, заподіяній Позивачу, (лише дуже стисло) зі звіту Головного управління розвідки Міністерства оборони України, опублікованого 7 лютого 2023 року, а потім (більш детально) зі звіту, опублікованого виданням Financial Times лише 2 червня 2023 року;[240]

 

219.3            У майбутньому Позивач може дізнатися додаткову інформацію про інших співзаподіювачів шкоди.

 

  1. Отже, на практиці Позивач не може встановити та назвати Відповідачами в Позові всіх співзаподіювачів шкоди, чиї “взаємопов'язані, сукупні дії, або дії з єдністю наміру” завдали шкоди Позивачу (не кажучи вже про всіх їхніх відповідних альтер-его). Але це також не вимагається законом.

 

  1. Як правильно пояснив Позивач,[241] у разі вчинення делікту кількома співзаподіювами шкоди Позивач має право подати Позов лише до деяких з них, але не обов'язково до всіх. Статті 1190 та 543 Цивільного кодексу України передбачають наступне з цього приводу:

 

                 “Стаття 1190. Відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами

  1. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.”.

 

                “Стаття 543. Солідарний обов'язок боржників

 

  1. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
  2. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників” (Виділення додано.)

 

  1. Позивач зазначив про те, що позиція, зокрема Відповідачів 23 i 29 (EAG i EuroChem International, відповідно) та їх експерта з українського права адвоката Халаімова, висловлена в ході Нідерландського Розгляду, полягає в тому, що в Позові, який подається до суду, мають бути зазначені всі співзаподіювачі шкоди.[242] Незважаючи на те, що в даному провадженні ніхто з Відповідачів не сформулював аргумент саме таким чином, зважаючи на клопотання Відповідача 23 (EAG) залучити Російську Федерацію як відповідача у справі, Суд вважає важливим розглянути цей аргумент.

 

  1. Як правильно роз'яснив Позивач,[243] залучення Російської Федерації як відповідача у справі є необґрунтованим.

 

223.1         По-перше, коли особи всіх співзаподіювачів шкоди можуть бути невстановлені на момент подання позову (що й сталося у цій справі), позивач просто не зможе назвати всіх співзаподіювачів шкоди. Тому вимога до позивачів назвати всіх співзаподіювачів шкоди у позові призвела б до того, що жертви групових деліктів мали б чекати, можливо, нескінченно довго, перш ніж вони могли б пред'явити свої позови, якщо взагалі могли б це зробити. Це саме по собі порушило б їхнє право, серед іншого, на ефективний засіб правового захисту відповідно до статті 13 Європейської конвенції з прав людини (далі - ЄКПЛ). Дійсно, у справі, в якій позивач не зміг встановити особи всіх співзаподіювачів шкоди, Верховний Суд України у своїй постанові № 910/11202/22 від 23 січня 2025 року постановив наступне: “Покладення на позивача обов`язку доведення правильності формування кола осіб, відповідальних за завдання збитків … свідчить про застосування [нижчим судом] завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін”.

223.2         По-друге, якби закон вимагав, що позивач має вказати всіх співзаподіювачів шкоди у своєму позові як відповідачів у справі, то закономірно виникало б питання про те, що станеться, якщо (як у прикладі, наведеному Позивачем) після винесення рішення проти деяких співзаподіювачів шкоди позивач дізнається, що інші особи також брали участь у заподіянні потерпілому шкоди, яка охоплюється рішенням. Українське законодавство не передбачає можливості перегляду рішення в таких обставинах. Однак воно дозволяє подати новий позов проти таких нововиявлених співзаподіювачів шкоди пізніше (тобто після першого рішення). Дійсно, пункт 3 частини 1 статті 175 ГПК забороняє лише Позови “між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав”; отже, подання Позову “про той самий предмет і з тих самих підстав”, але проти інших сторін, буде допустимим. (Звичайно, в такому випадку, співзаподіювачі шкоди, які раніше були визнані відповідальними, повинні бути зазначені як треті особи в такому подальшому позові, оскільки відповідальність цих нововстановлених співзаподіювачів шкоди, яку суд визначить лише в новому судовому процесі, буде розділена між усіма співзаподіювачами шкоди на солідарній основі).

 

223.3         По-третє, пояснення експерта EAG i EuroChem International у Нідерладському Розгляді, що положення статей 1190 та 534 Цивільного Кодексу “стосуються відповідальності” i “надають позивачу, який довів усі елементи делікту проти всіх відповідних заподіювачів, право вибрати, з кого стягувати відшкодування” але “не звільняють Позивача від необхідності довести делікт проти кожного спільного заподіювача”,[244] є необґрунтованим. Як вірно зазначив Позивач, українське законодавство не встановлює таку “необхідність”.

 

223.4         По-четверте, як правильно зазначив Позивач, жодного утиску прав співзаподіювачів шкоди, які не були залучені до справи як відповідачі, також не виникає. Позивач роз'яснив це на гіпотетичному прикладі, наведеному експертом EAG i EuroChem International адвокатом Халаімовим, в якому три особи були причетні до розбиття вікна за допомогою рогатки: одна надала каміння, інша – рогатку, а третя фактично розбила вікно за допомогою цих предметів. Експерт Відповідачів висловив думку, що суд “не може встановлювати відповідальність, посилаючись лише на двох заподіювачів, які надали каміння та рогатку третьому заподіювачу, який фактично розбив вікно, без оцінки поведінки цього третього заподіювача та обмежуючи висновок про делікт допоміжними діями перших двох заподіювачів (помічників)”.[245] Це є неправильним для цілей цього провадження з кількох причин. Якщо встановлено, що перші дві особи надали рогатку та каміння (або з наміром розбити вікно, або не зважаючи на те, що вікно, ймовірно, буде розбите, тобто вони вважаються винними доти, доки відповідач не доведе протилежне в суді), і вікно було розбите, потерпіла особа мала б право пред'явити позов про відшкодування шкоди до двох перших її співзаподіювачів (або одного з них) навіть без доведення того, що третя особа (яка фактично розбила вікно) вчинила правопорушення. По-друге (і що більш важливо для питання про те, чи потрібно називати третього співзаподіювача шкоди відповідачем у справі), оскільки було необхідно довести, що особа, яка розбила вікно, вчинила делікт, суд може зробити такий висновок з метою встановлення, що дві інші особи вчинили делікт і несуть за це відповідальність, навіть без ідентифікації третьої особи або пред'явлення позову до неї, як до відповідача. Як правильно пояснив Позивач у пунктах 210-211 свого Позову, права третього співзаподіювача шкоди будуть захищені: рішення за Позовом проти перших двох співзаподіювачів шкоди не може призвести до визнання відповідальності третього співзаподіювача шкоди; як постановив Верховний Суд України у своїй постанові від 20 березня 2020 року у справі № 910/2360/19, будь-який висновок в судовому рішенні щодо поведінки справі), позивач просто не зможе назвати всіх співзаподіювачів шкоди. Тому вимога до позивачів назвати всіх співзаподіювачів шкоди у позові призвела б до того, що жертви групових деліктів мали б чекати, можливо, нескінченно довго, перш ніж вони могли б пред'явити свої позови,

 

  1. Отже, у разі заподіяння шкоди декількома співзаподіювачами шкоди, українське законодавство дає позивачу право вибору подавати його позов щодо стягнення компенсації за заподіяння шкоди або до всіх співзаподіювачів шкоди, або до будь-якого із них.

 

  1. Заява Відповідача 23 (EAG) про залучення Російської Федерації та Нєдра ДНР як відповідачів у цьому провадженні

 

  1. Відповідач 23 (EAG) просив “залучити до участі у справі як співвідповідачів Російську Федерацію та ДК “Нєдра ДНР””.[246] (Для всебічності висвітлення Суд зазначає, що декілька Відповідачів стверджували, що нібито “справжніми” співзаподіювачами шкоди є Російська Федерація та(або) Нєдра ДНР, але лише EAG просив залучити їх до участі у справі у якості співвідповідачів.)

 

  1. Це клопотання EAG є безпідставним, оскільки українське законодавство не передбачає право відповідачів подавати заяву про залучення особи як співвідповідача у справі. Це може зробити лише позивач. Зокрема, як було роз'яснено в Розділі II(А)(2) вище, саме Позивачу належить право вибору кого із співзаподіювачів шкоди він вказує як відповідачів у справі. Відповідачі у справі не мають права вимагати залучення будь-яких осіб як відповідачів.

 

  1. Відповідне положення міститься у частині 1 статті 48 ГПК і має такий зміст:

 

        “Стаття 48. Залучення до участі у справі співвідповідача. Заміна неналежного відповідача

  1. Суд першої інстанції має право, за клопотанням позивача, до закінчення підготовчого провадження, … залучити до участі у ній співвідповідача”.

 

  1. Відповідно, клопотання EAG про залучення Російської Федерації та Нєдра ДНР як відповідачів у цій справі не підлягає задоволенню.

 

  1. Аргумент Відповідача 23 (EAG) про те, що відсутність Нєдра ДНР у цьому проваджені порушить права EAG щодо отримання доказів

 

  1. Відповідач 23 (EAG) також стверджував, що відсутність Нєдра ДНР у цьому проваджені буде “фундаментальною процедурною помилкою в даному провадженні, яка завдає шкоди [EAG], оскільки вона не має знань або доказів щодо нібито експропріації активів і, отже, її здатність захищатися є обмеженою і зазнає значної шкоди”.[247]
  2. Вищезазначений аргумент EAG є безпідставним.

 

230.1         По-перше, Суд не може залучити сторону як відповідача з порушенням чинних процесуальних норм лише тому, що для іншої сторони може бути доцільніше отримати від неї докази.

 

230.2         По-друге, навіть якщо таке приєднання було б можливим, не може бути жодної гарантії, що новоприєднаний відповідач надасть запитувані докази. Процесуальна поведінка EAG у цій справі чітко продемонструвала це. Постановою Суду від 19 серпня 2025 року EAG було зобов’язано надати додаткові докази, але Відповідач 23 до цього часу їх Суду не надав.

 

  1. Українське процесуальне законодавство встановлює способи, за допомогою яких суд може домагатися отримання доказів від інших осіб. Така допомога може також надаватися судами інших держав. Сторони судового спору повинні прагнути використовувати доступні способи отримання доказів, передбачені законом, і не протидіяти цьому.

 

  1. Питання зловживання Позивачем правами при пред'явленні ним позову лише до кількох з відповідних відповідачів

 

  1. Відповідач 18 (Rosneft AET) заявляв про те, що Позивач не подав клопотання про залучення до участі у справі Російської Федерації як співвідповідача, що на думку Rosneft AET свідчить про те, що Позивач нібито зловживає своїми процесуальними правами і діє недобросовісно.[248]

 

  1. Суд знаходить зазначені заяви необґрунтованими.

 

  1. Як роз'яснено вище, українське процесуальне законодавство наділяє позивача (а не відповідачів) правом вибору до кого із потенційних належних відповідачів позивач бажає пред'явити позов. Надання такого права вибору позивачу не випадкове. В його основі лежить право на ефективний засіб правового захисту та принцип ефективності судочинства.

 

  1. Зокрема, якщо позивач свідомо вважає, що виконання майбутнього рішення проти будь-якого з потенційних відповідачів буде складним або неможливим (а загальновідомо, що Російська Федерація десятиліттями не виконує винесені проти неї судові та міжнародні арбітражні рішення), то подання позову проти такого відповідача буде неефективним засобом стягнення збитків за завдану шкоду та, як наслідок, нераціональним.

 

  1. Також, якщо Позивач розумно підозрює, що Російська Федерація у разі зазначення її як відповідача (або третьої особи, про що викладено нижче) по суті спробує заблокувати весь судовий процес заявивши про свій суверенний судовий імунітет (тим самим позбавляючи позивача права на ефективний засіб правового захисту щодо інших потенційних відповідачів), то логічною процесуальною стратегією Позивача щодо захисту свого порушеного права у суді буде неподання позову до такого відповідача.

 

  1. Такий вибір Позивача є його розумним стратегічним рішенням, прийнятим в межах законодавства з метою захисту своїх прав (і зокрема, права на ефективний засіб правового захисту зі стягнення заподіяних позивачу збитків), а зовсім не “зловживанням процесуальними правами” або “несумлінною поведінкою”, як стверджує Відповідач 18.

 

  1. Висновок про зворотне призвів би до фактичного позбавлення позивачів реальної можливості стягувати компенсацію за заподіяну їм шкоду з відповідача, з якого таке стягнення передбачено законом, лише тому, що такий відповідач ховався б за спинами інших відповідачів, з яких стягнення ускладнене або фактично неможливе. Така ситуація призвела б до грубого порушення прав позивачів на ефективний судовий захист своїх прав щодо стягнення компенсації за завдану їм шкоду, що є порушенням статті 13 ЄКПЛ, права на справедливий судовий розгляд, що є порушенням статті 6 ЄКПЛ, та права на захист власності, що є порушенням статті 1 Протоколу №1 ЄКПЛ.

 

  1. Щодо прав інших відповідачів, залучених у такій якості, то всупереч заявам Rosneft AET, їхні права продовжують бути належним чином захищені. Зокрема такі відповідачі мають повне юридичне право та практичну можливість оскаржити як підстави, так і фактичні обставини і докази, на підставі яких позивач вимагає стягнення з них відшкодування шкоди. Наявність практичної можливості реалізувати таке право було повністю продемонстровано Відповідачем 18, який подав до Суду докладний Відзив на Позов, у якому Відповідач 18 заперечує проти юрисдикції Суду, матеріальних підстав своєї відповідальності, фактичних обставин справи, тощо.

 

  1. Висновки Суду щодо залучення Російської Федерації та Нєдра ДНР як відповідачів у цій справі

 

  1. Таким чином, українське законодавство не вимагає, щоб усі співзаподіювачі шкоди були названі відповідачами у Позові. Лише ті співзаподіювачі шкоди, від яких Позивач вимагає відшкодування заподіяної шкоди, повинні бути названі відповідачами у позові.

 

  1. Будь-які висновки суду щодо поведінки співзаподіювача шкоди, який не був названий відповідачем (або іншим чином не брав участі в провадженні), не створюють неспростовної презумпції щодо такого співзаподіювача шкоди. Якщо позов проти такого співзаподіювача шкоди подається на підставі такого висновку в попередньому судовому рішенні щодо його поведінки, цей співзаподіювач шкоди може спростувати зазначений висновок у подальшому судовому процесі.

 

  1. Тільки Позивач, а не Відповідачі, може подати клопотання про залучення особи як співвідповідача. З цієї причини клопотання EAG про залучення Російської Федерації та Нєдра ДНР як відповідачів у цьому судовому процесі не має правової основи і не підлягає задоволенню.

 

  1. Вибір Позивача до кого з потенційних співзаподіювачів шкоди пред'являти позов є розумним стратегічним рішенням Позивача, прийнятим в межах законодавства з метою захисту своїх прав (і зокрема, права на ефективний засіб правового захисту зі стягнення спричинених позивачу збитків), а зовсім не “зловживанням процесуальними правами” або “несумлінною поведінкою”. Позбавлення Позивача права такого вибору порушило б права Позивача на ефективний судовий захист своїх прав щодо стягнення компенсації за завдану йому шкоду, що є порушенням статті 13 ЄКПЛ, право на справедливий судовий розгляд, що є порушенням статті 6 ЄКПЛ та право на захист власності, що є порушенням статті 1 Протоколу №1 ЄКПЛ.

 

  1.                                                                  Питання про те, чи має це провадження бути припинено або Позов залишено без розгляду, стосовно Відповідачів, які вважають себе “неналежними відповідачами”
  2.                                                                                             Аргументи Відповідачів
  3.                                      Як було зазначено в Розділі II(A) вище, кілька Відповідачів заявили, що нібито “справжніми” заподіячами шкоди є Російська Федерація та/або Нєдра ДНР, і один iз Відповідачів (Відповідач 23 (EAG)) просив Суд залучити Російську Федерацію та(або) Нєдра ДНР у якості відповідачів у цьому провадженні. При цьому, кілька Відповідачів у цьому провадженні заявляли про те, що вони не є “неналежними відповідачами”, і тому це провадження має бути припинено або Позов залишено без розгляду стосовно таких Відповідачів.
  4.                                      Зокрема, Відповідач 21 (Новомосковський Азот) у своєму Відзиві (неправильно) натякнув, що нібито згідно з позицією Позивача та українських судів, шкода Позивачу була заподіяна лише Російською Федерацією.[249] На підставі цього твердження, яке Позивач назвав “однобоким і оманливим”, Новомосковський Азот стверджував, що “тим часом Позивач безпідставно висуває вимоги про відшкодування шкоди не до Російської Федерації, а до [Новомосковського Азоту]”.[250] Потім Новомосковський Азот стверджує, що він “є неналежним відповідачем”, оскільки: (а) “Судовими актами українських судів встановлено, що шкода Позивачу заподіяна Російською Федерацією”; та “Згідно із законодавством та судовою практикою України належним відповідачем є заподіювач шкоди, тобто Російська Федерація”;[251] та зробив висновок, що “Таким чином, у суду відсутні підстави для розгляду вимог відносно” нього, оскільки          Новомосковський Азот “не є належним відповідачем за заявленими вимогами”.[252] На цій підставі, Новомосковський Азот просить Суд “залишити позов [Позивача] без розгляду”.[253]
  5.                                      Відповідач 23 (EAG) стверджував, що нібито “Справжнім та єдиним належним відповідачем за ймовірною позовною вимогою про відшкодування збитків у справі … є Російська Федерація. Позов проти EAG є незаконною спробою покласти відповідальність за суверенні дії держави на приватну організацію”;[254] і що оскільки заявлена шкода полягає у незаконному привласненні[255] підприємства Позивача “третьою стороною, компанією “Надрами ДНР”, яка не пов’язана з EAG”[256] і оскільки Надра ДНР “не має жодного стосунку”[257] до EAG, і “не має жодного реального зв'язку між заявленою шкодою та діями [EAG]”,[258] EAG є неналежним відповідачем. Отже, EAG просив Суд “відмовити у відкритті провадження через відсутність юрисдикції для розгляду позовів [Позивача] до EAG”, або в якості альтернативи, “залишити Позов без розгляду, або в якості альтернативи, “припинити провадження”.[259]
  6.                                      Відповідач 29 (EuroChem International) стверджував, що оскільки Позивач не встановив “прямого та передбачуваного зв'язку [між EuroChem International та шкодою, нібито заподіяною Позивачу], необхідного для обґрунтування юрисдикції та/або відповідальності”,[260] EuroChem International є “неналежним відповідачем, що позбавляє Суд юрисдикції розглядати справу проти нього по суті”.[261] EuroChem International просив Суд “залишити позов без розгляду відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України через відсутність юрисдикції” або як альтернативу, “припинити провадження відповідно до статті [231] Господарського процесуального кодексу України”.[262]
  7.                                      Відповідачі 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC, відповідно) заявили, що вони є “неналежними відповідачами” оскільки:

248.1                                                                                               нібито “Заявлений збиток, нібито понесений Позивачем, є наслідком дій Російської Федерації, яка і є належним відповідачем”, чи альтернативно нібито “Згідно з позовною заявою ... “Корпорація “Надра ДНР”, будучи агентом Російської Федерації, взяла під повний контроль Кар'єр Позивача”[263] (інакше кажучи, компанією організованої групи озброєних повстанців). Відповідачі 24-26 також (некоректно) стверджують, що “Корпорація “Надра ДНР” виступає як орган державної влади, що виконує функції управління державним майном в інтересах та від імені Російської Федерації”.[264] Відповідачі 24-26 також стверджують, що “вони не виконують жодних публічних функцій держави та не перебувають під контролем Російської Федерації”.[265] Відповідачі 24-26 також стверджують, що “Самі Відповідачі [24-26] не звинувачуються у заподіянні шкоди Позивачові”.[266] На підставі вищевикладеного, висновок Відповідачів 24-26, що Російська Федерація “є єдиним належним відповідачем за позовною заявою, а [Відповідачі 24-26] такими вважатися не можуть”.[267]

248.2                                                                                                                      Альтернативно, Відповідачі 24-26 (некоректно) стверджували, що нібито “Позивач сам зазначає, що “Надра ДНР” несе основну відповідальність за завдану шкоду і зобов'язаний її відшкодувати (пункт 505 позовної заяви)”.[268] Відповідачі 24-26 далі стверджують, що “якщо Суд не переконається вищенаведеним аргументом [про те, що Російська Федерація “є єдиним належним відповідачем”], йому слід вважати державну корпорацію “Надра ДНР” іншим належним відповідачем за цією позовною вимогою”[269] і “корпорація “Надра ДНР” вважається основним правопорушником, і, таким чином, належним відповідачем за позовом, а Відповідачів такими вважати не можна”.[270]

  1.                                      Отже, Відповідачі 24-26 просили Суд “визнати відсутність своєї [Суду] юрисдикції (компетенції/підсудності)” та “припинити провадження у справі” або в якості альтернативи “залишити позов без розгляду”.[271]
  2.                                                                                             Правові норми, що застосовуються до поняття “неналежного відповідача” і до процесуальних наслідків за наявності “неналежних відповідачів” у судовому провадженні у справі
  3.                                      Незалежно від некоректності заяв Відповідачів за змістом Позову, на яку звернув увагу Позивач у своїй заяві від 9 лютого 2026 року та яка була коротко розглянута у Розділі II(С)(1) вище, аналіз заяв Відповідачів необхідно розпочати з правових норм, що застосовуються до поняття “неналежного відповідача” та процесуальних наслідків наявності “неналежного відповідача” у справі.
  4.                                      Як пояснюється нижче в цьому Розділі, застосувавши такі норми до обставин справи, Суд робить висновок, що:

251.1                                                                                                                      По-перше, згідно з позовними вимогами, викладеними у Позові Позивача до Відповідачів 21, 23, 24, 25, 26 та 29, жодний з них не підпадає під визначення “неналежного відповідача”. Чи доведе Позивач наявність підстав для покладання відповідальності на Відповідачів-Співзаподіювачів Шкоди (як-от Відповідач 21) та на Відповідачів-Альтер-Его (таких як Відповідачі 23, 24, 25, 26 та 29) - це питання, яке підлягає вирішенню Судом на відповідній стадії розгляду справи, а саме при розгляді справи по суті.

251.2                                                                                                                      По-друге, навіть якщо зазначені Відповідачі справді були б “неналежними відповідачами”, лише Позивачу (але не будь-яким іншим учасникам процесу) належить право вимагати заміну “неналежного відповідача” на “належного відповідача”. Навіть Суд не має повноважень залишити Позов без розгляду, припинити провадження або признати відсутність своєї юрисдикції, щодо таких як би “неналежних відповідачів”. Належним процесуальним кроком для Відповідача, який вважає, що він є “неналежним відповідачем” є захист позиції по суті шляхом подання відзиву на Позов з прохання до Суду “відмовити в задоволенні позову” щодо такого Відповідача.

251.3                                                                                                                      По-третє, те, що особи, не названі відповідачами в Позові Позивача (такі, як Російська Федерація або Надра ДНР) можуть бути відповідачами в даній справі (у разі, якщо Позивач назвав їх такими), не скасовує норму українського процесуального законодавства про те, що саме позивачу належить вибір, яку особу назвати відповідачем у позові. Якщо позивач називає відповідачем “неналежного відповідача”, то Суд зобов'язаний відмовити в позові після розгляду справи по суті.

  1.                                                                                             Поняття “неналежного відповідача”
  2.                                      По-перше, як показано нижче, виходячи з фактів, наведених Позивачем у його Позовній заяві (якими Суд має керуватися на цьому етапі провадження у справі), немає жодних ознак того, що Відповідачі 21, 23, 24, 25, 26 або 29 (які стверджують, що вони є “неналежними відповідачами”) підпадають під юридичне визначення “неналежних відповідачів”.
  3.                                      Верховний Суд пояснив, що “неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві”.[272]
  4.                                                                                                       Позовні вимоги до Співзаподіювачів Шкоди (таких як Відповідач 21, (Новомосковський Азот))
  5.                                      Заява Новомосковського Азоту про те, що “Єдиним потенційним належним відповідачем за вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної Російською Федерацією, є Російська Федерація, а не [Новомосковський] Азот”,[273] є безпідставною. Як роз'яснив Позивач у своєму Позові, в обставинах, коли шкода була заподіяна “взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру” цілого ряду співзаподіювачів шкоди, співзаподіювачі шкоди несуть солідарну відповідальність за загальну шкоду, заподіяну такими діями.
  6.                                      Суть Позову Позивача щодо Співзаповідачів Шкоди (таких як Відповідач 21), як вона була викладена в Позові,[274] полягає в наступному. “Взаємопов'язані, сукупні дії, або дії з єдністю наміру” Російської Федерації, російських індустріальних груп (що включають, зокрема, Новомосковський Азот) та компанії Нєдра ДНР призвели до неправомірного привласнення підприємства Позивача компанією Нєдра ДНР. По суті, військове вторгнення і окупація України (якій, за заявою Позивача, надавали підтримку, зокрема, Новомосковський Азот) були лише деякими із засобів розграбування і перерозподілу активів українського бізнесу в рамках Російської Кампанії 2022 року. Використовуючи аналогію, вищевказані державні та приватні суб'єкти, які створили умови для реалізації, реалізували або допомагали реалізувати Російську Кампанію 2022 року, діяли (деякі як постійні, деякі як тимчасові) члени банди, яка грабувала магазин. Одні суб'єкти надали відмичку, інші відчинили замок і треті тримали двері відчиненими, доки “Нєдра ДНР” забирала здобич.
  7.                                      Як пояснив Позивач у Позові,[275] згідно з українським законодавством, для встановлення відповідальності за заподіяння Шкоди необхідна наявність таких елементів: (і) реальна шкода, (іі) неправомірність поведінки, що заподіяла шкоду, (ііі) причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та поведінкою Відповідача чи “взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру” декількох співзаподіювачів шкоди, та (іv) вина співзаподіювача шкоди (Хоча позивач повинен довести перші три елементи делікту, четвертий елемент - вина - презюмується). Позивач стверджує, що шкода була завдана шляхом неправомірного привласнення його підприємства компанією “Нєдра ДНР”. Позивач також стверджує, що Новомосковський Азот займався постачанням інгредієнтів для виробництва боєприпасів, які застосовувалися в Російській Кампанії 2022 року, і що, таким чином, його “взаємопов'язані [або] сукупні дії” з іншими співзаподіювачами шкоди з високою ймовірністю могли заподіяти шкоду особам, які перебували в положенні Позивача, що врешті-решт і сталося. Позивач стверджує, що така поведінка була незаконною, оскільки, серед іншого, вона порушувала загальний обов'язок, встановлений частиною 2 статті 13 Цивільного кодексу України, “утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб”.
  8.                                      Чи доведе Позивач наявність відповідних елементів делікту в діях Новомосковського Азоту доказами, поданими до Суду, для встановлення відповідальності за заподіяну шкоду - це питання, яке підлягає вирішенню Судом на відповідній стадії розгляду справи, а саме при розгляді цієї справи по суті. При цьому, аргументи Новомосковського Азоту, про те, що нібито згідно з позицією Позивача та українських судів, шкода Позивачу була заподіяна лише Російською Федерацією, і тому він є “неналежним відповідачем”,[276] цього не доводять.
  9.                                      Зокрема, аргументи Новомосковського Азоту про те, що “Судовими актами українських судів встановлено, що шкода Позивачу заподіяна Російською Федерацією”,          [277] не відносяться до провадження у цій справі.

258.1                                                                           Одне рішення, на яке посилається Новомосковський Азот – це рішення від 19 вересня 2023 року у справі № 908/1955/22(908/2261/23), за яким на користь Позивача з Російської Федерації стягнуто упущену вигоду в розмірі 242 185 552 євро, яку визначено, як стверджує Новомосковський Азот, “як неотримання очікуваного доходу від використання Підприємства”[278]. При цьому, як правильно зазначив Позивач,[279] у тій справі предметом позову була шкода, заподіяна Позивачу блокуванням його доступу до Карʼєру шляхом розміщення Російською Федерацією техніки та персоналу, внаслідок чого Позивач не зміг виконати конкретний Договір Поставки. Той збиток (далі – Втрачена Вигода за Договором Поставки) був спричинений Російською Федерацією і був завданий ще до неправомірного привласнення підприємства Позивача компанією “Нєдра ДНР” (далі – Збиток від Наступного Привласнення Підприємства), який Позивач стягує у провадженні у цій справі, що становило окремий збиток і відповідно окремий предмет позову. Це і підтверджується цитатою з рішення у справі № 908/1955/22(908/2261/23), наведеною Позивачем у пункті 36 його Відзиву.

258.2                                                                           Друге рішення Господарського суду Запорізької області, на яке Новомосковський Азот посилається в пункті 37 свого Відзиву, а саме рішення від 27 серпня 2024 року у справі № 908/1955/22(908/1654/24), - це рішення винесене Судом також за попереднім          предметом позову, тобто, Втраченою Вигодою за Договором Поставки, а не за Збитками від Наступного Привласнення Підприємства (але стосовно осіб, які, як встановив Суд щодо відповідних обставин, були альтер-его Російської Федерації). Як правильно зазначив Позивач,[280] описуючи подальші          події (тобто ті, що виникли після заподіяння шкоди, яка була предметом позову в двох попередніх провадженнях), суд дійсно описав, що подальше привласнення підприємства Позивача було здійснено Російською Федерацією.

  1.                                      Як правильно зазначив Позивач,[281] значимість вищезазначеного полягає в наступному. Преюдиційним є лише ті висновки суду, які зроблені щодо предмета спору. Опис судом у судовому акті фонових подій (як-от подальші події) не має преюдиційності. Новомосковський Азот заявляє, що “Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (“ГПК України”), обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи. … Таким чином, Господарським судом Запорізької області встановлено факт, який не може бути в перевизначений при розгляді даного спору, – шкода Позивачу заподіяна діями Російської Федерації”.[282] При цьому, Новомосковський Азот повністю ігнорує правову позицію Верховного Суду України, висловлену в Постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2022 року № 904/1427/21 наступним чином:

“Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. ... Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиційною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи” (Виділення додано).

  1.                                      На підставі вищевикладеного, висновки суду в попередніх справах, на які посилається Новомосковський Азот, не мають преюдиційності, оскільки вони не “належать до предмета доказування” (інакше кажучи, предмету позову) в даній справі. На цій підставі посилання Новомосковського Азоту на вищезазначені висновки суду в попередніх справах не можуть застосовуватись до цього провадження, і сторони повинні довести обставини участі осіб, названих Відповідачами у цій справі, у заподіянні шкоди Позивачу, що є предметом цього Позову Позивача, заново. З огляду на це, змішування Новомосковським Азотом попередніх справ з даною справою є безпідставним.
  2.                                      Новомосковський Азот також стверджує, що “Відповідно до усталеної практики Верховного Суду України, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної державою, є сама держава в особі органу, який заподіяв шкоду”.[283] Однак, як правильно зазначив Позивач,[284] це загалом вірне твердження стосується розподілу відповідальності за заподіяння шкоди між державою та її органом. До даної справи воно не відноситься, оскільки таке питання в цій справі не порушено, і держава не є відповідачем у цій справі.
  3.                                      Новомосковський Азот також стверджує, що “згідно з частиною 9 статті 5 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, відшкодування шкоди, заподіяної “внаслідок тимчасової окупації” юридичним особам, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на “державу, що здійснює окупацію”.[285] Виходячи із заяв Новомосковського Азоту, останній інтерпретує словосполучення “у повному обсязі покладається на Російську Федерацію” як “виключно покладається на Російську Федерацію”, що, як правильно пояснив Позивач,[286] є невірним.
  4.                                      По-перше, Новомосковський Азот, як видається, ігнорує мету Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (далі – Закон про Окуповані Території) та формулювання “держава, що здійснює окупацію” в частині 9 статті 5 Закону про Окуповані Території. Особливо слід звернути увагу на посилання в десятому пункті преамбули на Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року, що вносить зміни до Женевських конвенцій, щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, які становлять основу міжнародного гуманітарного права та встановлюють міжнародні правові стандарти поводження з некомбатантами в міжнародних збройних конфліктах. Частина 9 статті 5 Закону про Окуповані Території лише відображає те, що вже передбачено цими документами, а саме, що компенсація за шкоду, заподіяну в результаті окупації, повинна бути понесена Російською Федерацією “як державою, що здійснює окупацію” (що є ключовим формулюванням у частині 9 статті 5 Закону про Окуповані Території). Таким чином, частина 9 статті 5 Закону про Окуповані Території має виключно декларативний характер і відображає те, що вже передбачено вищезазначеними міжнародними договорами. Закон про Окуповані Території не намагався змінити і не змінив положень Цивільного кодексу або ГПК (що застосовуються в цьому провадженні) щодо прав у сфері деліктного права або того, як ці права повинні бути забезпечені. Якби метою Закону про Окуповані Території було внести такі зміни до цих положень, то відповідно до усталеної української законодавчої практики в Законі про Окуповані Території про це було б зазначено, чого не відбулося.
  5.                                      По-друге, термін “у повному обсязі” (покладений на Російську Федерацію, як використовується в частині 9 статті 5 Закону про Окуповані Території) не означає “виключно”. Така інтерпретація повністю змінює значення решти інших законодавчих норм щодо відшкодування шкоди. (За аналогією, частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу використовує те саме формулювання, коли передбачає, що “ 1. … шкода, завдана майну …, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала”, але все ж, якщо декілька заподіювачів завдали шкоду, стаття 1190 Цивільного кодексу передбачає, що “ 1. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим”. Такі співзаподіювачі шкоди зобов'язані відшкодувати шкоду “у повному обсязі” (відповідно до статті 1190 Цивільного кодексу), але вони несуть солідарну відповідальність за таке відшкодування шкоди). Таким чином, навіть якщо частина 9 статті 5 Закону про Окуповані Території застосовувалася б до відповідальності за делікт (а це не так), інтерпретація Новомосковського Азоту українського права про те, що частина 9 статті 5 Закону про Окуповані Території виключає засоби правового захисту проти осіб (таких як Співзаподіювачі Шкоди, які названі Відповідачами в Позові Позивача), є явно невірною.
  6.                                      На підставі вищевикладеного, твердження Новомосковського Азоту, що в даній справі він “є неналежним відповідачем, оскільки не повинен відповідати за шкоду, заподіяну Російською Федерацією”,[287] є безпідставними. Згідно з Позовом, Новомосковський Азот був названий в якості Відповідача не через дії Російської Федерації, а за його власні дії.
  7.                                                                              Позовні вимоги до Відповідачів Альтер-Его (таких як Відповідачі 23, 24, 25, 26 і 29)
  8.                                      Суть Позову Позивача щодо осіб, які Позивач назвав “Відповідачі Альтер-Его” (таких як Відповідачі 23, 24, 25, 26 і 29),[288] полягає в тому, що Відповідачі Альтер-Его були членами корпоративних груп Співзаподіювачів Шкоди та підпадали під критерії Рішення у Справі Жеваго, на основі яких Суд може визнати Відповідачі Альтер-Его зобов'язаними відшкодувати шкоду солідарно із відповідними Співзаподіювачами Шкоди.
  9.                                      Зокрема, як правильно зазначив Позивач, для притягнення Відповідачів Альтер-Его до деліктної відповідальності солідарно зі Співзаподіювачами Шкоди, Позивачу зовсім не обов'язково доводити, що Відповідачі Алтер-Его заподіяли Позивачу шкоду, що є прямий (або опосередкований) причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю Відповідачів Альтер-Его та заподіяною шкодою. Позивачу достатньо довести, що шкода була заподіяна за участю осіб (Співзаподіювачів Шкоди), зв'язок яких з Відповідачами Альтер-Его є таким, що підпадає під критерії Рішення у Справі Жеваго.
  10.                                      Чи доведе Позивач відповідність Відповідачів Альтер-Его (таким як Відповідачі 23, 24, 25, 26 та 29) критеріям Рішення по Справі Жеваго, для того, щоб встановити їх відповідальність за заподіяну шкоду - це питання, яке підлягає вирішенню Судом на відповідній стадії розгляду справи, а саме при розгляді справи.
  11.                                      Отже, різні аргументи, якими Відповідачі 23, 24, 25, 26 та 29 намагаються довести, що вони є “неналежними відповідачами”, цього зовсім не доводять. До таких аргументів належать, зокрема (лише як приклади):

269.1                                                                           твердження Відповідачів 24-26 що “Самі Відповідачі [24-26] не звинувачуються у заподіянні шкоди Позивачові”;[289]

269.2                                                                           твердження Відповідача 23 (EAG), серед іншого, що заявлена шкода полягає у неправомірному привласненні[290] підприємства Позивача “третьою стороною, компанією “Надрами ДНР”, яка не пов’язана з EAG”.[291] і вона “не має жодного стосунку”[292] до EAG, що EAG “не має жодного реального зв'язку між заявленою шкодою та діями [EAG]”;[293]

269.3                                                                           твердження Відповідача 29 (EuroChem International)          про те,          він “не          має правового зв'язку з нібито заподіяною шкодою”,[294] що Позивач не встановив “прямого та передбачуваного зв'язку [між EuroChem International та шкодою, заподіяною Позивачу]”,[295] що “Надра ДНР не має юридичного зв'язку чи афіліації з Відповідачем”,[296] що EuroChem International не є “співучасником “Надра ДНР”,[297] що EuroChem International також “заперечує будь-який зв'язок з постачанням хімікатів для військових цілей”.[298]

  1.                                      Отже, згідно з позовними вимогами, викладеними в Позові до Відповідачів 23, 24, 25, 26 і 29, на підставі наведених сторонами аргументів, у Суду відсутні підстави вважати Відповідачів 23, 24, 25, 26 і 29 “неналежними відповідачами”.
  2.                                                                                             Процесуальні наслідки наявності “неналежного відповідача” у провадженні у справі
  3.                                      Навіть якщо Відповідачі 21, 23, 24, 25, 26 або 29 підпадають під юридичне визначення “неналежних відповідачів”, вони ігнорують процесуальні наслідки наявності “неналежного відповідача” у провадженні у справі, передбачені українським процесуальним законодавством .
  4.                                      Як правильно пояснив Позивач,[299] визначення та заміна неналежного відповідача в судовому процесі належить до процесуальних прав позивача, оскільки саме він формує позовні вимоги та визначає коло осіб, яких вважає причетними до порушення його прав. Зокрема, частина 2 статті 48 ГПК передбачає наступне:

“Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, … за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі”. (Виділення додано.)

  1.                                      Ні суд не має повноважень замінити нібито неналежного відповідача іншою особою за власною ініціативою, ні сторона, крім позивача, не має процесуального права вимагати такої заміни.
  2.                                      Крім того, Суд не має жодних повноважень залишити Позов без розгляду, припинити провадження або визнати відсутність своєї юрисдикції, щодо таких нібито “неналежних відповідачів”. Недарма Відповідачі у своїх заявах не змогли послатися на будь-яку правову норму, яка б дозволяла Суду вчинити такі процесуальні дії. Зважаючи на вищезазначене, Суд зобов'язаний відмовити у задоволенні клопотання Відповідачів про це на підставі того, що такі Відповідачі є “неналежними відповідачами”.
  3.                                      Тоді виникає питання, що відбувається, якщо справа розглядається з особою, яка неправильно названа відповідачем.
  4.                                      Проте, якщо позивач дійсно подав позов не до тієї особи, яка повинна відповідати, та позивач не скористався правом на заміну відповідача, за результатами розгляду справи по суті суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. У такому випадку неналежний відповідач може вимагати від позивача відшкодування судових витрат, а позивач буде змушений порушити нову справу проти належного відповідача. Таким чином, баланс прав та інтересів сторін зберігається.
  5.                                      Отже, належним процесуальним кроком, для Відповідача, який вважає, що він є “неналежним відповідачем” є захист позиції по суті шляхом подання відзиву на Позов та прохання до Суду “відмовити у задоволенні позову” щодо такого Відповідача, що й зробили Bідповідачі 18 та 21 (Rosneft AET і Новомосковський Азот, відповідно).
  6.                                                                                             Висновки Суду
  7.                                      Отже, згідно з позовними вимогами, викладеними в Позові Позивача до Відповідачів 21, 23, 24, 25, 26 і 29, жоден з них не підпадає під визначення “неналежного відповідача”. Чи доведе Позивач наявність відповідних елементів делікту стосовно Відповідачів-Співзаподіювачів Шкоди (як-от Відповідач 21) або відповідність Відповідачів Альтер-Его (таким як Відповідачі 23, 24, 25, 26 та 29) критеріям Рішення по Справі Жеваго, для того, щоб встановити їх відповідальність за заподіяну шкоду - це питання, яке підлягає вирішенню Судом на відповідній стадії розгляду справи, а саме при розгляді справи по суті. Але навіть якби зазначені Відповідачі справді були “неналежними відповідачами”, Суд не має повноважень залишити Позов без розгляду, припинити провадження або визнати відсутність своєї юрисдикції, щодо таких нібито “неналежних відповідачів”. Належним процесуальним кроком, для Відповідача, який вважає, що він є “неналежним відповідачем” є захист позиції по суті шляхом подання відзиву на Позов та прохання до Суду “відмовити у задоволенні позову” щодо такого Відповідача.
  8.                                      Деякі з Відповідачів стверджують, що оскільки вони нібито є “неналежними відповідачами”, Суд не має юрисдикції у цій справі щодо таких відповідачів. Як вірно зазначив Позивач і як роз'яснено у Розділі III нижче, навіть якби якийсь із Відповідачів був “неналежним відповідачем”, це саме по собі не призводить до відсутності у Суду юрисдикції щодо такого Відповідача. В українському законодавстві немає правової норми, на підставі якої цей Суд може відмовити у юрисдикції на цій підставі.
  9.                                                                  Клопотання Відповідачів про залучення Російської Федерації як третьої особи у справі
  10.                                                                                             Клопотання Відповідачів і Позивача
  11.                                      Відповідачі 23 і 29 (EAG і EuroChem International, відповідно) заявляли, що Російська Федерація має бути залучена у цій справі як “необхідна сторона” (під чим Відповідачі, мабуть, мали на увазі як “третю особу”). Зокрема:

280.1                                                                           Відповідач 23 (EAG) стверджував, що “Суд повинен залучити Росію, оскільки рішення суду стосується дій держави. Сам позивач заявив, що Росія є “саме тим суб’єктом, дії якого спричинили шкоду, і що права Росії як потенційного спільного боржника будуть порушені. Тому Суд зобов’язаний залучити Росію як необхідну сторону, якщо він прагне розглянути позов по суті”.[300]

280.2                                                                           Аналогічно, EuroChem International стверджувала, що “14 Оскільки справа ґрунтується на передбачуваних діях Російської Федерації, вона повинна бути приєднана до цього провадження. 15 У власних заявах позивач визначає Російську Федерацію як правопорушника. Рішення про відповідальність за сприяння суверенним діям неминуче і безпосередньо вплине на правові інтереси самого суверенного держави. Отже, Російська Федерація є необхідною стороною в будь-якому судовому процесі, що має на меті розгляд цієї справи та дій, нібито вчинених її збройними силами. 16 Вищезазначене призводить до перешкоди в юрисдикції: (i) Суд з процедурної точки зору зобов'язаний залучити Росію як необхідну сторону для належного проведення судового процесу”.[301]

  1.                                      Як Позивач повідомив Суд, питання про залучення Російської Федерації як третьої особи у цьому провадженнi також порушувалося деякими Відповідачами в рамках Нідерландського Розгляду. Зважаючи на це, Позивач зазначив, що відповідно до частини 2 статті 50 ГПК, “Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов’язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору”. Тому Позивач просив Суд до завершення підготовчого провадження розглянути питання про те, чи може його рішення у цій справі вплинути на права та обов'язки Російської Федерації (яка не була названа стороною у цій справі), і, відповідно, чи слід відповідно до частини 2 статті 50 ГПК залучити Російську Федерацію до цього провадження як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з урахуванням аргументів Відповідачів, поданих у ході Нідерландського Розгляду, та пояснень Позивача.
  2.                                      Як пояснюється нижче, рішення Суду у цій справі не може вплинути на права та обов'язки Російської Федерації (або інших осіб, не зазначених сторонами у цій справі) щодо однієї із сторін цієї справи, і відповідно, Суд не має підстав залучати Російську Федерацію (або інших осіб) як третю особу в цій справі.
  3.                                                                                             Правові норми, що застосовуються до залучення осіб як третіх осіб у справі
  4.                                      Як правильно пояснив Позивач у Розділі II(C)(1) свого Позову, ГПК передбачає два типи третіх осіб: (i) треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, для залучення яких застосовується стаття 49 ГПК, та (ii) треті сторони, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, для залучення яких застосовується стаття 50 ГПК.
  5.                                      Частина 1 статті 49 ГПК передбачає таке:

“Стаття 49. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору

  1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до першого судового засідання, якщо справа розглядається у спрощеному позові, шляхом подання позову до однієї або кількох сторін.

…” (Виділення додано.)

  1.                                      Жодна третя особа не висунула самостійних вимог у цьому провадженні, отже, стаття 49 ГПК не має значення в цій справі. Звідси Суд робить висновок, що коли Відповідачі посилаються на залучення Російської Федерації як “необхідної сторони”, вони мали намір послатися на залучення її як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
  2.                                      Стаття 50 ГПК у відповідній частині передбачає наступне:

“Стаття 50. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

  1. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або Відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі … у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
  2. Якщо суд, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі або під час підготовки справи до розгляду, встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є учасниками справи, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

…”          (Виділення додано.)

  1.                                      Отже, вимога щодо залучення співзаподіювачів шкоди, які не є відповідачами, до цього провадження як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що “рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї із сторін”. У цій справі це неможливо.
  2.                                                                                             Застосування правових норм до обставин справи
  3.                                      Як правильно зазначив Позивач у своєму Позиві, будь-яке рішення, яке Суд може прийняти у цій справі, буде визначати лише права та обов'язки сторін у цій справі, іншими словами, чи несуть Відповідачі (а не будь-яка інша сторона) відповідальність перед Позивачем. Таке рішення не буде і не може бути обов'язковим для осіб, які не були сторонами у цьому провадженні (таких як Російська Федерація).
  4.                                                                                             Розгляд аргументів відповідачів, за якими вони вимагають залучення Російської Федерації як третя особа
  5.                                                                                             Аргумент EAG про те, що рішення Суду у цій справі “стосується дій” Російської Федерації
  6.                                      Як викладено вище, Відповідач 23 (EAG) вимагає залучення Російської Федерації як третя особа “оскільки рішення суду стосується дій держави”.[302]          Це не є належною правовою підставою згідно зі статтею 50 ГПК.
  7.                                      Звичайно, в процесі прийняття рішення у цій справі (як і в будь-якій іншій справі щодо стягнення шкоди, завданої кількома співзаподіювачами шкоди), Суд може зробити висновки щодо фактів, які стосуються багатьох інших суб'єктів, включаючи, але не обмежуючись, співзаподіювачами шкоди, які не є сторонами у справі (відомими або невідомими), членами їхнього керівництва, їх контролерами тощо. Однак такі висновки щодо фактів не можуть бути використані як неспростовна основа для встановлення відповідальності або стягнення з осіб, які не є сторонами у справі, але причетні до вчинення правопорушення. Будь-які такі фактичні висновки створюватимуть лише спростовну презумпцію таких фактів для майбутніх справ, в яких можуть бути визначені права та обов'язки таких осіб, які не є сторонами у справі, але причетні до вчинення правопорушення (відомих або невідомих), та інших подібних суб'єктів. Такі презумпції можуть бути спростовані зацікавленою стороною, яка надасть власні докази у відповідній майбутній справі, після чого суд у такій майбутній справі повинен провести нову, незалежну переоцінку фактів з урахуванням таких доказів.
  8.                                      Це було підтверджено в правовій позиції[303] Верховного Суду України від 20 березня 2020 року у справі № 910/2360/19. Верховний Суд України постановив наступне:
  9.                        “звільнення від доказування [фактів], навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у [іншому] рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.
  10.                        Для спростування преюдиційних обставин [встановлених у попередній справі], передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.
  11.                        Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин [встановлених у попередній справі]) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм”.
  12.                                      Відповідно, використовуючи формулювання частини 1 статті 50 ГПК, рішення у цій справі не може впливати на права або обов'язки співзаподіювачів шкоди, які не є Відповідачами (відомих або невідомих, включаючи Російську Федерацію), щодо однієї зі сторін у цій справі – чи то Позивача, чи то Відповідачів. Як наслідок, не існує підстав для залучення будь-якого із співзаподіювачів шкоди, які не є відповідачами (відомих або невідомих, включаючи Російську Федерацію), як “третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору”.
  13.                                                                                             Аргумент EAG про те, що “права Росії як потенційного спільного боржника будуть порушені” рішенням Суду у цій справі
  14.                                      EAG також посилався на те, що “Сам позивач заявив, що Росія є “саме тим суб’єктом, дії якого спричинили шкоду, і що права Росії як потенційного спільного боржника будуть порушені. Тому Суд зобов’язаний залучити Росію як необхідну сторону, якщо він прагне розглянути позов по суті” (Виділення додано).[304]
  15.                                      По-перше, у матеріалах справи не міститься заяв Позивача, які EAG приписує йому.
  16.                                      По-друге, EAG не пояснив, яким саме чином може статися таке порушення. Як роз'яснено вище, якщо Російська Федерація (або будь-який інший співзаподіювач шкоди) не зазначена як відповідач або третя особа, Суд просто не має повноважень винести рішення, яке впливає на її права та обов'язки. Для того, щоб такий вплив був, потерпілий або інший співзаподіювач шкоди повинен порушити нове провадження, в якому, наприклад, Російська Федерація (або інша особа, що не брала в цій справі) буде визнано (використовуючи лексику EAG “спільним боржником”. При цьому, як роз'яснено в попередньому Розділі II(C)(4)(a), в такому новому провадженні, Російська Федерація (або інша особа, що не брала в цій справі), матиме можливість оскаржити відповідні факти, навіть якщо вони встановлені Судом, надати власні докази у справі і так далі.
  17.                                      Тому вищезазначена підстава, на яку посилався EAG, також не є належною правовою підставою згідно зі статтею 50 ГПК.
  18.                                                                                             Аргумент EuroChem International про те, що рішенням Cуду у цій справі “вплине на правові інтереси” Російської Федерації
  19.                                      EuroChem International посилався на те, що у цій справі “неминуче і безпосередньо вплине на правові інтереси”          Російської Федерації і на цій підставі стверджував, що “Суд з процедурної точки зору зобов'язаний залучити Росію як необхідну сторону для належного проведення судового процесу”.[305]
  20.                                      При цьому EuroChem International не пояснив, у чому полягає зміст поняття “правові інтереси”, на яке він посилався. У будь-якому випадку, як зазначено вище, відповідний критерій полягає в тому, що “рішення у справі може впливати на їхні права чи обов'язки щодо однієї із сторін”. Відповідно до частини 1 статті 50 ЦПК, вплив на “правові інтереси” особи не є підставою, за якою Суд може залучити її як третю особу у справі.
  21.                                                                                             Аргумент Відповідачів про те, що в будь-якому майбутньому регресному провадженні, порушеному Відповідачами проти Російської Федерації, її права та обов'язки будуть порушені, оскільки на неї буде покладено інший тягар доказування
  22.                                      У ході Нідерландського Розгляду експерт EAG i EuroChem International з українського права адвокат Халаімов стверджував, що якщо Відповідачі у цьому судовому розгляді пізніше подадуть регресний позов до співзаподіювачів шкоди, які не є відповідачами (таких як Російська Федерація), у таких нових провадженнях останні, “постраждають” від спростовної презумпції фактів, встановлених у цих провадженнях, оскільки це поставить їх, “у процесуально невигідне становище з самого початку та перекладе тягар доказування на них”.[306] На думку Халаімова, це нібито процесуальне невигідне становище саме по собі становить “вплив на права або обов'язки” співзаподіювачів шкоди, які не є відповідачами (таких як Російська Федерація), і тому вони повинні бути названі третіми особами в цьому провадженні відповідно до статті 50 ГПК.
  23.                                      Як пояснив Позивач,[307] цей аргумент є неправильним.
  24.                                      Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК, “Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень”. Це означає, що закон вимагає однакового тягаря та стандарту доказування: (а) для відповідача (або третьої сторони), який бере участь у першому судовому процесі, оскаржити факт, доведений доказами позивача, та (б) для сторони, яка не брала участі в попередньому судовому процесі, спростувати в наступному судовому процесі спростовну презумпцію, зроблену в першому судовому процесі.
  25.                                      Наприклад, якщо в першому судовому процесі позивач доводить за допомогою представлених доказів, що він зазнав збитків внаслідок неправомірного привласнення його підприємства, то відповідачі (або третя сторона, яка бере участь у першому судовому процесі) повинні довести протилежне (наприклад, що позивач не зазнав заявлених збитків, оскільки продовжує виробляти товари на своєму підприємстві). Якщо відповідачі не зможуть довести це в першому судовому процесі, суд ухвалить рішення в цьому першому судовому процесі про те, що позивач зазнав заявленого збитку. Це рішення буде становити спростовну презумпцію щодо цього питання. Однак будь-яка сторона, яка не брала участі в першому судовому процесі, може спростувати цю презумпцію точно такими ж процесуальними засобами, як і відповідачі (або треті особи), які брали участь у першому судовому процесі, наприклад, у цьому прикладі, продемонструвавши, що позивач продовжує виробляти товари на своєму підприємстві.
  26.                                      Таким чином, в обставинах, описаних EAG, не виникає жодних процедурних недоліків або додаткового перенесення тягаря доказування.
  27.                                                                                             Аргумент Відповідачів про те, що згідно з Законом про Окуповані Території, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації, повинна бути стягнута виключно з Російської Федерації, а не інших співзаподіювачів шкоди, і, отже, майбутнє рішення у цій справі вплине на права та обов'язки Російської Федерації          
  28.                                      У ході Нідерландського Розгляду експерт EAG i EuroChem International з українського права адвокат Халаімов стверджував, що частина 9 статті 5 Закону про Окуповані Території повинна тлумачитися як така, що покладає відповідальність за “шкоду, заподіяну внаслідок тимчасової окупації” виключно на Російську Федерацію (незалежно від того, чи брали участь інші особи у заподіянні шкоди). Потім Відповідачі стверджували, що неправомірне привласнення підприємства Позивача “відбулося в результаті тимчасової окупації відповідної території Росією”, і незалежно від того, чи брали участь інші особи у заподіянні шкоди, зазначена шкода “повинна бути повністю відшкодована виключно Росією”, отже, майбутнє рішення у цій справі вплине на          “права, обов'язки та законні інтереси Росії”, а тому Російська Федерація повинна бути залучена до цієї справи як третя особа відповідно до статті 50 ГПК, що, відповідно, порушує питання про суверенний імунітет Росії:[308]
  29.                                      “ 184. Це положення безпосередньо застосовується до даної справи. Автодор правильно зазначає у своїй Позовній заяві, що Хлібодарівська територіальна громада, на території якої розташоване Родовище, визнана Кабінетом Міністрів України тимчасово окупованою Росією ... Як я розумію, незалежно від процесуальної позиції Автодору, безперечно, що шкода, заподіяна Автодору у вигляді привласнення Родовища, у будь-якому випадку сталася в результаті тимчасової окупації відповідної території Росією”.
  30.                                      185. Таким чином, українське законодавство у цьому випадку прямо передбачає, що передбачувана шкода, заподіяна Автодору в результаті тимчасової окупації родовища російськими військами, повинна бути відшкодована в повному обсязі виключно Росією. У будь-якому випадку, навіть якщо в такому позові разом з Росією будуть названі інші співвинуватці або Росія взагалі не буде названа Відповідачем, будь-яке гіпотетичне рішення українського суду про присудження такого відшкодування, як у поточній українській справі, покладатиме на Росію обов’язок відшкодування шкоди у повному обсязі. Це є окремим прикладом прямого впливу рішення українського суду в поточній українській справі на права, обов’язки та законні інтереси Росії, що порушує її імунітет”.[309]
  31.                                      Як пояснив Позивач[310] та з причин, роз'яснених в Розділі II(B)(2)(a) вищe, вищезазначені висновки є неправильними з ряду причин.
  32.                                      По-перше, частина 9 статті 5 має виключно декларативний характер і відображає те, що вже передбачено вищезазначеними міжнародними договорами. Вказане положення не намагалось змінити і не змінив положень Цивільного кодексу або ГПК (що застосовуються в цьому провадженні) щодо прав у сфері деліктного права або того, як ці права повинні бути забезпечені.
  33.                                      По-друге, термін “у повному обсязі” не означає “виключно”.          
  34.                                      По-третє, згідно з фактами, наведеними Позивачем у Позові, характер Позову, який пред'являє Позивач, є Позовом про делікт відповідно до внутрішнього цивільного права України (застосовність якого була правильно пояснена Позивачем у Розділі IV(A) Позову). Це не є Позовом за міжнародним правом проти Росії як “держави, що здійснює окупацію”, про яку йдеться у частині 9 статті 5 Закону про Окуповані Території. Виходячи з фактів, викладених у Позові Позивача, роль, яку відіграла Російська Федерація, могла б відіграти будь-яка приватна особа. Таким чином, Суду не потрібно визначати, чи були дії Російської Федерації, на які скаржиться Позивач, acta jure imperii. Насправді, як стверджує Позивач, особи з компанії Нєдра ДНР (яка, як стверджується, належала невизнаній Донецькій Народній Республіці, тобто групі озброєних повстанців) прийшли і захопили єдиний майновий комплекс Позивача, включаючи офісні приміщення, документацію, обладнання та кар'єр. Отже, виходячи з викладених фактів, Позов Позивача є Позовом про делікт за неправомірне привласнення його єдиного майнового комплексу компанією Нєдра ДНР, що стало можливим та було здійснено за сприяння кількох інших співзаподіювачів шкоди, і саме цей Позов має вирішити цей Суд відповідно до положень українського деліктного права. У цьому провадженні Позивач не пред'являє жодних вимог за міжнародним правом, викладеним у частині 9 статті 5 Закону про Окуповані Території; коли (якщо взагалі) Позивач пред'явить останні, відповідний суд повинен буде застосувати такі процесуальні засоби, які є в його розпорядженні згідно з відповідними правилами, щоб гарантувати процесуальні права Російської Федерації, в тому числі щоб дати їй можливість оскаржити будь-які висновки, які цей Суд може зробити за відсутності Російської Федерації в цьому провадженні.
  35.                                      З кожної з вищезазначених причин твердження про те, що “Таким чином, українське законодавство в цій справі прямо передбачає, що передбачувана шкода, заподіяна [Позивачу] в результаті тимчасової окупації Родовища російськими військами, повинна бути повністю відшкодована виключно Росією”,[311] є фактично і юридично невірним. Також є принципово неправильним висновок, що йде одразу за ним: “навіть якщо в такому Позові разом з Росією будуть названі інші співзаподіювачі шкоди або Росія взагалі не буде названа Відповідачем, будь-яке гіпотетичне рішення українського суду про присудження такого відшкодування, як у [цьому провадженні], покладатиме на Росію обов'язок повністю відшкодувати шкоду” (Виділення додано).[312]
  36.              Цей Суд може покласти на Російську Федерацію обов'язок виплатити відшкодування лише в тому випадку, якщо Росія зазначена Відповідачем у Позові Позивача, чого не відбулося. Отже, висновок експерта Відповідачів з українського права у Нідерландського Розгляду про те, що “це є окремим прикладом прямого впливу рішення українського суду в Поточному українському провадженні на права, обов'язки та законні інтереси Росії, що порушує її імунітет”, є невірним. Такий вплив не може виникнути навіть теоретично.
  37.                                                                                              Аргумент Відповідачів про те, що оскільки Російська Федерація була відповідачем і третьою особою в попередньому провадженні щодо збитків, завданих Позивачем, вона повинна бути залучена як третя особа в цьому провадженні
  38.                                      У ході Нідерландського Розгляду експерт EAG i EuroChem International з українського права адвокат Халаімов також стверджував, що Російська Федерація повинна бути залучена як третя особа в цьому провадженні, оскільки в двох Попередніх Провадженнях (справа № 908/1955/22(908/2261/23) та справа № 908/1955/22(908/1654/24), далі – Попередні Провадження) Російська Федерація           була названа Відповідачем та третьою особою відповідно, і, як стверджував адвокат Халаімов, два Попередні Провадження “базуються на однакових фактичних обставинах, що стосуються одного і того ж порушення та подальшого незаконного привласнення одного і того ж Родовища [Позивача]”.[313]
  39.                                      По-перше, як було роз'яснено в Розділі II(B)(2)(a)(ii) вище, висновок адвокатa Халаімовa           є невірним. Попередні Провадження не “базуються на тих самих фактичних обставинах”, що й поточне провадження.

317.1                                                                                                                      У першому з Попередніх Проваджень Позивач стверджував, а Суд визнав, що фізичне знаходження у Кар'єрі Позивача російських військ та військової техніки змусила Позивача призупинити видобуток та переробку граніту, який мав бути поставлений замовнику, тому Позивач не зміг виконати зобов’язання за Договором Поставки вчасно і змушений був погодитися на його розірвання на прохання замовника 29 серпня 2022 року. В результаті 29 серпня 2022 року Позивач зазнав збитків у вигляді втрати прибутку за Договором Поставки. Це було предметом першого Попереднього Провадження. Російська Федерація була названа відповідачем у першому Попередньому Провадженні як особа, яка спричинила зазначені збитки. Суд задовольнив Позов.

317.2                                                                                                                      У другому Попередньому Провадженні Позивач стверджував, що відповідно до української судової практики три підприємства Групи Газпром були альтер-его Росії і тому несли солідарну відповідальність з Росією за збитки, присуджені в першому Попередньому Провадженні.

317.3                                                                                                                      Ані компанія Нєдра ДНР, ані її дії не були предметом Позовів Позивача в Попередніх Провадженнях, в яких збитки Позивача були визначені, а підстава для Позову виникла до 29 серпня 2022 року. Позивач не стверджував, а Суд не встановив, що Нєдра ДНР відігравала будь-яку роль у розірванні Договору Поставки або у виникненні збитків, що стали наслідком цього. Неправомірне привласнення підприємства Позивача компанією Нєдра ДНР було згадано в рішенні у другому Попередньому Провадженні лише як подальша подія виключно для контексту, і очевидно, що її наявність або відсутність не мала б жодного впливу ні на позов Позивача а, ні на судове рішення у справі у Попередньому Провадженні.

317.4                                                                                               Предметом поточного провадження є неправомірне привласнення Нєдра ДНР всього підприємства Позивача у вересні 2022 року (тобто після подій, які були предметом позову Позивача в Попередньому Провадженні). Позивач стверджує, що кілька інших осіб сприяли або допомагали цьому неправомірному привласненню.

317.5                                                                                                                      Таким чином, твердження експерта Відповідачів з українського права, є невірним щодо фактичних обставин. Попередні Провадження не “базуються на однакових фактичних обставинах”.

  1.                               По-друге, подібність фактів у двох справах не є визначальною для питання про те, чи може (або повинна) особа бути залучена як третя особа до участі у справі. Як зазначено вище, юридичним критерієм для залучення Росії як третьої особи відповідно до частини 1 статті 50 ГПК є те, що “рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї із сторін”.

318.1                                                                                                                      У першому Попередньому Провадженні Росія була названа відповідачем, тобто стороною, до якої подано Позов. У поточному провадженні таких вимог не висувається. У цьому провадженні Позивач не вимагає винесення рішення проти Росії.

318.2                                                                                                                      У другому Попередньому Провадженні рішення, яке просив ухвалити Позивач, могло (і в кінцевому підсумку так і сталося) розподілити зобов'язання Росії щодо виплати Позивачу (суми, визначеної рішенням у першому Попередньому Провадженні) між Росією та трьома підприємствами Групи Газпром. Це означало, що рішення у другому Попередньому Провадженні могло вплинути (фактично зменшити) зобов'язання Росії щодо виплати Позивачу, якщо інші три сторони виплатили б Позивачу. За таких обставин рішення у другому Попередньому Провадженні могло б “вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї із сторін”. Натомість у цій справі така можливість не виникає.

  1.            Таким чином, як зазначено вище, подібності (якщо такі є) між Попередніми Провадженнями та цим провадженням не є визначальними для питання про те, чи може Росія бути залучена як третя особа. Юридичний критерій для залучення особи як третьої особи встановлений частиною 1 статті 50 ГПК: чи “рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї із сторін”. З причин, пояснених вище, хоча в другому Попередньому Провадженні це було можливо, в цьому провадженні це неможливо.
  2.                                                                                             Загальний висновок Суду щодо залучення Російської Федерації як третьої особи до цього провадження
  3.                                      На підставі вищевикладеного,

320.1                                                                                                                           Російська Федерація не заявила самостійних вимог щодо предмета спору в цьому провадженні, а отже, немає підстав залучати Російську Федерацію до цього провадження як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги відповідно до статті 49 ГПК; та

320.2                                                                                                                           крім того, рішення Суду у цій справі не може вплинути на права або обов'язки Російської Федерації, а отже, немає підстав для залучення Російської Федерації до цього провадження як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимог щодо предмета спору, відповідно до частини 1 статті 50 ГПК.

  1.                                      Відповідачі не привели і не довели жодних підстав, через які Російська Федерація (або інший заподіювач шкоди) могла або повинна була бути залучена в даній справі як третя особа. Відповідно, клопотання Відповідачів 23 і 29 (EAG i EuroChem International, відповідно) про залучення Російської Федерації третьою особою у цій справі, не можуть бути задоволені.
  2.                                                                  Заява Позивача про залишення без розгляду позовних вимог до деяких Відповідачів та зміну підстави Позову
  3.                                                                                             Правова основа для залишення Позову без розгляду та зміни підстави Позову
  4.                                      Пункт 5 частини 1 статті 226 ГПК покладає на Суд обов'язок залишити Позов без розгляду (повністю або частково), якщо “позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду”. ГПК не вимагає від Позивача обґрунтовувати своє рішення про подання заяви про залишення позовних вимог без розгляду, але для повноти Позивач це зробив.
  5.                                      Частина 3 статті 46 ГПК передбачає, що “до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити … підстави позову шляхом подання письмової заяви”.
  6.                                                                                             Позовні вимоги до Газпромбанку, GPN-Invest, Maritime Villa та Leyson Holdings (Відповідачі 04, 10, 11 та 12 відповідно), викладені в Розділі IX(G)(2)(e) Позову
  7.                                      У Розділі IX(G)(2)(e) свого Позову Позивач висунув вимоги до Газпромбанку, GPN-Invest, Maritime Villa та Leyson Holdings (Відповідачі 04, 10, 11 та 12 відповідно), стверджуючи, що ці суб'єкти брали участь у приховуванні від кредиторів активів, які фактично належали Групі Газпром. Активом, про який йдеться, була вілла Villa del Mare на Французькій Рів'єрі (далі - Вілла). Коротко кажучи, Позивач стверджує, що Вілла нібито була придбана російсько-вірменським мільярдером-бізнесменом Самвелом Карапетяном, хоча насправді вона продовжує належати Групі Газпром в особі Газпромбанку, який фінансував її придбання таким чином, що Група Газпром могла б повернути Віллу, якщо б пан Карапетян не виконав свої фінансові зобов'язання. Як також зазначено в Позові Позивача, прокуратура Парижа наклала арешт на Віллу, за звинуваченнями у відмиванні грошей у зв'язку з вищезазначеною угодою.
  8.                                      Після подання Позову Позивач дізнався з міжнародних ЗМІ, що пан Карапетян подав Позов проти Французької Республіки до Міжнародного Центру з Врегулювання Інвестиційних Спорів (далі - ICSID), стверджуючи, серед іншого, що він є добросовісним власником Вілли.[314]
  9.                                      Позивач вважає, що докази, які можуть стати доступними в ході розгляду справи в ICSID, можуть мати значення для вимог Позивача щодо Вілли. Однак загальновідомо, що розгляд справи в ICSID може тривати кілька років. За таких обставин, щоб не затримувати розгляд інших своїх вимог, Позивач просить залишити без розгляду свої вимоги до GPN-Invest, Maritime Villa та Leyson Holdings (Відповідачі 10, 11 та 12 відповідно), які ґрунтуються на підставах, викладених в Розділі IX(G)(2)(e) Позову Позивача. А також, користуючись правом змінити підставу позову, Позивач просить позовні вимоги до Газпромбанку (Відповідач 04) розглядати без урахування підстав, викладених у Розділі IX(G)(2)(e) Позову Позивача, та наполягає на позовних вимогах до Газпромбанку, які заявлені на інших підставах Позову. Позивач залишає за собою право подати новий позов проти Відповідачів 04, 10, 11 та 12 на підставі Розділу IX(G)(2)(e) Позову Позивача пізніше в окремому судовому процесі.
  10.                                                                                             Позовні вимоги до пана Шкляника (Відповідач 34)
  11.                                      Як описано та доведено в Позові Позивача, на відповідний момент Пан Шкляник був бенефіціарним власником 25% та старшим менеджером Групи Волга-Днєпр, і Позивач просив визнати пана Шкляника солідарно відповідальним за дії Співзаподіювача Шкоди Волга-Днєпр, оскільки пан Шкляник контролював його діяльність, включаючи ту, яка завдала шкоди Позивачу.
  12.                                      Однак, як зазначено вище, на дату підготовчого засідання Пан Шкляник не отримав копію Позову та додатків до нього, а також не отримав копію Ухвали про Відкриття Провадження.
  13.                                      Хоча відповідно до статті 15 Гаазької Конвенції про Повідомлення цей Суд має право постановити рішення щодо Пана Шкляника, однак з метою, з одного боку, уникнення труднощів у виконанні майбутнього рішення щодо пана Шкляника через те, що він не отримав вищезазначені документи, а з іншого боку - для уникнення затримки у винесенні рішення щодо інших Відповідачів у цій справі, Позивач просить залишити без розгляду його Позовні вимоги щодо пана Шкляника (Відповідач 34). Позивач залишає за собою право подати новий позов до пана Шкляника пізніше в окремому судовому процесі.
  14.                                                                                             Ухвала Суду від 07 січня 2026 року
  15.                                      Ухвалою від 07 січня 2026 року Суд:

330.1                                                                                                                      Залишив без розгляду Позов в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГПН-Інвест”, Maritime Villa Holdings SNC, Leyson Holdings Limited та Шкляника Сергія Івановича.

330.2                                                                           Позовні вимоги до Акціонерного товариства “Газпромбанк” ухвалив розглядати без урахування підстав, викладених у розділі IX(G)(2)(e) Позову.

III.                                                                                                                         ЮРИСДИКЦІЯ ТА ПИТАННЯ СУДОВОГО ІМУНІТЕТУ

  1.                                                                   Підсудність
  2.                                       Відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право” № 2709-IV від 23 червня 2005 року (далі – Закон про МПП) цей спір належить до юрисдикції судів України, оскільки (і) “шкода ... була завдана на території України”, а також, як альтернатива, (іі) “дія або подія” (включаючи наслідки дій Співзаподіювачів Шкоди та шкоду, заподіяну Позивачу), що стали підставою для подання цього Позову про відшкодування шкоди, мали місце на території України.
  3.                                                                                              Застосовні правові положення Закону про МПП
  4.                                       Частина 1 статті 76 Закону про МПП передбачає наступне:

“Стаття 76. Підстави визначення підсудності справ судам України

  1. Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

…

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

…

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України”. (Виділення додано)

  1.                                       Слід звернути увагу на такі аспекти зазначених правових положень.
  2.                                       Що стосується пункту 3 частини 1 статті 76 Закону про МПП зазначеної вище, то просте значення українського терміну “завдано” у поєднанні з місцем, де “вона [тобто шкода] була завдана”, означає місце, де (i) настала шкода, або (ii) було вчинено неправомірне діяння, яке призвело до завдання шкоди, або (iii) відбулася взаємодія між обома вказаними обставинами.
  3.                                       Що стосується пункту 7 частини 1 статті 76 Закону про МПП, а саме положень про те, що “дія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України”, то суть спільно заподіяної шкоди полягає в тому, що її виникнення є результатом “взаємопов'язаних, сукупних дій або дій з єдністю наміру”.[315] Закон не вимагає, щоб кожна з таких “взаємопов'язаних, сукупних дій або дій з єдністю наміру” відбувалася на території України. Якщо будь-яка з “взаємопов'язаних, сукупних дій або дій з єдністю наміру” відбувається на території України, цього достатньо для встановлення юрисдикції українського суду у справі. Це також стосується випадків, коли позивач не називає відповідачем у справі єдиного співзаподіювача шкоди, який вчинив дії в Україні. Саме тому, що в таких випадках шкода була заподіяна поєднанням “взаємопов'язаних, сукупних дій або дій з єдністю наміру”. Отже, якщо будь-яка з “взаємопов'язаних, сукупних дій або дій з єдністю наміру”, що призвели до завдання шкоди, була вчинена в Україні, така дія підпадає під визначення терміну “дія, що стала підставою для подання позову” відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону про МПП, незалежно від того, чи особа, яка вчинила цю дію, зазначена як відповідач (або третя особа) у Позові.
  4.                                       Також стосовно пункту 7 частини 1 статті 76 Закону про МПП, вказаного вище, закон не обмежує значення українського терміну “подія”, який використовується у фразі “подія, що стала підставою для подання позову”. Не може бути жодних обґрунтованих сумнівів, що цей термін охоплює широкий спектр таких подій, зокрема, що неправомірні дії мали запланований, передбачуваний, або фактичний ефект на території України, або що шкода була заподіяна в Україні. Так само, як і у випадку з “діями”, не існує вимоги, щоб усі такі “події” мали відбутися в Україні. Наявність будь-якої відповідної події в Україні є достатньою для встановлення юрисдикції українського суду у справі.
  5.                                                                                              Застосування частини 1 статті 76 Закону про МПП до фактів справи
  6.                                          Згідно з фактами, викладеними в Розділах IX-XII Позову, дії, які стали підставою для подання Позову, були завдані та/або мали передбачуваний, можливий та/або фактичний ефект на території України, а шкода, яка є предметом цього Позову, була завдана (або понесена) на території України.
  7.                                                                                              “подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України” (пункт 7 частини 1 статті 76)
  8.                                           Згідно з фактами, викладеними у Позові, дії, на яких ґрунтується Позов, мали свій передбачуваний, очікуваний, можливий та/або фактичний ефект на території України. Зокрема:

338.1                                                                                               ПАТ “Газпром” та Газпром Експорт (Відповідачі 01 та 02, відповідно) фактично виступали посередниками у виплатах Республіці Білорусь за її матеріальну підтримку Російської Кампанії 2022 року. Такі “виплати” здійснювалися у формі поставок природного газу за неекономічно низькими цінами, які, як свідчать докази, надані Позивачем, були у кілька разів нижчими за ціни продажу газу на ринкових умовах.[316]

338.2                                                                                               Газпром Нєфть (Відповідач 03) вербувала, оснащувала, відправляла та оплачувала збройні формування (вербовані під виглядом співробітників служби безпеки Групи Газпром) для використання в цілях Російської Кампанії 2022 року.[317]

338.3                                                                                               Газпромбанк (Відповідач 04) виступав посередником у виплаті “бойових премій” солдатам за їхню участь у Російській Кампанії 2022 року;[318]

338.4                                                                                               ПАТ “Роснефть”, Рязанська нєфтєперерабативающая компанія та РН-Аеро (Відповідачі 15, 13 та 14 відповідно) постачали моторне та авіаційне паливо для потреб російської армії та флоту в ході Російської Кампанії 2022 року;[319]

338.5                                                                                               Виробничі компанії Групи ЄвроХім Нєвінномиський Азот та Новомосковський Азот (Відповідачі 21 та 22, відповідно) регулярно постачали російським військовим заводам інгредієнти для виробництва вибухових речовин, які потім передбачувано використовувалися для цілей Російської Кампанії 2022 року;[320] та

338.6                                                                                               Співзаподіювач Шкоди Волга-Днєпр (Відповідач 30) здійснював авіаперевезення вантажів для цілей Російської Кампанії 2022 року.[321]

  1.                                       Згідно з фактами, викладеними в Розділах VI-XII Позову, вищезазначені дії були явно “взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру” для реалізації та сприяння Російській Кампанії 2022 року, включаючи створення умов та сприяння неправомірному привласненню українських підприємств російськими або про-російськими суб'єктами, зокрема неправомірному привласненню підприємства Позивача “державною” компанією невизнаної Донецької Народної Республіки.[322] Наприклад, в результаті Кримської Кампанії 2014 року Група Газпром отримала можливість поглинути великий український газовий бізнес.[323] Отже, Позов стверджує, що можна зробити висновок, що Група Газпром очікувала подібних вигод від своєї підтримки Російської Кампанії 2022 року і тому мала стимул “заплатити” Білорусі за її підтримку Російської Кампанії 2022 року. Виходячи з вищезазначеного, навіть якщо багато з вищезазначених дій самі по собі не були вчинені на території України, вони мали свої передбачувані та/або фактичні наслідки на території України. Такі наслідки становлять “подію, що стала підставою для подання позову, [яка] мала місце на території України” в розумінні пункту 7 частини 1 статті 76 Закону про МПП. Лише на цій підставі ця справа підпадає під юрисдикцію українських судів.
  2.                                                                                              “Дія …, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України” (пункт 3 частини 1 статті 76)
  3.                                       У Позові також описано “ді[ї], що стал[и] підставою для подання позову, [що] мал[и]         місце на території України”.
  4.                                       Зокрема, деякі з таких “дій” були вчинені Співзаподіювачами Шкоди, названими Відповідачами в Позові: наприклад, дії Газпром Нєфті щодо відправлення озброєних формувань (набраних під виглядом співробітників служби безпеки Групи Газпром) для цілей Російської Кампанії 2022 року.[324]
  5.                                             Багато інших “дій” – включаючи неправомірне привласнення бізнесу та майна Позивача компанією Нєдра ДНР (“державною” компанією невизнаної Донецької Народної Республіки)[325] – були вчинені особами, які не зазначені як Відповідачі в Позові. Однак, як пояснено вище, пункт 7 частини 1 статті 76 Закону про МПП не вимагає, щоб у випадках спільного заподіяння шкоди співзаподіювач, який вчинив дії на території України, був названий Відповідачем у справі як передумова для юрисдикції у справі українськими судами. Іншими словами, якщо будь-які “взаємопов'язані, сукупні дії або дії з єдністю наміру”, що призвели до завдання шкоди, були завдані в Україні, такі дії підпадають під визначення терміну “дія … що стала підставою для подання позову” відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону про МПП, незалежно від того, чи особа, яка вчинила цей акт, зазначена як відповідач (або третя особа) у позові.
  6.                                       Як також пояснено вище, пункт 7 частини 1 статті 76 Закону про МПП також не вимагає, щоб кожна з “взаємопов'язаних, сукупних дій або дій з єдністю наміру” була вчинена на території України. Якщо будь-яка з таких дій була вчинена на території України, цього достатньо для встановлення юрисдикції у справі українським судом.
  7.                                       Відповідно, на підставі вищевикладеного, ця справа підпадає під юрисдикцію українських судів відповідно до пункту 7 частини 1 статті 76 Закону про МПП на тій підставі, що “дія…, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України”.
  8.                                                                                              “Шкода, якщо її було завдано на території України” (пункт 3 частини 1 статті 76)
  9.                                       Як пояснено вище, просте значення українського терміну “завдано”, що використовується у поєднанні з місцем, де “її [тобто шкоду] було завдано” у пункті 3 частини 1 статті 76 Закону про МПП, є місцем, де або (i) настала шкода, або (ii) було вчинено неправомірне діяння, що спричинило шкоду, або (iii) відбулася взаємодія між (i) та (ii).
  10.                                       Виходячи з фактів Позову, шкода, завдана Позивачу, полягала в неправомірному привласненні компанією Нєдра ДНР бізнесу Позивача (єдиного майнового комплексу), який розташовувався на території України.[326] Отже, виходячи з фактів справи, “шкоду” безсумнівно було “завдано на території України”. Відповідно, ця справа підпадає під юрисдикцію українських судів відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону про МПП.
  11.                                                                                              Висновок Суду щодо юрисдикції у справі
  12.                                       На підставі вищевикладеного, українські суди мають юрисдикцію у цій справі. Заперечення Відповідачів на юрисдикцію українських судів розглядаються у наступних розділах.
  13.                                                                                              Питання, чи мають юрисдикційні вимоги частини 1 статті 76 ГПК бути задоволені щодо кожного Відповідача окремо (і, зокрема, для кожного Відповідача Альтер-его)
  14.                                       Хоча Відповідач 18 (Rosneft AET) не заперечував, що питання про те, чи має цей Суд юрисдикцію у цій справі повинно бути вирішене відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 або пункту 7 частини 1 статті 76 Закону про МПП, Rosneft AET заперечував юрисдикцію Суду на підставі того, що нібито “юрисдикційні вимоги мають бути дотримані щодо кожного         відповідача         окремо”,[327] що невірно.
  15.                                       На підставі такого неправильного тлумачення частини 1 статті 76 ГПК, Rosneft AET потім намагався довести, що стосовно Rosneft AET, вимоги частини 1 статті 76 ГПК не застосовуються, і що Rosneft AET зовсім не має відношення до справи. Зокрема, Rosneft AET стверджував, що у своєму Позові Позивач “не пояснює як зазначені пункти [статті 76(1)(3) та статті 76(1)(7) Закону про МПП] застосовуються відносно німецьких юридичних осіб [таких, як Rosneft AET], яких Позивач вважає “альтер его””;[328] що Позивач “не довів, в чому дії Відповідача [18] є “взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру” і що саме із зазначеного з боку Відповідача мало місце на території України”;[329] що “між Відповідачем [18] і Позивачем немає жодних правових або фактичних правовідносин”;[330]         що Відповідач 18 не “перебував у причинно наслідковому зв’язку з деліктною поведінкою, яку Позивач описує у Позові”.[331]
  16.                                       Попри аргументи Rosneft AET, частина 1 статті 76 ГПК не вимагає, щоб викладені в ній критерії виконувались стосовно кожного відповідача у справі. Навпаки, вона прямо передбачає, що українські суди мають юрисдикцію щодо “будь-якої справи” (а не щодо позовних вимог “проти конкретного відповідача”), якщо виконується будь-яка із зазначених у частині 1 статті 76 умов: “ 1. Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: … 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; … 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України”. (Виділення додано.)
  17.                                       На практиці, застосування частини 1 статті 76 ГПК до справ з іноземним елементом         щодо заподіяння шкоди “сукупними, взаємопов'язаними діями або діями з єдністю наміру”, означає, що для визначення юрисдикції українського суду, позивачу достатньо показати, що відповідно до його позову, “шкоду … було завдано на території України”, або “дія …, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України” або “подія [будь-якого з співзаподіювачів шкоди], що стала підставою для подання позову, мала місце на території України”. Як показано в Розділі III(A)(2) вище, Позов Позивача містить достатні елементи щодо цього.
  18.                                       З огляду на це, конкретні аргументи Rosneft AET, вказані вище, щодо визначення юрисдикції Суду - не мають значення.
  19.                                       Rosneft AET також заявляв про те, що “Позивач позбавляє Відповідача права на належний судовий захист, оскільки він самостійно визначає причетність Відповідача (тa інших відповідачів — “альтер его”) до підстав Позову без нaлежного причинно-наслідкового обґрунтування; не встановлює прив’язки, необхідної для визначення юрисдикції”.[332] Суд зазначає, що у Rosneft AET очевидно є нерозуміння характеру позовних вимог проти Rosneft AET (та інших Відповідачів Альтер-Его). Позов Позивача є позовом про відшкодування збитків, що виникли внаслідок делікту. Як правильно пояснив Позивач у розділі IV(B)(3) свого Позову, за українським законодавством відповідальність за делікт можуть нести не тільки співзаподіювачі шкоди, а й інші особи (яких Позивач називає “Відповідачами Альтер-Его”), які відповідають критеріям тісного зв'язку з принаймні одним із співзаподіювачів шкоди, незалежно від того, чи існує прямий причинно-наслідковий зв’язок між Відповідачем Альтер-Его та шкодою, заподіяною Позивачу (далі - Критерії Жеваго). (Українська правова доктрина щодо покладення відповідальності на таких інших осіб (“підняття корпоративної завіси”) була нещодавно узагальнена в рішенні Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 910/268/23).[333] Отже, для встановлення відповідальності Відповідача Альтер-его, Позивачу достатньо довести, що Відповідач Альтер-Его у відповідний час відповідав Критеріям Жеваго відносно до принаймні одного із співзаподіювачів шкоди, на якого покладено відповідальність за заподіяну шкоду. Суду не потрібно встановлювати, що Відповідач-Альтер-Его вчинив будь-які дії (самостійно або спільно з іншими), які завдали шкоду Позивачу, або що Відповідач-Альтер-Его перебував у будь-яких інших прямих правових відносинах з Позивачем. Отже, багато з вищезазначених аргументів Rosneft AET (наприклад, що “між Відповідачем [Rosneft AET] і Позивачем немає жодних правових або фактичних правовідносин”;[334]         що Rosneft AET не “перебував у причинно наслідковому зв’язку з деліктною поведінкою, яку Позивач описує у Позові”[335]), зовсім не відносяться до справи ні з погляду юрисдикції Суду, ні з предмету доказування у справі, а заяви Rosneft AET про те, що “Позивач позбавляє [Rosneft AET] права на належний судовий захист, оскільки він самостійно визначає причетність … відповідачів — “альтер его” до підстав Позову без належного причинно-наслідкового обґрунтування [i] не встановлює прив’язки, необхідної для визначення юрисдикції”, є повністю безпідставними.
  20.                                                                                              Аргумент Відповідачів про те, що частина 1 статті 76 прямо не передбачає юрисдикцію українських судів щодо “проколювання корпоративної вуалі”
  21.                                       Відповідач 18 (Rosneft AET) стверджував про те, що цей Суд не має юрисдикції у цій справі на підставі того, що “доктрина “альтер его” не є підставою для визначення юрисдикції відповідно до статті 76 Закону про МПП”.[336]        
  22.                                       Цей аргумент є неправильним.
  23.                                       Як показано вище в Розділі III(А)(1), частина 1 статті 76 ГПК встановлює правила юрисдикції українських судів у “справі”, а не щодо кожної окремої позовної вимоги. Позивач у своєму Позові чітко продемонстрував, що вимоги пунктів 3 та 7 частини 1 статті 76 Закону про МПП у цій “справі” виконані. Цього достатньо для встановлення Судом юрисдикції у цій “справі”. Складовою цієї “справи” є вирішення питання, хто з осіб, названих Відповідачами у цій “справі” несе відповідальність за заподіяну шкоду.
  24.                                                                                              Заяви Відповідачів, щодо відсутності у Суду юрисдикції у справі оскільки у Суду немає “персональної юрисдикції” над ними, є такими, що не відносяться до справи. “Персональна юрисдикція” не є частиною українських норм про юрисдикцію.
  25.                                                                                              Основний аргумент Відповідачів про відсутність “персональної юрисдикції”
  26.                                       У своїх заявах кілька Відповідачів стверджували, що цей Суд не має юрисдикції у цій справі, оскільки цей Суд не має “персональної юрисдикції” над Відповідачами (інакше відомої у міжнародній юриспруденції як “in personam” юрисдикція). Зокрема:

357.1                                                                           Відповідач 23 (EAG) стверджував, що цей “Суд не має особистої юрисдикції над EAG”[337] і що “міжнародна судова практика не підтримує поширення персональної юрисдикції на такі [як це називає EAG] ослаблені зв'язки”;[338]

357.2                                                                           Відповідач 29 (EuroChem International) стверджував, що вiн “не має юридично визнаної присутності або цілеспрямованої афіліації з Україною”, “не має зареєстрованого офісу, філії, дочірнього підприємства, постійного представництва, фізичних активів або призначеного юридичного представника на території України”,[339] i цей “Суд не має особистої юрисдикції щодо [EuroChem International]. Це заперечення ґрунтується на загальновизнаних принципах юрисдикційної належності, належної правової процедури та міжнародної ввічливості”.[340]

357.3                                                                           Аналогічний аргумент висуває Відповідач 18 (Rosneft AET) у своєму Відзиві Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року.[341]

  1.                                       Загальновідомо, що юрисдикційні правила деяких іноземних держав вимагають, щоб для встановлення юрисдикції у справі суд повинен переконатися, що він має як предметну юрисдикцію щодо спору, так і “персональну юрисдикцію” (яку також називають “особистою юрисдикцією”) над відповідним відповідачем.
  2.                                       Але цей Суд повинен вирішити всі питання юрисдикції відповідно до українських процесуальних норм (якщо інше не передбачено міжнародним договором, який має юридичну силу для України). Не існує такого міжнародного договору, який би вимагав застосування принципу “персональної юрисдикції” у цій справі. Тому Суд застосовує українські процесуальні норми щодо встановлення юрисдикції в цій справі. Узагальнення EAG щодо “міжнародної судової практики”[342] і “конституційних принципів у всьому світі”[343] і твердження EuroChem International про “міжнародну ввічливість” і “загальновизнаних принципах юрисдикційної належності”[344] (жодне з яких Відповідачі не підкріпила жодними доказами), є нерелевантними.
  3.                                       Застосовні норми викладені в Розділі III(A)(1) цієї Ухвали Суду. Українські правила юрисдикції є відмінними від тих, що є в інших державах. Вони описують низку обставин, за яких українські суди мають юрисдикцію, і “персональна юрисдикція” не є частиною українських норм юрисдикції.
  4.                                       Отже, заяви Відповідачів про відсутність у Суду “персональної” юрисдикції є нерелевантними у цій справі.
  5.                                                                                                    Додаткові аргументи Відповідачів, які стосуються “персональної юрисдикції”
  6.                                                                                                        Аргумент Відповідачів про порушення їх прав на справедливий судовий розгляд, оскільки “міжнародне право” не дозволяє визначати “персональну юрисдикцію” за відсутності певних критеріїв зв'язку між відповідачем та Судом
  7.                                                          Низка Відповідачів заявили, що встановлення Судом “персональної юрисдикції” над Відповідачами без встановлення певних критеріїв зв'язку між Відповідачами та Судом суперечить правам Відповідачів на справедливий судовий розгляд та загальний критерій справедливості. Зокрема:

362.1                                  Відповідач 29 (EuroChem International) стверджував, що “Міжнародне право не дозволяє визначати персональну юрисдикцію на основі спекулятивного та багаторівневого зв’язку. Необхідний “прямий та передбачуваний вплив” відсутній. За цих обставин, припущення Судом юрисдикції in personam порушило б права Відповідача на справедливий суд”.[345]         EuroChem International також заявив (без посилання на жодне джерело права), що встановлення щодо нього юрисдикції Суду “за цих обставин становитиме порушення фундаментальної справедливості, екстериторіальне перевищення меж законних повноважень Суду та порушення права Відповідача бути поданим до суду в органі, з яким він має значущі зв'язки”.[346]

362.2                                  Аналогічно, Відповідач 23 (EAG) також стверджував, що відбудеться порушення його права на справедливий судовий розгляд, оскільки “компанія, яка працює виключно зі Швейцарії, не могла обґрунтовано передбачити, що їй буде подано позов до українського суду за збитки, пов'язані з нібито експропріацією кар'єру непов’язаною третьою стороною. Це суперечить основному обґрунтуванню справедливості, що стоїть за межами персональної юрисдикції”.[347] EAG також заявляв, що порушення його права на справедливий судовий розгляд відбудеться, “оскільки захист у складній судовій справі з високими ставками в далекому суді, іноземною мовою, за незнайомими процесуальними правилами, покладає на EAG надмірне і непропорційне навантаження”, особливо “з огляду на відсутність будь-якої цілеспрямованої діяльності EAG в Україні”.[348]

  1.                                                          Як вірно зазначив Позивач,[349] вищезазначені аргументи є безпідставними.
  2.                                                          Право на справедливий судовий розгляд (на яке посилаються Відповідачі) міститься у статті 6(1) ЄКПЛ. Проте Відповідачі не посилаються на жодну судову практику ЄСПЛ, яка б підтверджувала їхні аргументи про те, що всупереч власним юрисдикційним нормам, український суд зобов'язаний враховувати наявність “персональної юрисдикції” над відповідачами з метою визначення своєї юрисдикції у справі, не кажучи вже про те, які саме критерії український суд має враховувати при визначенні “персональної юрисдикції”. Насправді, судової практики ЄСПЛ щодо цього не існує.
  3.                                                          Відповідачі також не послалися на жодну іншу норму міжнародного договору, що є чинним для України, або міжнародного звичаєвого права, що передбачає право на справедливий судовий розгляд або “право відповідача бути поданим до суду в органі, з яким він має значущі зв'язки”, який Суд нібито порушив, не враховуючи “персональну юрисдикцію” над Відповідачами.
  4.                                                                               Заяви Відповідачів про те, що Суд має відмовитися від юрисдикції у цій справі, оскільки суди інших держав можуть мати юрисдикцію “над” кількома Відповідачами
  5.                                                          Відповідач 29 (EuroChem International) також стверджував - не посилаючись на жодне чинне правове положення з цього приводу, що “принципи судової стриманості та необхідності зобов’язують Суд відмовитися від юрисдикції на користь судів ЄС [якщо] (i) Держава походження Відповідача або суди ЄС, як правило здійснюють юрисдикцію над Відповідачем. Такий форум [Суд] здатний забезпечити справжню неупередженість, гарантуючи безперешкодне право Відповідача на адвоката, тим самим пропонуючи життєздатний шлях до справедливого та виконавчого вирішення”.[350]
  6.                                                          Аналогічно, Відповідач 18 (Rosneft AET) скаржився на те, що Позивач нібито “не надає Відповідачу права на розгляд справи судом за його місцезнаходженням”.[351]
  7.                                                          Відповідачі не надали жодних доказів про те, що будь-які суди, на додаток до цього Суду, можуть мати юрисдикцію за позовними вимогами Позивача. Але Суд приймає, що не є незвичайним, коли суди кількох країн можуть мати юрисдикцію щодо позовних вимог, що стосуються кількох країн або в якому беруть участь сторони з кількох країн.
  8.                                                          Однак, по-перше, питання про те, чи мають суди інших країн, крім українських, юрисдикцію щодо Позову Позивача, не має значення для цього провадження. Позов Позивача було подано до українського суду, і єдине питання, яке стоїть перед цим Судом, полягає в тому, чи мають українські суди (і, зокрема, цей Суд), відповідно до чинних правил юрисдикції, юрисдикцію розглядати Позов Позивача. Як було продемонстровано вище, вони мають таку юрисдикцію.
  9.                                                          По-друге, згідно з чинними правилами юрисдикції (тобто українським процесуальним законодавством), те, що деякі іноземні суди можуть мати юрисдикцію над Відповідачем або щодо позовних вимог Позивача, саме по собі не є підставою, на якій цей Суд повинен – або може - відмовити у юрисдикції у цій справі.
  10.                                                          По-третє, пропозиції Відповідачів, зареєстрованих у різних державах - від Російської Федерації, до Кіпру, Швейцарії, Німеччини тощо - про те, що Позов Позивача має розглядатися в юрисдикціях за місцезнаходженням кожного з Відповідачів, є не лише юридично неприйнятним, а й практично неможливим.
  11.                                                                                              Навіть якщо будь-який Відповідач у справі є “неналежним відповідачем”, попри заяви Відповідачів, це саме по собі не призводить до відсутності у Суду юрисдикції щодо такого Відповідача
  12.                                       Твердження Відповідачів 21, 23, 24, 25, 26 та 29 про те, що вони нібито є “неналежними відповідачами” та процесуальні наслідки наявності у справі “неналежних відповідачів” було детально розглянуто у Розділі II(B) вище, який стосується сторін у справі.
  13.                                       Коротко кажучи, навіть якби зазначені Відповідачі справді були “неналежними відповідачами”, Суд не має повноважень залишити Позов без розгляду, припинити провадження або визнати відсутність своєї юрисдикції, щодо таких нібито “неналежних відповідачів”. Належним процесуальним кроком, для відповідача, який вважає, що він є “неналежним відповідачем” є захист позиції по суті шляхом подання відзиву на Позов та прохання до Суду “відмовити у задоволенні позову” щодо такого відповідача.
  14.                                       При цьому, деякі Відповідачі порушили це питання у розрізі своїх заперечень на юрисдикцію Суду. Зокрема:

374.1                                                                           Відповідач 29 (EuroChem International) стверджував, що він є “неналежним відповідачем, що позбавляє Суд юрисдикції розглядати справу проти нього по суті”;[352]

374.2                                                                           Відповідач 23 (EAG) стверджував: “Позови проти EAG є неприйнятними та не можуть бути розглянуті Судом через відсутність юрисдикції. Автодор подає до суду на неналежну сторону, що позбавляє суд юрисдикції розглядати справу проти EAG по суті”.         [353]

  1.                                       Як вірно зазначив Позивач, навіть якби якийсь із Відповідачів був “неналежним відповідачем”, це само по собі не призводить до відсутності у Суду юрисдикції щодо такого Відповідача. В українському законодавстві немає правової норми, на підставі якої цей Суд може відмовити у юрисдикції на цій підставі, і не дивно, що Відповідачі не змогли послатися на таку норму у своїх запереченнях на юрисдикцію Суду.
  2.                                                                                              Заяви Відповідачів про те, що Суд має відмовитися від юрисдикції у цій справі, оскільки нинішня політична і військова ситуація між Росією та Україною нібито не дозволить Суду неупереджено та об'єктивно розглянути цю справу
  3.                                                                                              Аргументи Відповідачів
  4.                                       Відповідачі 23, 24, 25, 26 та 29 (EAG, AIM Capital, Linea CY, Linetrust PTC та EuroChem International відповідно) заявили про те, що Суд має відмовитися від юрисдикції у цій справі, оскільки нинішня політична і військова ситуація між Росією та Україною нібито не дозволить Суду неупереджено та об'єктивно розглянути Позов Позивача. Зокрема:

376.1                                                                           У Заяві Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, він просив цей Суд відмовити у юрисдикції “оскільки існуюча правова та політична обстановка в Україні унеможливлює для EAG захист своїх прав перед Судом”,[354] і пояснив, що “якщо триваючий збройний конфлікт суттєво скомпрометував судовий процес, Суд має конституційний обов’язок відмовитися від юрисдикції на користь швейцарських судів або альтернативних неупереджених судів (наприклад, судів ЄС). Розгляд справи, самі факти якої пов’язані з активними воєнними діями, не лише поставив би під загрозу право на справедливий суд, але й сам по собі являв би собою відмову в правосудді. За обставин, що склалися, Суд не може винести об’єктивне і неупереджене рішення щодо дій іноземних держав на спірній території”.[355]

376.2                                                                           Аналогічно, у Заяві Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року (частині під заголовком “Упередженість та доступ до правосуддя: юрисдикція судів ЄС”) він стверджував, що “принципи судової стриманості та необхідності зобов’язують Суд відмовитися від юрисдикції на користь судів ЄС”[356] в обставинах, “коли судове провадження настільки скомпрометовано зовнішніми обставинами (військовими діями), що воно не може гарантувати права на справедливий суд”, оскільки “єдиним конституційно обґрунтованим курсом для Суду є відмова від юрисдикції на користь судів ЄС. Діяти в умовах активного збройного конфлікту, який безпосередньо лежить в основі позову, означає брати участь у відмові у правосудді”.[357]

376.3                                                                           Аналогічно, у Заяві Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY і Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, вони стверджують, що “ключові факти поточного провадження тісно пов'язані з військово-політичним конфліктом між … Російською Федерацією та Україною, — а точніше, з нібито завданими збитками українській юридичній особі внаслідок дій Російської Федерації. … Оскільки Відповідачі звинувачуються як частина групи компаній, які нібито сприяли одній зі сторін конфлікту, а судовий розгляд справи відбувається в суді іншої сторони, це порушує процесуальні права Відповідача”;[358] “компанії, які вважаються пов'язаними з Російською Федерацією, позбавлені права на справедливий судовий розгляд в Україні”;[359]         “суд може виявити схильність до захисту української організації за рахунок приватних організацій”;[360]         “У таких провадженнях результат заздалегідь визначений: позови українських позивачів автоматично задовольняються без права Відповідачів бути заслуханими”;[361]         “Рішення, що виноситься за таких обставин, за визначенням не може вважатися незалежним і неупередженим”.[362]         “Отже, за цих обставин відповідач позбавлений права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у статті 6         [ЄКПЛ]”.[363]

  1.                                                                                              Заперечення Позивача
  2.                                       У Заяві Позивача від 9 лютого 2026 року, він заперечував проти аргументів Відповідачів, заявляючи, зокрема, що:

377.1                                                                           всупереч аргументам Відповідачів про упередженість українських судів, українські суди неодноразово відмовляли у позовах українським сторонам щодо стягнення шкоди, пов'язаної із збройним конфліктом між Російською Федерацією та Україною;[364]

377.2                                                                           заяви Відповідачів про те, що Суд має (або може) відмовитися від юрисдикції у справі на користь судів ЄС, суперечить законодавству України;[365]

377.3                                                                           заяви Відповідачів про порушення їхніх прав за статтею 6(1) ЄКПЛ є лише теоретичними, і у будь-якому випадку, якщо Суд справді їх порушить, то Відповідачі мають право на оскарження такого рішення в українських судах та подальше оскарження до ЄСПЛ.[366]

  1.                                                                                              Розгляд доводів сторін Судом
  2.                                       На підставах, описаних нижче, Суд знаходить аргументи Відповідачів безпідставними.
  3.                                                                                                        Твердження Відповідачів про те, що українські суди загалом не можуть винести об'єктивне та неупереджене рішення у справах про стягнення збитків, спростовується судовою практикою
  4.                                       Твердження Відповідачів про те, що українські суди загалом не можуть або не будуть виносити об'єктивне та неупереджене рішення у справах про стягнення збитків, пов'язаних із збройним конфліктом між Російською Федерацією та Україною, суперечать численним рішенням українських судів, зокрема Господарського суду Запорізької області, в яких було відмовлено у задоволенні позовів проти Російської Федерації або російських сторін, незважаючи на військові дії, що ведуться між Російською Федерацією та Україною, які зазначив Позивач.[367] Наприклад:

379.1                                                                           27 серпня 2025 року Господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову української торгової компанії ТОВ “Омега” до ПАТ “Газпром”, ТОВ “Газпром Капітал” та ТОВ “Газпром Інтернешнл” про відшкодування збитків, яких зазнало ТОВ “Омега” внаслідок протиправного заволодіння її комерційними приміщеннями в окупованих районах Запорізької області, на тій підставі, що ТОВ “Омега” не надало достатніх доказів того, що підприємства “Газпрому” є альтер-его російської держави.[368]

379.2                                                                           7 серпня 2025 року Господарський суд Луганської області відмовив у задоволенні позову українського власника великої комерційної нерухомості в окупованому Луганську, компанії “Восток Інвест Груп”, до Російської Федерації на тій підставі, що позивач не довів розмір заявлених збитків.[369]

379.3                                                                           26 вересня 2023 року Господарський суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову великого українського фармацевтичного виробника “Запоріжбіосинтез”         до Російської Федерації за військові збитки, заподіяні будівлям позивача, на тій підставі, що позивач “не довів шляхом подання відповідних і допустимих доказів факт заподіяння йому збитків у заявленій сумі”.[370]

379.4                                                                           24 червня 2025 року Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову одного з найбільших українських агрохолдингів і найбільшого виробника яєць та сухих яєчних продуктів - ПАТ “Агрохолдинг “Авангард” до Російської Федерації про відшкодування упущеної вигоди, пов'язаної з російським вторгненням в Україну. Суд вирішив, що “на підставі наданих позивачем доказів неможливо дійти висновку про розумний рівень впевненості в отриманні позивачем доходів [упущену вигоду], про відшкодування яких заявлено у даній справі”.[371]

379.5                                                                           27 травня 2025 року Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову української рекламної агенції ТОВ “Мастерскоп” до Російської Федерації про часткову втрату доходів позивача, спричинену російською агресією проти України. У позові було відмовлено на підставі недостатності доказів того, що нібито втрачені доходи можна було б обґрунтовано очікувати за звичайних обставин.[372]

379.6                                                                           9 червня 2025 року Господарський суд Харківської області відхилив позов українського столяра Віктора Василевського до Російської Федерації про відшкодування вартості його майна, нібито викраденого російськими військовослужбовцями, на підставі того, що “жодних доказів того, що розкрадання майна було здійснено саме військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації до суду не надано”.[373]

  1.                                       Суд зазначає, що існує безліч інших рішень подібного характеру, в яких українські суди відмовили у задоволенні позовів українських позивачів у аналогічних справах, але наведених вище прикладів достатньо для того, щоб Суд дійшов висновку, що твердження Відповідачів про те, що “існуюча правова та політична обстановка в Україні унеможливлює захист прав” Відповідачів в українських судах загалом (та інші аналогічні заяви Відповідачів), не відповідають дійсності.
  2.                                       Тепер, коли узагальнені заяви Відповідачів про нібито відсутність неупередженості українських судів загалом, як було показано, суперечать фактичним рішенням українських судів, твердження Відповідачів про те, що цьому конкретному Суду бракує неупередженості, розглянуті Судом нижче.
  3.                                                                               Відповідачі мали можливість порушити питання про ймовірну неупередженість цього Суду через заяву про відвід суду, чого Відповідачі не зробили у відповідний строк
  4.                                       Якщо Відповідачам було відомо про обставини, що викликають сумніви щодо неупередженості чи об'єктивності цього Суду (що складається з одноособового судді), як зазначено вище у цій Ухвалі, відповідно до положень ГПК Відповідачі мали право заявити Суду про відвід, зокрема, на підставах, встановлених пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК, а саме якщо “є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді”.
  5.                                       Як роз’яснено вище, відповідно до частини 3 статті 38 ГПК, “Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання …”. Частина 3 статті 38 ГПК далі встановлює, що “Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу” (Виділення додано)
  6.                                       Застосовую зазначені положення закону щодо обставин справи, Суд зазначає, що у         цій справі підготовче засідання розпочалось 6 січня 2026 року, і з огляду на поінформованість всіх учасників справи про дату підготовчого засідання, 6 січня 2026 року було кінцевим строком для подання заяв про відводи Суду. На питання Суду на початку підготовчого засідання 6 січня 2026 року чи є в учасників справи заяви про відводи Суду, присутні учасники (Позивач і Відповідача 18 (Rosneft АЕТ)) про такі не заявили. Заяви (письмові або усні) про відводи складу Суду від інших Відповідачів у строк не надійшли.
  7.                                       Вперше Відповідачі порушили питання про неупередженість цього Суду на початку лютого 2026 року – майже через місяць після закінчення передбаченого законом строку. Підстави, на які посилаються Відповідачі (тобто військова та політична ворожнеча між Російською Федерацією та Україною), були загальновідомі ще з лютого 2022 року; інших підстав, що стосуються цього конкретного Суду Відповідачі не вказали, і, отже, ці обставини не належать до категорії “виняткових випадків” як цей термін визначено у частині статті 38 ГПК. Відповідно, у даних обставинах, Відповідачі не можуть більше заявити відвід цьому Суду на вищезазначених підставах.
  8.                                       Суд також розглянув питання про те, чи пов’язана неможливість Відповідачами знайти українських юристів з неподанням ними у встановлений строк заяви про відвід Суду. Як Суд зазначив у Розділі III(A)(8), заяви Відповідачів про неможливість пошуку українських юристів є повністю необґрунтованими та непідтвердженими, і у Суду немає жодних сумнівів, що за бажання, будь-який з Відповідачів міг би отримати та(або) дійсно отримав послуги щодо юридичних консультацій та представництва своїх інтересів у цьому провадженні від кваліфікованих українських юристів. Враховуючи вказане, Суд встановлює, що неподання Відповідачами заяв про відвід Суду у встановлений строк не була пов'язана із заявленою Відповідачами неможливістю знайти українських юристів.

iii.                                                                                     Відповідно до практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6(1) ЄКПЛ, неупередженість судді презюмується, доки не буде доведено протилежне, але Відповідачі не надали жодних таких доказів.

  1.                                       Зважаючи на посилання Відповідачів на право на справедливий суд, гарантоване статтею 6(1) ЄКПЛ в межах аргументів Відповідачів про те, що цей Суд не має необхідної неупередженості, Суд також розглянув, як це питання вирішується на практиці ЄСПЛ і застосував таку практику до обставин справи.
  2.                                       У судовій практиці ЄСПЛ з цього питання пояснюється, що: “Відповідно до постійної практики [ЄСПЛ], існування неупередженості [тобто відсутність упередженості] для цілей статті 6 § 1 має визначатися на основі суб’єктивного критерію, де необхідно враховувати особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя будь-яку особисту упередженість чи упередженість у даній справі…”. “Що стосується суб'єктивних критеріїв, презумпція того, що суд повинен бути вільним від упередженості і необ’єктивності, давно закріплена в практиці [ЄСПЛ] (див., наприклад, Kyprianou проти Кіпру [ВП], № 73797/01, § 119, ECHR 2005 XIII). [ЄСПЛ] постановив, що неупередженість судді презюмується, доки не буде доведено протилежне (див. [Wettstein проти Швейцарії, № 33958/96, ЄКПЛ 2000-XII], § 43). Що стосується типу необхідних доказів, [ЄСПЛ], наприклад, намагався з’ясувати, чи виявив суддя ворожість або злу волю з особистих причин (див. Де Куббер проти Бельгії, 26 жовтня 1984 року, § 25, Серія A, № 86)”.[374]
  3.                                       Відповідачі не надали жодних доказів того, що цей конкретний Суд (що складається з одноособового судді) має “упередженість чи необ’єктивність” до будь-кого з Відповідачів у цій справі (незалежно від того, чи це пов’язано з ворожнечею між Російською Федерацією та Україною). Отже, Суд відхиляє аргумент Відповідачів про те, що він має “упередженість чи необ’єктивність” до будь-кого з Відповідачів у цій справі або що їхнє право на справедливий суд, гарантоване статтею 6(1) ЄКПЛ, було або буде порушено у зв’язку із зазначеною військовою і політичною ворожнечею між Російською Федерацією та Україною.
  4.                                       Як справедливо зазначив Позивач, якщо цей Суд дійсно порушує право Відповідачів на справедливий судовий розгляд, це саме по собі є підставою для апеляційного оскарження, для касаційного перегляду рішення Верховним Судом, а також для скарги до ЄСПЛ. Відповідно, права Відповідачів у цьому провадженні на справедливий суд, гарантовані статтею 6(1) ЄКПЛ, адекватно захищені.
  5.                                                                             У будь-якому випадку заява Відповідачів про те, що Суд має (або може) відмовитися від юрисдикції у справі на користь судів ЄС, суперечить законодавству України
  6.                                       Заяви Відповідачів про те, що оскільки вони вважають, що через військовий конфлікт між Російською Федерацією та Україною, Суд “не може винести об’єктивне і неупереджене рішення” у справі і тому “Суд має конституційний обов’язок         відмовитись від юрисдикції         на користь швейцарських судів або альтернативних неупереджених судів         (наприклад, судів ЄС)”,[375] не ґрунтуються на жодному положенні Конституції України, ГПК чи іншого закону України.
  7.                                          Згідно з українським процесуальним законодавством, якщо до суду надійшов позов, суд має визначити на підставі застосовних правових норм, чи має він юрисдикцію у справі. Застосовні правові норми були описані у Розділі III(A) вище. Якщо Суд, застосувавши вищезгадані правові норми встановив, що він має юрисдикцію у справі, Суд не може потім “відмовитися від юрисдикції на користь судів” якоїсь іноземної держави, як це вимагають Відповідачі незалежно від того, якою б ефективною та неупередженою була судова система такої держави.
  8.                                       Зважаючи на вищезазначене, доводи Відповідачів 23 і 29 (EAG i EuroChem International, відповідно) щодо необхідності Суду відмовитись від юрисдикції на користь швейцарських судів або альтернативних неупереджених судів (наприклад, судів ЄС) є необґрунтованими та не можуть бути задоволені.
  9.                                                                                              Заперечення Відповідачів на юрисдикцію Суду з підстав того, що Відповідачі нібито не можуть знайти кваліфікованих українських юристів для отримання консультацій по справі і для представництва їх інтересів в Суді
  10.                                                                                              Аргументи Відповідачів
  11.                                       Відповідачі 21, 23, 24, 25, 26 та 29 (Новомосковський Азот, EAG, AIM Capital, Linea CY, Linetrust PTC та EuroChem International відповідно) заявили, що вони нібито не змогли знайти українських адвокатів для представництва своїх інтересів у Суді у цій справі. Зокрема:

394.1                                                         Відповідач 23 (EAG), заявив (без подання до Суду будь-яких доказів), про “Неможливість отримання кваліфікованої юридичної допомоги”, що “жодна українська юридична фірма не погодилась представляти інтереси [EAG] у цій справі. Незважаючи на неодноразові звернення до провідних українських юридичних компаній, усі вони відмовилися від співпраці з [EAG]. Цей відзив підготовлений силами внутрішніх юристів [EAG]”.[376]

394.2                                                         Відповідач 29 (EuroChem International) стверджував, (без вказівки на якісь конкретні обставини та без подання до Суду будь-яких доказів), що він “не може залучити жодного українського адвоката для представлення своїх інтересів у провадженні та не може бути особисто присутнім на судовому засіданні”.[377]

394.3                                                         Відповідачі 24-26 заявляли, що “Суб'єкти, які вважаються пов'язаними з Російською Федерацією, [під якими Відповідачі 24-26, очевидно, мають на увазі себе] не мають доступу до правової допомоги в Україні”,[378] і далі стверджували (без подання до Суду будь-яких доказів), що “жодна українська юридична фірма не погодилася представляти інтереси відповідачів у даній справі”.[379]

394.4                                                         Відповідач 21 (Новомосковський Азот), заявив, що після того, як на нього були накладені українські санкції (за причетність Новомосковського Азоту до військової агресії Російської Федерації), оскільки Новомосковський Азот є російською компанією, представляти його інтереси в українських судах “відмовилися три українські адвокати”         що “жодна українська юридична фірма не погодилася представляти [його] інтереси … у цій справі”; і що Відзив Новомосковського Азоту нібито         був “підготовлений внутрішніми юристами Відповідача, які не мають кваліфікації з українського права”.[380]

  1.                                                                                              Розгляд аргументів Відповідачів та заперечень Позивача Судом
  2.                                       На підставі нижчевикладеного, Суд знаходить аргументи Відповідачів про нібито неможливість отримати кваліфіковану юридичну допомогу не лише необґрунтованими та не підтвердженими доказами, а й свідомо неправдивими.
  3.                                                                                                        Загальні аргументи Відповідачів про те, що ніхто з українських адвокатів нібито не погодився надавати їм юридичну допомогу
  4.                                       Відповідачам 23 і 24 (EAG і AIM Capital, відповідно) стало відомо про відкриття провадження у справі 12 серпня 2025 року, Відповідачам 25 і 26 (Linea (CY) і Linetrust PTC, відповідно) - 5 вересня 2025 року, Відповідачу 29 (EuroChem International) - 1 жовтня 2025 року, і Відповідачу 21 (Новомосковський Азот) - 12 серпня 2025.[381] Таким чином, у цих Відповідачів було від чотирьох до майже шести місяців, для того, щоб знайти адвоката для отримання необхідних юридичних консультацій, складання відзивів на Позов Позивача та представлення інтересів Відповідачів у Суді. (Інші відповідачі мали порівнянну кількість часу.[382])
  5.                                       Як правильно зазначив Позивач, і що є загальновідомим, Національна Асоціація Адвокатів України налічує понад 70 000 адвокатів, включаючи адвокатів, які проживають на територіях України, окупованих Російською Федерацією, включаючи Автономну республіку Крим, та окуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Також загальновідомим є те, що адвокати, які ведуть діяльність на окупованих Російською Федерацією територіях, продовжують бути зареєстрованими у загальнодоступному єдиному реєстрі адвокатів України, і одночасно в державному реєстрі адвокатів Міністерства юстиції Російської Федерації. Такі адвокати мають повні права вести адвокатську діяльність на території України, включаючи представництво інтересів сторін у судових засіданнях, у тому числі участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (як і проводяться всі слухання у цій справі). Вказане особливо стосується аргументів про те, що українські адвокати нібито відмовляються надавати юридичні послуги Відповідачам, оскільки Відповідачі “вважаються пов'язаними з Російською Федерацією”.[383]
  6.                                       Один із показових прикладів цього, який навів Позивач[384] – досвідчений адвокат Халаімов Володимир Геннадійович (свідоцтво українського адвоката № 1546, видане 22 квітня 2013 року), який (згідно з його ж заявами) веде діяльність в Автономній республіці Крим,[385] що знаходиться під окупацією Російської Федерації ще з 2014 року. Після того, як Позивач наклав арешт на майно кількох Відповідачів як забезпечення виконання в Нідерландах майбутнього рішення у цій справі, декілька Відповідачів оскаржили ці арешти в судах Нідерландів (далі - Нідерландський Розгляд) і в рамках Нідерландського Розгляду подали до судів Нідерландів докладні аргументи та висновки Халаімова щодо українського законодавства, питань юрисдикції цього Суду, процесуальних питань та суті Позову Позивача. Зокрема:

398.1                                                         11 вересня 2025 року Відповідачі 06-09 (Gazprom International, West Asia, GPN Badra BV, GPN Middle East BV, відповідно) оскаржили вищезазначені арешти до Апеляційного Суду Амстердама[386] і подали детальний (42-сторінковий) експертний висновок адвоката Халаімова;[387]

398.2                                                         17 листопада 2025 року Відповідачі 23 і 29 (EAG і EuroChem International, відповідно) – тобто саме ті Відповідачі, які зараз затверджують про “неможливість отримання кваліфікованої юридичної допомоги” і що їх заперечення були “підготовлені силами внутрішніх юристів” які нібито не є кваліфікованими в українському праві[388] (їх 100 - відсоткові власники - Відповідачі 24-26 - стверджували що нібито “жодна українська юридична фірма не погодилася представляти інтереси відповідачів у даній справі”)[389] також оскаржили вищезазначені арешти до Апеляційного Суду Амстердама[390] і подали ще більш детальний (73-сторінковий) експертний висновок адвоката Халаімова щодо українського законодавства, питань юрисдикції цього Суду, процесуальних питань та суті Позова Позивача.[391]

  1.                                       Для повної ясності Суд також зазначає, що Відповідач 18 (Rosneft AET) представлений у цій справі досвідченим українським адвокатом (паном Сидоренко), який подав від його імені відзив на Позов і який брав участь у кожному судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції.
  2.                                       Отже, твердження Відповідачів про те, що за багато місяців з дати повідомлення Відповідачів про відкриття провадження у справі, з понад 70 000 адвокатів (багато з яких ведуть діяльність на територіях, окупованих Російською Федерацією), Відповідачі не змогли знайти жодного, у якого вони могли б отримати відповідну консультацію і який би представляв їх інтереси у цій справі – не тільки позбавлені будь-якої достовірності, але й суперечать фактам.
  3.                                       Не дивно, що Відповідачі не можуть навести не лише достатніх, але й взагалі жодних доказів того, що вони вжили усіх розумних заходів, але не змогли отримати кваліфіковану юридичну допомогу у справі. Максимум доказів, які були наведені Відповідачами з цього приводу:

401.1                                                         докази Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) про те, що три (з понад 70 000) українських адвокатів відмовилися представляти його інтереси у справі про санкції (що не стосується цієї справи);[392] та

              401.2                                                              докази Відповідачів 24-26, які демонструють відмову однієї української юридичної фірми та двох українських адвокатів.[393] (Як також справедливо зазначив Позивач, ці докази, було написано в підозріло однаковому стилі, з посиланням на рішення Високого Суду Англії обсягом понад 100 сторінок, яке зазначена фірма та два адвокати нібито проаналізували, щоб скласти відмову Відповідачам 24-26. На думку Суду, зазначені докази є щонайменше сумнівними.)

  1. З явних причин такі докази Відповідачів зовсім не переконливі на предмет того, що за багато місяців Відповідачі не могли отримати юридичну допомогу від жодного з 70 000 українських адвокатів.

 

  1.           Аргументи Відповідача 21 (Новомосковський Азот) про те, що його “внутрішні юристи … не можуть брати участь у судових засіданнях у справі через неможливість отримання дозвільних документів для в'їзду на територію України”

 

  1. Відповідач 21 (Новомосковський Азот) стверджував, що оскільки Новомосковський Азот перебуває під санкціями України, його “внутрішні юристи … не можуть брати участь у судових засіданнях у справі через неможливість отримання дозвільних документів для в'їзду на територію України”.[394]

 

  1. По-перше, вищезазначені заяви Новомосковського Азоту не відповідають дійсності. Українське законодавство не містить обмежень на в'їзд до України персоналом підсанкційних осіб. До такого персоналу застосовуються загальні імміграційні вимоги, у тому числі щодо отримання віз залежно від громадянства особи, яка бажає в'їхати в Україну. Новомосковський Азот не надав Суду жодних доказів того, що його юридичний персонал вжив відповідних заходів задля отримання віз для участі у судових слуханнях у справі, але у таких візах (чи у в'їзді) було відмовлено.

 

  1. По-друге, зважаючи на те, що Новомосковський Азот стверджує, що його наміром є можливість бути представленим у Суді українським адвокатом, і як Суд встановив, Новомосковський Азот не довів, що він вжив усіх розумних заходів для забезпечення цього, питання про в'їзд до України внутрішнього юридичного персоналу Новомосковського Азоту зовсім не стоїть.

 

  1. По-третє, Ухвалою про Відкриття Провадження у справі цей Суд прямо повідомив сторонам у справі, що Суд має технічну можливість відповідно до статті 197 ГПК проводити судові засідання у режимі відеоконференції, а також про право кожної сторони та інших учасників брати участь у них у режимі відеоконференції за заявою такої сторони або учасника.[395] Суд зазначає, що саме таким чином і брали участь у судових засіданнях адвокати Позивача та Відповідача 18 (Rosneft AET).

 

iii.         Аргументи Відповідачів, що вони не можуть сплатити за послуги українських адвокатів через українські банки

 

  1. Деякі відповідачі також заявили, що вони позбавлені кваліфікованої юридичної допомоги, оскільки на практиці вони нібито не можуть сплатити за послуги українських адвокатів через українські банки. Зокрема:

 

407.1        Відповідач 21 (Новомосковський Азот) заявив, що “унеможливлює отримання [Новомосковським Азотом] юридичної допомоги de facto, оскільки: … українські банки не здійснюють платежі підсанкційних осіб, на яких накладено санкції”,[396]

 

407.2        Відповідач 23 (EAG) заявив, що “EAG не може на законних підставах сплатити за послуги українського адвоката, оскільки підпадає під українські санкції. EAG потрапляє у процесуальну пастку. Судовий розгляд вимагає юридичного представництва для захисту, проте українські санкції фактично перешкоджають EAG на законних підставах сплачувати за послуги адвоката. Отже, EAG позбавлена права на справедливий суд, оскільки не має практичних засобів отримання повноцінної правової допомоги”.[397]

 

  1. По-перше, дія будь-яких обмежень, встановлених Кабінетом Міністрів України та/або Національним Банком України щодо прийняття платежів від підсанкційних осіб, обмежується правом на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України та статтею 6(1) ЄКПЛ. Відповідні особи мають право вимагати від українського банку прийняття та розпорядження коштами, переведеними на такі цілі.

 

  1. По-друге, якщо на практиці у користувача юридичними послугами або адвоката виникає проблема з такими платежами через невиправдані побоювання конкретного банку або банків, в українському законодавстві не існує жодної вимоги про те, що вони мають приймати такі платежі виключно в українських банках.

 

  1. З огляду на вищевказане, аргументи Відповідачів про те, що вони нібито не можуть сплатити за послуги українських адвокатів, є надуманими.

 

  1.          Всупереч твердженням Відповідачів, українські адвокати не можуть бути притягнуті до кримінальної або іншої відповідальності, або погрожувати їм, у зв'язку з їх діяльністю або заявами як адвокатів клієнта

 

  1. Відповідач 21 (Новомосковський Азот) також заявив, що “надання [йому] юридичної допомоги з високою ймовірністю може бути кваліфіковано за українським законодавством як злочин, зокрема, як “сприяння підривній діяльності проти України, що надається іноземній організації”, або “дія, що умисно вчиняється на шкоду суверенітету, територіальній цілісності України””.[398] Всупереч таким твердженням, Стаття 23 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачає, що українські адвокати не можуть бути притягнуті до кримінальної чи іншої відповідальності або зазнавати погроз у зв'язку з їхньою діяльністю чи заявами, зробленими в якості адвоката клієнта. Вона передбачає наступне:

 

             “Стаття 23. Гарантії адвокатської діяльності

 

  1. Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: ...

            14) забороняється притягати до кримінальної або іншої відповідальності адвоката ... або погрожувати застосуванням відповідальності у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності ...;

          15) не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта … ;

               16) забороняється ототожнення адвоката з клієнтом”.

 

  1. Незважаючи на те, що Новомосковський Азот заявив, що “Є безліч конкретних випадків, коли українські адвокати, які представляють російських резидентів, потрапляють під українські санкції і стають жертвами кримінального переслідування”,[399] ні Новомосковський Азот, ні інші Відповідачі не надали жодних доказів з цього приводу.

      

  1. Таким чином, заяви Новомосковського Азоту про те, що адвокат, який консультує або представляє інтереси Відповідачів у цій справі, може бути притягнутий до кримінальної відповідальності або може бути підданий загрозі кримінальної відповідальності за таку діяльність, суперечать українському законодавству і не підтверджені жодними доказами.

 

  1. Висновки Суду

 

  1. На підставі вищевикладеного, аргументи Відповідачів про те, що вони не можуть отримати кваліфіковану юридичну допомогу у справі, оскільки не можуть знайти українських адвокатів, які б погодилися представляти їхні інтереси, не можуть брати участь у судових засіданнях, не можуть оплатити послуги таких адвокатів і що таким адвокатам загрожує кримінальне переслідування, є повністю необґрунтованими. Заперечення Відповідачів щодо юрисдикції Суду з цих підстав є необґрунтованими.

 

  1. Додаткові заперечення Відповідачів щодо юрисдикції Суду з підстав обмеження їх прав на справедливий судовий розгляд та інші права, гарантовані ЄКПЛ

 

  1. Відповідачі скаржилися на порушення їхніх прав на судовий захист загалом, із посиланням на статтю 6(1) ЄКПЛ, покладаючись на цілу низку аргументів. Більшість таких скарг було розглянуто Судом у попередніх Розділах. У цьому Розділі Суд розглядає заяви Відповідачів про порушення їх прав на судовий захист та інші права, гарантовані ЄКПЛ, які ще не були розглянуті раніше.

 

  1. Зокрема, Відповідач 23 (EAG) заявляв, що порушення його права на справедливий судовий розгляд відбудеться, оскільки “захист у складному, відповідальному судовому процесі у віддаленому суді, іноземною мовою, в умовах незнайомих процесуальних правил, накладає на EAG надмірне та нерозмірне навантаження”, особливо “з огляду на відсутність будь-якої цілеспрямованої діяльності EAG в Україні”.[400] EAG не посилається на жодну судову практику ЄСПЛ, яка б підтримувала його аргумент, і насправді про таку судову практику не повідомлялося. У будь-якому разі, як описано вище, EAG мала можливість, і отримала всеосяжну та докладну консультацію у справі досвідченого українського адвоката Халаімова, а також подала до Суду два докладні заперечення на юрисдикцію Суду, які Суд розглянув.

 

  1. Відповідач 21 (Новомосковський Азот) заявляв про те, що “Україна внаслідок запровадження воєнного стану заявила про відмову від своїх зобов'язань”[401] за ЄКПЛ, включаючи право на судовий захист, що є невірним і в цілому некоректним. Стаття 15 ЄКПЛ дозволяє державам-учасницям тимчасово призупиняти або обмежувати певні права людини під час “воєнного часу або іншої надзвичайної ситуації у державному секторі, що загрожує життю нації”. Вжиті заходи повинні бути суворо обумовлені ситуацією. Що стосується, зокрема, права на судовий захист, то здійснення правосуддя на неокупованих територіях України продовжує здійснюватися в повному обсязі, і Новомосковський Азот не навів жодних фактів, за якими вищезазначене відступлення торкнулося його прав у провадженні у цій справі, та не довів це.

 

  1. Заяви Новомосковського Азоту про те, що “в даному процесі він позбавлений прав, передбачених статтею 6”[402] ЄКПЛ, є такими, що не відповідають дійсності. Зокрема,

 

              418.1         Як показано вище, аргументи Новомосковського Азоту про те, що він нібито не може отримати кваліфіковану юридичну допомогу і не може брати участь у судовому процесі за допомогою кваліфікованого представника є бездоказовими і необґрунтованими;

 

          418.2         Новомосковський Азот також мав можливість підготувати, і фактично підготував та представив Суду свої детальні заперечення щодо юрисдикції, з процесуальних питань та по суті Позову Позивача;

 

             418.3         Всупереч аргументам Новомосковського Азоту, особиста участь у судовому засіданні, не є абсолютною вимогою для цивільного (і господарського) провадження відповідно до статті 6(1) ЄКПЛ. Зазначена стаття вимагає лише забезпечення “ефективної” участі в процесі, що може бути досягнуто (і досягається) шляхом участі сторін у слуханнях в режимі відеоконференції;

 

           418.4         Всупереч безпідставним аргументам Новомосковського Азоту, останній не був обмежений у своєму праві на надсилання процесуальних документів. В Ухвалі Суду про Відкриття Провадження Суд вказав на можливі способи надання документів, включаючи поштою та електронною поштою Суду. Новомосковський Азот не висловив жодного конкретного випадку, в якому пересилання їм процесуальних документів було ускладнене або неможливе. Зокрема, Новомосковський Азот подав відзив на Позов, який містить його заперечення на юрисдикцію Суду (які були розглянуті Судом) та заперечення по суті позовних вимог Позивача (які підлягають розгляду Судом під час розгляду справи по суті). Також Новомосковський Азот не заявив жодних клопотань щодо труднощів із ознайомленням з матеріалами справи. Якщо такі труднощі виникали, Новомосковському Азоту слід було звернутися до Суду з відповідним клопотанням, але таких клопотань не надходило. Позивач висловлює готовність сприяти Новомосковському Азоту (та іншим Відповідачам) у цих питаннях за необхідності після звернення сторони на електронну адресу Позивача. Також Новомосковський Азот не вказав, яке саме судове доручення він нібито не отримав своєчасно. В Ухвалі Суду про Відкриття Провадження, Суд повідомив Сторони про можливість надсилання їм судових документів електронною поштою, але Новомосковський Азот так і не надав свою адресу електронної пошти Суду.

 

  1. До того ж, що в своєму Відзиві Новомосковський Азот також згадує статтю 13 ЄКПЛ, жодних конкретних аргументів щодо порушення його прав за цією статтею Новомосковський Азот не наводить.

 

  1. Відповідно, додаткові заяви Відповідачів про відсутність прав на справедливий судовий розгляд та інших прав, гарантованих ЄКПЛ, в даній справі є безпідставними.

 

  1. Питання суверенного судового імунітету

 

  1. Правові положення, що застосовуються до питань суверенного судового імунітету
  2. Закон про МПП

 

  1. Питання судового суверенного імунітету регулюються статтею 79 Закону про МПП, яка в відповідній частині передбачає наступне:

 

          “Стаття 79. Судовий імунітет

 

  1. Пред’явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.” (Виділення додано.)

        

  1.                                       Іншими словами, українське законодавство встановлює вичерпний перелік підстав, за якими українські суди можуть застосовувати суверенний судовий імунітет, а саме лише коли:

422.1                                                                                               іноземна держава є або залучається (а не тільки теоретично може бути) відповідачем,

422.2                                                                                               іноземна держава залучається (а не тільки теоретично може бути залучена) третьою особою, або

422.3                                                                                               майно іноземної держави підлягає арешту, заходу забезпечення позову або виконанню.

  1.                                       Зокрема, українське законодавство не дозволяє посилатися на суверенний імунітет лише на тій підставі, що:

423.1                                                                                               позов стосується суверенних дій іншої держави (“acta jure imperii”), але не пред'являється до неї та іноземна держава не залучається як відповідач чи третя особа; або

423.2                                                                                               український суд може у своєму рішенні встановити факти або дати оцінку поведінці іноземної держави (без впливу на права або обов'язки іноземної держави); або

423.3                                                                                               інша держава не зазначена як сторона у провадженні, але провадження фактично може вплинути на “інтереси або діяльність” цієї іншої держави (при цьому не впливаючи на його юридичні права та обов'язки);

423.4                                                                                               тощо.

  1.                                                                                              Конвенція ООН про Імунітети не застосовується до цієї справи
  2.                                       У своїх заявах до Суду Відповідачі 21 i 23 (Новомосковський Азот i EAG, відповідно) посилалися на положення статті 6(2)(b) Конвенції ООН про імунітети держав та їх власності 2004 року (далі - Конвенція ООН про Імунітети).[403]
  3.                                       Стаття 6 передбачає наступне:

“Стаття 6. Способи забезпечення імунітету держави

        

  1. Держава забезпечує імунітет держав, передбачений статтею 5, утримуючись від здійснення юрисдикції при розгляді в своїх судах справ, порушених проти іншої держави, і з цією метою забезпечує, щоб її суди за власною ініціативою ухвалювали рішення про дотримання імунітету іншої держави відповідно до статті 5.

        

  1. Судовий процес у суді держави вважається порушеним проти іншої держави, якщо ця інша держава:

        

(a)                                                            є стороною такого судового розгляду; або

        

(b)                                                            не зазначена як сторона у провадженні, але провадження фактично має на меті вплинути на власність, права, інтереси або діяльність цієї іншої держави”. (Виділення додано.)

        

  1.                                       Як правильно пояснив Позивач,[404] Пункт b частини 2 статті 6 Конвенції ООН про Імунітети, на який посилалися Відповідачі, не може бути застосований в цьому провадженні.
  2.                                       По-перше, Україна не є стороною Конвенції ООН про Імунітети. Таким чином, Конвенція ООН про Імунітети сама по собі не може застосовуватися в цьому провадженні.
  3.                                       По-друге, положення пункту b частини 2 статті 6 Конвенції ООН про Імунітети могли б потенційно застосовуватися в цьому випадку (незалежно від того, чи є Україна її учасницею), за умови, що було встановлено, що ці положення становлять норму міжнародного звичаєвого права. (У цьому випадку застосовується не стільки сама Конвенція ООН про Імунітети, скільки конкретний текст у ній, який відображає норму міжнародного звичаєвого права). Однак, як пояснюється нижче, текст пункту b частини 2 статті 6 Конвенції ООН про Імунітети не є нормою міжнародного звичаєвого права.
  4.                                       Щоб положення стало нормою звичаєвого права, воно повинно застосовуватися послідовно і майже одностайно на міжнародному рівні. Норма звичаєвого права вимагає послідовної практики держав у поєднанні з переконанням, що застосування відповідної норми є обов'язковим (opinio juris). У відповідній частині доповіді Комісії ООН з Міжнародного Права (яка також підготувала проект Конвенції ООН про Імунітети) зазначено:

“Для визначення існування та змісту норми міжнародного звичаєвого права необхідно встановити, чи існує загальна практика, яка визнається як право (opinio juris).

…

Кожен із двох складових елементів має бути встановлений окремо. Це вимагає оцінки доказів для кожного елемента.

…

Якщо існування загальної практики, прийнятої як закон, не може бути встановлено, висновок буде таким, що передбачуване правило міжнародного звичаєвого права не існує”. [405]

  1.                                       Однак, ніхто з Відповідачів навіть не намагався довести, і не довів існування зазначених елементів. При цьому, як довів Позивач,[406] з питань, що охоплюються положеннями пункту b частини 2 статті 6 Конвенції ООН про Імунітети, на міжнародному рівні не існує “загальноприйнятої практики, що визнається законом”. Зокрема:

430.1                                                                                               Як пояснюється вище, українське законодавство не дозволяє посилатися на суверенний імунітет лише на тій підставі, що іноземна держава “не зазначена як сторона у провадженні, але провадження фактично має на меті вплинути на власність, права, інтереси або діяльність цієї іншої держави”. Українське законодавство встановлює вичерпний перелік підстав, для можливості застосування українськими судами суверенного судового імунітету, а саме коли іноземна держава фактично зазначена як відповідач або третя особа у провадженні.

430.2                                                                                               У Бельгії, коли Бельгійська держава була притягнута до відповідальності в бельгійських судах за незаконну участь у військових операціях, що проводилися під прапором НАТО, Апеляційний суд Брюсселя відхилив імунітет на користь НАТО та її держав-членів, оскільки рішення про те, що Бельгія брала участь у незаконних діях НАТО та її держав-членів, не становило порушення “власності, прав, інтересів або діяльності” держав-членів НАТО.[407]

430.3                                                                                               Коли британський міністр Джек Строу був притягнутий до англійських судів за незаконну поведінку за сприяння в нібито незаконній поведінці (acta juri imperii) з боку США, Верховний Суд Великої Британії у 2017 році постановив, що США не мають права вимагати суверенного імунітету, оскільки США не були стороною у провадженні, а результат справи не мав би впливу на “правове становище” США та/або на майнові права США.[408]

430.4                                                                                               У 2020 році німецький суд постановив, що “визнаний звичаєвим міжнародним правом принцип, згідно з яким держава не підлягає жодній іноземній національній юрисдикції (принцип державного імунітету), не забороняє судове рішення щодо законності суверенних актів інших держав у контексті попередніх питань”.[409]

430.5                                                                                               Коли компанія була звинувачена в суді Південної Африки в незаконній поведінці за те, що вона отримала вигоду від незаконного тендеру Ірану, Верховний Суд Південної Африки відхилив імунітет на користь Ірану на тій підставі, що Іран не був стороною в судовому процесі, а результат справи “не впливає на права іноземної держави”.[410]

  1.                                       Отже, українське законодавство і вищезазначені докази з деяких юрисдикцій світу чітко демонструють, що не існує “загальноприйнятої практики, яка визнається законом”. Отже, положення пункту b частини 2 статті 6 Конвенції ООН про Імунітети не є нормою звичаєвого міжнародного права і тому не можуть застосовуватися як такі в цьому провадженні.
  2.                                                                                                Законодавство та судова практика Нідерландів (та інших іноземних держав про суверенний судовий імунітет) не можуть бути застосовані у цій справі
  3.                                       У своїх заявах до Суду Відповідачі 21, 23, 24, 25 і 26 (Новомосковський Азот, EAG, AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC, відповідно) посилалися на судову практику Нідерландів щодо застосування їхнього національного законодавства та міжнародних договорів, сторонами яких є такі держави.[411]
  4.                                       Оскільки Відповідачі мали намір довести існування норм міжнародного загального права шляхом посилання на рішення судів Нідерландів, посилання на рішення іноземного суду єдиної держави (Нідерландів) є явно недостатнім. Як було роз'яснено вище, щоб положення стало нормою звичаєвого права, “загальноприйняту практику, що визнається законом”, яка повинна застосовуватися послідовно і майже одностайно на міжнародному рівні. Якщо це не доведено, це означає, що таке правило міжнародного звичаєвого права не існує.
  5.                                       Проте, як було продемонстровано Позивачем,[412] а також у Розділі III(В)(1)(d) вище, законодавство і судова практика різних держав щодо норм суверенного судового імунітету значно різниться. У зв'язку з цим, посилання Відповідачів на судову практику Нідерландів хоча і є інформативним, не може бути застосована у цьому провадженні. За відсутністю норми міжнародного договірного та звичаєвого права, український Суд зобов'язаний застосувати український закон до питань суверенного судового імунітету.
  6.                                                                                              Висновки Суду відносно правових норм щодо підстав, які можуть бути використані українським Судом для застосування суверенного судового імунітету
  7.                                       На підставі викладеного, до питання про суверенний імунітет у даній справі застосовується виключно українське право, а саме частина 1 статті 79 Закону про МПП, яке передбачає, що у провадженнях в українських судах судовий суверенний імунітет може бути застосований лише у чітко визначених випадках.
  8.                                       Також Суд у цій Справі не вбачає підстав, відповідно до яких українські суди можуть застосовувати суверенний судовий імунітет.
  9.                                                                                              Застосування правил щодо судового суверенного імунітету в цій справі
  10.                                       Приймаючи правові норми, описані в попередньому розділі до обставин справи, а саме, а саме три підстави, вказані у частині 1 статті 79 Закону про МПП (єдиного джерела права щодо суверенного імунітету, що застосовується у цій справі), за якими Суд може застосувати суверенний судовий імунітет, - у цьому провадженні:

437.1                                                                                               жодна іноземна держава не є відповідачем у цій справі (і як роз'яснено у Розділі II(A) вище, не може стати відповідачем, якщо тільки сам Позивач не залучить її до справи як відповідача, чого зроблено не було);

437.2                                                                                               жодна іноземна держава не є третьою особою в цій справі (і як роз'яснено у Розділі II(C) вище, немає юридичних підстав для залучення будь-якої іноземної держави як третьої особи в цій справі); і

437.3                                                                                               не порушується питання про те, що майно іноземної держави підлягає арешту, заходу забезпечення позову або виконанню.

  1.                                       Отже, у цьому провадженні питання застосування суверенного судового імунітету не виникає.
  2.                                                                                              Аргументи Відповідачів щодо застосування суверенного судового імунітету
  3.                                                                                              Загальний огляд аргументів Відповідачів про суверенний імунітет
  4.                                            У своїх заявах до Суду, датованих у період між 23 грудня 2025 року та 4 лютого 2026 року, деякі Відповідачі стверджували, що Суд нібито не має юрисдикції у справі, оскільки в цьому провадженні нібито виникає питання про суверенний судовий імунітет. Спільна риса всіх цих заяв полягає в тому, що вони базувалися на загальних міркуваннях про суверенний імунітет (без будь-яких доказів, що відповідна норма є частиною міжнародного договірного чи звичаєвого права), Конвенцію ООН про Імунітети (яка не має жодної сили для України і також не є частиною міжнародного звичаєвого права), і практику Нідерландських судів (яка не може бути застосована в даному провадженні).
  5.                                       При цьому жодна така заява Відповідачів не спиралась на правові норми, які дійсно підлягають застосуванню в даному провадженні, тобто частину 1 статті 79 Закону про МПП, які, як роз'яснено вище, обмежуються лише трьома підставами за якими Суд має (і може) застосувати суверенний судовий імунітет.
  6.                                       Останнє означає, що Суд не має необхідності розглядати кожен аргумент Відповідачів щодо суверенного імунітету, оскільки жоден з них навіть не намагається показати, що в даній справі є хоча б одна з підстав, встановлених частиною 1 статті 79 Закону про МПП. Проте, для повноти картини і лише як приклади, Суд розглядає нижче деякі з аргументів Відповідачів.
  7.                                                                                              Аргумент Відповідачів, що Позов “стосується” суверенного судового імунітету
  8.                                       Відповідач 23 (EAG) стверджував, що Позов Позивача повинен бути залишений без розгляду в частині, що стосується EAG, або, як альтернатива, це провадження повинно бути закрите “оскільки [Позов] зачіпає юрисдикційний імунітет іноземної держави”.[413]         Ці заяви EAG щодо суверенного імунітету та клопотання про залишення Позову Позивача без розгляду або про закриття цього провадження на цій же підставі були підтримані Відповідачем 18 (Rosneft АЕТ).[414]
  9.                                       Як роз'яснено вище, для того, аби Суд застосував суверенний судовий імунітет, іноземна держава повинна бути названа (Позивачем) як відповідач або залучена як третя сторона (згідно з правилами статті 50 ГПК). У цій справі жодна з цих умов не виконана. Те, що, на думку Відповідачів Позов “зачіпає”         суверенний судовий імунітет         іноземної держави, не дає Суду повноваження застосувати його.
  10.                                                                                              Аргумент Відповідачів, що згідно з “принципами міжнародного права”, іноземна держава користується імунітетом від юрисдикції судів іншої держави за свої суверенні дії (acta jure imperii)
  11.                                       Декілька Відповідачів стверджували, що згідно з “принципами міжнародного права”, іноземна держава користується імунітетом від юрисдикції судів іншої держави за свої суверенні дії (acta jure imperii). Зокрема (Суд не розглядає на цьому етапі неточності, допущені Відповідачами в описі позовних вимог Позивача):

444.1                                                                           Відповідач 23 (EAG) стверджував, що відповідно до “фундаментального принципу міжнародного права, … іноземна держава користується імунітетом від юрисдикції судів іншої держави за свої суверенні дії (acta jure imperii). Цей імунітет поширюється на делікти, скоєні збройними силами держави під час збройного конфлікту. Таким чином, Суд не має юрисдикції розглядати позов, який за своєю правовою природою є деліктом, що вимагає відшкодування за військові дії, скоєні суверенною державою”.[415]

444.2                                                                           Аналогічно, Відповідачі 24-26 (AIM Capital, Linea (CY) i Linetrust PTC, відповідно) стверджували, що “Військові дії та пов'язане з ними вилучення майна (експропріація, націоналізація) є хрестоматийним прикладом суверенного акту держави,         щодо якої застосовується абсолютний юрисдикційний імунітет.”[416]         “Таким чином, дії Російської Федерації, спрямовані на вилучення майна, що належить Позивачові, розглядаються як публічні дії держави, що імплікує надання Російській Федерації абсолютного юрисдикційного імунітету щодо себе та свого майна відповідно до загальних принципів міжнародного права”, роблять висновок Відповідачі 24-26.[417]

  1.                                       Такі аргументи Відповідачів є безпідставним.
  2.                                       Хоча Відповідачі загалом посилалися на “загальні принципи міжнародного права” і “фундаментального принципу міжнародного права” (під якими вони, ймовірно, мають на увазі міжнародне звичаєве право), вони не посилаються на жодне джерело міжнародного звичаєвого права, в якому міститься нібито згадана Відповідачами норма. Як зазначено вище, у такому разі Суд зобов'язаний застосувати виключно українське право, а саме частину 1 статті 79 Закону про МПП. Але, як зазначено вище, підстави, передбачені нею для застосування суверенного судового імунітету у даній справі відсутні.
  3.                                       Відповідач 21 (Новомосковський Азот) заявляв, що “Позивач вказує, що шкода його майну заподіяна Збройними силами Російської Федерації та російською державною корпорацією “Надра ДНР””[418] (що, як справедливо зазначив Позивач, є досить однобічним і некоректним описом Позову, оскільки згідно з Позовом, шкода була заподіяна “взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру” цілого ряду співзаподіювачів шкоди, більшість з яких були недержавними промисловими компаніями, включаючи “Нєдра ДНР”, яка на дату заподіяння шкоди не мала відношення до Російської Федерації).[419] Ґрунтуючись на цьому описі Позову, Новомосковський Азот зазначає, що “На підставі статті 5 [Конвенції ООН про Імунітети], держава користується імунітетом … від юрисдикції судів іншої держави відповідно до положень Конвенції ООН”.[420] (При цьому, як роз'яснено вище, Конвенція ООН про Імунітети не має сили для України, оскільки Україна не є її стороною.) Новомосковський Азот також посилався на рішення Міжнародного Суду ООН у справі “Німеччина проти Італії” від 3 лютого 2012 року, в якому йдеться, що “міжнародне звичаєве право продовжує вимагати надання державі імунітету у провадженнях стосовно деліктів, нібито вчинених на території іншої держави її збройними силами та іншими її органами під час ведення збройного конфлікту”.[421]         На підставі цього, Новомосковський Азот далі доходить висновку про те, що Суд не має юрисдикції у цій справі.
  4.                                       При цьому, у всіх своїх аргументах, Новомосковський Азот явно не враховує, що ключовим у цитаті, яку він сам навів, є те, кому надається імунітет – він надається “державі”.
  5.                                       Суверенний судовий імунітет є лише процесуальним інструментом, який перешкоджає суду розглядати і виносити справу та виносити рішення, що впливає на права та обов'язки іншої держави. При цьому, у разі делікту, суверенний судовий імунітет не скасовує матеріально-правову відповідальність іноземної держави за делікт. Якщо ж делікт скоїли кілька співзаподіювачів шкоди, то в той час, як суд не зможе розглядати справу і виносити рішення проти держави (якщо тільки вона не заявила про відмову від імунітету), немає жодних підстав, за якими співзаподіювачі шкоди, які не є державою або її органами, могли б перешкодити такому провадженню через суверенний судовий імунітет одного з потенційних співвідповідачів. Інший підхід безпідставно позбавив би потерпілого від делікту права на доступ до правосуддя в порушення статті 6(1) ЄСПЛ і права на ефективний судовий захист в порушення статті 13 ЄСПЛ, щодо недержавних співзаподіювачів шкоди, які не мають суверенного імунітету.
  6.                                       Відповідачі у цій справі не є іноземними державами і ні Позивач, ні вони самі не довели (і не намагалися довести) у цій справі, що вони є органами іноземних держав. З огляду на це, особи, названі Відповідачами у цій справі, не є носіями суверенного судового імунітету. Їхні спроби поширити на себе суверенний судовий імунітет держави, яка навіть не є відповідачем чи третьою особою у справі, є безпідставними. Жоден із Відповідачів не довів, що таке поширення суверенного імунітету на несуверенних осіб можливе або за українським правом, або за міжнародним договірним або звичаєвим правом.
  7.                                                                                              Аргумент Відповідачів про те, що “реальний спір” ведеться з Російською Федерацією і оскільки вона має суверенний судовий імунітет, Суд не має юрисдикції у справі
  8.                                       Декілька відповідачів стверджували, що “реальний спір” ведеться не з особами, до яких Позивач подав свій Позов, а з Російською Федерацією, і оскільки вона має суверенний судовий імунітет, Суд не має юрисдикції у справі, Зокрема:

451.1                                                                           Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC, відповідно) оскаржили юрисдикцію Суду, стверджуючи, що оскільки “шкода, відшкодування якої вимагає Позивач, була завдана діями Російської Федерації, яка є єдиним належним відповідачем за позовом” і “як держава, Російська Федерація користується юрисдикційним імунітетом щодо себе та своєї власності”.[422] Відповідачі 24-26 також стверджували, що “розгляд позовних вимог Позивача неминуче вплине на права та інтереси Російської Федерації, оскільки передбачає: - фактичне покладання відповідальності за суверенні дії держави, пов'язані з військовими операціями, на треті сторони, які є приватними компаніями без будь-якої участі уряду.[423] Таким чином, ця позовна вимога порушує юрисдикційний імунітет Російської Федерації”.[424]

451.2                                                                           Аналогічно, Відповідач 23 (EAG) заявляв, що “Суд не має юрисдикції, оскільки реальний спір ведеться з Російською Федерацією щодо її суверенних актів, що охоплюються імунітетом”,[425] і що “Спроба Позивача перекласти відповідальність за дії суверенних органів на EAG …”.[426]

  1.                                       По-перше, аргументи Відповідачів базуються на неправильному трактуванні Позову Позивача. Згідно з фактами, наведеними Позивачем, збитки Позивачу були заподіяні “взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру” ряду співзаподіювачів шкоди. Російська Федерація була лише одним із співзаподіювачів шкоди. Як описано в Розділі II вище, Позивач мав право, але не обов'язок назвати Російську Федерацію в якості одного з відповідачів у цій справі. Позивач правомірно міг вказати в якості відповідачів інших співзаподіювачів шкоди, що він і зробив. Таким чином, всупереч аргументів Відповідачів, Російська Федерація не є єдиною особою, проти якої міг би бути пред'явлений Позов Позивача, і ніякого “перекладання” Позивачем відповідальності з Російської Федерації на Відповідачів не відбувається.
  2.                                       У будь-якому випадку, в даній справі Російська Федерація не була названа як відповідач і не була залучена як третя особа. За цих обставин, відповідно до застосовних правових норм (а саме, частини 1 статті 79 МПП), Суд не має підстав застосовувати суверенний судовий імунітет.
  3.                                                                                              Аргумент Відповідачів про те, що оцінка Судом дій інших держав та їх правомірності в рамках цього провадження порушує принцип суверенного імунітету та норми міжнародного права
  4.                                       Кілька Відповідачів стверджували, що оцінка Судом дій іноземної держави та їх законності заборонена “доктриною державного імунітету” або “обов’язковою нормою міжнародного права”. Зокрема:

454.1                                                                           Відповідач 23 (EAG) стверджує, що “розгляд цього позову обов'язково передбачає оцінку Судом         законності суверенних дій Росії, що суворо заборонено через принципи суверенного імунітету”.[427]

454.2                                                                           Аналогічно, Відповідач 29 (EuroChem International) стверджував, що “розгляд позову вимагає від цього Суду виконання забороненої функції: проведення судової оцінки законності суверенних актів (acta jure imperii) іноземної держави під час збройного конфлікту. Таке розслідування категорично заборонено доктриною державного імунітету, обов'язковою нормою міжнародного права, вираженою в принципі par in parem non habet imperium (рівний не має влади над рівним).”[428]

454.3                                                                           Відповідачі 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC, відповідно) стверджували, що “розгляд позовних вимог Позивача неминуче вплине на права та інтереси Російської Федерації, оскільки передбачає: - оцінку законності суверенних дій російської держави щодо вилучення майна; - кваліфікацію дій державних структур (“Надра ДНР”) як незаконних.[429] Таким чином, ця позовна вимога порушує юрисдикційний імунітет Російської Федерації”.[430]

454.4                                                                           Відповідач 21 (Новомосковський Азот) заявляв про те, що “Розгляд вимог Позивача безумовно зачіпає діяльність та інтереси Російської Федерації, оскільки при вирішенні даного спору суд буде зобов'язаний: оцінити законність суверенних дій Російської Федерації щодо ведення військових дій і ймовірної експропріації майна Позивача”.[431]

  1.                                       Однак, жоден з Відповідачів не пояснив, яка норма українського права або міжнародного права (тобто правило, встановлене в міжнародному договорі, що діє в Україні, або правило міжнародного звичаєвого права) нібито забороняє оцінку законності суверенних актів іноземної держави. Отже посилання Відповідачів на “принципи суверенного імунітету” і “доктрину державного імунітету, обов'язковою нормою міжнародного права, вираженою в принципі par in parem non habet imperium (рівний не має влади над рівним)”, з цього приводу, залишаються безпідставними та недоведеними.
  2.                                       Насправді, як роз'яснено в Розділі III(B)(1) вище, в українському законодавстві, а також у застосовному міжнародному договірному та звичаєвому праві не існує правила, за яким українські суди були б позбавлені можливості встановлювати факти або оцінювати дії іноземних держав у рамках розгляду справ. Так само, як і суди в декількох інших державах (приклади чого були наведені у Розділі III(B)(1) вище), українські суди можуть оцінювати поведінку іноземної держави без порушення її судового суверенного імунітету.
  3.                                         Єдине, чим така функція українських судів обмежена – то це тим, що український суд не може на підставі такої оцінки винести рішення, що впливає юридичні права та обов'язки іноземної держави. Але відповідно до українського процесуального законодавства, Суд і так не може це зробити, якщо тільки така іноземна держава не названа відповідачем або третьою особою.
  4.                         Якщо тільки така іноземна держава не названа відповідачем або третьою особою, оцінка правомірності дій іноземної держави (як і встановлення будь-яких фактів, що стосуються дій іноземної держави), яка надана українським судом, не може бути обов'язковою для іноземної держави (або її державних структур) і не може створювати незаперечних презумпцій проти іноземної держави. Отже, такі висновки не можуть впливати на права або обов'язки Російської Федерації.
  5.                                        Таким чином, аргументи Відповідачів про те, що оцінка Судом дій інших держав та їх правомірності в рамках цього провадження порушує принцип суверенного імунітету та норми міжнародного права є невірними.
  6. Для повноти викладення, згідно з Позовом Позивача, в період безпідставного присвоєння компанією “Нєдра ДНР”, остання не була державною компанією Російської Федерації. У будь-якому випадку, Нєдра ДНР не була залучена до справи як відповідач або третя особа. Тому, навіть якби вона і була “державною структурою” згідно з частиною 1 статті 79 ГПК, питання про суверенний судовий імунітет також не виникало б.

 

  1. Аргумент Відповідачів про те, що Позивач зловживає своїми процесуальними правами тим, що він не залучив Російську Федерацію в цій справі як відповідача

 

  1. У Розділі II(А) вище було розглянуто аргумент Відповідача 18 (Rosneft AET) про те, що Позивач зловживав своїми процесуальними правами, оскільки не залучив Російську Федерацію відповідачем у цій справі. Інші Відповідачі висунули подібний аргумент (що Позов Позивача “є зловживанням процесом”),[432] однак переформулювали його як заперечення юрисдикції на підставі суверенного імунітету. Зокрема:

 

461.1         Відповідач 21 (Новомосковський Азот) стверджував, що “Подання позову до [нього], а не до Російської Федерації, є недобросовісним обходом юрисдикційного імунітету Російської Федерації”.[433] Новомосковський Азот заявляє, що Позивач, розуміючи, що Російська Федерація може зробити заяву про імунітет, якщо буде залучена в якості відповідача (що є коректним), нібито “розуміючи, що Російська Федерація та російська державна корпорація “Надра ДНР”, які нібито заподіяли йому шкоду, захищені юрисдикційним імунітетом”, “подає позов до Відповідача”.[434]

 

461.2         Відповідач 23 (EAG) стверджував (не посилаючись на жодну правову норму українського законодавства, застосовного міжнародного договірного права або міжнародного звичаєвого права), що “Розгляд справи не може тривати, якщо Російська Федерація не буде приєднана”,[435] “в результаті визнана міжнародним публічним правом…” “Суд не має юрисдикції”[436] і що “Якщо Суд продовжить розгляд цієї справи, це порушить міжнародне публічне право”.[437]

 

  1. Відповідачі також посилались на рішення Апеляційного суду Амстердама, який розглядав питання щодо заходів забезпечення виконання майбутнього рішення, яке може бути прийнято цим Судом. Зокрема, у цитаті, на яку посилаються Відповідачі, Апеляційний суд Амстердаму охарактеризував дії Позивача за поданням Позову без вказівки Російської Федерації як Відповідача, як “явно спрямовані на обхід імунітету від юрисдикції”. Апеляційний суд Амстердама зазначив, що “Компанія Автодор … не заперечує, що вона навмисно структурувала свої вимоги в основному позові таким чином, щоб імунітет від юрисдикції не відігравав ролі у виконанні рішення, яке було винесено в Нідерландах ... ”.[438]

 

  1. Відповідач 21 (Новомосковський Азот) також стверджував, що “сформована судова практика українських судів” (хоча Новомосковський Азот посилався лише на одне рішення), згідно з якою українські суди нібито “відмовляють позивачам у подібних недобросовісних спробах обходу юрисдикційного імунітету та покладення відповідальності Російської Федерації на приватних осіб”.[439] В аналогічному аргументі Відповідач 23 (EAG) стверджував, що українські суди відхилили аналогічні позови проти приватних компаній, пов'язані з військовими діями Російської Федерації, нібито “через відсутність юрисдикції суду”.[440]

 

  1. Ці аргументи Відповідачів є безпідставними.

 

  1. Щодо цитат Відповідачів з рішення Нідерландського суду, цей Суд не має наміру давати оцінку висновкам Апеляційного суду Амстердама. Зокрема, цей Суд не може і не повинен вирішувати, чи складати Позов Позивача зловживанням правами згідно із законодавством Нідерландів.

 

  1. У цьому провадженні застосовується українське процесуальне право. Згідно з ним, пред'явлення Позивачем позову до осіб, які не є іноземними державами, є розумною процесуальною стратегією Позивача, а не зловживанням процесуальними правами.

 

  1. Судовий суверенний імунітет є процесуальним механізмом, який лише звільняє державу (та її органи) від юрисдикції судів іншої держави. Іншими словами, суверенний судовий імунітет означає просто те, що держава не може бути притягнута до відповідальності в судах іншої держави. Однак це не звільняє державу від відповідної відповідальності. Тим більше, судовий суверенний імунітет не звільняє від відповідальності та не надає імунітету від судового переслідування недержавним суб’єктам, які брали участь у спричиненні шкоди разом із державою. Існує причина, чому це називається “суверенним” імунітетом.

 

  1. Таким чином, подання Позивачем позову до тих осіб, з яких Позивач може реалістично стягнути заподіяну йому шкоду (а не до тих, з яких він свідомо не зможе це зробити) є реалізацією Позивачем свого права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6(1) ЄКПЛ, та права на ефективний засіб правового захисту гарантованого статтею 13 ЄКПЛ. Перешкоджання Позивачу у реалізації таких прав під приводом зловживання Позивачем своїми правами саме собою представляло б порушення Судом прав Позивача, гарантованих вищезазначеними статтями 6(1) та 13 ЄКПЛ, оскільки запобігає будь-якій ефективній можливості компенсації Позивачу заподіяної йому шкоди.

 

  1. Зрештою, що стосується посилання EAG і Новомосковського Азоту на нібито “сформована судова практика українських судів”, згідно з якою українські суди нібито “також відмовляють позивачам у подібних недобросовісних спробах обходу юрисдикційного імунітету та покладення відповідальності Російської Федерації на приватних осіб”[441] “через відсутність юрисдикції суду”,[442] по-перше, рішення українських судів, на які посилаються Відповідачі, цього не підтверджують. Зокрема:

 

           469.1            У справі № 908/2635/25 (на яку посилалися і EAG, і Новомосковський Азот) Господарський суд Запорізької області відхилив позов, очевидно, по суті (оскільки позивач не довів причинно-наслідковий зв'язок), а не через відсутність юрисдикції;

 

          469.2            У справі № 910/410/25 (на яку посилався EAG) Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову по суті, а не через відсутність юрисдикції (оскільки, очевидно, подавши позов на підставі теорії, що компанія-відповідач (Інтер РАО) є альтер-его Російської Федерації, позивач не довів, що вона дійсно є альтер-его Російської Федерації). Позов позивача в цьому провадженні не ґрунтується на теорії, що відповідачі є альтер-его Російської Федерації.

 

         469.3            У справі № 911/11775/24 (на яку посилався EAG) Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову по суті, а не через відсутність юрисдикції (оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що відповідачі виконували державного органу Російської Федерації). Цей позов, очевидно, ґрунтувався на теорії, що відповідачі є альтер-его Російської Федерації, чого не можна сказати про Позов Позивача в цьому провадженні.

 

          469.4            І нарешті, у справі № 908/1017/25 (на яку посилався EAG) Господарський суд Запорізької області відхилив позов через відсутність доказів, а не через відсутність юрисдикції.

 

  1. Отже, доречність вищезазначених справ, на які посилалися EAG і Новомосковський Азот, до їхніх власних аргументів або, власне, до питання юрисдикції, є абсолютно незрозумілою.

 

  1. У будь-якому випадку, навіть якби вищезазначені рішення і були б релевантні до питання імунітету і підтримували позицію сторін у даній справі, Суд не може розглядати такі поодинокі судові рішення при вирішенні цієї справи. Відповідно до українського процесуального законодавства, а саме частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, обов'язковою для застосування українськими судами є лише практика Верховного Суду України, а не рішення судів першої інстанції, на які посилаються EAG і Новомосковський Азот.

 

  1. Висновки Суду щодо питань суверенного судового імунітету

 

  1. На підставі викладеного у Розділі III(B), у цій справі відсутні будь-які підстави, встановлені українським законодавством (а саме, частиною 1 статті 79 ГПК), або застосовним міжнародним договірним та звичаєвим правом, для застосування Судом суверенного судового імунітету.

 

  1. Зокрема, Російська Федерація не є і не залучається у якості відповідача у цій справі, не залучається третьою особою у справі (і не існують підстав для такого залучення), та майно іноземної держави не підлягає арешту, заходу забезпечення позову або виконання у межах цієї справи.

 

  1. Зважаючи на вищезазначене, клопотання Відповідачів визнати відсутність юрисдикції Суду у справі, припинити провадження у справі та залишити Позов Позивача без розгляду, на підставі відсутності у Суду юрисдикції у справі у зв'язку з суверенним судовим імунітетом, задоволенню не підлягають.

 

  1. Підвідомчість

 

  1. Підвідомчість в цій справі, тобто питання про те, який саме український суд має юрисдикцію в цій справі, має бути визначено відповідно до законодавства України. Як зазначено вище, в провадженні цього Суду перебуває справа про банкрутство Позивача.

 

  1. Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства № 2597-VIII від 18 жовтня 2018 року:

               “Стаття 7. Порядок розгляду спорів стороною яких є боржник

…

 

  1. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника …”.

 

  1. Позивач звернув увагу на те, що у ході Нідерландського Розгляду деякі Відповідачі намагалися викликати підозри щодо того, що всі позови, подані Позивачем (включаючи позов у справі № 908/1955/22(908/1654/24) та Позов Позивача, поданий у рамках цього судового розгляду), випадково розглядаються одним і тим самим суддею. Як правильно зазначив Позивач, вищезазначені правові положення дають чітку відповідь на підозри Відповідачів: це тому, що саме цей Суд розглядає справу про банкрутство Позивача.[443]

 

  1. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ЗАЯВИ СТОРІН СПРАВИ

 

  1. Заперечення Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) щодо форми Позову

 

  1. Що стосується формальної сторони Позову Позивача, у Відзиві Відповідачa 18 (Rosneft AET) від 23 cічня 2026 року останній заявив, що “непритаманна українській процесуальній практиці стилістика та термінологія викладення Позовної заяви спотворює дійсні обставини справи”.[444] Однак українське процесуальне законодавство не містить жодних вимог до стилістики та термінології викладення позовної заяви, а Відповідач 18 не виклав які саме норми законодавства Позивач порушує.

 

  1. Rosneft AET також заявив, що в Позові Позивача та Додатках до нього “наводиться незрозумілий/некоректний переклад з іноземної мови/мов”.[445] З цього приводу Суд зазначає, що матеріали справи в своїй сукупності містять додатки до Позову мовою оригіналу. Якщо Rosneft AET не погоджується з будь-яким перекладом, він має право надати такий переклад відповідного документа, який Rosneft AET вважає правильним, і Суд тоді вирішить питання про правильність перекладу відповідним чином. Однак до цього часу Rosneft AET не надав жодних таких коректив.

 

  1. Заява Відповідача 23 (EAG) відповідно до частини 6 статті 183 ГПК про відмову в переході до розгляду справи по суті

 

  1. У Розділі V Заяви Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року EAG просить Суд:

 

         “ 1. Відмовити у переході до розгляду справи по суті до завершення підготовчої стадії провадження та отримання письмової згоди всіх відповідачів відповідно до статті 183(6) ГПК України”.

 

  1. Частина 6 стаття 183 ГПК передбачає, що під час проведення підготовчого засідання суд може перейти до розгляду справи по суті у той самий день без необхідності призначати окреме засідання для цієї мети, за умови письмової згоди всіх сторін.

 

  1. Оскільки питання про перехід до розгляду справи по суті в день проведення підготовчого засідання не підіймалось, відповідно, заява EAG не має належної правової основи і тому не підлягає задоволенню.

 

  1. Заява EAG про “відкладення судового засідання для надання сторонам можливості підготувати позицію у справі з урахуванням результатів виконання судового доручення”

 

  1. У Заяві Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року EAG також просить Суд:

 

             “ 2. Відкласти судове засідання для надання сторонам можливості підготувати позицію у справі з урахуванням результатів виконання судового доручення”.

 

  1. EAG не надала детального пояснення щодо свого клопотання, і зміст заяви EAG у цій частині є не зовсім зрозумілим.

 

  1. Незрозуміло, яке саме “судове засідання” EAG прагне “відкласти”.

 

  1. По-перше, із Заяви Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року не зрозуміло, яке саме “судове засідання” EAG прагне “відкласти”.

 

  1. Статус судових доручень та повноваження Суду розглядати справу без виконання судових доручень

 

  1. Одна частина клопотання EAG про відкладення засідання стосується “судових доручень”.

 

  1. Поточний статус виконання судових доручень
  2. На дату подання Заяви Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року , єдиними “судовими дорученнями”, які Суд зробив у цих провадженнях щодо всіх Відповідачів, є запити до Центральних Органів влади ряду іноземних держав, в яких декілька Відповідачів зареєстровані як юридичні особи або проживають, про вручення цим Відповідачам Ухвали Суду про Відкриття Провадження відповідно до положень статей 2-6 Гаазької Конвенції про Повідомлення (далі – Судові Доручення).

 

  1. Як пояснено у Розділі I вище, єдині Судові Доручення, інформація про виконання яких не була отримана Судом на дату подання Заяви Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, включають наступне:[446]

 

488.1            Судові Доручення, надіслані 20 вересня 2025 року до Російського Центрального Органу для повідомлення Відповідачів 1-7, 10, 13-16, 21, 22, 30, 31, 33 та 34; та

 

488.2            Судові Доручення, надіслані 19 серпня 2025 року до Центрального Органу землі Берлін для повідомлення Відповідачів 17 та 20.

 

  1. Повноваження Суду відповідно до статті 15 Гаазької Конвенції про Повідомлення, що дозволяють виносити рішення незважаючи на неотримання повідомлень про виконання судових доручень

 

  1. Всупереч тому, що EAG зазначає у своїй Заяві Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, Суд не має особливої необхідності чекати виконання цих невиконаних Судових Доручень, щоб розглянути справу та винести рішення.

 

  1. Стаття 15 Гаазької Конвенції про Повідомлення передбачає наступне:

          “Стаття 15

             …

        Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини      першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

 

  1. a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,
  2. b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців;
  3. c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.”

 

  1. При приєднанні до Гаазької Конвенції про Повідомлення Україна зробила необхідну заяву відповідно до статті 15 Гаазької Конвенції про Повідомлення.[447]

 

  1. Розглянемо по черзі вимоги статті 15 Гаазької Конвенції про Повідомлення:

 

                       492.1        Щодо умови (а), Судові Доручення, щодо яких не було отримано жодних повідомлень, були передані через відповідні Центральні Органи відповідно до статей 2-6 Гаазької Конвенції про Повідомлення;

 

492.2        Щодо умови (b), останньою датою передачі Судових Доручень у цій справі було 20 жовтня 2025 року. За таких обставин, з дати передачі судових запитів до 20 квітня 2026 року мине шестимісячний строк, який цей Суд вважає достатнім для цієї справи.

492.3                                                                            Щодо умови (в), Суд Ухвалою від 07 січня 2026 року організував надсилання до Російського Центрального Органу та Центрального Органу землі Берлін нагадувань про свої Судові Доручення з нагадуванням про невиконані Судові Доручення та проханням остаточно надати повідомлення про вручення Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам.

  1.                                       За таких обставин Суд може приступити до розгляду справи по суті 21 квітня 2026 року або після цієї дати без необхідності отримання повідомлень про виконання Судових Доручень.
  2.                                                                                              Усі Відповідачі мали розумні засоби для взаємозв’язку з Судом
  3.                                       У Розділі 2.1 Заяви Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року EAG також зазначає, що EAG “як іноземна юридична особа …         не має можливості своєчасно отримувати всі судові повідомлення та процесуальні документи у цій справі. Поштові відправлення з України до Швейцарії займають значний час, а електронні системи документообігу українських судів недоступні для іноземних учасників процесу”. Це твердження знову є неправдивим.
  4.                                       В Ухвалі про Відкриття Провадження (яку EAG отримала електронною поштою, звичайною поштою та через Центральний Орган відповідно до статей 2-6 Гаазької Конвенції про Повідомлення), сторонам цього провадження було чітко повідомлено, що:

495.1                                                                            всі матеріали справи можна переглянути через електронний         кабінет, підключений до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС),[448] але якщо Відповідач або його представники не мають електронного кабінету, документи можуть бути надіслані на адресу Суду поштою або електронною поштою inbox@zp.arbitr.gov.ua);[449]

495.2                                                                            процесуальні документи у справі можна переглянути в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням:         https://reyestr.court.gov.ua/, що не вимагає навіть реєстрації чи входу в систему;[450]

495.3                                                                            документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть бути подані до Суду, а процесуальні дії можуть бути здійснені сторонами та іншими учасниками справи поштою, а також в електронній формі через ЄСІТС або на електронну адресу суду inbox@zp.arbitr.gov.ua).[451]

495.4                                                                            повідомлення про дату, час і місце проведення судових засідань, у тому числі для розгляду справи по суті, будуть оприлюднені на офіційному веб-сайті судової влади України за посиланням:         https://court.gov.ua/unknown/sud5009[452] (що, знову ж таки, не вимагає реєстрації або входу в систему).

  1.                                       Наприклад, щодо обміну документами з EAG у цій справі, як зазначено вище EAG отримала Позов Позивача з доданими до нього документами та Ухвалу про Відкриття Провадження.
  2.                                       Суд отримав Заяву Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, що містило різні процедурні заяви EAG, електронною поштою в день його надсилання.
  3.                                       Вищезазначене чітко демонструє, що, всупереч аргументам EAG, у цій справі не було жодних проблем з обміном документами між EAG, Судом та Позивачем.
  4.                                                                                              Висновки Суду щодо клопотання EAG “ 2. Відкласти судове засідання для надання сторонам можливості підготувати позицію у справі, з урахуванням результатів виконання судового доручення”
  5.                                       За таких обставин EAG та інші Відповідачі мали достатньо можливостей для реалізації свого права на захист у цьому судовому процесі.
  6.                                       Серед іншого, як показано у Розділі I вище, кожен відповідний Відповідач мав достатньо можливостей для вивчення змісту Позову Позивача та доказів, поданих разом з ним, для отримання кваліфікованої юридичної допомоги та для подання свого відзиву із доказами або, як мінімум, для подання клопотання про продовження строку для подання відзиву, про що вони були чітко поінформовані в Ухвалі про Відкриття Провадження. Усі відповідні Відповідачі мали достатні засоби для документообміну з Судом у цьому провадженні.
  7.                                       Те, що Відповідачі цього не зробили, судячи з доказів, було їхнім вибором, а не наслідком їхньої нездатності це зробити.
  8.                                       На підставі вищевикладеного, клопотання EAG “ 2. Відкласти судове засідання для надання сторонам можливості підготувати позицію у справі з урахуванням результатів виконання судового доручення”, не ґрунтується на належних правових або фактичних підставах і не підлягає задоволенню.
  9.                                                                   Клопотання Позивача про приєднання до матеріалів справи його пояснень щодо справи
  10.                                       У Розділах V(A)-(С) своєї Заяви від 5 січня 2026 року Позивач виклав додаткові пояснення щодо окремих питань по суті справи з урахуванням обставин, про які Позивачу стало відомо після подання Позову та у зв’язку з Нідерландським Розглядом. Позивач просить Суд дозволити подати йому такі додаткові пояснення з доданими до них документами, приєднати їх до матеріалів справи, враховувати у зв'язку з його Позовом та досліджувати їх в судовому засіданні при розгляді справи по суті.
  11.                                       Частина 5 статті 161 ГПК встановлює, що “Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним”. У підготовчому засіданні Суд здійснює дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, зокрема положення пункту 6 частини 2 статті 182 ГПК передбачає, що “у підготовчому засіданні суд: … з’ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі…”. Суд вважає, що поданими поясненнями Позивач повідомляє про відомі йому обставини, які стосуються справи та можуть бути враховані під час її розгляду.
  12.                                       Враховуючи наведене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи Суд дійшов висновку щодо необхідності дозволити Позивачу подати додаткові пояснення щодо окремих питань по суті справи. Відповідно, Суд задовольняє клопотання Позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових пояснень Позивача, викладених в Заяві Позивача від 5 січня 2026 року з доданими до них документами та дослідження їх в судовому засіданні при розгляді справи по суті.
  13.                                       05 лютого 2026 року Позивач надав Суду докази направлення Відповідачам копії Заяви Позивача від 05 січня 2026 року з доданими до них документами.
  14.                                       У зв’язку з приєднанням до матеріалів справи додаткових пояснень, викладених в Заяві Позивача від 05 січня 2026 року, Суд встановлює строк для надання кожним Відповідачем заперечень на додаткові пояснення Позивача – упродовж десяти днів з дати отримання цієї Ухвали.
  15.                                                                   Клопотання Відповідача 18 (Rosneft AET) про закриття провадження у справі “у зв’язку з відсутністю предмета спору”
  16.                                       У пункті 147 Відзиву Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року Відповідач 18 зазначив:

“Зважаючи на викладене вище, серед іншого, у Розділі II цього Відзиву, a також у зв’язку з тим, що Відповідач довів, що відсутній предмет спору за позовними вимогами Позивача, Відповідач просить суд закрити провадження у справі № 908/1955/22(908/2314/25) щодо Відповідача [18], керуючись п. 2) частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України”.

  1.                                        Пункт 2 частини 1 статті 231 ГПК, на який посилається Відповідач 18, передбачає обов’язок суду закрити провадження у справі, якщо “відсутній предмет спору”.
  2.                                       Як зазначає Верховний Суд,

“Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.”[453]

  1.                                            У даній справі, предметом спору між Позивачем та Відповідачем 18 є вимога Позивача до Відповідача 18 відшкодувати шкоду, нібито заподіяну Позивачу діями кількох інших Відповідачів у справі. Відповідач заперечує цю вимогу. Це підтверджується матеріалами справи, а саме, Позовом Позивача, з одного боку, та Відзивом Відповідача 18 по суті справи, з іншого. Таким чином, спір із цим предметом продовжує існувати.
  2. Позивач та Відповідач 18 докладно обґрунтовують свою відповідну позицію посиланнями на правові норми, які відповідна сторона вважає застосовними, та доказами, які вони надали Суду. Таке обґрунтування буде розглянуто на відповідній стадії процесу, але вони не тільки не свідчать про відсутність предмета спору, а навпаки демонструють, що предмет спору існує. Як зазначає Верховний Суд, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову.[454]

 

  1. Верховний Суд вказав, що прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.[455] Такі обставини у цій справі не виникли. Спір із вищезгаданим предметом продовжує існувати.

 

  1. Для повноти викладення, посилання Відповідача 18 конкретно на Розділ II його Відзиву у зв'язку з його клопотанням закрити провадження у справі на підставі відсутності предмета спору – не зрозуміле. Жодна із заяв, зроблених Відповідачем 18 у Розділі II його Відзиву (що складається з трьох коротких тверджень),[456] не свідчить про відсутність предмета спору.

 

  1. Враховуючи викладене, клопотання Відповідача 18 (Rosneft AET) про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору не підлягає задоволенню.

 

  1. ПІДСУМКИ РОЗГЛЯДУ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ КЛОПОТАНЬ, ВИКЛАДЕНИХ У ПРОХАЛЬНИХ ЧАСТИНАХ ЗАЯВ СТОРІН У СПРАВІ

 

  1. Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року

 

  1. У прохальній частині Заяви Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року він просить Суд:

 

          516.1        “ 1. відмовити в переході до розгляду справи по суті до завершення підготовчої стадії провадження та отримання письмової згоди всіх відповідачів відповідно до статті 183(6) ГПК України”.[457] Із урахуванням положень частини 6 статті 183 ГПК, це клопотання EAG не має належної правової основи і тому не підлягає задоволенню.

 

          516.2        “ 2. відкласти судове засідання для надання сторонам можливості підготувати позицію у справі з урахуванням результатів виконання судового доручення”.[458] З огляду на те, що вказане клопотання EAG не ґрунтується на належних правових або фактичних підставах, Суд має відмовити у його задоволенні.

 

             516.3        “ 3. визнати відсутність юрисдикції українського суду в цій справі у зв'язку з юрисдикційним імунітетом іноземної держави та залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України”.[459] На підставах, зазначених у Розділі III цієї Ухвали Суду, а саме, що Суд має юрисдикцію у цій справі, а також оскільки у Суду немає жодних інших підстав для залишення Позову без розгляду, передбачених частиною 1 статті 226 ГПК, Суд має відмовити у задоволенні цього клопотання.

 

       516.4         “ 4. як альтернатива пункту 3: закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК”.[460] На підставах, зазначених у Розділі III цієї Ухвали Суду, а саме, оскільки у Суду немає підстав для закриття провадження, передбачених частиною 1 статті 231 ГПК, Суд має відмовити у задоволенні цього клопотання.

 

         516.5        “ 5. залучити до участі у справі як співвідповідачів Російську Федерацію та ДК “Нєдра ДНР””.[461] На підставах, зазначених у Розділі ІІ цієї Ухвали Суду, з урахуванням виключного права Позивача на заміну відповідачів у справі, передбаченого частиною 2 статті 48 ГПК, Суд має відмовити у задоволенні цього клопотання.

 

  1. Заява Позивача від 5 січня 2026 року

 

  1. У прохальній частині Заяви Позивача від 5 січня 2026 року, він просив про наступне:

 

             517.1         “Приєднати до матеріалів справи інформацію, узагальнену Позивачем, щодо повідомлення Відповідачів у цій справі, викладену в Розділі I Заяви Позивача від 5 січня 2026 року”.[462] Суд задовольнив це клопотання.

 

           517.2         “Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК, залишити без розгляду Позов в частині позовних вимог до: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГПН-Інвест”, Maritime Villa Holdings SNC, Leyson Holdings Limited (Відповідачів 10, 11 та 12, відповідно), які грунтуються на підставах, викладених у Розділі IX(G)(2)(e) Позову Позивача; та Шкляника Сергія Івановича (Відповідач 34)”, а також “Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК позовні вимоги до Акціонерного товариства “Газпромбанк” (Відповідач 04) розглядати без урахування підстав, викладених у Розділі IX(G)(2)(e) Позову Позивача”.[463] Суд розглянув цю заяву Позивача і задовольнив її в Ухвалі від 7 січня 2026 року.

 

             517.3         “Відмовити у задоволенні клопотань EuroChem Group A.G. (Відповідача 23), викладених у відзиві на позовну заяву [Заяві Відповідача 23 (EAG)] від 23 грудня 2025 року”[464] На підставах, зазначених у Розділах II-IV цієї Ухвали Суду, Суд задовольнив це клопотання Позивача.

 

          517.4         “Встановити відсутність підстав для необхідності залучення Російської Федерації, Нєдра ДНР або інших осіб як співвідповідачів або третіх осіб у цій справі”.[465] На підставах, зазначених у Розділі II цієї Ухвали Суду, з урахуванням виключного права Позивача на заміну відповідачів у справі, передбаченого частиною 2 статті 48 ГПК, Суд має задовольнити цю заяву і встановлює відсутність підстав для необхідності залучення Російської Федерації, Нєдра ДНР або інших осіб як співвідповідачів або третіх осіб у цій справі.

 

         517.5         “Встановити наявність у цього Суду юрисдикції у цій справі”.[466] На підставах, зазначених у Розділі III цієї Ухвали Суду, Суд має задовольнити цю заяву та зазначає про наявність у цього Суду юрисдикції у цій справі.

 

             517.6         “Встановити, що розгляд цим Судом Позову Позивача та ухвалення рішення у цій справі (включаючи встановлення фактичних обставин, що залучають до себе дії іноземних держав, і надання їм правової оцінки, але без покладання відповідальності на іноземні держави), не зачіпає судового імунітету”.[467] На підставах, зазначених у Розділі III(B) цієї Ухвали Суду, Суд має задовільнити це клопотання і констатує, що розгляд цим Судом Позову Позивача та ухвалення рішення у цій справі не зачіпає судового імунітету.

 

            517.7         “Організувати направлення до Центрального Органу Російської Федерації та Центрального Органу землі Берлін нагадувань про судові доручення, з якими було направлено Ухвалу про Відкриття Провадження та вимагати від них остаточно надати підтвердження про вручення Ухвали про Відкриття провадження Відповідачам на території цих Центральних Органів”.[468] Суд розглянув цю заяву Позивача і задовольнив її в Ухвалі від 7 січня 2026 року.

 

          517.8         “Дозволити подати додаткові пояснення щодо окремих питань по суті справи та приєднати до матеріалів справи додаткові пояснення, викладені в Розділах V(A)-(С) цієї Заяви з доданими до неї документами та досліджувати їх в судовому засіданні при розгляді справи по суті”.[469] Суд задовольняє це клопотання.

 

  1. Відзив Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) від 23 січня 2026 року на Позов

 

  1. У прохальній частині Відзиву Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) від 23 січня 2026 року, він просив про наступне:

 

          518.1            “долучити цей Відзив компанії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH до матеріалів справи № 908/1955/22(908/2314/25)”.[470] Суд задовольнив вказане клопотання;

 

        518.2            “поновити компанії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH строк для подання відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” у справі № 908/1955/22(908/2314/25) та надати додатковий строк для подання такого відзиву до 08 лютого 2026 року включно”.[471] Оскільки Відповідач 18 вже вчинив відповідну процесуальну дію для якої просив встановити додатковий строк та заявив Суду про відсутність необхідності розглядати вказані клопотання, Суд залишив такі клопотання без розгляду.

 

         518.3            “закрити провадження в справі № 908/1955/22(908/2314/25) щодо компaнії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH.”[472] На підставах, зазначених у Розділі IV(E) цієї Ухвали Суду, а саме, що спір з предметом, викладеним в Позові продовжує існувати і жодна із заяв Відповідача 18 у його Відзиві не свідчить про відсутність предмета спору, Суд має відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

 

        518.4            “закрити провадження у справі на підставі того, що в українського суду немає необхідної юрисдикції для розгляду Позовної заяви.”[473] На підставах, зазначених у Розділі III цієї Ухвали Суду, а саме, що Суд має юрисдикцію у цій справі, в тому числі стосовно Відповідачів Альтер-Его, Суд має відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

 

  1. Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року

 

  1. У прохальній частині Заяви EAG від 2 лютого 2026 року , він просив про наступне:

 

        519.1            “відмовити у відкритті провадження через відсутність юрисдикції для розгляду позовів [Позивача] до EAG”.[474] На підставах, зазначених у Розділі III цієї Ухвали Суду, а саме, що питання про відкриття провадження вирішується судом протягом пʼяти днів з дня надходження позовної заяви і це провадження вже було відкрито Судом 31 липня 2025 року, Суд має відмовити у задоволенні цього клопотання;

 

         519.2            в якості альтернативи, “залишити Позов без розгляду”.[475] На підставах, зазначених у Розділі III цієї Ухвали Суду, а саме, що Суд має юрисдикцію у цій справі, а також оскільки у Суду немає жодних інших підстав для залишення Позову без розгляду, передбачених частиною 1 статті 226 ГПК, Суд має відмовити у задоволенні цього клопотання;

 

         519.3            в якості альтернативи, “припинити провадження”.[476] На підставах, зазначених у Розділі III цієї Ухвали Суду, а саме, оскільки у Суду немає підстав для закриття провадження, передбачених частиною 1 статті 231 ГПК, Суд має відмовити у задоволенні цього клопотання;

 

          519.4            “надати EAG відстрочку для подання [Заяви EAG від 2 лютого 2026 року] про відмову у відкритті провадження”.[477] Оскільки провадження вже відкрито, клопотання EAG у його вказаному формулюванні не має сенсу. Однак, як видається, EAG хотіла цим клопотанням домогтися продовження строку для подання Заяви EAG від 2 лютого 2026 року. Оскільки очевидною метою Заяви EAG від 2 лютого 2026 року є заперечення юрисдикції цього Суду, EAG має право подати його в будь-який час до закриття підготовчого провадження у цій справі. Отже, Суд відмовляє у задоволенні клопотання EAG, але приєднає Заяву EAG від 2 лютого 2026 року до матеріалів справи.

 

  1. Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року

 

  1. У прохальній частині Заяви Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року містяться такі клопотання:

 

          520.1            “залишити позов без розгляду відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України через відсутність юрисдикції”.[478] З підстав, викладених вище Розділі III цієї Ухвали Суду, Суд має юрисдикцію у справі та, відповідно, зазначене клопотання Відповідача 29 задоволенню не підлягає; або

 

        520.2            як альтернативу, “припинити провадження відповідно до статті [231] Господарського процесуального кодексу України”.[479] На підставах, зазначених у Розділі III цієї Ухвали Суду, а саме, оскільки у Суду немає підстав для закриття провадження, передбачених частиною 1 статті 231 ГПК, Суд має відмовити у задоволенні цього клопотання;

 

      520.3            “надати відстрочку для подання цих заперечень щодо юрисдикції відповіднодо статей 117, 118 Господарського процесуального кодексу України.”[480] Оскільки заперечення щодо юрисдикції подані без пропуску процесуального строку, то відповідно, заявлене клопотання є передчасним, а отже Суд має відмовити у його задоволенні.

 

  1. Заява Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року

 

  1. У прохальній частині Заяви Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року містяться такі клопотання:

 

        521.1            “визнати відсутність своєї [Суду] юрисдикції (компетенції/підсудності)”.[481] З підстав, викладених вище Розділі III цієї Ухвали Суду, Суд має юрисдикцію у справі та, відповідно, зазначене клопотання Відповідачів 24, 25 та 26 задоволенню не підлягає; та

 

             521.2            “припинити провадження у справі”.[482] Оскільки Суд встановив, що він має юрисдикцію у справі і (як також роз'яснено вище) Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року не викладає жодних інших підстав, з яких Суд міг би правомірно закрити провадження у справі, Суд повинен відмовити у задоволенні зазначеного клопотання; або

 

          521.3            в якості альтернативи “залишити позов без розгляду”.[483] На підставах, що у Суду немає підстав для закриття провадження, передбачених частиною 1 статті 231 ГПК, Суд має відмовити у задоволенні цього клопотання.

 

  1. Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року

 

  1. У прохальній частині Відзиву Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року містяться такі клопотання:

 

         522.1            “поновити строк на подання [відзиву]”.[484] Оскільки Новомосковський Азот не довів поважність причин пропуску строку на подання відзиву на Позов, Суд має відмовити у задоволенні цього клопотання. Однак з власної ініціативи Суду, з метою повного та всебічного розгляду справи, Суд поновлює цей строк та приєднує до матеріалів справи Відзив Відповідача 21;

 

       522.2            “залишити позов ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “АВТОДОРКОМПЛЕКТ” без розгляду”.[485] На підставах, зазначених у Розділах II-III цієї Ухвали Суду, а саме, що Суд має юрисдикцію у цій справі, а також оскільки у Суду немає жодних інших підстав для залишення Позову без розгляду, передбачених частиною 1 статті 226 ГПК, Суд має відмовити у задоволенні цього клопотання.

 

  1. ПРИЗНАЧЕННЯ СПРАВИ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ПО СУТІ

 

  1. У підготовчому засіданні Судом були вчинені дії, передбачені статтею 182 ГПК.

 

  1. Пункт 3 частини 2 статті 185 ГПК передбачає, що за “результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: … закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті”.

 

  1. Пункт 18 частини 2 статті 182 ГПК встановлює, що “у підготовчому засіданні суд: … призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання … для розгляду справи по суті”.

 

  1. Як зазначено вище, до Суду не надходила інформація щодо вручення Центральними Органами Ухвали про Відкриття Провадження деяким Відповідачам. Судові доручення в цій частині були направлені Центральному Органу землі Берлін 19 серпня 2025 року та Російському Центральному Органу – 20 жовтня 2025 року.

 

  1. З урахуванням частини 2 статті 15 Гаазької Конвенції про Повідомлення суддя може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який становить щонайменше шість місяців.

 

  1. Зважаючи на вищезазначені обставини, Суд закриває підготовче провадження та призначає справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 28 квітня 2026 року.

 

VII.            НАДСИЛАННЯ ЦІЄЇ УХВАЛИ СТОРОНАМ СПРАВИ

 

  1. Ухвалою про Відкриття Провадження та Ухвалою про Судове Доручення Суд, з урахуванням конкретних обставин справи, визначив порядок та способи надсилання судових документів сторонам справи.

 

  1. Відповідно, ця ухвала надсилається Позивачу до його електронного кабінету в ЄСІКС.

 

  1. Відповідачам у справі ця ухвала надсилається відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення:

 

 531.1         Відповідачам у Російській Федерації (1-7, 13-16, 21, 22, 30, 31 та 33) шляхом надсилання відповідних судових доручень Центральному Органу Російської Федерації - Міністерству юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, Москва, вул. Житня, 14) Позивачем з території третіх країн за дорученням та від імені Суду;

 

531.2         Відповідачам 8, 9, 19, 24, 25, 26, 29 та 32, які мають адреси у Нідерландах, на Кіпрі та в Люксембурзі - поштовим каналом вручення документів шляхом надсилання цієї Ухвали безпосередньо поштою за адресами Відповідачів на території вищевказаних держав;

 

531.3         Відповідачам 17, 18, 20, 23, 27 та 28, які мають адреси у Федеративній Республіці Німеччині і Швейцарії шляхом надсилання відповідних судових доручень Центральним Органам зазначених держав:

 

             531.3.1    Відповідачам 17 та 20 – через Центральний Орган землі Берлін (Федеративна Республіка Німеччина) - Управління Сенату з питань юстиції та захисту прав споживачів (Senatsverwaltungs für  Justiz und Verbraucherschutz, Salzburger Strasse 21-25 10825 Berlin, Germany);

 

            531.3.2    Відповідачу 18 – через Центральний Орган землі Бранденбург (Федеративна Республіка Німеччина) - Міністерство юстиції землі Бранденбург (Ministerium der Justiz des Landes Brandenburg HeinrichMann-Allee 107 14460 Potsdam, Germany);

 

        531.3.3    Відповідачу 23 – через Центральний Орган кантону Цуг (Швейцарська Конфедерація) – Вищий Суд Цуга (Obergericht Zug Rechtshilfe, Kirchenstrasse 6, Postfach 760 6301 Zug, Switzerland), та

 

       531.3.4    Відповідачам 27 та 28 через Центральний Орган кантону Граубюнден (Швейцарська Конфедерація) –– Вищий Суд кантону Граубюнден (Obergericht des Kantons   Graubünden Dretgira superiura dal chantun Grischun Tribunale d'appello del Cantone dei Grigioni Poststrasse 14 , Postfach 370 7001 Chur, Switzerland).

 

  1. Крім того, з метою обачності та забезпечення інформованості Сторін про розгляд цієї справи, Суд вирішив: (а) доручити Позивачу направити цю ухвалу від імені та за дорученням Суду на відомі йому поштові та електронні адреси всіх Відповідачів у цій справі; (б) здійснювати повідомлення Відповідачів про дату, час і місце розгляду справи по суті шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

 

VIII.        РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

 

  1. На підставі викладеного, керуючись статтями 42, 161, 182, 183, 185, 226 ГПК, Суд -

 

УХВАЛИВ:

 

          533.1         Клопотання, викладене у Заяві Позивача вiд 5 січня 2026 року про приєднання до матеріалів справи інформації щодо повідомлення Відповідачів - задовольнити. Приєднати до матеріалів справи інформацію, узагальнену Позивачем, щодо повідомлення Відповідачів у цій справі.

533.2                                                                           Відзив Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року приєднати до матеріалів справи, а щодо клопотань, що містяться у його прохальній частині:

533.2.1                                     в задоволенні клопотання EAG “ 1. відмовити в переході до розгляду справи по суті до завершення підготовчої стадії провадження та отримання письмової згоди всіх відповідачів відповідно до статті 183(6) ГПК України” - відмовити;

533.2.2                                     в задоволенні клопотання EAG “ 2. відкласти судове засідання для надання сторонам можливості підготувати позицію у справі з урахуванням результатів виконання судового доручення” - відмовити;

533.2.3                                     в задоволенні клопотання EAG “ 3. визнати відсутність юрисдикції українського суду в цій справі у зв'язку з юрисдикційним імунітетом іноземної держави та залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України” - відмовити;

533.2.4                                     в задоволенні клопотання EAG “ 4. як альтернатива пункту 3: закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК” - відмовити;

533.2.5                                     в задоволенні клопотання EAG “ 5. залучити до участі у справі як співвідповідачів Російську Федерацію та ДК “Нєдра ДНР”” - відмовити.

533.3                                                                           Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року приєднати до матеріалів справи, а щодо клопотань, що містяться у його прохальній частині:

533.3.1                                     клопотання Rosneft AET “ 1. долучити цей Відзив компанії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH до матеріалів справи № 908/1955/22(908/2314/25)” - задовольнити;

                533.3.2    клопотання Rosneft AET “ 3. поновити компанії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH строк для подання відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” у справі № 908/1955/22(908/2314/25) та надати додатковий строк для подання такого відзиву до 08 лютого 2026 року включно” - залишити без розгляду;

 

             533.3.3    в задоволенні клопотання Rosneft AET “ 5. закрити провадження в справі № 908/1955/22(908/2314/25) щодо компaнії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH” у зв’язку з відсутністю предмета спору - відмовити;

 

             533.3.4    в задоволенні клопотання Rosneft AET “закрити провадження у справі на підставі того, що в українського суду немає необхідної юрисдикції для розгляду Позовної заяви” - відмовити.

 

              533.4         Заяву Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року приєднати до матеріалів справи, а щодо клопотань, що містяться у її прохальній частині:

 

         533.4.1    в задоволенні клопотання EAG “відмовити у відкритті провадження через відсутність юрисдикції для розгляду позовів [Позивача] до EAG” - відмовити;

 

          533.4.2    в задоволенні клопотання EAG “залишити Позов без розгляду” - відмовити;

 

           533.4.3    в задоволенні клопотання EAG “припинити провадження” - відмовити;

 

        533.4.4    в задоволенні клопотання EAG “надати EAG відстрочку для подання [Заяви EAG від 2 лютого 2026 року] про відмову у відкритті провадження” - відмовити.

 

        533.5         Заяву Відповідачів 24, 25, 26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC, відповідно) від 3 лютого 2026 року приєднати до матеріалів справи, а щодо клопотань, що містяться у її прохальній частині:

 

            533.5.1    в задоволенні клопотання AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC “визнати відсутність своєї [Суду] юрисдикції (компетенції/підсудності)” - відмовити;

 

            533.5.2    в задоволенні клопотання AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC “припинити провадження у справі” - відмовити;

 

           533.5.3    в задоволенні клопотання AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC “залишити позов без розгляду” - відмовити.

 

            533.6         Заяву Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року приєднати до матеріалів справи, а щодо клопотань, що містяться у її прохальній частині:

 

              533.6.1    в задоволенні клопотання EuroChem International “залишити позов без розгляду відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України через відсутність юрисдикції” - відмовити;

 

               533.6.2    в задоволенні клопотання EuroChem International “припинити провадження відповідно до статті [231] Господарського процесуального кодексу України” - відмовити;

 

            533.6.3    в задоволенні клопотання EuroChem International “надати відстрочку для подання цих заперечень щодо юрисдикції відповідно до статей 117, 118 Господарського процесуального кодексу України” - відмовити.

 

           533.7         Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року приєднати до матеріалів справи, а щодо клопотань, що містяться у його прохальній частині:

 

       533.7.1 в задоволенні клопотання Новомосковського Азоту “поновити строк на подання [відзиву]” - відмовити;

 

                533.7.2    в задоволенні клопотання Новомосковського Азоту “залишити позов ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “АВТОДОРКОМПЛЕКТ” без розгляду” - відмовити.

 

              533.8         Встановити відсутність підстав для необхідності залучення Російської Федерації, Нєдра ДНР або інших осіб як співвідповідачів або третіх осіб у цій справі.

 

              533.9         Встановити наявність у цього Суду юрисдикції у цій справі.

 

             533.10      Встановити, що розгляд цим Судом Позову Позивача та ухвалення рішення у цій справі (в тому числі встановлення окремих фактичних обставин, що включають дії іноземних держав, і надання їм правової оцінки, але без покладання відповідальності на іноземні держави) не зачіпає судового імунітету.

 

            533.11      Дозволити Позивачу подати додаткові пояснення щодо окремих питань по суті справи. Приєднати до матеріалів справи додаткові пояснення Позивача, викладені в Заяві Позивача від 5 січня 2026 року з доданими до неї документами та досліджувати їх в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

 

         533.12      Встановити кожному Відповідачу строк для подання своїх додаткових пояснень (аргументів) щодо пояснень Позивача, викладених в Заяві Позивача від 5 січня 2026 року упродовж десяти днів з дати отримання цієї Ухвали, одночасно надіслати Позивачу на його електронну адресу (avtodorkomplektmariupol@gmail.com) копію таких додаткових пояснень (аргументів) та надати Суду докази такого надсилання до дня проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

 

         533.13      Запропонувати Позивачу подати відповідь на відзиви, а Відповідачам – заперечення у строки, встановлені Судом в Ухвалі про Відкриття Провадження.

 

        533.14      Зобов’язати Позивача надати Суду розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму реальних збитків відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, станом на день проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

 

          533.15      Закрити підготовче провадження у справі №908/1955/22(908/2314/25).

 

           533.16      Справу призначити до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28 квітня 2026 року о 11:00 год. У випадку, якщо на початок судового засідання в місті Запоріжжя буде оголошено сигнал “повітряна тривога”, судове засідання розпочнеться через 15 хвилин після оголошення сигналу “відбій”.

 

         533.17      Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4.

 

          533.18      Нагадати сторонам справи про право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

 

          533.19      Зобов`язати Позивача в строк до 06 березня 2026 року (включно) надати Суду засвідчений переклад цієї Ухвали Суду: на німецьку мову - у чотирнадцяти примірниках; на англійську мову - у дев’яти примірниках; на російську мову – в одному примірнику.

 

         533.20      Звернутися з судовим дорученням до:

 

                         533.20.1 Центрального Органу Федеративної Республіки Німеччини - Управління Сенату з питань юстиції та захисту прав споживачів (Senatsverwaltungs  für Justiz und Verbraucherschutz, Salzburger Strasse 21-25 10825 Berlin, Germany) з проханням про вручення цієї Ухвали Суду:

 

                    533.20.1.1   Компанії RN Refining & Marketing GmbH за адресою: Behrenstraße 18, D - 10117 Berlin, Germany;

 

                     533.20.1.2   Компанії Rosneft Deutschland GmbH за адресою: Behrenstraße 18, D - 10117 Berlin, Germany;

 

                  533.20.2 Центрального Органу Федеративної Республіки Німеччини - Міністерства юстиції землі Бранденбург (Ministerium der Justiz des Landes Brandenburg, HeinrichMann-Allee 107 14460 Potsdam, Germany) з проханням про вручення цієї Ухвали Суду компанії AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH за адресою: Passower Chaussee, 16303, Schwedt/Oder, Germany;

 

               533.20.3 Центрального Органу Швейцарської Конфедерації - Вищого Суду Цуга (Obergericht Zug Rechtshilfe, Kirchenstrasse 6, Postfach 760 6301 Zug, Switzerland) з проханням про вручення цієї Ухвали Суду компанії EuroChem Group AG за адресою: Baarerstrasse 37, 6300 Zug, Switzerland;

 

                 533.20.4 Центрального Органу Швейцарської Конфедерації - Вищий Суд кантону Граубюнден (Obergericht des Kantons  Graubünden Dretgira superiura dal chantun Grischun Tribunale d'appello del Cantone dei Grigioni Poststrasse 14, Postfach 370 7001 Chur, Switzerland) з проханням про вручення цієї Ухвали Суду Мельниченку Андрію Ігоровичу за адресою: Villa Via Puzzainas 5, Suvretta, St. Moritz, 7500, Switzerland та Мельниченко Олександрі за адресою: Villa Via Puzzainas 5, Suvretta, St. Moritz, 7500, Switzerland.

 

               533.21      Зобов`язати Позивача направити від імені та за дорученням Суду, з будь-якої третьої держави, яка має поштове сполучення з Російською Федерацією, до Центрального Органу Російської Федерації – Міністерства юстиції Російської Федерації (The Ministry of Justice of the Russian Federation, ul. Zhitnaya, 14 Moscow, 119991, Russian Federation) прохання про вручення цієї Ухвали Суду наступним Відповідачам:

 

                     533.21.1     Публічному акціонерному товариству “Газпром” за адресою: Російська Федерація, 197229, Санкт-Петербург, Лахтинський проспект, будинок 2, корп. 3, будівля 1;

 

                           533.21.2     Товариству з обмеженою відповідальністю “Газпром Експорт” за адресою: Російська Федерація, 191023, Санкт-Петербург, площа Островського, будинок 2А, літера А;

 

                          533.21.3     Публічному акціонерному товариству “Газпром Нєфть” за адресою: Російська Федерація, 190000, Санкт-Петербург, Поштамтська вулиця, будинок 3-5, літер А, частина приміщення 1Н, кабінет 2401;

 

                          533.21.4     Акціонерному товариству “Газпромбанк” за адресою: Російська Федерація, 117420, Москва, вулиця Наметкіна, будинок 16, корпус 1;

 

                          533.21.5     Товариству з обмеженою відповідальністю “Газпром Капітал” за адресою: Російська Федерація, 195277, Санкт-Петербург, Великий Сампсонієвський проспект, будинок 28, корпус 2, літер Д, приміщення 43-Н;

 

                           533.21.6     Міжнародній компанії товариству з обмеженою відповідальністю “Газпром Інтернешнл Лімітед” за адресою: Російська Федерація, 236006, Калінінградська область, Калінінград, Сонячний бульвар, будівля 3, офіс 4;

 

                    533.21.7     Товариству з обмеженою відповідальністю “Западная Азія” (попередня назва -Товариство з обмеженою відповідальністю “ГПН-Бліжнєвосточниє проекти”) за адресою: Російська Федерація, 190068, Санкт-Петербург, набережна Рєкі Мойки, будинок 74, літер А, приміщення 1-Н, частина приміщення 61, робоче місце 2;

 

                533.21.8     Акціонерному товариству “Рязанська нєфтєпєрєрабативающая компанія” за адресою: Російська Федерація, 390011, Рязанська область, Рязань, район Южний промузел, будинок 8;

 

                        533.21.9     Товариству з обмеженою відповідальністю “РН-Аеро” за адресою: Російська Федерація, 119071, Москва, вул. Мала Калузька, будинок 15, поверх 2;

 

                     533.21.10  Публічному акціонерному товариству “Нєфтяная компанія “Роснєфть” за адресою: Російська Федерація, 115035, Москва, Софійська набережна, будинок 26/1;

 

                    533.21.11  Товариству з обмеженою відповідальністю “РН - Іностранниє проекти” за адресою: Російська Федерація, 119071, Москва, Мала Калузька вулиця, будинок 15, будова 17, офіс 144/7, 1 поверх;

 

                      533.21.12  Акціонерному товариству “Новомосковська акціонерна компанія “Азот” за адресою: Російська Федерація, 301651, Тульська область, Новомосковський район, Новомосковськ, вулиця Связі, будинок 10;

 

                    533.21.13  Акціонерному товариству “Нєвінномисский Азот” за адресою: Російська Федерація, 357107, Ставропольський край, Невинномиськ, вул. Нізяєва, будинок 1;

 

                          533.21.14  Товариству з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Волга-Днєпр” за адресою: Російська Федерація, 432064, Ульяновська область, Ульяновськ, вул. Карбишева, будинок 14;

 

                          533.21.15  Товариству з обмеженою відповідальністю “Волга-Днєпр-Москва” за адресою: Російська Федерація, 141411, Москва, Міжнародне шосе, будинок 28Б, будова 3;

 

                       533.21.16  Ісайкіну Олексію Івановичу за адресою: Російська Федерація, 119334, Москва, вулиця Косигіна, 19 корп. 1, квартира 54;

та надати Суду докази такого надсилання до дня проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

 

          533.22      Зобов’язати Позивача в строк до 6 березня 2026 року (включно) надіслати від імені та за дорученням Суду копію цієї Ухвали Суду на відомі йому поштові та електронні адреси Відповідачів, та надати Суду докази надсилання та, де це можливо, докази отримання Відповідачами цієї Ухвали Суду до дня проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

  1. Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/. Зокрема інформація щодо стадії розгляду судової справи доступна за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud5009.

 

  1. Текст цієї Ухвали буде опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/.

 

  1. Електронна адреса Господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.

 

  1. Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492.

 

  1. Ухвала набирає законної сили з моменту її складання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

 

 

Суддя                                                                                            О.О. Юлдашев

 

 

 

[1] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 1

[2] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 2

[3] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 3

[4] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 4

[5] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 5

[6] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, прохальна частина, пункт 1

[7] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, прохальна частина, пункт 3

[8] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, прохальна частина, пункт 4

[9] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, прохальна частина, пункт 5

[10] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET), від 23 січня 2026 року, Розділ ІІІ, пункт 18

[11] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, прохальна частина

[12] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, прохальна частина

[13] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, прохальна частина

[14] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, прохальна частина

[15] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[16] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[17] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[18] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[19] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[20] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азота) від 4 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 1

[21] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азота) від 4 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 2

[22] Додаток A-0008 – Докази направлення Позову та доданих до нього документів Відповідачем 01 (ПАТ “Газпром”) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[23] Додатки A-0006 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо ПАТ “Газпром” станом на 19 березня 2025 року; та A-0007 – Офіційний веб-сайт ПАТ “Газпром” https://www.gazprom.ru/, сторінка під назвою “Про Газпром”, https://web.archive.org/web/20220202175418/https://www.gazprom.ru/about/

[24] Додаток A-0571 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 01 (ПАТ “Газпром”) 14 серпня 2025 року поштою на його юридичну адресу

[25] Додаток A-0008 – Докази направлення Позову та доданих до нього документів Відповідачем 01 (ПАТ “Газпром”) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[26] Додатки A-0670 та A-0672 – Докази направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[27] Додаток A-0572 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 01 (ПАТ “Газпром”) 29 серпня 2025 року поштою за юридичною адресою ПАТ “Газпром”

[28] Додаток A-0502 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 01 (ПАТ “Газпром”) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти ПАТ “Газпром”, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[29] Додаток A-0011 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 02 (Газпром Експорт) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[30] Додаток A-0009 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо ТОВ “Газпром Експорт” (Відповідач 02) станом на 19 березня 2025 року; та Додаток A-0010 – Офіційний веб-сайт “Газпром Експорт”, https://gazpromexport.ru, сторінка під назвою “Діяльність компанії” https://web.archive.org/web/20220201122626/, http://www.gazpromexport.com/statistics/, на якій вказано електронну адресу та номер телефону “Газпром Експорт”

[31] Додаток A-0573 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 02 (Газпром Експорт) 18 серпня 2025 року поштою на його юридичну адресу (додається лише Заяви, поданої до Суду)

[32] Додаток A-0009 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо ТОВ “Газпром Експорт” (Відповідач 02) станом на 19 березня 2025 року; та Додаток A-0010 – Офіційний веб-сайт “Газпром Експорт”, https://gazpromexport.ru, сторінка під назвою “Діяльність компанії” https://web.archive.org/web/20220201122626/, http://www.gazpromexport.com/statistics/, на якій вказано електронну адресу та номер телефону “Газпром Експорт”

[33] Додатки A-0670 та A-0672 – Докази направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[34] Додаток A-0574 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 02 (Газпром Експорт) 29 серпня 2025 року поштою на юридичну адресу Газпром Експорт

[35] Додаток A-0504 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 02 (Газпром Експорт) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти Газпром Експорт, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[36] Додаток A-0014 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 03 (Газпром Нєфть) 25 липня 2025 року електронною поштою на адресу, вказану на її офіційному веб-сайті

[37] Додаток A-0012 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо компанії “Газпром нафта” (Відповідач 03) станом на 19 березня 2025 року; та Додаток A-0013 – Офіційний веб-сайт компанії “Газпром нафта” https://www.gazprom-neft.ru/, сторінка під назвою “Про компанію “Газпром нєфть”, https://www.gazprom-neft.ru/company/about/

[38] Додаток A-0575 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 03 (Газпром Нєфть) 14 серпня 2025 року поштою на його юридичну адресу

[39] Додаток A-0012 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо компанії “Газпром нафта” (Відповідач 03) станом на 19 березня 2025 року; та Додаток A-0013 – Офіційний веб-сайт компанії “Газпром нафта” https://www.gazprom-neft.ru/, сторінка під назвою “Про компанію “Газпром нафта”, https://www.gazprom-neft.ru/company/about/

[40] Додатки A-0670 та A-0672 – Докази направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[41] Додаток A-0576 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 03 (Газпром Нєфть) 1 вересня 2025 року поштою за юридичною адресою Газпром Нєфть.

[42] Додаток A-0506 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 03 (Газпром Нєфть) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти Газпром Нєфть, опубліковану на її офіційному веб-сайті

[43] Докази A-0017 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 04 (Газпромбанк) 25 липня 2025 року електронною поштою на адресу, вказану на його офіційному веб-сайті

[44] Додаток A-0015 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо Газпромбанку станом на 19 березня 2025 року; та Додаток A-0016 – Офіційний веб-сайт Газпромбанку, https://www.gazprombank.ru/about/bank/, сторінка під назвою “Про Газпромбанк”

[45] Додаток A-0015 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо Газпромбанку станом на 19 березня 2025 року

[46] Додаток A-0669 – Докази невдалої доставки Позову та доданих до нього документів Відповідачу 04 (Газпромбанк) поштою на його юридичну адресу в Росії

[47] Додатки A-0670 та A-0672 – Додаток передачі до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[48] Додаток A-0508 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 04 (Газпромбанк) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти Газпромбанку, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[49] Додаток A-0577 – Доказ невдалої доставки Позову та доданих до нього документів Відповідачу 04 (Газпромбанк) поштою на його юридичну адресу в Росії

[50] Додаток A-0020 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 05 (Газпром Капітал) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[51] Додаток A-0019 – Офіційний веб-сайт Газпром Капітал, https://www.gazpromcapital.ru/, головна сторінка

[52] Додаток A-0578 – Докази отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 05 (Газпром Капітал) 21 серпня 2025 року поштою на його юридичну адресу

[53] Додаток A-0018 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо Газпром Капітал станом на 19 березня 2025 року; та Додаток A-0019 – Офіційний веб-сайт Газпром Капітал, https://www.gazpromcapital.ru/, головна сторінка

[54] Додатки A-0670 та A-0672 – Доказ направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[55] Додаток А-0579 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 05 (Газпром Капітал) 1 вересня 2025 року поштою за юридичною адресою Газпром Капітал

[56] Додаток A-0510 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 05 (Газпром Капітал) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу Газпром Капітал, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[57] Додаток A-0023 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 06 (Газпром Інтернешнл) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[58] Додаток A-0021 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо Газпром Інтернешнл станом на 19 березня 2025 року; та A-0022 – Офіційний веб-сайт Газпром Інтернешнл https://www.gazprom-international.ru/, сторінка під назвою “Контакти”, https://www.gazprom-international.ru/contacts/

[59] Додаток A-0021 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо Газпром Інтернешнл станом на 19 березня 2025 року; та A-0022 – Офіційний веб-сайт Газпром Інтернешнл https://www.gazprom-international.ru/, сторінка під назвою “Контакти”, https://www.gazprom-international.ru/contacts/

[60] Додаток A-0580 – Докази невдалої доставки Позову та доданих до нього документів Відповідачу 06 (Газпром Інтернешнл) поштою на його юридичну адресу в Росії

[61] Додаток A-0023 – Докази отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 06 (Газпром Інтернешнл) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адресу його представництва в Республіці Узбекистан, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[62] Додаток A-0022 – Офіційний веб-сайт Газпром Інтернешнл https://www.gazprom-international.ru/, сторінка під назвою “Представництво MKOOO Газпром Інтернешнл Лімітед в Республіці Узбекистан”, https://www.gazprom-international.ru/contacts/12/

[63] Додаток A-0582 – Докази отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 06 (Газпром Інтернешнл) 4 серпня 2025 року поштою на адресу його представництва в Республіці Узбекистан

[64] Додаток A-0022 – Офіційний веб-сайт Газпром Інтернешнл https://www.gazprom-international.ru/, сторінка під назвою “Представництво МКООО Газпром Інтернешнл Лімітед в Республіці Узбекистан”, https://www.gazprom-international.ru/contacts/12/

[65] Додатки A-0670 та A-0672 – Докази направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом Росії 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[66] Додаток A-0581 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 06 (Газпром Інтернешнл) у його головному офісі 25 серпня 2025 року поштою на юридичну адресу Газпром Інтернешнл

[67] Додаток A-0513 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 06 (Газпром Інтернешнл) у його головному офісі 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти Газпром Інтернешнл, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[68] Додаток A-0583 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 06 (Газпром Інтернешнл) 18 серпня 2025 року поштою на адресу його представництва в Республіці Узбекистан

[69] Додаток A-0514 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 06 (Газпром Інтернешнл) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу представництва Газпром Інтернешнл в Республіці Узбекистан, опублікований на офіційному веб-сайті

[70] Додаток A-0514 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 06 (Газпром Інтернешнл) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу представництва Газпром Інтернешнл в Республіці Узбекистан, опублікований на офіційному веб-сайті

[71] Додаток A-0585 – Доказ невдалої доставки Позову та доданих до нього документів Відповідачу 07 (West Asia) поштою на його юридичну адресу в Росії

[72] Додатки A-0670 та A-0672 – Докази направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[73] Додаток A-0586 – Докази невдалої доставки Ухвали про Відкриття Провадження щодо Відповідача 07 (West Asia) поштою на його юридичну адресу в Росії

[74] Додаток A-0587 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 08 (GPN-Badra BV) 5 серпня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу;

[75] Додаток A-0026 – Витяг з Нідерландського комерційного реєстру щодо Gazprom Neft Badra B.V. станом на 17 березня 2025 року

[76] Додаток А-0590 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 08 (GPN Badra BV) 29 серпня поштою на адресу зареєстрованого офісу GPN-Badra B;

[77] Додаток A-0591 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 09 (GPN Middle East BV) 5 серпня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[78] Додаток A-0028 – Витяг з нідерландського комерційного реєстру щодо GPN Middle East BV станом на 17 березня 2025 року

[79] Додаток A-0594 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 09 (GPN Middle East BV) 29 серпня 2025 року поштою на адресу зареєстрованого офісу GPN Middle East BV

[80] Додаток A-0594 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 09 (GPN Middle East BV) 29 серпня 2025 року поштою на адресу зареєстрованого офісу GPN Middle East BV

[81] Додаток A-0595 – Доказ невдалої доставки Позову та доданих до нього документів Відповідачу 10 (GPN Invest) поштою на його юридичну адресу в Росії

[82] Додатки A-0670 та A-0672 – Докази направлення Російському Центральному Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[83] Додаток A-0596 – Докази невдалої доставки Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачу 10 (GPN-Invest) поштою на його юридичну адресу в Росії

[84] Додаток A-0597 – Доказ Отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 11 (Maritime Villa) 31 липня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[85] Додаток A-0032 – Витяг з Національного реєстру компаній Франції щодо Maritime Villa Holdings SNC станом на 19 квітня 2025 року

[86] Додаток A-0600 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 11 (Maritime Villa) 29 серпня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[87] Додаток A-0601 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 12 (Leyson Holdings) 6 серпня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[88] Додаток A-0034 – Витяг з Публічного реєстру Республіки Кіпр щодо Leyson Holdings Limited

[89] Додаток A-0604 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 12 (Leyson Holdings) 12 вересня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[90] Додаток A-0042 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів до нього Відповідачем 13 (Рязанська нєфтєперерабативающая компанія) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[91] Додаток A-0038 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо Рязанської нєфтєперерабативающої компанії станом на 6 липня 2025 року

[92] Додаток A-0038 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо Рязанської нєфтєперерабативающої компанії станом на 6 липня 2025 року

[93] Додаток A-0673 – Докази невдалої доставки поштою Позову та доданих до нього документів до неї Відповідачу 13 (Рязанська нєфтєперерабативающая компанія) на його юридичну адресу в Росії

[94] Додатки A-0670 та A-0672 – Докази направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[95] Додаток A-0522 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 13 (Рязанська нєфтєперерабативающая компанія) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти Рязанської нафтопереробної компанії, опубліковану на її офіційному веб-сайті

[96] Додаток A-0605 – Докази невдалої доставки Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачу 13 (Рязанська нєфтєперерабативающая компанія) поштою на його юридичну адресу в Росії

[97] Додаток A-0045 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів до нього Відповідачем 14 (РН-Аеро) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адреси електронної пошти, опубліковані на його офіційному веб-сайті

[98] Додаток A-0043 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо РН-Аеро станом на 6 липня 2025 року

[99] Додаток A-0043 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо РН-Аеро станом на 6 липня 2025 року

[100] Додаток A-0606 – Докази невдалої доставки Позову та доданих до нього документів Відповідачу 14 (РН-Аеро) поштою на його юридичну адресу в Росії

[101] Додатки A-0670 та A-0672 – Докази направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[102] Додаток A-0524 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 14 (РН-Аеро) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу РН-Аеро, опубліковану на її офіційному веб-сайті

[103] Додаток A-0607 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 14 (РН-Аеро) 27 серпня 2025 року поштою на юридичну адресу РН-Аеро

[104] Додаток A-0052 – Докази отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 15 (ПАТ “Роснєфть”) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[105] Додаток A-0051 – Веб-сайт “Роснефти”, https://rosneft.ru/about/contacts/, сторінка під назвою “Про “Роснєфть” – Контакти”, на якій вказано адресу та електронну адресу “Роснєфті”.

[106] Додаток A-0046 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо ПАТ “Роснєфть” (Відповідач 15) станом на 29 квітня 2025 року

[107] Додаток A-0608 – Докази невдалої доставки поштою Позову та доданих до нього документів Відповідачу 15 (ПАТ “Роснєфть”) на його юридичну адресу в Росії

[108] Додаток A-0670 та A-0672 – Докази направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[109] Додаток A-0527 – Підтвердження отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 15 (ПАТ “Роснєфть”) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу ПАТ “Роснєфть”, опубліковану на офіційному веб-сайті компанії

[110] Додаток A-0609 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 01 (ПАТ “Газпром”) 9 вересня 2025 року поштою на юридичну адресу ПАТ “Роснефть”

[111] Додаток A-0056 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 16 (RN - Foreign Projects) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адресу, вказану на його офіційному веб-сайті

[112] Додаток A-0055 – Російський інформаційний сайт List-Org https://www.list-org.com/company/6444915, інформаційний сайт RBK Companies https://companies.rbc.ru/id/1107746925692-ooo-obschestvo-s-ogranichennoj-otvetstvennostyu-rn-inostrannyie-proektyi/, на якому вказано електронні адреси RN - Foreign Projects

[113] Додаток A-0053 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо RN - Foreign Projects (Відповідач 16) станом на 29 квітня 2025 року

[114] Додаток A-0610 – Докази невдалої доставки поштою Позову та доданих до нього документів Відповідачу 16 (RN - Foreign Projects) на його юридичну адресу в Росії

[115] Додаток A-0670 та A-0672 – Докази направлення Російському Центральному Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[116] Додаток A-0529 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 16 (RN - Foreign Projects) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти RN - Foreign Projects, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[117] Додаток A-0611 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 16 (RN - Foreign Projects) 16 жовтня 2025 року поштою на юридичну адресу RN - Foreign Projects

[118] Додаток A-0062 – Додаток отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 17 (RN-Refining) 25-26 липня 2025 року електронною поштою на адресу його довіреної особи, Федерального Мережевого Агентства.

[119] Додаток A-0061 – Роздруківка з веб-сайту Федерального Мережевого Агентства, сторінка “Контакти”, https://www.bundesnetzagentur.de/EN/General/contact/start.html

[120] Додаток A-0058 – Витяг з Німецького комерційного реєстру щодо компанії RN-Refining станом на 30 квітня 2025 року

[121] Додаток A-0612 – Додаток невдалої доставки Позову та доданих до нього документів Відповідачу 17 (RN-Refining) поштою на його зареєстровану адресу в Німеччині

[122] Додаток A-0613 та A-0674 – Доказ передачі Центральному органу Берліна 19 серпня 2025 року та отримання Центральним органом Берліна 5 вересня 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом суду про вручення зазначеного Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачу 17 відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[123] Додаток A-0532 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження довіреною особою Відповідача 17 (RN-Refining) 12 серпня 2025 року

[124] Додаток A-0613 (i)– Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 17 (RN-Refining) 26 серпня 2025 року поштою на юридичну адресу RN-Refining

[125] Додаток A-0063 – Витяг з Німецького комерційного реєстру підприємств щодо компанії Rosneft АЕТ (Відповідач 18) станом на 6 травня 2025 року

[126] Додаток A-0066 – Доказ надсилання Позову та доданих до нього документів Відповідачу 18 (Rosneft AET) (додається лише до копії цього Позову, поданого до суду)

[127] Додаток A-0681 – Лист суду до Позивача від 4 грудня 2025 року, в якому Позивачу повідомляється про надання доступу до матеріалів судової справи представнику Відповідача 18 (Rosneft AET) на його запит від 1 грудня 2025 року

[128] Додаток A-0678 – Доказ вручення 23 вересня 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження Центральним органом Бранденбурга Відповідачу 18 (Rosneft AET) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[129] Додаток A-0619 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 19 (Rosneft Luxembourg) 18 серпня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[130] Додаток A-0067 – Роздруківка з веб-сайту корпоративної розвідувальної служби Dun & Bradstreet інформації про компанію Rosneft Luxembourg, https://www.dnb.com/business-directory/company-profiles.rosneft_holdings_ltd_sa.d7c795d0ba1c12b622afd890739719e6.html

[131] Додаток A-0636 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 19 (Rosneft Luxembourg) 2 вересня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[132] Додаток A-0071 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 20 (Rosneft Deutschland) 25 липня 2025 року електронною поштою на адресу, опубліковану на його веб-сайті, та на адресу електронної пошти його довіреної особи, Федерального Мережевого Агентства

[133] Додаток A-0070 – Офіційний веб-сайт Rosneft Deutschland https://www.rosneft.de/, сторінка “Контакти”, яка містить адресу та електронну адресу Rosneft Deutschland, https://www.rosneft.de/kontakt

[134] Додаток A-0070 – Офіційний веб-сайт Rosneft Deutschland https://www.rosneft.de/, сторінка “Контакти”, яка містить адресу та електронну адресу Rosneft Deutschland, https://www.rosneft.de/kontakt

[135] Додаток A-0061 – Роздруківка з веб-сайту Федерального Мережевого Агентства, сторінка “Контакти”, https://www.bundesnetzagentur.de/EN/General/contact/start.html

[136] Додаток A-0623 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 20 (Rosneft Deutschland) 14 серпня 2025 року поштою на адресу, зазначену в Німецькому комерційному реєстрі підприємств

[137] Додаток A-0067 – Роздруківка з веб-сайту корпоративної розвідувальної служби Dun & Bradstreet з інформацією про компанію Rosneft Luxembourg, доступна за адресою https://www.dnb.com/business-directory/company-profiles.rosneft_holdings_ltd_sa.d7c795d0ba1c12b622afd890739719e6.html

[138] Додаток A-0625 та A-0675 – Докази направлення Центральному органу Берліна 19 серпня 2025 року та отримання Центральним органом Берліна 5 вересня 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом суду про вручення зазначеного судового рішення про початок провадження Відповідачу 20 відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[139] Додаток A-0536 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 20 (Rosneft Deutschland) 12 серпня 2025 року електронною поштою на його електронну адресу, опубліковану на його веб-сайті

[140] Додаток A-0037 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 20 (Rosneft Deutschland) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти його довіреної особи, Федерального Мережевого Агентства

[141] Додаток A-0624 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 20 (Rosneft Deutschland) 26 серпня 2025 року поштою на адресу Rosneft Deutschland, зазначену в Німецькому комерційному реєстрі підприємств

[142] Додаток A-0077 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 21 (Новомосковський Азот) 25 липня 2025 року електронною поштою на адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті (info@nak-azot.com)

[143] Додаток A-0076 – Офіційний веб-сайт Новомосковського Азоту, www.nak-azot.com, веб-сторінка під назвою “Контакти”

[144] Додаток A-0075 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо Новомосковського Азоту

[145] Додаток A-0671 – Докази невдалої доставки Позову та доданих до нього документів Відповідачу 21 (Новомосковський Азот) поштою на його юридичну адресу в Росії

[146] Додатки A-0670 та A-0672 – Доказ передачі до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[147] Додаток A-0539 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 21 (Новомосковський Азот) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу Новомосковського Азоту, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[148] Додаток A-0626 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 21 (Новомосковський Азот) 02 вересня 2025 року поштою на юридичну адресу Новомосковського Азоту

[149] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азота) від 4 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 1

[150] Додаток A-0080 – Докази отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 22 (Нєвінномисський Азот) 25 липня 2025 року електронною поштою на адреси, опубліковані на його офіційному веб-сайтіnevinazot@eurochem.ru та info@euro-chem.org)

[151] Додаток A-0079 – Веб-сайти Групи ЄвроХім https://euro-chem.org/kontakty.htm та https://www.eurochem.ru/sustainability-story/uvedomlenie-o-provedenii-obshhestvennyh-obsuzhdenij-3/, на яких вказано електронні адреси компанії “Нєвінномисський Азот”

[152] Додаток A-0078 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо компанії Нєвінномисський Азот

[153] Додаток A-0627 – Докази невдалої доставки поштою Позову та доданих до нього документів Відповідачу 22 (Нєвіномисський Азот) за його юридичною адресою в Росії

[154] Додаток A-0670 та A-0672 – Докази направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[155] Додаток A-0542 – Підтвердження отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 22 (Нєвінномисський Азот) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти Нєвінномисського Азоту, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[156] Додаток A-0628 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 22 (Нєвінномисський Азот) 26 серпня 2025 року поштою на юридичну адресу Нєвіномисського Азоту

[157] Додаток A-0083 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 23 (EAG) 25 липня 2025 року електронною поштою

[158] Додаток A-0083 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 23 (EAG) 25 липня 2025 року електронною поштою та A-0082 – офіційний веб-сайт EAG www.eurochemgroup.com, веб-сторінка під назвою “Зв'яжіться з нами”

[159] Додаток A-0629 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 23 (EAG) 05 серпня 2025 року поштою

[160] Додаток A-0629 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 23 (EAG) 05 серпня 2025 року поштою та A-0082 – Офіційний веб-сайт EAG www.eurochemgroup.com, веб-сторінка під назвою “Зв’яжіться з нами”

[161] Додаток A-0544 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 23 (EAG) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти EAG

[162] Додаток A-0630 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 23 (EAG) 21 серпня 2025 року поштою на адресу зареєстрованого офісу EAG

[163] Додаток A-0632 – Лист, отриманий судом 25 вересня 2025 року від Центрального Органу Кантону Цуг (Швейцарія), що підтверджує отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 23 (EAG) 8 вересня 2025 року

[164] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, Розділ I, останній абзац: зокрема, що EAG “не має жодного відношення до подій, описаних у позовній заяві... [EAG] не брав участі в будь-яких рішеннях, пов’язаних з вилученням або націоналізацією активів Позивача. Тим більше не брав участі у військових діях. Залучення [EAG] до участі в цій справі як Відповідача є необґрунтованим та не має під собою правових підстав”

[165] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, прохальна частина

[166] Додаток A-0436 – Звіт Халаімова Володимира Геннадійовича, поданого 11 листопада 2025 року з апеляцією EAG та EuroChem International до Суду Амстердама в Нідерландах на рішення тимчасового судді суду Амстердама про накладення арешту на активи EAG та EuroChem в Нідерландах з метою забезпечення виконання в Нідерландах майбутнього рішення у цій справі (далі - Звіт Халаімова-2)

[167] Додаток А-0679 – Лист, отриманий судом 14 жовтня 2025 року від Центрального органу кантону Цуг (Швейцарія), що підтверджує отримання Ухвали Суду від 19 серпня 2025 року Відповідачем 23 (EAG) 19 вересня 2025 року

[168] Додаток A-0680 - Доказ відправки 27 листопада 2025 року та отримання ухвали суду від 19 серпня 2025 року Відповідачем 23 (EAG) 16 грудня 2025 року 2025 року поштою за адресою зареєстрованого офісу AEG

[169] Додаток A-0087 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 24 (AIM Capital) 25 та 26 липня 2025 року електронною поштою на адресу, вказану в публічних оголошеннях AIM Capital (hkadyrova@aimcapital.ae)

[170] Додаток A-0086 – Прес-реліз AIM Capital Ltd від 16 червня 2023 року, розміщений на Accesswire, під назвою “AIM Capital впровадила прозору структуру власності та нагляду в умовах санкцій”, https://finance.yahoo.com/news/aim-capital-implemented-transparent-structure-200000100.html

[171] Додаток A-0633 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 24 (AIM Capital) 6 серпня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[172] Додаток A-0085 – Офіційний веб-сайт AIM Capital www.aimcapital.eu, веб-сторінка під назвою “Контакти”, https://www.aimcapital.eu/contact-us/

[173] Додаток A-0546 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 24 (AIM Capital) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу, вказану в публічних оголошеннях AIM Capital (hkadyrova@aimcapital.ae)

[174] Додаток A-0636 – Доказ отримання Ухвалі про Відкриття Провадження Відповідачем 24 (AIM Capital) 5 вересня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[175] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC ) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[176] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[177] Додаток A-0637 – Доказ Отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 25 (Linea (CY)) 6 серпня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[178] Додаток A-0088 – Витяг з Публічного реєстру Республіки Кіпр щодо Linea (CY), https://efiling.drcor.mcit.gov.cy/DrcorPublic/SearchResults.aspx?name=Linea%20%28CY%29%20Ltd&number=%25&searchtype=optStartMatch&index=1&tname=%25&sc=0

[179] Додаток A-0640 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 25 (Linea (CY)) 5 вересня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[180] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[181] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[182] Додаток A-0641 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 26 (Linetrust PTC) 6 серпня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[183] Додаток A-0090 – Витяг з Публічного реєстру Республіки Кіпр щодо Linetrust PTC, https://efiling.drcor.mcit.gov.cy/DrcorPublic/SearchResults.aspx?name=Linetrust%20PTC%20LTD&number=%25&searchtype=optStartMatch&index=1&tname=%25&sc=0

[184] Додаток A-0544 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 26 (Linetrust PTC) 5 вересня 2025 року поштою за адресою його зареєстрованого офісу

[185] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[186] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[187] Додаток A-0098 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 27 (паном Мельниченком) 25 липня 2025 року електронною поштою на адреси електронної пошти його адвокатів, які представляли його в справі № T-271/22 в Європейському суді справедливості

[188] Андрій Мельниченко проти Ради Європейського Союзу (справа T-271/22), рішення Загального суду (Перша палата) від 22 січня 2025 року, титульна сторінка, https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=294484&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=15555670

[189] Додаток A-0645 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 27 (паном Мельниченком) 5 серпня 2025 року поштою на його адресу проживання у Швейцарії

[190] Андрій Мельниченко проти Ради Європейського Союзу (справа T -271/22), Рішення Загального суду (Перша палата) від 22 січня 2025 року, пункт114, https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=294484&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=15555670; Додаток A-0093 – Фотографії з ЗМІ, на яких зображено нерухомість пана Мельниченка в Санкт-Моріці, https://www.fotoswiss.com/-/galleries/st-moritz-saint-moritz-san-moritz-sankt-moritz/suvretta-stmoritz/suvretta-via-puzzainas-5#media_7df2597e-f975-4b2e-b8eb-0c93a0893c08; Додаток A-0094 – Геолокація “Андрій Ігорович Мельниченко (російський олігарх, Via Puzzainas 5, 7500 Санкт-Моріц, Швейцарія” на картах Google, місцезнаходження за посиланням: https://www.google.com/maps/place/Andrei+Igorewitsch+Melnitschenko+(Russian+Oligarch,+Via+Puzzainas+5,+7500+St.+Moritz,+%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D0%B9%D1%86%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%8F/@46.4852231,9.8058256,17z/data=!4m6!3m5!1s0x47848200e7aaab21:0xff81468922e86afe!8m2!3d46.4852231!4d9.8084059!16s%2Fg%2F11sv82blgm?authuser=0&entry=ttu&g_ep=EgoyMDI1MDUxNS4wIKXMDSoASAFQAw%3D%3D

[191] Докази A-0550, A-0551, A-0552, A-0553, A-0554 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 27 (паном Мельниченком) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адреси електронної пошти його адвокатів, які представляли його в справі № T-271/22 в Європейському суді справедливості

[192] Додаток A-0646 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 27 (паном Мельниченком) 18 вересня 2025 року поштою на його адресу проживання у Швейцарії

[193] Додаток A-0648 – Лист, отриманий судом 11 листопада 2025 року від Центрального органу кантону Граубюнден, Швейцарія, з доданим сертифікатом від 23 жовтня 2025 року у формі, рекомендованій Гаазькою Конвенцією про Повідомлення, та супровідними документами, що підтверджують, що Ухвала про Відкриття Провадження була вручена Відповідачу 27 (пану Мельниченку) 8 жовтня 2025 року за адресою Via Puzzainas 2, 7500 St Moritz (Швейцарія) шляхом доставки зазначеного Ухвалі про Відкриття Провадження за вищевказаною адресою пану Мельниченку

[194] Додаток A-0649 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 28 (пані Мельниченко) 5 серпня 2025 року поштою на його адресу проживання у Швейцарії

[195] Додатки A-0556, А-0557, А-0558, А-0559, А-0560 – Докази отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 28 (пані Мельниченко) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адреси електронної пошти його адвокатів, які представляли його в справі № T-498/22 в Європейському суді

[196] Додаток A-0100 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 28 (пані Мельниченко) 25 липня 2025 року електронною поштою на адреси електронної пошти його адвокатів, які представляли його в справі Європейського суду № T-498/22

[197] Олександра Мельниченко проти Ради Європейського Союзу (справа T 491/22), рішення Загального суду (Перша палата) від 26 лютого 2025 року, https://curia.europa.eu/juris/document/document.jsf?text=&docid=295750&pageIndex=0&doclang=en&mode=lst&dir=&occ=first&part=1&cid=15555670; Додаток A-0095 – Роздруківки з веб-сайту юридичної фірми FAR Avocats, що містять загальну електронну адресу FAR Avocats та електронні адреси пані Мірон і пана П’єрі, https://www.far-avocats.fr/team, яка представляла пана Мельниченка в судовому процесі в Європейському суді у справі Андрій Мельниченко проти Ради Європейського Союзу (справа T -271/22), рішення Загального суду (Перша палата); Додаток A-0096 – Роздруківки з веб-сайту юридичної фірми WJ Avocats, що містять поштову адресу та загальну електронну адресу WJ Avocats, яка (в особі Амелі Бошемен) представляла інтереси пана Мельниченка та пані Мельниченко у справі Європейського суду Андрій Мельниченко проти Ради Європейського Союзу (справа T -271/22) та Олександри Мельниченко проти Ради Європейського Союзу (справа T 491/22) відповідно, доступні за адресою https://wjavocats.com/en/the-team/; Додаток A-0097 – Роздруківка професійної сторінки К. Затшлера, старшого радника на офіційному веб-сайті Колегії адвокатів Ірландії, який представляв інтереси пана Мельниченка та пані Мельниченко у справі Європейського суду Андрій Мельниченко проти Ради Європейського Союзу (справа T -271/22) та Олександри Мельниченко проти Ради Європейського Союзу (справа T 491/22), відповідно, з інформацією про поштову адресу та адресу електронної пошти пана К. Затшлера, https://www.lawlibrary.ie/members/carsten-zatschler-sc/

[198] Додатки A-0556, A-0557, A-0558, A-0559, A-0560 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 28 (пані Мельниченко) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адреси електронної пошти його адвокатів, які представляли його в справі № T-498/22 в Європейському суді справедливості

[199] Додаток A-0650 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 28 (пані Мельниченко) 18 вересня 2025 року поштою на його адресу проживання у Швейцарії

[200] Додаток A-0652 – Лист, отриманий судом 11 листопада 2025 року від Центрального Органу Кантону Граубюнден, Швейцарія, з доданим сертифікатом від 23 жовтня 2025 року у формі, рекомендованій Гаазькою Конвенцією про Повідомлення, та супровідними документами, що підтверджують, що Ухвала про Відкриття Провадження була вручена Відповідачу 28 (пані Мельниченко) 8 жовтня 2025 року за адресою Via Puzzainas 2, 7500 St Moritz (Швейцарія) шляхом вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження за вищевказаною адресою пані Мельниченко через її чоловіка (пана Мельниченка, Відповідача 27)

[201] Додаток A-0653 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 29 (EuroChem International) 05 серпня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[202] Додаток A-0101 – Витяги з Нідерландського торгового реєстру щодо EuroChem International Holding BV

[203] Додаток A-0656 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 29 (EuroChem International) 1 жовтня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[204] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[205] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[206] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[207] Додаток A-0436 – Звіт Халаімова Володимира Геннадійовича, поданого 17 листопада 2025 року з апеляцією EAG та EuroChem International до Суду Амстердама в Нідерландах на рішення тимчасового судді суду Амстердама про накладення арешту на активи EAG та EuroChem в Нідерландах з метою забезпечення виконання в Нідерландах майбутнього рішення у цій справі (далі - Звіт Халаімова-2)

[208] Додаток A-0106 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 30 (Співзаподіювач Шкоди Волга-Днєпр) 25 липня 2025 року електронною поштою на адресу, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[209] Додаток A-0105 – Офіційний веб-сайт Співзаподіювача Шкоди Волга-Днєпр, https://www.volga-dnepr.com/about/contacts/

[210] Додаток A-0657 – Докази отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 30 (Співзаподіювачем Шкоди Волга-Днєпр) 1 вересня 2025 року поштою на його юридичну адресу

[211] Додаток A-0104 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Волга-Днєпр”

[212] Додаток A-0670 та A-0672 – Докази направлення Російському Центральному Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[213] Додаток A-0564 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 30 (Співзаподіювачем Шкоди Волга-Днєпр) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу електронної пошти “Волга-Днєпр”, опубліковану на його офіційному веб-сайті

[214] Додаток A-0658 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 30 (Співзаподіювачем Шкоди Волга-Днєпр) 29 серпня 2025 року поштою на юридичну адресу Співзаподіювача Шкоди Волга-Днєпр

[215] Додаток A-0108 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 31 (Волга-Днєпр-Москва) 25 липня 2025 року електронною поштою на адресу, вказану на його офіційному веб-сайті

[216] Додаток A-0105 – Офіційний веб-сайт компанії Волга-Днєпр-Москва, https://www.volga -dnepr.com/about/contacts/

[217] Додаток A-0659 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 31 (Волга-Днєпр-Москва) 28 серпня 2025 року поштою на його юридичну адресу

[218] Додаток A-0104 – Витяг з Російського Державного Реєстру щодо товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Волга-Днєпр”

[219] Додаток A-0670 та A-0672 – Докази направлення до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[220] Додаток A-0566 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 31 (Волга-Днєпр-Москва) 12 серпня 2025 року електронною поштою на адресу Волга-Днєпр-Москва, опубліковану на її офіційному веб-сайті

[221] Додаток A-0660 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 31 (Волга-Днєпр-Москва) 26 вересня 2025 року поштою на юридичну адресу Волга-Днєпр-Москва

[222] Додаток A-0110 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 32 (Volga-Dnepr BV) 25 липня 2025 року електронною поштою на його електронну адресу, вказану в торговому реєстрі Нідерландів

[223] Додаток A-0109 – Витяг з Державного реєстру щодо Volga-Dnepr Logistic B.V. станом на 17 червня 2025 року

[224] Додаток A-0661 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 32 (Volga-Dnepr BV) 5 серпня 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[225] Додаток A-0109 – Витяг з Державного реєстру щодо Volga-Dnepr Logistic B.V. станом на 17 червня 2025 року

[226] Додаток A-0110 – Доказ отримання Позову та доданих до нього документів Відповідачем 32 (Volga-Dnepr BV) 12 серпня 2025 року електронною поштою на його електронну адресу, зазначену в Нідерландському торговому реєстрі

[227] Додаток A-0664 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 32 (Volga-Dnepr BV) 29 серпня 2025 року 2025 року поштою на адресу його зареєстрованого офісу

[228] Додаток A-0111 – Список Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США щодо пана Ісайкіна, доступний за адресою https://sanctionssearch.ofac.treas.gov/Details.aspx?id=50248

[229] Додаток A-0665 – Доказ невдалої доставки Позову та доданих до нього документів Відповідачу 33 (пану Ісайкіну) поштою на його адресу проживання в Росії

[230] Додатки A-0670 та A-0672 – Доказ передачі до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[231] Додаток A-0666 – Доказ отримання Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачем 33 (паном Ісайкіним) 10 вересня 2025 року поштою за адресою його проживання

[232] Додаток A-0113 – Список Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США щодо Пана Шкляника, доступний за адресою https://sanctionssearch.ofac.treas.gov/Details.aspx?id=50267

[233] Додаток A-0667 – Доказ невдалої доставки Позову та доданих до нього документів Відповідачу 34 (Пану Шклянику) поштою на його адресу проживання в Росії

[234] Додатки A-0670 та A-0672 – Доказ передачі до Російського Центрального Органу 20 жовтня 2025 року та отримання Російським Центральним Органом 21 листопада 2025 року копії Ухвали про Відкриття Провадження разом із запитом Суду про вручення зазначеної Ухвалі про Відкриття Провадження Відповідачам у Російській Федерації (Відповідачі 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07, 10, 13, 14, 15, 16, 21, 22, 30, 31, 33, 34) відповідно до положень Гаазької Конвенції про Повідомлення

[235] Додаток А-0668– Докази невдалої доставки Ухвали про Відкриття Провадження Відповідачу 34 (Пану Шклянику) поштою на його адресу проживання в Росії

[236] Додаток A-0432 – Апеляція Газпром Інтернешнл у Нідерландах, Додаток A-0433 – Апеляція West Asia/GPN Badra BV/GPN Milddle East BV в Нідерландах, Додаток A-0435 – Апеляція EAG/EuroChem International у Нідерландах

[237] Додаток A-0434 – Звіт Халаімова-1, Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2

[238] Позов, Розділ II(C)(1), пункт 198

[239] Позов, Розділ XI

[240] Позов, Розділ IX

[241] Позов, Розділ II(C)(1), пункти 199-200

[242] Див., зокрема, Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2, пункти 155, 160-161

[243] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, пункт 159

[244] Див., зокрема, Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2, пункт 160

[245] Див., зокрема, Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2, пункт 161

[246] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 5

[247] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 3.13

[248] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 21

[249] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, Розділ ІV. Насправді, як справедливо зазначив Позивач (Заява Позивача від 9 лютого 2026 року, пункт 136), таке формулювання Новомосковським Азотом надає однобоке і оманливе тлумачення Позову Позивача. Новомосковський Азот вдається лише до часткової цитати Позову, яка говорить про те, що Російська Федерація була одним із заподіювачів шкоди, при цьому приховуючи той факт, що наступне за ним речення Позову (як і Позов в цілому) описує спричинення шкоди Позивачу декількома особами співзаподіювачами шкоди (включаючи, зокрема, Співзаподіювачів Шкоди ЄвроХіму, у тому числі Новомосковський Азот).

[250] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 33

[251] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 34.

[252] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 35

[253] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 2

[254] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.3. (Для повноти інформації EAG також зазначає, що “відповідно, розгляд справи не може бути належним чином проведений без участі Росії”. Цей аргумент вже розглянуто в Розділах II(А) та II(С) вище.)

[255] EAG помилково використовує термін “експропріація”. Насправді, Позов посилається на “неправомірне привласнення” підприємства Позивача компанією Нєдра ДНР (яка, згідно з Позовом, на той момент не була державною компанією Російської Федерації, а була нібито “державною” компанією невизнаної Донецької Народної Республіки - інакше кажучи, компанією організованої групи озброєних повстанців).

[256] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 3.3

[257] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 3.5

[258] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 3.4

[259] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, прохальна частина, пункти 1-3

[260] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 22

[261] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року,, пункт 19.

[262] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[263] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea (CY) i Linetrust PTC, відповідно) від 3 лютого 2026 року, пункт 1.3. Виділення жирним шрифтом додано. Насправді, позов Позивача не містить такої заяви. Він стверджує, що під час неправомірного привласнення підприємства Позивача, Нєдра ДНР була нібито “державною” компанією невизнаної Донецької Народної Республіки, інакше кажучи, компанією організованої групи озброєних повстанців (Див., зокрема, Позов Позивача, пункт 5).

[264] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 1.10. Насправді, Позов Позивача не містить жодних заяв з цього приводу. Як пояснює Позивач, лише наприкінці вересня 2022 року (інакше кажучи, лише після заподіяння Позивачу на початку вересня 2022 року шкоди, яка є предметом його Позову), “Донецька Народна Республіка” була нібито включена до складу Російської Федерації, а “Нєдра ДНР” була перереєстрована в державну компанію Російської Федерації. Статус компанії Нєдра ДНР після привласнення нею підприємства Позивача є цікавою фоновою інформацією про подальші події, але не може привести до висновку про те, що під час заподіяння Позивачу шкоди “Надра ДНР виступала як орган державної влади, що виконує функції управління державним майном в інтересах та від імені Російської Федерації”.

[265] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт1.5. При цьому Позов Позивача зворотного не стверджує і на зворотному твердженні не базується.

[266] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року , пункт1.6. При цьому, як справедливо зазначив Позивач у Заяві Позивача від 9 лютого 2026 року (пункт101) обставини також не оскаржуються в Позові і є нерелевантними для визначення відповідальності Відповідачів 24-26. Позивачу зовсім не обов'язково доводити, що Відповідачі 24-26 заподіяли Позивачу шкоду. Позивачу достатньо довести, що шкода була заподіяна за участю осіб, зв'язок яких з Відповідачами 24-26 (та іншими Відповідачами Альтер-Его) є таким, що підпадає під критерії Рішення у Справі Жеваго, і таким чином, Суд може визнати останніх зобов'язаними відшкодувати шкоду солідарно з відповідними співзаподіювачами шкоди.

[267] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт1.7

[268] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року року, пункт 1.9. Насправді Позов не містить такого твердження. У зазначеному абзаці стверджується, що “Нєдра ДНР” була “одним із ключових співзаподіювачів шкоди”, а не “основним” або “єдиним” заподіювачем шкоди.

[269] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 1.8

[270] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea (CY) i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт1.12

[271] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea (CY) i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[272] Постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/92120313

[273] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 45

[274] Стисло в Розділі I Позову, а більш детально, з посиланнями на правові норми та обставини справи, у відповідних розділах Позову

[275] Позов, Розділ ХI(В)(2)

[276] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 34.

[277] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 34

[278] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 36

[279] Заява Позивача від 9 лютого 2026 року, пункт 138

[280] Заява Позивача від 9 лютого 2026 року, пункт 139

[281] Заява Позивача від 9 лютого 2026 року, пункт 140-144

[282] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункти 40-41

[283] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 42

[284] Заява Позивача від 9 лютого 2026 року, пункт 145

[285] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 43

[286] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, Розділ II(C)(3)(b)

[287] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 44

[288] як вона була коротко викладена в Розділі I Позову, а більш детально, з посиланнями на правові норми, судову практику та обставини справи, у відповідних розділах Позову

[289] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт1.6. При цьому Позов Позивача зворотного не стверджує і на зворотному твердженні не базується.

[290] EAG помилково використовує термін “експропріація”.

[291] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 3.3

[292] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 3.5

[293] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 3.4

[294] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 19

[295] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 22

[296] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 20(i) (див. також пункти 19-22)

[297] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 24. Позов Позивача не містить таких тверджень і не ґрунтується на таких обставинах.

[298] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт21. Знову ж таки, Позов Позивача не містить таких тверджень і не ґрунтується на них.

[299] Заява Позивача від 9 лютого 2026 року, пункти 36-43

[300] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт2.2

[301] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункти 14-16. (Виділення додано)

[302] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт2.2

[303] Рішення Верховного Суду України від 20 березня 2020 року у справі № 910/2360/19, пункт 9.19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88324489

[304] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.2

[305] Заява EuroChem International від 3 лютого 2026 року, пункти 14-16. (Виділення додано)

[306] Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2, пункт174

[307] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, Розділ II(C)(3)(a)

[308] Додаток A-0436 –Звіт Халаімова-2, пункти 178-186

[309] Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2, пункт 185

[310] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, Розділ II(C)(3)(b)

[311] Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2, пункт 185

[312] Додаток A-0436 – Звіт Халаімова -2, пункт 185

[313] Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2, пункт 186

[314] Додаток A-0437 – Звіт Global Arbitration Review від 5 червня 2025 року під назвою “Вірменський магнат нерухомості подає Позов проти Франції до ICSID”

[315] Більш детальний огляд міститься в Розділі IV(B)(1)(c) Позову Позивача

[316] Більш детальний огляд міститься в Розділі IX(C) Позову Позивача

[317] Більш детальний огляд міститься в Розділі IX(D) Позову Позивача

[318] Більш детальний огляд міститься в Розділі IX(E) Позову Позивача

[319] Більш детальний огляд міститься в Розділі X Позову Позивача

[320] Більш детальний огляд міститься в Розділі XI Позову Позивача

[321] Більш детальний огляд міститься в Розділі XII Позову Позивача

[322] Більш детальний огляд міститься в Розділі VII Позову Позивача

[323] Більш детальний огляд міститься в Розділі VI(B)(4)(a) Позову Позивача

[324] Більш детальний огляд міститься в Розділі IX(D) Позову Позивача

[325] Більш детальний огляд міститься в Розділі VII Позову Позивача

[326] Більш детальний огляд міститься в Розділі VI Позову Позивача

[327] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 8. (Виділення додано).

[328] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 6

[329] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 7

[330] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 8

[331] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 8

[332] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 10

[333] Постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 910/268/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/118788147

[334] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 8

[335] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 8

[336] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 8

[337] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 4.1

[338] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 4.8

[339] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 7

[340] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 5

[341] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 9

[342] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 4.8

[343] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 4.9

[344] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 5

[345] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 10

[346] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 6

[347] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 4.9.2

[348] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 4.9.1

[349] Заява Позивача вiд 9 лютого 2026 року, пункти 64.2, 84-85

[350] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 25(i)

[351] Відзив Відповідачa 18 (Rosneft AET) від 23 cічня 2026 року, пункт 10

[352] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 19

[353] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 3.1

[354] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 5.1

[355] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункти 5.1.2 та 5.1.3, а також див. пункт 5.1.1, в якому EAG стверджує, що “Неупередженим органом, який забезпечує право EAG на справедливий суд, є швейцарські суди”. (Виділення додано)

[356] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 25

[357] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 25(ii)

[358] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункти 3.2-3.3

[359] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 3.11

[360] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 3.13

[361] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 3.14

[362] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 3.15

[363] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 3.16

[364] Заява Позивача від 9 лютого 2026 року, пункт 60.2

[365] Заява Позивача від 9 лютого 2026 року, пункти 60.1, 92.1

[366] Заява Позивача від 9 лютого 2026 року, пункти 62, 94, 117.2

[367] Заява Позивача від 9 лютого 2026 року, пункт 60.2

[368] Рішення Господарського суду Запорізької області від 27 серпня 2025 року у справі № 908/1017/25, https://reyestr.court.gov.ua/Review/129926094

[369] Рішення Господарського суду Луганської області від 7 серпня 2025 року у справі № 21б/5014/2469/2012(913/150/25, https://reyestr.court.gov.ua/Review/129441150

[370] Рішення Господарського суду Запорізької області від 26 вересня 2023 року у справі № 908/1754/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113995215

[371] Рішення Господарського суду міста Києва від 24 червня 2025 року у справі № 910/14559/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/128686785

[372] Рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2025 року у справі № 910/3442/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/127643919

[373] Рішення Господарського суду Харківської області від 9 червня 2025 року у справі № 922/209/25, https://reyestr.court.gov.ua/Review/128293679

[374] Micallef v. Malta [Загальна палата], № 17056/06, ЄСПЛ 2009-XV, Рішення від 15 жовтня 2009 року, пункти 93-94

[375] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункти 5.1.2 та 5.1.3; Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 25

[376] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, Розділ 2.1

[377] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 26

[378] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт3.4

[379] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт3.5

[380] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункти 49-51

[381] Див. Розділ I(B) (Повідомлення Сторiн) вище

[382] Див. Розділ I(B) (Повідомлення Сторiн) вище

[383] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea (CY) i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт3.4

[384] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, пункт138

[385] Додаток A-0434 – Звіт Халаімова-1, пункт2, Розділ IV вказано місце складання Звіту: “Складено 17 жовтня у Сімферополі”, Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2, пункт2, Розділ V вказано місце підготовки Звіту: “Підготовлено 17 листопада у місті Сімферополь”.

[386] Додаток A-0432 – Апеляція Gazprom International у Нідерландах, Додаток A-0433 – Апеляція West Asia/GPN Badra BV/GPN Milddle East BV в Нідерландах

[387] Додаток A-0434 – Звіт Халаімова-1

[388] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, Розділ 2.1, Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 26

[389] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт3.5

[390] Додаток A-0435 – Апеляція EAG/EuroChem International у Нідерландах

[391] Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2

[392] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункти 49-51

[393] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 3.5 та додатки до неї

[394] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 53

[395] Ухвала про Відкриття Провадження, резолютивна частина, пункт 15

[396] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 53

[397] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 5.1.4

[398] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 53. Аналогічні аргументи також заявляв експерт з питань українського права Відповідачів 23 та 29 (EAG i EuroChem International, відповідно) адвокат Халаімов у ході Нідерландського Розгляду, де стверджував, що в Кримінальному кодексі України є “принаймні чотири” положення, які, на його думку, “можуть бути використані для криміналізації правової допомоги українських адвокатів” Відповідачам у цій справі. (Додаток A-0436 – Звіт Халаімова-2, пункти 215-225)

[399] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 53.

[400] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 4.9.1

[401] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 57

[402] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 59

[403] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 25 (Новомосковський Азот посилався на загальне положення статті 5 Конвенції ООН про Імунітети у пункт 15); Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, пункт 4.1.

[404] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, Розділ III(C)(1)(b)

[405] Проект висновків Комісії з міжнародного права щодо ідентифікації звичаєвого міжнародного права, висновок 2, висновок 3 та коментар 3 до висновку 2.

[406] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, Розділ III(C)(1)(b) та судова практика декількох іноземних держав, на яку послався Позивач у вказаному Розділі

[407] Додаток A-0438 – Рішення Апеляційного суду Брюсселя від 16 травня 2013 року (Touax-Belgium), пункт 9 (“не можна вважати, що ця оцінка становить порушення власності, прав, інтересів або діяльності держав-членів організації”).

[408] Додаток A-0439 – Рішення Верховного суду Великої Британії від 17 січня 2017 року (Belhaj v Straw)

[409] Додаток A-0440 – Рішення Федерального адміністративного суду Німеччини, 25 листопада 2020 року

[410] Додаток A-0441 – Рішення Верховного апеляційного суду Південної Африки від 29 квітня 2025 року

[411] Дивіться, зокрема, Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 19, Заяву Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.7 і Заяву Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункти 2.9-2.14

[412] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, Розділ III(B)(1)(d)

[413] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, Розділ III. (Виділення додано). У Заяві Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, Розділі 2, EAG повторила та перефразувала кілька своїх аргументів щодо суверенного імунітету, які вже містилися в Заяві Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, і (знову) заперечила проти юрисдикції цього суду на підставі суверенного імунітету.

[414] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, пункт 19

[415] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.5. (Виділення додано)

[416] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 2.4

[417] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 2.5

[418] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 14

[419] Позов, Розділ I. Зокрема, Нєдра ДНР стала державною компанією Російської Федерації лише наприкінці вересня 2022 року, тоді як заподіяння шкоди (інакше кажучи, безпідставне привласнення підприємства Позивача компанією Нєдра ДНР, яка на той час була “державною” компанією (невизнаної) Донецької Народної Республіки (інакше кажучи, компанією організованої групи озброєних повстанців), мало місце на початку вересня 2022 року

[420] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 15

[421] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 20. (Виділення додано.)

[422] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 2.1

[423] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 2.6

[424] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 2.7

[425] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.8

[426] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.9

[427] Заява Відповідач 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.1 (Виділення додано)

[428] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, пункт 13 (Виділення додано)

[429] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CYi Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 2.6

[430] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, пункт 2.7

[431] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 26 (Виділення додано)

[432] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.9

[433] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, Заголовок Розділу III(В)

[434] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 22

[435] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.8

[436] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.8

[437] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.9

[438] Заява Відповідач 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, пункт 2.7; Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, Розділ III(В)

[439] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 30

[440] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, Розділ 4.3

[441] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, пункт 30

[442] Заява Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, Розділ 4.3

[443] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, пункт 221

[444] Відзив Відповідачa 18 (Rosneft AET) від 23 cічня 2026 року, пункт 1 Розділу ІІ

[445] Відзив Відповідачa 18 (Rosneft AET) від 23 cічня 2026 року, пункт 2 Розділу ІІ

[446] За винятком Позовів до Відповідача 10 (GPN-Invest) та Відповідача 34 (пана Шкляника), які Позивач просив залишити без розгляду, і тому виконання Судових Доручень щодо них більше не має значення для подальшого процесу цих проваджень

[447] Закон України “Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах” від 19 жовтня 2000 року № 2052-III: “Верховна Рада України постановляє: … Приєднатися від імені України до Конвенції ... з такими заявами та застереженнями: ... 6) до статті 15 Конвенції: ... якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів;”

[448] Ухвала про Відкриття Провадження, пункт 16

[449] Ухвала про Відкриття Провадження, Розділ “Документообіг у даній справі”

[450] Ухвала про Відкриття Провадження, резолютивна частина, пункт 16

[451] Ухвала про Відкриття Провадження, пункт 12

[452] Ухвала про Відкриття Провадження, пункт 14

[453] Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/99861085

[454] Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/99861085

[455] Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/99861085

[456] Відзив Відповідача 18 (Rosneft AET) від 23 січня 2026 року, Розділ II, стверджує: “ 1. Непритаманна український процесуальній практиці стилiстика та термінологія викладення Позовної зaяви спотворює дійсні обставини справи. 2. В Позовній заяві/додатках до неї наводиться незрозумілий/некоректний переклад з іноземної мови/мов. 3. Провадження у справі має бути повністю закрито у частині вимог до Відповідача або в позові має бути відмовлено у частині вимог до Відповідача.”

[457] Відзив Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 1

[458] Відзив Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 2

[459] Відзив Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 3

[460] Відзив Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 4

[461] Відзив Відповідача 23 (EAG) від 23 грудня 2025 року, прохальна частина, пункт 5

[462] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, прохальна частина, пункт 569.1

[463] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, прохальна частина, пункти 569.2 та 569.3

[464] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, прохальна частина, пункти 569.4

[465] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, прохальна частина, пункти 569.5

[466] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, прохальна частина, пункти 569.6

[467] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, прохальна частина, пункти 569.7

[468] Заява Позивача від 5 січня 2026 року, прохальна частина, пункти 569.8

[469] Заяви Позивача від 5 січня 2026 року, прохальна частина, пункти 569.9

[470] Відзив Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) від 23 січня 2026 року, прохальна частина, пункт 1

[471] Відзив Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) від 23 січня 2026 року, пункт 3

[472] Відзив Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) від 23 січня 2026 року, прохальна частина, пункт 5

[473] Відзив Відповідача 18 (Rosneft АЕТ) від 23 січня 2026 року, Розділ ІІІ, пункт 18

[474] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 1

[475] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 2

[476] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 3

[477] Заява Відповідача 23 (EAG) від 2 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 4

[478] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[479] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 1

[480] Заява Відповідача 29 (EuroChem International) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[481] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[482] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[483] Заява Відповідачів 24-26 (AIM Capital, Linea CY i Linetrust PTC) від 3 лютого 2026 року, прохальна частина

[484] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 1

[485] Відзив Відповідача 21 (Новомосковського Азоту) від 4 лютого 2026 року, прохальна частина, пункт 2

 

    

 

 

 

 

До уваги відповідачів 1-34 у справі № 908/1955/22(908/2314/25)