Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників провадження Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” у справі № 908/3497/25 (908/18/26). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/38/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2026 Справа № 908/3497/25 (908/18/25)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3497/25 (908/18/25)
За позовною заявою (заявника) - Керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області Ребрик Юлії Анатоліївни (вул. Центральна, буд. 191, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ/умовний код: 0291006021, адреса електронної пошти: globinskij@pol.gp.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -
Позивача - Відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради Полтавської області (вул. Незалежності, буд. 44, сел. Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200, код ЄДРПОУ 41715545, ел. пошта: semenivka_osvita@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Північно-Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області (Майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під’їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 40478572, ел. пошта: 202000@dasu.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання палива, повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 194 920, 00 грн.
в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
За участю представників сторін:
Прокурор - Сполохова Я.А., посвідчення (в залі суду);
Представник третьої особи Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області - Мироненко О.В., витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції)
СУТЬ СПОРУ:
До підсистеми “Електронний суд” від керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області Ребрик Юлії Анатоліївни в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради Полтавської області (позивач) надійшла позовна заява № 50-5106ВИХ-25 від 31.12.2025 (вх. № 28/08-07/26 від 01.01.2026), в якій просить суд:
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.01.2026 розгляд позовної заяви (єдиний унікальний номер № 908/18/26) за вище зазначеним позовом визначено судді Черкаському В.І., у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.
Ухвалою від 21.01.2026 позовну заяву керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області Ребрик Юлії Анатоліївни в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради Полтавської області (позивач) № 50-5106ВИХ-25 від 31.12.2025 (вх. № 28/08-07/26 від 01.01.2026) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Північно-Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання палива, повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 194 920, 00 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, з повідомленням (викликом) сторін. Підготовче засідання призначене на 12.02.2026, 11 - 00.
Ухвалою від 12.02.2026 підготовче засідання відкладене на 02.03.2026, 12 - 30.
Ухвалою від 02.03.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу № 908/3497/25 (908/18/26) до судового розгляду по суті на 12.03.2026, 12 - 00.
До підсистеми “Електронний суд” надійшли:
- від третьої особи - заява від 05.03.2026 (вх. № 5051/08-08/26 від 05.03.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;
- від позивача - клопотання від 09.03.2026 (вх. № 5239/08-08/26 від 09.03.2026) про розгляд справи без участі представника позивача.
У засіданні заява третьої особи від 05.03.2026 (вх. № 5051/08-08/26 від 05.03.2026) задоволена, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.
Судове засідання 12.03.2026 здійснювалось у режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
У судовому засіданні 12.03.2026 винесено та проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про те, що повне рішення буде складено протягом десяти днів.
Позивач та відповідач у судове засідання 12.03.2026 не з’явились, представників не направили, до відеоконференції не приєднались.
Представник заявника підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.
Відповідач вимог ухвали суду 21.01.2026 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позовну заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників провадження, суд
УСТАНОВИВ:
Згідно статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.
Ухвалою від 18.12.2025 зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну. 18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного суду оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.
Наразі процедура розпорядження майном ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” триває, повноваження розпорядника майна боржника виконує арбітражний керуючий Сєдова Н.І.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов’язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб’єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Частинами 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” та визначення згаданого елемента є поняття “інтерес держави”.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави” має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”.
“Інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15. від 28,01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.
На підставі п. п. 6 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі” на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування” від № 1178 від 12.10.2022 між Відділом освіти, сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (далі - постачальник) 28.02.2023 укладено Договір поставки № 57-СК/39-б (закупівля товару ID: UA-2023-03-02-010884-a згідно з кодом ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти) (далі - Договір) без використання електронної системи закупівель.
Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов’язується поставити товар, а саме бензину А-95-Євро5-Е5 та дизельного палива ДП-Євро5-ВО літнє та зимове (або еквівалент), а замовник - прийняти й оплатити вартість товару на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що найменування, кількість та асортимент товару. вказується в Специфікації (Додаток № 1), яка є невід’ємною частиною цього Договору.
Відповідно до умов специфікації до договору поставки № 57-СК/39-б від 28.02.2023 постачальник постачає замовнику бензин А-95-Євро5-Е5 у кількості 6 500 літрів за ціною 49, 00 грн. на суму 318 500 грн. з ПДВ та дизельного палива ДП-Євро5-ВО літнє та зимове (або еквівалент) в кількості 41 00 літрів за ціною 51, 00 грн. за літр на суму 209 1000, 00 грн. з ПДВ. Загальна сума договору згідно п. 3.3 становить 2 409 500, 00 грн. з ПДВ.
Пунктом 3.5 Договору визначено, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання цін такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвезти до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв’язку із застосуванням положень частини 6 статті 41 Закону.
У п. 5.1 Договору зазначено, що передача товару здійснюється на автозаправних станціях, визначених та вказаних Постачальником згідно дозволів на відпуск товару (смарт-карти, відомості на відпуск нафтопродуктів, талони тощо, номіналом по 5 або 10/20/30 літрів відповідно до ПКМУ від 12.12.1997 № 1442 “Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами”).
Право власності на товар переходить від постачальника до замовника після передачі дозволів на відпуск товару постачальником замовнику в момент підписання Сторонами видаткової накладної і може бути реалізоване на АЗС в період їх робочого часу протягом строку дії дозволів на відпуск товару. Постачальник зобов’язується забезпечити наявність та відпустити (передати) визначену (зазначену) на дозволі на відпуск товару кількість (обсяг) та асортимент товару за першою вимогою замовника по факту пред’явлення ним дозволу на відпуск товару на АЗС, згідно з умовами цього Договору (п. 5.7 Договору).
Пунктом 6.5 Договору встановлено, що будь-які зміни до Договору вносяться шляхом підписання Сторонами додаткових угод, що будуть невід’ємними частинами цього Договору.
Згідно п. 10.1 Договору договір набирає чинності з 28 лютого 2023 року і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині фінансових зобов’язань - їх до повного виконання Сторонами.
Відповідно до пункту 11.1 Договору, додаткові угоди та додатки до Договору є його невід’ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами або уповноваженими на те представниками сторін та скріплені їх печатками.
Сторонами у Договорі не погоджений порядок зміни ціни, зокрема не визначено компетентні органи, відомості яких можуть бути використані як документальне підтвердження при зміні ціни Договору відповідно до пп. 9 п. 19 Постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022.
У подальшому сторонами укладено 3 додаткові угоди на зменшення ціни (№ 2 від 28.03.2023, № 3 від 26.04.2023 та № 7 від 21.11.2023).
Зокрема, додатковою угодою № 3 від 26.04.2023 сторони домовилися зменшити ціну на пальне, внести відповідні зміни до специфікації, зменшити ціну до Договору та викласти п. 3.3. Договору в наступній редакції, а саме: загальна сума цього Договору становить 2 097 050, 0 грн., у т.ч. ПДВ. Усі інші умови договору залишити без змін.
У подальшому сторони упродовж 2023 року уклали 3 додаткові угоди, якими внесено зміни до Договору в частині збільшення ціни, а саме: додаткову угоду № 4 від 04.09.2023; додаткову угоду № 5 від 22.09.2023; додаткову угоду № 6 від 12.10.2023.
Додатковою угодою № 4 від 04.09.2023 до Договору Сторони, керуючись вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про публічні закупівлі”, п. п. 2 п. 19 Постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022, домовилися збільшити ціну за одиницю товару, що встановлена у специфікації Договору, та її новій редакції, а саме: кількість, асортимент та вартість товарів, що підлягають поставці: Бензин марки А-95 - 49,00 грн./л. кількістю 3367, 3469 літрів на суму 165 000, 00 грн. з ПДВ та Дизельне паливо - 49,00 грн./л. кількістю 29632, 6531 літрів на суму 1 452 000, 00 грн. з ПДВ. Усі інші умови договору залишаються незмінними.
Зазначену додаткову угоду укладено на підставі листа Постачальника від 30.08.2023 № 54, яким повідомлялося про підвищення ціни на ринку паливно-мастильних матеріалів Полтавської області та про те, що середньо ринкова ціна на паливно-мастильні матеріали станом на 29.08.2023 згідно аналітичних даних загальнодоступного сайту https://index.minfin.com.ua/ складає бензин А-95 - 52, 95 грн. за літр, дизпаливо - 52, 55 грн. за літр. У цьому ж листі зазначено про рівень цін на бензин А-95 та дизельне палива, а також коливання ціни (зростання в %) із посиланням на дані сайту https://index.minfin.com.ua/ та дані ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”. При цьому, у вказаному листі постачальника відсутнє посилання на долучені роздруківки із сайту Мінфіну щодо регіональних цін на пальне у Полтавській області.
Таким чином, установлено, що лист від 30.08.2023 № 54 не підтверджує коливання ціни на ринку у проміжок часу з моменту останнього коливання ціни на ринку у проміжок часу з моменту останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару на підставі додаткової угоди № 3 (з 26.04.2023) та до моменту зміни ціни за додатковою угодою № 4 (04.09.2023).
Відтак вказаний лист не може слугувати обґрунтуванням для зміни істотних умов договору (на збільшення ціни за одиницю товару) на підставі п. п. 2 п. 19 Постанови КМУ від № 1178 від 12.10.2022.
Крім того, у своєму листі від 30.08.2023 № 54 ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”, який був приводом для підвищення ціни, не довело з яких причин підвищення ціни на паливо є непрогнозованим.
З огляду на викладене, постачання бензину марки А-95 та дизельного палива за додатковою угодою № 4 мало здійснюватися за цінами, визначеними сторонами у попередній додатковій угоді № 3 на зміну ціни товару, а саме 44, 00 грн. за літр (з ПДВ).
Додатковою угодою № 5 від 22.09.2023 до Договору Сторони, керуючись вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про публічні закупівлі”, п. п. 2 п. 19 Постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022 домовилися збільшити ціну за одиницю товару, що встановлена у специфікації Договору, та її у новій редакції, а саме: кількість, асортимент та вартість товарів, що підлягають поставці: Бензин марки А-95 - 51, 00 грн./л. кількістю 3235, 2941 літрів на суму 165 000, 00 грн. з ПДВ та Дизельне паливо - 51, 00 грн./л. кількістю 28470, 5882 літрів на суму 1 452 000, 00 грн. з ПДВ. Усі інші умови договору залишаються незмінними.
Зазначену додаткову угоду укладено на підставі листа Постачальника від 21.09.2023 № 63, яким повідомлялося про підвищення ціни на ринку паливно-мастильних матеріалів Полтавської області та про те, що середньо ринкова ціна на паливно-мастильні матеріали станом на 21.09.2023 згідно аналітичних даних загальнодоступного сайту https://index.minfin.com.ua/ складає бензин А-95 - 54, 73 грн. за літр, дизпаливо - 54, 48 грн. за літр, а також на підставі цінової довідки № Ц-77 Закарпатської торгово-промислової палати від 12.09.2023 № 15.06-07/159 (замовник - ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”), в якій вказана середня роздрібна ціна по Україні станом на 11.09.2023, а саме бензин А-95 - 53, 27 грн. за літр, дизпаливо - 52, 87 грн. за літр.
Однак зазначені документи містять інформацію про рівень цін лише на певну дату. Окрім того, у ціновій довідці № Ц-77 відсутні відомості щодо рівня та порівняння (зміни) ціни у проміжок часу з моменту останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару на підставі додаткової угоди № 4 (з 04.09.2023) та до моменту зміни ціни за додатковою угодою № 5 (22.09.2023).
Відтак, зазначені вище документи не підтверджують факту коливання ціни товару на ринку та не можуть слугувати обґрунтуванням для зміни істотних умов договору (на збільшення ціни за одиницю товару) на підставі п. п. 2 п. 19 Постанови КМУ від № 1178 від 12.10.2022.
У своєму листі від 21.09.2023 № 63 ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”, який був приводом для підвищення ціни, не довело з яких причин підвищення ціни на паливо є непрогнозованим. Поряд з цим, постачання пального за додатковою угодою № 5 фактично не здійснювалося.
Додатковою угодою № 6 від 12.10.2023 до Договору Сторони, керуючись вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про публічні закупівлі”, п. п. 2 п. 19 Постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022, домовилися збільшити ціну за одиницю товару, що встановлена у специфікації Договору, та її у новій редакції, а саме: кількість, асортимент та вартість товарів, що підлягають поставці: Бензин марки А-95 - 52, 00 грн./л. кількістю 348, 4615 літрів на суму 1 812 000, 00 грн. з ПДВ та Дизельне паливо - 52, 00 грн./л. кількістю 25098, 4615 літрів на суму 1 305 120, 00 грн. з ПДВ. Усі інші умови договору залишаються незмінними.
Зазначену додаткову угоду укладено на підставі листа Постачальника від 09.10.2023 № 65, яким повідомлялося про підвищення ціни на ринку паливно-мастильних матеріалів Полтавської області та про те, що середньо ринкова ціна на паливно-мастильні матеріали станом на 21.09.2023 згідно аналітичних даних загальнодоступного сайту https://index.minfin.com.ua/ складає бензин А-95 - 55, 53 грн. за літр, дизпаливо - 55, 53 грн. за літр.
Зазначений лист Постачальника містить інформацію з сайту Мінфіна про рівень цін на паливно-мастильні матеріали лише на певну дату і не підтверджує коливання ціни на ринку у проміжок часу з моменту останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару на підставі додаткової угоди № 5 (з 22.09.2023) та до моменту зміни ціни за додатковою угодою № 6 (12.10.2023).
Відтак вказаний лист не може слугувати обґрунтуванням для зміни істотних умов договору (на збільшення ціни за одиницю товару) на підставі п. п. 2 п. 19 Постанови КМУ від № 1178 від 12.10.2022., оскільки ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” у своєму листі від 21.09.2023 № 63, який був приводом для підвищення ціни, не довело з яких причин підвищення ціни на паливо є непрогнозованим.
Додатковою угодою № 7 від 21.11.2023 до Договору Сторони, керуючись вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про публічні закупівлі”, п. п. 2 п. 19 Постанови КМУ №1178 від 12.10.2022 домовилися зменшити ціну за одиницю товару, що встановлена у специфікації Договору, та виклали її у новій редакції, а саме: кількість, асортимент та вартість товарів, що підлягають поставці: Бензин марки А-95 - 49,50 грн./л. кількістю 345 літрів на суму 14 231, 25 грн. з ПДВ та Дизельне паливо - 49,50 грн./л. кількістю 622 668, 75 літрів на суму 747 202, 50 грн. з ПДВ.
Окрім того, сторони домовилися зменшити суму договору на 38 960, 00 грн. з ПДВ та внесли зміни до п. 3.3. Договору зазначивши, що сума договору становить 2 058 090, 00 грн. з ПДВ. Усі інші умови договору залишаються незмінними.
Оскільки додаткова угода № 7 від 21.11.2023 є похідною та укладена з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору, тобто всупереч п. п. 2 п. 19 Постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022, то постачання товару також мало здійснюватися за цінами, визначеними Сторонами у додатковій угоді № 3, а саме, 44, 00 грн. за літр (з ПДВ) та 44, 00 грн. за літр (з ПДВ) відповідно.
Законом України “Про публічні закупівлі” (далі - Закон) установлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону установлено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону закупівлі здійснюються, в тому числі, за принципами максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 22 Закону, тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов’язковим зазначенням порядку змін його умов.
Положеннями ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною 4 ст. 41 Закону передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Крім того, ч. 5 ст. 41 Закону визначає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Таким чином, Законом України “Про публічні закупівлі” установлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Законом.
Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з вимогами ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України та ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.
У ч. ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зазначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 525, ст. 526, ч. 1 ст. ЦК України та положень ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
У абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Крім того, внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема щодо збільшення ціни, повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Метою закріплення на законодавчому рівні можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Разом з цим, Законом України “Про публічні закупівлі” не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання.
Неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України “Про публічні закупівлі” уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.
Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, визначено, що вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державних та публічних закупівель.
Згідно з роз’ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 “Щодо зміни істотних умов договору”, внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, постанова Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі № 904/3255/13).
Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).
Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанови Верхового Суду у складі об’єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, у справі № 910/13479/23 від 02.07.2024).
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі” (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 по справі № 915/1868/18).
У постанові Верховного Суду по справі № 913/368/19 зазначено: “пункт 32.4… Незважаючи на те, що Законом України “Про публічні закупівлі” не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Пункт 42.4 … у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору..”.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Тобто під час дії договору про закупівлю, сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону “Про публічні закупівлі” № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України “Про публічні закупівлі”, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (Постанова ВП ВС у справі № 922/2321/22 від 24.01.2024).
Зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, внесені Законом України від 03.06.2021 № 1530-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель” стосуються лише альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %.
Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 по справі № 908/653/22 дійшов висновку, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 по справі № 927/491/19, яка була прийнята до укладення додаткових угод Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Фактично внаслідок укладення додаткових угод № 4 від 04.09.2023, № 6 від 22.09.2023 та № 7 від 12.10.2023 до Договору № 57-СК/39-б від 28.02.2023 ціну за одиницю товару збільшено на 18,18 % від ціни за додатковою угодою № 3, що перевищує максимально можливий 10 % ліміт, який передбачено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”.
Натомість, Відділом освіти сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради та ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” укладено додаткові угоди № 4 від 04.09.2023, № 5 від 22.09.2023, № 6 від 12.10.2023 та додаткову угоду № 7 від 21.11.2023 без належного підтвердження факту коливання ціни палива на ринку у бік збільшення, що є порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” і призвело до зайвих витрат бюджету на суму 194 920, 00 грн.
Відповідно до пункту 3.1.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби на IІІ квартал 2025 року, спеціалістами Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2025 року. За результатами проведеної ревізії 31.10.2025 складено акт № 201603-28/92.
Ревізією установлено, що ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, ч. 1 ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 629, ч. 2 ст. 632, ч. 1 ст.691 Цивільного кодексу України та умов договору № 57-СК/39-б від 28.02.2023 внесено зміни до істотних умов цього Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод № 4 від 04.09.2023, № 6 від 12.10.2023 та № 7 від 21.11.2025 без обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого Відділу освіти, сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради завдано збитки у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” упродовж вересня - листопада 2023 року на загальну суму 194 920, 00 грн.
В свою чергу, коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні оспорюваних додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та об’єктивно не підтверджено.
Вищезазначене свідчить про безпідставність укладання Додаткових угод № № 4, 6, 7 та внесення змін до Договору в частині збільшення ціни за товар.
Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.
Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Щодо стягнення з ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” надмірно сплачених коштів суд зазначає наступне.
Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
Крім того, ч. 2 ст. 208 ГК України визначено, що у разі визнання недійсним зобов’язання з інших підстав кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за зобов’язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов’язання не передбачені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК Украйни положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зроблено висновок що додаткові угоди, укладені з порушенням вищезазначеного законодавства, підлягають визнанню судом недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами регулюються договором, а грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані постачальником електричної енергії, підстава їх набуття відпала, у зв’язку з чим вони підлягають поверненню на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Таким чином, недійсність додаткових угод означає, що зобов’язання сторін регулюються умовами Договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов’язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З урахуванням наведених обставин справи та наданих сторонами доказів, відповідачем не спростовано обґрунтованої позиції позивача щодо правомірності заявленого позову.
За результатами з’ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв’язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75 - 79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 238, 240, 241, 254, 256-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 04.09.2023 до договору № 57-СК/39-б від 28.02.2023 про закупівлю палива, укладену між відділом освіти, сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради (код ЄДРПОУ 41715545) та ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (код ЄДРПОУ 39821153).
Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 12.10.2023 до договору № 57-СК/39-б від 28.02.2023 про закупівлю палива, укладену між відділом освіти, сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради (код ЄДРПОУ 41715545) та ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (код ЄДРПОУ 39821153).
Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 21.11.2023 до договору № 57-СК/39-б від 28.02.2023 про закупівлю палива, укладену між відділом освіти, сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради (код ЄДРПОУ 41715545) та ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (код ЄДРПОУ 39821153).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Відділу сім’ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради (вул. Незалежності, буд. 44, сел. Семенівка, Кременчуцький район Полтавська область, 38200, код ЄДРПОУ 41715545) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 194 920 (сто дев’яносто чотири тисячі дев’ятсот двадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, буд. 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок UA118201720343130001000006160, код класифікації видатків бюджету - 2800) 10 649 (десять тисяч шістсот сорок дев’ять) грн. 60 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати заявнику, позивачу, відповідачу, розпоряднику майна, третій особі, Полтавській обласній прокуратурі (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням відпустки судді, повний текст рішення складено, оформлено та підписано 02.04.2026.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників провадження Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” у справі № 908/3497/25 (908/18/26).
_03_03.png)
