Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги відповідача по справі № 908/3927/25 - Селянське (фермерське) господарство “Міраж” (вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 81; м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область, 70500; код ЄДРПОУ 30648215)
номер провадження справи 5/20/26
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2026 Справа № 908/3927/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
За позовом: Європейського інвестиційного банку The European Investment Bank (98-100, бульвар Конрада Аденауера, 100, L-2950, м. Люксембург, Велике Герцогство Люксембургу 98-100, boulevard K.Adenauer, L-2950 Luxembourg, Grand Duchy of Luxembourg) в інтересах якого діє в Україні: Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” (вул. Госпітальна, буд. 12-г, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Запорізького обласного управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (пр. Соборний, буд. 48, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 02760363)
До відповідача: Селянського (фермерського) господарства “Міраж” (вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 81; м. Оріхів, Оріхівський район, Запорізька область, 70500; код ЄДРПОУ 30648215)
про стягнення 641 142,65 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Плескачова Т.В. (в залі суду) - довіреність № 19/4-02/30 від 02.01.2026, посвідчення № ЗП001824 від 27.09.2018;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ:
30.12.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Європейського інвестиційного банку The European Investment Bank в інтересах якого діє в Україні: Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” до Селянського (фермерського) господарства “Міраж” про стягнення 641 142,65 грн.
30.12.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/3927/25 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.02.2026 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов’язковою, зобов’язано відповідача у строк до 10.02.2026 здійснити реєстрацію свого електронного кабінету у підсистемі “Електронний суд” ЄСІКС, докази чого надати суду у вказаний строк та сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 16.02.2026 № 908/3927/25 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 16.03.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Повторно зобов’язано відповідача у строк до 02.03.2026 здійснити реєстрацію свого електронного кабінету у підсистемі “Електронний суд” ЄСІКС, докази чого надати суду у вказаний строк.
Ухвалою суду від 16.03.2026 № 908/3927/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 01.04.2026 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 01.04.2026 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 27.04.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 27.04.2026 здійснювалось із застосуванням підсистеми відеоконференцзв’язку системи “Електронний суд” ЄСІКС.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги посилаючись на те, що 12.12.2027 Європейський інвестиційний банк (ЄІБ, Гарант), Європейський інвестиційний фонд (ЄІФ, Операційний агент) та АТ “Державний ощадний банк України” (Банк, Посередник) уклали Угоду про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ПВЗВТ) в рамках Східної ініціативи - Етап 1 (Гарантійний механізм) (Гарантійна угода), у межах умов якої Гарантійної угоди між Банком та СФГ «Міраж” (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 843 від 23.07.2019, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит з максимальним лімітом кредитування в розмірі 3 000 000 грн. та з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 04.10.2022. Однак, Позичальником в порушення п.п. 2.1, 2.4 Кредитного договору не здійснено погашення траншів не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту їх отримання та не дотримано діючий ліміт кредитування, внаслідок чого у Позичальника виникла прострочена заборгованість за основним боргом з 15.07.2021 та прострочення боргу за процентами з 11.08.2021. У зв'язку із настанням гарантійного випадку Банк у порядку, передбаченому п. 8 Гарантійної угоди, направив ЄІФ платіжну вимогу № 64/1-04/236/81578/2021-00/вих від 20.12.2021 про сплату за гарантією суми в розмірі 2 122 506,48 грн. (70% від невиконаних зобов'язань Позичальника, що на дату вимоги становили 3 032 152,12 грн). На підставі вказаної платіжної вимоги, Гарант сплатив Банку кошти за гарантією в розмірі 2 122 506,48 грн., внаслідок чого у Позичальника виник обов'язок сплатити Гаранту сплачені останнім грошові кошти за гарантією в сумі 2 122 506,48 грн. Листом від 22.08.2022 було повідомлено Позичальника про необхідність сплатити 2 122 506,48 грн. протягом 7-денного строку з моменту отримання повідомлення. Однак, пізніше Позичальником було частково погашено заборгованість перед Гарантом на загальну суму 1 481 363,83 грн., внаслідок чого станом на 16.12.2025 залишок заборгованості перед Гарантом складає 641 142,65 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст. ст. 2, 5, 7 Рамкової угоди від 14.06.2005 між Україною та Європейським інвестиційним банком, ст. 9 Конституції України, ст. ст. 2, 15, 19 Закону України “Про міжнародні договори”, ст. 73 Закону України “Про міжнародне приватне право”, ст. ст. 10, 11, 509, 525, 526, 546, 560, 563, 569, 599, 610, 611, 612, 629 ЦК України, ст. ст. 199, 200, 346 ГК України, ст. 2 Закону України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні”, просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 641 142,65 грн.
Представник відповідача у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і на стадії розгляду справи по суті не з’явився. Про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду на поштову адресу, а також оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Запропонованого ухвалами суду від 21.01.2026, 16.02.2026 та 16.03.2026 відзиву на позовну заяву та письмових пояснень по суті спору суду не надіслав.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутності представника відповідача.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
27.04.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
12.12.2017 Європейський інвестиційний банк (Позивач, ЄІБ, Гарант), Європейський інвестиційний фонд (ЄІФ, Операційний агент) та акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” (Банк, Посередник) уклали Угоду про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ПВЗВТ) в рамках Східної ініціативи - Етап 1 (Гарантійний механізм) (далі - Гарантійна угода), яка передбачає міжнародну програму фінансування для підтримки мікро, малих та середніх підприємств в Україні.
У межах умов Гарантійної угоди між Банком та Селянським (фермерським) господарством «Міраж” (Позичальник, Кінцевий одержувач, Відповідач) укладений договір кредитної лінії № 843 від 23.07.2019 (Кредитний договір), відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 2.4, 2.5 якого Банк надав Позичальнику кредит на поповнення обігових коштів у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом кредитування в розмірі 3 000 000 грн. та з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 04.10.2022, а Позичальник зобов'язався отримати, належним чином використати та повернути в передбачені договором строки кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених договором.
У пп. 2.4.2 Кредитного договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком: до 31.08.2021 - 3 000 000 грн., з 01.09.2021 по 30.09.2021 - 2 550 000 грн., з 01.10.2021 по 31.10.2021 - 2 060 305,18 грн., з 01.11.2021 по 30.11.2021 – 1 650 000 грн., з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 1 200 000 грн., з 01.01.2022 по 31.01.2022 – 750 000 грн., з 01.02.2022 по 04.10.2022 - 50 000 грн. З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, Позичальник зобов’язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період.
Також Позичальник зобов'язується здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування (пп. 2.4.3 Кредитного договору).
Відповідно до п. 2.7 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) за процентною ставкою, яка є змінюваною, розраховується на основі 19,5% річних і сплачується в розмірі, зазначеному в підпунктах 2.7.1.1, 2.7.1.2 Кредитного договору. У випадку порушення позичальником зобов’язань за Кредитним договором застосовується процентна ставка у розмірі 21,5% процентів річних.
Пунктами 2.7.6., 2.7.7. Кредитного договору встановлено, що проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт на Основну суму боргу та за строк фактичного користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту включно та до повного погашення основної суми боргу за цим договором. Нараховані за період з першого дня видачі кредиту (траншу) або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення Позичальником кредиту (траншу) проценти сплачуються Позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 2.10 Кредитного договору, за надання банківських послуг, Позичальник сплачує Банку такі комісійні винагороди:
- за надання кредиту. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,5% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору;
- за обслуговування кредиту. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,5% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору та 1% річних від суми максимального ліміту кредитування протягом 13-го та 25-го місяця кредитування;
- за резервування коштів на невикористану частину кредиту. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 1% річних від суми невикористаної частини ліміту кредитування щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Завдяки міжнародному партнерству Позичальник отримав спрощений доступ до фінансування, забезпечивши заставою лише 30% зобов'язань за кредитом, інші 70% зобов'язань покриті гарантією ЄІБ за рахунок Європейського Союзу (далі - ЄС) на користь Банку.
23.07.2019 Позичальник надав до Банку письмову заяву з метою отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії на умовах, визначених Гарантійною угодою. За таких обставин кредит був включений Банком до портфелю кредитів, зобов'язання за якими частково забезпечені гарантією ЄІБ.
Умови фінансування за допомогою гарантійного механізму ЄІБ визначені сторонами у додатковому договорі №1 від 23.07.2019 до Кредитного договору (Додатковий договір).
Так, учасниками Гарантійного механізму ЄІБ є:
гарант (Європейський інвестиційний банк, який здійснює міжнародну програму фінансування на підтримку розвитку малого та середнього бізнесу в Україні та надає гарантію Посереднику для покриття частини кредитного ризику Посередника за Портфелем кредитів);
операційний агент (Європейський інвестиційний фонд, який здійснює управління та імплементацію гарантійного механізму від імені та для Гаранта, включаючи виплату та отримання будь-яких сум за гарантією від імені Гаранта);
посередник (АТ “Ощадбанк”, уповноважений банк-кредитор, через якого здійснює Гарант фінансування малого та середнього бізнесу в Україні);
кінцеві одержувачі (позичальники, суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу, що отримують кредити в Ощадбанку).
Як встановлено у п. 1.1 Додаткового договору, Гарантія ЄІБ - це безвідкличне та безумовне забезпечення виконання Позичальником частини зобов'язань за Кредитним договором, надане Гарантом за участі Операційного агента на користь Банку у формі гарантії відповідно до умов Угоди, в якості часткового покриття кредитного ризику Банку за кредитною операцією з Позичальником в розмірі 70% від суми кредитних коштів, наданих в межах Максимального ліміту кредитування, яка забезпечує повернення Позичальником Банку кредиту та сплати ним процентів (за виключенням підвищених процентів, визначених в п. 2.7.1.2. кредитного договору, та процентів, що нараховуються на прострочену суму кредиту після 90 календарних днів) за користування кредитом, за умови відповідності Позичальника та кредиту вимогам Угоди, зокрема критеріям прийнятності.
У пункті 2.1 Додаткового договору Позичальник засвідчив про своє розуміння того, що кредит за Кредитним договором надається Банком Позичальнику в рамках реалізації Банком умов Гарантійної угоди, а виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором частково забезпечені гарантією ЄІБ, на що підписанням Додаткового договору Позичальник надав свою беззаперечну згоду.
На виконання умов пунктів 2.1, 2.4 Кредитного договору Банк у період з 24.07.2019 по 05.08.2020 надав Позичальнику транші (кредити) в межах максимального ліміту кредитування у розмірі 3 000 000 грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника UА353139570000026009301128359, що підтверджується випискою по рахунку обліку основного боргу UА573139570000020633000028359.
Однак, Позичальником в порушення п.п. 2.1, 2.4 Кредитного договору не здійснено погашення траншів не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту їх отримання та не дотримано діючий ліміт кредитування, внаслідок чого, починаючи з 15.07.2021, у Позичальника виникла прострочена заборгованість за основним боргом, що також підтверджується виписками по рахунку обліку основного боргу UА573139570000020633000028359 та рахунку обліку простроченої заборгованості за основним боргом UА903139570000020630000128359.
Також в порушення п. 2.7 Кредитного договору Позичальник припинив своєчасну сплату процентів за користування кредитом, внаслідок чого, починаючи з 11.08.2021, у Позичальника виникла прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом, що підтверджується випискою по рахунку обліку простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом UА403139570000020685000128359.
Відповідно до п. 4 Гарантійної угоди Гарант зобов'язався сплатити Посереднику (через Операційного агента) суму, яка дорівнює: (і) Непогашеній сумі; (іі) помноженій на Ставку гарантії; (ііі) в межах Максимальної суми гарантії стосовно будь-якої покритої Транзакції із Кінцевим одержувачем, яка відповідає Критеріям прийнятності та усім іншим відповідним положенням цього договору.
Пункт 8 додатку 1 “Спеціальні умови” Гарантійної угоди встановлює, що “Ставка гарантії” означає: 70%.
Відповідно до п. 9 (b) Гарантійної угоди за умови одержання Платіжної вимоги та із урахуванням умов цього Договору, Гарант (діючи через Операційного агента) сплачує будь-які суми, які підлягають до сплати Гарантом та заявлені у Платіжній вимозі, впродовж 60 календарних днів після одержання Операційним агентом відповідної Платіжної вимоги.
Платіжна вимога є дійсною, якщо вона викладена у формі Додатку 5 (форма Платіжної вимоги), належним чином заповнена та підписана Уповноваженою особою та супроводжується додатком у формі Додатку 5а (форма Таблиці Платіжних вимог) (п. 8 Гарантійної угоди).
У зв'язку із настанням гарантійного випадку Банк у порядку, передбаченому п. 8 Гарантійної угоди, направив ЄІФ платіжну вимогу № 64/1-04/236/81578/2021-00/вих від 20.12.2021 про сплату за гарантією суми в розмірі 2 122 506,48 грн. (70% від невиконаних зобов'язань Позичальника, що на дату вимоги становили 3 032 152,12 грн., з яких: 2 969 950,82 грн. – прострочена заборгованість за основним боргом; 62 201,30 грн. – прострочена заборгованість за процентами).
На підставі вказаної платіжної вимоги, Гарант, з метою покриття кредитного ризику за кредитною операцією Позичальника сплатив Банку кошти за гарантією в розмірі 2 122 506,48 грн.
Отримані Банком кошти у розмірі 2 122 506,48 грн. останній 23.12.2021 спрямував у рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом у розмірі 2 060 305,18 грн. та процентами за користування кредитом на суму 62 201,30грн. Наведене підтверджується виписками за рахунками UА773139570000037392000028359 (транзитний рахунок для зарахування коштів за кредитом), UА903139570000020630000128359 (рахунок обліку простроченої заборгованості за основним боргом), UА403139570000020685000128359 (рахунок обліку простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом).
Відповідно до положень п. 2.7 Додаткового договору, факт сплати Гарантом Банку будь-яких сум грошових коштів за Гарантією у зв'язку із невиконанням/неналежним виконанням Позичальником обов'язків щодо повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та повідомлення про це Банком Позичальника визнається сторонами відкладальною обставиною, із настанням якої сторони пов'язують виникнення наступних обов'язків Позичальника: за фактом отримання відповідного повідомлення від Банку та без будь - яких заперечень зі свого боку Позичальник зобов'язаний сплатити Гаранту або Операційному агенту, або Банку чи іншій особі (яка буде представляти інтереси Гаранта як посередник та/або представник), вказаній в такому повідомлені, на банківський рахунок, вказаний у тому ж повідомленні Банку, усі суми, включаючи, але не обмежуючись цим, непогашені суми за Кредитом, відсотки, пеню, інші суми заборгованості за Кредитним договором у розмірі та в строки, які будуть визначені у такому повідомленні Банку.
На виконання умов, передбачених п. 2.7 Додаткового договору, Банк направив Позичальнику лист №107.20-1049/26119/2022-07/вих від 22.08.2022 яким повідомив, що 23.12.2021 Банком від ЄІФ було отримано кошти за гарантією в розмірі 2 122 506,48 грн., які Банк спрямував на погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого у Позичальника виник обов’язок сплатити Гаранту сплачені останнім грошові кошти за гарантією в сумі 2 122 506,48 грн.
Даним листом було повідомлено Позичальника про необхідність сплатити 2 122 506,48 грн. протягом 7-денного строку з моменту отримання повідомлення на банківський рахунок UА033139570000037390300128359. Також даним листом попереджено Позичальника, що у випадку невиконання вимог до Позичальника буде вжито заходів щодо стягнення зазначених сум у примусовому порядку.
Вказаний лист повернувся на адресу Банку без вручення 04.10.2022 з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Проте, з матеріалів справи та відповідної виписки з вищевказаного рахунку вбачається, що пізніше Позичальником частково погашено заборгованість перед Гарантом на загальну суму 1 481 363,83 грн., а саме:
- 09.04.2024 – 140 000,20 грн.;
- 06.08.2024 – 140 000 грн.;
- 28.08.2024 - 140 000 грн.;
- 02.10.2024 – 420 000 грн.;
- 08.11.2024 - 210 000 грн.;
- 29.07.2025 - 70 000 грн.;
- 30.07.2025 - 70 000 грн.;
- 19.09.2025 - 280 000 грн.;
- 15.10.2025 - 6 433,35 грн.;
- 09.12.2025 - 4 930,28 грн.
На підставі вищевикладеного, станом на 16.12.2025 заборгованість Селянського (фермерського) господарства “Міраж” перед Європейським інвестиційним банком The European Investment Bank, який діє в Україні через Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” складає 641 142,65 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, органів державної влади тощо. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення щодо погашення траншів не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту їх отримання та не дотримано діючий ліміт кредитування, внаслідок чого, починаючи з 15.07.2021 у Позичальника виникла прострочена заборгованість за основним боргом. Також Позичальник припинив своєчасну сплату процентів за користування кредитом, внаслідок чого, починаючи з 11.08.2021 у Позичальника виникла прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.
У свою чергу, за приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як встановлено статтею 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (ст. 563 ЦК України).
На підставі ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Згідно з п. 12 (j) (іі) Гарантійної угоди Гарант або Операційний агент (які діють спільно або окремо) матимуть повне право регресу проти такого Кінцевого одержувача стосовно усіх сум, сплачених Гарантом або Операційним агентом за цією Гарантією у зв'язку із відповідною Транзакцією із кінцевим одержувачем, і може вимагати від нього сплату таких сум на першу вимогу напряму або через Посередника.
Як вбачається з п. 12 (m) Гарантійної угоди, Гарант цим призначає Посередника, який погоджується, користуватися правами Гаранта щодо стягнення сум, сплачених Операційним агентом після Платіжної вимоги, включаючи, без обмеження:
(і) отримати відшкодування від Кінцевого одержувача або іншої сторони;
(ііі) користуватися, прямо або опосередковано (повністю або частково, в рамках суброгації або іншим чином) будь-якими правами за Транзакцією із Кінцевим одержувачем;
(iv) за необхідності, призначити представника, уповноваженого діяти у компетентному суді або адміністративному органі, який виконуватиме від імені Гаранта будь-які дії, необхідні для стягнення сум, сплачених Операційним агентом від імені Гаранта.
Синтезуючи наведені позиції договору, слід констатувати, що програма фінансування за допомогою гарантійного механізму ЄІБ:
1) передбачає забезпечення виконання Позичальником частини кредитних зобов'язань за Кредитним договором, надане Гарантом на користь Банку у формі гарантії;
2) в результаті здійснення Гарантом виплати суми за гарантією Гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми;
3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми Гарант реалізував шляхом наділення Банку відповідними повноваженнями з метою стягнення заборгованості.
Судом встановлено, що в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов’язання щодо перерахування Гаранту грошових коштів у розмірі 641 142,65 грн., сплачені Європейським інвестиційним банком, як гарантом, в рахунок погашення заборгованості Селянського (фермерського) господарства «Міраж» за договором кредитної лінії № 843 від 23.07.2019, укладеним між Селянським (фермерським) господарством «Міраж» та філією - Запорізьким обласним управлінням АТ “Ощадбанк”.
За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу складає 641 142,65 грн., яка підтверджена матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 641 142,65 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
Підсумовуючи викладене суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” від 19.11.2024 № 4059-ІХ, з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень.
Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної позовної заяви складає 9 617,14 грн.
Проте, при зверненні до суду з вказаною позовною заявою Акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” сплачений судовий збір на суму 9 801,29 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи оригіналом платіжної інструкції (МО) 8187 (#2102942088009) від 03.12.2025 на суму 9 801,29 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням вищевикладеного, питання щодо повернення позивачу надмірно-сплаченого судового збору у розмірі 184,15 грн. може бути вирішено судом після надходження відповідного клопотання позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2026.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
_03_03.png)
