До відома Гануленка Сергія Олександровича по справі №908/166/26 (суддя Федько О.А.)

До відома Гануленка Сергія Олександровича по справі №908/166/26 (суддя Федько О.А.)

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

 27.03.2026                                                                                            Справа №  908/166/26

 м.Запоріжжя Запорізької області  

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/166/26

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО” (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85)

до відповідача: Гануленка Сергія Олександровича (72360, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Жовтнева (Дружби), буд. 69А)

про стягнення грошової суми.

 

Процесуальні дії по справі.

22.01.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №248/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд  22.01.2026) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО” до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гануленка Сергія Олександровича про стягнення 117   256,72 грн, яка складається з: 42 919,92 грн – заборгованість за спожиту електричну енергію,        39   262,91 грн – 15% річних та 35   073,89 грн – інфляційні втрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.01.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/166/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/166/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/11/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/166/26. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Також в ухвалі від 26.01.2026 судом зазначено, що згідно з відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, до реєстру 11.11.2020 внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Гануленка Сергія Олександровича.

Отже, з 11.11.2020 Гануленко Сергії Олександрович позбавлений статусу підприємця.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в     статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а законодавцем впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої   статті 20 ГПК України, а також статей   4,   45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” був укладений Гануленко Сергієм Олександровичем як фізичною особою-підприємцем, про що, зокрема, повідомлено АТ “Запоріжжяобленерго”, яке виконує функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 ПРРЕЕ.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа – підприємець  відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що дана справа відноситься до господарської юрисдикції.

Відповідно до п. 21 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції”.

Відповідно до ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 № 1207-VII, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному вебпорталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України “Про доступ до судових рішень”, у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Ухвалу суду від 26.01.2026 відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Її копію відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу – ДП зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО” в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі “Електронний Суд” ЄСІКС. 

Оскільки місцем проживання відповідача є тимчасово окупована територія, його повідомлено про прийняття судом до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у даній справі шляхом розміщення тексту даної ухвали суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 25.02.2026 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій,  а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.     

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об’єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення – 27.03.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

 

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, який укладено на підставі фактичного споживання споживачем електричної енергії (акцепт договору). Позивач доводить, що зобов’язання за вказаним правочином виконав та поставив/передав споживачу протягом січня 2019 року електричну енергію в обсязі  13602 кВт*год на загальну суму 42919,92 грн. Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманої електричної енергії за вказаний період не виконав, у зв’язку з чим сума заборгованості склала 42919,92 грн. У зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання позивач нарахував та заявив до стягнення 15% річних у розмірі 39262,91 грн та інфляційні втрати у розмірі 35073,89 грн. Позов обґрунтовано 526, 610, 625, 629 ЦК України, Законом України “Про ринок електричної енергії”.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

 

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1344 від 06.11.2018 ДПЗД “Укрінтеренерго” видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р “Про визначення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” постачальником “останньої надії”, на позивача були покладені спеціальні обов`язки, а саме - виконання функцій постачальника “останньої надії” (далі - ПОН) на період з 01.01.2019 до 31.12.2026 на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” та Фізичною особою-підприємцем Гануленком Сергієм Олександровичем укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” (надалі - Договір), який є публічним договором приєднання, додатком до якого є комерційна пропозиція№2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії”.

За умовами п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, яка є додатком 1 до договору.

Інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника, згідно з п.п. 5.6, 5.7 договору, має бути розміщена на офіційному вебсайті    постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування з зазначенням порядку її формування, та має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії.

Відповідно до п.п. 5.8, 5.9, 5.10 договору, розрахунковим періодом за цим договором є   календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Згідно з п. 13.1, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Додатком №1 до Договору є Комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії” (далі Комерційна пропозиція).

Предметом Комерційної пропозиції є постачання електричної енергії, як товарної продукції.

Відповідно Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 ціна на електричну енергію формується згідно з Порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії”, затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179.

Споживач сплачує 100 % від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (розділ Спосіб (порядок)та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” комерційної пропозиції).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

У Комерційній пропозиції № 2 від 27.12.2018 встановлено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (розділ Додаткові зобов’язання Споживача Комерційної пропозиції).

Додатком до Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 є Зміни №1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником “останньої надії”, відповідно до яких розділ “Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” викладено в новій редакції.

Так, у Змінах №1 від 31.01.2019 встановлено, що Споживач сплачує 100 % від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку…Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОС (Постанова НКРЕКП №2118 від 28.12.2018 “Про затвердження Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період до дати початку дії нового ринку  електричної енергії”).

За наявності у Споживача заборгованості да договором, Постачальник зараховує кошти отриманні від Споживача, як погашення заборгованості за електричну енергію, поставлену в минулі періоди по договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості, незалежно від призначення платежу зазначеного Споживачем. У разі перевищення суми платежу, що підлягає оплаті за розрахунковий період, надлишок отриманих коштів зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Листом від 30.01.2019 №007-52/1362 ПАТ “Запоріжжяобленерго” повідомило позивача, що споживачем постачальника “останньої надії” з січня 2019 є ФОП Гануленко С.О. РНОКПП 2246523354, юридична адреса: 72360, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Жовтнева, буд. 69А.

Відповідно до Коригувальних Звітів щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів постачальника “останньої надії”, наданих ПАТ “Запоріжжяобленерго”, ФОП Гануленко С.О. у січні 2019 року спожив електроенергію в обсязі  13602 кВт.*год.

Позивачем були складені відповідачеві рахунок №002246523354/07/О01/03287 від 09.02.2019 та Акт №000365 від 31.01.2019 купівлі-продажу електричної енергії, спожитої у січні 2019 р., на загальну суму 42919,92 грн, які були надіслані відповідачеві та отримані ним 02.07.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0100172952415.

Відповідач зобов’язання щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії в січні 2019 р.  не виконав, внаслідок чого сума заборгованості відповідача склала 42919,92 грн.

Також обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період (січень 2019) 13602 кВт.*год. підтверджується листом ПАТ “Запоріжжяобленерго” від  12.08.2025 №007.2-66/4759.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з Гануленка С.О. 117   256,72 грн, з яких: 42919,92 грн – основний борг; 39262,91 грн – 15% річних; 35073,89 грн – інфляційні втрати.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Статтею 11 ЦК України    встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема,   договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України    визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частин 1-3 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до положень частини 1,3 ст. 56 Закону України “Про ринок електричної енергії” (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

У разі покладення на електропостачальника зобов’язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника “останньої надії” ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника “останньої надії” визначаються відповідно до цього Закону.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі – Правила №312).

Частинами 1, 7-10, 12ст. 64 закону України “Про ринок електричної енергії”, пунктом 3.4 Розділу ІІІ Правил №312 (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що постачальник “останньої надії” надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

Постачальник “останньої надії” здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник “останньої надії” оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник “останньої надії” здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник “останньої надії” постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник “останньої надії” припиняє електропостачання споживачу.

Судом установлено, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” та ФОП Гануленком Сергієм Олександровичем був укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, за яким з січня 2019 року ФОП Гануленко С.О. є споживачем постачальника “останньої надії”.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов’язань щодо поставки споживачу електричної енергії у період січень 2019 р., у вказаний період позивач поставив відповідачеві електричну енергію у кількості 13602 кВт*год на загальну суму 42919,92 грн. Фактичний обсяг споживання відповідачем електричної енергії, який зазначено позивачем в Актах купівлі-продажу, підтверджується інформацією Оператора системи розподілу ПАТ “Запоріжжяобленерго”.

Ураховуючи умови комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 (з урахуванням Змін №1 від 31.01.2019) постачальником “останньої надії”, з урахуванням отриманих даних від Оператора системи розподілу щодо спожитих обсягів електричної енергії, були сформовані рахунки на оплату, які з Актами купівлі-продажу направленні на поштову адресу споживача та отримані останнім, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Докази часткової або повної оплати споживачем вартості отриманої / спожитої електричної енергії у спірний період в загальній сумі 42919,92 грн матеріали справи не містять.

Статтею 530 ЦК України    встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України    визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

У п. 5.10 договору встановлений обов’язок Споживача протягом п’яти банківських днів з моменту отримання рахунку сплатити вартість спожитої електричної енергії.

З урахуванням погоджених сторонами строків оплати спожитої споживачем електричної енергії та наявних в матеріалах справи доказів отримання відповідачем акту купівлі-продажу та рахунку на оплату, відповідач зобов’язаний був оплатити вартість спожитої електричної енергії в січні 2019 року не пізніше 08.07.2019 (02.07.2019 + 5 банківських днів) 07.07.2019 є вихідним днем.

Укладаючи договір, кожна зі сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов’язок щодо своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії за вказаний у позові періодне виконав.

Аналіз наявних в матеріалах справи доказів свідчить про невиконання відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманої / спожитої електричної енергії за період січень 2019 року за договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”.

Приписами ст. ст.76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів оплати отриманої / спожитої електричної енергії за спірний період  - січень 2019 р. - за договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” в розмірі 42919,92 грн суду не надав.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст.   74,   76,   77-79,   86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 42919,92 грн вартості отриманої / спожитої електричної енергії у  січні  2019 р.  за договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії”, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків оплати спожитої електричної енергії позивач згідно з умовами Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 до Договору заявив до стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 39262,91 грн за період прострочення з 10.07.2019 по 14.08.2025 та інфляційні втрати у розмірі 35073,89 грн за загальний період прострочення з липня 2019 р. по серпень 2025 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.  

Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.

В наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз’яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов’язання.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої/спожитої електричної енергії за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України та умов Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018.

Так, у розділі “Додаткові зобов’язання Споживача” Комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 до договору встановлено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Отже, відповідно до змісту Комерційної пропозиції встановлений інший розмір процентів річних, визначених ЦК України, а саме в розмірі 15%.

Так, у п. 5.10 договору встановлений строк здійснення оплати споживачем спожитої електроенергії – не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Як свідчать матеріали справи, акт купівлі-продажу електроенергії №000365 від 31.01.2019 та рахунок №002246523354/07/О01/03287 від 09.02.2019 були направлені споживачу засобами поштового зв’язку та отримані ним 02.07.2019.

Беручи до уваги умови договору та дату отримання відповідачем рахунку на оплату, строк оплати спожитої електричної енергії за січень 2019 припадає на 08.07.2019 (граничний день сплати є вихідним днем), відповідно відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов’язань  з 09.07.2019 року.

Позивач розрахунок компенсаційних санкцій (15% та інфляційних втрат) здійснює з 10.07.2019.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” наданий позивачем розрахунок 15% річних, який виконано позивачем правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 15% річних у розмірі 39   262,91 грн за загальний період прострочення з 10.07.2019 по 14.08.2025.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат за період прострочення з липня 2019 р. по липень 2025, суд зазначає про неправильність здійснення позивачем розрахунку. Згідно з розрахунком суду за вказаний у позові період сума інфляційних втрат складає 35863,30 грн. Оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж розрахована судом, вимога позивача про стягнення 35073,89 грн інфляційних втрат за період прострочення липень 2019 р.  - липень 2025 р. підлягає задоволенню.

Таким чином позов задовольняється судом повністю.

 

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

 

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Гануленка Сергія Олександровича (72360, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул. Жовтнева (Дружби), буд. 69А; РНОКПП 2246523354) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “УКРІНТЕРЕНЕРГО” (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) заборгованість за спожиту  електричну енергію за січень 2019 року в розмірі 42919,92 грн (сорок дві тисячі дев’ятсот дев’ятнадцять гривень 92 коп.), 15 процентів  річних у розмірі 39262,91 грн (тридцять дев’ять тисяч двісті шістдесят дві гривні 91 коп.), інфляційні втрати у розмірі 35073,89 грн (тридцять п’ять тисяч сімдесят три гривні 89 коп.) та судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

 

 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами       ст. 238 ГПК України      та підписано –   27.03.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

 

 

Суддя                                                              О.А. Федько