Справа № 908/1955/22(908/2314/25)

23 квітня 2026, 15:25

номер провадження справи 26/30/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.04.2026 Справа № 908/1955/22(908/2314/25)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О., при секретарі Лісовик О.В. (далі – Суд), розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 24821569) (далі - Позивач).

до відповідачів:

Публічного акціонерного товариства “Газпром”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027700070518 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 197229, Санкт-Петербург, Лахтинський проспект, будинок 2, корп. 3, будівля 1 (далі – ПАО Газпром або Газпром або Відповідач 01);
Товариства з обмеженою відповідальністю “Газпром Експорт”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027739898284 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 191023, Санкт-Петербург, площа Островського, будинок 2А, літера А (далі – Газпром Експорт або Відповідач 02);
Публічного акціонерного товариства “Газпром Нєфть”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1025501701686 у Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 190000, Санкт-Петербург, Поштамтська вулиця, будинок 3-5, літер А, частина приміщення 1Н, кабінет 2401 (далі – Газпром Нєфть або Відповідач 03);
Акціонерного товариства “Газпромбанк”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027700167110 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 117420, Москва, вулиця Наметкіна, будинок 16, корпус 1 (далі – Газпромбанк або Відповідач 04);
Товариства з обмеженою відповідальністю “Газпром Капітал”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1087746212388 в Російському державному реєстрі; адреса: Російська Федерація, 195277, Санкт-Петербург, Великий Сампсонієвський проспект, будинок 28, корпус 2, літера Д, приміщення 43-Н (далі – Газпром Капітал або Відповідач 05);
Міжнародної компанії товариства з обмеженою відповідальністю “Газпром Інтернешнл Лімітед”, зареєстрованої в Російській Федерації за номером 1223900013952 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 236006, Калінінградська область, Калінінград, Сонячний бульвар, будівля 3, офіс 4 (далі – Газпром Інтернешнл або Відповідач 06);
Товариства з обмеженою відповідальністю “Западная Азія”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1207800041206 у Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 190068, Санкт-Петербург, набережна Рєкі Мойки, будинок 74, літер А, приміщення 1-Н, частина приміщення 61, робоче місце 2 (далі – West Asia або Відповідач 07);
Gazprom Neft Badra B.V., компанії, зареєстрованої в Нідерландах під номером 34266014 у комерційному реєстрі Нідерландів, RSIN 817566302; адреса: Brigantijn 3, 1186WM Amstelveen, Netherlands (далі – GPN Badra East BV або Відповідач 08);
Gazprom Neft Middle East B.V., компанії, зареєстрованої в Нідерландах під номером 55653464 у комерційному реєстрі Нідерландів, RSIN 851803854; адреса: Brigantijn 3, 1186WM Amstelveen, Netherlands (далі – GPN Middle East BV або Відповідач 09);
Товариства з обмеженою відповідальністю “ГПН-Інвест”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 5087746602510 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 191014, Санкт-Петербург, Парадна вулиця, будинок 1, літера А, приміщення 2-Н, робоче місце №1202. (далі – ГПН-Інвест або Відповідач 10);
Maritime Villa Holdings SNC, юридична особа, зареєстрована у Французькій Республіці за номером SIREN: 519 193 080 у Французькому національному реєстрі компаній; адреса: c/o Bordes & Son 19 Boulevard de Marechal Leclerc 06310 Beulieu-Sur-Mer, France (далі – Maritime Villa або Відповідач 11);
Leyson Holdings Limited, компанія, зареєстрована в Республіці Кіпр за номером публічного реєстру Кіпра HE320189; адреса: Byzantium, 5, Spyrides Tower, Strovolos, 2064, Nicosia, Cyprus (далі – Leyson Holdings або Відповідач 12);
Акціонерного товариства “Рязанська нєфтєпєрєрабативающая компанія”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1026200870321 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 390011, Рязанська область, Рязань, район Южний промузел, будинок 8 (далі – Рязанська нєфтєпєрєрабативающая компанія або Відповідач 13);
Товариства з обмеженою відповідальністю “РН-Аеро”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1087746656711 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 119071, Москва, вул. Мала Калузька, будинок 15, поверх 2 (далі – РН-Аеро або Відповідач 14);
Публічного акціонерного товариства “Нєфтяная компанія “Роснєфть”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027700043502 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 115035, Москва, Софійська набережна, будинок 26/1 (далі – ПАО Роснєфть або Відповідач 15);
Товариства з обмеженою відповідальністю “РН - Іностранниє проекти”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1107746925692 у Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 119071, Москва, Мала Калузька вулиця, будинок 15, будова 17, офіс 144/7, 1 поверх (далі – RN-Foreign Projects або Відповідач 16);
RN Refining & Marketing GmbH, компанії, зареєстрованої у Федеративній Республіці Німеччина під номером HRB 167578 у Комерційному Реєстрі Берлінського окружного суду (Шарлоттенбург); адреса: Behrenstraße 18, D - 10117 Berlin, Germany (далі – Rosneft Refining або Відповідач 17);
AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH, компанії, зареєстрованої у Федеративній Республіці Німеччини за номером HRB 9880 у Комерційному Реєстрі окружного суду Нейруппіна; адреса: Passower Chaussee, 16303, Schwedt/Oder, Germany (далі – Rosneft AET або Відповідач 18);
Rosneft Holdings Ltd S.A., компанії, зареєстрованої в Люксембурзі під номером В117914; адреса: 16 Allée Marconi L - 2120, Luxembourg, Luxembourg (далі – Rosneft Luxembourg або Відповідач 19);
Rosneft Deutschland GmbH, компанії, зареєстрованої у Федеративній Республіці Німеччини за номером HRB 184025 у Комерційному Реєстрі Берлінського окружного суду (Шарлоттенбург); адреса: Behrenstraße 18, D - 10117 Berlin, Germany (далі – Rosneft Deutschland або Відповідач 20);
Акціонерного товариства “Новомосковська акціонерна компанія “Азот”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027100507378 у Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 301651, Тульська область, Новомосковський район, Новомосковськ, вулиця Связі, будинок 10 (далі – Новомосковський Азот або Відповідач 21);
Акціонерного товариства “Нєвінномисский Азот”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1022603620885 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 357107, Ставропольський край, Невинномиськ, вул. Нізяєва, будинок 1 (далі – Нєвінномисский Азот або Відповідач 22);
EuroChem Group AG, компанії, зареєстрованій у Швейцарії під номером CHE-306.864.578 у торговому реєстрі Швейцарії; адреса: Baarerstrasse 37, 6300 Zug, Switzerland (далі – EAG або Відповідач 23);
AIM Capital Ltd, компанії, зареєстрованої в Республіці Кіпр за державним реєстраційним номером UN 133817; адреса: Vasili Michaelidi 23, ARETI Tower, CY-3026, Limassol, Cyprus (далі – AIM Capital або Відповідач 24);
Linea (CY) Ltd, компанії, зареєстрованої в Республіці Кіпр за державним реєстраційним номером UN 378886; адреса: Floor 4, Vasilis Michaelides 23, Limassol, 3026, Cyprus (далі – Linea (CY) або Відповідач 25);
Linetrust PTC Ltd, компанії, зареєстрованої в Республіці Кіпр за державним реєстраційним номером UN 377863; адреса: Floor 4, Vasilis Michaelides 23, Limassol, 3026, Cyprus (далі – Linetrust PTC або Відповідач 26);
Мельниченка Андрія Ігоровича, громадянина Російської Федерації; адреса: Villa Via Puzzainas 5, Suvretta, St. Moritz, 7500, Switzerland (далі – Пан Мельниченко або Відповідач 27);
Олександри Мельниченко, громадянки Хорватії та Сербії; адреса: Villa Via Puzzainas 5, Suvretta, St. Moritz, 7500, Switzerland (далі – Пані Мельниченко або Відповідач 28);
EuroChem International Holding B.V., компанії зареєстрованої в Нідерландах за номером 34319332 у Торговому реєстрі Нідерландів; адреса: Siriusdreef 17, 2132WT Hoofddorp, Netherlands (далі – EuroChem International або Відповідач 29);
Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія Волга-Днєпр”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1077328004841 в Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 432064, Ульяновська область, Ульяновськ, вул. Карбишева, будинок 14 (далі – Співзаподіювач Шкоди Волга-Днєпр або Відповідач 30);
Товариства з обмеженою відповідальністю “Волга-Днєпр-Москва”, зареєстрованого в Російській Федерації за номером 1027700590521 у Російському Державному Реєстрі; адреса: Російська Федерація, 141411, Москва, Міжнародне шосе, будинок 28Б, будова 3 (далі – Волга-Днєпр-Москва або Відповідач 31);
Volga-Dnepr Logistics B.V., компанії зареєстрованої в Нідерландах за номером RSIN у торговому реєстрі Нідерландів 815198024; адреса: Schiphol Boulevard 127, 1118BG Schiphol, Netherlands (далі – Volga-Dnepr BV або Відповідач 32);
Ісайкіна Олексія Івановича, громадянина Російської Федерації та Республіки Кіпр; адреса: Російська Федерація, 119334, Москва, вулиця Косигіна, 19 корп. 1, квартира 54 (далі – Пан Ісайкін або Відповідач 33);
Шкляника Сергія Івановича, громадянина Російської Федерації та Республіки Кіпр; адреса: Російська Федерація, 129010, Москва, Грохольський провулок, 28-100 (далі – Пан Шкляник або Відповідач 34).

про стягнення 40 557 216 000,00 грн.,

в межах справи № 908/1955/22

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 24821569)

кредитори:

1) Приватне акціонерне товариство “Компанія з управління активами “Славутич-Інвест”, код ЄДРПОУ 23848885 (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 21);

2) Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області

За участю:

1) Представник Позивача: адвокат Нечипоренко Ліна Олександрівна, ордер серія АР № 1284412 від 22.12.2025

2) Представник Відповідача 18 (AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft mbH): адвокат Сидоренко Ігор Олександрович, ордер серія АІ № 2065549 від 01.12.2025

Представники Відповідачів 1-17, 19-34: не з’явились

УСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О. знаходиться справа № 908/1955/22(908/2314/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” до ряду відповідачів включно з Відповідачем 18 (AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft) про стягнення 40 557 216 000,00 грн.

У період з 6 січня по 10 лютого 2026 року Суд у складі судді Юлдашева О.О. провів підготовче засідання у справі.

При відкритті підготовчого засідання та впродовж його ходу зави про відвід присутніми сторонами не заявлялися. Від інших учасників справи таких заяв також не надходило.

10.02.2026 Суд вирішив низку процесуальних питань, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті позовних вимог на 28.04.2026. Вступна та резолютивна частини відповідної ухвали були оголошені 10.02.2026, її повний текст підписаний 05.03.26, загальний доступ до нього забезпечено 09.03.2026.

Докладніше рух справи викладено в попередніх ухвалах Суду.

01.04.2026 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд” від Відповідача 18 (AET-Raffineriebeteiligungsgesellschaft) надійшов відвід судді Господарського суду Запорізької області Юлдашеву О.О. на підставі, передбаченій пунктом 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.

Ухвалою від 02.04.2026 Суд призначив судове засідання для розгляду заяви про відвід судді Юлдашеву О.О. з огляду на те, що заява про відвід обґрунтована можливими діями третіх осіб, що викликало необхідність отримання пояснень від учасників справи з метою повного та всебічного з’ясування всіх обставин та підстав заявленого відводу.

15.04.2026 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд” від Позивача надійшли пояснення на заяву про відвід судді.

В судовому засіданні 16.04.2026 за клопотанням заявника, з метою надання йому часу для ознайомлення з поясненнями Позивача, була оголошена перерва до 21.04.2026.

Заявник у судовому засіданні 21.04.2026 заявив клопотання про відтворення файлу технічної фіксації судового засідання, яке відбулось 10.02.2026. Вказане клопотання було відхилено Судом. Заявник підтримав заявлений відвід судді Юлдашеву О.О. з підстав, викладених в заяві про відвід, жодних доводів, які б спростовували аргументи Позивача, зазначених в його поясненнях, не надав. Представник Позивача вважав заявлений відвід необґрунтованим, та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених в його поясненнях.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді Юлдашева О.О. від участі у розгляді справи № 908/1955/22(908/2314/25), Суд враховує наступне.

Обґрунтовуючи заяву про відвід, заявник зазначив обставини, які, на його думку, викликають сумнів у неупередженості судді Господарського суду Запорізької області Юлдашева О.О., який під час розгляду справи нібито припустився процесуальних порушень, виправлених шляхом інших процесуальних порушень, виказав наперед свою думку щодо доводів сторін, обставин справи та позитивно оцінив надані стороною Позивача докази, які вочевидь не відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності.

Зокрема, заявник заявив, що: (1) українська судова система загалом є корумпованою, що підтверджується кримінальним провадженням, яке ведеться щодо колишнього Голови Верховного Суду; (2) факти в ряді публікацій, на які посилається заявник, є підставою для відводу судді; (3) протягом останніх років на суддю Юлдашева О.О. було подано щонайменше 9 скарг до Вищої ради правосуддя; (4) Суд порушив встановлений законом строк складання повного тексту Ухвали від 10.02.2026; (5) вступна та резолютивна частини Ухвали від 10.02.2026 нібито не відповідають вказаним частинам в повному тексті Ухвали; (6) Суд нібито ввів заявника в оману, вказавши в Ухвалі від 09.03.2026, що вона “підлягає оскарженню”, тоді як вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду; (7) використання Судом в Ухвалі від 10.02.26 терміну “Rosneft AET” стосовно заявника показує, що Суд мав наперед сформовану думку, що заявник є Альтер-Его ПАТ “Роснєфть”; (8) Ухвалою від 10.02.2026 Суд прийняв докази, додані Позивачем до його Заяви від 05 січня 2026 року, нібито попри відсутність належного обґрунтування причин їх несвоєчасного подання і попри те, що значна частина таких доказів була подана із Заявою Позивача від 05 січня 2026 року лише до Суду “без належного попереднього надання їх копій іншим учасникам справи”; (9) коли заявник подав апеляційну скаргу на Ухвалу від 09.03.2026 Позивач заперечував проти її прийняття до розгляду; (10) Суд ухвалив рішення про задоволення позовів у межах справи про банкрутство Позивача; (11) формат Ухвали Суду від 10.02.2026 схожий з письмовими заявами Позивача (включаючи нумерацію, заголовки та розділ “зміст”); і (12) Суд нібито допустив інші процесуальні порушення, зазначені у Додаткових поясненнях заявника від 16.03.2026.

За таких обставин, заявник дійшов висновку про упередженість судді Юлдашева О.О. при розгляді даної справи.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006, зазначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях у справах “Мироненко і Мартенко проти України”, “Білуха проти України”, “Рудніченко проти України” вказав на те, що наявність безсторонності (неупередженості) суду має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Об’єктивний підхід до неупередженості в ЄСПЛ оцінює, чи пропонує суд достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви щодо його неупередженості, зосереджуючись на зовнішньому вигляді, а не на особистій поведінці судді. Він запитує, чи сприйматиме об’єктивний, “розсудливий спостерігач” суд як упереджений, незалежно від фактичної упередженості.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі “Веттштайн проти Швейцарії”).

Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. При цьому простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу встановлений статтею 39 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Підстави для відводу (самовідводу) визначені ст. 35 ГПК України

Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суд зазначає, що викладені в заяві обставини не свідчать про упередженість або особисту заінтересованість судді Юлдашева О.О.

Відповідно до частини 3 статті 38 ГПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Розглядаючи обставини, на які заявник посилається у своїй заяві про відвід, Суд встановив наступне.

Щодо тверджень заявника про те, що “корупція в українській судовій системі є однією з найгостріших проблем країни” і що “Європейська комісія неодноразово звертала на це увагу і констатувала, що це є серйозною перешкодою на шляху до євроінтеграції України”, то загальні затвердження такого роду (щодо яких заявник не навів жодних доказів) не можуть призвести до “розумних та обґрунтованих” “сумнів у неупередженості чи об’єктивності судді” у конкретній справі. Крім того, те, що колишнього Голову Верховного Суду переслідують за ймовірне отримання хабара, свідчить про те, що українська антикорупційна система функціонує належним чином, зокрема, стосовно української судової влади з неупередженістю до старшинства. Станом на дату розгляду заяви про відвід названу особу ще не засуджено за жодний злочин, і відповідно до основоположного принципу Конституції України він вважається невинним, доки його провина не буде доведена судом.

Щодо п’яти інтернет-статей, на які посилався заявник: інформація у першій інтернет-статті (на Znaj.UA від 16 серпня 2025 року) була прямо спростована джерелом, з якого вона була нібито взята (тобто правоохоронними органами); інформація у другій інтернет-статті (на Ternopol-Іnform від 21 травня 2025 року) виражає незгоду сторони справи з рішеннями апеляційного суду та двох складів колегії Верховного Суду в конкретній справі, а також містить скаргу тієї ж сторони на дії арбітражного керуючого у конкретній справі, яку Дисциплінарна комісія (вищий дисциплінарний орган арбітражних керуючих) відхилила як “необґрунтовану”; третя інтернет-стаття (на Zp.nashigroshi.org від 13 травня 2014 року) заснована на викривленій статистиці судових рішень у справах про банкрутство, що вводить в оману; четверта інтернет-стаття (на Аnticor.info 26 червня 2014 року) не має жодного відношення до діяльності судді Юлдашева О.О.; а п’ята інтернет-стаття (на сайті Subbota.UA від 09 вересня 2020 року) критикує рішення судді Юлдашева О.О. в іншій справі, яке було залишено без змін незважаючи на оскарження зазначеного рішення аж до Верховного Суду, і було скасовано лише внаслідок наступних змін у законодавстві про банкрутство. При цьому сам заявник не стверджує, що інформація в них є достовірною, а говорить лише те, “що суддя Юлдашев О.О., як видається, неодноразово був фігурантом журналістських розслідувань щодо корупції в системі українських судів”. Вищезазначені обставини не можуть викликати “розумні та обґрунтовані” “сумніви у неупередженості чи об’єктивності судді” у цій справі.

Щодо дисциплінарних проваджень проти судді Юлдашева О.О., із наведених заявником девʼяти гіперпосилань на матеріали дисциплінарних скарг, три з дев’яти гіперпосилань є дублюванням інших гіперпосилань; а кожна з шести дисциплінарних скарг, які справді існували, була відхилена Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя; i лише щодо однієї скарги, шість років тому, Дисциплінарна палата встановила порушення суддею Юлдашевим О.О. кількох процесуальних норм і притягнула його до відповідальності у вигляді другого (із шести) за своєю слабкістю дисциплінарного стягнення. Ні в українському законодавстві, ні в судовій практиці ЄСПЛ немає норми, згідно з якою дисциплінарна відповідальність, зокрема історична, автоматично позбавляє суддю можливості виконання його обов’язків, і заявник не посилався на жодну з таких норм. Натомість і українське законодавство, і практика ЄСПЛ зосереджуються на тому, чи існують “розумні та обґрунтовані” “сумніви у неупередженості або об’єктивності судді” у конкретній справі, яку має вирішити суддя. Подавши значною мірою неправильний і неточний перелік дисциплінарних скарг щодо судді Юлдашева О.О. та їх результатів, заявник не спромігся сформулювати чи продемонструвати такі “розумні та обґрунтовані” “сумніви у неупередженості або об’єктивності судді” щодо цієї конкретної справи.

Спроба оскарження заявником Ухвали від 09.03.2026, не чекаючи на винесення рішення суду, стало наслідком неправильного розуміння заявник норм процесуального законодавства, а не нібито введенням заявника в оману Судом. Ухвала від 09.03.2026 може бути оскаржена, але тільки разом із рішенням суду по суті справи. Це право залишається за заявник. При цьому факт подання Позивачем зауважень на апеляційну скаргу заявника є процесуальною дією Позивача і не може свідчити про упередженість судді.

Термін “Rosneft AET” стосовно заявника є терміном, введеним Позивачем у його Позові. Цей та інші терміни використовуються Судом для зручності, в тому числі для простоти визначення корпоративної групи, до якої Позов відносить відповідного відповідача, незалежно від того, чи доведе Позивач достатній зв’язок Відповідача з особою у відповідній групі, для визнання Відповідача солідарно відповідальним за дії особи, яка (згідно з Позовом) завдала Позивачу шкоди. Використання цього та будь-яких інших термінів Судом не призводить до висновків Суду щодо суті справи. Ще в Ухвалі від 10.02.2026 Суд неодноразово зазначав, що сутність спору між Позивачем та Відповідачами (що включає питання про те, чи відповідав заявник відповідним критеріям, щоб нести відповідальність за дії осіб, які (згідно з Позовом) заподіяли Позивачу шкоду), підлягає розгляду при розгляді справи по суті.

Факт винесення суддею двох попередніх рішень на користь Позивача у двох інших справах про стягнення збитків, пов’язаних із повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, обидва з яких не були оскаржені та набрали законної сили, не свідчать про “розумні та обґрунтовані” “сумніви у неупередженості або об’єктивності судді”. Крім того в Ухвалі від 10.02.2026 Суд зазначав про суттєву відмінність між предметами позовів в попередніх справах та у цьому судовому провадженні.

Схожість формату Ухвали суду від 10.02.2026 з письмовими заявами Позивача (включаючи нумерацію та заголовки), пояснюється тим, що Суд підготував Ухвалу від 10.02.2026 на основі шаблону, поданого Позивачем з інформацією про повідомлення Відповідачів, який Суд знайшов корисним, беручи до уваги значну кількість Відповідачів і великий обсяг аргументів різних сторін. При цьому Суд врахував, що ч. 3 ст. 170 ГПК України прямо дозволяє учасникам справи подавати до суду проекти ухвал. Ухвала суду від 10.02.2026 докладно і об’єктивно відображає всі основні аргументи сторін і дає їм відповідну детальну вмотивовану оцінку.

Щодо скарги заявника на те, що вступна та резолютивна частини скороченої ухвали від 10.02.2026 відрізняються від її повного тексту, то заява про відвід не конкретизує в чому саме полягає така невідповідність. Однак в судовому засіданні щодо розгляду заяви про відвід, заявник пояснив, що така різниця полягала в тому, що зачитуючи скорочену ухвалу в залі суду, Суд не оголосив повний перелік сторін у вступній частині ухвали; оголосив, що Позивачу надається строк подати до суду переклади ухвали та підтвердження її направлення відповідачам до 02.03.26, а в письмовому тексті зазначено 06.03.2026 р. та вказав на окремі пункти резолютивної частини, які не були зачитані при оголошенні скороченої ухвали. З цього приводу Суд зазначає, що незачитування суто технічних положень вступної та резолютивної частини ухвали від 10.02.2026 (таких, як повний перелік сторін, їх адреси та реквізити, положення про порядок направлення ухвали сторонам (на які заявник не посилався у заяві про відвід, а послався лише під час судового засідання) не ставить жодну із сторін у більш вигідне процесуальне становище та не надає жодних переваг. У випадку з датою надання Суду перекладів ухвали та підтвердження її направлення відповідачам йдеться про обмовку Суду під час зачитування тексту ухвали. Зазначена обмовка ніяк не вплинула на права та обов’язки сторін. Внаслідок цілої низки затримок, пов’язаних насамперед із перебоями у нормальній роботі суду, повний текст ухвали був розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 09.03.2026 р., і Позивач міг підготувати відповідні переклади та направити ухвалу відповідачам лише після закінчення встановленого терміну. Таким чином, жодна з вищезгаданих обставин не може викликати “розумних та обґрунтованих” “сумнівів у неупередженості чи об’єктивності судді”.

Скарга заявника про те, що скорочена ухвала від 10.02.2026, “підписана складом суду, до справи не додана”, не відповідає дійсності, і матеріали справи свідчать про те, що з моменту винесення скороченої ухвали 10 лютого 2026 року заявник навіть не ознайомився з матеріалами справи, щоб перевірити ґрунтовність своєї заяви.

Щодо скарги заявника про те, що Суд не опублікував скорочену ухвалу в Єдиному державному реєстрі судових рішень, слід зазначити, що пункт 1 Розділу ІІ “Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень” передбачає обов’язкове виготовлення електронного примірника (для надсилання до реєстру) лише повного тексту судового рішення після його виготовлення в паперовій формі, а не його скороченої версії.

Щодо скарги заявника на те, що Суд опублікував повний текст ухвали із суттєвою затримкою пояснюється порушенням нормального режиму роботи Господарського суду Запорізької області, у тому числі у зв’язку з оголошеннями повітряних тривог та відсутністю електропостачання, які наразі призводять до суттєвих вимушених затримок у винесенні судових актів. При цьому жодна з вищезгаданих обставин не може викликати “розумних та обґрунтованих” “сумнівів у неупередженості чи об’єктивності судді” у цій справі.

Скарги заявника, викладені у його Додаткових поясненнях від 16.03.2026, а також посилання на прийняття Судом документів, доданих Позивачем до його Заяви від 05.01.2026 є незгодою сторони з певними процесуальними рішеннями щодо певних юридичних питань. Посилання на них у заяві про відвід є неприпустимим, адже в іншому випадку, кожна сторона, що незадоволена певним судовим рішенням, заявляла б постійні відводи суддям, унеможливлюючи судовий розгляд справи. В цьому контексті, Суд звертає увагу на приписи частини 4 ст. 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Посилання заявника на практику ЄСПЛ не враховують те, що відповідно до позиції ЄСПЛ об’єктивний підхід до неупередженості судді повинен проводити оцінку законних сумнівів щодо його неупередженості, на підставі сприйняття об’єктивного, “розсудливого спостерігача”. Всі наведені заявником посилання не мають жодного відношення до обставин цієї справи. Отже, ні заява заявника про відвід, ні додаткові пояснення, надані під час судового засідання 21.04.2026, не містять обставин, які є підставою для відводу судді Юлдашева О.О., згідно зі ст. 35 ГПК України, оскільки ґрунтуються лише на власних міркуваннях та припущеннях заявника, та є його незгодою з винесеними Судом процесуальними рішеннями. Численні рішення ЄСПЛ, на які послався заявник, містять лише загальні норми, що повторюються, про застосування об’єктивного та суб’єктивного підходу до питання про неупередженість та незалежність суду, які Суд врахував при розгляді питання відводу вище. При цьому жодне з численних рішень ЄСПЛ, на які послався заявник, у кожному з яких ЄСПЛ дійшов висновку про порушення статті 6(1) ЄКПЛ внаслідок відсутності неупередженості та незалежності національних судів, - не містить обставин, подібних до обставин цієї справи. При спробі Суду в судовому засіданні 21.04.2026 з’ясувати релевантність зазначених заявником рішень ЄСПЛ, заявник не зміг згадати в чому полягала їхня суть або сформулювати їхню релевантність до обставин, викладених в заяві про відвід, і врешті-решт заявив, що вибрав лише окремі ключові фрази з них, які є маркером упередженості суду.

Більше того, якби навіть якась із заявлених заявником обставин (саме вона або у сукупності з іншими обставинами, зазначеними у заявником) могла бути підставою для відводу та являла собою винятковий випадок за змістом частини 3 статті 38 ГПК України, могла бути подана не пізніше двох днів з дати, коли заявнику стало відомо про такі підстави. Заявник не вказав і не довів, чому йому не могло бути відомо про наведені ним підстави раніше ніж за два дні до дати подання ним заяви про відвід. Зокрема, публікації, на які посилається заявник (навіть якби вони були правдивими та не вводили в оману) датовані ще 2014, 2020 та 2025 роком, всі дисциплінарні провадження, на які посилається заявник, були завершені не пізніше 2025 року, а процесуальні дії суду та Позивача вчинені не пізніше 20.03.2026, у той час, як заяву про відвід заявником було подано до Суду лише 01.04.2026.

За таких обставин, Суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Керуючись ст.ст. 33, 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву представника Відповідача-18 Сидоренка Ігоря Олександровича про відвід судді Юлдашева О.О. у справі № 908/1955/22(908/2314/25) визнати необгрунтованою.

Заяву представника Відповідача-18 Сидоренка Ігоря Олександровича про відвід судді Юлдашева О.О. у справі № 908/1955/22(908/2314/25), передати на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення суддею, відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Ухвалу складено та підписано – 22.04.2026р.

Суддя О.О. Юлдашев

До уваги відповідачів 1-34 у справі № 908/1955/22(908/2314/25) – результат розгляду заяви про відвід судді – заяву визнано необгрунтованою; передача заяви на авторозподіл