Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників провадження Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” у справі № 908/3497/25 (908/3623/25). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 29/1/21-21/9/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.03.2026 Справа № 908/3497/25 (908/3623/25)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3497/25 (908/3623/25)
За позовною заявою - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (вул. Дрозда Володимира, буд. 19, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 08351733, ел. пошта: chernigivkev@post.mil.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - Федорчук В.М., не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про визнання недійсним пункту договору та стягнення 6 505, 42 грн.
в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
За участю представників сторін:
не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
02.12.2025 до системи “Електронний суд” надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” з вимогами про:
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.12.2025 справу передано на розгляд судді Науменку А.О.
Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 08.12.2025 залишив позов без руху.
11.12.2025 до суду позивачем направлена заява про усунення недоліків позову.
16.12.2025 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Ухвалою від 26.12.2025 матеріали справи № 908/3623/25 передано на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.01.2026 розгляд справи (єдиний унікальний номер № 908/3623/25) за вище зазначеним позовом визначено судді Черкаському В.І., у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.
Ухвалою від 23.01.2026 cправу за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів від 02.12.2025 (вх. № 4000/08-07/25 від 02.12.2025) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” про визнання недійсним пункту договору та стягнення 6 505, 42 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Підготовче засідання призначено на 18.02.2026, 10 - 00. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов’язки.
Визначено відповідачу та розпоряднику майна Сєдовій Н.І. строк для подання до суду: відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; заперечень на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Запропоновано позивачу протягом п’яти днів з дня отримання відзиву на заяву відповідно до ст. 166 Господарського процесуального кодексу України надіслати (надати) суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.
Копію ухвали суду від 23.01.2026 про відкриття провадження у справі № 908/3497/25 (908/3623/25) направлено до електронного кабінету відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.
Згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа в електронному вигляді (ухвалу від 23.01.2026 про відкриття провадження у справі № 908/3497/25 (908/3623/26)) до електронного кабінету відповідача доставлено 23.01.2026.
Ухвалою від 18.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2026, 15 - 00.
У судовому засіданні 03.03.2026 постановлено ухвалу у протокольній формі про перерву у розгляді справи № 908/3497/25 (908/3623/25) до 06.03.2026 для підготування скороченої (вступної та резолютивної частин) рішення.
У судовому засіданні 06.03.2026 винесено вступну та резолютивну частини рішення від 03.03.2026.
Відповідач вимог ухвали суду 23.01.2026 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позовну заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Представники сторін у судове засідання 03.03.2026 не з’явились, представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, до відеоконференції не приєднались.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
УСТАНОВИВ:
Згідно статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.
Ухвалою від 18.12.2025 зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну. 18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного суду оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
27.06.2023 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів (далі - КЕВ м. Чернігів) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” укладено Договір поставки № СК56/199 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник приймає на себе зобов’язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов’язується сплатити і прийняти Товар.
Пунктом 3.2. погоджено, що сума Договору становить 99 440, 00 грн.
Згідно видаткової накладної № 0056/0000926 від 27.06.2023 сума ПДВ складає 6 505, 42 грн.
Відповідно до п. 2.1. Договору № СК56/199 товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.
Пунктом 4.1. Договору визначено умови оплати: оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня виписки.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його закріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони). Договір діє до 31.12.2022.
На виконання умов зазначеного правочину Товариством здійснена поставка товару, а Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів 27.06.2023 оплачено її вартість у розмірі 99 440, 00 грн. ПДВ - 6 505, 42 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 346 (внутрішній номер 280762673) від 27.06.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 “Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану” (далі - Постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Таким чином, сума ПДВ була безпідставно включена до умов Договору № СК56/199, а її сплата всупереч вимогам Постанови КМУ № 178 призвела до зайво сплачених бюджетних коштів.
Відповідно до листа - роз’яснення ДПС України від 29.07.2022 № 8271/6/99-00-21-03-02-06 нульова ставка податку на додану вартість відповідно до п “г” підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та постанови КМУ № 178 застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені постановою КМУ № 178.
Норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої чинним законодавством ставки податку є обов’язком, а не правом платника податку.
Тобто, незалежно від того, був сформований чи ні постачальником податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених постановою КМУ № 178 категорій суб’єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки, режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.
За таких обставин, позивач зазначає що Договір № СК56/2199 від 27.06.2023 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 7 відсотків у розмірі 6 505, 42 грн. має бути визнаний судом недійсним, а зайво сплачені як ПДВ кошти у розмірі 6 505, 42 гривень повернуті Квартирно - експлуатаційному відділу м. Чернігів.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення” вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт “а” пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Згідно частини першої статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту “г” підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Приписами ст. 4 Закону України “Про оборону України” у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (із змінами та доповненнями) в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.
Маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 178 “Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану”.
Відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”. Також, постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на підпункт “г” підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.
Діючим законодавством на Міністерство оборони України, як на центральний орган виконавчої влади покладено державою функції щодо забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності, проведення ремонту та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оборону України” та статті 15 Закону України “Про Збройні Сили України” фінансування потреб національної оборони та Збройних Сил України здійснюється виключно за рахунок державного бюджету України.
Статтею 3 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” передбачено, що суб’єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові об’єднання, військові частини, установи та організації які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України із своїм найменуванням.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів є структурною складовою Міністерства оборони України, органом державної військової влади на місцях в системі Збройних Сил України, уповноважений державою виконувати відповідні функції у відносинах, що виникають з його діяльності, який також утримується за рахунок бюджетних коштів.
Оскільки покупцем товару за Договором № СК56/199 від 27.06.2023 виступає Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів, наведений пункт 3.2 Договору суперечить постанові № 178 від 02.03.2022 та приписам підпункту “г” підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 7 %, а не за нульовою ставкою.
Приписи підпункту “г” підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність органів Збройних Сил України, яким є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписи ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність (існування) спірного договору і без включення до нього умови щодо необхідності сплати ПДВ.
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20. Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Згідно правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов’язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Пунктом 3.2. Договору № СК56/199 від 27.06.2023 до ціни договору всупереч законодавству включено суму ПДВ, а саме: 6 505, 42 грн. за придбання КЕВ м. Чернігів палива.
Відповідно до статті 180 ГК України (істотні умови господарського договору) (у тому числі в редакції, яка діяла на час укладання угоди) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Операції з постачання КЕВ м. Чернігів за Договором № СК56/199 від 27.06.2023 дизельного палива оподатковуються за нульовою ставкою, тому передбачена у п. 3.1 Договору сума податку на додану вартість у розмірі 7 % є безпідставною.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Положеннями ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов’язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі “Серявін та інші проти України” вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема, у рішеннях судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
З урахуванням наведених обставин справи та наданих сторонами доказів, відповідачем не спростовано обґрунтованої позиції позивача щодо правомірності заявленого позову.
За результатами з’ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв’язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75 - 79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 238, 240, 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним пункт 3.2. Договору поставки № СК56/199 від 27.06.2023, укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів (код ЄДРПОУ 08351733) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (код ЄДРПОУ 39821153), в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 7 (сім) %.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (вул. Дрозда Володимира, буд. 19, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 08351733, номер рахунку UA298201720343151001200006758 в ДКСУ м. Київ, ІПН 083517325266) 6 505 (шість тисяч п’ятсот п’ять) грн. 42 коп. безпідставно набутих коштів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. (вул. Дрозда Володимира, буд. 19, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 08351733, номер рахунку UA298201720343151001200006758 в ДКСУ м. Київ, ІПН 083517325266) суму 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) 28 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу, розпоряднику майна (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням відпустки судді, повний текст рішення складено, оформлено та підписано 02.04.2026.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників провадження Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” у справі № 908/3497/25 (908/3623/25).
_03_03.png)
